Постанова

від 05.07.2023 по справі 279/3554/22

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №279/3554/22 Головуючий у 1-й інст. Коваленко В. П.

Категорія 76 Доповідач Трояновська Г. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Трояновської Г.С.

суддів: Борисюка Р.М., Галацевич О.М.

з участю секретаря судового засідання Нестерчук М.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу № 279/3554/22 за позовом ОСОБА_1 до Первинної Профспілкової організації лінійних станцій Коростенської дирекції залізничних перевезень про стягнення розрахункових коштів, стягнення середнього заробітку за час затримки виплати розрахункових коштів

за апеляційноюскаргою ОСОБА_1 , поданою через представника ОСОБА_2 , на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 06 березня 2023 року, ухваленого під головуванням судді Коваленко В.П. у м. Коростені,

в с т а н о в и в:

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із названим позовом та з урахуванням уточненої позовної заяви просила стягнути на свою користь з Первинної Профспілкової організації лінійних станцій Коростенської дирекції залізничних перевезень 325 416,59 гривень невиплачених при звільненні розрахункових коштів, а саме: одноразову матеріальну допомогу при звільненні в сумі 118 116,00 гривень; додаткову матеріальну допомогу при звільненні у сумі 118 116,00 гривень; компенсацію на оздоровлення у сумі 13 620 гривень, компенсацію за невикористану відпустку в сумі 74 764,59 гривень; розрахунок за зданий податковий звіт в сумі 800,00 гривень, а також середній заробіток за час затримки виплати розрахункових коштів 334 268,28 гривень та судові витрати.

В обгрунтування позовних вимог посилалась на те, що з 20 травня 2016 року вона працювала на виборній посаді - головою Первинної профспілкової організації лінійних станцій Коростенської дирекції залізничних перевезень. Починаючи з червня 2018 року, у зв`язку із звільненням бухгалтера, сама вела бухгалтерію безкоштовно. 16 червня 2021 року на звітно-виборній конференції Первинної Профспілкової організації лінійних станцій Коростенської дирекції залізничних перевезень обрано нового голову профспілки - ОСОБА_3 . Зазначила, що в подальшому, 30.06.2021 на засіданні Первинної профспілкової організації лінійних станцій виробничого підрозділу Коростенської дирекції залізничних перевезень прийнято рішення про її звільнення за п. 2 ст. 36 КЗпП України та запропоновано їй посаду бухгалтера з окладом 0,5 від мінімальної заробітної плати по Україні, від якої вона відмовилася. Розпорядженням Коростенської територіальної профспілкової організації залізничників Профспілки залізничників і транспортних будівельників України № 2 від 30.06.2021 її звільнено з посади Голови первинної профспілкової організації лінійних станцій Коростенської дирекції залізничних перевезень з 30.06.2021 за п. 2 ст. 36 КЗпП. Вказала, що при звільненні їй не повернули трудову книжку, не вручили копію наказу про звільнення, не здійснили виплату усіх належних їй сум при звільненні.

Обгрунтовуючи позовв частиніналежних сум,які підлягаютьїй довиплати призвільненні вказала,що відповіднодо п. 3.9 Колективногодоговору:вона маєправо на компенсацію за оздоровлення,що становить 13620 гривень(урозмірі шестипрожиткових мінімумів для працездатнихосіб,встановлених надень подачіЗаяви).Крім цього,нею бувпідготовлений звіт у податкову 1ДФ задругий квартал 2021 року,за щовона малаотримати оплату у розмірі 800 гривень.

Також зазначила, що при звільненні вона мала отримати матеріальну допомогу згідно п. 8.11 Колективного договору між адміністрацією виробничого підрозділу Коростенської дирекції залізничних перевезень регіональної філії «Південно-Західна залізниця» і Коростенською територіально профспілковою організацією залізничників у розмірі 5 середньомісячних заробітків в сумі 118116, 00 грн, а також матеріальну допомогу в розмірі 5 середньомісячних заробітків в сумі 118116, 00 грн згідно додаткової угоди по профспілці Протокол № 27, від 06.08.2019 Постанови Ради профспілок.

Крім цього вона має право на компенсацію невикористаної відпустку в кількості 91 днів, яка утворилася за період: 2017 рік -24 календарних дня; 2018 рік - 2 календарних дня; 2019 рік-20 календарних днів; 2020 рік - 23 календарних дні; 2021 рік - 22 календарних дня в розмірі 74764, 59 грн.

Оскільки вказані кошти при звільненні їй виплачені не були, тому вона звернулася із відповідним позовом до суду та ставила вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 01.07.2021 по 16.08.2022 (день подання позовної заяви до суду) в розмірі 334268, 28 грн.

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 06 березня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зводяться до мотивів позовної заяви. Додатково зазначає, що суд першої інстанції помилково посилався в мотивувальній частині рішення суду на положення п. 8.12. колективного договору, оскільки відповідні вимоги у позові не заявлялися. Спірні правовідносини врегульовані нормами п. 8.11. Колективного договору. Посилається на те, що нормами трудового законодавства не передбачено такої підстави для звільнення як «у зв`язку з виходом на пенсію», а тому висновки суду про відмову у виплаті допомоги по причині відсутності її письмової заяви, є безпідставними.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_3 проти задоволення позову заперечив, вказав, що позивач при звільненні не передала фінансових документів, а тому неможливо встановити заборгованість. Заяву про виплату одноразової матеріальної допомоги, яка надається працівникові при виході на пенсію, не писала. З займаної посади була звільнена у зв`язку з переобранням її та у зв`язку з недовірою.

В апеляційному суді ОСОБА_1 та її представник адвокат Немировський В.І. доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити, надали пояснення аналогічні викладеному в позовній заяві та апеляційній скарзі.

Представник Первинної Профспілкової організації лінійних станцій Коростенської дирекції залізничних перевезень Лавренюк О.І. проти доводів апеляційної скарги заперечив, надав пояснення аналогічні викладеному у відзиві на апеляційну скаргу.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Звертаючись із позовом, ОСОБА_1 вказала, що при звільненні з роботи вона має право на виплату коштів згідно п. 8.11 Колективного договору між адміністрацією виробничого підрозділу Коростенської дирекції залізничних перевезень регіональної філії «Південно-Західна залізниця» і Коростенською територіально профспілковою організацією залізничників у розмірі 5 середньомісячних заробітків в сумі 118116, 00 грн, а також матеріальну допомогу в розмірі 5 середньомісячних заробітків в сумі 118116, 00 грн згідно додаткової угоди по профспілці Протокол № 2, від 06.08.2019 Постанови Ради профспілок. Крім того, вона не отримала компенсацію за невикористану відпустку за 91 день, компенсацію за оздоровлення,що становить 13620 гривень(урозмірі шестипрожиткових мінімумів для працездатнихосіб,встановлених надень подачіЗаяви,виплату за підготовлений звіт у податкову 1ДФ задругий квартал 2021 року, а також компенсацію на компенсацію на оздоровлення.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про необгрунтованість та недоведеність позовних вимог та їх задоволення.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

За змістом ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно зістаттею 21 КЗпП України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтею 10 КЗпП України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Аналогічні положення містяться устатті 1 Закону України «Про колективні договори і угоди».

Устатті 5 Закону України «Про колективні договори і угоди», яка регулює співвідношення законодавства і колективного договору, зазначено, що угоди, трудового договору, встановлено, що умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.

Відповідно до частини першоїстатті 94 КЗпП Українизаробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Аналогічне визначення заробітної плати міститься й устатті 1 Закону України «Про оплату праці».

Водночас структура заробітної плати визначенастаттею 2 Закону України «Про оплату праці», за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата- це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата-це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до вимог статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Згідно зі статтею 116 КЗпП України, що діяла у такій редакції на час звільнення позивача, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пiзнiше наступного дня пiсля пред`явлення звільненим працiвником вимоги про розрахунок. В разi спору про розмiр сум, належних працiвниковi при звiльненнi, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цiй статтi строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України, що діяла у такій редакції на час звільнення позивача, передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

В постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2020 року по справі №810/451/17 та від 26 лютого 2020 року по справі №821/1083/17 викладена правова позиція відповідно до якої під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Отже, всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. В разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 Кодексу законів про працю України відповідальність.

Таким чином, при недотриманні роботодавцем вимогстатті 116 КЗпП Українидля роботодавця настають наслідки, передбаченістаттею 117 КЗпП України. Роботодавець не несе відповідальність, передбаченустаттею 117 КЗпП України, у разі відсутності його вини. Відсутність своєї вини повинен довести роботодавець.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 711/4010/13-ц (провадження № 14-429цс19) та постановах Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 760/14/696/16-ц (провадження №61-2793св18), від 12 вересня 2018 року у справі № 212/6977/15-ц (провадження № 61-22714св18), від 09 червня 2021 року у справі № 213/719/20-ц (провадження №61-1683св21), від 09 червня 2021 року у справі № 213/817/20 (провадження № 613026св21), від 30 червня 2021 року у справі № 759/10613/20 (провадження № 61-5070св21), від 21 грудня 2022 року у справі № 635/3475/20.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах із відповідачем та працювала на посаді Голови Первинної Профспілкової організації лінійних станцій Коростенської дирекції залізничних перевезень.

Розпорядженням Коростенської територіальної профспілкової організації залізничників Профспілки залізничників і транспортних будівельників України № 2 від 30.06.2021 ОСОБА_1 звільнено з посади Голови первинної профспілкової організації лінійних станцій Коростенської дирекції залізничних перевезень з 30.06.2021 за п. 2 ст. 36 КЗпП.

Звертаючись із позовом ОСОБА_1 вказала, що при звільненні їй не повернули трудову книжку, не вручили копію наказу про звільнення, не здійснили виплату усіх належних їй сум при звільненні, зокрема одноразову матеріальну допомогу при звільненні в сумі 118 116,00 гривень; додаткову матеріальну допомогу при звільненні у сумі 118 116,00 гривень; компенсацію на оздоровлення у сумі 13620 гривень, компенсацію за невикористану відпустку в сумі 74764,59 гривень; розрахунок за зданий податковий звіт в сумі 800,00 гривень.

Вирішуючи питання про стягнення компенсації за дні невикористаної відпустки суд першої інстанції, встановивши, що ОСОБА_1 в передбаченомузаконом порядкуне передаваланеобхідної виробничоїта фінансовоїдокументації,а томувстановити кількістьднів невикористаноївідпустки тавстановити обставинипідготовки звіту у податкову 1ДФ задругий квартал 2021 року,за щовона малаотримати оплату у розмірі 800 гривень, не представляється можливим, що і сама ОСОБА_1 не заперечувала, надаючи пояснення під час розгляду справи, а тому дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині за недоведеністю.

Крім того, пунктом 3.9. Колективного договору між адміністрацією виробничого підрозділу Коростенська дирекція залізничних перевезень регіональної філії «Південно-Західна залізниця» і Коростенською територіальною профспілковою організацією залізничників передбачено надавати працівникам дирекції, один раз на рік матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених Законом на день подання заяви.

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні докази подання ОСОБА_1 заяви про виплату їй матеріальної допомоги на оздоровлення згідно згаданих положень Колективного договору та відповідно доказів невиплати їй згаданих коштів. А тому вказана вимога позивача також не підлягає до задоволення.

Разом із тим, відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення із відповідача одноразової матеріальної допомоги при звільненні в сумі 118 116,00 гривень; додаткової матеріальної допомоги при звільненні у сумі 118 116,00 гривень суд першої інстанції не звернув увагу на наступне.

Пунктом 8.11. Колективного договору між адміністрацією виробничого підрозділу Коростенська дирекція залізничних перевезень регіональної філії «Південно-Західна залізниця» і Коростенською територіальною профспілковою організацією залізничників передбачено, що при звільнені працівників вперше з роботи у зв 'язку з виходом на пенсію, виплачувати одноразову матеріальну допомогу в розмірі п`яти середньомісячних заробітків, а працівникам, які були прийняті на роботу після прийняття даної норми договору (з 15 травня 2007 року), цю допомогу надавати в залежності від стажу роботи на залізничному транспорті:

-до 5 років - 1 середньомісячний заробіток;

-від 5 років до 10 років - 2 середньомісячні заробітки;

-від 10 років до 15 років - З середньомісячні заробітки;

-більше 15 років 5 середньомісячні заробітків (а.с.8).

Згідно із п.5.5 Положення про оплату праці і соціальні гарантії виборних і штатних працівників Профспілки залізничників і транспортних будівельників України при звільненні вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію виплачувати одноразову матеріальну допомогу та додаткову матеріальну допомогу в залежності від стажу роботи на залізничному транспорті і профспілкових органах відповідно до умов визначених Галузевою угодою, колективними договорами. Для осіб, які займають виборні посади зберігається право на виплату додаткової матеріальної допомоги при звільненні по закінченню строку повноважень, а також у разі, дострокового їх припинення за власним бажанням (постанова профспілки від 6.08.2019 р., протокол №пр-27(а.с.12).

Судом встановлено, що Рада профспілки залізничників і транспортних будівельників України у своєму листі від 23.07.2021 № 379 на звернення ОСОБА_1 зазначила, що враховуючи, що ОСОБА_1 раніше не звільнялась з роботи в зв`язку з виходом на пенсію, вона має право на отримання основної матеріальної допомоги в розмірі, передбаченому колективним договором Підприємства. Також зазначено, що ОСОБА_1 має право на отримання додаткової матеріальної допомоги відповідно до абзацу другого п. 5.5 Положення про оплату праці і соціальні гарантії виборних і штатних працівників Профспілки залізничників і транспортних будівельників України. Якщо колективним договором підприємства не визначено, що фінансування цих виплат здійснює адміністрація підприємства, то вони здійснюються за рахунок профспілкової організації (а.с. 20).

Із копії індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 . Пенсійного фонду України вбачається, що із липня по грудень 2021 року включно вказані кошти ОСОБА_1 перераховані не були (а.с. 25-27). Крім того матеріали справи не містять доказів виплати зазначених коштів і у 2023 році.

Отже, зважаючи на викладене, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню одноразова матеріальна допомога при звільненні в сумі 118 116,00 гривень; додаткова матеріальна допомогу при звільненні у сумі 118 116,00 гривень.

Розрахунок суми матеріальної допомоги проведено у відповідності до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».

Так, заробітна плата позивача за останні два місяці перед звільненням складала: квітень 2021 року 29535,58грн, травень 2021 року 17710,82 грн., разом 47246,40грн., розділити на кількість робочих днів за цей період (40), то середньоденний заробіток становитиме 1181,16 грн, а середньомісячний за цей період - 23623,20грн. (з розрахунку середньої кількості робочих днів у двох місяцях- 20 р.д.).

Отже, п`ять середньомісячних заробітків працівника, як передбачено в Колективному договорі і в Положенні становить, 118116 грн. ( 23623,20грн.х5).

З матеріалів справи та пояснень представника відповідача у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 працювала у Первинній Профспілковій організації лінійних станцій Коростенської дирекції залізничних перевезень з січня 1892 року, на момент звільнення була пенсіонером, що підтверджується пенсійним посвідченням, звільнена з підприємства вперше і не теперішній час у відповідача не працює.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для виплати одноразової матеріальної допомоги згідно п. 8.11 Колективного договору та додаткової матеріальної допомоги згідно п. 5.5. Положення про оплату праці і соціальні гарантії виборних і штатних працівників Профспілки залізничників і транспортних будівельників України при звільненні, оскільки при звільненні позивачки з нею відповідачем не був проведений повний розрахунок та не виплачені усі належні йому суми, тому вказані кошти підлягають стягненню.

Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні колегія суддів зазначає наступне.

Звертаючись із позовними вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, ОСОБА_1 просила стягнути кошти в сумі 334 268,28 грн за період з 01.07.2021 по 16.08.2022.

Обрахунок проведено згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.

В розпорядженні про звільнення позивача від 30.062021 відповідач зазначив, що розрахунок з ОСОБА_1 провести після проведення фінансової та господарської передачі справ.

Відповідач в судовому засіданні апеляційного суду визнав, що розрахунок з позивачем не проведено, мотивуючи це відсутністю фінансових документів.

Відповідно до частини другої статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц вказала: «зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненнівідповідно достатті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

Розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором.

Період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

Ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника.

Інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах,співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуваннямконкретних обставин справи,які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково».

Отже, якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

Аналогічна позиція міститься також у постанові Великої Палати Верховного від 18 березня 2020 року у справі № 711/4010/13-ц

Встановлено, що ОСОБА_1 перебувала на посаді Голови Первинної Профспілкової організації лінійних станцій Коростенської дирекції залізничних перевезень та виконувала роботу бухгалтера, а при звільненні з посади не передала в передбаченому законом порядку необхідної виробничої та фінансової документації, що позбавило відповідача встановити дійсні суми та види виплат, які належали ОСОБА_1 при звільненні.

Отже, колегія суддів вважає, що за таких обставин обсяг відповідальності відповідача може бути непропорційним та несправедливим щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним та може призвести до несправедливих наслідків.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 334268, 28 грн до 20000 грн за заявлений позивачем період.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги частково заслуговують на увагу, висновки суду в частині відмови у виплаті та визначення сум невиплаченої матеріальної допомоги при звільненні за умовами п. 8.11Колективного договору та п. 5.5 Положення про оплату праці і соціальні гарантії виборних і штатних працівників Профспілки залізничників і транспортних будівельників України та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції в цій частині ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального і порушенням норм процесуального права, і підлягає скасуванню в цій частині, із ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог, а саме про стягнення із Первинної Профспілкової організації лінійних станцій Коростенської дирекції залізничних перевезень на користь ОСОБА_1 наступних сум:

1.одноразової матеріальної допомоги при звільненні в сумі 118 116,00 гривень;

2. додаткової матеріальної допомоги при звільненні у сумі 118 116,00 гривень;

3.середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 20000.

Вказані сумивизначені без утримання податків й інших обов`язкових платежів, оскільки справляння і сплата податку є обов`язком роботодавця та працівника, що узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 13 жовтня 2020 року (справа № 712/9213/18).

В решті рішення суду першої інстанції залишається без змін.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 (на 36%), а тому в розумінні положень ст. 141 ЦПК України із Первинної Профспілкової організації лінійних станцій Коростенської дирекції залізничних перевезень на користь ОСОБА_1 підлягає сплачений нею судовий збір в розмірі 501, 40 грн. пропорційно задоволених вимог, виходячи із ціни заявленого позову та ставок судового збору згідно положень Закону України «Про судовий збір», а судовий збір в дохід держави в розмірі 5938, 86 грн. згідно положень ст. 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» ( з урахуванням ціни позову з огляду на задоволені вимоги та ставки судового збору при зверненні позивача до суду із позовом та апеляційною скаргою, зокрема за вимоги про стягнення матеріальної допомоги, які не були оплачені судовим збором позивачем згідно вимог закону).

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 376, 381-384, 390-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану через представника ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 06 березня 2023 року скасувати в частині відмови у виплаті сум невиплаченої матеріальної допомоги при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку і ухвалити в цій частині нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Стягнути із Первинної Профспілкової організації лінійних станцій Коростенської дирекції залізничних перевезень на користь ОСОБА_1

одноразову матеріальну допомогу при звільненні в сумі 118 116,00 гривень;

додаткову матеріальну допомогу при звільненні у сумі 118 116,00 гривень;

середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 20 000 гривень

В решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути із Первинної Профспілкової організації лінійних станцій Коростенської дирекції залізничних перевезень на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір в розмірі 501, 40 грн.

Стягнути із Первинної Профспілкової організації лінійних станцій Коростенської дирекції залізничних перевезень судовий збір в дохід держави в розмірі 5938, 86 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 07.07.2023.

Головуючий Судді