Постанова

від 27.06.2023 по справі 910/17550/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" червня 2023 р. Справа№ 910/17550/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Коробенка Г.П.

Козир Т.П.

при секретарі судового засідання: Нагулко А.Л.

за участю представників сторін:

від позивача: Перемежко О.А. - адвокат; Кухарук В.О. - адвокат

від відповідача: Юзефович А.О. - адвокат

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Махна Олександра Михайловича, м. Київ

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2022 (повний текст складено 07.11.2022)

у справі № 910/17550/21 (суддя Ягічева Н.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВАПЛАЗ", м. Київ

до Фізичної особи-підприємця Махна Олександра Михайловича, м. Київ

про стягнення 978 548,54 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У жовтні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Акваплаз" (далі - ТОВ "Акваплаз", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Махна Олександра Михайловича (далі - ФОП Махно О.М., відповідач) 978 548,54 грн, з яких: 829 137,00 грн основного боргу, 41 581,04 грн трьох процентів річних, 107 830,50 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором на створення дизайн-проекту від 15.11.2017 №381117 в частині своєчасної розробки дизайн-проекту приміщень площею 373 кв.м (перший поверх), 421 кв.м (другий поверх) та 458 кв.м (третій поверх), за адресою: м. Київ, вул. Велика Житомирська, 32.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.10.2022 у справі №910/17550/21 позовні вимоги задоволено.

Присуджено до стягнення з ФОП Махна О.М. на користь ТОВ "Акваплаз" 829 137,00 грн заборгованості, 41 581,04 грн трьох процентів річних, 107 830,50 грн інфляційних втрат та витрати зі сплати судового збору у сумі 14 678,23 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми коштів у розмірі 829 137, 00 грн, яка була сплачена в якості попередньої оплати за договором, оскільки відповідач, всупереч умовам укладеного між сторонами договору, у встановлений строк та спосіб не виконав роботи з розробки дизайн-проекту. Перевіривши наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат, місцевий господарський суд також дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині, оскільки він є арифметично вірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства. Крім того, суд першої інстанції встановив, що трирічна позовна давність позивачем не пропущена, у зв`язку з чим його порушене право підлягає захисту.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ФОП Махно О.М. 28.11.2022 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2022 у справі №910/17550/21 скасувати та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити ТОВ "Акваплаз" у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач посилається на нез`ясування обставин, що мають значення для справи, та їх недоведеність, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, а також на порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Так, за твердженням скаржника, місцевий господарський суд невірно встановив обставини справи, не врахувавши, зокрема, що строк початку виконання відповідачем робіт за договором не настав (не сплачена передоплата, не передані вихідні дані), і докази, які б доводили протилежне відсутні, а також невірно визначені правові наслідки розірвання договору, шляхом направлення позивачем листа від 05.02.2020 №05/02-1/2.

Також, скаржник вказує, що суд першої інстанції вірно визначив правові наслідки розірвання договору позивачем з посиланням на частину 4 статті 849 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), проте надалі дійшов до хибного висновку про необхідність повернення відповідачем отриманої передоплати на користь позивача, що свідчить про невідповідність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, встановленим обставинам справи.

Разом з цим апелянт зазначає, що місцевий господарський суд не з`ясував обсяг виконаних робіт за спірним договором, а також обставини щодо порядку та форми передачі робіт за цим же договором.

Крім того, в тексті апеляційної скарги міститься клопотання відповідача про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги по даній справі до дня першого судового засідання, яке буде призначене судом апеляційної інстанції, для розгляду цієї апеляційної скарги.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.11.2022 справу №910/17550/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Коробенко Г.П., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2022 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/17550/21.

Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою ФОП Махно О.М. на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2022 у справі №910/17550/21 до надходження матеріалів справи.

11.01.2023 матеріали справи №910/17550/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2023 у задоволенні клопотання ФОП Махна О.М. про відстрочення сплати судового збору відмовлено, апеляційну скаргу ФОП Махна О.М. на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2022 у справі №910/17550/21 залишено без руху на підставі статті 174, частини 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Надано скаржнику десять днів з моменту отримання ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали, скаржником 10.02.2023 подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано квитанцію про сплату судового збору в сумі 22 017,35 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Махна О.М. на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2022 у справі №910/17550/21, розгляд справи призначено на 23.03.2023 об 11 год. 15 хв.

Однак, у зв`язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А. з 19.03.2023 по 25.03.2023 у відрядженні, судове засідання у призначений час не відбулось.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 розгляд апеляційної скарги ФОП Махна О.М. на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2022 у справі №910/17550/21 призначено на 20.04.2023 о 10 год. 20 хв.

У судовому засіданні 20.04.2023 відповідно до приписів частин 2, 3 статті 216 ГПК України колегією суддів оголошено перерву до 10 год. 30 хв. 23.05.2023, про що постановлено ухвалу у даній справі.

Однак, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Козир Т.П. з 15.05.2023 по 25.05.2023, судове засідання у призначений час не відбулось.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2023 розгляд апеляційної скарги ФОП Махна О.М. на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2022 у справі №910/17550/21 призначено на 27.06.2023 о 10 год. 20 хв.

Позиції учасників справи.

27.02.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому ТОВ "Акваплаз" просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі залишити без змін.

Заперечуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач зазначає, що її доводи не спростовують факту порушення скаржником господарського зобов`язання, покладеного на нього договором. Так само не спростовано доводів позивача про те, що запропоновані (та неналежним чином передані) результати робіт не відповідають умовам договору (щодо об`єму робіт, строку та порядку передання). Фактично всі наданні відповідачем докази можуть підтверджувати лише вчинення ним дій, спрямованих на виконання робіт, проте не підтверджують створення скаржником обумовленого договором результати роботи. Саме на скаржника покладається обов`язок доведення відсутності правопорушення, однак ФОП Махно О.М. не надав жодного доказу, який би підтверджував належне виконання ним господарського зобов`язання, вжиття ним усіх необхідних заходів для недопущення правопорушення. Крім того, існує ряд судових рішень з приводу скаржника у подібних правовідносинах, в яких встановлені схожі порушення умов договорів ФОП Махном О.М.

Явка представників сторін.

У судове засідання 27.06.2023 з`явився представник відповідача, вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційний господарський суд задовольнити апеляційну скаргу, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.

Представники позивача у судовому засіданні 27.06.2023 проти вимог апеляційної скарги заперечували, просили апеляційний господарський суд відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги, оскаржуване рішення місцевого господарського суду просили залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Як убачається з матеріалів справи, 15.11.2017 між ФОП Махном О.М. (виконавець) та ТОВ "Акваплаз" (замовник) укладено договір на створення дизайн-проекту №38117, за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання розробити дизайн-проект приміщень площею: 373 кв.м (перший поверх), 421 кв.м (другий поверх) та 458 кв.м (третій поверх), за адресою: м. Київ, вул., Велика Житомирська, 32. Замовник зобов`язується прийняти та оплатити результат виконаних робіт.

Відповідно до пункту 1.2 договору види робіт, обсяг і зміст дизайн-проекту, що є предметом цього договору, визначені в додатку №1 до даного договору.

Згідно з пунктом 1.4 договору дизайн-проект, розроблений виконавцем, повинен відповідати умовам цього договору та додатків до нього, а при їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру.

За умовами пункту 2.1 договору виконавець приступає до виконання робіт з моменту (дати) оплати/грошової суми, зазначеної в пункті 3.6.1 цього договору, та надання виконавцю вихідних даних, передбачених пунктом 4.7.1 цього договору.

Строк виконання дизайн-проекту: 70 робочих днів з моменту (дати) оплати грошової суми, зазначеної в пункті 3.6.1 цього договору, та надання виконавцю вихідних даних, передбачених пунктом 4.7.1 цього договору (пункт 2.2 договору).

Пунктом 3.3 договору встановлено, що загальна вартість (ціна) робіт, передбачених цим договором, становить грошову суму в гривнях, еквівалентну 62 600 доларам США, що на момент укладення договору становить 1 658 274,00 грн, за офіційним курсом за курсом УМВБ на дату підписання договору (26,49 грн за 1 долар США).

Відповідно до пункту 3.6 договору оплата робіт по даному договору здійснюється в наступному порядку:

- передоплата 50% вартості (ціни) робіт, визначеної відповідно до пункту 3.3 договору, сплачується замовником протягом 1 банківського дня з моменту (дати) підписання цього договору;

- остаточний розрахунок 50% вартості (ціни) робіт, визначеної відповідно до пункту 3.3 договору, сплачується замовником протягом 3 банківських днів з моменту прийняття замовником дизайн-проекту та підписання акта прийому-передачі виконаних робіт.

Пунктом 4.7. договору передбачено, що замовник, зокрема, зобов`язується передати виконавцю до початку робіт по акту прийому-передачі вихідних даних необхідну технічну інформацію і документацію, а саме: план приміщення.

Після завершення виконання робіт виконавець передає замовнику дизайн-проект в 1 примірнику і акт прийому-передачі виконаних робіт в 2 примірниках, підписані виконавцем, протягом 3 робочих днів з моменту їх завершення (пункт 5.1 договору).

Згідно з пунктом 5.2 договору у разі, якщо замовник відмовляється прийняти дизайн-проект і підписати акт прийому-передачі виконаних робіт, він зобов`язаний надати виконавцю письмове обґрунтування (претензію) причин своєї відмови протягом 3 робочих днів з моменту отримання від виконавця дизайн-проекту і акта прийому-передачі виконаних робіт.

За умовами пункту 5.3 договору у разі необґрунтованої відмови від прийняття дизайн-проекту та підписання акта прийому-передачі виконаних робіт, який полягає як в усному або письмовому виражені невмотивованої відмови так і в бездіяльності щодо прийняття дизайн-проекту, підписання акта прийому-передачі виконаних робіт та здійснення остаточного розрахунку за виконані роботи, акт прийому-передачі виконаних робіт підписаний тільки з боку виконавця і з позначкою про безпідставну відмову замовника від прийому робіт в строки, передбачені в пункті 5.2 цього договору, є достатнім підтвердженням належного (повного, якісного і своєчасного) виконання робіт.

Датою завершення виконання робіт вважається дата підписання акта прийому-передачі виконаних робіт (пункт 5.4 договору).

У додатку №1 до спірного договору сторони погодили зміст робіт, виконуваних при розробці дизайн-проекту приміщення: 01) Створення плану приміщення; 02) Візуалізація інтер`єру (1-2 варіанти на погоджені приміщення); 03) Обмірне креслення з прив`язкою до інженерних комунікацій; 04) Рішення по стилю й кольору (1-2 варіанти); 05) Плани монтажних робіт; 06) План розташування меблів; 07) План підлог із викладкою матеріалів; 08) Схема підлог; 09) План стель; 10) Вузли конструкції стель; 11) Схема освітлення з прив`язками; 12) Схема розміщення освітлення, розподілу ліній по вимикачах; 13) Плани розеток; 14) Схема дверних прорізів; 15) Схема систем кондиціювання; 16) План розташування сантехнічного обладнання; 17) Розгортки ванних кімнат із матеріалами; 18) Розгортки стін із прорахунками матеріалів і детальні розрізи декоративних ділянок; 19) Специфікація на меблі; 20) Специфікація на електрообладнання; 21) Специфікація світильників.

На виконання умов договору позивач 17.11.2017 здійснив передоплату послуг відповідача у розмірі 829 137,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 17.11.2017 №2, що також підтверджено відповідачем у листі від 25.02.2020 №5.

05.02.2020 позивач звернувся до відповідача з листом №05/02-1/2, в якому повідомив про розірвання договору в односторонньому порядку на підставі частини 4 статті 849 ЦК України та просив протягом 20 днів з дати отримання листа повернути сплачену суму передоплати у розмірі 50% від загальної вартості (ціни) робіт за договором.

У відповідь на повідомлення про одностороннє розірвання договору листом від 25.02.2020 №5 ФОП Махно О.М. повідомив замовника про своєчасне виконання ним робіт по мірі надходження від замовника необхідних вихідних даних для розробки дизайн-проекту або зауважень, а також запропонував розірвати договір шляхом укладення додаткової угоди з огляду на завдання збитків виконавцю.

Разом із вказаним листом виконавець також надіслав акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000005 щодо частини виконаних робіт по договору на суму 994 964,40 грн, зазначивши при цьому відповідні інтернет-посилання на результати робіт.

11.03.2020 позивач звернувся до відповідача з листом про відмову (претензією) №11/03-1/3 про прийняття робіт та підписання акта здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №ОУ-0000005, оскільки виконавцем не було дотримано порядку передачі результатів робіт, визначеного пунктом 5.1 договору, а також підтвердив свою позицію про розірвання договору в односторонньому порядку та просив протягом 7 календарних днів з дня отримання даної претензії повернути сплачені грошові кошти у сумі 829 137,00 грн.

В подальшому позивач також звернувся до відповідача з вимогою про повернення суми передоплати від 03.04.2020 №03/04-1/2, де в черговий раз просив протягом 7 календарних днів з дня отримання даної вимоги повернути сплачені грошові кошти у сумі 829 137,00 грн.

Як зазначив позивач у позовній заяві, відповідач суму попередньої оплати не повернув, внаслідок чого ТОВ "Акваплаз" звернулося з відповідним позовом до суду.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у статті 193 Господарського кодексу України.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором підряду.

Згідно з частинами 1, 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 849 ЦК України визначено права замовника під час виконання роботи, а саме: замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника; якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків; якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника; замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Правовий аналіз частин 2-4 статті 849 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що вони встановлюють три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду та, відповідно, різні правові наслідки такої відмови.

Таким чином, в залежності від підстави розірвання договору підряду настають різні правові наслідки захисту сторонами такого договору своїх прав та інтересів у процесі його виконання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №910/10233/20.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, надсиланням листа від 05.02.2020 №05/02-1/2 позивач скористався своїм безумовним правом на розірвання договору підряду, передбаченим частиною 4 статті 849 ЦК України.

Відповідно до частин 1, 3 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Враховуючи викладене вище, оскільки позивачем вчинено односторонній правочин стосовно розірвання договору, що є самостійною та достатньою підставою для припинення правовідносин сторін, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується колегія суддів, що договір вважається розірваним (припиненим) з моменту вчинення такого правочину, тобто після 05.02.2020.

Разом із тим, з матеріалів справи вбачається, що виконавцем не використано суму авансу у розмірі 829 137,00 грн.

Як зазначалось вище, платіжним дорученням від 17.11.2017 №2 позивач, на виконання пункту 3.6.1 договору, здійснив передоплату робіт у розмірі 829 137,00 грн.

За приписами статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною 1 статті 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

У пункті 2.2 договору сторони встановили строк виконання дизайн-проекту: 70 робочих днів з моменту (дати) оплати грошової суми, зазначеної в пункті 3.6.1 цього договору, та надання виконавцю вихідних даних, передбачених пунктом 4.7.1 цього договору.

На переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що за умови отримання виконавцем вихідних даних, передбачених пунктом 4.7.1 договору, з урахуванням дати оплати 50% вартості (ціни) робіт - 17.11.2017, строк виконання робіт по договору мав закінчитись - 02.03.2018.

У той же час, належних та допустимих доказів виконання відповідачем своїх зобов`язань в частині розробки дизайн-проекту приміщень у встановлений договором строк та спосіб матеріали справи не містять.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що дії відповідача щодо надсилання акта здачі-прийняття робіт №ОУ-0000005 на суму 994 964,40 грн з листом від 25.02.2020 №5 не відповідають умовам договору та вимогам чинного законодавства, оскільки вчинені після розірвання договору підряду, водночас умови пункту 5.1 договору передбачають передачу замовнику дизайн-проекту та акта прийому-передачі виконаних робіт лише після повного завершення виконання робіт, чого в даному випадку не відбулось.

Крім того, у даному випадку, направлення позивачу посилання на файлообмінник та синхронізатор файлів від компанії Dropbox Inc є неналежним способом передачі робіт.

До того ж підписаний скаржником в односторонньому порядку акт здачі-приймання робіт №ОУ-0000005 не є підтвердженням належного виконання ним робіт за договором.

Також, позивачем до матеріалів справи долучено висновок експерта від 26.10.2021 №369/10-2021 за результатами проведення будівельно-технічного дослідження.

На дослідження експерту було надано копію договору з додатком; копію охоронного договору на пам`ятку культурної спадщини, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Велика Житомирська, 32, з додатками; посилання на файлообмінник та синхронізатор файлів від компанії Dropbox Inc.

На вирішення експертизи було поставлено, зокрема, питання: чи відповідає діючому законодавству України розроблений ФОП Махном О.М. на виконання договору на створення дизайн проекту від 15.11.2017 №38117 дизайн-проект приміщень площею: 373 кв.м (перший поверх), 421 кв.м (другий поверх) та 458 кв.м (третій поверх), за адресою: м. Київ, вул., Велика Житомирська, 32?

За результатами дослідження експертом було зроблено такий висновок (пункт 3 заключної частини висновку): "В розробленому дизайн-проекті на вбудовані приміщення площею 373 м2 (перший поверх), 421 м2 (другий поверх) та 458 м2 (третій поверх), за адресою: м. Київ, вул., Велика Житомирська, 32, розробленому згідно умов договору від 15.11.2017 №38117 передбачена реконструкція приміщень першого-третього поверхів будівлі, зміна інтер`єру (кольорової гами) а також часткове руйнування декоративних елементів внаслідок перенесення перегородок, що порушує вимоги чинного законодавства та нормативної бази України, а саме: ст. 22, п. 2 ст. 24 Закону України "Про охорону культурної спадщини"; п. 4.10 ДЕН А.2.2-14-2016 "Склад та зміст науково-проектної документації на реставрацію пам`яток архітектури та містобудування".

За умовами 1.4 договору дизайн-проект, розроблений виконавцем, повинен відповідати умовам цього договору та додатків до нього, а при їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Такі умови узгоджуються і з приписами статті 857 ЦК України.

Необґрунтованими є, також, посилання відповідача на недоведеність факту надання замовником вихідних даних, передбачених пунктом 4.7.1 цього договору, оскільки в такому разі виконавець не мав розпочинати роботи і, відповідно, використовувати отриману суму авансу.

Таким чином, у зв`язку з тим, що відповідач під час дії договору у встановлений строк та спосіб не виконав роботи з розробки дизайн-проекту, та припиненням правовідносин сторін, сплачена замовником грошова сума втрачає ознаки попередньої оплати за договором та стає майном (грошовими коштами), набутими виконавцем без достатньої правової підстави.

За приписами частини 1 статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зазначена норма застосовується за наявності сукупності таких умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав; або коли така підстава згодом відпала. Випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін відповідно до закону чи умов договору належить до таких підстав.

Про можливість виникнення позадоговірного грошового зобов`язання на підставі статті 1212 ЦК України зазначала також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі №910/10156/17.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Однак, на переконання суду відповідачем не було доведено суду вірогідними засобами доказування обсяги та суму виконаних робіт, а судом у свою чергу із представлених відповідачем доказів не убачається за можливе такі дані установити.

На переконання колегії суддів, з урахуванням наведених вище обставин, оскільки договір на створення дизайн-проекту від 15.11.2017 №381117 є припиненим після 05.02.2020, то кошти у розмірі 829 137,00 грн, що були сплачені, як аванс підлягають поверненню, як такі, що набуті відповідачем без достатньої правової підстави.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 107 830,50 грн інфляційних втрат та 41 581,04 грн трьох процентів річних, нарахованих за період з 27.02.2020 по 29.10.2021 колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

У листі від 05.02.2020 №05/02-1/2 позивач просив повернути сплачену суму передоплати за договором протягом 20 днів з дати отримання листа.

Вказану вимогу відповідач отримав 06.02.2020, що зазначено ним самим у листі від 25.02.2020 №5.

Отже, кінцевим строком виконання вимог кредитора є 26.02.2020 включно.

Однак, відповідач сплачену суму передоплати у розмірі 829 137, 00 грн у визначений в листі від 05.02.2020 №05/02-1/2 строк не повернув.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат в сумі 107 830,50 грн та трьох процентів річних у розмірі 41 581,04 грн, нарахованих за період з 27.02.2020 по 29.10.2021, апеляційний господарський суд погоджується з судом першої інстанції, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню, оскільки розрахунок позивача є арифметично вірним.

Крім того, з матеріалів справи слідує, що у суді першої інстанції відповідач просив суд застосувати строки позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність установлюється тривалість у три роки (стаття 257 ЦК України).

Згідно зі статтею 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до частини 5 статті 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно з частинами 3, 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом частини 5 статті 267 якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (зі змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин, який діяв до моменту звернення позивача з позовом.

Законом України від 30.03.2020 №540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.".

Враховуючи наведене вище, на переконання колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що з огляду на приписи статей 256, 258 пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та встановлені судом обставини, а саме початок прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання - 27.02.2020 та дату звернення позивача із даним позовом до суду - 29.10.2021, трирічна позовна давність позивачем не пропущена, у зв`язку з чим його порушене право підлягає захисту.

У зв`язку з наведеним, доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються встановленими обставинами та застосованими нормами матеріального та процесуального права, підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача відсутні.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія А, №303-А, п.29).

За таких обставин решту аргументів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного господарського суду визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття постанови у даній справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За встановлених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2022 у справі №910/17550/21 ухвалене у відповідності до норм чинного законодавства, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судові витрати.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Махна Олександра Михайловича на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2022 у справі №910/17550/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2022 у справі №910/17550/21 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/17550/21 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 04.07.2023.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.П. Коробенко

Т.П. Козир