Ухвала

від 06.07.2023 по справі 405/4535/22

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 405/4535/22

провадження № 1-кс/405/2206/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2023 м. Кропивницький

Слідчий суддя Ленінського районного суду м. Кіровограда ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , захисника підозрюваного ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 розглянувши у судовому засіданні у м. Кропивницькому клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу УСБУ в Кіровоградській області ОСОБА_3 про здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22022120000000217 від 12.08.2022, відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4ст.110-2 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

старший слідчий в ОВС слідчого відділу УСБУ в Кіровоградській області ОСОБА_3 за погодженням з прокурором у кримінальному провадженні прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді з клопотанням про здійснення спеціального досудового розслідування стосовно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному № 22022120000000108 від 05.05.2022, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4ст.110-2 КК України.

В обґрунтування клопотання слідчий вказав, що слідчим відділом УСБУ вКіровоградській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22022120000000217 від 12.08.2022 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.110-2 КК України.

24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об`єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 року, яким фактично створено Організацію Об`єднаних Націй (далі ООН).

До складу ООН входять Україна, РФ та ще 49 країн-засновниць, а також інші країни світу.

Відповідно до ч. 4 ст. 2 Статуту ООН усі Члени вказаної організації утримуються в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним із Цілями Об`єднаних Націй.

Декларацією Генеральної Асамблеї ООН № 36/103 від 9 грудня 1981 року про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями: № 2131 (XX) від 21 грудня 1965 року, що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету; № 2625 (XXV) від 24 жовтня 1970 року, що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН; № 2734 (XXV) від 16 грудня 1970 року, що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки; № 3314 (XXIX) від 14 грудня 1974 року, що містить Визначення агресії, установлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими ж міжнародними документами закріплено обов`язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.

Крім того, у статтях 1-5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року № 3314 (XXIX) серед іншого визначено, що ознаками агресії є:

-застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави;

-застосування збройної сили державою в порушення Статуту ООН.

Будь-яке з наступних діянь, незалежно від оголошення війни, кваліфікується як акт агресії:

-вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не мала, яка є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або частини її;

-бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;

-блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави:

-напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські та повітряні флоти іншої держави;

-застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за угодою з приймаючою державою, у порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди;

-дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави;

-засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, які мають настільки серйозний характер, що це є рівносильним наведеним вище актам, або її значна участь у них.

Жодні міркування будь-якого характеру, чи то політичного, економічного, військового чи іншого характеру, не можуть слугувати виправданням агресії.

У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року (далі Декларація) вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.

Відповідно до розділу V Декларації територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.

24 серпня 1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави України. Згідно з указаним документом територія України є неподільною та недоторканною.

Незалежність України визнали держави світу, серед яких і РФ.

31 травня 1997 року відповідно до положень Статуту ООН і зобов`язань згідно із Заключним актом Наради з безпеки і співробітництва в Європі, Україна та РФ уклали Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і РФ (ратифікований Законом України від 14 січня 1998 року №13/98- ВР та Федеральним Законом РФ від 2 березня 1999 року № 42-ФЗ). Відповідно до статей 2, 3 зазначеного Договору РФ зобов`язалася поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих між ними кордонів та зобов`язалася будувати відносини одна з одною на основі принципів взаємної поваги, суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, мирного врегулювання спорів, незастосування сили або погрози силою, у тому числі економічні та інші способи тиску, права народів вільно розпоряджатися своєю долею, невтручання у внутрішні справи, додержання прав людини та основних свобод, співробітництва між державами, сумлінного виконання взятих міжнародних зобов`язань, а також інших загальновизнаних норм міжнародного права.

Відповідно до опису і карти державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та РФ про українсько-російський державний кордон від 28 січня 2003 року (ратифікований РФ 22 квітня 2004 року), територія Автономної Республіки Крим, м.Севастополя, Донецької і Луганської областей відноситься до території України.

Отже, з урахуванням вищевикладених норм міжнародного гуманітарного та національного права на території України розпочався збройний конфлікт внаслідок акту агресії РФ при наступних обставинах.

Всупереч вказаним нормам міжнародного гуманітарного права президент РФ, а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади РФ, діючи всупереч вимогам п. п. 1,2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів ЗС РФ на територію України.

22 лютого 2022 року Президент Російської Федерації направив до Ради Федерації звернення про використання Збройних Сил РФ за межами РФ, яке було задоволено.

24 лютого 2022 року приблизно о 5 годині Президент Російської Федерації оголосив про рішення розпочати повномасштабну військову агресію проти України.

У подальшому Збройні Сили РФ. які діяли за наказом керівництва РФ і ЗС РФ, вторглись на територію Україну шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно увійшли на територію Україну через державні кордони України в Харківській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснила збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та здійснили окупацію частин вказаної території, чим змінили межі території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією при цьому нанесли ракетно-бомбові удари по військовим і цивільним об`єктам України, а також ввели на територію суверенної держави війська країни-агресора.

Таким чином, з 24.02.2022 і по цей день дії РФ проти України підпадають під всі пункти, передбачені ст. 3 Резолюції 3314, а тому такі дії слід кваліфікувати саме як акт агресії РФ проти України.

У зв`язку з цим, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан, який на цей час відповідно до чинного законодавства триває.

Досудовим розслідуванням встановлено, що території Кіровоградської області здійснює господарську діяльність АТ «Кіровоградське рудоуправління» (ЄДРПОУ 00191891), яке здійснює видобуток та переробку вторинного каоліну в межах Обознівського родовища каолінів.

Згідно реєстраційних даних, кінцевим бенефіціарним власником та отримувачем дивідендів вказаного підприємства з часткою 52% є російське підприємство ТОВ «Трест» (ООО «Трест», ОГРН: 1037843008268, ИНН: 7825409750, КПП: 472601001, юридична та фактична адреса: 188544, РФ, Ленінградська область, м. Сосновий бор, вул. Красних фортов, 20А, в особі громадянина РФ ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Денау Узбецької РСР.

Водночас, АТ «Кіровоградське рудоуправління» мало сталі фінансово-господарські зв`язки з АТ «Боровчиский комбінат вогнетривів» (АО «Боровчиский комбинат огнеупоров» ОГРН 1025300987139, РФ, Новгородская область, Боровчиский р-н, г. Боровичи, ул. Международная, д. 1, далі АТ «БКВ») та за вказівки ОСОБА_4 здійснювали реалізацію вторинних каолінів АТ «Боровчиский комбінат вогнетривів» за заниженою вартістю, протягом 2020-2022 років, відповідно до укладених зовнішньо-економічних контрактів загальним обсягом 126 тис. тонн на суму 63,046 млн.грн. відповідно до контракту №04-20 від 12.05.2020.

ОСОБА_4 фактично входить до складу акціонерів та ради директорів АТ «Боровчиский комбінат вогнетривів» (ОГРН 1025300987139, РФ, Новгородская область, Боровчиский р-н, г. Боровичи, ул. Международная, д. 1, далі АТ «БКВ») та здійснює вирішальний вплив на діяльність підприємства, організовує провадження діяльність на території країни-агресора, формує та здійснює вирішальний вплив при прийнятті рішень з укладання бюджетних контрактів з силовими структурами, державними установами та організаціями країни-агресора.

Акціонерне товариство «БКВ» (рос. - АО «БКО», ОГРН 1025300987139, РФ, Новгородская область, Боровчиский р-н, г. Боровичи, ул. Международная, д. 1) здійснює постачання товарів, робіт та послуг на замовлення підприємств військово-промислового комплексу РФ та силових структур країни-агресора. Зокрема, на замовлення головного управління міністерства російської федерації в справах громадянської оборони, надзвичайних подіям та ліквідації стихійних лих по Новгородській області, відповідно до договорів №Дг23-05330 від 04.05.2023 та №Дг23-05072 забезпечується теплопостачання силових структур країни-агресора.

Водночас, за 2022 рік АТ «БКВ» (рос. - АО «БКО», ОГРН 1025300987139, РФ, Новгородская область, Боровчиский р-н, г. Боровичи, ул. Международная, д. 1) наростило свої потужності збільшивши продаж вторинних каолінів, які були отримані від АТ «Кіровоградське рудоуправління», та продукції їх переробки на внутрішньому ринку РФ, що підтверджується бухгалтерським звітом АТ «БКВ» (рос. - АО «БКО», ОГРН 1025300987139, РФ, Новгородская область, Боровчиский р-н, г. Боровичи, ул.Международная, д. 1) №24 від 29.03.2023 та річним звітом АТ «БКВ» за 2022 рік.

Внаслідок ведення господарської діяльності за наданими ОСОБА_4 преференціями, за вказівки останнього АТ «БКВ» сплачено податків до бюджету країни-агресора у період повномасштабного вторгнення на загальну суму 2 429 467 000 рос.руб., у тому числі до федерального бюджету 1 077 893 000 рос. руб., до регіонального бюджету 848 023 000 рос.руб., до позабюджетних фондів (ЄСВ тощо) 503 551 000 рос.руб.

Країною-агресором вказані кошти спрямовуються для забезпечення військово-промислового комплексу РФ та фінансування регулярних та нерегулярних збройних формувань, які приймають участь у збройній агресії та інших діях, спрямованих на насильницьку зміну меж території та державного кордону України.

Водночас, ОСОБА_4 є засновником ТОВ «Московський Завод «Фізприбор» (рос. ООО «Московский Завод «Физприбор»), ІНН 7701046831, ОГРН: 1037739731369, розташований за адресою: РФ, Москва, вул. Нижня Красносельська, буд. 40/12, корп. 20, повр. 7, офіс 729. Вид діяльності: виготовлення інструментів та приборів для вимірювання, тестування та навігації, виконує замовлення державного холдингу, прямо підпорядкованого уряду РФ, використовуючи підпорядковану компанію для закупівлі та удосконалення технологій, які в подальшому використовуються у військово-промисловому комплексі РФ. ТОВ «Московський Завод «Фізприбор» має ліцензію АВ ЦО-11-101-11921 від 16.09.2020 по 16.09.2025 рік, вид діяльності (конструювання та виготовлення обладнання для ядерних установок, пунктів зберігання ядерних матеріалів, та радіоактивних речовин, сховище радіоактивних відходів.

Відповідно офіційної інформації основним замовником продукції ТОВ «Московський Завод «Фізприбор» є державний холдинг РФ АТ «Концерн РОСЕНЕРГОАТОМ» (рос. АО «Росийский концерн по производству электрической и тепловой энергии на атомных станциях» ІНН 7721632827, ОГРН 5087746119951, адреса: Москва, вул. Большая Ординка, буд. 24/26), посадові особи якого причетні до захоплення об`єктів енергетики України.

На сьогоднішній день, ТОВ «Московський Завод Фізприбор», здійснює спільну господарську діяльність на замовлення АТ «Росенергоатом» відповідно до укладеного договору №57721632827180018780000 від 24.03.2021 на поточний ремонт пристрою контролю швидкості енергоблоків №1-4 на одному з підпорядкованих АТ «Росенергоатом» об`єкті.

Враховуючи викладене, своїми діями бенефіціарний власник АТ «Кіровоградське рудоуправління» (ЄДРПОУ 00191891), акціонер та засновник АО «Боровчиский комбінат огнеупоров» (ОГРН 1025300987139) ТОВ «Московський Завод «Фізприбор» (ІНН 7701046831, ОГРН: 1037739731369) та ТОВ «Трест» (ОГРН: 1037843008268, ИНН: 7825409750) ОСОБА_4 , здійснює матеріальне забезпечення дій, вчинених з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що призвели до інших тяжких наслідків тимчасової окупації частини території України.

Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст.110-2 КК України, а саме у фінансуванні дій, вчинених з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, якщо вони призвели до інших тяжких наслідків.

У зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації, воєнним станом в Україні та проведенням бойових дій, беручи до уваги те, що існують достатні підстави вважати, що ОСОБА_4 перебуває на території Російської Федерації та обґрунтовану неможливість вручити повістку про виклик особи, з дотриманням вимог ст. ст. 111, 135, 278 КПК України, в газеті «Урядовий кур`єр» № 115 (7513) від 09.06.2023, яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора опубліковано повістку про виклик ОСОБА_4 на 13.06.2023, 14.06.2023, 15.06.2023 та 16.06.2023 за зазначеною в повістці адресою для проведення слідчих та процесуальних дій у кримінальному провадженні №22022120000000217 від 12.08.2022, отримання письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.110-2 КК України, допиту в якості підозрюваного тощо.

Жодного разу у призначений час громадянин України ОСОБА_4 у призначене місце не з`явився, про неможливість та причини неприбуття не повідомив.

Відповідно до ч. 1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 111 КПК України повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію. Повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.

Главою 11 КПК України визначається порядок виклику слідчим, прокурором, судовий виклик і привід.

Відповідно до ч. 8 ст. 135 КПК України повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою -сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Враховуючи наведені вище обставини, слідчим за погодженням з прокурором 14.06.2023, з дотриманням вимог ст. ст. 111, 135, 278 КПК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у відповідності та у спосіб, передбачений чинним кримінальним процесуальним законодавством України (опубліковано повідомлення про підозру на веб-сайті Офісу Генерального прокурора та в газеті «Урядовий кур`єр» № 118 (7516) від ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження).

Таким чином 14.06.2023 у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_4 набув статусу підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.110-2 КК України, а саме у фінансуванні дій, вчинених з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, якщо вони призвели до інших тяжких наслідків.

Постановами слідчого від 19.06.2023 на підставі ст. 281 КПК України підозрюваного ОСОБА_4 оголошено у всеукраїнський та міжнародний розшук.

У зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації, воєнним станом в Україні та проведенням бойових дій, конкретне фактичне місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_4 на цей час не відомо, проте зібрані докази дають достатні підстави вважати, що підозрюваний перебуває на території м. Сосновий Бір Ленінградської області Російської Федерації, де переховується від органів слідства з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Враховуючи зазначені обставини до Ленінського районного суду м. Кіровограда в порядку п. 1 ч. 2 ст. 188 КПК України подано клопотання про дозвіл на затримання підозрюваного з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_4 одночасно з поданням клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Для розгляду вказаного клопотання, підозрюваний за судовим викликом в судове засідання не з`явився.

За результатами судового розгляду 19.06.2023 слідчим суддею Ленінського районного суду м. Кіровограда задоволено клопотання слідчого погодженого прокурором про дозвіл на затримання підозрюваного з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_4 .

Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.110-2 КК України, повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:

1)повідомленням про вчинення кримінального правопорушення від 12.08.2022;

2)відповіддю на доручення від 06.06.2022;

3)аудиторським висновком незалежного аудитора №24 від 29.03.2023;

4)договорами №Дг23-05330 від 04.05.2023 та №Дг23-05072;

5)відповіддю на доручення від 17.05.2022;

6)відповіддю на запит № 227 від 29.08.2022;

7)статутом АТ «Кіровоградське Рудоуправління»;

8)статутом ДП «Мінерал»;

9)протоколом допиту свідка ОСОБА_7 ;

10)повідомлення про підозру ОСОБА_4 ;

11)іншими матеріалами кримінального провадження.

Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у фінансуванні дій, вчинених з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, якщо вони призвели до інших тяжких наслідків, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст.110-2 КК України.

Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на цей час докази у кримінальному провадженні свідчать про об`єктивний зв`язок підозрюваного ОСОБА_4 із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 297-1 КПК України, спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні щодо злочинів, зокрема передбачених статтею 110-2 Кримінального кодексу України, стосовно підозрюваного, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошений у міжнародний розшук.

Постановою Верховної Ради України від 27.01.2015 № 129-VIII затверджено Звернення Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором, відповідно до якої Верховною Радою України визнано Російську Федерацію державою-агресором.

У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 297-2 КПК України відомостями про те, що підозрюваний перебуває на території м. Сосновий Бір Ленінградської області Російської Федерації, тобто на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, свідчать такі докази:

- відповідь на доручення від 29.06.2023.

Про те, що підозрюваний переховується від слідства та суду свідчить таке:

- з дотриманням вимог ст. ст. 111, 135, 278 КПК України в газеті «Урядовий кур`єр» № 115 (7513) від 09.06.2023, яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора опубліковано повістки про виклик ОСОБА_4 на 13.06.2023, 14.06.2023, 15.06.2023 та 16.06.2023 за зазначеною в повістці адресою для проведення слідчих та процесуальних дій у кримінальномупровадженні №22022120000000217від 12.08.2022, отримання письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення,передбаченого ч.4 ст. 110-2 КК України, допиту в якості підозрюваного тощо.

- проведеними оперативно-розшуковими заходами згідно з відповіддю на доручення від 29.06.2023, встановлено, що ОСОБА_4 переховується від органов досудового розслідування на території держави-агресора Російської Федерації.

Жодного разу у призначений час громадянин ОСОБА_4 у призначене місце не з`явився, про неможливість та причини неприбуття не повідомив.

Враховуючи те, що підозрюваний належним чином викликався для повідомлення про підозру та проведення процесуальних дій, у спосіб передбачений законом, а саме через засоби масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на сайті Офісу Генерального прокурора, проте не з`явився у призначений час та не повідомив про причини неприбуття, та згідно відповіді на доручення підозрюваний ОСОБА_4 переховується від органів слідства на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором з метою ухилення кримінальної відповідальності.

Наведені обставини унеможливлюють завершення досудового розслідування без проведення спеціального досудового розслідування, оскільки підозрюваний перебуває на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, де переховується від органів досудового розслідування.

Враховуючи наведене, з метою досягнення завдань кримінального провадження, дотримання належної правової процедури, необхідним вбачається отримати дозвіл слідчого судді на проведення спеціального досудового розслідування.

Наведені положення КПК України щодо можливості проведення спеціального досудового розслідування повністю узгоджуються з діючою судовою практикою.

Згідно з ч. 5 ст. 139 КПК України ухилення від явки на виклик слідчого, прокурора чи судовий виклик слідчого судді, суду (неприбуття на виклик без поважної причини більш як два рази) підозрюваним, обвинуваченим, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, є підставою для здійснення спеціального досудового розслідування чи спеціального судового провадження.

Враховуючи наведене, достовірно встановлено, що підозрюваний ОСОБА_4 :

-обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 110-2 КК України;

-переховується від органів слідства з метою ухилення від кримінальної відповідальності (ухиляється від явки на виклик слідчого, прокурора, зокрема, не прибув на виклик без поважної причини більше 2 разів, не прибув на судовий виклик);

-переховується на території країни агресора.

Слідчий в клопотанні вказав, що наявні достатні підстави для проведення у кримінальному провадженні №22022120000000217 від 12.08.2022 стосовно ОСОБА_4 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.110-2 КК України, спеціального досудового розслідування.

У судовому засіданні слідчий підтримав клопотання, просив задовольнити.

Захисник не заперечувала щодо задоволення клопотання слідчого про здійснення спеціального досудового розслідування.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши думку слідчого та захисника слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступних висновків.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділом УСБУ вКіровоградській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22022120000000217 від 12.08.2022 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.110-2 КК України (а.к. 6 витяг з ЄРДР).

Щодо процесуального статусу ОСОБА_4 у кримінальному провадженні та дотримання вимог із повідомлення особі про підозру.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є, зокрема, особа щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.

Відповідно до ч. 1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 111 КПК України повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію. Повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.

Главою 11 КПК України визначається порядок виклику слідчим, прокурором, судовий виклик і привід.

Відповідно до ч. 8 ст. 135 КПК України повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою -сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Враховуючи наведені вище обставини, слідчим за погодженням з прокурором 14.06.2023, з дотриманням вимог ст. ст. 111, 135, 278 КПК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у відповідності та у спосіб, передбачений чинним кримінальним процесуальним законодавством України (опубліковано повідомлення про підозру на веб-сайті Офісу Генерального прокурора та в газеті «Урядовий кур`єр» № 118 (7516) від ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження).

Таким чином 14.06.2023 у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_4 набув статусу підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.110-2 КК України, а саме у фінансуванні дій, вчинених з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, якщо вони призвели до інших тяжких наслідків.

Таким чином, вручення повідомлення про підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.110-2КК України відбулося у спосіб передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України.

Щодо обґрунтованості підозри:

Відповідно до ч.2 ст. 297-4 КПК України під час вирішення питання про здійснення спеціального досудового розслідування слідчий суддя зобов`язаний врахувати наявність достатніх доказів для підозри особи щодо якої подано клопотання у вчиненні кримінального правопорушення.

Положення кримінального процессуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри». В оцінці цього питання слідчий судя користується практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.

У рішеннях, зокрема «Фокс, Кемпбел і Гартлі протии Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтованаи підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

Під час розгляду клопотання слідчий суддя встановив, що органом досудового розслідування ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4ст.110-2 КК України. Його причетність до оголошеної підозри підтверджується матеріалами доданими до клопотання, а саме: повідомленням про вчинення кримінального правопорушення від 12.08.2022; відповіддю на доручення від 06.06.2022; аудиторським висновком незалежного аудитора №24 від 29.03.2023; договорами №Дг23-05330 від 04.05.2023 та №Дг23-05072; відповіддю на доручення від 17.05.2022; відповіддю на запит № 227 від 29.08.2022; статутом АТ «Кіровоградське Рудоуправління»; статутом ДП «Мінерал»; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 ; повідомлення про підозру ОСОБА_4 .

Таким чином, наявні матеріали на думку слідчого судді свідчать, що існують факти та інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що ОСОБА_4 міг вчинити кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4ст.110-2 КК України.

Щодо факту переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та суду.

Під ухиленням від слідства або суду слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за скоєний злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (постанова Верховного суду від 19.06.2018, справа № 659/234/16-к).

Про те, що підозрюваний переховується від слідства та суду свідчить таке:

- з дотриманням вимог ст. ст. 111, 135, 278 КПК України в газеті «Урядовий кур`єр» № 115 (7513) від 09.06.2023, яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора опубліковано повістки про виклик ОСОБА_4 на 13.06.2023, 14.06.2023, 15.06.2023 та 16.06.2023 за зазначеною в повістці адресою для проведення слідчих та процесуальних дій у кримінальномупровадженні №22022120000000217від 12.08.2022, отримання письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення,передбаченого ч.4 ст. 110-2 КК України, допиту в якості підозрюваного тощо.

- проведеними оперативно-розшуковими заходами згідно з відповіддю на доручення від 29.06.2023, встановлено, що ОСОБА_4 переховується від органов досудового розслідування на території держави-агресора Російської Федерації.

В судовому засіданні встановлено, що жодного разу у призначений час громадянин України ОСОБА_4 у призначене місце не з`явився, про неможливість та причини неприбуття не повідомив.

Так, підозрюваний належним чином викликався для повідомлення про підозру та проведення процесуальних дій, у спосіб передбачений законом, а саме через засоби масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на сайті Офісу Генерального прокурора, проте не з`явився у призначений час та не повідомив про причини неприбуття, та згідно відповіді на доручення підозрюваний ОСОБА_4 переховується від органів слідства на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором з метою ухилення кримінальної відповідальності.

Стаття 281 КПК України зазначає, що якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного. Про оголошення розшуку виноситься окрема постанова.

Постановою старшого слідчого в ОВС слідчого відділу УСБУ в Кіровоградській області ОСОБА_3 від 19.06.2023 підозрюваного ОСОБА_4 оголошено у розшук (а.к. 74).

Крім того, постановою старшого слідчого в ОВС слідчого відділу УСБУ в Кіровоградській області ОСОБА_3 від 19.06.2023 підозрюваного ОСОБА_4 оголошено у міжнародний розшук (а.к. 75).

З матеріалів клопотання вбачається, що органом досудового розслідування вжито достатньо заходів, для того, щоб дійти висновку про те, що підозрюваний ОСОБА_4 переховується від органів слідства з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Крім того, слідчий суддя вважає, що в матеріалах провадження наявні відомості про те, що ОСОБА_4 обізнаний про те, що він розшукується компетентними органами України за вчинення ним злочину проти держави, у зв`язку з чим, підозрювана переховується від органу досудового розслідування.

Спеціальне досудове розслідування (inabsentia) здійснюється стосовно одного чи декількох підозрюваних згідно із загальними правилами досудового розслідування, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень глави 24-1 (ч. 1 ст. 297-1 КПК України)

Відповідно доч.2ст. 297-1КПК України спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбаченихстаттям 109,110,110-2,111,111-1,111-2,112,113,114,114-1,114-2,115,116,118,частиною другоюстатті 121,частиною другоюстатті 127, частинамидругоюітретьоюстатті 146,статтями 146-1,147,частинами другою - п`ятоюстатті 191 (у випадку зловживання службовою особою своїм службовим становищем),статтями 209,255-258,258-1,258-2,258-3,258-4,258-5,348,364,364-1,365,365-2,368,368-2,3683,3684,369,3692,370,379,400,408,436,4361,437,438,439,440,441,442,443,444,445,446,447Кримінального кодексу України, стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошений у міжнародний розшук.

Частиною 2статті 7 КПК Українивстановлено, що зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (inabsentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом.

Сторона обвинувачення зобов`язана використати всі передбачені законом можливості для дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого (зокрема, прав на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя) у разі здійснення кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia).

Згідно з ч. 5 ст. 139 КПК України ухилення від явки на виклик слідчого, прокурора чи судовий виклик слідчого судді, суду (неприбуття на виклик без поважної причини більш як два рази) підозрюваним, обвинуваченим, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, є підставою для здійснення спеціального досудового розслідування чи спеціального судового провадження.

Відповідно до вимогст. 5 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції», ухилення від явки на виклик слідчого, прокурора чи судовий виклик слідчого судді, суду (неприбуття на виклик без поважної причини більш як два рази) підозрюваним, обвинуваченим, який перебуває в районі проведення антитерористичної операції, та оголошення його у розшук є підставою для здійснення спеціального досудового розслідування чи спеціального судового провадження в порядку, передбаченомуКримінальним процесуальним кодексом України, з особливостями, встановленими цим Законом. Вимога про оголошення у міждержавний або міжнародний розшук не поширюється на випадки, якщо вирішується питання про застосування стосовно цих осіб спеціального кримінального провадження.

З урахуванням викладених обставин, в судовому засіданні, на підставі письмових матеріалів, доданих до клопотання, враховуючи, що підозрюваний належним чином викликався для повідомлення про підозру та проведення процесуальних дій, у спосіб передбачений законом, а саме через засоби масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на сайті Офісу Генерального прокурора, проте не з`явився у призначений час та не повідомив про причини неприбуття, та згідно відповіді на доручення підозрюваний ОСОБА_4 переховується від органів слідства на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором з метою ухилення кримінальної відповідальності, обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину щодо якого, відповідно до ч. 2ст. 297-1 КПК України, передбачено можливість здійснення спеціального досудового розслідування, клопотання слідчого є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст.297-1 - 297-4,309, 369-372 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого - задовольнити.

Здійснювати спеціальне досудове розслідування у кримінальному провадженню № 22022120000000217 від 12.08.2022 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4ст. 110-2 КК України.

У випадку, якщо підстави для постановлення слідчим суддею ухвали про спеціальне досудове розслідування перестали існувати, подальше досудове розслідування здійснюється згідно із загальними правилами, передбаченими КПК України.

Копію ухвали суду надіслати прокурору, слідчому та захиснику.

Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Слідчий суддя ОСОБА_8