Постанова

від 06.07.2023 по справі 554/6392/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/6392/22 Номер провадження 22-ц/814/2548/23Головуючий у 1-й інстанції Шевська О.І. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Пікуля В.П.,

суддів Одринської Т.В., Панченка О.О.,

при секретарі Сальній Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційноюскаргою ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 30 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Промінь», третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Промінь» (далі ТОВ «Торговий дім «Промінь»), третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

В обґрунтування позову зазначено, що 02 червня 2019 року о 14:23 год. на автодорозі «Київ-Харків-Довжанський» поблизу с. Ясеневе Валківського р-ну Харківської обл. відбулася дорожньо-транспортна пригода між автомобілем Renault Master, за кермом якого знаходився ОСОБА_2 , та автомобілем Volkswagen Polo під керуванням ОСОБА_3 , внаслідок якої пасажиру автомобіля позивачу заподіяні тілесні ушкодження, у результаті яких вона є особою з інвалідністю ІІІ групи. Крім того, автомобіль Volkswagen Polo отримав технічні пошкодження, внаслідок яких не підлягає відновленню.

Ухвалою Коломацького районного суду Харківської області від 09 червня 2022 року ОСОБА_2 звільнений від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286КК України на підставі статті 49КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження відносно нього закрите. Вказано, що позивачем було заявлено цивільний позов, який у зв`язку із закриття кримінального провадження залишений без розгляду.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивач отримала компресійно-скалковий перелом тіла хребця, стеноз хребцевого каналу, в зв`язку з чим була зроблена операція по стабілізації хребців, усунення стенозу спинномозкового каналу, проводилася консервативна терапія. Після виписки продовжувала амбулаторне лікування у поліклінічному відділенні Четвертої міської клінічної лікарні м. Полтави.

Вказано, що ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Торговий дім «Промінь», останній з яких уклав з приватним акціонерним товариством «АСК «Інго Україна» договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів, у тому числі й автомобіля Renault Master. Страховою компанією було відшкодовано позивачу шкоду у загальному розмірі 44885,00 грн, з яких 2138,00 грн моральна шкода.

Позивачем зазначено, що дана ситуація спричинила їй сильний фізичний біль, значні та тривалі душевні страждання і призвела до вимушених негативних змін у її житті, пов`язаних з тривалим та вартісним лікуванням, неможливістю займатися звичними справами, роботою. Зазначила, що дорожньо-транспортна подія та її наслідки викликають у неї до теперішнього часу негативні емоції, переживання, вона порушила її подальші життєві плани та перспективи, вплинула на відчуття душевного та соціального достатку. Вже більше ніж три роки позивач відчуває біль, обмеження в рухах, заново довелося вчитися стояти, ходити, сидіти, до цього часу не може вільно пересуватися, частково потребує сторонньої допомоги, вимушена нести додаткові витрати на поїздки до лікувальних закладів та реабілітаційного центру, які не має змоги довести документально.

У зв`язку з вищевказаним, позивач прохала суд стягнути на її користь з ТОВ «Торговий дім «Промінь» у відшкодування моральної шкоди 347862,00 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 30 листопада 2022 року позов ОСОБА_1 до ТОВ «Торговий дім «Промінь», третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «Торговий дім «Промінь» на користь ОСОБА_1 завдану їй майнову шкоду у сумі 10000,00 грн.

Стягнуто з ТОВ «Торговий дім «Промінь» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у сумі 1000,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Позиції учасників справи

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

З рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 30 листопада 2022 року не погодилася позивач ОСОБА_1 та оскаржила його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі позивач прохає суд скасувати рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 30 листопада 2022 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

На думку особи, яка подала апеляційну скаргу, оскаржуване судове рішення не є обґрунтованим та справедливим, оскільки місцевим судом не було взято до уваги ухвалу Коломацького районного суду Харківської області від 09 червня 2022 року, в якій вказано про отримані ОСОБА_1 тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості у результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Вказано, що сума відшкодування є значно заниженою й наголошено, що позов стосується відшкодування саме моральної шкоди.

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач прохає суд залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 30 листопада 2022 року без змін.

Вказуючи, що розмір відшкодування моральної шкоди належить до предмету доказування позивача, зауважено, що останньою не було доведено належними і достатніми доказами факту отримання інвалідності внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участі ОСОБА_2 . Крім того, позивачем не було надано медичної документації за для встановлення її стану здоров`я до дорожньо-транспортної пригоди та після.

Щодо явки та позиції учасників справи в суді апеляційної інстанції

ОСОБА_1 під час судового засідання вимоги апеляційної скарги підтримала та прохала їх задовольнити, пославшись на вказані у ній доводи.

Представник ТОВ «Торговий дім «Промінь», взявши участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивача, прохаючи суд залишити оскаржуване рішення без змін.

ОСОБА_2 надіслав на адресу суду клопотання, в якому прохав розгляд справи проводити за його відсутності, а в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які з`явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.

Встановлені обставини справи

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІІ групи з 06 грудня 2019 року безтерміново, у зв`язку із загальним захворюванням з ураженням ОРА (опорно-руховий апарат), що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0077969 (а.с. 13) та пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 (а.с. 12).

З ухвали Коломацького районного суду Харківської області від 09 червня 2022 року по справі №615/1845/21 вбачається, що обвинувальним актом ОСОБА_2 обвинувався в тому, що він 02 червня 2019 року, близько 14:20 год., у світлий час доби, керуючи автомобілем марки «Renault Master», д.н.з. НОМЕР_2 , рухаючись на 314 км + 260 м автомобільної дороги «Київ-Харків-Довжанський», поблизу с. Ясеневе Богодухівського р-ну Харківської обл., діючи необережно, маючи об`єктивну можливість в умовах необмеженої оглядовості спостерігати за дорожньою обстановкою, а також за станом дорожнього покриття та погодними умовами, не маючи перешкод технічного характеру для забезпечення безпечного руху, не врахував дорожню обстановку, чим порушив пункт 13.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, та допустив зіткнення із транспортним засобом, що рухався у попутному напрямку попереду, допустивши зіткнення передньою правою частиною керованого ним автомобіля із задньою лівою частиною автомобіля марки «Volkswagen Polo», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 , внаслідок чого пасажир вказаного транспортного засобу отримала тілесні ушкодження у виді ХСМТ, компресійно-скалкового перелому тіла L1 хребця, відносного стенозу хребтового каналу на цьому рівні, ретролістезу L2 хребця, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 12-14/22-Важ/21 за ступенем тяжкості відносяться до ушкоджень середнього ступеню тяжкості, та які спричинили за собою тривалий розлад здоров`я понад 3-х тижнів (21 дня).

Вищевказаним судовим рішенням було постановлено клопотання сторони захисту - захисника обвинуваченого ОСОБА_2 задовольнити.

ОСОБА_2 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, одруженого, працюючого водієм-експедитором в ТОВ «Торговий дім «Промінь», раніше не судимого, звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України, на підставі статті 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03 червня 2019 року за № 120192202420000184, за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286КК України закрито, на підставі пункту 1 частини другої статті 284 КПК України.

Цивільний позов, заявлений у кримінальному проваджені потерпілою ОСОБА_1 , у зв`язку із закриттям кримінального провадження, залишено без розгляду (а.с. 07-11).

Місцевим судом також встановлено та не заперечується учасниками справи, що між ТОВ «Торговий дім «Промінь» та АТ «СК «ІНГО» 02 лютого 2018 року укладено договір - поліс №АМ/8841853 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів - автомобіля «Renault Master», д.н.з. НОМЕР_2 .

08 липня 2022 року на картковий рахунок ОСОБА_1 від АТ «СК « ІНГО» надійшла оплата страхового відшкодування у розмірі 44885,00 грн, з яких 2138,00 грн за заподіяну моральну шкоду (а.с. 14).

Позиція апеляційного суду

Згідно з частиною першою статті 15ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 12 ЦПК України).

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків (частина перша статті 1172 ЦК України).

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1Закону України«Про страхування» (далі - Закон № 85/96-ВР)).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону № 85/96-ВР.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 7Закону №85/96-ВР в Україні одним із видів обов`язкового страхування є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема Закон України«Про обов`язковестрахування цивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів» (далі - Закон № 1961-IV).

Згідно зі статтею 3Закону №1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22Закону №1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) (стаття 1194 ЦК України).

Отже, відшкодування шкоди особою, яка її завдала і цивільно-правова відповідальність якої застрахована на підставі Закону № 1961-IV, можливе лише за умови, якщо згідно із цим законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15, провадження № 14-176цс18, зроблений висновок, відповідно до якого відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

Обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди, що перевищує ліміт відповідальності страховика, і сумою виплаченого страхового відшкодування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, провадження № 14-95цс20, зазначено, що враховуючи розподіл у деліктному зобов`язанні між винуватцем ДТП (страхувальником) і страховиком (МТСБУ) обов`язку з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації наземних транспортних засобів, а також те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем має визначені законом межі та порядок реалізації, Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку Верховного Суду України про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована (постанови Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі №6-2808цс15, від 14 вересня 2016 року у справі №6-725цс16, від 26 жовтня 2016 року у справі №6-954цс16).

Внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом №1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом №1961-IV випадках - МТСБУ) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом №1961-IV не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).

Положеннями частини першої статті 1166ЦК України передбачено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із частиною першою статті 1167ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Відповідно до частин другої, п`ятої статті 1187ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до частини першої статті 1172ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника.

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду, завдану внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок.

Потерпілий має подати докази, що підтверджують факт завдання шкоди внаслідок ДТП, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18) зроблено висновок, що аналіз норм статей 1172 та 1187 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Статтею 23ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у порушенні психологічного благополуччя, переживаннях, стражданнях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, фізичному та психологічному пристосуванні до порушень у стані здоров`я.

Суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого; тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках; можливість, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

При цьому суд має виходити із засад розумності, пропорційності та справедливості.

Відповідно до статей 12, 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

З матеріалів справи вбачається, що в ухвалі Коломацького районного суду Харківської області від 09 червня 2022 року, яка набрала законної сили, по справі №615/1845/21 зазначено, що обвинувальним актом ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що він 02 червня 2019 року, близько 14:20 год., у світлий час доби, керуючи автомобілем марки «Renault Master», д.н.з. НОМЕР_2 , рухаючись на 314 км + 260 м автомобільної дороги «Київ-Харків-Довжанський», поблизу с. Ясеневе Богодухівського р-ну Харківської обл., діючи необережно, маючи об`єктивну можливість в умовах необмеженої оглядовості спостерігати за дорожньою обстановкою, а також за станом дорожнього покриття та погодними умовами, не маючи перешкод технічного характеру для забезпечення безпечного руху, не врахував дорожню обстановку, чим порушив пункт 13.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, та допустив зіткнення із транспортним засобом, що рухався у попутному напрямку попереду, допустивши зіткнення передньою правою частиною керованого ним автомобіля із задньою лівою частиною автомобіля марки «Volkswagen Polo», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 , внаслідок чого пасажир вказаного транспортного засобу отримала тілесні ушкодження у виді ХСМТ, компресійно-скалкового перелому тіла L1 хребця, відносного стенозу хребтового каналу на цьому рівні, ретролістезу L2 хребця, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 12-14/22-Важ/21 за ступенем тяжкості відносяться до ушкоджень середнього ступеню тяжкості, та які спричинили за собою тривалий розлад здоров`я понад 3-х тижнів (21 дня).

Крім того, вищевказаним судовим рішенням ОСОБА_2 , працюючого водієм-експедитором в ТОВ «Торговий дім «Промінь», звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України, на підставі статті 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а цивільний позов, заявлений у кримінальному проваджені потерпілою ОСОБА_1 , у зв`язку із закриттям кримінального провадження - залишено без розгляду.

Водночас, позивачем до поданої позовної заяви долучено довідку до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0077969, в якій вказано про призначення з 06 грудня 2019 року позивачу ІІІ групи інвалідності у зв`язку із загальним захворюванням з ураженням опорно-рухового апарату.

Відповідно до частини шостої статті 82ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчиненні вони цією особою.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року у справі № 398/571/15-ц (провадження № 61-1059св20) зроблено висновок про те, що звільнення від кримінальної відповідальності в контексті розглядуваного правового інституту не свідчить про виправдання особи, про визнання її невинною у вчиненні злочину. У такому випадку КК України виходить із встановлення факту вчинення особою кримінально-караного діяння, а тому вказані підстави звільнення від кримінальної відповідальності є нереабілітуючими.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 серпня 2022 року у справі № 346/4425/18 (провадження № 61-7008св21) зроблено висновок про те, що звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі статті 49КК України у зв`язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 284КПК України є нереабілітуючими обставинами, тому відповідач повинен відшкодувати позивачу заподіяну з його вини матеріальну шкоду.

Враховуючи, що ухвалою Коломацького районного суду Харківської області від 09 червня 2022 року встановлено факт вчинення ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом марки «RenaultMaster»,д.н.з. НОМЕР_2 ,належним відповідачу,дорожньо-транспортної пригоди, що спричинила середньої тяжкості тілесне ушкодження пасажиру автомобіля марки «Volkswagen Polo», д.н.з. НОМЕР_3 - ОСОБА_1 , зокрема ушкодження опорно-рухового апарату, що у подальшому призвело до інвалідності останньої, що у свою чергу підтверджується й довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, а саме: дата встановлення інвалідності після ДТП, причина інвалідності ураження опорно-рухового апарату, то колегія суддів вважає, що є правові підстави для визначення розміру відшкодування моральної шкоди у розмірі 50000,00 грн, що буде відповідати засадам розумності, виваженості і справедливості.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що місцевим судом у резолютивній частині рішення було помилково зазначено про стягнення матеріальної шкоди, що вбачається із тексту оскаржуваного рішення, тому колегія суддів, враховуючи позовні вимоги ОСОБА_1 , вважає за потрібне вказати про стягнення саме моральної шкоди.

Враховуючи межі позовної заяви, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, а також виплату АТ «СК «ІНГО» страхового відшкодування моральної шкоди у розмірі 2138,00 грн, то позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, і з ТОВ «Торговий дім «Промінь» на користь ОСОБА_1 слід стягнути 47862,00 грн (50000,00 грн 2138,00 грн) у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Як вбачається з частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно з пунктом другим частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пунктів 3, 4 частини першої статті 376ЦПК України є: невідповідність висновків,викладених урішенні судупершої інстанції,обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи тяжкість тілесного ушкодження позивача, отриманих останньою в результаті дорожньо-транспортної пригоди, колегія суддів вважає за необхідне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 30 листопада 2022 року у частині стягнення моральної шкоди змінити, стягнувши з ТОВ «Торговий дім «Промінь» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 47862,00 грн замість 10000,00 грн.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог та відсутність будь-яких доводів щодо розподілу судом першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу, то в цій частині рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 30 листопада 2022 року слід залишити без змін.

Щодо судових витрат

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (частина перша статті 1 Закону України «Про судовий збір»).

Від сплатисудового зборупід часрозгляду справив усіхсудових інстанціяхзвільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи (пункт 2 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір»).

Згідно з частиною шостою статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, а саме стягнуто з ТОВ «Торговий дім «Промінь» моральну шкоду в розмірі 47862,00 грн, то задоволені позовні вимоги становлять 13,76 % (47862,00 грн х 100 % : 347862,00 грн).

Враховуючи розмір задоволених позовних вимог та звільнення позивача від сплати судового збору, то слід стягнути з ТОВ «Торговий дім «Промінь» на користь держави судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 478,62 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 717,93 грн.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 30 листопада 2022 року у частині стягнення моральної шкоди змінити, стягнувши з товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Промінь» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 47862,00 грн замість 10000,00 грн.

В іншій частині рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 30 листопада 2022 року залишити без змін.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Промінь» на користь держави судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 478,62 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 717,93 грн.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 07 липня 2023 року.

Головуючий В.П. Пікуль

Судді Т.В. Одринська

О.О. Панченко