Постанова

від 10.07.2023 по справі 1/137

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2023 р. Справа №1/137

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді:Марка Р.І.,

Суддів:Матущака О.І.,

Скрипчук О.С.

Секретар судового засідання:Чудяк Х.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Коваль В.В.,

від відповідача: не з`явився,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Українсько-канадського спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Галев ЛТД" в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Коваля В.В. вих. № 02-01/6180 від 16.03.2023 (вх. №01-05/802/23 від 17.03.2023)

на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 22.03.2023 (повний текст ухвали складено 27.03.2023)

про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, видачу дубліката наказу та заміну сторони у виконавчому провадженні вх.№3046/23 від 13.03.2023

у справі № 1/137 (суддя Максимів Т.В.)

за позовом: Закритого акціонерного товариства "Торгівельно-енергетична компанія "ІТЕРА УКРАЇНА"

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства "Оріана"

про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 22.03.2023 відмовлено у задоволенні заяви Українсько-канадського спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Галев ЛТД" про поновлення строку для пред"явлення виконавчого документа до виконання, видачу дубліката наказу та заміну сторони у виконавчому документі вх.№№3046/23 від 13.03.2023 у справі №1/137.

Суд першої інстанції, перевіривши наявні в справі докази, дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви Українсько-канадського спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Галев ЛТД" в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Чорнія М.В. про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, видачу дубліката наказу та заміну сторони у виконавчому документі вх.№3046/23 від 13.03.2023.

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою Українсько-канадське спільне підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Галев ЛТД" в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Чорнія М.В. оскаржило таке в апеляційному порядку. Апеляційна скарга вих. № 02-01/6239 від 13.04.2023 (вх. №01-05/1167/23 від 14.04.2023) надіслана на адресу суду 16.03.2023. В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 22.03.2023 у справі №1/137 та прийняте нове, яким задовольнити заяву Українсько-канадського спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Галев ЛТД" в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Чорнія М.В. про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, видачу дубліката наказу та заміну сторони у виконавчому провадженні.

В апеляційній скарзі апелянт вважає, що ухвала суду першої інстанції була винесена з невірним встановленням, не з`ясуванням та невідповідністю обставин, що мають значення для справи, є незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню з огляду на те, що відповідно до постанови Господарського суду Львівської області від 01.08.2014 у справі №914/1126/14 Українсько-канадське спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Галев ЛТД" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. 04.07.2019 ліквідатором призначений Чорній М.В.. Ліквідатор вказав, що 18.11.2022 йому передали документи, які підтверджують відступлення права вимоги до АТ "Оріана".

Також, апелянт вказує, що з метою отримання інформації щодо погашення АТ "Оріана" заборгованості, встановленої відповідно до рішення суду від 22.04.2001 у справі №1/137, 19.11.2022 направив на адресу останнього запит №02-01/6040. 22.11.2022 АТ "Оріана" надала лист - відповідь №853 відповідно до якого підтвердила наявність непогашеної заборгованості перед ЗАТ "Торгівельно-енергетична компанія "ІТЕРА УКРАЇНА" згідно з рішенням господарського суду від 22.04.2001 у справі №1/137.

22.05.2023 від Відкритого акціонерного товариства "Оріана" надійшов відзив вих. №544 від 17.05.2023 (вх. №01-04/3433/23) на апеляційну скаргу, в якому відповідач, не погоджується з доводами апеляційної скарги та вважає їх необґрунтованими з огляду на те, що протягом 18.09.2002 «ОРІАНА» знаходилось в спеціальному правовому режимі 11.06.2018 р. AT відповідно до якого - поширювався мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, які виникли до 18.09.2002 р. Таким чином, на думку відповідача, повторне пред`явлення виконавчого документа про стягнення грошових коштів з АТ «ОРІАНА» починається з моменту закриття (припинення) провадження у справі про банкрутство боржника, тобто з 11.06.2018 р.

Також, відповідач вказує, що виконавчий документ про стягнення з АТ «ОРІАНА» грошових коштів в розмірі 4 824 289,68 грн. може бути пред`явлений до 12.06.2021 р., тобто, стягувачем не дотримано вимоги приписів ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» та строк пред`явлення виконавчого документа до виконання пропущений.

19.05.2023 від Українсько-канадського спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Галев ЛТД" в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Чорнія М.В. надійшли пояснення вих. №02-01/6290 від 19.05.2023 до апеляційної скарги. Апелянт зазначає, що результат вирішення справи №1/137 впливає на розмір ліквідаційної маси боржника та стосується питання щодо формування активу банкрута, який в подальшому може бути направлений на повне або частково задоволення вимог кредиторів СП ТОВ «ГАЛЕВ ЛТД»

Відповідно протоколу передачі судової справи від 14.04.2023 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Марка Р.І., суддів Матущак О.І. та Скрипчук О.С.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 12.05.2023 року, відкрито апеляційне провадження та призначено на 22.05.2023.

Ухвалою суду від 22.05.2023 відкладено розгляд справи на 19.06.2023.

Ухвалою суду від 05.06.2023 призначено розгляд справи на 03.07.2023.

Ухвалою суду від 30.06.2023 призначено розгляд справи на 10.07.2023.

У судовому засіданні 10.07.2023 представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, визначених у апеляційній скарзі.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи був повідомлений.

У відповідності до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, Західним апеляційним господарським судом встановлено наступне.

За приписами статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій її території.

Згідно частини 1 статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина 1 статті 327 ГПК України).

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.

Стадія виконавчого провадження, як завершальна стадії судового процесу, має встановлені законом строкові межі. Зокрема, така стадія починається після видачі виконавчого документу стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, оскільки якщо цей строк пропущено, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання (пункт 2 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження"). Тобто, за межами цього строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження, як завершальної стадії судового процесу, спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Зі змісту статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" випливає, що однією із вимог до виконавчого документа, зокрема, є строк пред`явлення рішення до виконання. Відповідно до частин 1 та 2 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: пред`явлення виконавчого документа до виконання; надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення (ч.4 ст.12 Закону України "Про виконавче провадження").

За змістом статей 115,116 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017 на час видачі наказу) рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Згідно із пунктом 2 частини першої, пунктом 1 частини другої статті 22 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 (редакція на час видачі наказу) накази господарських судів можуть бути пред`явлені до виконання протягом трьох місяців; строк пред"явлення наказу для виконання рішень господарських судів встановлюється з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст.118 ГПК України (в редакції станом на час видачі наказу) виданий стягувачеві наказ може бути пред`явлено до виконання не пізніше трьох місяців з дня прийняття рішення, ухвали, постанови або закінчення строку, встановленого у разі відстрочки виконання судового рішення або після винесення ухвали про поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання. У цей строк не зараховується час, на який виконання судового рішення було зупинено.

Як вбачається з поданої заяви та процесуальних документів у справі №1/137, які знаходяться на зберіганні в архіві Господарського суду Івано-Франківської області, у провадженні Господарського суду Івано-Франківської області перебувала справа №1/137 за позовом Закритого акціонерного товариства "Торгівельно-енергетична компанія "ІТЕРА УКРАЇНА" до Відкритого акціонерного товариства "ОРІАНА" про стягнення 4824289 грн 68 коп. заборгованості.

У зв`язку із спливом строків архівного зберігання документів матеріалів справи, вони були знищені, наявними є лише ухвала про порушення справи від 28.04.2001, рішення від 22.05.2001, відповідно до якого суд ухвалив позов задоволити та стягнути з ВАТ "Оріана" на користь ЗАТ "Торгівельно-енергетична компанія "ІТЕРА УКРАЇНА" 4824289 грн 68 коп. заборгованості та ухвала суду від 23.12.2002 про зміну способу виконання рішення суду та звернення стягнення заборгованості на належне ВАТ "Оріана" майно в сумі 4824289 грн 68 коп.

Згідно інформаційної системи "Діловодство спеціалізованого суду" (ДСС) неможливо встановити чи видавався господарським судом на виконання рішення суду наказ та його зміст, а також чи пред`являвся такий наказ до виконання.

Відновлені матеріали справи №1/137 (як в паперовому, так і в електронному вигляді) не містять виданий Господарським судом Івано-Франківської області наказ на примусове виконання рішення від 22.05.2001.

В матеріалах справи наявна копія наказу №9807 від 28.12.2002 виданого на виконання ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 23.12.2002 строк пред`явлення якого заявник просить поновити. Тобто, строк для пред`явлення наказу Господарського суду Івано-Франківської області від 28.12.2002, відповідно до діючої в той час редакції Закону України "Про виконавче провадження", розпочався з 29.12.2002 (наступний день після набрання ухвалою законної сили) та був дійсний для пред`явлення до виконання протягом трьох місяців, тобто до 29.03.2003.

Згідно ч. 1 ст. 329 ГПК України у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Вказана норма процесуального закону пов`язує можливість відновлення процесуального строку з обов`язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Це стосується й тих випадків, коли таке відновлення здійснюється з ініціативи господарського суду, що має зазначити відповідну причину (причини) в судовому рішенні, в якому йдеться про відновлення строку. Якщо відновлення процесуального строку здійснюються за заявою сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього.

Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку та наявності обставин, які об`єктивно перешкоджали стягувачу реалізувати своє право на пред`явлення наказу до виконання протягом законодавчо встановленого терміну.

Водночас, норми Господарського процесуального кодексу України не пов`язують право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто, у кожному випадку, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, підлягають оцінці доводи, що наведені на обґрунтування заяви про його відновлення, та представлені на їх підтвердження докази.

Відновлення пропущеного процесуального строку означає, що суд дає дозвіл особі вчинити процесуальну дію, незважаючи на те, що строк для її вчинення пропущений.

Із практики Європейського Суду випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у справі, у тому числі і на стадії виконання рішення суду. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Установлений Законом строк для пред`явлення виконавчого документу до примусового виконання покликаний забезпечити рівність процесуального становища сторін, адже боржник не може необмежений час знаходитися під загрозою процедур примусового виконання судового рішення, тож закон надав суду право продовжити вказаний строк і лише у тому разі, якщо причини пропуску вказаного строку суд визнає поважними.

Тобто, у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин аналізує докази, які були наведені в обґрунтуванні заяви про поновлення строку для подання наказу до виконання, і робить обґрунтований висновок щодо поважності причин пропуску строку.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Станьо проти Бельгії" від 07.07.2009 року суд вказав, що встановлені законом строки позовної давності переслідували законну мету забезпечення правової визначеності, оскільки вони захищали потенційних відповідачів від прострочених вимог і означали, що суди звільняються від необхідності винесення рішень, заснованих на доказах, які з часом набули властивість невизначеності або неповноти. Аналогічно і строк пред`явлення наказу до виконання має на меті забезпечення правової визначеності, оскільки він захищає боржника від прострочених вимог стягувача.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Проаналізувавши докази та обставини, які були заявлені апелянтом, суд прийшов до висновку, що відсутні поважні причини для пропуску строки. Суд першої інстанції врахував подані заявником докази, які мали підтвердити наведені доводи та встановив, що можливість своєчасного подання наказу до виконання була виключно залежна від волевиявлення Закритого акціонерного товариства "Торгівельно-енергетична компанія "ІТЕРА УКРАЇНА" та Українсько-канадського спільного підприємства "Галев ЛТД", оскільки, ВАТ "Оріана" (07.04.2003), знаючи про наявність рішення, не здійснили жодних дій щодо його виконання. Щодо посилання ліквідатора на те, що йому стало відомо про наявність заборгованості лише 18.11.2022, колегія суддів зазначає, що такий строк закінчився ще до відступлення права вимоги та порушення справи про банкрутство Українсько-канадського спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Галев ЛТД", виключно через волевиявлення особи, яка була наділена таким правом (правом на пред`явлення спірного наказу до виконання з 29.12.2002 до 29.03.2003). Інших доказів в підтвердження поважних причин пропуску строку для пред`явлення наказу до виконання апелянт не подав, матеріали справи не містять.

Щодо вимоги заявника про видачу дубліката наказу.

Аналіз змісту підпункту 19.4 пункту 19 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України свідчить, що основними критеріями для задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого документа є: втрата виконавчого документа (загублення, викрадення, знищення, істотне пошкодження, вилучення у виконавця або стягувача, що унеможливлює його виконання, тощо) та звернення до суду із заявою до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

ГПК України не надає права відмовити в задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати наказу. За встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити й дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.

Водночас обов`язковою умовою видачі дубліката наказу є звернення до суду із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду (подібний висновок щодо умов видачі дубліката виконавчого документа викладено в постановах КГС ВС від 10.04.2018 у справі № 24/234, від 10.09.2018 у справі № 5011-58/9614-2012, від 21.01.2019 у справі № 916/215/15-г, від 23.05.2019 у справі № 5023/1702/12, від 11.11.2019 у справі № 5/229-04, від 01.04.2020 у справі № 916/924/16, від 18.06.2020 у справі № 24/262, від 03.08.2020 у справі № 904/9718/13, від 17.09.2020 у справі № 19/093-12).

Отже, умовою для видачі дубліката наказу суду є подання відповідної заяви до суду згідно з підпунктом 19.4 пункту 19 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України протягом строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення.

Як вбачається із матеріалів справи, наказ Господарського суду Івано-Франківської області від 28.12.2002 № 9807 мав бути пред`явлений до виконання у строк до 29.03.2003 року.

В той час як, заявник звернувся до суду з заявою про видачу дубліката наказу - 13.03.2023 року, майже через 20 років, тобто з пропуском строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

У зв`язку із тим, що заявник звернувся до суду з заявою про видачу дубліката наказу після закінчення строку, встановленого для його пред`явлення до виконання та відмову у задоволенні його заяви про поновлення строку для пред`явлення його до виконання, дійшов висновку, що подана заява не підлягає до задоволення.

Щодо вимоги заявника про заміну сторони (стягувача) у виконавчому документі.

Відповідно до частини першої статті 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

У виконавчому провадженні заміна сторони виконавчого провадження відбувається на підставі статті 334 ГПК України, а саме: у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.

Апелянт посилався на договір про відступлення права вимоги від 07.04.2003 №11/1, як на підставу заміни сторони у виконавчому документі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Проте, враховуючи відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання, відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.

Враховуючи вищевикладене, суд першої дійшов до правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви Українсько-канадського спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Галев ЛТД" в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Чорнія М.В. про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, видачу дубліката наказу та заміну сторони у виконавчому документі вх.№3046/23 від 13.03.2023.

Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За приписами ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) не з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

В силу положень ст. 129, 130 ГПК України судовий збір покладається на апелянтів.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236, 254, 255, 269, 270, 271, 280, 275, 277, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Українсько-канадського спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Галев ЛТД" в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Коваля В.В. залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 22.03.2023 у справі №1/137 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України.

Головуючий суддяМарко Р.І.

СуддяСкрипчук О.С.

СуддяМатущак О.І.