Рішення

від 31.05.2023 по справі 916/3707/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" травня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/3707/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.

при секретарі судового засідання: Степанюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовні вимоги Заступника керівника Одеської обласної прокуратури (65026, Одеська обл., м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 3, код ЄДРПОУ 03528552) в інтересах держави

до відповідачів:

1.Одеської міської ради (65026, Одеська обл., м. Одеса, площа Думська, буд. 1, код ЄДРПОУ 26597691)

2.Товариства з обмеженою відповідальністю Південна торгівельно-промислова компанія (65009, Одеська обл., м. Одеса, вул. Генуезька, буд. 24В, код ЄДРПОУ 33139885)

про визнання незаконними та скасування окремих пунктів рішень, визнання недійсними договорів та державних актів, зобов`язання вчинити певні дії, -

за участю учасників справи:

прокурор Стоянова О.О.

від відповідача-1: Явченко Д.В., в порядку самопредставництва

від відповідача-2: не з`явився

Суть спору: Заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Одеської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю Південна торгівельно-промислова компанія, в якому просить суд:

- визнати незаконним та скасувати п.25, п.26 Переліку земельних ділянок, що підлягають продажу суб`єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах у 2005-2006 роках, що є додатком до рішення Одеської міської ради від 29.09.2005 №4422-ІV Про визначення та затвердження переліку земельних ділянок, що підлягають продажу суб`єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах у формі аукціону в 2005-2006 роках в частині включення земельної ділянки, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, площею 1,0 га;

- визнати незаконним та скасувати п.25, п.26 Переліку земельних ділянок, що підлягають продажу суб`єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах у 2005-2006 роках, що є додатком до рішення Одеської міської ради від 09.11.2005 №4842-IV Про продаж земельних ділянок, розташованих в м. Одеса, на земельному аукціоні в частині, що стосується земельних ділянок за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (район пляжу монастиря), площею 1,0081 га та 1,0136 га;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки під забудову на аукціоні від 03.12.2008, укладений між Одеською міською радою та ТОВ Південна торгівельно-промислова компанія (код ЄДРПОУ 33139885), посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Котом Д.Г. та зареєстрований у реєстрі за №2230;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки під забудову на аукціоні від 03.12.2008, укладений між Одеською міською радою та ТОВ Південна торгівельно-промислова компанія (код ЄДРПОУ 33139885), посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Котом Д.Г. та зареєстрований у реєстрі за №2229;

- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №711402, реєстраційний номер 020950500006, виданий 19.02.2009 Товариству з обмеженою відповідальністю Південна торгівельно-промислова компанія (код ЄДРПОУ 33139885) на земельну ділянку площею 1,0136 га з кадастровим номером 5110136900:45:007:0001;

- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №711403, реєстраційний номер 020950500007, виданий 19.02.2009 Товариству з обмеженою відповідальністю Південна торгівельно-промислова компанія (код ЄДРПОУ 33139885) на земельну ділянку площею 1,0080 га з кадастровим номером 5110136900:45:007:0002;

- зобов`язати ТОВ Південна торгівельно-промислова компанія (код ЄДРПОУ 33139885) усунути перешкоди у користуванні майном шляхом повернення у власність держави в особі територіальної громади міста Одеси земельної ділянки площею 1,0136 га за кадастровим номером 5110136900:45:007:0001, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (район пляжу монастиря);

- зобов`язати ТОВ Південна торгівельно-промислова компанія (код ЄДРПОУ 33139885) усунути перешкоди у користуванні майном шляхом повернення у власність держави в особі територіальної громади міста Одеси земельної ділянки площею 1,0080 га за кадастровим номером 5110136900:45:007:0002, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (район пляжу монастиря).

В обґрунтування позовних вимог Заступник керівника Одеської обласної прокуратури зазначає, що вивченням документації, на підставі якої здійснювався продаж земельних ділянок із кадастровими номерами 5110136900:45:007:0001 та 5110136900:45:007:0002, встановлено, що останні знаходяться у нормативно-визначених межах прибережної захисної смуги Чорного моря, проте законодавством не передбачено можливість передачі у приватну власність юридичних та фізичних осіб земельних ділянок, які знаходяться у нормативно-визначених межах прибережної захисної смуги та вказані землі мають режим обмеженої господарської діяльності, яка не передбачає можливість будівництва об`єктів офісного та житлового, а також іншого будівництва, окрім будівництва об`єктів санаторного призначення. Окрім того, прокурор зауважує, що прибережна захисна смуга Чорного моря не нанесена (не встановлена), тобто, з наведеного вбачається, що частина спірної земельної ділянки є частиною прибережного схилу уздовж моря, інша частина розташована у межах пляжу Святоуспенського монастиря та фактично входить до зелених зон загального користування та входить до меж прибережної захисної смуги Чорного моря. Таким чином, з огляду на викладене вбачається, що рішення Одеської міської ради та передача у приватну власність вказаних земельних ділянок порушують конкретні умови забудови, які склалися на спірних земельних ділянках до прийняття оскаржуваних рішень та є такими, що унеможливлюють дотримання режиму прибережної захисної смуги, тобто, зважаючи на наведене, спірні земельні ділянки відносяться до земель, на які поширювалася чітка заборона на передання їх у приватну власність та забудову. Враховуючи допущені під час прийняття Одеською міською радою порушення чинного земельного, водного та містобудівного законодавства, є підстави для визнання їх незаконними і скасування в судовому порядку, а також визнання недійсними договорів купівлі-продажу вищевказаних земельних ділянок, державних актів на них, а також усунення перешкод у користуванні майном шляхом повернення у власність держави в особі територіальної громади міста Одеси спірних земельних ділянок.

Разом з позовної заявою до суду від Заступника керівника Одеської обласної прокуратури надійшла заява про забезпечення позову, в якій прокурор просив суд:

- накласти арешт на земельну ділянку площею 1,0136 га із кадастровим номером 5110136900:45:001:0001, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (район пляжу монастиря);

- накласти арешт на земельну ділянку площею 1,0081 га із кадастровим номером 5110136900:45:001:0002, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (район пляжу монастиря);

- заборонити ТОВ Південна торгівельно-промислова компанія (код ЄДРПОУ 33139885), а також іншим фізичним та юридичним особам, на час розгляду та до набрання законної сили рішення у справі, здійснювати будь-які дії щодо поділу, об`єднання, передачі в оренду, тощо земельної ділянки площею 1,0136 га із кадастровим номером 5110136900:45:001:0001, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (район пляжу монастиря);

- заборонити ТОВ Південна торгівельно-промислова компанія (код ЄДРПОУ 33139885), а також іншим фізичним та юридичним особам, на час розгляду та до набрання законної сили рішення у справі, здійснювати будь-які дії щодо поділу, об`єднання, передачі в оренду, тощо земельної ділянки площею 1,0081 га із кадастровим номером 5110136900:45:001:0002, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (район пляжу монастиря);

- заборонити ТОВ Південна торгівельно-промислова компанія (код ЄДРПОУ 33139885) та іншим фізичним та юридичним особам на час розгляду та до набрання законної сили рішення у справі, здійснювати будь-які будівельні роботи на земельній ділянці площею 1,0136 га із кадастровим номером 5110136900:45:001:0001, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (район пляжу монастиря);

- заборонити ТОВ Південна торгівельно-промислова компанія (код ЄДРПОУ 33139885) та іншим фізичним та юридичним особам на час розгляду та до набрання законної сили рішення у справі, здійснювати будь-які будівельні роботи на земельній ділянці площею 1,0081 га із кадастровим номером 5110136900:45:001:0002, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (район пляжу монастиря).

Ухвалою суду від 02.01.2023 у справі №916/3707/22 заяву Заступника керівника Одеської обласної прокуратури за вх.№2-1270/22 від 29.12.2022 задоволено частково; накладено арешт на земельну ділянку площею 1,0136 га із кадастровим номером 5110136900:45:001:0001, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (район пляжу монастиря); накладено арешт на земельну ділянку площею 1,0081 га із кадастровим номером 5110136900:45:001:0002, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (район пляжу монастиря).

Ухвалою суду від 02.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 25.01.2023 о 14:30.

23.01.2023 за вх.№2156/23 до суду від прокурора надійшли оригінали поданих до суду в додатку до позовної заяви письмових доказів для огляду.

У підготовчому засіданні 25.01.2023 відкладено підготовче засідання на 17.02.2023 о 14:30.

02.02.2023 за вх.№2-127/23 до суду від прокурора надійшла заява про виправлення описки в ухвалі Господарського суду Одеської області від 02.01.2023 у справі №916/3707/22 про вжиття заходів забезпечення позову. В даній заяві прокурор зазначив, що в заяві про забезпечення позову прокурором допущено технічну помилку під час зазначення кадастрових номерів спірних земельних ділянок, а саме: 5110136900:45:001:001 та 5110136900:45:001:002 замість 5110136900:45:007:001 та 5110136900:45:007:002, в ухвалі про забезпечення помилково зазначено невірні кадастрові номери спірних земельних ділянок; просив суд виправити допущені описки та викласти резолютивну частину ухвали наступним чином: накласти арешт на земельну ділянку площею 1,0136 га із кадастровим номером 5110136900:45:007:0001, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (район пляжу монастиря); накласти арешт на земельну ділянку площею 1,0081 га із кадастровим номером 5110136900:45:007:0002, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (район пляжу монастиря).

Ухвалою суду від 06.02.2023 призначено розгляд заяви Заступника керівника Одеської обласної прокуратури за вх.№2-127/23 від 02.02.2023 на 17.02.2023 о 14:50.

16.02.2023 за вх.№4927/23 до суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, який прийнято судом до розгляду та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданому відзиві відповідач-1 просить суд відмовити у задоволенні позову з огляду на наступне:

- відповідач-1 зазначає, що рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 14.09.2005 №530 запропоновано Одеській міській раді визначити та затвердити перелік земельних ділянок, що підлягають продажу суб`єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах шляхом проведення аукціонів та доручено Одеському міському управлінню земельних ресурсів замовити виготовлення технічної документації, необхідної для складання технічного паспорта земельних ділянок, які виставляються на земельні торги;

- щодо земельних ділянок 5110136900:45:007:0001, 5110136900:45:007:0002 відповідач-1 вказує, що рішенням Одеської міської ради від 29.09.2005 №4422-IV визначено та затверджено перелік земельних ділянок що підлягають продажу суб`єктам підприємницької діяльності, серед яких були і спірні ділянки; на виконання вказаного рішення Товариством з обмеженою відповідальністю Південний інститут ґрунтів і ґрунтовідведення виготовлено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок; державним комітетом України по земельних ресурсах Одеського міського управління земельних ресурсів виготовлено технічні паспорти земельних ділянок за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (район пляжу монастиря), кадастрові номери 5110136900:45:007:0001, 5110136900:45:007:0002; Товариством з обмеженою відповідальністю Регіональне агентство оцінки складено звіти про експертну грошову оцінку та визначено вартість спірних земельних ділянок; за результатами розгляду вищеперелічених документів, з урахуванням наявних погоджень відповідних документацій, рішенням Одеської міської ради від 09.11.2005 №4842-IV затверджено технічні паспорти земельних ділянок та вирішено продати земельні ділянки переможцям аукціону за результатами земельних торгів. Таким чином, на переконання відповідача-1 Одеською міською радою дотримано передбачену законодавством процедуру продажу земельних ділянок комунальної власності, а прокурором жодним чином не доведено зворотного;

- відповідач-1 зауважує, що на момент прийняття оскаржуваних рішень Одеської міської ради діяв порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 №486, та відповідно до вказаного Порядку на землях міст і селищ міського типу розмір водоохоронної зони, як і прибережної захисної смуги, встановлюється відповідно до існуючих на час встановлення водоохоронної зони конкретних умов забудови. Таким чином, на думку відповідача-1 конкретні розміри та межі водоохоронних зон та прибережних захисних смуг з установленими в них пляжними зонами визначаються спеціальними проектами землеустрою на основі нормативно-технічної документації з урахуванням існуючих на час їх встановлення конкретних умов забудови; норми Земельного кодексу України та Водного кодексу України прямо передбачають, що розмір прибережної захисної смуги в межах населених пунктів визначається з урахуванням містобудівної документації у кожному окремому випадку; відповідач-1 наголошує, що станом на 2005 окремий проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги у м. Одесі не затверджений у встановленому законодавством порядку та межі відповідної смуги не встановлені;

- відповідач-1 вказує, що доданим до позовної заяви листом від 21.09.2021 №01-15/499п Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради надав викопіювання із Генерального плану м. Одеси, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 25.03.2015 №6489-VI та із Плану зонування території м. Одеси, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 19.10.2016 №1316-VII; зі змісту вказаних матеріалів вбачається, що земельні ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (район пляжу монастиря) знаходяться поза межами проектованої прибережної захисної смуги моря та не відносяться до земель водного фонду, вказане на думку відповідача-1 свідчить про формальний підхід прокурора до визначення меж прибережної захисної смуги без будь-якого аналізу містобудівної документації та конкретних умов забудови м. Одеси;

- відповідач-1 зазначає, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (район пляжу монастиря), включають в себе, по-перше, висновки санітарно-епідеміологічної станції, окрім того проекти землеустрою погоджені висновками Державного управління екології та природних ресурсів в Одеській області; у висновках, серед іншого, зазначено про розташування земельних ділянок на відстані більше 100 м від урізу води Чорного моря, а отже, під час перевірки документації із землеустрою, орган контролю був обізнаний про вказані обставини та враховував їх при визначенні відповідності документації нормам чинного законодавства; враховуючи, що проекти відведення земельних ділянок погоджені органом, який здійснює контроль за раціональним використанням та охороною природних ресурсів, зокрема, землі, із зазначенням відстані, на яких розташовані спірні земельні ділянки від урізу води, відповідач-1 вважає безпідставними доводи прокурора про незаконність оскаржуваних рішень, які приймались саме на підставі відповідної документації. Окрім того, відповідач-1 звертає увагу, що проектом землеустрою визначено, що земельні ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (район пляжу монастиря), відповідно до Українського класифікатора форм власності відносяться до земель рекреаційного призначення; на виконання вимог законодавства Державним комітетом України по земельних ресурсах здійснено державну землевпорядну експертизу документації, за результатами якої складено висновки від 01.11.2005, якими проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (район пляжу монастиря), оцінено експертами позитивно. Таким чином, на думку відповідача-1, рішення Одеської міської ради від 29.09.2005 №4422-IV та від 09.11.2005 №4842-IV відповідають вимогам нормативно-правових актів, зокрема містобудівній документації, а доводи прокурора є повністю безпідставними;

- щодо вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу відповідач-1 зауважує, що Одеська міська рада виключно в межах наданих їй законодавством України повноважень, розпорядилась земельними ділянками, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (район пляжу монастиря), а отже вказані вимоги заступника керівника Одеської обласної прокуратури не підлягають задоволенню.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.02.2023 у справі №916/3707/22 заяву Заступника керівника Одеської обласної прокуратури за вх.№2-127/23 від 02.02.2023 - задоволено; виправлено технічну описку в п.2 резолютивної частини ухвали Господарського суду Одеської області від 02.01.2023 у справі №916/3707/22 шляхом викладення його в наступній редакції: 2.Накласти арешт на земельну ділянку площею 1,0136 га із кадастровим номером 5110136900:45:007:0001, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (район пляжу монастиря); виправлено технічну описку в п.3 резолютивної частини ухвали Господарського суду Одеської області від 02.01.2023 у справі №916/3707/22 шляхом викладення його в наступній редакції: 3.Накласти арешт на земельну ділянку площею 1,0081 га із кадастровим номером 5110136900:45:007:0002, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (район пляжу монастиря); в решті ухвалу Господарського суду Одеської області від 02.01.2023 у справі №916/3707/22 залишено без змін.

У підготовчому засіданні 17.02.2023 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 177 ГПК України про продовження строків підготовчого провадження на 30 днів та у порядку ст. 183 ГПК України про відкладення підготовчого засідання на 15.03.2023 о 10:40.

22.02.2023 за вх.№5756/23 до суду від прокурора надійшла відповідь на відзив, яка прийнята судом до розгляду. У поданій відповіді на відзив прокурор вказує:

- прокурор зазначає, що фактичний розмір і межі прибережної захисної смуги визначені нормами закону, а проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги є лише документом, який містить графічні матеріали та відомості про обчислену площу у розмірі й межах, встановлених законодавством, при цьому, на думку прокурора відсутність цього проекту та не визначення відповідними органами державної влади на території відповідного населеного пункту меж прибережної захисної смуги в натурі, не може розцінюватись як відсутність самої прибережної захисної смуги та можливість передавати у приватну власність ділянку, що підпадає під нормативно визначену двокілометрову зону від урізу води. Тобто, з огляду на викладене вбачається, що при наданні у власність чи користування земельних ділянок навколо водних об`єктів необхідно ураховувати положення щодо меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг шляхом урахування при розгляді матеріалів про надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смут, встановлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначають, відповідно до Порядку визначення меж, містобудівної документації та з урахуванням конкретної ситуації;

- прокурор зауважує, що чинним законодавством не передбачено можливість передачі у приватну власність юридичних та фізичних осіб земельних ділянок, які знаходяться у нормативно-визначених межах прибережної захисної смуги та вказані землі мають режим обмеженої господарської діяльності, яка не передбачає можливість будівництва об`єктів офісного та житлового, а також іншого будівництва, окрім будівництва об`єктів санаторного призначення; вивченням документації, на підставі якої здійснювався продаж земельних ділянок із кадастровими номерами 5110136900:45:007:0001 та 5110136900:45:007:0002, встановлено, що останні знаходяться у нормативно-визначених межах прибережної захисної смуги Чорного моря; відповідно до викопіювань з Зонінгу м. Одеси, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 19.10.2016 №1316-VII, земельні ділянки, що є предметом позовних вимог, знаходяться у проектній рекреаційній зоні озеленених територій, у межах траси здоров`я, окрім того, частини вказаних земельних ділянок внесено до пропозицій Генерального плану меж прибережної захисної смуги Чорного моря; відповідно до викопіювань з Генерального плану міста Одеси, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР №37 від 27.12.1989 з розшифровками умовних позначень, земельні ділянки із кадастровими номерами 5110136900:45:007:0001 та 5110136900:45:007:0002 розташовані у зоні зелених насаджень та у безпосередній близькості до урізу води Чорного моря; аналогічні відомості підтверджуються і Генеральним планом м. Одеси, затвердженим рішенням Одеської міської ради від 15.03.2015 №6489-VI, земельна ділянка розміщується в озелененій зоні загального користування (парки, сквери, бульвари) ландшафтно-рекреаційних територій; з наведеного вбачається, що частина спірної земельної ділянки є частиною прибережного схилу уздовж моря, інша частина розташована у межах пляжу Святоуспенського монастиря та фактично входить до зелених зон загального користування та входить до меж прибережної захисної смуги Чорного моря;

- на думку прокурора за наслідками розгляду клопотання виконавчого комітету про внесення пропозицій щодо визначення та затвердження переліку земельних ділянок, що підлягають продажу суб`єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах у 2005-2006 роках, Одеська міська рада мала відмовити у включенні вказаних земельних ділянок до відповідного Переліку, у зв`язку із тим, що як і в силу закону, так і в силу положень діючого Генплану, передача земельних ділянок для будівництва будь-яких об`єктів у вказаній зоні була неможлива;

- прокурор вказує, що аналізом проектів відведення спірних земельних ділянок установлено, що у них наявні документи, з яких вбачався особливий статус земельних ділянок та неможливість їх передачі у приватну власність; відповідно до пояснювальних записок до проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 1,0136 га та 1,0080 га, вказані земельні ділянки відносяться до земель рекреаційного призначення, розташовані в курортно-оздоровчій зоні, мають форму багатокутників, та обмежені землями загального користування, які знаходяться у розпорядженні Одеської міської ради; земельні ділянки відводяться лише за умови додержання природоохоронних вимог земель оздоровчого призначення та земель прибережної захисної смуги Чорного моря; окрім того, зазначено, що вищезазначені земельні ділянки розташовані в межах охоронної зони пам`яток архітектури, що підтверджується висновком Управління охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації від 20.10.2005 за №4982 та №4983, відповідно до яких земельні ділянки розташовані в історичному ареалі м. Одеса, в зоні пам`яток по пров. Маячному, 6 - Комплекс споруд Святоуспенського монастиря XIX-XX ст., які прийняті під охорону держави як пам`ятки архітектури та містобудування місцевого значення рішенням Одеського облвиконкому від 22.05.1990 за №160; відповідно до висновків державної землевпорядної експертизи від 01.11.2005 за №1840-05 та №1841-05, земельні ділянки розташовані у курортно-оздоровчій зоні, у межах охоронної зони пам`яток архітектури;

- прокурор звертає увагу, що відповідно до п.13, п.14, п.19 висновків Державного управління екології та природних ресурсів в Одеській області від 21.10.2005 за №55744/03-06-12, та №5743/03-06-12 земельні ділянки площею 1,0136 га та площею 1,0081 га межують з півночі та з півдня зі схиловою частиною верхньої тераси, із заходу - з територією маяку (верхньою терасою прибережного плато), зі сходу проїздом та схиловою частиною; відстань вказаних земельних ділянок до урізу води Чорного моря становить 150-200 метрів, на земельних ділянках наявні зелені насадження (у тому числі дерева); пунктом 21 зазначених висновків передбачено, що проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,0136 га та площею 1,0080 га, що відводяться для будівництва об`єктів культурно-оздоровчого призначення за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (район пляжу монастиря) погоджуються за умови дотримання вимог ст. 62 Земельного кодексу України, а також ст.ст. 47, 90 Водного кодексу України (щодо обмежень у використанні земельних ділянок прибережних захисних смуг уздовж морів); згідно із описом меж земельних ділянок, затвердженим Одеським міським управлінням земельних ресурсів (наявний у складі проекту землеустрою), земельні ділянки межують із землями пляжу комунальної власності; згідно висновку Управління архітектури та містобудування виконавчого комітету Одеської міської ради від 20.10.2005 за №63п та за №62п, земельні ділянки площею 1,0136 га та 1,0080 га, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (район пляжу монастиря), мають обмеження щодо умов додержання природоохоронних вимог в оздоровчих зонах та прибережній смузі Чорного моря, при цьому, ситуаційні схеми, наявні у складі документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок із кадастровими номерами 5110136900:45:007:0001 та 5110136900:45:007:0002 площею 1,0136 га та 1,0080 га для будівництва курортно-рекреаційного комплексу (2-3 поверхи) за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (район пляжу монастиря), вказують на безпосередню близькість вищезазначених земельних ділянок до урізу води Чорного моря;

- підсумовуючи, прокурор зазначає, що допущені порушення чинного земельного, водного та містобудівного законодавства, спірні рішення Одеської міської ради порушують інтереси держави, що є підставою для визнання їх незаконними і скасуванню в судовому порядку, а відповідні договори купівлі-продажу мають бути визнані недійсними, зважаючи на пряму законодавчу заборону продажу земель у межах прибережної захисної смуги.

Підготовче засідання 15.03.2023 о 10:40 не відбулось у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги. Ухвалою суду від 21.03.2023 підготовче засідання призначено на 04.04.2023 о 12:10. У підготовчому засіданні 04.04.2023 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 185 ГПК України про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 19.04.2023 о 16:00.

19.04.2023 за вх.№12924/23 до суду від відповідача-1 надійшла заява про застосування строків позовної давності та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданій заяві відповідач-1 просить суд застосувати наслідки спливу позовної давності до позовних вимог заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави та відмовити у позові повністю, з огляду на наступне:

- відповідач-1 вказує, що у даній справі необхідним є визначення моменту, з якого прокурор як позивач довідався або міг довідатись про порушення прав, за захистом яких він звернувся до суду; так, відповідно до списку запрошених на ХХІХ сесію Одеської міської ради від 29.09.2005 вбачається, що прокурор був присутній на засіданнях сесій, на яких приймались оскаржувані рішення, вказане також підтверджується і протоколами вищевказаних сесій Одеської міської ради, в яких міститься інформація про неодноразові виступи прокурора м. Одеси Оліянчука Ю.Г. з приводу питань, які ставилися на обговорення, зазначене на переконання відповідача-1 свідчить про те, що прокурор був обізнаний про факт продажу земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (район пляжу монастиря), починаючи ще з 2005 року;

- відповідач-1 зазначає, що відомості про право власності ТОВ Південна торгівельно-промислова компанія на спірну земельну ділянку є у відкритому доступі, адже вся інформація наявна у Державному земельному кадастрі та враховуючи зазначене, відлік строку позовної давності почався саме з моменту прийняття оскаржуваних рішень, при зверненні заступника керівника Одеської обласної прокуратури з позовом останнім пропущено строк позовної давності на понад 17 років.

У судовому засіданні 1904.2023 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 202 ГПК України про відкладення судового засідання на 10.05.2023 о 16:45.

08.05.2023 за вх.№15031/23 до суду від прокурора надійшли заперечення на заяву відповідача-1 про застосування строків позовної давності. У поданих запереченнях прокурор вказує:

- прокурор зазначає, що підставою для пред`явлення вказаного позову є порушення вимог законодавства при передачі у власність Одеською міською радою для забудови земельних ділянок, що являють собою частину рекреаційної території, яка знаходиться у нормативно визначених межах прибережної захисної смуги Чорного моря; зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням Земельного та Водного кодексів України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, у такому разі власник майна може звернутись до суду з негаторним позовом про зобов`язання повернути земельну ділянку, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду;

- прокурор зауважує, що Одеська міська рада при прийнятті оспорюваних рішень внаслідок допущених порушень розпорядилась земельними ділянками усупереч норм чинного законодавства, а відтак діяла всупереч інтересам територіальної громади міста та, відповідно, і держави, внаслідок з чого позбавила територіальну громаду права розпорядження земельними ділянками прибережної захисної смуги, тобто, з наведеного вбачається, що міська рада не лише не здійснює такий захист, але й сама допустила порушення та є відповідачем за позовними вимогами;

- прокурор вважає, що задля того, щоб інтереси держави не залишились незахищеними, а земельні ділянки були повернуті у комунальну власність, враховуючи незаконність рішень органу місцевого самоврядування щодо розпорядження земельними ділянками територіальної громади міста, а отже, порушення інтересів держави, позов, що є предметом розгляду у даній справі, подано до суду прокурором як позивачем відповідно до ст. 23 Закону України Про прокуратуру та в порядку ст. 53 ГПК України;

- прокурор звертає увагу, що відповідачем-1 стверджується про присутність прокурора міста Одеси на сесії Одеської міської ради від 29.09.2009 та на підтвердження своєї позиції, до клопотання про застосування строку позовної давності долучено список осіб, запрошених на вказану сесію, при цьому, даний список не підтверджує присутність прокурора під час проведення останньої, а також під час прийняття спірного рішення зокрема;

- прокурор вказує, що за таких обставин, Одеська обласна прокуратура звернулась до Господарського суду Одеської області із позовною заявою в інтересах держави до Одеської міської ради та ТОВ Південна торгівельно-промислова компанія із негаторним позовними вимогами, до яких строк позовної давності взагалі не застосовується.

У судовому засіданні 10.05.2023 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 202 ГПК України про відкладення судового засідання на 31.05.2023 о 10:00.

У судовому засіданні 31.05.2023 прокурор підтримав позовні вимоги, просить суд їх задовольнити.

У судовому засіданні 31.05.2023 представник відповідача-1 просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

У підготовчі та судові засідання відповідач-2 не з`явився, про дату, час та місце засідань повідомлявся належним чином, відзив на позовну заяву від відповідача-2 до суду не надійшов. Суд виходить з того, що учасники справи в господарському процесі мають вчиняти належні дії щодо ефективного використання належних їм процесуальних прав та виконання належних обов`язків, а господарський суд, повідомляючи учасників справи шляхом надсилання поштових повідомлень за офіційними, відомими суду, адресами зі свого боку забезпечує їм належні процесуальні гарантії на участь у розгляді справи.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Водночас, Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні воєнний стан в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 12 серпня 2022 року №573/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 6 лютого 2023 року №58/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 01 травня 2023 року №254/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.

Справа №916/3707/22 розглядалась судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України та оголошеного загальнодержавного карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Жодних заяв та/або клопотань, пов`язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв`язку з воєнним станом та оголошеним загальнодержавним карантином, про намір вчинити такі дії до суду від учасників справи не надійшло.

У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

В судовому засіданні 31.05.2023 господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 31.05.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши прокурора, представника відповідача-1, господарський суд встановив:

Рішенням Одеської міської ради за №4422-IV від 29.09.2005 Про визначення та затвердження переліку земельних ділянок, що підлягають продажу суб`єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах у 2005-2006 роках визначено та затверджено перелік земельних ділянок, що підлягають продажу суб`єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах шляхом проведеним аукціонів.

Додатком до рішення Одеської міської ради за №4422-IV від 29.09.2005 визначено перелік земельних ділянок, що підлягають продажу суб`єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах шляхом проведення аукціонів, відповідно до якого, зокрема, у п.25 та п.26 визначені земельні ділянки, які знаходяться за адресою: Дача Ковалевського (район пляжу монастиря), площами 1,0 га, курортно-оздоровча зона, курортно-рекреаційний комплекс (2-3 поверхи).

Рішенням Одеської міської ради за №4842-IV від 09.11.2005 Про продаж земельних ділянок, що знаходяться у м. Одеса на земельному аукціоні, зокрема, затверджено технічні паспорти земельних ділянок, розташованих у м. Одеса і призначених для продажу на земельних торгах у формі аукціону; вирішено провести земельні торги у формі аукціону в 2005-2006 роках; вирішено продати земельні ділянки переможцям аукціону за результатми земельних торгів.

Додатком до рішення Одеської міської ради за №4842-IV від 09.11.2005 визначено відомості про стартові ціни земельних ділянок, розташованих у м. Одеса, що підлягають продажу суб`єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах у формі аукціону у 2005-2006 роках, відповідно до якого, зокрема, у п.25 та п.26 визначені земельні ділянки, які знаходяться за адресою: Дача Ковалевського (район пляжу монастиря) площами 1,0081 га та 1,0136 га.

В матеріалах справи наявний проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 1,0136 га, що підлягає продажу суб`єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах шляхом проведення аукціонів, за адресою: м. Одеса, Дача Ковалевського (район пляжу монастиря), розроблений ТОВ Південний інститут ґрунтів і ґрунтоведення (2005 рік). У вказаному проекті міститься, зокрема, наступна інформація та документи:

- вихідна земельно-кадастрова інформація: кадастровий номер земельної ділянки - 5110136900:45:007:0001; площа - 1,0136 га; категорія земель згідно УКЦВЗ - 1.17 - рекреаційного призначення; правові обмеження: заборона на зміну цільового призначення земельної ділянки та будівництво об`єктів без погодженої у встановленому порядку проектної документації і розробки проекту землеустрою щодо ведення земельної ділянки; умови: розпочати і завершити освоєння земельної ділянки протягом вмовлених строків; умови додержання природоохоронних вимог земель оздоровчого призначення та земель прибережно-захисної смуги Чорного моря; збереження всіх надземних чи підземних ментів дренажних споруд, встановлення для них охоронних зон при проведенні благоустрою та будівництві; планування ґрунту на глибині не більш як 0,3 м; на підставі висновку управління охорони об`єктів культурної спадщини №49283 від 20.10.2005, в зв`язку з тим, що запроектована до ведення земельна ділянка знаходиться в охоронній зоні пам`яток по пров. Маячному,6-Комплекс руд Святоуспенського монастиря ХІХ-ХХ ст. у складі проектної документації на будівництво необхідно виконати експертний висновок щодо впливу нового будівництва на технічний стан прилеглої пам`ятки (обмеження діють на всій площі земельної ділянки);

- висновок Санітарно-епідеміологічної станції м. Одеси №1592-3339 від 20.10.2005, відповідно до якого проект землеустрою був погоджений та вказано, зокрема, що земельна ділянка знаходиться у курортно-оздоровчій зоні, межує з землями загального користування (проїзд), землями Одеської міської ради, землями маяку; земельні ділянка має конфігурацію багатокутника, рельєф - спокійний;

- висновок Державного управління екології та природних ресурсів в Одеській області №5744/03-06-12 від 21.10.2005, яким погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,0136 га за адресою: м. Одеса, Дача Ковалевського (район пляжу монастиря), за умови: заборони зміни цільового призначення земельної діялнки; дотримання вимог ст. 62 ЗК України, дотримання вимог ст.ст. 74, 90 ВК України, дотримання вимог п.10.17 ДБН 360-92, збереження існуючого рельєфу території; у вказаному висновку, зокрема, зазначено, що розташування земельної ділянки у відношенні до навколишньої території відстань до урізу води Чорного моря становить 150-200 м;

- висновок Управління архітектури та містобудування від 20.10.2005 №63п, яким наданий на розгляд проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка підлягає продажу суб`єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах шляхом проведення аукціонів, за адресою: м. Одеса, м. Одеса, Дача Ковалевського, для проектування та будівництва об`єктів рекреаційно-курортного призначення, управлінням архітектури та містобудування, погоджений, за умови погодження з управлінням інженерного захисту території міста і розвитку узбережжя; у вказаному висновку, зокрема, що земельна ділянка має обмеження - заборона на зміну цільового призначення земельної ділянки та будівництво об`єктів без узгодженої за встановленим порядком проектної документації та розробки проекту відведення земельної ділянки, умови розпочати та завершити освоєння земельної ділянки протягом встановлених строків, умови додержання природоохоронних вимог земель оздоровчого призначення та земель прибережно - захисної смуги Чорного моря (діють на всю земельну ділянку);

- висновок Одеського міського управління земельних ресурсів №418-В від 20.10.2005, яким проект відведення земельної ділянки погоджено управлінням, за умов: визначення правового статусу земель за вказаною адресою (наданих до введення в дію Земельного кодексу Української PCP); підготовки земельної ділянки для продажу на земельних торгах, відповідно до вимог п.п. 2, 3, 4 ст. 136 Земельного кодексу України; визначення цільового використання земельної ділянки відповідно до вимог ст.ст. 5, 6, 12 Закону України „Про основи містобудування та за аналізом найбільш ефективного використання земель;

- висновок Управління охорони об`єктів культурної спадщини №4983 від 20.10.2005, яким погоджено проект відведення земельної ділянки для продажу на земельних торгах (форма проведення земельних торгів - аукціон) для будівництва, обслуговування та експлуатації 2-3 поверхового курортно-рекреаційного комплексу площею 1,0136 га за адресою: Дача Ковалевського (район пляжу монастиря), Київський район, м. Одеса; у вказано висновку також зазначено, що здійснення будівництва проектується в охоронні зоні пам`яток по пров. Маячному, 6 - Комплекс споруд Святоуспенського монастиря XIX - XX ст., прийняті під охорону держави як пам`ятки архітектури і містобудування місцевого значення рішенням Одеського облвиконкому від 22.05.1990 №160, у складі проектної документації на будівництво необхідно виконати експертний висновок щодо впливу нового будівництва на технічний стан прилеглої пам`ятки;

- висновок Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя №1147 від 09.11.2005, яким проект відведення земельної ділянки загальною площею 1,0136 га погоджено за умов: сервітут: проведення дренажних робіт; обмеження: схоронність усіх надземних чи підземних елементів дренажних споруд, установлення для них охоронних зон при проведенні благоустрою та будівництві; планування ґрунту на глибину не більш як 0,3 м;

- висновок Державного комітету України по земельних ресурсах №1841-05 від 01.11.2005, в якому в п.3 вказано: відповідно до висновку управління архітектури та містобудування від) 20.10.2005 №63п проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погодити з управлінням інженерного захисту територій міста і розвитку узбережжя; в проектних матеріалах указати, що земельна ділянка розташована в межах охоронної зони пам`яток архітектури; в п.4 вказано: поданий на державну землевпорядну експертизу проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що підлягає продажу суб`єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах шляхом проведення аукціонів за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (район пляжу монастиря) оцінюється позитивно при умові врахування зауважень, вказаних в п.3 висновку.

В матеріалах справи наявний Технічний паспорт Одеського міського управління земельних ресурсів земельної ділянки, яка виставляється на земельні торги (форма проведення земельних торгів - аукціон) площею 1,0136 га, кадастровий номер земельної ділянки - 5110136900:45:007:0001 для будівництва курортно-рекреаційного комплексу (2-3 поверхи) за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (район пляжу монастиря), затверджений 03.11.2005 та відповідно до якого категорія земель - землі рекреаційного призначення; установлено цільове призначення земельної ділянки - для будівництва курортно-рекреаційного комплексу (2-3 поверхи) та можливість зміни цільового призначення і дозволеного функціонального використання земельної ділянки - зміна цільового призначення земельної ділянки не можлива без розробки проекту землеустрою.

В матеріалах справи наявний акт від 17.12.2007 з додатком визначення меж земельної ділянки площею 1,0136 га в натурі (на місцевості), що підлягає продажу суб`єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах шляхом проведення аукціонів, для будівництва курортно-рекреаційного комплексу (2-3 поверхи), за адресою: м. Одеса, Дача Ковалевського (район пляжу монастиря).

Також в матеріалах справи наявний Технічний паспорт Управління Держкомзему у м. Одеса на земельну ділянку площею 1,0136 га, кадастровий номер 5110136900:45:007:0001 несільськогосподарського призначення, яка виставляється на земельні торги, розташованої за адресою: м. Одеса, Дача Ковалевського (район пляжу монастиря), затверджений 17.09.2008, відповідно до якого: категорія земель: землі рекреаційного призначення; установлене цільове призначення земельної ділянки для проектування та будівництва об`єктів рекреаційно - курортного призначення, та можливість зміни цільового призначення і дозволеного функціонального використання земельної ділянки: заборона на зміну цільового призначення земельної ділянки та будівництва об`єктів без узгодженої за встановленим порядком проектної документації та розробки проекту відведення, умови розпочати та завершити освоєння земельної ділянки протягом встановлених строків, умови додержання природоохоронних вимог земель оздоровчого призначення та земель прибережно-захисної смуги Чорного моря.

В матеріалах справи наявний проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 1,0080 га, що підлягає продажу суб`єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах шляхом проведення аукціонів, за адресою: м. Одеса, Дача Ковалевського (район пляжу монастиря), розроблений ТОВ Південний інститут ґрунтів і ґрунтоведення (2005 рік). У вказаному проекті міститься, зокрема, наступна інформація та документи:

- вихідна земельно-кадастрова інформація: кадастровий номер земельної ділянки - 5110136900:45:007:0002; площа - 1,0080 га; категорія земель згідно УКЦВЗ - 1.17 - рекреаційного призначення; правові обмеження: заборона на зміну цільового призначення земельної ділянки та будівництво об`єктів без погодженої у встановленому порядку проектної документації і розробки проекту землеустрою щодо ведення земельної ділянки; умови: розпочати і завершити освоєння земельної ділянки протягом вмовлених строків; умови додержання природоохоронних вимог земель оздоровчого призначення та земель прибережно-захисної смуги Чорного моря; збереження всіх надземних чи підземних ментів дренажних споруд, встановлення для них охоронних зон при проведенні благоустрою та будівництві; планування ґрунту на глибині не більш як 0,3 м; на підставі висновку управління рони об`єктів культурної спадщини №49282 від 20.10.2005, в зв`язку з тим, що запроектована до ведення земельна ділянка знаходиться в охоронній зоні пам`яток по пров. Маячному,6-Комплекс руд Святоуспенського монастиря ХІХ-ХХ ст. у складі проектної документації на будівництво необхідно виконати експертний висновок щодо впливу нового будівництва на технічний стан прилеглої пам`ятки (обмеження діють на всій площі земельної ділянки);

- висновок Санітарно-епідеміологічної станції м. Одеси №1592-3340 від 20.10.2005, відповідно до якого проект землеустрою був погоджений та вказано, зокрема, що земельна ділянка знаходиться у курортно-оздоровчій зоні, межує з землями загального користування (проїзд), землями Одеської міської ради, землями маяку; земельні ділянка має конфігурацію багатокутника, рельєф - спокійний;

- висновок Державного управління екології та природних ресурсів в Одеській області №5743/03-06-12 від 21.10.2005, яким погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,0080 га за адресою: м. Одеса, Дача Ковалевського (район пляжу монастиря), за умови: заборони зміни цільового призначення земельної ділянки; дотримання вимог ст. 62 ЗК України, дотримання вимог ст.ст. 74, 90 ВК України, дотримання вимог п.10.17 ДБН 360-92, збереження існуючого рельєфу території; у вказаному висновку, зокрема, зазначено, що розташування земельної ділянки у відношенні до навколишньої території відстань до урізу води Чорного моря становить 150-200 м;

- висновок Управління архітектури та містобудування від 20.10.2005 №62п, яким наданий на розгляд проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка підлягає продажу суб`єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах шляхом проведення аукціонів, за адресою: м. Одеса, м. Одеса, Дача Ковалевського, для проектування та будівництва об`єктів рекреаційно-курортного призначення, управлінням архітектури та містобудування, погоджений, за умови погодження з управлінням інженерного захисту території міста і розвитку узбережжя; у вказаному висновку, зокрема, що земельна ділянка має обмеження - заборона на зміну цільового призначення земельної ділянки та будівництво об`єктів без узгодженої за встановленим порядком проектної документації та розробки проекту відведення земельної ділянки, умови розпочати та завершити освоєння земельної ділянки протягом встановлених строків, умови додержання природоохоронних вимог земель оздоровчого призначення та земель прибережно-захисної смуги Чорного моря (діють на всю земельну ділянку);

- висновок Одеського міського управління земельних ресурсів №420-В від 20.10.2005, яким проект відведення земельної ділянки погоджено управлінням, за умов: визначення правового статусу земель за вказаною адресою (наданих до введення в дію Земельного кодексу Української PCP); підготовки земельної ділянки для продажу на земельних торгах, відповідно до вимог п.п. 2, 3, 4 ст. 136 Земельного кодексу України; визначення цільового використання земельної ділянки відповідно до вимог ст.ст. 5, 6, 12 Закону України „Про основи містобудування та за аналізом найбільш ефективного використання земель;

- висновок Управління охорони об`єктів культурної спадщини №4982 від 20.10.2005, яким погоджено проект відведення земельної ділянки для продажу на земельних торгах (форма проведення земельних торгів - аукціон) для будівництва, обслуговування та експлуатації 2-3 поверхового курортно-рекреаційного комплексу площею 1,0080 га за адресою: Дача Ковалевського (район пляжу монастиря), Київський район, м. Одеса; у вказано висновку також зазначено, що здійснення будівництва проектується в охоронні зоні пам`яток по пров. Маячному, 6 - Комплекс споруд Святоуспенського монастиря XIX - XX ст., прийняті під охорону держави як пам`ятки архітектури і містобудування місцевого значення рішенням Одеського облвиконкому від 22.05.1990 №160, у складі проектної документації на будівництво необхідно виконати експертний висновок щодо впливу нового будівництва на технічний стан прилеглої пам`ятки;

- висновок Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя №1146 від 09.11.2005, яким проект відведення земельної ділянки загальною площею 1,0080 га погоджено за умов: сервітут: проведення дренажних робіт; обмеження: схоронність усіх надземних чи підземних елементів дренажних споруд, установлення для них охоронних зон при проведенні благоустрою та будівництві; планування ґрунту на глибину не більш як 0,3 м;

- висновок Державного комітету України по земельних ресурсах №1840-05 від 01.11.2005, в якому в п.3 вказано: відповідно до висновку управління архітектури та містобудування від 20.10.2005 №62п проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погодити з управлінням інженерного захисту територій міста і розвитку узбережжя; в проектних матеріалах указати, що земельна ділянка розташована в межах охоронної зони пам`яток архітектури; в п.4 вказано: поданий на державну землевпорядну експертизу проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що підлягає продажу суб`єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах шляхом проведення аукціонів за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (район пляжу монастиря) оцінюється позитивно при умові врахування зауважень, вказаних в п.3 висновку.

В матеріалах справи наявний Технічний паспорт Одеського міського управління земельних ресурсів земельної ділянки, яка виставляється на земельні торги (форма проведення земельних торгів - аукціон) площею 1,0080 га, кадастровий номер земельної ділянки - 5110136900:45:007:0002 для будівництва курортно-рекреаційного комплексу (2-3 поверхи) за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (район пляжу монастиря), затверджений 03.11.2005 та відповідно до якого, категорія земель - землі рекреаційного призначення; установлено цільове призначення земельної ділянки - для будівництва курортно-рекреаційного комплексу (2-3 поверхи) та можливість зміни цільового призначення і дозволеного функціонального використання земельної ділянки - зміна цільового призначення земельної ділянки не можлива без розробки проекту землеустрою.

В матеріалах справи наявний акт від 17.12.2007 з додатком визначення меж земельної ділянки площею 1,0080 га в натурі (на місцевості), що підлягає продажу суб`єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах шляхом проведення аукціонів, для будівництва курортно-рекреаційного комплексу (2-3 поверхи), за адресою: м. Одеса, Дача Ковалевського (район пляжу монастиря).

Також в матеріалах справи наявний Технічний паспорт Управління Держкомзему у м. Одеса на земельну ділянку площею 1,0080 га, кадастровий номер 5110136900:45:007:0002 несільськогосподарського призначення, яка виставляється на земельні торги, розташованої за адресою: м. Одеса, Дача Ковалевського (район пляжу монастиря), затверджений 17.09.2008, відповідно до якого: категорія земель: землі рекреаційного призначення; установлене цільове призначення земельної ділянки для проектування та будівництва об`єктів рекреаційно - курортного призначення, та можливість зміни цільового призначення і дозволеного функціонального використання земельної ділянки: заборона на зміну цільового призначення земельної ділянки та будівництва об`єктів без узгодженої за встановленим порядком проектної документації та розробки проекту відведення, умови розпочати та завершити освоєння земельної ділянки протягом встановлених строків, умови додержання природоохоронних вимог земель оздоровчого призначення та земель прибережно-захисної смуги Чорного моря.

03.12.2008 між Одеською міською радою (продавець, відповідач-1) та ТОВ Південна торгівельно-промислова компанія (покупець, відповідач-2) був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки під забудову на аукціоні, який посвідчений приватним нотаріусом Котом Д.Г. та зареєстрований під №2230, відповідно до якого продавець продав, а покупець купив на аукціоні земельну ділянку в межах міста Одеси під забудову площею 1,0136 га, кадастровий номер 5110136900:45:007:0001, що розташована за адресою: м. Одеса, Дача Ковалевського (район пляжу монастиря); цільове призначення - для будівництва курортно-рекреаційного комплексу, 2-3 поверхи; обмеження: заборона на зміну цільового призначення земельної ділянки та будівництво об`єктів без погодженої у встановленому порядку проектної документації і розробки проекту землеустрою щодо ведення земельної ділянки; умови розпочати і завершити освоєння земельної ділянки протягом вмовлених строків; умови додержання природоохоронних вимог земель оздоровчого призначення та земель прибережно-захисної смуги Чорного моря; згідно висновку Управління охорони об`єктів культурної спадщини, земельна ділянка розташована в історичному ареалі м. Одеси, в охоронній зоні пам`яток по пров. Маячному, 6 - Комплекс споруд Святоуспенського монастиря XIX - XX ст., прийняті під охорону держави як пам`ятки архітектури і містобудування місцевого значення рішенням Одеського облвиконкому від 22.05.1990 №160.

В матеріалах справи наявний Державний акт на право власності на земельну ділянку від 19.02.2009 серія ЯЖ №711402, виданий ТОВ Південна торгівельно-промислова компанія на підставі договору-купівлі продажу від 03.12.2008 №2230, що є власником земельної ділянки площею 1,0136 га, кадастровий номер 5110136900:45:007:0001, що розташована за адресою: м. Одеса, Дача Ковалевського (район пляжу монастиря). Також в матеріалах справи наявний план меж земельної ділянки кадастровий номер 5110136900:45:007:0001.

03.12.2008 між Одеською міською радою (продавець, відповідач-1) та ТОВ Південна торгівельно-промислова компанія (покупець, відповідач-2) був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки під забудову на аукціоні, який посвідчений приватним нотаріусом Котом Д.Г. та зареєстрований під №2229, відповідно до якого продавець продав, а покупець купив на аукціоні земельну ділянку в межах міста Одеси під забудову площею 1,0080 га, кадастровий номер 5110136900:45:007:0002, що розташована за адресою: м. Одеса, Дача Ковалевського (район пляжу монастиря); цільове призначення - для будівництва курортно-рекреаційного комплексу, 2-3 поверхи; обмеження: заборона на зміну цільового призначення земельної ділянки та будівництво об`єктів без погодженої у встановленому порядку проектної документації і розробки проекту землеустрою щодо ведення земельної ділянки; умови розпочати і завершити освоєння земельної ділянки протягом вмовлених строків; умови додержання природоохоронних вимог земель оздоровчого призначення та земель прибережно-захисної смуги Чорного моря; згідно висновку Управління охорони об`єктів культурної спадщини, земельна ділянка розташована в історичному ареалі м. Одеси, в охоронній зоні пам`яток по пров. Маячному, 6 - Комплекс споруд Святоуспенського монастиря XIX - XX ст., прийняті під охорону держави як пам`ятки архітектури і містобудування місцевого значення рішенням Одеського облвиконкому від 22.05.1990 №160.

В матеріалах справи наявний Державний акт на право власності на земельну ділянку від 19.02.2009 серія ЯЖ №711403, виданий ТОВ Південна торгівельно-промислова компанія на підставі договору-купівлі продажу від 03.12.2008 №2229, що є власником земельної ділянки площею 1,0080 га, кадастровий номер 5110136900:45:007:0002, що розташована за адресою: м. Одеса, Дача Ковалевського (район пляжу монастиря). Також в матеріалах справи наявний план меж земельної ділянки кадастровий номер 5110136900:45:007:0002.

Також в матеріалах справи наявні викопіювання із: Генерального плану розвитку м. Одеси 1989 року з умовними позначеннями; Генерального плану м. Одеси, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 15.03.2015 №6489-VI, з умовними позначеннями, зокрема, орієнтовним розташуванням земельних ділянок за кадастровими номерами 5110136900:45:007:0001, 5110136900:45:007:0002; Плану зонування території міста Одеси, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 19.10.2016 №1316-VIІ, з умовними позначеннями, зокрема, орієнтовним розташуванням земельних ділянок за кадастровими номерами 5110136900:45:007:0001, 5110136900:45:007:0002.

В матеріалах справи наявний протокол ХХІХ сесії Одеської міської ради IV скликання від 29.09.2005 та список запрошених на вказану сесію, зокрема, у вказаному списку запрошених наявний прокурор м. Одеси Данілін С.В.

У листі від 10.02.2022 №15/1/1-252ВИХ-22 прокурором повідомлено Одеську міську раду про порушення під час прийняття Одеською міською радою рішень та укладення договорів щодо земельних ділянок за кадастровими номерами 5110136900:45:007:0001, 5110136900:45:007:0002, які знаходяться за адресою: м. Одеса, Дача Ковалевського (район пляжу монастиря) та у зв`язку з вирішенням питання про пред`явлення позову просив повідомити про вжиті заходи протягом розумного строку.

У листі від 18.03.2022 №01-19/298 Департамент земельних ресурсів ОМР у відповідь на лист прокурора від 10.02.2022 №15/1/1-252ВИХ-22 повідомив, що рішення Одеської міської ради були прийняті відповідно до вимог чинного на той час законодавства.

Повідомленнями від 22.07.2022 №15/1/1-939ВИХ-22 та від 19.12.2022 №15/1/1-1920ВИХ-22 прокурором в порядку ст. 23 Закону України Про прокуратуру повідомлено Одеську міську раду про підготовлення позовної заяви в інтересах держави до Одеської міської ради, ТОВ Південна торгівельно-промислова компанія про усунення перешкод у розпорядженні земельними ділянками площею 1,0136 га та 1,0080 га, розташованими за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (район пляжу Монастиря), шляхом визнання незаконними та скасування окремих пунктів рішень, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок, державних актів на право власності на земельні ділянки та їх повернення територіальній громаді міста Одеси.

Вважаючи, що земельні ділянки площею 1,0136 га та 1,0080 га, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (район пляжу Монастиря), були незаконно передані у власність ТОВ Південна торгівельно-промислова компанія, прокурор звернувся до господарського суду з даним позовом в інтересах держави.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною 3 статті 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Відтак, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (аналогічні висновки викладено у пунктах 38-40, 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).

У постанові від 26.04.2019 у справі № 587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновки, що суд під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу влади, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону №1697-VII, застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту (пункти 50, 51 указаної постанови).

У Рішенні №3-рп/99 від 08.04.1999, з`ясовуючи поняття інтереси держави, Конституційний Суд України у процесі дослідження встановив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств із часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Звертаючись до суду з позовом у цій справі, прокурор обґрунтував необхідність вирішення проблем суспільного значення, існування яких виправдовує застосування механізму усунення перешкод у розпорядженні територіальною громадою спірними земельними ділянками шляхом повернення їх у власність держави із власності відповідач-2; звернення прокурора до суду в цих спірних правовідносинах спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання щодо повернення у володіння та розпорядження територіальної громади земельних ділянок, з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників; прокурор зауважив, що незаконне вибуття спірної земельної ділянки із комунальної власності у приватну, безумовно становить суспільний інтерес, натомість, Одеська міська рада при прийнятті оспорюваних рішень внаслідок допущених порушень розпорядилась земельними ділянками усупереч норм чинного законодавства, а відтак на переконання прокурора діяла всупереч інтересам територіальної громади міста та, відповідно, і держави, внаслідок чого позбавила територіальну громаду права розпорядження земельними ділянками прибережної захисної смуги. При цьому, про наявні порушення Одеська обласна прокуратура повідомляла Одеську міську раду листом від 10.02.2022 за №15/1/1-252вих-22, проте, належних заходів щодо усунення виявлених порушень Одеською міською радою протягом розумного строку вжито не було, про що свідчить лист від 18.03.2022 за №01-19/298. Більш того, як зазначає прокурор, Одеська міська рада взагалі не вбачає, що прийнятими оспорюваними рішеннями порушено вимоги Земельного та Водного кодексів України. Таким чином, прокурор вказує, що у даному випадку, оскільки Одеська міська рада є відповідачем у справі, то спір належить до передбачених законом (ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України Про прокуратуру) випадків, коли прокурор може звертатися до суду як позивач.

Господарський суд вказує, що прийняття Одеською міською радою оскаржуваних рішень є стадією передання земельних ділянок у власність юридичній особі, тому прокурор визначив її одним зі співвідповідачів у справі. Отже, позовні вимоги про визнання незаконними та скасування окремих пунктів рішень у відповідній частині спрямовані на оскарження правомірності передання спірних земельних ділянок у власність. Прокурор самостійно обґрунтував, що необхідність захисту інтересів держави у цій справі полягає в необхідності захисту інтересів територіальної громади міста Одеси, при цьому прокурор подав позов для усунення, на його думку, помилки, допущеної на думку прокурора самим органом місцевого самоврядування при наданні земельної ділянки у власність, тобто при здійсненні його власних функцій у земельних відносинах, правильно визначивши Одеську міську раду в якості одного з відповідачів, водночас інший орган, який відповідно до чинного законодавства здійснює функції з розпорядження землями територіальної громади, відсутній.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про дотримання прокурором вимог, передбачених ст. 23 Закону України Про прокуратуру, для представництва прокурором інтересів держави в суді та можливості розгляду позовних вимог по суті.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003).

В Україні основоположним принципом судочинства згідно Конституції України та Закону України Про судоустрій і статус суддів є принцип верховенства права.

Як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004, верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч.1 ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Згідно з п.п. 5,6 ч.1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Реалізовуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до ст. 12 ЗК України (в редакції на момент прийняття оскаржуваних рішень) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно з ч.1 ст. 19 ЗК України (в редакції на момент прийняття оскаржуваних рішень) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісового фонду; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

У відповідності до ч.ч. 1,2 ст. 20 ЗК України (в редакції на момент прийняття оскаржуваних рішень) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Згідно з ст. 50 ЗК України (в редакції на момент прийняття оскаржуваних рішень) до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.

За ст. 51 ЗК України (в редакції на момент прийняття оскаржуваних рішень) до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об`єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об`єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об`єктів стаціонарної рекреації.

Відповідно до ст. 52 ЗК України (в редакції на момент прийняття оскаржуваних рішень) землі рекреаційного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. На землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель. Порядок використання земель рекреаційного призначення визначається законом.

Згідно з ст.ст. 53, 54 ЗК України (в редакції на момент прийняття оскаржуваних рішень) до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані: а) історико-культурні заповідники, музеї-заповідники, меморіальні парки, меморіальні (цивільні та військові) кладовища, могили, історичні або меморіальні садиби, будинки, споруди і пам`ятні місця, пов`язані з історичними подіями; б) городища, кургани, давні поховання, пам`ятні скульптури та мегаліти, наскальні зображення, поля давніх битв, залишки фортець, військових таборів, поселень і стоянок, ділянки історичного культурного шару укріплень, виробництв, каналів, шляхів; в) архітектурні ансамблі і комплекси, історичні центри, квартали, площі, залишки стародавнього планування і забудови міст та інших населених пунктів, споруди цивільної, промислової, військової, культової архітектури, народного зодчества, садово-паркові комплекси, фонова забудова. Землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Навколо історико-культурних заповідників, меморіальних парків, давніх поховань, архітектурних ансамблів і комплексів встановлюються охоронні зони з забороною діяльності, яка шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання цих земель. Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.

У відповідності до ст. 58 ЗК України (в редакції на момент прийняття оскаржуваних рішень) до земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів. Для створення сприятливого режиму водних об`єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою.

Згідно з ст. 60 ЗК України (в редакції на момент прийняття оскаржуваних рішень) вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів. При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється. Розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації.

За ст. 62 ЗК України (в редакції на момент прийняття оскаржуваних рішень) у прибережних захисних смугах уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах забороняється: а) влаштування полігонів побутових та промислових відходів і накопичувачів стічних вод; б) влаштування вигребів для накопичення господарсько-побутових стічних вод об`ємом понад 1 кубічний метр на добу; в) влаштування полів фільтрації та створення інших споруд для приймання і знезаражування рідких відходів; г) застосування сильнодіючих пестицидів. Режим господарської діяльності на земельних ділянках прибережних захисних смуг уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах встановлюється законом.

У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 78 ЗК України (в редакції на момент прийняття оскаржуваних рішень) право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Частиною 1 ст. 82 ЗК України (в редакції на момент прийняття оскаржуваних рішень) встановлено, зокрема, що юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами.

За ч.ч. 1-3 ст. 83 ЗК України (в редакції на момент прийняття оскаржуваних рішень) землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності. До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: а) землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо); б) землі під залізницями, автомобільними дорогами, об`єктами повітряного і трубопровідного транспорту; в) землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом; г) землі лісового фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом; ґ) землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом; д) земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування.

Згідно з ст. 123 ЗК України (в редакції на момент прийняття оскаржуваних рішень) надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок. Умови і строки розроблення проектів відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Форма типового договору, нормативи та строки розробки проектів відведення земельних ділянок визначаються Кабінетом Міністрів України. Юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради. До клопотання про відведення земельної ділянки додаються матеріали, передбачені частиною п`ятнадцятою статті 151 цього Кодексу, документи, що обґрунтовують її розмір, призначення та місце розташування. Відповідна районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об`єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки. При наданні земельної ділянки у користування обласними державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або Кабінетом Міністрів України сільські, селищні, міські, районні, обласні ради, районні державні адміністрації за місцем розташування земельної ділянки подають свій висновок відповідно обласній державній адміністрації, Раді міністрів Автономної Республіки Крим. При наданні земельної ділянки у користування Кабінетом Міністрів України Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська, Севастопольська міські державні адміністрації подають свої висновки та проект відведення земельної ділянки центральному органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, який розглядає ці матеріали і у місячний строк подає їх до Кабінету Міністрів України. Відмову органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади у наданні земельної ділянки в користування або залишення клопотання без розгляду в установлений строк може бути оскаржено в судовому порядку. Рішення про відмову у наданні земельної ділянки в користування має містити мотивовані пояснення з посиланням на відповідні положення нормативно-правових актів, затвердженої містобудівної документації та документації із землеустрою.

Відповідно до ч.2 ст. 127 ЗК України (в редакції на момент прийняття оскаржуваних рішень) продаж земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам здійснюється на конкурентних засадах (аукціон, конкурс), крім викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що є власністю покупців цих ділянок.

У відповідності до ст. 134 ЗК України (в редакції на момент прийняття оскаржуваних рішень) земельні ділянки державної або комунальної власності, призначені для продажу суб`єктам підприємницької діяльності під забудову, підлягають продажу на конкурентних засадах (земельні торги).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 150 ЗК України (в редакції на момент прийняття оскаржуваних рішень) до особливо цінних земель відносяться: чорноземи нееродовані несолонцюваті на лесових породах; лучно-чорноземні незасолені несолонцюваті суглинкові ґрунти; темно-сірі опідзолені та чорноземи опідзолені на лесах і глеюваті; бурі гірсько-лісові та дерновобуроземні глибокі і середньоглибокі; дерново-підзолисті суглинкові ґрунти; торфовища з глибиною залягання торфу більше одного метра і осушені незалежно від глибини; коричневі ґрунти Південного узбережжя Криму; дернові глибокі ґрунти Закарпаття; землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів; землі природно-заповідного фонду; землі історико-культурного призначення. Вилучення особливо цінних земель для несільськогосподарських потреб не допускається, за винятком випадків, визначених частиною другою цієї статті. Земельні ділянки особливо цінних земель, що перебувають у державній або комунальній власності, можуть вилучатися (викуплятися) для будівництва об`єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв`язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об`єктів соціально-культурного призначення, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов`язаних з їх експлуатацією, за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України.

За ст. 152 ЗК України (в редакції на момент прийняття оскаржуваних рішень) держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ст. 88 ВК України (в редакції на момент прийняття оскаржуваних рішень) з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів. Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється. У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов, що склалися. Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Згідно з ст. 90 ВК України (в редакції на момент прийняття оскаржуваних рішень) прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів входить у зону санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва санаторіїв та інших лікувально-оздоровчих закладів, з обов`язковим централізованим водопостачанням і каналізацією. У прибережних захисних смугах уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах забороняється: 1) застосування стійких та сильнодіючих пестицидів; 2) влаштування полігонів побутових та промислових відходів і накопичувачів стічних вод; 3) влаштування вигрібів для накопичення господарсько-побутових стічних вод обсягом більше 1 кубічного метра на добу; 4) влаштування полів фільтрації та створення інших споруд для приймання і знезаражування рідких відходів.

Порядок погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, який був затверджений наказом Мінприроди України від 05.11.2004 №434 (в редакції на момент прийняття оскаржуваних рішень, наразі втратив чинність), визначав механізм погодження природоохоронними органами вибору земельних ділянок для розміщення об`єктів, місць розташування об`єктів та проектів відведення земельних ділянок (далі - матеріали щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок) щодо усіх категорій земель незалежно від форм власності чи користування.

Відповідно до п.2.9 Порядку №434 (в редакції на момент прийняття оскаржуваних рішень, наразі втратив чинність) у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об`єктів природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 №486 "Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них", з урахуванням конкретної ситуації.

Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 №486 (в редакції на момент прийняття оскаржуваних рішень), встановлює єдиний правовий механізм визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них.

Відповідно до п.п. 4, 5, 6, 10, 11, 12 Порядку №486 (в редакції на момент прийняття оскаржуваних рішень) у межах водоохоронних зон виділяються землі прибережних захисних смуг та смуги відведення з особливим режимом їх використання відповідно до статей 88-91 Водного кодексу України. Розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації. Проекти цих зон розробляються на замовлення органів водного господарства та інших спеціально уповноважених органів, узгоджуються з органами Мінекоресурсів, Держводгоспу, Держкомзему, власниками землі, землекористувачами і затверджуються відповідними місцевими органами державної виконавчої влади та виконавчими комітетами Рад. Межі водоохоронних зон встановлюються з урахуванням: рельєфу місцевості, затоплення, підтоплення, інтенсивності берегоруйнування, конструкції інженерного захисту берега; цільового призначення земель, що входять до складу водоохоронної зони. Враховуючи, що ліси мають значну водоохоронну функцію, межі водоохоронних зон у них не встановлюються. На землях міст і селищ міського типу розмір водоохоронної зони, як і прибережної захисної смуги, встановлюється відповідно до існуючих на час встановлення водоохоронної зони конкретних умов забудови. Водоохоронна зона морів, морських заток і лиманів, як правило, збігається з прибережною захисною смугою і визначається шириною не менш як 2 кілометри від урізу води. У водоохоронній зоні дотримується режим регульованої господарської діяльності. На території водоохоронної зони забороняється: використання стійких та сильнодіючих пестицидів; розміщення кладовищ, скотомогильників, звалищ, полів фільтрації; скидання неочищених стічних вод з використанням балок, кар`єрів, струмків тощо. Прибережні захисні смуги у межах водоохоронної зони можуть використовуватися для провадження господарської діяльності за умови обов`язкового виконання вимог, передбачених статтями 89 та 90 Водного кодексу України.

Відповідно до п.10.17 Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ДБН 360-92** у трикілометровій зоні узбережжя Азовського і Чорного морів забороняється будівництво: а) промислових підприємств та інших об`єктів, не пов`язаних з розвитком і обслуговуванням курортів, крім морських портів та інших об`єктів морського транспорту, об`єктів рибної промисловості і організацій, які виконують берегозміцнювальні та протизсувні роботи; б) індивідуального житла, крім населених пунктів, вказаних у розпорядженні Кабінету Міністрів України; в) будинків, споруд і комунікацій у приморських прибережних смугах завширшки менше 100 м від урізу води, а у приморських курортних зонах за наявності пляжу - менше 100 м від його суходільної межі.

У відповідності до ст. 1 Закону України Про землеустрій (в редакції на момент прийняття оскаржуваних рішень) землеустрій - сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративно-територіальних утворень, суб`єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил; межування земель - комплекс робіт із встановлення чи відновлення в натурі (на місцевості) меж адміністративно-територіальних утворень, меж земельних ділянок власників, землекористувачів, у тому числі орендарів, із закріпленням їх межовими знаками встановленого зразка; проект землеустрою - сукупність нормативно-правових, економічних, технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити протягом 5-10 і більше років.

За ст. 25 Закону України Про землеустрій (в редакції на момент прийняття оскаржуваних рішень) документація із землеустрою розробляється у вигляді програм, схем, проектів, спеціальних тематичних карт, атласів, технічної документації. Види документації із землеустрою: а) загальнодержавні й регіональні (республіканські) програми використання та охорони земель; б) схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень; в) проекти землеустрою щодо встановлення і зміни меж адміністративно-територіальних утворень; г) проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; ґ) проекти землеустрою щодо формування земель комунальної власності територіальних громад і проекти розмежування земель державної та комунальної власності населених пунктів; д) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок; е) проекти землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань; є) проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь; ж) проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів; з) робочі проекти землеустрою щодо рекультивації порушених земель, землювання малопродуктивних угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, заболочення, вторинного засолення, висушення, зсувів, ущільнення, закислення, забруднення промисловими та іншими відходами, радіоактивними та хімічними речовинами, покращання сільськогосподарських земель, підвищення родючості ґрунтів (далі - робочі проекти землеустрою); и) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); і) технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку; ї) спеціальні тематичні карти і атласи стану земель та їх використання. Законами України та іншими нормативно-правовими актами можуть встановлюватися інші види документації із землеустрою. Склад, зміст і правила оформлення кожного виду документації із землеустрою регламентуються відповідною нормативно-технічною документацією з питань здійснення землеустрою. Документація із землеустрою формується і зберігається в порядку (1553-2004-п), встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з ч.ч. 1-5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У відповідності до ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно з ч.1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ч.1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст.ст. 76-78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Згідно з ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п.30, від 27 вересня 2001 року).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України від 18.07.2006 та у справі Трофимчук проти України у рішенні від 28.10.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Господарський суд зазначає, що підставами для подання прокурором даного позову із заявленими вимогами стали порушення вимог законодавства при передачі у власність Одеською міською радою земельних ділянок площею 1,0136 га за кадастровим номером 5110136900:45:007:0001 та площею 1,0080 га за кадастровим номером 5110136900:45:007:0002, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (район пляжу монастиря), що на думку прокурора являють частину рекреаційної території, яка знаходиться у нормативно визначених межах прибережної захисної смуги Чорного моря.

Господарський суд вказує, що відповідно до спірних договорів купівлі-продажу від 03.12.2008:

- згідно актів визначення в натурі меж земельної ділянки (на місцевості) від 17.12.2007, загальні площі 1,0136 га та 1,0080 га - відведені під будівництво;

- цільове призначення - для будівництва курортно-рекреаційного комплексу (2-3 поверхи);

- встановлені обмеження: заборона на зміну цільового призначення земельних ділянок та будівництво об`єктів без погодженої у встановленому порядку проектної документації і розробки проекту землеустрою щодо ведення земельної ділянки; умови розпочати і завершити освоєння земельної ділянки протягом вмовлених строків; умови додержання природоохоронних вимог земель оздоровчого призначення та земель прибережно-захисної смуги Чорного моря; згідно висновку Управління охорони об`єктів культурної спадщини, земельні ділянки розташована в історичному ареалі м. Одеси, в охоронні зоні пам`яток по пров. Маячному, 6 - Комплекс споруд Святоуспенського монастиря XIX - XX ст., прийняті під охорону держави як пам`ятки архітектури і містобудування місцевого значення рішенням Одеського облвиконкому від 22.05.1990 №160.

Господарський суд враховує, що в наявних проектах землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок наявні висновки, зокрема, висновки Державного управління екології та природних ресурсів в Одеській області №5744/03-06-12 та №5743/03-06-12 від 21.10.2005, якими погоджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок за умов: заборони зміни цільового призначення земельної ділянки; дотримання вимог ст. 62 ЗК України, дотримання вимог ст.ст. 74, 90 ВК України, дотримання вимог п.10.17 ДБН 360-92, збереження існуючого рельєфу території; у вказаних висновках, зокрема, зазначено, що розташування земельних ділянок у відношенні до навколишньої території відстань до урізу води Чорного моря становить 150-200 м.

Господарський суд вказує, що з наявних матеріалів справи вбачається, що спірні земельні ділянки знаходяться в курортно-оздоровчій зоні, категорія землі - землі рекреаційного призначення із установленими відповідними обмеженнями, зокрема, щодо дотримання вимог ЗК України, ВК України та умов додержання природоохоронних земель прибережно-захисної смуги Чорного моря. Також, в проектних документаціях встановлено, що відстань до урізу води Чорного моря становить 150-200 метрів. Окрім того, господарський суд приймає до уваги, що земельні ділянки розташована в історичному ареалі м. Одеси, в охоронній зоні пам`яток по пров. Маячному, 6 - Комплекс споруд Святоуспенського монастиря XIX - XX ст.

Господарський суд враховує, що в матеріалах справи також наявні картографічні матеріали земельних ділянок, зокрема, в додатках до актів визначення меж земельних ділянок, наявні також плани меж спірних земельних ділянок. Окрім того, господарський суд враховує надані прокурором викопіювання із: Генерального плану розвитку м. Одеси 1989 року з умовними позначеннями; Генерального плану м. Одеси, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 15.03.2015 №6489-VI, з умовними позначеннями, зокрема, орієнтовним розташуванням земельних ділянок за кадастровими номерами 5110136900:45:007:0001, 5110136900:45:007:0002; Плану зонування території міста Одеси, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 19.10.2016 №1316-VIІ, з умовними позначеннями, зокрема, орієнтовним розташуванням земельних ділянок за кадастровими номерами 5110136900:45:007:0001, 5110136900:45:007:0002.

Проаналізувавши наявні матеріали справи, дослідивши наявні докази в їх сукупності, господарський суд з урахуванням законодавства на час прийняття оскаржуваних рішень дійшов висновку, що докази надані, прокурором на підтвердження позовних вимог, є більш вірогідними ніж докази, надані на їх спростування, прокурором доведено порушення Одеською міською радою вимог законодавства під час винесення оскаржуваних рішень з урахуванням того, що прокурором доведено, а відповідачами не спростовано, що частини спірних земельних ділянок знаходяться на прибережній частині схилу уздовж моря, частина земельних ділянок входить до меж прибережної захисної смуги Чорного моря, що, зокрема, підтверджується наявними в матеріалах справи висновками відповідних органів із зазначенням відповідних умов погодження проектної документації. Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про доведеність та підставність позовних вимог прокурора про визнання незаконними та скасування п.25, п.26 Переліку земельних ділянок, що підлягають продажу суб`єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах у 2005-2006 роках, що є додатком до рішення Одеської міської ради від 29.09.2005 №4422-ІV Про визначення та затвердження переліку земельних ділянок, що підлягають продажу суб`єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах у формі аукціону в 2005-2006 роках в частині включення земельних ділянок, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, площами 1,0 га, та визнання незаконними та скасування п.25, п.26 Переліку земельних ділянок, що підлягають продажу суб`єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах у 2005-2006 роках, що є додатком до рішення Одеської міської ради від 09.11.2005 №4842-IV Про продаж земельних ділянок, розташованих в м. Одеса, на земельному аукціоні в частині, що стосується земельних ділянок за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (район пляжу монастиря), площею 1,0081 га та 1,0136 га.

Посилання відповідача-1 на те, що станом на 2005 рік окремий проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги у м. Одесі не затверджений у встановленому законодавством порядку та межі відповідної смуги не встановлені, не створюють підстав вважати та не можуть розцінюватись судом як відсутність самої прибережної захисної смуги та не створювали можливості для передачі у приватну власність ділянок у визначеній зоні меж прибережної захисної смуги Чорного моря, що в даному випадку встановлено судом.

Щодо вимог прокурора про визнання недійсними спірних договорів купівлі-продажу, господарський суд вказує, що спірні договори купівлі-продажу були укладені внаслідок прийняття відповідних оспорюваних рішень Одеською міською радою, які визнані судом незаконними, з огляду на що, господарський суд дійшов висновку, що похідні вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок під забудову на аукціоні від 03.12.2008, укладених між Одеською міською радою та ТОВ Південна торгівельно-промислова компанія, посвідчених приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Котом Д.Г. та зареєстрованих у реєстрі за №2230 та №2229 підлягають задоволенню, так само як задоволенню підлягають похідні позовні вимоги про визнання недійсними виданих на їх підставі державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ №711402 та серії ЯЖ №711403 від 19.02.2009.

Вимог щодо застосування двосторонньої реституції в частині повернення сплачених за договорами купівлі-продажу земельних ділянок коштів у даній справі не заявлено та це може бути предметом розгляду у межах окремого позовного провадження.

Щодо позовних вимог про зобов`язання ТОВ Південна торгівельно-промислова компанія усунути перешкоди у користуванні майном шляхом повернення у власність держави в особі територіальної громади міста Одеси спірних земельних ділянок, господарський суд вказує наступне.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), пункти 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу в національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними із цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі №483/448/20 (провадження №14-206цс21) ВП ВС зауважила, що втручання у приватні права й інтереси має бути належно збалансованим із відповідними публічними (державними, суспільними) інтересами, із забезпеченням прав, свобод та інтересів кожного, кому держава гарантувала безперешкодне володіння загальнонародними благами та ресурсами, вільний доступ до водних та інших природних ресурсів і об`єктів природно-заповідного фонду, зокрема і до регіональних ландшафтних парків. У разі порушення рівноваги публічних і приватних інтересів, серед іншого безпідставним наданням пріоритету правам особи перед правами територіальної громади, у питаннях, які стосуються загальних для всіх прав та інтересів, прокурор має повноваження, діючи в публічних інтересах, звернутися до суду, якщо органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові особи не бажають чи не можуть діяти аналогічним чином або ж самі є джерелом порушення прав і законних інтересів територіальної громади чи загальносуспільних (загальнодержавних) інтересів. Велика Палата ВС зазначила, що, оскаржуючи рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування та правочин щодо розпорядження майном, прокурор має право звернутися до суду або як самостійний позивач в інтересах держави, визначивши такий орган відповідачем (коли оскаржується рішення останнього), або в інтересах держави в особі відповідного органу, зокрема тоді, коли цей орган є стороною (представником сторони) правочину, про недійсність якого стверджує прокурор.

Так, у постанові від 28.09.2022 ВП ВС у справі №483/448/20 зазначила, що повернення територіальній громаді спірної земельної ділянки переслідує легітимну мету контролю за використанням відповідного майна згідно із загальними інтересами, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом спірної земельної ділянки… Контроль за використанням земельних ділянок водного фонду, зайнятих прибережними захисними смугами, згідно з їх цільовим призначенням є важливим для суспільства загалом і для територіальної громади міської ради зокрема… Велика Палата Верховного Суду вважає, що в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак спірної земельної ділянки ОСОБА_1 , проявивши розумну обачність, могла і повинна була знати про те, що ця ділянка розташована на незначній відстані від урізу води Ягорлицької затоки та на території регіонального ландшафтного парку, інформація про який є загальновідомою. Вона могла ознайомитись зі змістом земельного, водного та природоохоронного законодавства (норми якого щодо отримання в оренду земельних ділянок водного фонду, а також природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення є доступними, чіткими та передбачуваними), а також за необхідності могла отримати відповідну правову допомогу перед набуттям в оренду спірної земельної ділянки. Відтак, ОСОБА_1 могла і повинна була розуміти, що ця ділянка належить до земель водного та природно-заповідного фонду, і її отримання в оренду для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд є неможливим в силу імперативних вимог законодавства України. За таких обставин неможливо виснувати про те, що втручання у право оренди того об`єкта, який ОСОБА_1 за добросовісної поведінки не могла отримати, є для неї надмірним тягарем. Немає жодних підстав вважати, що як перед тим, як прийняти участь у земельних торгах, так і перед набуттям спірної земельної ділянки в оренду, існували перешкоди самостійно чи з допомогою фахівця у галузі права ознайомитися із зазначеними вимогами законодавства та зробити висновки щодо режиму спірної земельної ділянки. З наведеного вбачається, що судами першої та апеляційної інстанцій правомірно зобов`язано ОСОБА_1 повернути територіальній громаді спірну земельну ділянку.

Проаналізувавши наявні матеріали справи, встановлені судом обставини, господарський суд дійшов висновку, що у даному випадку втручання у право власності є законним, переслідує легітимну мету - відновлення законних прав територіальної громади м. Одеси, зокрема і на розпорядження землями водного фонду, які були незаконно передані у приватну власність відповідача-2, що складає суспільний, публічний інтерес, застосувавши принцип пропорційності та зваживши справедливу рівновагу, господарський суд дійшов висновку про доведеність та підставність позовних вимог про повернення у власність держави в особі територіальної громади міста Одеси земельної ділянки площею 1,0136 га за кадастровим номером 5110136900:45:007:0001 та земельної ділянки площею 1,0080 га за кадастровим номером 5110136900:45:007:0002, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (район пляжу монастиря).

Іншого відповідачами не доведено.

Відповідачем-1 подано до суду заяву від 19.04.2023 за вх.№12924/23 про застосування строків позовної давності.

Прокурором подано до суду заперечення від 08.05.2023 за вх.№15031/23 на заяву відповідача-1 про застосування строків позовної давності

Розглянувши заявлену відповідачем-1 заяву про застосування строку позовної давності до вимог прокурора, суд виходить з такого.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно зі ст. 261, 267 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду для визначення початку перебігу позовної давності за позовом прокурора, який звертається за захистом інтересів держави в особі відповідного органу, перш за все потрібно встановити чи є особа носієм порушеного права (інтересу) та, вже як наслідок, момент безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав) або об`єктивної можливості такої особи знати про такі обставини, а у разі порушення або загрози порушення інтересів держави - момент безпосередньої обізнаності органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах або об`єктивної можливості відповідного органу знати про такі обставини.

Між тим, заявляючи до суду клопотання про застосування за результатом вирішення спору у цій справі строків позовної давності, відповідач-1 посилається на те, що у даній справі необхідним є визначення моменту, з якого прокурор як позивач довідався або міг довідатись про порушення прав, за захистом яких він звернувся до суду; так, відповідно до списку запрошених на ХХІХ сесію Одеської міської ради від 29.09.2005 вбачається, що прокурор був присутній на засіданнях сесій, на яких приймались оскаржувані рішення. Також відповідач-1 вказує, що відомості про право власності ТОВ Південна торгівельно-промислова компанія на спірну земельну ділянку є у відкритому доступі, адже вся інформація наявна у Державному земельному кадастрі та враховуючи зазначене, відлік строку позовної давності почався саме з моменту прийняття оскаржуваних рішень, при зверненні заступника керівника Одеської обласної прокуратури з позовом останнім пропущено строк позовної давності на понад 17 років.

Розглянувши заяву відповідача-1 про застосування строку позовної давності до вимог прокурора у даній справі, суд вказує, що позов у даній справі було подано прокурором в інтересах держави, тобто прокурор у даній справі виступає позивачем. Як вбачається з наявних матеріалів справи, прокурором були запитані у відповідних органах необхідні документи, які стосувались даної справи та йому були надані відповіді, зокрема Департаментом архівної справи та діловодства Одеської міської ради (лист від 09.09.2021), Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області (лист від 27.07.2022), Департаментом архітектури та містобудування Одеської міської ради (лист від 21.09.2021), Департаментом земельних ресурсів (лист від 18.03.2022). Таким чином, господарський суд дійшов висновку, що прокурор дізнався про протиправність оскаржуваних рішень з моменту отримання необхідних документів для встановлення обставин, які згодом стали підставою для звернення до суду з даним позовом. Такі документи прокурором були отримані у 2021 та у 2022 роках та на переконання суду саме з даного часу потрібно обраховувати строк позовної давності у даній справі. Таким чином, господарський суд дійшов висновку, що підстав для застосування до вимог прокурора строків позовної давності за заявою відповідача-1 немає. Посилання відповідача-1 на те, що у списку запрошених на ХХІХ сесію Одеської міської ради від 29.09.2005 був зазначений прокурор, не приймається до уваги господарським судом в якості підстав обізнаності прокурора у 2005 році зі змістом оскаржуваних рішень, оскільки сам по собі список запрошених не є доказом присутності на сесії, належних доказів чого до суду не подано.

Господарський суд також приймає до уваги правову позицію ВП ВС, викладену у постанові від 07.04.2020 у справі №372/1684/14-ц (провадження №14-740цс19), наступного змісту: відповідно до ч.1 ст. 58 ЗК України та ст. 4 ВК України, до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів. Земельні ділянки під прибережні захисні смуги виділяються у межах водоохоронних зон вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності. До земель водного фонду України належать землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції. Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності (ст. 61-62 ЗК України, ст. 89-90 ВК України, абз. 2 п. 8.19 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 червня 1996 р. №173, і додаток 13 до цих правил). Водночас землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які поширюється особливий порядок їх використання та надання їх у користування. Зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням норм земельного та водного законодавства слід розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду. Так, її власник може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку. Відмова в задоволенні віндикаційного позову через обрання неналежного способу захисту не позбавляє позивача права заявити негаторний позов про повернення земельної ділянки водного фонду.

Таким чином, господарський суд погоджується з доводами прокурора про те, що підставою для пред`явлення вказаного позову є порушення вимог законодавства при передачі у власність Одеською міською радою для забудови земельних ділянок, що являють собою частину рекреаційної території, яка знаходиться у нормативно визначених межах прибережної захисної смуги Чорного моря; зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням Земельного та Водного кодексів України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, у такому разі власник майна може звернутись до суду з негаторним позовом про зобов`язання повернути земельну ділянку, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду; за таких обставин прокурор звернувся до Господарського суду Одеської області із позовною заявою в інтересах держави до Одеської міської ради та ТОВ Південна торгівельно-промислова компанія із негаторним позовними вимогами, до яких строк позовної давності не застосовується.

Іншого відповідачами не доведено.

Інші наявні в матеріалах справи документи вищевикладених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за 1-4 позовними вимогами покладаються на обох відповідачів, за рештою позовних вимог - на відповідача-2.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави - задовольнити повністю.

2.Визнати незаконними та скасувати п.25, п.26 Переліку земельних ділянок, що підлягають продажу суб`єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах у 2005-2006 роках, що є додатком до рішення Одеської міської ради від 29.09.2005 №4422-ІV Про визначення та затвердження переліку земельних ділянок, що підлягають продажу суб`єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах у формі аукціону в 2005-2006 роках в частині включення земельної ділянки, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, площею 1,0 га.

3.Визнати незаконними та скасувати п.25, п.26 Переліку земельних ділянок, що підлягають продажу суб`єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах у 2005-2006 роках, що є додатком до рішення Одеської міської ради від 09.11.2005 №4842-IV Про продаж земельних ділянок, розташованих в м. Одеса, на земельному аукціоні в частині, що стосується земельних ділянок за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (район пляжу монастиря), площею 1,0081 га та 1,0136 га.

4.Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки під забудову на аукціоні від 03.12.2008, укладений між Одеською міською радою та ТОВ Південна торгівельно-промислова компанія (код ЄДРПОУ 33139885), посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Котом Д.Г. та зареєстрований у реєстрі за №2230.

5.Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки під забудову на аукціоні від 03.12.2008, укладений між Одеською міською радою та ТОВ Південна торгівельно-промислова компанія (код ЄДРПОУ 33139885), посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Котом Д.Г. та зареєстрований у реєстрі за №2229.

6.Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №711402, реєстраційний номер 020950500006, виданий 19.02.2009 Товариству з обмеженою відповідальністю Південна торгівельно-промислова компанія (код ЄДРПОУ 33139885) на земельну ділянку площею 1,0136 га з кадастровим номером 5110136900:45:007:0001.

7.Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №711403, реєстраційний номер 020950500007, виданий 19.02.2009 Товариству з обмеженою відповідальністю Південна торгівельно-промислова компанія (код ЄДРПОУ 33139885) на земельну ділянку площею 1,0080 га з кадастровим номером 5110136900:45:007:0002.

8.Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Південна торгівельно-промислова компанія (код ЄДРПОУ 33139885) усунути перешкоди у користуванні майном шляхом повернення у власність держави в особі територіальної громади міста Одеси земельної ділянки площею 1,0136 га за кадастровим номером 5110136900:45:007:0001, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (район пляжу монастиря).

9.Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Південна торгівельно-промислова компанія (код ЄДРПОУ 33139885) усунути перешкоди у користуванні майном шляхом повернення у власність держави в особі територіальної громади міста Одеси земельної ділянки площею 1,0080 га за кадастровим номером 5110136900:45:007:0002, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (район пляжу монастиря).

10.Стягнути з Одеської міської ради (65026, Одеська обл., м. Одеса, площа Думська, буд. 1, код ЄДРПОУ 26597691) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, Одеська обл., м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 3, код ЄДРПОУ 03528552) 4962 /чотири тисячі дев`ятсот шістдесят дві/ грн. судового збору.

11.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Південна торгівельно-промислова компанія (65009, Одеська обл., м. Одеса, вул. Генуезька, буд. 24В, код ЄДРПОУ 33139885) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, Одеська обл., м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 3, код ЄДРПОУ 03528552) 14886 /чотирнадцять тисяч вісімсот вісімдесят шість/ грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повний текст рішення складено 04 липня 2023 р.

Суддя Ю.С. Бездоля