Постанова

від 28.06.2023 по справі 463/3887/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

28 червня 2023 року

м. Київ

справа № 463/3887/19

провадження № 61-13155св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І.,

суддів: Карпенко С. О., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Пророка В. В.,

учасники справи:

позивач - Львівська міська рада,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Петрушевич Холл», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

треті особи: державний реєстратор Вовківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Павлишин Назар-Павло Андрійович, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Черник Наталія Степанівна, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Мішакова Світлана Федорівна, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Грищенко Наталія Олександрівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Львівської міської ради на постанову Львівського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Мікуш Ю. Р., Приколота Т. І.

у справі за позовом Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрушевич Холл», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: державний реєстратор Вовківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Павлишин Назар-Павло Андрійович, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Черник Наталія Степанівна, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Мішакова Світлана Федорівна, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Грищенко Наталія Олександрівна, про скасування рішень державної реєстрації права власності та визнання недійсними договорів,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

Львівська міська рада травні 2019 року звернулася до суду з вищевказаним позовом, який змінила у процесі розгляду справи, і остаточно просила:

- скасувати рішення державного реєстратора Вовківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Павлишина Н.-П. А. від 24 травня 2018 року, індексний номер 41264212 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на кафе-бар загальною площею 18,5 кв. м на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1560605346101) з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_3 на вказане нерухоме майно;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу кафе-бару № 1161 загальною площею 18,5 кв. м на АДРЕСА_1 , укладений 17 липня 2018 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Черник Н. С.;

- скасувати рішення приватного нотаріуса Черник Н. С. від 17 липня 2018 року, індексний номер 42099855, про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на кафе-бар загальною площею 18,5 кв. м на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1560605346101) з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_2 на вказане нерухоме майно;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу кафе-бару № 2054 загальною площею 18,5 кв. м на АДРЕСА_1 , укладений 18 жовтня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Мішаковою С. Ф.;

- скасувати рішення приватного нотаріуса Мішакової С. Ф. від 18 жовтня 2018 року, індексний номер 43562057, про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на кафе-бар загальною площею 18,5 кв. м на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1560605346101) з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_1 на вказане нерухоме майно;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу кафе-бару № 300 загальною площею 18,5 кв. м на АДРЕСА_1 , укладений 25 січня 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Петрушевич Холл», посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Грищенко Н. О.;

- скасувати рішення приватного нотаріуса Грищенко Н. О. від 25 січня 2019 року, індексний номер 45218064, про державну реєстрацію права власності Товариством з обмеженою відповідальністю «Петрушевич Холл» (далі - ТОВ «Петрушевич Холл») на кафе-бар загальною площею 18,5 кв. м на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1560605346101).

На обґрунтування позовних вимог Львівська міська рада посилалася на те, що вона є власником земельної ділянки на АДРЕСА_1 .

Ухвалою Львівської міської ради від 05 березня 2009 року № 2471 надано зазначену земельну ділянку в оренду ОСОБА_3 терміном на 10 років для розміщення торгового бару зі збірно-розбірних конструкцій. Термін договору оренди закінчився 05 березня 2019 року.

21 травня 2018 року державний реєстратор Вовківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області ОСОБА_4 зареєстрував в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право приватної власності на об`єкт нерухомого майна, а саме: кафе-бар загальною площею 18,5 кв. м на АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 .

Однак, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується інформацією наданою Личаківським районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області.

Заяву на вчинення реєстраційної дії від імені ОСОБА_3 було подано особою за довіреністю, представництво за якою вже було припинено.

Окрім того, реєстрація права власності на кафе-бар проведена з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки таке не було прийнято в експлуатацію в установленому законом порядку, а залишилось малою архітектурною формою, тимчасовою, некапітальною спорудою.

Для державної реєстрації права власності на АДРЕСА_1 був наданий лише технічний паспорт, ухвала про надання земельної ділянки в оренду та договір оренди земельної ділянки, які не є документами, що відповідно до законодавства підтверджують набуття права власності на об`єкт нерухомого майна.

Отже, державний реєстратор ОСОБА_4 зареєстрував право власності за померлою особою на об`єкт, який є тимчасовою спорудою, а державна реєстрація проведена на підставі документів, які не підтверджують набуття права власності нього.

Згодом, 17 липня 2018 року приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Черник Н. С. зареєструвала право власності на кафе-бар на АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 17 липня 2018 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

18 жовтня 2018 року ОСОБА_2 відчужив спірний об`єкт нерухомості ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 18 жовтня 2018 року № 2054, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Мішаковою С. Ф.

На даний час право власності на кафе-бар на АДРЕСА_1 зареєстроване за ТОВ «Петрушевич Холл» на підставі договору купівлі-продажу від 25 січня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Грищенко Н.О.

Зважаючи на те, що первинне право власності на кафе-бар на АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_3 протиправно, то подальше відчуження цього об`єкта є незаконним, а укладені договори купівлі-продажу підлягають визнанню недійними.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Личаківський районний суд міста Львова рішенням від 17 травня 2022 року позов задовольнив.

Скасував рішення державного реєстратора Вовківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Павлишина Н.-П. А. від 24 травня 2018 року, індексний номер 41264212 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на кафе-бар загальною площею 18,5 кв. м на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1560605346101) з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_3 на кафе-бар загальною площею 18,5 кв. м на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1560605346101).

Визнав недійсним договір купівлі-продажу кафе-бару № 1161 загальною площею 18,5 кв. м на АДРЕСА_1 , укладений 17 липня 2018 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Черник Н. С.

Скасував рішення приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Черник Н. С. від 17 липня 2018 року, індексний номер 42099855, про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на кафе-бар загальною площею 18,5 кв. м на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1560605346101) з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_2 на кафе-бар загальною площею 18,5 кв. м на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1560605346101).

Визнав недійсним договір купівлі-продажу кафе-бару № 2054 загальною площею 18,5 кв. м на АДРЕСА_1 , укладений 18 жовтня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Мішаковою С. Ф.

Скасував рішення приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Мішакової С. Ф. від 18 жовтня 2018 року, індексний номер 43562057, про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на кафе-бар загальною площею 18,5 кв. м на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1560605346101) з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_1 на кафе-бар загальною площею 18,5 кв. м на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1560605346101).

Визнав недійсним договір купівлі-продажу кафе-бару № 300 загальною площею 18,5 кв. м на АДРЕСА_1 , укладений 25 січня 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Петрушевич Холл», посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Грищенко Н. О.

Скасував рішення приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Грищенко Н. О. від 25 січня 2019 року, індексний номер 45218064, про державну реєстрацію права власності ТОВ «Петрушевич Холл» на кафе-бар загальною площею 18,5 кв. м на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1560605346101).

Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Рішення місцевого суду мотивовано тим, що державним реєстратором Вовківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Павлишиним Н-П. А. всупереч вимог чинного законодавства здійснено державну реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на кафе-бар загальною площею 18,5 кв. м, який до нерухомого майна не належить, є тимчасовою спорудою, речові права на яку державній реєстрації не підлягають.

Крім того за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян Личаківським районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області складено актовий запис про смерть № 164 від 06 березня 2018 року, згідно з яким ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак відомості про смерть ОСОБА_3 у Державному реєстрі не зазначені, дані про звернення із заявою про реєстрацію права власності його спадкоємців у матеріалах реєстраційної справи № 1560605346101 відсутні, а така проведена на підставі заяви ОСОБА_5 як уповноваженої особи ОСОБА_3 на підставі довіреності від 08 лютого 2018 року, представництво за якою на підставі пункту 6 частини першої статті 248 ЦК України припинилося у зв`язку зі смертю особи, яка видала довіреність.

Львівський апеляційний суд постановою від 10 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишив без задоволення, а апеляційну скаргу ТОВ «Петрушевич Холл» задовольнив. Рішення Личаківського районного суду міста Львова від 17 травня 2022 року скасував та ухвалив нове рішення про відмову в задоволенні позову. Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відсутність у державного реєстратора документів, що засвідчує прийняття в експлуатацію кіоску кафе-бару на АДРЕСА_1 та документа щодо присвоєння поштової адреси, як і листи ТОВ «Спортивно-оздоровчий клуб» та запит громадянки ОСОБА_6 , не є підставою для задоволення позовних вимог позивача в цій частині, оскільки не встановлено порушень законодавства при державній реєстрації права власності на кафе-бар загальною площею 18,5 кв. м на АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 .

Позбавлення права власності ТОВ «Петрушевич Холл» на кафе-бар загальною площею 18,5 кв. м на АДРЕСА_1 (останній добросовісний набувач спірного майна) буде розцінюватися як втручання у мирне володіння особою своїм майном, що є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції 17 травня 2022 року прийняв заяву Львівської міської ради про зміну предмета позову і в тому ж засіданні задовольнив позов в повному обсязі, що є порушенням статей 10, 11, 12 ЦПК України та статті 6 Європейської конвенції з прав людини. У даному випадку відповідачі не захищалися від нового позову Львівської міської ради, не реалізували своє право на відзив, вони не знали і не могли знати чи прийме такий позов суд на цій стадії розгляду справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Львівська міська рада у грудні 2022 року подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що апеляційним судом неправильно застосовано частину четверту статті 5, частину другу статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пункти 41, 66 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, пункту 6 частини першої статті 248 ЦК України.

Також суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 та у постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2021 року у справі № 920/754/19, від 14 грудня 2021 року у справі № 911/1455/19, від 29 березня 2018 року у справі № 909/935/15, від 24 листопада 2020 року у справі № 201/5916/18, від 26 квітня 2022 року у справі № 201/9682/18-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 18 квітня 2018 року у справі № 1512/1830/12-ц.

Згідно з чинним законодавством зі смертю фізичної особи втрачається її цивільна право та дієздатність, а тому припиняється підприємницька діяльність такої фізичної особи-підприємця.

Оскільки припинилася підприємницька діяльність ОСОБА_7 з його смертю, тому і повноваження за довіреністю виданою для представлення його інтересів як фізичної особи-підприємця також припинилася.

Твердження апеляційного суду про те, що на підставі ухвали Львівської міської ради № 3230 від 28 січня 2010 року відбувся перехід права власності на землю від позивача до відповідача в силу закону суперечить правовій природі орендних відносин, які не передбачають переходу права власності на орендовану земельну ділянку до орендаря.

Висновок апеляційного суду про те, що позбавлення права власності ТОВ «Петрушевич Холл» на кафе-бар буде розцінюватися як втручання у мирне володіння особою своїм майном не відповідає правовим висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Від ТОВ «Петрушевич Холл» у березні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заявник просить залишити її без задоволення, посилаючись на те, що належним відповідачем у цій справі має бути особа, за якою зареєстроване право власності на об`єкт нерухомості, тобто правонаступник ОСОБА_3 .

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Позовні вимоги про визнання неправомірними дій державного реєстратора та визнання недійсним його рішення не відповідають ефективним способам захисту прав та інтересів позивача, оскільки судове рішення про задоволення таких позовних вимог не є підставою для звільнення земельної ділянки та не забезпечує поновлення його прав.

Позивачем не доведено, що оспорюваними правочинами порушено його права як заінтересованої особи, та що в результаті визнання їх недійсним права позивача будуть захищені та відновлені.

Львівська міська рада зазначивши, що спірне нерухоме майно є тимчасовою, а не капітальною спорудою не надала жодних допустимих доказів такого.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 09 січня 2023 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її матеріали із Личаківського районного суду міста Львова.

Справа № 463/3887/19 надійшла до Верховного Суду 31 січня 2023 року.

Верховний Суд ухвалою від 29 травня 2023 року продовжив ТОВ «Петрушевич Холл» строк на подання відзиву на касаційну скаргу та справу призначив до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 162130217 від 03 квітня 2019 року земельна ділянка площею 1,2591 га на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610137200:02:001:0009, на праві комунальної власності зареєстрована за Львівською міською радою.

Державним реєстратором Вовківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Павлишиним Н-П. А. 21 травня 2018 року на земельній ділянці на АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на кафе-бар загальною площею 18,5 кв. м на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 41264212 від 24 травня 2018 року.

Між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 17 липня 2018 року укладено договір купівлі-продажу кафе-бару загальною площею 18,5 кв. м на АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Черник Н. С. та зареєстрований в реєстрі за № 1161, на підставі якого останньою того ж дня прийнято рішення індексний номер 42099855 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на кафе-бар загальною площею 18,5 кв. м на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1560605346101) та зареєстровано право власності на таке за ОСОБА_2 .

Між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 18 жовтня 2018 року укладено договір купівлі-продажу кафе-бару загальною площею 18,5 кв. м на АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Мішаковою С. Ф. та зареєстрований в реєстрі за № 2054, на підставі якого останньою того ж дня прийнято рішення індексний номер 43562057 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на кафе-бар загальною площею 18,5 кв. м на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1560605346101) та зареєстровано право власності на таке за ОСОБА_1

25 січня 2019 року на підставі договору купівлі-продажу кафе-бару загальною площею 18,5 кв. м на АДРЕСА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Грищенко Н. О. за № 300 від 25 січня 2019 року, останньою того ж дня прийнято рішення індексний номер 45218064 про державну реєстрацію права власності ТОВ «Петрушевич Холл» на кафе-бар загальною площею 18,5 кв. м на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1560605346101) та зареєстровано право власності на таке за ТОВ «Петрушевич Холл».

Місцевим судом також встановлено, що спірний об`єкт, розміщений на АДРЕСА_1 , є металевою тимчасовою, а не капітальною спорудою.

З відповіді Львівського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану від 30 травня 2019 року № 889/16.1-109 судами встановлено, що за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян Личаківським районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області 06 березня 2018 року складено актовий запис про смерть за № 164 щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Львові.

В той же час відомості про смерть ОСОБА_3 у Державному реєстрі не зазначені, дані про звернення із заявою про реєстрацію права власності його спадкоємців у матеріалах реєстраційної справи № 1560605346101 відсутні, а така проведена на підставі заяви ОСОБА_5 як уповноваженої особи ОСОБА_3 на підставі довіреності від 08 лютого 2018 року.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до частини першої статті 367, частини першої статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції у повній мірі не відповідає, з огляду на таке.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно є офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових права на нерухоме майно.

Згідно з вказаним Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» об`єкти нерухомого майна мають бути капітального типу, а не тимчасовими, що є притаманним для малих архітектурних форм і тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності.

Таким чином, при зверненні з позовом позивачем на вирішення суду було передано спір щодо наявності у майна статусу нерухомого та правових підстав проведення його реєстрації

Відповідно до частини першої статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Згідно з частиною другою статті 181 ЦК України рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Статтею 182 цього кодексу визначено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

При цьому, приналежність об`єкта до рухомого або нерухомого майна має різне юридичне значення у тому числі й щодо прав на земельну ділянку відповідно до статті 120 ЗК України.

Крім того, в силу частини четвертої статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв`язку, залізничні колії.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог апеляційний суд належним чином не дослідив характеристики зареєстрованого майна, жодним чином не обґрунтував висновку, що це майно належить до категорії нерухомості, не перевірив, чи не належить спірний об`єкт до передбачених частиною четвертою статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» об`єктів, що не підлягають державній реєстрації.

Верховний Суд звертає увагу, що суть державної реєстрації прав - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, які вже мали місце на підставі рішень відповідних органів, договорів чи інших правовстановлюючих документів, шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру прав, а не безпосереднє створення таких фактів зазначеними записами.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що державним реєстратором здійснено державну реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на кафе-бар, яке не належить до нерухомого майна, а є тимчасовою спорудою, речові права на яку державній реєстрації не підлягають.

Апеляційний суд обмежився формальним підходом до розгляду справи та, констатуючи правомірність дій державного реєстратора, не перевірив фактичних обставин у який передбачений законом спосіб власник набув право власності на вищезазначені об`єкти, якими правовстановлюючими документами таке право підтверджувалося та чи було це майно зареєстровано як нерухоме майно.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

ОСОБА_3 помер у березні 2018 року .

Заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5 подав 21 травня 2018 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державним реєстратором прийнято 24 травня 2018 року (а. с. 149, 150, 174, т. 1), тому майнові права на час смерті ОСОБА_3 не виникли, а до спадкоємців не перейшло право власності на спірне нерухоме майно.

Також правильним є висновок суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та скасування рішень про державну реєстрацію права власності, з таких підстав.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої і другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У статті 204 ЦК України закріплена презумпція правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно із статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У пункті 6 частини першої статті 248 ЦК України визначено, що представництво за довіреністю припиняється у разі смерті особи, яка видала довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності. У разі смерті особи, яка видала довіреність, представник зберігає своє повноваження за довіреністю для ведення невідкладних справ або таких дій, невиконання яких може призвести до виникнення збитків.

Внаслідок смерті фізичної особи її цивільні права та обов`язки припиняються, а тому припиняється дія довіреності, яка була видана нею.

За вчинення правочину з порушенням норм чинного законодавства передбачено настання відповідних наслідків, зокрема визнання вчиненого правочину недійсним.

Такий правовий висновок щодо застосування пункту 6 частини першої статті 248 ЦК України викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 вересня 2020 року у справі № 520/5242/18 (провадження № 61-15098св19), від 23 вересня 2020 року у справі № 206/1526/19 (провадження № 61-16480ск19) та від 24 листопада 2020 року у справі № 201/5916/18 (провадження № 61-6054ск20).

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з даними з Державного реєстру актів цивільного стану громадян ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Тобто, всі подальші дії були вчинені представником ОСОБА_5 на підставі довіреності від 01 березня 2018 року, представництво за якою на підставі пункту 6 частини першої статті 248 ЦК України припинилося у зв`язку зі смертю особи, яка видала довіреність.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 необхідного обсягу цивільної дієздатності продавця за оспорюваними договорами купівлі-продажу та наявність підстав для визнання оспорюваних договорів недійсними і скасування рішень про державну реєстрацію права власності на спірне приміщення з одночасним припиненням права приватної власності.

Посилання апеляційного суд на те, що позбавлення права власності ТОВ «Петрушевич Холл» на кафе-бар загальною площею 18,5 кв. м на АДРЕСА_1 (останній добросовісний набувач спірного майна) буде розцінюватися як втручання у мирне володіння особою своїм майном, що є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини є помилковими, оскільки розглядаючи справи суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц), а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо.

Верховний Суд звертає увагу на те, що з огляду на особливості принципів диспозитивності та змагальності у цивільному процесі України (згідно з якими сторони вільні у розпорядженні їхніми процесуальними правами, зокрема, і щодо подання зустрічного позову, а суд не має можливості розглянути не ініційовані сторонами питання) ТОВ «Петрушевич Холл» не позбавлено можливості заявити позов про відшкодування витрат.

Враховуючи викладене, позбавлення ТОВ «Петрушевич Холл» права власності на спірне нерухоме майно не порушуватиме принцип пропорційності втручання у право власності.

Зазначене узгоджується із правовим висновком, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц (провадження № 14-235цс18) та від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц

(провадження № 14-190цс20).

Також не заслуговують на увагу посилання апеляційного суду на те, що суд першої інстанції прийняв заяву Львівської міської ради про зміну предмета позову, що є порушенням положень статей 10, 11, 12 ЦПК України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з таких підстав.

Згідно з пунктом 2 частини другої, частиною третьою статті 49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Зміна підстав позову передбачає заміну обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Зміна предмета позову відбувається, коли позивач висуває нові матеріально-правові вимоги до відповідача.

Згідно частини четвертої статті 49 ЦПК України у разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею.

Зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною третьою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв`язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або, якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, - після початку першого судового засідання при первісному розгляді справи.

Звертаючись до суду з цим позовом, Львівська міська рада просила:

- скасувати рішення державного реєстратора Вовківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Павлишина Н.-П. А. від 24 травня 2018 року, індексний номер 41264212 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на кафе-бар загальною площею 18,5 кв. м на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1560605346101);

- визнати недійсним договір купівлі-продажу кафе-бару № 1161 загальною площею 18,5 кв. м на АДРЕСА_1 , укладений 17 липня 2018 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Черник Н. С.;

- скасувати рішення приватного нотаріуса Черник Н. С. від 17 липня 2018 року, індексний номер 42099855, про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на кафе-бар загальною площею 18,5 кв. м на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1560605346101);

- визнати недійсним договір купівлі-продажу кафе-бару № 2054 загальною площею 18,5 кв. м на АДРЕСА_1 , укладений 18 жовтня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Мішаковою С. Ф.;

- скасувати рішення приватного нотаріуса Мішакової С. Ф. від 18 жовтня 2018 року, індексний номер 43562057, про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на кафе-бар загальною площею 18,5 кв. м на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1560605346101);

- визнати недійсним договір купівлі-продажу кафе-бару № 300 загальною площею 18,5 кв. м на АДРЕСА_1 , укладений 25 січня 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Петрушевич Холл», посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Грищенко Н. О.;

- скасувати рішення приватного нотаріуса Грищенко Н. О. від 25 січня 2019 року, індексний номер 45218064, про державну реєстрацію права власності Товариством з обмеженою відповідальністю «Петрушевич Холл» (далі - ТОВ «Петрушевич Холл») на кафе-бар загальною площею 18,5 кв. м на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1560605346101).

Личаківський районний суд міста Львова ухвалою від 09 грудня 2020 року закрив провадження у цій справі. Роз`яснив позивачу, що розгляд цього спору відноситься до компетенції господарських судів.

Львівський апеляційний суд постановою від 14 вересня 2021 року апеляційну скаргу Львівської міської ради задовольнив. Ухвалу Личаківського районного суду міста Львова від 09 грудня 2020 року скасував і направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Львівська міська рада 23 лютого 2022 року подала до суду першої інстанції заяву про зміну предмета позову, в якій остаточно просила:

- скасувати рішення державного реєстратора Вовківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Павлишина Н.-П. А. від 24 травня 2018 року, індексний номер 41264212 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на кафе-бар загальною площею 18,5 кв. м на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1560605346101) з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_3 на вказане нерухоме майно;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу кафе-бару № 1161 загальною площею 18,5 кв. м на АДРЕСА_1 , укладений 17 липня 2018 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Черник Н. С.;

- скасувати рішення приватного нотаріуса Черник Н. С. від 17 липня 2018 року, індексний номер 42099855, про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на кафе-бар загальною площею 18,5 кв. м на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1560605346101) з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_2 на вказане нерухоме майно;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу кафе-бару № 2054 загальною площею 18,5 кв. м на АДРЕСА_1 , укладений 18 жовтня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Мішаковою С. Ф.;

- скасувати рішення приватного нотаріуса Мішакової С. Ф. від 18 жовтня 2018 року, індексний номер 43562057, про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на кафе-бар загальною площею 18,5 кв. м на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1560605346101) з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_1 на вказане нерухоме майно;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу кафе-бару № 300 загальною площею 18,5 кв. м на АДРЕСА_1 , укладений 25 січня 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Петрушевич Холл», посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Грищенко Н. О.;

- скасувати рішення приватного нотаріуса Грищенко Н. О. від 25 січня 2019 року, індексний номер 45218064, про державну реєстрацію права власності Товариством з обмеженою відповідальністю «Петрушевич Холл» (далі - ТОВ «Петрушевич Холл») на кафе-бар загальною площею 18,5 кв. м на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1560605346101).

Враховуючи викладене, Львівська міська рада не заявляла нових додаткових вимог (поряд з наявними предметом, підставою, змістом), які можуть вважатись такими, що змінюють раніше заявлений предмет спору, або змінюють підставу позову, позовні вимоги позову стосуються скасування рішень державної реєстрації права власності та визнання недійсними договорів купівлі-продажу спірного приміщення, позивач посилався на ті самі обставини, тому позивач не змінював предмет позову, а судом першої інстанції не було порушено норми процесуального права, а саме, частини четвертої статті 49 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Суд першої інстанції, на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, правильно застосував норми матеріального права, у зв`язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Постанова апеляційного суду не відповідає вимогам щодо законності й обґрунтованості, судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права та правильно застосовані норми матеріального права.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені повно, але апеляційним судом допущено помилку в застосуванні норм матеріального та процесуального права, судове рішення апеляційного суду, відповідно до статті 413 ЦПК України, підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу задоволено частково, тому сплачений Львівською міською радою судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 26 894 грн слід стягнути з відповідачів, а саме по 8 964,67 з кожного.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 413, 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Львівської міської ради задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року скасувати та залишити в силі рішення Личаківського районного суду міста Львова від 17 травня 2022 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрушевич Холл», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Львівської міської ради судові витрати, понесені на сплату судового збору за подання касаційної скарги в розмірі по 8 964,67 (вісім тисяч дев`ятсот шістдесят чотири) гривні 67 копійок з кожного.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийА. І. Грушицький Судді:С. О. Карпенко І. В. Литвиненко Є. В. Петров В. В. Пророк