Постанова

від 06.07.2023 по справі 591/626/17

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2023 року м.Суми

Справа №591/626/17

Номер провадження 22-ц/816/1051/23

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Кононенко О. Ю. , Собини О. І.

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

сторони:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Вороненка Романа Миколайовича

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 28 квітня 2023 року у складі судді Шелєхової Г.В., ухвалене в м. Суми, повний текст якого складено 05 травня 2023 року

в с т а н о в и в :

У лютому 2017 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про встановлення порядку користування житловим будинком.

Остаточно уточнивши позовні вимоги, мотивував тим, що йому належить 1/3 частина житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 1387,7 кв.м, житловою площею 694,3 кв.м, а також 1/3 частина земельної ділянки загальною площею 0,04 га за тією ж адресою для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 5910136300:01:002:0004.

Відповідачі є співвласниками житлового будинку та земельної ділянки.

Оскільки між співвласниками виникають спори з приводу користування спірним майном, виникла необхідність у встановленні порядку користування житловим будинком А-1, приміщеннями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з висновком експертизи №1003 від 22 серпня 2017 року запропоновано два варіанти поділу спірного житлового будинку, в якому розрахунок проведений з огляду на належність позивачу 1/3 частки спірного будинку.

Вказував, що той факт, що позивачу належить саме 1/3 частка будинку підтверджується висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 23 травня 2022 року у справі №591/173/20, згідно яких 27 червня 2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 передали у власність ОСОБА_7 по 1/12 частці спірного будинку та земельної ділянки, на 1/6 продав позивачу ОСОБА_5 .

Зазначав, що він не погоджується з жодним із запропонованих варіантів поділу, визначених у висновку експерта №1236/2463 від 07 жовтня 2021 року, оскільки, експертами помилково застосована невірна частка у праві власності на будинок ОСОБА_7 , замість 1/3 - 1/6.

Посилаючись на вищевказані обставини, просив суд застосувати 2 варіант поділу, зазначений в експертизі №1003, виділивши ОСОБА_8 у особисте користування 410,9 кв.м будинку, що складаються з наступних приміщень: підвал «п/д»: підвал «1» площею 86,9 кв.м; цокольний поверх: житлова кімната «14» площею 23,2 кв.м, санвузол «15» площею 4,1 кв.м, житлова кімната «24» площею 15,2 кв.м, санвузол «25» площею 4,1 кв.м, частина коридору «13» площею 15,9 кв.м. 2-й поверх: житлова кімната «39» площею 34,2 кв.м, санвузол «40» площею 4,8 кв.м, житлова кімната «41» площею 16,9 кв.м, санвузол «42» площею 4,1 кв.м, житлова кімната «43» площею 22,3 кв.м, санвузол «44» площею 4,1 кв.м, житлова кімната «45» площею 22,5 кв.м, санвузол «46» площею 4,1 кв.м, житлова кімната «47» площею 16,8 кв.м, санвузол «50» площею 4,8 кв.м. Мансарда «м/с-1»: житлова кімната «52» площею 34,3 кв.м, санвузол «53» площею 4,8 кв.м, житлова кімната «54» площею 16,8 кв.м, санвузол «55» площею 4,1 кв.м, житлова кімната «56» площею 22,2 кв.м, санвузол «57» площею 4,1 кв.м, житлова кімната «58» площею 22,5 кв.м, санвузол «59» площею 4,1 кв.м.

У спільному користуванні залишити: 1 поверх: коридор «26» площею 22,0 кв.м, 2-й поверх: коридор «38а» площею 21,8 кв.м, мансандра «м/с-1» коридор «51» площею 21,8 кв.м.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 28 квітня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено за необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Вороненко Р.М., посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що в судовому рішенні не зазначено чому саме суд не взяв до уваги висновок експерта № 1003 від 22 серпня 2017 року. Посилання суду на зміну законодавства та неактуальність висновку є необ`єктивними та необґрунтованими.

Крім того вказує, що при розгляді справи не встановлено, судом у рішенні не зазначено, які саме норми законодавства змінились з часу проведення експертизи, які конкретні зміни мали вплив на висновки експертизи та в чому саме експертиза проведена у 2017 році не відповідає вимогам законодавства 2023 року.

Вважає, що дії інших співвласників житлового будинку, суттєво порушують його права та інтереси, який з 2017 року позбавлений права розпорядження власністю, при цьому інші співвласники користуються та розпоряджаються усім будинком, отримують дохід від здачі його в оренду, в тому числі і частки, яка належить позивачу.

Від представника відповідача ОСОБА_4 адвоката Кондратенка М.М. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін. Вказує, що фактично наданий висновок експерта не стосується суті позовних вимог та предмету розгляду справи, не може бути покладений в основу рішення суду. Предметом спору між сторонами є житловий будинок, що має цокольний поверх, 2 поверхи та масандри. До них входять сходи, технічні приміщення (топочні, котельні, підвали, санвузли, тощо). Вважає, що судом правильно зазначено, що для того, щоб визначити порядок користування у такому великому будинку, між 5 співвласниками необхідно застосовувати спеціальні знання експерта.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 адвоката Вороненка Р.М., який підтримав скаргу, представника ОСОБА_4 адвоката Кондратенка М.М., який заперечував проти доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що згідно договору купівлі-продажу від 25 червня 2014 року, зареєстрованому за номером №590; 591, ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_5 1/6 частку від 1/2 частки житлового будинку з відповідною часткою надвірних, господарчих та побутових будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 9-10).

За договором купівлі-продажу частки земельної ділянки від 25 червня 2015 року, зареєстрованому в реєстрі за №592; 593, ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_5 1/6 частку від 1/2 частки земельної ділянки від загальною площі 0,0400 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 11).

За договором купівлі-продажу частки житлового будинку від 27 червня 2015 року, зареєстрованому в реєстрі за №798; 799, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 продали ОСОБА_1 1/6 частку від 1/2 частки житлового будинку з відповідною часткою надвірних, господарчих та побутових будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 12-13).

Відповідно до договору купівлі-продажу частки земельної ділянки від 27 червня 2015 року, зареєстрованому в реєстрі за №802; 803, ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 1/6 частку від 1/2 частки земельної ділянки від загальною площі 0,0400 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а.с.14-15).

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 12 лютого 2021 року у справі №591/173/20, зобов`язано виконавчий комітет Сумської міської ради в особі Управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми» (державного реєстратора) скасувати запис про проведену державну реєстрацію прав щодо набуття права власності ОСОБА_9 на частку у спільному майні 1/12 частку житлового будинку АДРЕСА_1 (підстава виникнення права власності договір купівлі-продажу частки житлового будинку 798; 799, виданий 27 червня 2015 року приватним нотаріусом СМНО Виносум М.Є., номер запису про право власності 10210338, дата державної реєстрації 27 червня 2015 року) як помилковий.

Зобов`язано виконавчий комітет Сумської міської ради в особі Управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми» (державного реєстратора) скасувати запис про проведену державну реєстрацію прав щодо набуття права власності ОСОБА_9 на частку у спільному майні 1/12 частку земельної ділянки АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5910136300:01:002:0004 (підстава виникнення права власності договір купівлі-продажу частки житлового будинку 802;803, виданий 27 червня 2015 року приватним нотаріусом СМНО Виносум М.Є., номер запису про право власності 10210278, дата державної реєстрації 27 червня 2015 року) як помилковий.

Зобов`язано виконавчий комітет Сумської міської ради в особі Управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми» (державного реєстратора) внести зміни до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо розміру частки ОСОБА_3 у спільному майні житловому будинку АДРЕСА_1 (підстава виникнення права власності договір про поділ нерухомого майна 1485 виданий 01 листопада 2011 року приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Кравцовою Т.А., номер запису про право власності 5659429, дата державної реєстрації 15 травня 2014 року), змінивши помилково зазначену 1/6 частку на 5/24 частку, яка відповідає правовстановлюючим документам.

Зобов`язано виконавчий комітет Сумської міської ради в особі Управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми» (державного реєстратора) внести зміни до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо розміру частки ОСОБА_3 у спільному майні земельній ділянці АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5910136300:01:002:0004 (підстава виникнення права власності державний акт на право власності на земельну ділянку ЯЛ№420366, виданий 20 липня 2011 року, договір про поділ нерухомого майна 1487, виданий 01 листопада 2011 року приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Кравцовою Т.А., номер запису про право власності 5660673, дата державної реєстрації 15 травня 2014 року), змінивши помилково зазначену 1/6 частку на 5/24 частку, яка відповідає правовстановлюючим документам. В іншій частині відмовлено за необґрунтованістю.

Постановою Сумського апеляційного суду від 27 квітня 2021 року рішення Зарічного районного суду м. Суми від 12 лютого 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні вимог ОСОБА_3 про скасування записів про державну реєстрацію права власності та внесення змін до записів у Державному реєстрі.

Постановою Верховного Суду від 23 травня 2022 року постанову Сумського апеляційного суду від 27 квітня 2021 року залишено без змін (т. 6, а.с.157-173).

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2018 року у справі № 818/1115/18, визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Нижньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області Безуглого І.І. від 08 лютого 2017 року про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 3759281 та № 33760185, яким до Державного реєстру прав внесено зміни про зменшення в два рази часток у праві власності ОСОБА_7 на будинок та земельну ділянку, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язано державного реєстратора внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування рішень про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 33759281 та №33760185 від 08 лютого 2017 року (т. 2, а.с. 220-221).

Таким чином судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником 1/3 частини будинку АДРЕСА_1 .

Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи №1003 від 22 серпня 2017 року, експертом запропоновано два варіанти виділу житлових приміщень будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (т. 2, а.с. 81-135).

Згідно з висновком експерта комісійної судової будівельно-технічної експертизи №1236/2463 від 07 жовтня 2021 року запропоновано 4 варіанти виділу житлових приміщень будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (т. 5, а.с. 155-230).

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд виходив з необґрунтованості позовних вимог позивачем в частині встановлення порядку користування будинком.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції ухвалене правильне по суті рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно з положеннями ч. 1-3 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майно, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Відповідно до ст. 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини 3 статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на доказування позовних вимог, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду без відповідних дій з боку сторони з приводу необхідності надання чи збирання певних засобів доказування.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Хюбшер Зігфрід, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилався на належність йому 1/3 частки житлового будинку АДРЕСА_1 та необхідність встановлення порядку користування спірним будинком за 2 варіантом судової будівельно-технічної експертизи № 1003 від 22 серпня 2017 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неможливість покладення в основу судового рішення висновку №1003 судової будівельно-технічної експертизи від 22 серпня 2017 року, оскільки в судовому засіданні суду першої інстанції експерт ОСОБА_10 його не підтримав, пояснивши про зміну нормативної бази, що регулює правовідносини, та державних норм та правил. Крім того дана експертиза пропонує два варіанти виділу частки позивача, але останній заявляв вимоги про встановлення порядку користування житловим будинком. Але це різні способи захисту порушеного права, тому і з даних підстав зазначений висновок експерта не можна покласти в основу рішення.

Як убачається з висновку комісійної судової будівельно-технічної експертизи № 1236/2463 від 07 жовтня 2021 року експертами, при проведенні експертизи, застосована частка ОСОБА_1 у праві власності на спірний будинок АДРЕСА_2 , замість 1/3. Таким чином колегія суддів вважає, що судом обґрунтовано не прийнято до уваги вказаний висновок, оскільки він не відповідає дійсним часткам сторін у справі, так як позивачу фактично належить 1/3 частка у будинку АДРЕСА_1

Таким чином, для виділення у користування сторонам в натурі часток будинку, які рівнозначні розміру їх часток у праві власності на будинок або часток, які матимуть незначні відхилення, з врахуванням державних будівельних, санітарних, протипожежних та інших норм, потрібні спеціальні знання. Ці спеціальні знання не є знаннями у сфері права.

За змістом положень статей 102, 103 ЦПК України для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, суд призначає експертизу.

З клопотанням про призначення відповідної експертизи судом для вирішення питання можливих варіантів виділення у користування сторонам в натурі часток будинку, які рівнозначні розміру їх часток у праві власності на будинок або часток, сторони до інстанційних судів не зверталися.

За встановлених обставин справи та вимог закону, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Таким чином, посилання та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява №4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дотримуючись принципу змагальності, на підставі наданих сторонами доказів, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст. ст. 367 - 369, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Вороненка Романа Миколайовича залишити без задоволення.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 28 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - В. І. Криворотенко

Судді: О. Ю. Кононенко

О. І. Собина