Рішення

від 10.07.2023 по справі 586/39/22

ГАДЯЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 586/39/22

Провадження № 2/526/58/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2023 року Гадяцький районний суд Полтавської області в складі

головуючої судді Тищенко Л. І.

з участю секретаря Лопушняк Т. П.

представника відповідача Кубракова С. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Гадяч у режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного природного парку «Деснянсько - Старогутський» про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,

у с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання незаконним та скасувати наказ №53/ОС від 09 грудня 2021 року «Про відсторонення від роботи працівників, що відмовляються або ухиляються від вакцинації проти COVID -19, виданий в.о. директора Національного природного парку «Деснянсько-Старогутський» Д. Артеменка про відсторонення його від роботи, поновлення на роботі та зобов`язання виплатити невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи.

Позов мотивує тим, що з 09.10.2018 працює сторожем в природоохоронному науково-дослідному відділенні Національного природного парку «Деснянсько-Старогутський», по теперішній час, згідно запису №14 у трудовій книзі. У листопаді 2021 року він стикнувся з грубим порушенням його конституційного права на працю з боку відповідача, яке полягало в тому, що у нього постійно вимагали на роботі медичну інформацію щодо вакцинації від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

10.11.2021 йому було вручено наказ №184/ОД від 10.11.2021 про виконання наказу МОЗ, виданий директором Національного природного парку «Деснянсько-Старогутський» С. В. Кубраковим з посиланням на наказ МОЗ №2396 від 01.11.2021 «Про затвердження змін до переліку професій, виробництва та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», пункт 19 постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2021 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів для працівників установи, які не зробили профілактичне щеплення», ст. 46 КЗпП України, яким було повідомлено, що до 09.12.2021 працівникам Національного природного парку «Деснянсько-Старогутський» потрібно надати підтверджуючі документи медичної установи (довідка встановленого зразка) щодо проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, або наявність протипоказань щодо щеплення. У разі відсутності потрібної інформації працівники будуть відсторонені від роботи із збереженням місця роботи, однак без збереження заробітної плати (ст. 46 КЗпП України).

Наказом №53/ОС від 09 грудня 2021 року «Про відсторонення від роботи працівників, що відмовляються або ухиляються від вакцинації проти COVID -19, виданим в.о. директора Національного природного парку «Деснянсько-Старогутський» Д. Артеменка його було відсторонено від роботи до усунення причин, що його зумовили (до пред`явлення документів, що підтверджують вакцинацію, або наявність протипоказань до вакцинації, або закінчення терміну дії карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020. Але ні в посадовій інструкції, ні в будь-якому іншому документі, що були підписані між ним та відповідачем такого зобов`язання з його боку не було, як не передбачалось повноваження відповідача на відсторонення його від роботи з підстав відсутності вищевказаного щеплення. Всі необхідні документи щодо його стану здоров`я було вже надано відповідачу при влаштуванні на роботу. Таке відсторонення позивач вважає порушенням права на працю, гарантованого Конституцією України, нормами Кодексу законів про працю України та Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

З цих підстав ОСОБА_1 просив суд скасувати наказ №53/ОС від 09 грудня 2021 року «Про відсторонення від роботи працівників, що відмовляються або ухиляються від вакцинації проти COVID -19, виданий в.о. директора Національного природного парку «Деснянсько-Старогутський» Д. Артеменка про відсторонення його від роботи, поновити його на роботі та зобов`язати виплатити невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи.

Згідно ухвали Середино-Будського районного суду від 18.01.2022 відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідно до розпорядження Верховного Суду від 22.03.2022 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено підсудність судових справ, а саме територіальна підсудність судових справ Середино-Будського районного суду Сумської області визначена Гадяцькому районному суду Полтавської області.

Відповідач надав відзив на позов, в якому не визнав позовні вимоги позивача, та вказує, що згідно ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Керівник НПП «Деснянсько-Старогутський» діяв у відповідності до п.41-6 постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2021 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів для працівників установи, які не зробили профілактичне щеплення», згідно якої всі працівники НПП «Деснянсько-Старогутський» підлягають обов`язковому профілактичному щепленню проти гострої респіраторної хвороби COVID-19. Оскільки позивачем не надано документів на підтвердження обов`язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, у відповідності до ст. 46 КЗпП України, п. 41-6 постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2021, позивача було відсторонено від роботи до усунення причин, що його зумовили (до надання документів, що підтверджують проведення обов`язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 або довідки встановленого зразка про наявність протипоказань до проведення щеплення або до закінчення терміну дії карантину). Твердження позивача про грубе порушення його конституційного права на працю, яке полягало у тому, що в нього відповідач постійно вимагав незаконно медичну інформацію щодо вакцинації від респіраторної хвороби COVID-19 є безпідставним та не відповідає дійсності, оскільки ніякої медичної інформації від позивача відповідачем не вимагалось і порушення його конституційного права на працю не було, так як інформація про проведення вакцинації від респіраторної хвороби COVID-19 не є медичною та конфіденційною інформацією. Відсторонення від роботи позивача не є дисциплінарним стягненням (звільненням) і за позивачем зберігається його робоче місце, відсторонення має тимчасовий характер. Термін відсторонення не є вимушеним прогулом, за який може бути виплачена середня заробітна плата. Оскільки працівник протягом терміну відсторонення не виконує свої трудові обов`язки, тому і не має права на оплату праці.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, надав заяву, в якій просив суд позовні вимоги задовольнити, справу розглянути без його участі.

Представник відповідача НПП«Деснянсько-Старогутський»Кубраков С. В. у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав, з підстав зазначених у відзиві.

Відповідно донаказу №86-Овід 08.10.2018 НПП«Деснянсько-Старогутський»,ОСОБА_1 прийнятий на роботу сторожем Старогутського природоохоронного науково-дослідного відділення на 0,5 посадового окладу з 09.10.2018.

Згідно наказу №115-О від 30.11.2018 ОСОБА_1 переведений на повний робочий день з посадовим окладом згідно штатного розпису.

Відповідно до наказу №184/ОД від 10.11.2021 директора Національного природного парку «Деснянсько-Старогутський» Кубракова С. «Про виконання наказу МОЗ №2396 від 01.11.2021 «Про затвердження змін до переліку професій, виробництва та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», працівникам Національного природного парку «Деснянсько-Старогутський» було повідомлено, що до 09.12.2021 їм потрібно надати підтверджуючі документи медичної установи (довідка встановленого зразка) щодо проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, або наявність протипоказань щодо щеплення. У разі відсутності потрібної інформації працівники будуть відсторонені від роботи із збереженням місця роботи, однак без збереження заробітної плати (ст. 46 КЗпП України).

Згідно наказу №53/ОС від 09 грудня 2021 року «Про відсторонення від роботи працівників, що відмовляються або ухиляються від вакцинації проти COVID -19, виданим в.о. директора Національного природнього парку «Деснянсько-Старогутський» Дениса Артеменка, було відсторонено ОСОБА_1 від роботи.

Відповідно до наказу від 28.02.2022 №8/ОС заступника директора Національного природного парку «Деснянсько-Старогутський» Сергія Сугакова «Про зупинення дії наказу НПП «Деснянсько-Старогутський» від 09.12.2021 №53/ОС «Про відсторонення від роботи працівників, що відмовляються або ухиляються від вакцинації проти COVID -19» на підставі ст. 10 ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров`я», ст. 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб», ЗУ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з набранням чинності наказу Міністерства охорони здоров`я від 25.02.2022 №380 «Про зупинення дії наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 № 2153» зупинено дію наказу НПП «Деснянсько-Старогутський» від 09.12.2021 №53/ос «Про зупинення дії наказу НПП «Деснянсько-Старогутський» від 09.12.2021 №53/ос «Про відсторонення від роботи працівників, що відмовляються або ухиляються від вакцинації проти COVID -19» до завершення воєнного стану в Україні та допущено до роботи ОСОБА_1 з 01.03.2022.

Статтею 43 Конституції України гарантовано кожному право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю.

Забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому громадському об`єднанні, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їхніх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції», а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання (стаття 2-1 КЗпП України).

Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (стаття 5-1 КЗпП України).

Відсторонення працівників від роботи роботодавцем допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством (частина перша статті 46 КЗпП України).

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі №130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) зазначено, що «нагальна необхідність ужиття державою у 2021 році заходів для захисту здоров`я населення (зокрема, для попередження поширення коронавірусу SARS-CoV-2, мінімізації ризиків ускладнень і смертності у хворих на COVID-19) не викликає сумнівів. Проте слід з`ясувати, чи було нагально необхідним відсторонення позивачки від роботи та наскільки саме таке відсторонення сприяло досягненню зазначеної легітимної мети».

За змістом Переліку № 2153 обов`язковим профілактичним щепленням проти COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають усі працівники визначених цим документом органів, закладів, підприємств, установ, організацій у разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16 вересня 2011 року № 595. Отже, Перелік № 2153 передбачав низку винятків, пов`язаних зі станом здоров`я конкретної людини, із загального правила про обов`язкову вакцинацію зазначених груп працівників незалежно від того, чи є в них об`єктивна необхідність контактувати на роботі з іншими людьми та з якою саме їх кількістю, тобто чи мають підвищений ризик інфікуватися коронавірусом SARS-CoV-2 та/або сприяти його подальшому поширенню. Критеріїв вибору підприємств, установ та організацій для включення до Переліку № 2153 останній не містить.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що відсторонення особи від роботи, що може мати наслідком позбавлення її в такий спосіб заробітку без індивідуальної оцінки поведінки цієї особи, лише на тій підставі, що вона працює на певному підприємстві, у закладі, установі, іншій організації, може бути виправданим за наявності дуже переконливих підстав. У кожному випадку слід перевіряти, чи була можливість досягнути поставленої легітимної мети шляхом застосування менш суворих, ніж відсторонення працівника від роботи, заходів після проведення індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема, оцінки об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, можливості організації дистанційної чи надомної роботи тощо.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що в кожному конкретному випадку для вирішення питання про наявність підстав для обов`язкового щеплення працівника проти COVID-19 і, відповідно, для відсторонення працівника від роботи, слід виходити не тільки з Переліку № 2153, але й оцінки загрози, яку потенційно на роботі може нести невакцинований працівник. Зокрема, слід враховувати і такі обставини, як: - кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих); - форму організації праці (дистанційна/надомна), у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щепленим; - умови праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19, зокрема потребу відбувати у внутрішні та закордонні відрядження; - контакт працівника з продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням.

Визначаючи об`єктивну необхідність щеплення працівника і перевіряючи законність його відсторонення від роботи для протидії зараженню COVID-19, необхідно з`ясовувати наявність наведених вище та інших факторів.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 682/1692/17 дійшов висновку, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я заінтересованих осіб є виправданою. Принцип важливості суспільних інтересів превалює над особистими правами особи, однак лише тоді, коли таке втручання має об`єктивні підстави та є виправданим. Аналогічний висновок зробив Верховний Суд і в постановах від 10 березня 2021 року у справі № 331/5291/19 (провадження № 61-17335св20), від 20 березня 2018 року у справі № 337/3087/17 (провадження № К/9901/283/18), від 08 лютого 2021 року у справі № 630/554/19 (провадження № 61-6307св20).

Частиною 1 статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працює у відповідача сторожем.

Відповідач не врахував, що застосування до позивача такого заходу як відсторонення від роботи не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема, об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми.

Відповідач не встановив жодних фактів, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні саме позивача від роботи. Тому таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самого позивача.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконним і скасування спірного наказу про відсторонення його від роботи є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Оскільки позивач не був звільнений з роботи, тому його вимога про поновлення на роботі задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання щодо вимоги позивача про стягнення заробітної плати за час незаконного відсторонення від роботи, суд виходить із наступних норм права та мотивів їх застосування.

Як визначено в частині першоїстатті 94 КЗпП Українизаробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Судом було встановлено, що в період відсторонення позивача від роботи йому було призупинено виплату заробітної плати.

Оскільки судом встановлено, що у порушеннястатті 46 КЗпПроботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов в частині стягнення невиплаченої заробітної плати позивачу за час відсторонення його від роботи.

Положеннястатті 235 КЗпП Українивстановлюють відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування.

У випадках стягнення на користь працівників середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи середній заробіток визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарних місяці роботи.

Ухвалою суду від 16.02.2023 відповідача було зобов`язано надати суду розрахунок невиплаченої заробітної плати ОСОБА_1 за час відсторонення від роботи, на підставі наказу №53/ОС від 09.12.2021.

Згідно наданого відповідачем НПП «Деснянсько-Старогутський» розрахунку, невиплачена середня заробітна плата позивачу за період з 09.12.2021 по 28.02.2022, тобто за час відсторонення його від роботи на підставі наказу №53/ОС від 09.12.2021 з вирахуванням обов`язкових платежів становить 13243 грн 97 коп., яка підлягає стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1 .

Крім того, оскільки позивача по справі звільнено від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд вважає, відповідно дост. 141 ЦПК України, підлягає до стягнення з відповідача на користь держави судовий збір, відповідно до задоволених позовних вимог в сумі 1 984 грн 80 коп.

Керуючись ст. 19 Конституції України, статтями 46, 94, 235 КЗпП України, статтями 141, 258,259,263-265,273,354 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Національного природного парку «Деснянсько - Старогутський» про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ №53/ОС від 09 грудня 2021 року «Про відсторонення від роботи працівників, що відмовляються або ухиляються від вакцинації проти COVID -19 в частині відсторонення від роботи ОСОБА_1 без збереження заробітної плати з 09 грудня 2021 року.

Стягнути з Національного природного парку «Деснянсько - Старогутський» на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за час відсторонення від роботи у розмірі 13243 (тринадцять тисяч двісті сорок три) грн 97 коп.

Стягнути з Національного природного парку «Деснянсько - Старогутський» на користь держави судовий збір в сумі 1 984 ( одна тисяча дев`ятсот вісімдесят чотири) грн 80 коп.

В інші частині позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду через Гадяцький районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дати складання повного тексту рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 10 липня 2023 року.

Відомості, що не проголошуються:

Позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач Національний природний парк «Деснянсько - Старогутський», Код ЄДРПОУ 24006786, адреса: 41030, вул. Новгород-Сіверська, 62, м. Середина-Буда Сумської області.

Головуючий Л. І. Тищенко