Рішення

від 07.07.2023 по справі 910/2190/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.07.2023Справа № 910/2190/23Господарський суд міста Києва в складі: головуючого судді Г.П. Бондаренко-Легких, розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу №910/2190/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВІЗІБЛ ВУД» (04071, м. Київ, вул. Оболонська, буд. 47; ідентифікаційний код: 40733673)

До Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧАНТА МАУНТ» (01054, м. Київ, вул. Тургенєвська, буд. 15, оф. 65; ідентифікаційний код: 42265961)

Про стягнення 517 608, 78 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВІЗІБЛ ВУД» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧАНТА МАУНТ» про стягнення 544 095, 27 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05.03.2021 між сторонами був укладений договір поставки № 05/03-2021 та на підставі зазначеного договору, позивач у період з 12.03.2021 по 01.10.2021 здійснив поставку товару ТОВ «ЧАНТА МАУНТ» на загальну суму 882 000, 00 грн.

ТОВ «ЧАНТА МАУНТ», в свою чергу, здійснило часткову оплату за поставлений товар на загальну суму 503 800, 00 грн. Таким чином, у ТОВ «ЧАНТА МАУНТ» утворилася заборгованість перед ТОВ «ІНВІЗІБЛ ВУД» у розмірі 378 200, 00 грн. за поставлений товар.

У зв`язку з викладеним, позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧАНТА МАУНТ» 544 095, 27 грн, з яких: 378 200, 00 грн - основний борг; 37 820, 00 грн - пені; 113 651, 86 грн - інфляційних втрат; 14 423, 41 грн - 3% річних.

Також позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧАНТА МАУНТ» судові витрати (судовий збір; витрати на професійну правничу допомогу).

17.02.2023 Господарський суд міста Києва, дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, про що постановив відповідну ухвалу та встановив позивачу п`ятиденний строк з дня вручення ухвали від 17.02.2023 для усунення недоліків позовної заяви.

17.03.2023 від позивача надійшла заява про усунення недоліків, якою він частково усунув недоліки позовної заяви.

31.03.2023 суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи № 910/2190/23 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та повторно зобов`язав позивача надати обґрунтований розрахунок сум, що стягуються і докази реєстрації податкових накладних.

28.04.2023 від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в даній заяві вбачається, що позивач здійснив розрахунок сум, що стягуються та в якій уточнює позовні вимоги та просить стягнути з відповідача загальну суму в розмірі 517 608, 78 грн (в позовній заяві просив стягнути 544095, 27 грн). В даній заяві також вбачається, що позивач відмовився від стягнення з відповідача пені та зменшив позовні вимоги. Окрім цього, до даної заяви позивач додав квитанції про реєстрацію податкових накладних. Таким чином, позивач виконав вимоги ухвали від 31.03.2023.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно частини 2, 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи те, що провадження у справі відкрито 31.03.2023 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, а заява про уточнення позовних вимог надійшла до суду 28.04.2023, вона (заява) подана в строк визначений частиною 2, 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, позивач скористався наданим йому пунктом 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України правом на зменшення позовних вимог.

З огляду на зазначене, заяву позивача про уточнення позовних вимог, суд оцінює як заяву про зменшення позовних вимог, приймає її та вирішує спір по суті з врахуванням зменшеної суми позовних вимог.

09.05.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, одночасно в якому відповідач просив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом сторін.

В пункті 6 резолютивної частини ухвали від 31.03.2023, суд запропонував відповідачу надати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

У відзиві на позовну заяву, відповідач стверджує, що засобами поштового зв`язку він не отримував ухвалу суду від 31.03.2023, а ознайомився безпосередньо з ухвалою в Єдиному державному реєстрі судових рішень 05.05.2023.

Однак, суд констатує, що ухвалу від 31.03.2023, суд направив 03.04.2023 на адресу місцезнаходження відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань рекомендованим повідомлення №0105494243047. Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за №0105494243047 повернулось до суду 14.04.2023 з якого вбачається, що ухвала суду від 31.03.2023 була отримана відповідачем 07.04.2023.

Суд звертає увагу, що у відповідності до частини 7 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє. Таким чином, відповідач повинен був подати відзив на позовну заяву до 24.04.2023 включно, однак подав його лише 09.05.2023.

Суд зазначає, що у відзиві на позовну заяву, відповідач не просив суд поновити строк для його подачі у відповідності до частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України та не обґрунтував поважність причин пропуску строку на подання відзиву.

В силу положень частини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України, заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже, оскільки на момент винесення рішення клопотання про поновлення процесуального строку для подачі відзиву від відповідача не надходили, суд залишає відзив без розгляду на підставі частини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України та твердження відповідача викладені в відзиві на позовну заяву судом не оцінюються.

Що стосується клопотання відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом сторін, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Враховуючи те, що відповідач також заявив клопотання про розгляд справи в судовому засіданні після спливу процесуальних строків передбачених частиною 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України та не просив поновити строк для подачі такого клопотання в порядку частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов до висновку залишити клопотання відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом сторін без розгляду на підставі часини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення на нього, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).

05.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНВІЗІБЛ ВУД» (надалі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЧАНТА МАУНТ» (надалі - відповідач) укладено договір поставки № 05/03-2021 (надалі - Договір), відповідно до умов якого постачальник (позивач) зобов`язується поставити і передати у власність покупцю (відповідач) товар визначений сторонами у Специфікації до цього Договору, а покупець - прийняти й оплатити товар на умовах та в порядку, визначених цим Договором.

Ціна за одиницю товару визначається у Специфікаціях до цього Договору (пункт 2.1. Договору).

Так, сторони в Специфікації № 1 від 05.03.2021 погодили, що ціна за одиницю товару (піддон євро 1 сорт 1200*800 фітосанітарною обробкою) становить 175, 00 грн без ПДВ. Постачальник зобов`язується здійснювати поставку у відповідності заявок покупця, які виконуються не пізніше 4 (чотирьох) робочих днів з моменту отримання заявки від покупця засобами електронного зв`язку. Оплата здійснюється протягом 30-ти календарних днів з моменту поставки товару на склад покупця.

Так, сторони в Специфікації № 1 від 29.04.2021 погодили, що ціна за одиницю товару (піддон євро 1 сорт 1200*800 фітосанітарною обробкою) становить 230, 00 грн без ПДВ. Термін поставки товару: до 31 грудня 2021 року включно у відповідності до графіку поставок. Оплата здійснюється протягом 15-ти робочих днів з моменту поставки товару на склад покупця.

Відповідно до пункту 2.5. Договору, оплата за поставлений товар здійснюється в безготівковому порядку шляхом перерахунку грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки товару на склад покупця і підписання сторонами видаткових накладних на товар.

Пунктом 4.3. Договору сторони узгодили, що кожну партію товару від постачальника мають супроводжувати наступні документи: 4.3.1. Товарно-транспортна накладна (оригінал); 4.3.2. Видаткова накладна (з посиланням на номер Договору, оригінал); 4.3.3. Рахунок - фактура (з посиланням на номер Договору, оригінал).

Згідно пункту 4.4. Договору, датою поставки товару вважається дата передачі покупцю товару, згідно п. 4.1. Договору, що підтверджується видатковою накладною на кожну партію товару, підписаною уповноваженими представниками сторін.

Підпунктом 6.2.2. пункту 6.2. Договору передбачено, що постачальник має право, вимагати від покупця своєчасної оплати за належним чином поставлений товар, що відповідає умовам цього Договору.

Підпунктом 6.3.1. пункту 6.3. Договору передбачено, що покупець зобов`язаний, прийняти та оплатити поставлені товари відповідно до вимог цього Договору.

Притягнення винної сторони до відповідальності не звільняє її від виконання зобов`язань за даним Договором (пункт 7.5. Договору).

Відповідно до пункту 9.1. та 9.3. Договору, цей Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2021 року. Закінчення строку дії даного Договору не звільняє сторони від виконання своїх обов`язків.

В силу пункту 10.1. Договору, всі спори, які виникають між сторонами з приводу виконання умов даного Договору, вирішуються шляхом переговорів, а в разі недосягнення згоди - передаються на розгляд в господарській суд згідно з чинним законодавством України.

На виконання умов Договору, позивач у період з 12.03.2021 по 01.10.2021 здійснив поставку обумовленого товару відповідача на загальну суму 882 000, 00 грн, за наступними видатковими накладними (надалі - ВН) та товарно-транспортними накладними (надалі - ТТН):

- ВН № 4 від 12.03.2021 на суму - 42 000, 00 грн (ТТН № Р4 від 12.03.2021);

- ВН № 6 від 17.03.2021 на суму - 42 000, 00 грн (ТТН № Р6 від 17.03.2021);

- ВН № 7 від 22.03.2021 на суму - 63 000, 00 грн (ТТН № Р7 від 22.03.2021);

- ВН № 9 від 29.03.2021 на суму - 42 000, 00 грн (ТТН № Р9 від 29.03.2021);

- ВН № 10 від 02.04.2021 на суму - 42 000, 00 грн (ТТН № Р15 від 02.04.2021);

- ВН № 11 від 07.04.2021 на суму - 42 000, 00 грн (ТТН № Р11 від 07.04.2021);

- ВН № 12 від 13.04.2021 на суму - 42 000, 00 грн (ТТН № Р12 від 13.04.2021);

- ВН № 14 від 22.04.2021 на суму - 42 000, 00 грн (ТТН № Р14 від 22.04.2021);

- ВН № 15 від 27.04.2021 на суму - 42 000, 00 грн (ТТН № Р15 від 27.04.2021);

- ВН № 20 від 25.05.2021 на суму - 82 800, 00 грн (ТТН № Р20 від 25.05.2021);

- ВН № 22 від 01.06.2021 на суму - 82 800, 00 грн (ТТН № Р23 від 01.06.2021);

- ВН № 23 від 09.06.2021 на суму - 82 800, 00 грн (ТТН № Р23 від 08.06.2021);

- ВН № 25 від 17.06.2021 на суму - 82 800, 00 грн (ТТН № Р25 від 17.06.2021);

- ВН № 40 від 25.08.2021 на суму - 46 800, 00 грн (ТТН № Р40 від 25.08.2021);

- ВН № 48 від 01.10.2021 на суму - 105 000, 00 грн (ТТН № Р48 від 01.10.2021).

Відповідач в свою чергу здійснив часткову оплату поставленого товару в загальному розмірі - 503 800, 00 грн.

Таким чином за твердженнями позивача, у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 378 200, 00 грн.

У заяві про уточнення позовних вимог, позивач зазначив, що борг у відповідача наявний за ВН № 14 від 22.04.2021 у розмірі 5 000, 00 грн, ВН № 15 від 27.04.2021 у розмірі 42 000, 00 грн, ВН № 20 від 25.05.2021 у розмірі 82 800, 00 грн, ВН № 22 від 01.06.2021 у розмірі 82 800, 00 грн, ВН № 23 від 09.06.2021 у розмірі 82 800, 00 грн, ВН № 25 від 17.06.2021 у розмірі 82 800, 00 грн.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості за поставлений 22.04.2021, 27.04.2021, 25.05.2021, 01.06.2021, 09.06.2021, 17.06.2021 відповідачу товар у загальному розмірі 378 200, 00 грн.

II. Предмет та підстави позову.

Предметом позову у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу за поставлений товар в розмірі 378 200, 00 грн, 18230, 54 грн - 3% річних, 121 178, 24 грн - інфляційних втрат.

Юридичними підставами позову є статті 692, 712, 714 Цивільного кодексу України, статті 265, 275, 276 Господарського кодексу України.

Фактичними підставами позову є неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки № 05/03-2021 від 05.03.2021.

III. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань встановлених Договором поставки № 05/03-2021 від 05.03.2021 в частині оплати за поставлений позивачем на об`єкт відповідача товар за ВН 14 від 22.04.2021, ВН № 15 від 27.04.2021, ВН № 20 від 25.05.2021, ВН № 22 від 01.06.2021, ВН № 23 від 09.06.2021, ВН № 25 від 17.06.2021 в загальному розмірі 378 200, 00 грн.

У зв`язку з викладеним позивач просить стягнути з відповідача з урахуванням зменшених позовних вимог 517 608, 78 грн (378 200, 00 грн - основний борг; 18 230, 54 грн - 3% річних; 121 178, 24 грн - інфляційних втрат).

IV. Обгрунтування вирішення спору за наявними матеріалами справи.

У відзиві відповідач зазначає, що:

(1) позивач не надав всього пакету належно оформлених документів, які підтвердило би факт отримання відповідачем товару, поставленого позивачем.

(2) АТ ТОВ «ЧАНТА МАУНТ» зазначило, що він не мав можливості здійснити повну оплату позивачу за поставлений товар з жовтня 2021 року до початку військових дій по причині існування великої дебіторської заборгованості.

Як зазначав суд вище, відзив відповідача, який надійшов до суду 09.05.2023, поданий з пропуском процесуального строку та клопотання про поновлення строку для подачі відзиву в порядку статті 119 Господарського процесуального кодексу України позивачем не заявлялося, у зв`язку з чим такий відзив залишено без розгляду.

В тому числі, клопотання про поновлення процесуального строку не надходило до суду на момент винесення рішення, у зв`язку з чим твердження відповідача, викладені в відзиві на позовну заяву, судом не враховуються при вирішенні спору.

V. Оцінка доказів судом та висновки суду.

З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:

- чи були порушені відповідачем обов`язки по оплаті за поставлений товар за Договором?

- чи підлягають позовні вимоги задоволенню та в якій частині?

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

(1) Щодо стягнення суми основного боргу.

Договір, укладений між сторонами, є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно статтей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статтей 11, 202, 509, 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В частині 1 статті 265 Господарського кодексу України зазначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 6 статті 265 Господарського кодексу України внормовано, що до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до частини 2, 3 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Згідно з частини 1 статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - зі ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно частини 1 та частини 2 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Як підтверджено матеріалами справи, 05.03.2021 сторони уклали Договір поставки № 05/03-2021 відповідно до умов якого, постачальник (позивач) зобов`язується поставити і передати у власність покупцю (відповідач) товар визначений сторонами у Специфікації до цього Договору, а покупець - прийняти й оплатити товар на умовах та в порядку, визначених цим Договором.

В Специфікаціях від 05.03.2021 та 29.04.2021 сторони визначили товар поставки - піддон євро 1 сорт 1200*800 фітосанітарною обробкою.

В пункті 4.4. Договору сторони узгодили, що датою поставки товару вважається дата передачі покупцю товару, згідно п. 4.1. Договору, що підтверджується видатковою накладною на кожну партію товару, підписаною уповноваженими представниками сторін.

Згідно наявних в матеріалах справи видаткових накладних № 14, № 15, № 20, № 22, № 23, № 25 позивач здійснив 22.04.2021, 27.04.2021, 25.05.2021, 01.06.2021, 09.06.2021, 17.06.2021 поставку на суму 42 000, 00 (відповідач здійснив часткову оплату, тому позивач просить стягнути 5 000, 00 грн за ВН № 14 від 22.04.2021), 42 000, 00 грн, 82 800, 00 грн, 82 800, 00 грн, 82 800, 00 грн, 82 800, 00 грн в загальному розмірі 378 200, 00 грн (з врахування часткової оплати за ВН № 14 від 22.04.2021).

Зазначені видаткові накладні підписані та скріплені печатками сторін. Так, ВН № 14 від 22.04.2021, № 15 від 27.04.2021, № 20 від 25.05.2021, № 23 від 09.06.2021, № 25 від 17.06.2021 підписані зі сторони відповідача ОСОБА_1 (комірником), а ВН № 22 від 01.06.2021 ОСОБА_2 (зав.склада) та скріплено печаткою відділу постачання.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. Поряд з цим пункт 2.1. «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Згідно з пунктом 2.1. «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Частиною 2 статті статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пунктом 2.4. «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) назву підприємства, від імені якого складено документ; 4) зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; 5) посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; 6) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Згідно пункту 2.5. «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

З огляду на наведене, вище зазначені видаткові накладні містять необхідні реквізити, а отже відповідають вимогам первинного документу.

Окрім цього, на підтвердження здійснення поставки, позивач також додав товарно-транспортні накладні № Р14 від 22.04.2021, № Р15 від 27.04.2021, № Р20 від 25.05.2021, № Р23 від 01.06.2021, № Р23 від 08.06.2021, № Р25 від 17.06.2021.

У відповідності до Розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільними транспортом України, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Таким чином, враховуючи наведені норми законодавства ТТН також є належними доказами підтвердження здійснення позивачем поставки відповідачу.

Проте, судом встановлено, що ТТН № Р23 від 01.06.2021 та № Р23 від 08.06.2021 не містять підпису одержувача, проте, оскільки ВН № 22 від 01.06.2021 та № 23 від 09.06.2021 містять підпис одержувача, факти здійснення поставки товару не викликають сумнівів.

Згідно частини 1 та частини 2 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України внормовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з підпунктом 6.3.1. пункту 6.3. Договору передбачено, що покупець зобов`язаний, прийняти та оплатити поставлені товари відповідно до вимог цього Договору.

Відповідно до пункту 2.5. Договору, оплата за поставлений товар здійснюється в безготівковому порядку шляхом перерахунку грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки товару на склад покупця і підписання сторонами видаткових накладних на товар.

В Специфікації від 05.03.2021, яка є додатком та невід`ємною частиною до договору, сторони погодили, що оплата за поставлений товар (піддон євро 1 сорт 1200*800 фітосанітарною обробкою; за ціною за одиницю - 175, 00 грн) здійснюється протягом 30-ти календарних днів з моменту поставки товару на склад покупця.

В Специфікації від 29.04.2021, яка є додатком та невід`ємною чатсиною до договору, сторони погодили, що оплата за поставлений товар (піддон євро 1 сорт 1200*800 фітосанітарною обробкою; за ціною за одиницю - 230, 00 грн) здійснюється протягом 15-ти робочих днів з моменту поставки товару на склад покупця.

Пунктом 11.1. Договору поставки №05/03-2021 від 05.03.2021 сторони зазначили, що внесення змін чи доповнень до даного Договору здійснюється за взаємною згодою сторін і оформляється в тому числі додатками, що підписуються сторонами і є невід`ємними частинами даного договору.

Отже, у Специфікації від 29.04.2021, яка є невід`ємною частиною Договору, сторони фактично погодили інший строк оплати поставленого товару - (піддон євро 1 сорт 1200*800 фітосанітарною обробкою; за ціною за одиницю - 230, 00 грн), з огляду на що розрахунок за такий товар мав бути проведений у відповідності до умов специфікації від 29.04.2021.

У ВН № 14 від 22.04.2021 та ВН № 15 від 27.04.2021 вбачається, що ціна одиниці товару становить 175, 00 грн, а отже у відповідності до Специфікації від 05.03.2021 відповідач зобов`язаний був здійснити повну оплату за поставлений товар за ВН № 14 від 22.04.2021 та ВН № 15 від 27.04.2021 протягом 30-ти календарних днів з моменту поставки товару на склад покупця, а саме:

1) за ВН № 14 до 22.05.2021 включно;

2) за ВН № 15 до 27.05.2021 включно

У ВН № 20 від 25.05.2021, ВН № 22 від 01.06.2021, ВН № 23 від 09.06.2021 та ВН № 25 від 17.06.2021 вбачається, що ціна одиниці товару становить 230, 00 грн а отже у відповідності до Специфікації від 29.04.2021 відповідач зобов`язаний був здійснити повну оплату за поставлений товар за ВН № 20 від 25.05.2021, ВН № 22 від 01.06.2021, ВН № 23 від 09.06.2021 та ВН № 25 від 17.06.2021 протягом 15-ти робочих днів з моменту поставки товару на склад покупця, а саме:

1) за ВН № 20 від 25.05.2021 до 16.06.2021 включно;

2) за ВН № 22 від 01.06.2021 до 22.06.2021 включно;

3) за ВН № 23 від 09.06.2021 до 01.07.2021 включно;

4) за ВН № 25 від 17.06.2021 до 09.07.2021 включно.

Таким чином, приймаючи до уваги приписи частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, строк для виконання зобов`язання відповідачем за поставлений товар за вище зазначеними видатковими накладними у загальному розмірі 378 200, 00 грн (з врахування часткової оплати за ВН № 14 від 22.04.2021) настав.

Проте, відповідачем не подані та матеріали справи не містять доказів оплати боргу позивачу до 22.05.2021 за ВН № 14, до 27.05.2021 за ВН № 15, до 16.06.2021 за ВН № 20, до 22.06.2021 за ВН № 22, до 01.07.2021 за ВН № 23, до 09.07.2021 за ВН № 25 або в будь - яку іншу дату.

В силу частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом. Частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно пункту 9.3. Договору закінчення строку дії даного Договору не звільняє сторони від виконання своїх обов`язків.

З огляду на все вище зазначене, матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем належними і допустимими доказами, що станом на час розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем по оплаті за поставлений товар в 2021 році у загальному розмірі складає 378 200, 00 грн (з врахування часткової оплати за ВН № 14 від 22.04.2021), а тому вимоги позивача щодо стягнення суми боргу за поставлений товар підлягають задоволенню.

(2) Щодо стягнення 3% та інфляційних втрат.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача суму 3% річних у загальному розмірі 18 230, 54 грн, а також інфляційні втрати у загальному розмірі 121 178, 24 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Суд здійснивши перевірку правильності проведеного позивачем розрахунку 3 % річних зазначає наступне.

Позивач розраховує 3% річних за ВН № 14 від 22.04.2021 (на не оплачену суму в розмірі 5 000, 00 грн) з 21.05.21 по 06.02.2023, а за ВН № 15 від 27.04.2021 з 26.05.2021 по 06.02.2023.

Як встановлено вище за ВН № 14 та № 15 здійснювалася поставка товару, вартість за одиницю якої становила 175, 00 грн, а отже обумовлений даний товар був в специфікації від 05.03.2021 та у відповідності до умов якої оплата повинна бути здійснена протягом 30-ти календарних днів з моменту поставки товару на склад покупця.

Таким чином: 1) 22.04.2021 + 30 календарних днів = 22.05.2021; 2) 27.04.2021 + 30 календарних днів = 27.05.2021.

У відповідності до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Отже, розпочинати розрахунок 3% річних за ВН № 14 з врахуванням статті 253 Цивільного кодексу України потрібно з 23.05.2021, а за ВН № 15 з 28.05.2021.

Суд, здійснив розрахунок 3% річних за ВН № 14 та ВН № 15 з 23.05.2021 та з 28.05.2021 по 06.02.2023 та встановив, що за ВН № 14 підлягає стягненню 3% річних у сумі 256, 85 грн (позивач просив 257, 26 грн), а за ВН № 15 підлягає стягненню 3% річних у сумі 2 140, 28 грн (позивач просив 2 143, 73 грн).

Що стосується ВН № 20 від 25.05.2021, ВН № 22 від 01.06.2021, ВН № 23 від 09.06.2021, ВН № 25 від 17.06.2021, то за даними ВН позивач не вірно визначив дату початку нарахування 3%, так позивач визначає строк початку розрахунку 3% річних: 1) 23.06.2021 (ВН № 20); 2) 01.07.2021 (ВН № 22); 3) 08.07.2021 (ВН № 23); 4) 16.07.2021 (ВН № 25).

Як встановлено вище за ВН № 20, 22, 23 та 25 здійснювалася поставка товару, вартість за одиницю якої становила 230,00 грн, а отже обумовлений даний товар був в специфікації від 29.04.2021 та у відповідності до умов якої оплата повинна бути здійснена протягом 15-ти робочих днів з моменту поставки товару на склад покупця.

Таким чином: 1) 25.05.2021 + 15 робочих днів = 16.06.2021; 2) 01.06.2021 + 15 робочих днів = 22.06.2021; 3) 09.06.2021 + 15 робочих днів = 01.07.2021; 4) 17.06.2021 + 15 робочих днів = 09.07.2021.

Однак, в силу приписів частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, тому суд приймає визначений позивачем період нарахування 3 % річних за ВН № 20, 22, 23 та 25 з 23.06.2021, 01.07.2021, 08.07.2021 та 16.07.2021 відповідно.

Суд констатує, що здійснивши перерахунок нарахувань 3 % річних за ВН № 20, 22, 23 та 25 за періоди визначені позивачем та до 06.02.2023, сума 3% річних щодо кожної з ВН є більшою порівнюючи з розрахунком позивача, проте в силу частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, суд задовольняє вимоги в частині стягнення 3 % річних за ВН № 20, 22, 23, 25 в сумі розрахованої позивачем, а саме: 4 035, 65 грн за ВН № 20; 3 981, 21 грн ВН № 22; 3 933, 57 грн ВН № 23; 3 879, 12 грн ВН № 25.

З приводу інфляційних втрат в розмірі 121 178, 24 грн, суд зазначає наступне.

Суд, здійснив перевірку розрахунків інфляційних втрат, які надав позивач та зазначає, що розрахунки за ВН № 14, 15, 20, 22 є арифметично вірними та підлягають задоволенню.

Щодо розрахунку за ВН № 23 (16.07.2021 - 06.02.2023), суд констатує, що він є не вірним, оскільки позивач розпочав розрахунок з липня місяця.

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (пункт 43 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.10.2018 у справі № 916/1883/16)

Таким чином, позивачу потрібно було розпочинати нарахування інфляційних втрат за ВН № 23 з серпня місяця

Суд, здійснив перерахунок інфляційних нарахувань за ВН № 23 та зазначає, що сума, яка підлягає стягненню становить - 26 393, 41 грн (позивач нарахував 26 502, 60 грн).

З огляду на вище зазначене, з відповідача підлягає стягненню 18 226, 68 грн - 3% річних, 121 069, 05 грн - інфляційних втрат.

VІ. Розподіл судових витрат.

Позивач в позовній заяві просив стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 8 161, 44 грн.

Однак, 28.04.2023 позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, якою зменшив позовні вимоги до 517 608, 78 грн. В зазначеній заяві, позивач просив стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 13 437, 14 грн, проте обґрунтувань щодо зазначеної суми позивач не надав. В матеріалах справи наявні лише докази щодо сплати позивачем судового збору в розмірі 8 161, 44 грн (платіжна інструкція № 1138 від 08.02.2023).

З врахування зменшення позовних вимог, судовий збір за якими мав би становити 7 764, 14 грн (517 608, 78 грн * 1,5%), суд розподілятиме судовий збір в сумі з врахуванням зменшених позовних вимог, а саме в розмірі 7 764, 14 грн.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України внормовано, що судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Проте, у відповідності до частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи те, що спір в даній справі виник внаслідок неправильних дій відповідача, а саме неповної оплати за поставлений позивачем товар у 2021 році, суд на підставі частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає судовий збір на відповідача в повному обсязі в розмірі - 7 764, 14 грн.

Також, позивач просив стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу.

В попередньому (орієнтованому) розрахунку суми судових витрат позивач зазначив, що орієнтована сума судових витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції становить 30 000, 00 грн. Окрім цього, позивач в позовній заяві зауважив, що дана сума є орієнтованою та відповідні докази та документи, які підтверджують витрати на професійну правничу допомогу будуть надані суду.

Суд констатує, що на момент ухвалення рішення по справі, позивачем не надано доказів передбачених частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, які б підтвердили, що позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу. Також в позовній заяві та в інших заявах поданих позивачем не міститься застережень, що в силу частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України позивач має намір подати такі докази протягом 5 днів після ухвалення рішення по справі.

Таким чином, суд відмовляє позивачу в стягненні з відповідача витрат на професійну правничу допомогу (30 000, 00 грн) та покладає їх на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73-77, 86, 129, 232, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВІЗІБЛ ВУД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧАНТА МАУНТ» про стягнення 517 608, 78 (з врахуванням зменшених позовних вимог) - задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧАНТА МАУНТ» (01054, м. Київ, вул. Тургенєвська, буд. 15, оф. 65; ідентифікаційний код: 42265961) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВІЗІБЛ ВУД» (04071, м. Київ, вул. Оболонська, буд. 47; ідентифікаційний код: 40733673) суму основного боргу в розмірі 378 200 (триста сімдесят вісім тисяч двісті) грн 00 коп., 3% річних в розмірі 18 226 (вісімнадцять тисяч двісті двадцять шість) грн 68 коп., інфляційні втрати в розмірі 121 069 (сто двадцять одні тисяча шістдесят дев`ять) грн 05 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 7 764 (сім тисяч сімсот шістдесят чотири) грн 14 коп.

3. В задоволені позовних вимог щодо стягнення 3% річних в загальному розмірі 3, 86 грн та інфляційних втрат в загальному розмірі 109, 19 грн - відмовити.

4. Витрати на професійну правничу допомогу позивача у розмірі 30 000, 00 грн покласти на позивача.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г.П. Бондаренко - Легких