Постанова

від 23.11.2023 по справі 756/9504/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий у суді першої інстанції: Яценко Н.О.

Єдиний унікальний номер справи № 756/9504/21

Апеляційне провадження № 22-ц/824/13393/2023

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Мережко М.В.,

суддів - Поліщук Н.В., Соколової В.В.,

секретар - Олешко Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Київського державного фахового хореографічного коледжу на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 29 червня2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Київського державного фахового хореографічного коледжу, третя особа: в.о. директора Київського державного фахового хореографічного коледжу ОСОБА_3, про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В с т а н о в и в :

У червні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду із з вказаним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що працювала в Київському державному фаховому хореографічному коледжі (до перейменування - Київське державне хореографічне училище) безперервно більше 20 років з 01.09.2000 року до звільнення 21.05.2021 року.

Наказом № 72-к від 17.05.2021 року її звільнено з посади викладача-хореографа на підставі п.3 ч.1 ст.41 КЗпП України 21 травня 2021 року за вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи.

Однак, звільнення позивачка вважає незаконним з огляду на ряд порушень, допущених відповідачем при звільненні з роботи.

Так, 18-19 березня 2021 року до відповідача надійшли заяви від батьків учнів відповідача 7 класу щодо, буцімто, булінгу та неетичної поведінки з її боку. На цій підставі відповідачем було видано Наказ № 25-од від 19 березня 2021 року, яким створено комісію з розгляду випадків булінгу у Київському державному хореографічному училищі щодо можливої непедагогічної поведінки позивачки під час проведення навчально-виховної роботи. За результатами засідання Комісії з розгляду випадків булінгу у Київському державному хореографічному училищі було складено протокол № 1 від 30.03.2021 року. У резолютивній частині цього протоколу було зазначено, що Комісія ухвалила рішення рекомендувати в.о.директора відповідача звернутися до профспілкового комітету для отримання згоди на звільнення ОСОБА_2 за п.3 ч.1 ст.41 КЗпП України за вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи. З цього приводу, надала письмові пояснення, зазначивши у них, що усі звинувачення, які озвучені батьками є безпідставними, необґрунтованими та такими, що шкодять її професійній честі та гідності. Вся інформація щодо звинувачень, подана батьками зі слів дітей без участі психолога, тому вважає, що не може бути достовірною. На її думку, комісія не зробила об`єктивного висновку, так як робота комісії мала обвинувальний нахил, оскільки складалась переважно із адміністрації відповідача. І звільнення відбулося за рекомендації комісії.

Позивачка вказувала, що створення вказаної Комісії, а також надання цією комісією рекомендації для звільнення не ґрунтується на нормах права, оскільки проведення службового розслідування можливе виключно відносно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, на підставі Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України «Про запобігання корупції» прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого Постановою КМУ № 950 від 13.06.2000 року.

Крім того, звертала увагу суду, що під час роботи комісії, створеної адміністрацією відповідача жодним чином не приймались до уваги її пояснення, а також не перевірялись вказані у цих поясненнях обставини.

Днем виявлення, на думку відповідача проступку були дні 18 -19 березня 2021 року, коли батьки учнів 7 класу звернулися до відповідача із заявою, а звільнена була аж через два місяці 21 травня 2021 року, що на думку позивача є порушенням норми ст. 148 КЗпП України.

Також посилалась на те, що на членів Комісії з боку в.о. директора був вчинений тиск.

Обставини, викладені у заявах батьків учнів 7 класу від 18-19.03.2021 року, позивачка вважає такими, що не відповідають дійсності, є бездоказовими та не відносяться до категорії вчинення аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи.

Зазначала, що як педагогічний працівник, у 2018 році у Міністерстві культури України успішно пройшла атестацію на 5 років, де у рішенні атестаційної комісії зазначено: атестувати ОСОБА_2 , як таку, що відповідає займаній посаді викладача та підтверджено кваліфікаційну категорію «Спеціаліст вищої категорії».

Вважає, що звільненні відбулось виключно на ґрунті особистих неприязних стосунків до неї з боку керівництва навчального закладу.

Звільнення відбулося виключно на підставі заяви батьків учнів 7 класу від 18-19 березня 2021 року, з частиною яких у неї виник певний конфлікт. Однак, при цьому адміністрацією відповідача не з`ясовано причини наявності розбіжностей між позицією усіх опитаних дітей та батьків, інша частина з яких заперечувала факт здійснення нею по відношенню до учнів психологічного тиску та образливих чуток.

Звільнення з роботи та наказ відповідача № 72-К від 17.05.2021 року про звільнення вважає незаконним.

Оскільки була звільнення без законної підстави 21.05.2021 року, термін вимушеного прогулу з дня звільнення по день подання позовної заяви складає 28 календарних днів.

Відповідно до довідки про доходи за останні 2 календарні місяці роботи (березень-квітень 2021 року) нарахована заробітна плата складає 14500,75 грн., з урахуванням Постанови КМУ від 08.02.1995 року №100 середньоденна заробітна плата (дохід) за останні 2 календарні місяці роботи складає: 278,86 грн.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_2 просила суд визнати наказ відповідача № 72-К від 17.05.2021 року про звільнення незаконним та скасувати його; поновити на посаді викладача-хореографа Київського державного фахового хореографічного коледжу з 21 травня 2021 року; стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з дня звільнення - по день ухвалення судом рішення. Судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 29 червня 2023 року позов задоволено частково.

Визнано наказ Київського державного фахового хореографічного коледжу №72-к від 17 травня 2021 року про звільнення ОСОБА_2 з посади викладача-хореографа на підставі пункту 3 частини 1 статті 41 КЗпП України незаконним та скасовано його.

Змінено формулювання підстави звільнення ОСОБА_2 з посади викладача-хореографа Київського державного фахового хореографічного коледжу - у зв`язку з закінченням дії строкового договору відповідно до пункту 2 частини 1 статті 36 КЗпП України з 26 серпня 2021 року.

Стягнуто з Київського державного фахового хореографічного коледжу на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21.05.2021 р. по 26.08.2021 р. в розмірі 18 683,62 грн.

В задоволенні решти вимог - відмовлено.

Стягнуто з Київського державного фахового хореографічного коледжу на користь держави судовий збір в сумі 1816 грн.

Стягнуто з Київського державного фахового хореографічного коледжу на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.

Не погоджуючись із таким рішенням суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог, позивачка ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невстановлення усіх обставин, що мають значення для вирішення справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Оболонського районного суду м. Києва від 29 червня2023 року та постановити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд, ухвалюючи рішення, не врахував того, що позивачка з 2000 року працювала у коледжі безперервно, щорічно подаючи заяви про продовження трудових відносин. При цьому, із наказами про продовження трудових відносин працівників коледжу не ознайомлювали, письмового строкового договору сторони не укладали. Тому позивачка вважає, що трудові правовідносини між сторонами існували на підставі безстрокового трудового договору.

Вказує також, що у матеріалах справи відсутні накази про звільнення ОСОБА_2 з роботи на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

В свою чергу, відповідач Київський державний фаховий хореографічний коледж такожподав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невстановлення усіх обставин, що мають значення для вирішення справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Оболонського районного суду м. Києва від 29 червня 2023 року в частині задоволених позовних вимог та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що у матеріалах справи достатньо належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_2 аморального проступку, несумісного з педагогічною діяльністю. Тому відповідач вважає виданий ним наказ про звільнення позивачки правомірним. Стверджує, що суд першої інстанції не надав належну правову оцінку усім наданим відповідачем документам, зокрема, заявам батьків учнів та висновками психологів.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачки ОСОБА_2 - адвокат Кобилецький В.В. проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечив. Вказує, що рішення суду в частині задоволених позовних вимог є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Від представника відповідача Київського державного фахового хореографічного коледжу та третьої особи ОСОБА_3 - адвоката Войчука В.А. також надійшов відзив на апеляційну скаргу позивачки. У своєму відзиві адвокат Войчук В.А. заперечив проти доводів та обґрунтувань апеляційної скарги ОСОБА_2 . Просить в частині відмови у задоволенні позову рішення залишити без змін, задовольнити апеляційну скаргу відповідача.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ст.ст. 128-131 ЦПК України сторони були своєчасно повідомлені про день та час розгляду справи за адресами, які були зазначені в матеріалах справи, заяв щодо зміни місця проживання або місцезнаходження від сторін не надходило. Позивачка ОСОБА_2 , її представник адвокат Кобилецький В.В. та представник відповідача та третьої особи - адвокат Войчук В.А. взяли участь у судовому засіданні в апеляційному суді.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею восьмою Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до вимог статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно зі ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Основні засади судочинства, встановлені ч.2 ст.129 Конституції України, доповнюють основоположний принцип верховенства права, який визнається і діє в Україні відповідно до ст. 8 Основного Закону. Ця норма є визначальною у системі державної політики щодо захисту прав та свобод людини і громадянина.

За правилами частин першої та другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Встановлено, що ОСОБА_2 працювала в Київському державному фаховому хореографічному коледжі (до перейменування - Київське державне хореографічне училище) з 01.09.2000 року до дати звільнення 21.05.2021 року (а.с.68-71 т.1), що підтверджується копією трудової книжки.

Наказом № 45-К від 01.07.2020 року Київського державного хореографічного училища «Про подовження строкових трудових договорів з працівниками училища на 2020-2021 рік» продовжено строковий трудовий договір з 27 серпня 2020 року по 26 серпня 2021 року в тому числі ОСОБА_2 (викладач-хореограф) (а.с. 104-106 т.1)

Частиною другою статті 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

За приписами статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути безстроковим, що укладається на невизначений строк, на визначений строк, встановлений за погодженням сторін, та таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

В судовому засіданні в суді першої інстанції позивачка заперечувала ту обставину, що вона працювала за строковим трудовим договором, посилаючись на те, що її не було ознайомлено з наказом.

Аналогічні пояснення позивачка надала апеляційному суду.

Разом з тим, вказаний наказ не є предметом оскарження в межах даної справи, окрім того, позивач не заперечувала ту обставину, що вона писала заяву про подовження строкового трудового договору, що свідчить про те, що сторона позивача обізнана про своє працевлаштування за строковим трудовим договором.

Також встановлено, що 18-19 березня 2021 року до відповідача надійшли заяви від батьків учнів Київського державного фахового хореографічного коледжу 7 класу в якому містилося посилання на неетичну поведінку зі сторони позивача. (а.с. 14-22 т.1)

На цій підставі відповідачем було видано Наказ № 25-од від 19 березня 2021 року, яким створено комісію з розгляду випадків булінгу у Київському державному хореографічному училищі щодо можливої непедагогічної поведінки позивачки під час проведення навчально-виховної роботи. (а.с.23-24 т.1)

За результатами засідання Комісії з розгляду випадків булінгу у Київському державному хореографічному училищі було складено протокол № 1 від 30.03.2021 року. У резолютивній частині цього протоколу було зазначено, що Комісія ухвалила рішення рекомендувати в.о.директору відповідача звернутися до профспілкового комітету для отримання згоди на звільнення ОСОБА_2 за п.3 ч.1 ст.41 КЗпП України за вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи. (а.с.25-42 т.1)

З цього приводу, позивачка надала письмові пояснення, зазначивши у них, що усі звинувачення, які озвучені батьками є безпідставними, необґрунтованими та такими, що шкодять її професійній честі та гідності. Вся інформація щодо звинувачень, подана батьками зі слів дітей без участі психолога, тому вважає, що не може бути достовірною. На думку позивача, комісія не зробила об`єктивного висновку, так як робота комісії мала обвинувальний нахил, оскільки складалась переважно із адміністрації відповідача. І звільнення відбулося за рекомендації комісії. (а.с.43 т.1)

Наказом № 72-к від 17.05.2021 року ОСОБА_2 звільнено з посади викладача-хореографа на підставі п.3 ч.1 ст.41 КЗпП України 21 травня 2021 року за вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи. (а.с.9-13 т.1)

Вчинення аморального проступку є додатковою підставою для розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з окремими категоріями працівників за певних умов (п. 3 частини першої ст.41 КзПП України).

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 212 ЦПК України передбачає, що свідок, перекладач, спеціаліст, експерт можуть брати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції виключно в приміщенні суду. Разом з тим, враховуючи те, що в Україні запроваджено військовий стан, частина свідків судом допитана в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, оскільки особи перебувають за межами України.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).

Враховуючи те, що предметом спору є скасування наказу про звільнення ОСОБА_2 з посади викладача - хореографа, поновлення на роботі на вказаній посаді, суд першої інстанції допитав як свідків батьків учнів, що перебувають за кордоном (в режимі відеоконференції).

Верховний суд в постанові від 07.10.2019 року у справі № 475/9/17, провадження №61-32915св18ВС зробив правовий висновок, що аморальним поступком є винне діяння, що суперечить загальноприйнятим нормам і правилам, порушує моральні устої суспільства, моральні цінності, які склалися в суспільстві, суперечить змісту трудової функції, тим самим дискредитуючи службово-виховні, посадові повноваження відповідного кола осіб.

Звільнення з підстав вчинення аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи (п.3 ст.41 КЗпП України) не може бути визнано правильним, якщо воно проведено лише внаслідок загальної оцінки поведінки працівника, не підтвердженої конкретними фактами.

Проаналізувавши усі наявні у матеріалах справи докази, встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що доказів вчинення позивачкою аморального проступку відповідачем не надано.

Загальна оцінка поведінки позивачки, починаючи з 2019 року не може бути кваліфікована як вчинення ОСОБА_2 аморального проступку. При цьому, суд також звернув увагу на те, що у вказаний період позивачка отримувала грамоти та подяки за свою роботу.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що наказ відповідача № 72-к від 17.05.2021 року про звільнення ОСОБА_2 на підставі ст.41 ч.1 п.3 КЗпП України слід визнати незаконним та скасувати, оскільки відповідач не обгрунтував належними доказами правомірність такого звільнення.

Правильними є також висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для поновлення позивача на посаді викладача-хореографа Київського державного фахового хореографічного коледжу з 21 травня 2021 року, оскільки строковий трудовий договір за яким працювала позивачка діяв до 26 серпня 2021 року. (а.с.104-106 т.1)

Укладаючи строковий трудовий договір, позивач надала згоду на роботу на певній посаді на визначений строк і погодилась на припинення такого договору після закінчення строку, на який його укладено.

Закінчення строку дії контракту є підставою для припинення трудових відносин (стаття 36 КЗпП України).

Вирішуючи питання про поновлення працівника, який працював за строковим трудовим договором, необхідно враховувати відсутність підстав для поновлення на роботі такого працівника у разі, якщо на момент ухвалення судом рішення у справі строк трудового договору закінчився. У такому разі суд може змінити дату звільнення на пізнішу - ту, що відповідає даті закінчення трудового договору, а також формулювання підстави звільнення - на пункт 2 частини першої статті 36 КЗпП України(закінчення строку трудового договору).

Такого висновку дійшла колегія суддів Верховного Суду у своїй постанові від 11 березня 2020 року у справі № 761/4523/16-ц та у постанові від 13 січня 2021 року по справі № 326/1012/16-ц.

Оскільки на час прийняття рішення строк дії строкового трудового договору закінчився, з урахуванням того, що для продовження дії трудового договору, укладеного на певний строк, вимагається волевиявлення на продовження трудових відносин як роботодавця, так і працівника, а у цій справі сторони згоди щодо продовження його дії на новий строк не дійшли, суд дійшов висновку про те, що правові підстави для поновлення позивача на роботі за встановлених обставин відсутні.

У пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що суд не в праві визнати звільнення правильним, виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов`язували звільнення. Якщо обставинам, які стали підставою звільнення, в наказі (розпорядженні) дана неправильна юридична кваліфікація, суд може змінити формулювання причин звільнення і привести його у відповідність з чинним законодавством про працю.

Відповідно до ч. 3 ст. 235 КЗпП України, у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

За таких обставин, враховуючи викладене, суд вважає правомірним змінити дату звільнення позивача з 21 травня 2021 року на дату закінчення строкового трудового договору 26.08.2021 року, змінивши підставу звільнення на п. 2 ч.1 ст. 36 КЗпП України у зв`язку з закінченням строку трудового договору.

Правильними є також висновки суду щодо стягнення середнього заробітку.

Так, статтею 235 КЗпП України встановлено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Якщо неправильне формулювання причини звільнення перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

Враховуючи, що позивач з 21.05.2021 року по 26.08.2021 року не працювала без законних на те підстав, суд вважає, що за цей період вона має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до Закону України «Про оплату праці» та за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.

Відповідно до довідки про доходи (а.с.67 т.1) середньоденна заробітна плата позивача складає 278,86 грн, середньомісячна заробітна плата складає 7250,38 грн. Отже, лише за період з 21.05.2021 року по 26.08.2021 року слід стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 18 683,62 грн.

При цьому позивачка не довела суду, що неправильне формулювання звільнення перешкоджало їй у працевлаштуванні, окрім того позивачка, не надала суду доказів на підтвердження того, що заробітна плата у Київському державному фаховому хореографічному коледжі була її єдиним джерелом доходів, а тому в задоволенні решти вимог суд обґрунтовано відмовив.

Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначені суми без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів (пункт 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»).

Отже, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Посилання ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі на існування між сторонами безстрокових трудових правовідносин суд відхиляє як таке, що спростовується матеріалами справи.

Твердження відповідача, висловлені ним у апеляційній скарзі, стосуються, насамперед, опису і встановлення фактичних обставин справи і не пливають на правову кваліфікацію відносин між сторонами спору.

Інші доводи апеляційних скарг в цілому повторюють доводи сторін, висловлені ними під час розгляду справи в суді першої інстанції, належна оцінка яким надана судом першої інстанції, не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, підстави для його скасуванні відсутні.

Керуючись ст.ст. 141, 369, 374, 375, 382, 383, 384 України, суд,

П о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Київського державного фахового хореографічного коледжу залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 29 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення складено 29 листопада 2023 року.

Головуючий:

Судді: