Рішення

від 19.05.2023 по справі 761/5861/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/5861/23

Провадження № 2/761/5883/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

19 травня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Сіромашенко Н.В.,

при секретарі Яровій К.В.

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Васильняка Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу ОСОБА_1 до Державної санітарно-епідеміологічної служби України (ліквідаційна комісія) про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Державної санітарно-епідеміологічної служби України (ліквідаційна комісія), в якому просить стягнути з Державної санітарно-епідеміологічної служби України (ліквідаційна комісія) на його користь середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 15.02.2022 по 15.02.2023 у розмірі 198252 грн за вирахуванням всіх необхідних податків та обов`язкових платежів.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 02.06.2016 було задоволено його позов, а саме: визнано незаконним та скасовано наказ Державної санітарно-епідеміологічної служби України №81-о від 28.08.2015 про його звільнення з посади директора державної установи «Київський міський лабораторний центр Держсанепідемслужби України» та дострокового припинення дії контракту №4 від 30.04.2013, укладеного з директором державної установи «Київський міський лабораторний центр «Державної санітарно-епідеміологічної служби України» та ним. Поновлено його на посаді директора Державної установи «Київський міський лабораторний центр Держсанепідемслужби України» з 29.09.2015.

За фактом невиконання судового рішення щодо поновлення на посаді позивача СВ Печерського РУ ГУНП в м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017100100003785, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 20.08.2019 задоволено його позов до Держсанепідемслужби України про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі. Стягнуто з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з 19.09.2015 по 14.12.2018 у розмірі 614583,06 грн без вирахування податків, зборів та обов`язкових платежів. Вказаним рішенням суду стягнуто середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі з без вирахування податків, зборів та обов`язкових платежів. Рішення набрало законної сили і перебуває на примусовому виконанні у Державній казначейській служби України.

Крім того, вказує, що рішенням Шевченківського районного суду міста Київ від 19.05.2020 у справі № 761/5403/20 було відмовлено в задоволенні його позову до відповідача про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 14.12.2018 по 14.02.2020. Постановою Київського апеляційного суду від 22.09.2020 вказане рішення суду 1-ї інстанції скасовано і прийнято постанову, якою його позов до відповідача про стягнення середнього заробітку за час затримки задоволено.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 24.09.2021 у справі № 761/6008/21 стягнуто з Державної санітарно-епідеміологічної служби України (ліквідаційна комісія) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 15.02.2020 року по 15.02.2021 у розмірі 190627,50 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 01.11.2022 по цивільній справі № 761/5441/22 стягнуто з Державної санітарно-епідеміологічної служби України (ліквідаційна комісія) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з 15.02.2021 по 15.02.2022 у розмірі 191390,00 грн.

Однак, зауважив, на момент подання даної позовної заяви судове рішення про поновлення його на роботі не виконано, що зумовило позивача звернутися до суду із вказаним позовом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.02.2023 вищевказана позовна заява надійшла в провадження судді Сіромашенко Н.В.

Ухвалою судді від 21.02.2023 позовна заява залишена без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків, які усунуто позивачем 27.03.2023.

Ухвалою судді від 28.03.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розглядув порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін для розгляду справи по суті на 19.05.2021 о 10 год. 00 хв.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, просили задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, сповіщений належним чином про час та місце слухання справи, про причини неявки суд не повідомляв, відзиву на позов не надав. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 8 ст. 178 ЦПК України).

Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов`язки сторін та те, що позивач ат його представник щодо заочного розгляду справи не заперечували, суд на підставі ч.ч. 1, 2 ст. 280 та відповідно до ст. 281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Суд, заслухавши позивача та його представника, дослідивши докази в справі у їх сукупності, дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 30.04.2013 року між відповідачем та позивачем укладено Контракт № 4 щодо призначення на посаду директора Державної установи «Київський міський лабораторний центр Державної санітарно-епідеміологічної служби України». Згідно п. 7.1 Контракту цей Контракт термін діє з 30.04. 2013 до 30.04.2014.

04.04.2014 Додатковою угодою № 1 до Контракту № 4 від 30.04.2013продовжено термін дії контракту № 4 від 30.04.2013 до 30.04.2017.

Наказом Державної санітарно-епідеміологічної служби України № 81-о від 28.08.2015 року ОСОБА_1 звільнено з посади директора Державної установи «Київський міський лабораторний центр Державної санітарно-епідеміологічної служби України» та достроково припинено дію контракту № 4 від 30.04.2013, укладеного з директором Державної установи «Київський міський лабораторний центр «Державної санітарно-епідеміологічної служби України» та ОСОБА_1 .

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 02.06.2016 визнано незаконним та скасовано наказ Державної санітарно-епідеміологічної служби України №81-о від 28.08.2015 про звільнення 28.08.2015 позивача з посади директора Державної установи «Київський міський лабораторний центр Державної санітарно-епідеміологічної служби України» та дострокове припинення дії контракту № 4 від 30.04.2013. Поновлено позивача на посаді директора Державної установи «Київський міський лабораторний центр Державної санітарно-епідеміологічної служби України» з 29.09.2015. Допущено негайне виконання в частині поновлення на роботу, у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 367 ЦПК України.

05.10.2016 за наслідками апеляційного розгляду Апеляційним судом м. Києва у справі ухвалено рішення, відповідно до якого апеляційну скаргу Протаса С.В. в інтересах Державної санітарно-епідеміологічної служби України задоволено частково, рішення Печерського районного суду м. Київ від 02.06.2016 в частині задоволення позовних вимог про скасування наказу Державної санітарно-епідеміологічної служби України № 81-о від 28.08.2015 про звільнення позивача та дострокового припинення дії контракту № 4 від 30.04.2013 скасовано та ухвалено в цій частині нове про відмову в задоволені цих позовних вимог, оскільки, скасування наказів належить до виключної компетенції органів управління товариства.

Додатковим рішенням Апеляційного суду міста Києва від 23.11.2016, рішення Печерського районного суду м. Києва від 02.06.2016 в частині вирішення позовних вимог про визнання незаконним наказу, поновлення на роботі залишено без змін.

Тобто, рішення Печерського районного суду міста Києва в частині поновлення на посаді позивача підлягало негайному виконанню та набрало законної сили.

Разом з тим, станом на 15.02.2023 вказане рішення суду не було виконано, а позивача на посаді не поновлено.

Також, судом встановлено, що Департаментом виконавчої служби, відділом примусового виконання рішень за виконавчим листом № 757/33026/15-ц, виданим 02.06.2016 року Печерським районним судом міста Києва, здійснювалося виконавче провадження ВП № НОМЕР_2 від 07.06.2016.

За фактом невиконання судового рішення щодо поновлення на посаді позивача СВ Печерського РУ ГУНП в м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017100100003785, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України.

Крім того, рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 20.08.2019 задоволено позов позивача до Державної санітарно-епідеміологічної служби України про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі. Стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з 19.09.2015 по 14.12.2018 у розмірі 614 583,06 грн. без вирахування податків, зборів та обов`язкових платежів. Рішення набрало законної сили і перебуває на примусовому виконанні у Державній казначейській служби України.

В подальшому, рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 19.05.2020 у справі 761/5403/20 позивачу відмовлено у задоволенні позову про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з 14.12.2018 по 14.02.2020 у розмірі 221 890,41 грн. Між тим, постановою Київського апеляційного суду від 22.09.2020 вищевказане рішення Шевченківського районного суду міста Київ від 19.05.2020 у справі № 761/5403/20 скасовано і прийнято постанову, якою його позов до відповідача про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі задоволено.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 24.09.2021 у цивільній справі № 761/6008/21 стягнуто з Державної санітарно-епідеміологічної служби України (ліквідаційна комісія) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 15.02.2020 по 15.02.2021 у розмірі 190 627 грн. 50 коп. (сто дев`яносто тисяч шістсот двадцять сім гривень п`ятдесят копійок).

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 01.11.2022 по цивільній справі № 761/5441/22 стягнуто з Державної санітарно-епідеміологічної служби України (ліквідаційна комісія) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з 15.02.2021 по 15.02.2022 у розмірі 191 390грн.00 коп.

Так, відповідно до ст. 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, підлягає негайному виконанню.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво-важливих прав та інтересів громадян і держави.

Обов`язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства, а тому, з огляду на принцип загальнообов`язковості судових рішень судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов`язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.

Відповідно до вимог ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до частини сьомої етапі 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Згідно наданого позивачем розрахунку, заробітна плата ОСОБА_1 за останні два місяці з моменту звільнення з посади 29.09.2015, складає: за серпень 2015 року - 12931,14 грн; за вересень 2015 року - 17569,44грн.

Всього у серпні - вересні 2015 року було 20+20=40 робочих дні.

За серпень - вересень 2015 року позивачеві було нараховано 12 931,14 + 17+ 569,44 = 30500,58 грн.

Таким чином середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за останні 2 місяці складала 30500,58 грн/40 днів = 762,51 грн/l день.

Загальна кількість робочих днів вимушеного прогулу за період з 15.02.2022 по 15.02.2023 складає: 251 робочих днів (з урахуванням святкових і вихідних днів).

Загальна сума стягнення за період з 15.02.2022 по 15.02.2023 складає: 260 дні х 762,51 грн/І день = 198252390,00 грн.

Підстав вважати розрахунок таким, що не відповідає дійсності - не встановлено.

Також, середньоденна заробітна плата встановлена рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 20.08.2019, яке набрало законної сили та перебуває на примусовому виконанні в Державній казначейській службі України. Постановою Київського апеляційного суду від 22.09.2020 про стягнення заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 14.02.2018 по 14.02.2020 у розмірі 221890,41 грн за вирахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів, рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 24.09.2021 року, яке набрало законної сили та перебуває на примусовому виконанні в Державній казначейській службі України.

Статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Обов`язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства (стаття 129-1 Конституції України). Отже, з огляду на принцип загальнообов`язковості судових рішень за змістом статей 18, 430 ЦПК Українисудові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов`язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.

Відповідно до ч.1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що в разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 цього кодексу при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організації повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставістатті 117 КЗпП Українистягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Таке роз`яснення цієї норми права, крім наведеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України, надав і Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положеньст. 233 Кодексу законів про працю Україниу взаємозв`язку з положеннями ст. 117,237- 1цьогоКодексу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону «Про оплату праці»за правилами, передбаченими порядком.

Згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 в інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до п.5 IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з абз.1 п.8 IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, проводяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (середньогодинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів за цей період.

З огляду на викладене, при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень порядку.

Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» визначено структуру заробітної плати, а саме: основна заробітна плата; додаткова заробітна плата (винагорода за працю понад установленні норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій; інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які проводяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Положеннями ч. 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Приймаючи рішення по суті спору, суд має зазначити про застосування положень цивільного процесуального законодавства щодо змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

Доказами, відповідно до ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, згідно дост. 79 ЦПК України.

В свою чергу положеннямист. 80 ЦПК Українипередбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Таким чином, з огляду на викладене вище, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову про стягнення з Державної санітарно - епідеміологічної служби України (ліквідаційна комісія) на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з 15.02.2022 року по 15.02.2023 у розмірі 198252,00 грн.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1982,52 грн.

Керуючись ст.94,233 КЗпП України,Закону України «Про оплату праці», ст.4,5,12,13,76-81,89,95,141,229,258,259,263-266,268,273,275,279,352-355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Державної санітарно-епідеміологічної служби України про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Державної санітарно - епідеміологічної служби України (ліквідаційна комісія) (адреса: 01001, м. Київ. вул. Б. Гринченка, 1, код ЄДРПОУ 37508109) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з 15 лютого 2022 року по 15 лютого 2023 року у розмірі 198252 (сто дев`яносто вісім тисяч двісті п`ятдесят дві) гривні (за вирахуванням всіх необхідних податків та обов`язкових платежів).

Стягнути з Державної санітарно - епідеміологічної служби України (ліквідаційна комісія) (адреса: 01001, м. Київ. вул. Б. Гринченка, 1, код ЄДРПОУ 37508109) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1982 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят дві) гривні 52 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: