Ухвала

від 09.08.2023 по справі 591/626/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

09 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 591/626/17

провадження № 61-11571ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 28 квітня 2023 року та постанову Сумського апеляційного суду від 06 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про встановлення порядку користування житловим будинком,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що у лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 про встановлення порядку користування житловим будинком, у якому уточнивши позовні вимоги, просив суд застосувати 2 варіант поділу, зазначений в експертизі № 1003, виділивши ОСОБА_7 у особисте користування 410,9 кв. м будинку, що складаються з наступних приміщень: підвал «п/д»: підвал «1» площею 86,9 кв. м; цокольний поверх: житлова кімната «14» площею 23,2 кв. м, санвузол «15» площею 4,1 кв. м, житлова кімната «24» площею 15,2 кв. м, санвузол «25» площею 4,1 кв. м, частина коридору «13» площею 15,9 кв. м. 2-й поверх: житлова кімната «39» площею 34,2 кв. м, санвузол «40» площею 4,8 кв. м, житлова кімната «41» площею 16,9 кв. м, санвузол «42» площею 4,1 кв. м, житлова кімната «43» площею 22,3 кв. м, санвузол «44» площею 4,1 кв. м, житлова кімната «45» площею 22,5 кв. м, санвузол «46» площею 4,1 кв. м, житлова кімната «47» площею 16,8 кв. м, санвузол «50» площею 4,8 кв. м. Мансарда «м/с-1»: житлова кімната «52» площею 34,3 кв. м, санвузол «53» площею 4,8 кв. м, житлова кімната «54» площею 16,8 кв. м, санвузол «55» площею 4,1 кв. м, житлова кімната «56» площею 22,2 кв. м, санвузол «57» площею 4,1 кв. м, житлова кімната «58» площею 22,5 кв. м, санвузол «59» площею 4,1 кв. м.

У спільному користуванні залишити: 1 поверх: коридор «26» площею 22,0 кв. м, 2-й поверх: коридор «38а» площею 21,8 кв. м, мансандра «м/с-1» коридор «51» площею 21,8 кв. м.

Позовні вимоги мотивовано тим, що йому належить 1/3 частина житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 1387,7 кв.м, житловою площею 694,3 кв. м, а також 1/3 частина земельної ділянки загальною площею 0,04 га за тією ж адресою для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 5910136300:01:002:0004.

Відповідачі є співвласниками житлового будинку та земельної ділянки.

Оскільки між співвласниками виникають спори з приводу користування спірним майном, виникла необхідність у встановленні порядку користування житловим будинком А-1, приміщеннями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з висновком експертизи № 1003 від 22 серпня 2017 року запропоновано два варіанти поділу спірного житлового будинку, в якому розрахунок проведений з огляду на належність позивачу 1/3 частки спірного будинку.

Вказував, що той факт, що позивачу належить саме 1/3 частка будинку підтверджується висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 23 травня 2022 року у справі № 591/173/20, згідно яких 27 червня 2015 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 передали у власність ОСОБА_8 по 1/12 частці спірного будинку та земельної ділянки, на 1/6 продав позивачу ОСОБА_5 .

Зазначав, що він не погоджується з жодним із запропонованих варіантів поділу, визначених у висновку експерта № 1236/2463 від 07 жовтня 2021 року, оскільки, експертами помилково застосована невірна частка у праві власності на будинок ОСОБА_8 , замість 1/3 - 1/6.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 28 квітня 2023 року, залишеним без змін постановою Сумського апеляційного суду від 06 липня 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

02 серпня 2023 року представник ОСОБА_2 через Електронний суд подав до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені у справі про встановлення порядку користування житловим будинком.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Справа № 591/626/17 є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Тлумачення статті 19 ЦПК України свідчить, що малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, незалежно від того чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції.

Оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена в розділі 1 Загальних положень ЦПК України, то вона поширюються й на стадію касаційного провадження.

З урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, а також значення справи для сторін і суспільства, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховною Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v. CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня 2018 року).

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Таким чином, оскаржені рішення ухвалені у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 28 квітня 2023 року та постанову Сумського апеляційного суду від 06 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про встановлення порядку користування житловим будинком.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: І. О. Дундар

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук