Ухвала

від 07.07.2023 по справі 480/6952/23

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

07 липня 2023 року Справа № 480/6952/23

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевченко І.Г., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Державного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою "Кадетський корпус" імені І.Г.Харитоненка Державної прикордонної служби України, Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Богдана Хмельницького про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Сумського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Державного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою "Кадетський корпус" імені І.Г.Харитоненка Державної прикордонної служби України, Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Богдана Хмельницького в якій просить:

1) визнати протиправними дії відповідачів щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби;

2) зобов`язати відповідачів нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2016 № 178 без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби за цінами предметів речового майна визначеними станом на 01.01.2023 року розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від січня 2023 року «Про доведення закупівельної вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації», з урахуванням проведених виплат;

3) зобов`язати відповідачів нарахувати та виплатити середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період 20.01.2023 по дату проведення виплати грошової компенсації за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно (до дня фактичного розрахунку).

Позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням ст.ст.160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Так, відповідно до ч.5 ст.122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

При цьому, відповідно до ч.6 ст.161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Із змісту даних норм слідує, що суд, який вирішує публічно-правовий спір, повинен перевірити коли дізнався позивач про порушення своїх прав чи повинен був дізнатися, чи не пропущено позивачем встановлений строк звернення до суду, якщо так, то чи є в матеріалах позову докази поважності причин його пропуску.

Як вбачається з позову, спірні правовідносини виникли у зв`язку з проходженням позивачем публічної служби, зокрема, предметом спору є середній заробіток нарахування та виплата грошової компенсації за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно за цінами предметів речового майна, визначеними розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від січня 2023 року станом на 01.01.2023 року.

У позові представник позивача наголосив, що на момент виникнення права на отримання спірної грошової компенсації, частина друга статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.

Тому позивач вважає, що спір стосовно невиплати грошової компенсації у розумінні частини другої статті 233 КЗпП України охоплюється застосованим у ній визначенням «законодавство про оплату праці» та, відповідно, звернення до суду з заявленими позивачем вимогами не обмежується будь-яким строком. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12.05.2022 у справі №480/5934/21.

Також вказав, що відповідно до пункту першого глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України дію карантину через СОVID-19 продовжено до 30 червня 2023 року. Вказане узгоджується з висновком Верховного Суду у постанові від 19.01.2023 у справі №460/17052/21.

Однак, не приймаючи вказані доводи представника позивача щодо строку звернення з цим позовом до суду у цій справі, суд зазначає наступне.

Так, згідно ч.1 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частин другої статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Отже до 19.07.2022 року звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати дійсно не було обмежено строками.

Однак підпунктом 18 пункту 1 розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 № 2352-IX (далі по тексту - Закон № 2352-IX), який набрав чинності 19.07.2022, назву та частини першу і другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції:

"Стаття 233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів.

Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".

Таким чином, починаючи з 19.07.2022, у Кодексі законів про працю України відсутня норма, яка передбачає право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, у разі порушення законодавства про оплату праці, без обмеження будь-яким строком.

При цьому, Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин від 01.07.2022 №2352-IX не передбачають особливої дії норм права для зміненої ним частини другої статті 233 КЗпП України, не містять жодних застережень щодо застосування цього закону, а тому він застосовується за загальними правилами дії у часі, у просторі та на коло осіб.

Згідно зі статтею 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України у своїх рішеннях від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001 та від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012.

За правилами частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (в т.ч. вирішення судом питання щодо дотримання строків звернення до суду та відкриття провадження у справі).

Таким чином, на підставі частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України до спірних правовідносин підлягає застосуванню строк, передбачений приписами частини 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, яка є спеціальною нормою.

При цьому, суд оцінює критично посилання представника позивача на постанову Верховного Суду від 12.05.2022 у справі №480/5934/21 та не приймає її до уваги з огляду на таке. Дійсно, у вказаній постанові Верховний Суд дійшов висновків, що спір стосовно невиплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно у розумінні частини другої статті 233 КЗпП України охоплюється застосованим у ній визначенням «законодавство про оплату праці» та, відповідно, звернення до суду з заявленими позивачем вимогами не обмежується будь-яким строком, а суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про непоширення на спірні правовідносини положень частини другої статті 233 КЗпП України, і наявність підстав для застосування частини п`ятої статті 122 КАС України.

Разом з тим, суд наголошує, що таких висновків Верховний Суд у справі №480/5934/21 дійшов саме в контексті спірних у такій справі відносин, що виникли після звільнення позивача з Військової частини НОМЕР_1 у серпні 2018 року, тобто до прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності 19.07.2022, та яким, як вказувалось вище, по-іншому врегульовано строки звернення до суду з позовами про виплату належних сум працівникові.

В той час як спірні відносини у цій справі виникли після звільнення позивача зі списків особового складу наказом начальника Державного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою "Кадетський корпус" імені І.Г.Харитоненка Державної прикордонної служби України від 28.02.2023, тобто після прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності 19.07.2022.

Відтак, відповідно до чинного нормативно-правового регулювання на момент звернення до суду з цим позовом, у спорах, пов`язаних з прийняттям на публічну службу, її проходженням, звільненням з публічної служби, у тому числі щодо спорів про належні до виплати суми заробітної плати (грошового забезпечення) та інші виплати, пов`язані з проходженням та звільненням з публічної служби, встановлюється місячний строк.

Висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 19.01.2023 у справі №460/17052/21 також не можуть бути застосовані судом в спірних правовідносинах, оскільки в справі, переглянутій касаційною інстанцією позивач звернувся до суду до внесення змін доКодексу законів про працю України, а тому дійсно залишення позову без розгляду судом апеляційної інстанції, застосувавши строки звернення до суду за нормамиКЗпП України, що діяли на момент апеляційного провадження, є безпідставним, на що і звернув увагу Верховний Суд вирішуючи спірне питання.

Доводи представника щодо продовження дії карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, не можуть вважатись обґрунтованими та розцінюватись як належна та поважна підстава для поновлення строку звернення до суду, оскільки запровадження карантину в Україні є загальновідомою обставиною та не потребує доказування, водночас представником позивача не вказано, які саме обставини у зв`язку із продовженням його дії в Україні перешкоджали йому звернутися до суду в межах місячного строку звернення до суду.

Крім того, щодо доводів представника позивача, що відповідно до пункту першого глави XIX Прикінцеві положення КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначеністаттею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, то суд їх відхиляє з огляду на те, що у спірних правовідносинах застосуванню підлягає норми Кодексу адміністративного судочинства України.

Відтак, враховуючи виключення позивача зі списків особового складу наказом начальника Державного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою "Кадетський корпус" імені І.Г.Харитоненка Державної прикордонної служби України від 28.02.2023, позивач мав звернутися до суду у місячний строк після звільнення, втім з цим позовом звернувся до суду через представника лише 05.07.2023, тобто з порушенням місячного строку, встановленого ч.5 ст.122 КАС України, навіть після отримання останнього листа відповідача від 20.05.2023 на заяву ОСОБА_1 про виплату йому спірної компенсації.

При цьому, заяви про поновлення пропущеного строку з зазначенням підстав поважності та відповідних доказів суду надано не було.

У разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку (ч.1 ст. 123 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Згідно ч.2 ст.169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись ст. ст. 132, 133, 160, 169, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою "Кадетський корпус" імені І.Г.Харитоненка Державної прикордонної служби України Національна академія Державної прикордонної служби України ім. Богдана Хмельницького про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - залишити без руху.

Недоліки позовної заяви можуть бути усунені позивачем протягом 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали шляхом подання до суду подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з зазначенням поважності причин пропуску та доказів на їх підтвердження.

У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде повернута позивачу.

Копію даної ухвали направити особі, що звернулась з позовною заявою.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя І.Г. Шевченко