Рішення

від 06.07.2023 по справі 756/9504/21

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

06.07.2023 Справа № 756/9504/21

Унікальний № 756/9504/21

Провадження № 2/756/393/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2023 року Оболонський районний суд м. Києва

в складі: головуючого - судді Яценко Н.О.

за участю секретаря Волошиної А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовами ОСОБА_1 до Київського державного фахового хореографічного коледжу, третя особа: в.о. директора Київського державного фахового хореографічного коледжу Кухар Катерина Ігорівна, про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 в червні 2021 року звернулася до суду з вищевказаним позовом до відповідача. В обґрунтування позову вказує, що працювала в Київському державному фаховому хореографічному коледжі (до перейменування - Київське державне хореографічне училище) безперервно більше 20 років з 01.09.2000 року до звільнення 21.05.2021 року.

Наказом № 72-к від 17.05.2021 року її звільнено з посади викладача-хореографа на підставі п.3 ч.1 ст.41 КЗпП України 21 травня 2021 року за вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи.

Однак, звільнення вважає незаконним з огляду на ряд порушень, допущених відповідачем при звільненні з роботи.

18-19 березня 2021 року до відповідача надійшли заяви від батьків учнів відповідача 7 класу щодо, буцімто, булінгу та неетичної поведінки з її боку. На цій підставі відповідачем було видано Наказ № 25-од від 19 березня 2021 року, яким створено комісію з розгляду випадків булінгу у Київському державному хореографічному училищі щодо можливої непедагогічної поведінки позивачки під час проведення навчально-виховної роботи. За результатами засідання Комісії з розгляду випадків булінгу у Київському державному хореографічному училищі було складено протокол № 1 від 30.03.2021 року. У резолютивній частині цього протоколу було зазначено, що Комісія ухвалила рішення рекомендувати в.о.директору відповідача звернутися до профспілкового комітету для отримання згоди на звільнення ОСОБА_1 за п.3 ч.1 ст.41 КЗпП України за вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи. З цього приводу, надала письмові пояснення, зазначивши у них, що усі звинувачення, які озвучені батьками є безпідставними, необґрунтованими та такими, що шкодять її професійній честі та гідності. Вся інформація щодо звинувачень, подана батьками зі слів дітей без участі психолога, тому вважає, що не може бути достовірною. На її думку, комісія не зробила об`єктивного висновку, так як робота комісії мала обвинувальний нахил, оскільки складалась переважно із адміністрації відповідача. І звільнення відбулося за рекомендації комісії.

Вважає, що створення вказаної Комісії, а також надання цією комісією рекомендації для звільнення не ґрунтується на нормах права, оскільки проведення службового розслідування можливе виключно відносно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, на підставі Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України «Про запобігання корупції» прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого Постановою КМУ № 950 від 13.06.2000 року.

Крім того, звертала увагу суду, що під час роботи комісії, створеної адміністрацією відповідача жодним чином не приймались до уваги її пояснення, а також не перевірялись вказані у цих поясненнях обставини.

Днем виявлення, на думку відповідача проступку були дні 18 -19 березня 2021 року, коли батьки учнів 7 класу звернулися до відповідача із заявою, а звільнена була аж через два місяці 21 травня 2021 року, що на думку позивача є порушенням норми ст. 148 КЗпП України.

Також посилається на те, що на членів Комісії з боку в.о. директора був вчинений тиск.

Щодо обставин, викладених у заявах батьків учнів 7 класу від 18-19.03.2021 року, де зазначено, що вона, нібито, здійснювала психологічний (у деяких випадках фізичний) тиск, висловлювала образливі чутки, маніпуляції, словесно (у деяких випадках фізично) зачіпала неповнолітніх учнів, що між учасниками освітнього процесу може розглядатися як факт булінгу, то зазначає, що вони не відповідають дійсності, є бездоказовими та не відносяться до категорії вчинення аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи. Під час розмови з учнями визнає, що дійсно дещо емоційно розмовляла з ними на підвищених тонах, однак вказані вислови не були адресовані конкретним учням та вживалися з метою порівняння. Проте, не допускала недостойної поведінки перед учнями, іншими особами, не порушувала моральних норм не дискредитувала себе як педагогічного працівника та не створювала небезпеку для фізичного та психологічного здоров`я дітей, про що свідчать численні письмові відгуки від батьків учнів того ж 7 класу. У цих письмових клопотаннях учні, батьки учнів, випускники та працівники відповідача висловили їй підтримку у ситуації, яка склалась та зазначили, що можуть охарактеризувати, як чуйну та толерантну людину, а також хорошого педагога.

Зазначає, що як педагогічний працівник, у 2018 році у Міністерстві культури України успішно пройшла атестацію на 5 років, де у рішенні атестаційної комісії зазначено: атестувати ОСОБА_1 , як таку, що відповідає займаній посаді викладача та підтверджено кваліфікаційну категорію «Спеціаліст вищої категорії».

Вважає, що звільненні відбулось виключно на грунті особистих неприязних стосунків до неї з боку керівництва навчального закладу, так як має необхідну освіту, а також високі досягнення у педагогічній сфері.

Звільнення відбулося виключно на підставі заяви батьків учнів 7 класу від 18-19 березня 2021 року, з частиною яких у неї виник певний конфлікт. Однак, при цьому адміністрацією відповідача не з`ясовано причини наявності розбіжностей між позицією усіх опитаних дітей та батьків, інша частина з яких заперечувала факт здійснення нею по відношенню до учнів психологічного тиску та образливих чуток.

Звільнення з роботи та наказ відповідача № 72-К від 17.05.2021 року про звільнення вважає незаконним.

Оскільки була звільнення без законної підстави 21.05.2021 року, термін вимушеного прогулу з дня звільнення по день подання позовної заяви складає 28 календарних днів.

Відповідно до довідки про доходи за останні 2 календарні місяці роботи (березень-квітень 2021 року) нарахована заробітна плата складає 14500,75 грн., з урахуванням Постанови КМУ від 08.02.1995 року №100 середньоденна заробітна плата (дохід) за останні 2 календарні місяці роботи складає : 278,86 грн.

Просить суд визнати наказ відповідача № 72-К від 17.05.2021 року про звільнення незаконним та скасувати його; поновити на посаді викладача-хореографа Київського державного фахового хореографічного коледжу з 21 травня 2021 року; стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з дня звільнення - по день ухвалення судом рішення. Судові витрати покласти на відповідача.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді Яценко Н.О.

Ухвалою від 06 липня 2021 року розгляд справи призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

26.08.2021 року від відповідача надійшов відзив на позов. В своєму відзиві сторона відповідача посилається на те, що при прийнятті рішення щодо звільнення оцінювались всі зібрані документи під час перевірки обставин, викладених в заяві батьків, вживались заходи щодо всесторонньої перевірки цих обставин всіма доступними засобами.

10.04.2021 року психологом Психологічного центру «Відновлення» Каращук І.В. було проведено психологічне обстеження учнів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

У відповідності до психологічного висновку від 10.04.2021 року щодо психологічного обстеження ОСОБА_3 : дівчинка в деталях розповіла про всі обзивання дітей. При розмові про викладача, ОСОБА_3 процитувала наступні принизливі та образливі фрази, які викладач використовувала до ОСОБА_3 та до інших дітей: « Тобі не місце в училищі »; «ти ніщо», «ти займаєш чуже місце»; «ти жаба», «ти ніколи не станеш балериною». «Знущання та цькування були особливо проявлені у грудні 2020 року та січні-лютому 2021 року.»

«На викладача у ОСОБА_3 сформувалась негативна реакція, образ викладача асоціюється зі знущаннями та образами».

«Під час розмови ОСОБА_3 підтвердила, що цей тривожний стан викликаний саме викладачем ОСОБА_1 та триває з 2019 року й до березня 2021 року та зараз вона не уявляє ситуації, якщо ОСОБА_1 повернеться до викладання в її групі. Також ОСОБА_3 повідомила, що викладач впливає на дружні відносини дітей та батьків, вказує кому з ким спілкуватись, а з ким заборонено спілкуватись», тощо. У висновку встановлено, що ОСОБА_3 на момент обстеження знаходиться під дією стресової ситуації, яка впливає на її психоемоційний стан. Обстеженням дитини підтверджено те, що такий психоемоційний стан спричинений стресом, який з 2019 року по березень 2021 року ОСОБА_3 отримала від систематичних: психологічного тиску, вербальної агресії та приниження від учительки хореографії ОСОБА_1 по відношенню до неї та до інших учнів класу, що тривав протягом 2-х років.

За результатами тестування ОСОБА_3 рекомендується праця зі спеціалістом психологом для корекції емоційної сфери.

У відповідності до психологічного висновку від 10.04.2021 року щодо психологічного обстеження ОСОБА_4 : «При розмові про викладача ОСОБА_4 процитувала наступні принизливі та образливі фрази, які викладач використовувала до ОСОБА_4 та до інших дітей: «тобі не місце в училищі», «ти ніщо», «ти тварь», «ти дурна та ні на що не здатна»; «я зроблю все щоб тебе вигнали», «ти зрадниця», «ти ніколи не станеш балериною», «ти жаба».

«Знущання та цькування були особливо проявлені грудні 2020 та січні та лютому 2021 року. На викладача у ОСОБА_3 сформувалася негативна реакція, образ викладача асоціюється зі знущаннями та образами». Висновки психолога є аналогічними.

Аналогічні висновки психологом надані і стосовно дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Також зазначали, що відповідно до наказу від 19.03.2021 року «Про створення комісії з розгляду випадків булінгу у Київському державному хореографічному училищі» та протоколу №1 засідання комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) серед учасників освітнього процесу в дійсності мала місце робота Комісії з розслідувань випадків булінгу (цькування) яка діяла у відповідності до Порядку реагування на випадки булінгу (цькування), затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 28.12.2019 року № 1646.

Відповідно до п.2 розділу ІІ вказаного порядку керівник закладу освіти у разі отримання заяви або повідомлення про випадок булінгу (цькування) скликає засідання комісії з розгляду випадку булінгу (цькування) не пізніше ніж упродовж трьох робочих днів з дня отримання заяви або повідомлення.

Порядок створення та роботи відповідної Комісії передбачено розділом ІІІ та ІУ вказаного Порядку, а тому вважають, що Комісія була створена та проводила свою роботу у повній відповідності до нормативної бази її діяльності.

Звільнення за вчинення аморального проступку (п.3 ч.1 ст.41 КЗпП України) є додатковою підставою розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов. Фактично така підвищена відповідальність певної категорії працівників обумовлена тим, що вони перебувають в особливому правовому стані та виконують специфічні функції, не властиві іншим категоріям працівників; їхні дії чи бездіяльність можуть призвести до порушення конституційних прав та свобод громадян, завдати значної шкоди суспільним відносин та авторитету як самої держави, так і суб`єктів господарювання.

До суб`єктів які можуть бути звільнені на підставі п.3 статті 41 КЗпП України належать учасники навчально-виховного процесу. Позивач займала посаду викладача - хореографів та здійснювала викладання учням спеціальних дисциплін, а тому вважають, що вона є суб`єктом здійснення навчально-виховних процесів.

При звільненні позивача зазначають, що відповідачем було дотримано процедуру розгляду заяв, отримання пояснень та оформлення звільнення.

Окрім того, посилаються на те, що наказом від 21.02.2020 року №10-ОД за результатами розгляду заяв батьків учениць 8-го класу, в якому викладала позивач було вирішено зняти з викладача-хореографів ОСОБА_1 педагогічне навантаження з класичного танцю у групі учениць 8 класу з 24 лютого 2020 року та передати цей клас іншому викладачу.

Підставою для прийняття такого наказу були заяви батьків від 10.02.2020 року: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 .

Всі заяви викладені з проханням перевести дітей в іншу групу до іншого викладача, або замінити викладача ОСОБА_1 на іншого викладача в цій групі «у зв`язку з нестерпним морально-психологічним становищем у групі», саме після того, як в цю групу 8-го класу була призначена викладачем позивач.

Голосування серед батьків щодо бажаного викладача в 7-му класі (де навчаються учні батьків, що подали заяви)

У зв`язку з ситуацією щодо звернень батьків та розглядом їх заяв, які стали підставою для створення Комісії, в групі 7-го класу 30.03.2021 року було проведено таємне голосування серед батьків з винесенням на голосування наступних питань: Чи погоджуєтесь ви на продовження навчання ваших дітей у викладача - хореограф ОСОБА_1 .? Якого викладача-хореографа ви хотіли б бачити викладачем в класі вашої дитини? Вкажіть прізвище та ініціали.

По першому питанню батьки сімох учнів проголосували проти продовження навчання дітей у позивача. Батьки чотирьох учнів проголосували за те, щоб ОСОБА_1 викладала в групі.

По другому питанню (ставилося питання окрім ОСОБА_1 , батьки могли вказувати й її прізвище) батьки відповіли вказавши прізвища інших викладачів ніж позивача. При цьому, ті батьки, які на перше питання голосували за позивача, не вказали її прізвище в якості обраного викладача для їх дітей. Вважають, що це свідчить про те, що в цілому батьки, які підтримували позивача були готові її замінити, але побоялись це вказати залишивши це питання без будь-якої відповіді.

Голосування було анонімним, а батьки під час голосування не бачили хто та як голосує.

Також посилаються на повідомлення інших учасників учбового процесу, так ОСОБА_19 в своїй скарзі від 19.11.2014 року вказує на жорстке поводження позивача з її дочкою 11.11.2014 року.

ОСОБА_20 в своєму листі від 30.03.2021 року повідомила, що 29.03.2019 року її дочка ОСОБА_21 отримала травми від позивача. В заяві було зазначено про емоційну нестабільність позивача.

ОСОБА_22 , яка є опікуном учениці 9-го класу ОСОБА_23 надала заяву від 26.03.2021 року щодо поведінки позивача в 2016-2017 учбовому році, коли ОСОБА_23 навчалася в класі позивача. В заяві вказано про моральні приниження та тілесні ушкодження нанесені позивачем

ОСОБА_25 - соціальний педагог відповідача службовою запискою від 22.03.2021 року повідомила, що їй було відомо про випадки конфліктів між батьками та позивачем, що ці конфлікти вирішувались адміністрацією на корить дітей та залагоджувались.

ОСОБА_26 - художній керівник відповідача в пояснювальній від 06.05.2021 повідомив, що йому відомо, що керівник ОСОБА_27 розглядав заяви батьків учениць, які навчалися в класах позивача, щодо ставлення позивача до дітей. Батьки просили перевести дітей в іншу групу. Під час розгляду він спілкувався з позивачем та просив її не ображати учениць, поводитися з учнями коректно.

ОСОБА_28 - концертмейстер позивача у відповідний період, в службовій записці від 15.05.2021 року повідомила, що в період 2017-2018 р. працювала з позивачем в 9 класі та спостерігала аналогічну ситуацію - дівчата часто були в стані стресу, доведені до сліз через те, що вони стараються, а позивач їм говорить, що вони не здатні до навчання, що в них нічого не вийде. ОСОБА_28 вказала, що вона була свідком як позивач у випадку, коли в учениці щось не виходило - виганяла її з залу під час уроку, а якщо учениця сама не виходила, то позивач виводила за руку примусово. Позивач примушувала учениць 1,5 години виконувати одну й ту ж саму вправу (що є неприпустимим). ОСОБА_28 повідомляла директора про своє небажання працювати з позивачем.

ОСОБА_29 - заступник з навчально-виховної роботи відповідача в службовій записці від 02.04.2021 року повідомила, що в період з 2012 року по 2020 рік неодноразово мали місце бесіди з позивачем на предмет методів навчання, що застосовуються позивачем. Також в 2018-2019 учбовому році мали місце заяви батьків учнів щодо дій позивача, які були мотивовані надмірним психологічним напруженням у дітей під час проведення уроків, за результатом розгляду заяв було вирішено зняти з позивача педагогічне навантаження з класичного танцю у групі учениць 8 класу.

Зазначають, що у своїй сукупності вказане свідчить про те, що позивач у різні періоди, починаючи з 2012 року, допускала поведінку, яка для педагога є аморальною, що в свою чергу свідчить про неспроможність доводів позивача про те, що факт звільнення позивача відбувся «виключно на грунті особистих неприязних стосунків з боку керівництва навчального закладу».

Посилаються на те, що відповідачем заперечуються повністю позовні вимоги, вважають, що звільнення було здійснено в законний спосіб з дотриманням процедури та порядку звільнення, у зв`язку з чим не підлягає стягненню з відповідача і середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Витрати, які відповідач очікує понести у зв`язку з розглядом справи складаються з суми вартості надання правничої допомоги адвокатом у справі попередній (орієнтовний) розрахунок яких становить 20 000 грн. Просять суд в задоволенні позову відмовити.

В вересні 2021 року від позивача надійшла відповідь на відзив в яких позивач посилається на те, що всі психологічні дослідження базуються на суб`єктивно упереджених припущеннях батьків учнів Коледжу, не виключено, що написані були під диктовку його керівництва, а тому нічого спільного з нормами права не мають.

Стосовно створення та роботи комісії, то посилалися на те, що в даному випадку її створення та надання рекомендації на звільнення не грунтується на нормах права. Рішення комісії прийнято в односторонньому порядку і відповідачем не приймалися пояснення позивача. Також посилалася на те, що звільнення відбулося з порушенням ст.148 КЗпП України. Просила суд позов задовольнити.

20.09.2021 року від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив в яких заперечує відповідач щодо обставин та мотивів викладених в відповіді на відзив та просить суд в задоволенні позову відмовити.

20.10.2021 року по справі проведено підготовче засідання.

В судових засіданнях позивач з представником позовні вимоги підтримували, з обставин викладених в позові та просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача, третьої особи в судових засіданнях проти задоволення позову заперечував з обставин викладених у відзиві та просив суд в задоволенні позову відмовити.

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, ст.1 Першого протоколу до Конвенції, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Справа призначалась до розгляду неодноразово, проте по справі оголошувалися перерви судом з об`єктивних причин.

Вислухавши пояснення позивача, представників сторін та третьої особи, свідків, дослідивши письмові докази по справі, суд доходить до висновку про часткове задоволення позову.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Статтею восьмою Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до вимог статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно зі ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Основні засади судочинства, встановлені ч.2 ст.129 Конституції України, доповнюють основоположний принцип верховенства права, який визнається і діє в Україні відповідно до ст. 8 Основного Закону. Ця норма є визначальною у системі державної політики щодо захисту прав та свобод людини і громадянина.

За правилами частин першої та другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

ОСОБА_1 працювала в Київському державному фаховому хореографічному коледжі (до перейменування - Київське державне хореографічне училище) більше 20 років з 01.09.2000 року до дати звільнення 21.05.2021 року (а.с.68-71 т.1), що підтверджується копією трудової книжки.

Наказом № 45-К від 01.07.2020 року Київського державного хореографічного училища «Про подовження строкових трудових договорів з працівниками училища на 2020-2021 рік» продовжено строковий трудовий договір з 27 серпня 2020 року по 26 серпня 2021 року в тому числі ОСОБА_1 (викладач-хореограф) (а.с. 104-106 т.1)

Частиною другою статті 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

За приписами статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути безстроковим, що укладається на невизначений строк, на визначений строк, встановлений за погодженням сторін, та таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

В судовому засіданні позивач заперечувала ту обставину, що вона працювала за строковим трудовим договором, посилаючись на те, що її не було ознайомлено з наказом. Разом з тим, вказаний наказ не є предметом оскарження в межах даної справи, окрім того, позивач не заперечувала ту обставину, що вона писала заяву про подовження строкового трудового договору, що свідчить про те, що сторона позивача обізнана про своє працевлаштування за строковим трудовим договором.

18-19 березня 2021 року до відповідача надійшли заяви від батьків учнів Київського державного фахового хореографічного коледжу 7 класу в якому містилося посилання на неетичну поведінку зі сторони позивача. (а.с. 14-22 т.1)

На цій підставі відповідачем було видано Наказ № 25-од від 19 березня 2021 року, яким створено комісію з розгляду випадків булінгу у Київському державному хореографічному училищі щодо можливої непедагогічної поведінки позивачки під час проведення навчально-виховної роботи. (а.с.23-24 т.1)

За результатами засідання Комісії з розгляду випадків булінгу у Київському державному хореографічному училищі було складено протокол № 1 від 30.03.2021 року. У резолютивній частині цього протоколу було зазначено, що Комісія ухвалила рішення рекомендувати в.о.директору відповідача звернутися до профспілкового комітету для отримання згоди на звільнення ОСОБА_1 за п.3 ч.1 ст.41 КЗпП України за вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи. (а.с.25-42 т.1)

З цього приводу, позивач надала письмові пояснення, зазначивши у них, що усі звинувачення, які озвучені батьками є безпідставними, необґрунтованими та такими, що шкодять її професійній честі та гідності. Вся інформація щодо звинувачень, подана батьками зі слів дітей без участі психолога, тому вважає, що не може бути достовірною. На думку позивача, комісія не зробила об`єктивного висновку, так як робота комісії мала обвинувальний нахил, оскільки складалась переважно із адміністрації відповідача. І звільнення відбулося за рекомендації комісії. (а.с.43 т.1)

Наказом № 72-к від 17.05.2021 року ОСОБА_1 звільнено з посади викладача-хореографа на підставі п.3 ч.1 ст.41 КЗпП України 21 травня 2021 року за вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи. (а.с.9-13 т.1)

Вчинення аморального проступку є додатковою підставою для розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з окремими категоріями працівників за певних умов (п. 3 частини першої ст.41 КзПП України).

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 212 ЦПК України передбачає, що свідок, перекладач, спеціаліст, експерт можуть брати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції виключно в приміщенні суду. Разом з тим, враховуючи те, що в Україні запроваджено військовий стан, частина свідків судом допитана в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, оскільки особи перебувають за межами України.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).

Враховуючи те, що предметом спору є скасування наказу про звільнення ОСОБА_1 з посади викладача - хореографа, поновлення на роботі на вказаній посаді, судом було прийнято рішення про допит батьків учнів, що перебувають за кордоном, в режимі відеоконференції, оскільки в іншому порядку суд позбавлений можливості допитати свідків через їх перебування за межами України.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_30 суду пояснила, що її донька ОСОБА_3 навчалася у класі ОСОБА_1 , яка говорила дитині, що та нікчема та займає чуже місце, після чого у дитини відпало бажання навчатися.

Свідок ОСОБА_31 - батько однієї з учениць суду пояснював, що викладач ОСОБА_1 дискримінувала дітей, займалась лише деякими ученицями.

Свідок ОСОБА_32 - мати учениці, стверджувала, що позивачка систематично принижувала її доньку, говорячи що вона ні на що не здатна. Донька навіть не хотіла ходити на заняття. В травні 2019 року донька їй сказала, що ОСОБА_1 дьорнула її за руку.

Свідок ОСОБА_33 - старший інспектор з відділу кадрів Київського державного фахового хореографічного коледжу суду пояснила, що учениці з нею ділилися при спілкуванні щодо того, що педагог ОСОБА_1 їх обзиває.

Свідок ОСОБА_34 суду пояснювала, що вона працює в коледжі і зі слів дітей їй відомо, що ОСОБА_1 ображає учнів, принижує їх.

Свідок ОСОБА_35 - батько однієї з учениць повідомив суду, що ОСОБА_1 не приділяла уваги його дитині, у педагога було 2-3 улюбленця, на інших їй було байдуже.

Свідки ОСОБА_36 (бабуся учениці), ОСОБА_37 (мати учениці) ОСОБА_38 (мати учениці) ОСОБА_1 охарактеризували з позитивної сторони, як вимогливого та професійного викладача.

Свідок ОСОБА_39 - заступник директора з виховної роботи училища повідомила суду, що ОСОБА_1 досвідчений педагог. Звільнення педагога назвала неправильним та суду пояснила, що протокол комісії підписала про необхідність звільнення позивачки тому, що так сказав адвокат директора училища.

Верховний суд в постанові від 07.10.2019 року у справі № 475/9/17, провадження №61-32915св18ВС зробив правовий висновок, що аморальним поступком є винне діяння, що суперечить загальноприйнятим нормам і правилам, порушує моральні устої суспільства, моральні цінності, які склалися в суспільстві, суперечить змісту трудової функції, тим самим дискредитуючи службово-виховні, посадові повноваження відповідного кола осіб.

Звільнення з підстав вчинення аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи (п.3 ст.41 КЗпП України) не може бути визнано правильним, якщо воно проведено лише внаслідок загальної оцінки поведінки працівника, не підтвердженої конкретними фактами.

Доказів вчинення позивачем аморального проступку відповідачем не надано.

Загальна оцінка поведінки позивача, починаючи з 2019 року аж ніяк не може бути кваліфікована як вчинення ОСОБА_1 аморального проступку. При цьому, звертає на себе увагу і та обставина, що у вказаний період позивач отримувала грамоти та подяки за свою роботу.

З огляду на викладене, суд доходить до висновку, що наказ відповідача № 72-к від 17.05.2021 року про звільнення ОСОБА_1 на підставі ст.41 ч.1 п.3 КЗпП України слід визнати незаконним та скасувати, оскільки відповідач не обгрунтував належними доказами правомірність такого звільнення.

Разом з тим, підстав для поновлення позивача на посаді викладача-хореографа Київського державного фахового хореографічного коледжу з 21 травня 2021 року у суду не має, оскільки строковий трудовий договір за яким працювала позивач діяв до 26 серпня 2021 року. (а.с.104-106 т.1)

Укладаючи строковий трудовий договір, позивач надала згоду на роботу на певній посаді на визначений строк і погодилась на припинення такого договору після закінчення строку, на який його укладено.

Закінчення строку дії контракту є підставою для припинення трудових відносин (стаття 36 КЗпП України).

Вирішуючи питання про поновлення працівника, який працював за строковим трудовим договором, необхідно враховувати відсутність підстав для поновлення на роботі такого працівника у разі, якщо на момент ухвалення судом рішення у справі строк трудового договору закінчився. У такому разі суд може змінити дату звільнення на пізнішу - ту, що відповідає даті закінчення трудового договору, а також формулювання підстави звільнення - на пункт 2 частини першої статті 36 КЗпП України(закінчення строку трудового договору).

Такого висновку дійшла колегія суддів Верховного Суду у своїй постанові від 11 березня 2020 року у справі № 761/4523/16-ц та у постанові від 13 січня 2021 року по справі № 326/1012/16-ц.

Оскільки на час прийняття рішення строк дії строкового трудового договору закінчився, з урахуванням того, що для продовження дії трудового договору, укладеного на певний строк, вимагається волевиявлення на продовження трудових відносин як роботодавця, так і працівника, а у цій справі сторони згоди щодо продовження його дії на новий строк не дійшли, суд дійшов висновку про те, що правові підстави для поновлення позивача на роботі за встановлених обставин відсутні.

У пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що суд не в праві визнати звільнення правильним, виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов`язували звільнення. Якщо обставинам, які стали підставою звільнення, в наказі (розпорядженні) дана неправильна юридична кваліфікація, суд може змінити формулювання причин звільнення і привести його у відповідність з чинним законодавством про працю.

Відповідно до ч. 3 ст. 235 КЗпП України, у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

За таких обставин, враховуючи викладене, суд вважає правомірним змінити дату звільнення позивача з 21 травня 2021 року на дату закінчення строкового трудового договору 26.08.2021 року, змінивши підставу звільнення на п. 2 ч.1 ст. 36 КЗпП України у зв`язку з закінченням строку трудового договору.

Щодо стягнення середнього заробітку, то суд зазначає наступне.

Статтею 235 КЗпП України встановлено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Якщо неправильне формулювання причини звільнення перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

Враховуючи, що позивач з 21.05.2021 року по 26.08.2021 року не працювала без законних на те підстав, суд вважає, що за цей період вона має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до Закону України «Про оплату праці» та за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.

Відповідно до довідки про доходи (а.с.67 т.1) середньоденна заробітна плата позивача складає 278 грн. 86 коп., середньомісячна заробітна плата складає 7250 грн.38 коп. Отже, лише за період з 21.05.2021 року по 26.08.2021 року слід стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 18 683 грн. 62 коп.

При цьому позивач не довела суду, що неправильне формулювання звільнення перешкоджало їй у працевлаштуванні, окрім того позивач, не надала суду доказів на підтвердження того, що заробітна плата у Київському державному фаховому хореографічному коледжі була її єдиним джерелом доходів, оскільки представник відповідача посилався на те, що позивач отримує пенсію, а тому в задоволенні решти вимог суд відмовляє.

Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначені суми без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів (пункт 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»).

Відповідно до ст. 430 ЦПК України слід допустити негайне виконання судового рішення в межах стягнення середнього заробітку за один місяць.

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути витрати по сплаті судового збору в сумі 1816 грн.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

17.08.2022 року представник позивача подав заяву про стягнення судових витрат з відповідача в сумі 10400 грн. На підтвердження надав суду договір про надання правової допомоги від 29.03.2021 року, квитанцію від 17.08.2022 року та звіт по виконання доручення за договором про надання правової допомогу. Відповідно до звіту адвокат посилається на те, що ним виконані наступні роботи: аналіз чинного законодавства та судової практики ВС щодо суті позовних вимоги (1 година), підготовка позовної заяви, інших процесуальних документів (2 години), представництво інтересів позивача в суді, участь в судових засіданнях (5 годин). А всього виконано робіт об`ємом 8 годин.

Згідно п.7 договору гонорар адвоката визначається з розрахунку 1300 грн. за годину роботи. Отже вартість наданої правничої допомоги складає 10400 грн. (8 годин х 1300 грн.). (а.с.81-83 т.2)

Також 23.06.2023 року в судовому засіданні представник відповідача подав заяву про приєднання доказів про сплату судових витрат, які просив стягнути з позивача. Разом з заявою подав договір № 1 про надання правничої допомоги від 18.02.2022 року, додаткову угоду до договору від 30.12.2022 року, акт приймання передачі наданих послуг правничої допомоги до договору від 18.02.2022 року в якому конкретизовані надані послуги та їх вартість. Загальна вартість послуг складає 11525 грн. та платіжне доручення на підтвердження оплати (а.с. 149-156 т.2)

Представник відповідача просив суд відмовити у покладенні на відповідача або зменшення судових витрат у випадку задоволення позову з посиланням на те, що позивачем по справі не доведено їх витрати в даній справі належними доказами, а суму вважає неспівмірною з предметом спору.

У випадку задоволення позову судові витрати на правничу допомогу по справі просив покласти на позивача відійшовши від загальних правил розподілу судових витрат враховуючи критерії ч.ч.5-7, 9 стю129 ГПК України або зменшити до співмірного розміру в межах наданих доказів витрат на правничу допомогу які оцінити з точки зору допустимості та застосувати положення щодо граничних розмірів судових витрат відповідно до Постанови КМУ від 27.10.2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави.

Як убачається з матеріалів справи позивач в межах даної справи понесла витрати на правничу допомогу в сумі 10400 грн., в свою чергу витрати відповідача на правничу допомогу складають 11 525 грн., а тому суд вважає безпідставними доводи відповідача стосовно того, що сума витрат на правничу допомогу позивача є неспівмірною з предметом спору.

При встановленні гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як зазначалося вище, позовні вимоги задоволено частково.

Враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, та зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, розгляду справи в загальному позовному провадженні, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, з урахуванням пропорційності розміру задоволених позовних вимог та з урахуванням ціни позову, а також враховуючи те, що судом розглядалася не лише вимога майнового характеру, але й вимога немайнового характеру, суд вважає доцільним шляхом взаємного зарахування однорідних взаємовиключних вимог, стягнути з відповідача на користь позивача витрати за надання правової допомоги в сумі 5 000 грн., що є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору та задоволених вимог, враховуючи те, що судом встановлено порушення прав позивача відповідачем.

В стягненні витрат на правничу допомогу з позивача на користь відповідача суд відмовляє, оскільки при стягненні витрат на правничу допомогу з відповідача на користь позивача суд провів їх стягнення в тому числі їх взаємне зарахування.

На підставі викладеного та керуючись ст. 5, 12-13, 76, 81, 133, 141, 263-265 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Київського державного фахового хореографічного коледжу, третя особа: в.о. директора Київського державного фахового хореографічного коледжу Кухар Катерина Ігорівна, про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

Визнати наказ Київського державного фахового хореографічного коледжу №72-к від 17 травня 2021 року про звільнення ОСОБА_1 з посади викладача-хореографа на підставі пункту 3 частини 1 статті 41 КЗпП України незаконним та скасувати його.

Змінити формулювання підстави звільнення ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) з посади викладача-хореографа Київського державного фахового хореографічного коледжу - у зв`язку з закінченням дії строкового договору відповідно до пункту 2 частини 1 статті 36 КЗпП України з 26 серпня 2021 року.

Стягнути з Київського державного фахового хореографічного коледжу (код ЄДРПОУ - 02214946, адреса місцезнаходження: м.Київ, вул.Парково-Сирецька, буд.4) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21.05.2021 р. по 26.08.2021 р. в розмірі 18 683 (вісімнадцять тисяч шістсот вісімдесят три) грн. 62 коп..

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Стягнути з Київського державного фахового хореографічного коледжу (код ЄДРПОУ - 02214946, адреса місцезнаходження: м.Київ, вул.Парково-Сирецька, буд.4) на користь держави судовий збір в сумі 1816 грн. 00 коп.

Стягнути з Київського державного фахового хореографічного коледжу (код ЄДРПОУ - 02214946, адреса місцезнаходження: м.Київ, вул.Парково-Сирецька, буд.4) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн.

Рішення в частині стягнення середнього заробітку за один місяць підлягає до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 06 липня 2023 року.

Суддя Н.О. Яценко