Рішення

від 20.06.2023 по справі 389/3144/20

ЗНАМ’ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

20.06.2023

Провадження №2/389/232/21

ЄУН 389/3144/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2023 року Знам`янський міськрайонний суд

Кіровоградської області

у складі:

головуючого судді Українського В.В.,

за участю секретаря судового засідання Гой І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Знам`янської районної державної лікарні ветеринарної медицини до Пантаївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області та ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача: Головне управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області, про скасування рішення Диківської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області №123 від 21 червня 2011 року,

В С Т А Н О В И В:

Знам`янська районна державна лікарня ветеринарної медицини 06 листопада 2020 року звернулася до суду з позовом до Диківської сільської ради, в якому просить скасувати рішення двадцятої сесії Диківської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області шостого скликання від 21 червня 2011 року №123 «Про передачу у приватну власність земельної ділянки» ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Свої вимоги мотивувала тим, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 16.05.2014 Серія НОМЕР_1 та Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ЕЕА 132852 від 16.05.2014 позивач на праві власності має нежитлову будівлю площею 35.7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , яка використовується як пункт ветеринарної медицини та має окремий вхід в будівлю.

Рішенням від 26.06.2019 № 807 Диківська сільська рада Знам`янського району Кіровоградської області надала дозвіл Знам`янській районній державній лікарні ветеринарної медицини на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування орієнтовною площею 60,00 кв.м. із земель житлової та громадської забудови, що перебувають у запасі Диківської сільської ради для будівництва та обслуговування державних будівель, приміщення нежитлової будівлі - пункту ветеринарної медицини.

Однак, позивач не зміг реалізувати своє право на відведення земельної ділянки в постійне користування через те, що на даній земельні ділянці ОСОБА_1 отримала у приватну власність земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) згідно рішення двадцятої сесії Диківської сільської ради шостого скликання від 21 червня 2011 року № 123 «Про передачу у приватну власність земельної ділянки».

Позивач вважає, що вказаним рішенням порушене його право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності. Він не може оформити право так як відповідач отримала Державний Акт на земельну ділянку при цьому і частину земельної ділянки яка була у користування позивача.

Відповідач ОСОБА_1 подала відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказала, що позивачем не наведені докази незаконного винесення оспорюваного рішення. Відповідач має у власності житловий будинок за окремою юридичною адресою АДРЕСА_1 , житловою площею 62,9 кв.м., тому їй законно була надана земельна ділянка для обслуговування даного житлового будинку розміром 0,2500 га та земельна ділянка для ОСГ розміром 0,4460 га, яка не має жодного відношення до майна позивача. В разі задоволення позову позивач втратить цю земельну ділянку та понесе значну матеріальну шкоду, так як тривалий час обробляла цю земельну ділянку, підтримувала її в належному стані, здобрювала, тощо. За весь час користування земельною ділянкою вона жодного разу не перешкоджала користуванню для проходження до ветлікарні, навпаки утримувала земельну ділянку, прибирала, доглядала за нею, підтримувала належний стан приміщення ветлікарні та земельної ділянки.

Позивач, в свою чергу, після отримання дозволу на розробку технічної документації жодного разу не запропонував відповідачу за її згодою зробити дві технічні документації на земельні ділянки , таким чином вирішивши це питання в досудовому порядку. Крім того, позивачем пропущений строк загальної позовної давності у вигляді трьох років.

Позивач у судових засіданнях суду пояснював. що вони мали намір отримати у користування земельну ділянку під спільною будівлею якою вони користуються разом з відповідачем, але при зверненні до сільської ради було встановлено, що відповідач вже оформила право власності на частину земельної ділянки під будівлею та спорудами які знаходяться на території цієї земельної ділянки. Однак вони не згодні із вказаним рішенням сільської ради та конфігурацією земельної ділянки так як вважають, що ділянка під вуличним туалетом повинна бути у власності лікарні Ветеринарної медицини, а не у власності відповідача.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник адвокат Новіков О.О. у судовому засіданні просили суд відмовити у задоволенні позову з наступних підстав, у ОСОБА_1 у власності була частина будинку по АДРЕСА_3 , відповідно до розміру даної частини будинку та дозволених Земельнм кодексом розмірів земелтьних ділянок ОСОБА_1 було подано до сільської ради заявку на здійснення приватизації земельної ділянки про що було надано дозвіл виміряно межі та здійснено приватизацію, зауважень з боку сільської ради не було. Твердження позивача, що туалет належить їм спростовується технічним паспортом відповідно до якого він стоїть з боку проживання ОСОБА_1 і ніяким чином не стосуїться лікарні Ветиринарної медицини.Третя особа в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, представник надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги просить задовольнити та розглядати справу на підставі наявних матеріалів.

Повно, всебічно та об`єктивно дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, суд вважає позов не обґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню за таких підстав.

Частинами 1, 2 статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Матеріалами справи встановлено, що Знам`янська районна державна лікарня ветеринарної медицини має на праві власності нежитлову будівлю за адресою АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 5675657, дата державної реєстрації 16.05.2014. Об`єкт нерухомого майна складається з нежитлової будівлі літ. «В», сараю літ. «Г», вбиральні літ. «Ж», огорожі літ. «N», загальною площею 35,7 кв.м.

Рішенням Диківської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області від 26.06.2019 № 807 надано дозвіл Знам`янській районній державній лікарні ветеринарної медицини на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування орієнтовною площею 60,00 кв.м. із земель житлової та громадської забудови, що перебувають у запасі Диківської сільської ради для будівництва та обслуговування державних будівель, приміщення нежитлової будівлі - пункту ветеринарної медицини за адресою: АДРЕСА_1 . В разі розбіжності площі при обмірах земельної ділянки, затвердити обміри з їх урахуванням при наданні земельної ділянки у постійне користування.

Позивач 27.04.2020 звернувся до ФОП ОСОБА_2 із заявою про виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування на підставі вказаного рішення сільської ради. 08 травня 2020 року отримав відповідь про те, що при проведенні заходів пов`язаних з підготовкою проекту землеустрою встановлено, що визначеною адресою земельна ділянка знаходиться у власності ОСОБА_1 , тому виготовити проект землеустрою до з`ясування питань набуття права власності на земельну ділянку в законодавчому полі на даний час неможливо.

У судовому засіданні також встановлено, що ОСОБА_1 має на праві власності будинок за адресою АДРЕСА_1 , на підставі рішення виконавчого комітету Диківської сільської ради і висновку про технічний стан будівель і споруд від 29.03.2007 №12, свідоцтво про право власності на нерухоме майно видане виконавчим комітетом Диківської сільської ради 03.04.2007 №280. Об`єкт нерухомого майна загальною площею 62,9 кв.м., житловою площею 28,0 кв.м., складається з житлового будинку А, віранди а, літньої кухні Б, сараю В, сараю Г, сараю Д, сараю Е, вбиральні Ж, скважини З.

Рішенням Диківської сільської ради від 21 червня 2011 року № 123 «Про передачу у приватну власність земельної ділянки» вирішено затвердити технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 . Передано у власність ОСОБА_1 земельні ділянки загальною площею 0,6960 га, в тому числі: 0,25 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель житлової та громадської забудови та 0,4460 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, які перебувають в її користуванні за адресою АДРЕСА_1 . Відповідно до висновку про склад, повноту і якість технічної документації із землеустрою №882 від 14.04.2011 виданий відділом Держкомзему у Знам`янському районі Кіровоградської області, межі земельної ділянки встановлені без порушень прав суміжних землевласників та землекористувачів.

На підставі вказаного рішення ОСОБА_1 видані державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №654052 на 0,25 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), та державний акт ЯЛ №654053 на 0,4460 га для ведення особистого селянського господарства.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Право на судовий захист закріплено у ст. 4 ЦПК України як право на звернення до суду за захистом, згідно з яким кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 року №2768-III (далі - ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Згідно зістаттею 14 Конституції Україниправо власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до частин першої та другоїстатті 78 ЗК Україниправо власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставіКонституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Частиною першоюстатті 81 ЗК Українивизначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до ст. 40 ЗК України громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.

Згідно з пунктом «в» частини третьоїстатті 116 ЗК Українибезоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Пунктом «г» частини першоїстатті 121 ЗК Українипередбачено,що громадяниУкраїни маютьправо набезоплатну передачуїм земельнихділянок ізземель державноїабо комунальноївласності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, погодження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок регулюється статтями118,186-1 ЗК України.

Відповідно до частини шостоїстатті 118 ЗК України( в редакції, що діяла на час прийняття спірного рішення) громадяни, Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Згідно з частиною сьомоюстатті 118ЗК України ( в редакції, що діяла на час прийняття спірного рішення) Рада міністрів Автономної Республіки Крим, районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже,перелік підставдля відмовиу наданнідозволу нарозроблення проектуземлеустрою щодовідведення земельноїділянки увласність євичерпним,при цьомувідповідний органу випадкуприйняття рішенняпро відмовуу наданітакого дозволузобов`язанийналежним чиноммотивувати причиницієї відмови.

Згідно з частиною сьомоюстатті 118ЗК України ( в редакції, що діяла на час прийняття спірного рішення) проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов`язаних з погодженням документації із землеустрою (далі Комісія).

Комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні. У разі відмови у погодженні проект повертається заявнику у зазначений у цій частині строк.

Підставою відмови у погодженні проекту може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається Комісією до відповідного органу земельних ресурсів для здійснення такої експертизи.

Частиною дев`ятоюстатті 118 ЗК України( в редакції, що діяла на час прийняття спірного рішення) визначено, що Рада міністрів Автономної Республіки Крим, районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи ( 974-2006-п ) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відповідно дост.79ЗК УкраїниЗемельна ділянка - це частина земної поверхні з установленимимежами, певниммісцем розташування, з визначенимищодо неїправами. Правовласності наземельну ділянкупоширюється вїї межахна поверхневий(ґрунтовий)шар, атакож наводні об`єкти, лісиі багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщоінше невстановлено закономта непорушує правінших осіб. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Законом України «Про центральні органи виконавчої влади» визначено, що діяльність міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, в тому числі і відповідача, ґрунтується на принципах верховенства права, забезпечення дотримання прав і свобод людини і громадянина, безперервності, законності, забезпечення єдності державної політики, відкритості та прозорості, відповідальності.

На підставі ч.1 ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Пунктом 34 ч.1 ст.26 Закону №280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до частин 1, 2 ст.59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Тобто, питання щодо земельних відносин відповідач має вирішувати за наслідками розгляду відповідного клопотання на пленарному засіданні.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 скористалася своїм правом на отримання у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), відповідачем не порушений порядок передання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки, норми безоплатної передачі земельної ділянки не перевищені.

Згідно з частиною першоюстатті 79-1 ЗК Україниформування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проєктами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до частини першоїстатті 50 Закону України «Про землеустрій»проєкти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються лише у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

У дозволі на виготовлення проєкту землеустрою визначається лише приблизна площа земельної ділянки та орієнтовне місцезнаходження (наприклад, земельний масив, у межах якого вона буде знаходитись).

Проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки включає інформацію щодо меж земельної ділянки та інформацію, важливу для визначення можливості використання земельної ділянки у той чи інший спосіб, зокрема перелік обмежень у використанні земельних ділянок (меж охоронних зон (наприклад, біля ліній електропередач), зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель); матеріали погодження проєкту землеустрою тощо (стаття 50 Закону України «Про землеустрій»).

Отже, дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, аби мати змогу у подальшому точно визначити предмет оренди (іншого коритсуання). Отже, цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати в оренду у майбутньому.

Разом з тим, рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку.

Таким чином, за змістомстатті 118 ЗК Українизавершальним етапом процедури безоплатної приватизації земельних ділянок є саме затвердження проєкту землеустрою та передача (надання) земельної ділянки у власність. Таким чином, реальні законні сподівання на оформлення права власності на земельну ділянку виникають не після отримання дозволу на розроблення проєкту землеустрою, чи погодження проєкту у порядкустатті 186-1 ЗК України, а саме з моменту звернення до відповідного органу виконавчої влади, чи органу місцевого самоврядування із проханням затвердити погоджений проєкт землеустрою та передання земельної ділянки у власність, оскільки до цього моменту особа повинна усвідомлювати, що земельна ділянка може бути надана у власність іншій особі.

Судом встановлено, що позивач на даному етапі отримання земельної ділянки не позбавлений права визначення її меж з урахуванням земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка на праві власності належить ОСОБА_1 . Позивач не довів належними та допустимими доказами яким саме чином право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 перешкоджає йому користуватися земельною ділянкою для обслуговування приміщення, яке належить йому на праві власності. Також не заявляв клопотання про призначення експертизи для визначення меж земельних ділянок для кожного користувача приміщення.

Суд також враховує те, що загальна площа нежитлової будівлі, яка належить позивачу на праві власності складає 35,7 кв.м., розмір земельної ділянки, яка належить на праві власності ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд становить 0,25 га.

Статтею 319 ЦК Українивизначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно ч.1ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зістаттею 328 ЦК Україниправо власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Щодо заявленого клопотання відповідача про застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно достатті 253 ЦК України,перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. В силу ст.256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно ізстаттею 257 ЦК Українизагальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини четвертоїстатті 267 ЦК Українисплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Загальним правилом, закріпленим у частині першійстатті 261 ЦК України, встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Обов`язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на позивача.

Як зазначає позивач за позовом про наявність порушеного права він дізнався 08 травня 2020 року після отримання відповіді про неможливість виготовлення проекту землеустрою. За таких підстав, суд вважає, що строк позовної давності в даній справі не пропущений, а тому підстав для його застосування немає.

На підставі викладеного та керуючись ст. 259, 263, 265, 273, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні позову Знам`янської районної державної лікарні ветеринарної медицини до Пантаївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області та ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача: Головне управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області, про скасування рішення Диківської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області №123 від 21 червня 2011 року.

Судові витрати залишити за фактично понесеними.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду в тридцятиденний строк з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач Знам`янська районна державна лікарня ветеринарної медицини місце знаходження м. Знам`янка Кропивницького району Кіровоградської області пров. І Поперечний,32, код ЄДРПОУ 00700016.

Відповідач Пантаївська селищна рада Олександрійського району Кіровоградської області місце знаходження смт. Пантаївка Олександрійського району Кіровоградської області вул. Миру,7а, код ЄДРПОУ 04366488.

Відповідач ОСОБА_1 місце проживання АДРЕСА_3 , РНОКПП не відомий.

Третя особа на стороні позивача Головне управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області місце знаходження м. Кропивницький вул. Тараса Карпи,84, код ЄДРПОУ 40432220.

Повнийтекст рішення складений 30.06.2023.

Суддя В.В. Український