Ухвала

від 20.02.2024 по справі 761/5861/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/5861/23

Провадження № 6/761/330/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2024 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Сіромашенко Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Дем`янчук С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за заявою Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Державна санітарно- епідеміологічна служба України (ліквідаційна комісія), Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про заміну боржника у виконавчому документі №761/5861/23, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2023 року на адресу Шевченківського районного суду м. Києва надійшла заява Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про заміну боржника у виконавчому документі, в якій заявник просить замінити боржника у виконавчому листі, виданому Шевченківським районним судом м. Києва 25.08.2023 у справі 761/5861/22 про стягнення з Державної санітарно-епідеміологічна служби України (ліквідаційна комісія) на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з 15.02.2021 по 15.02.2022 у розмірі 198 252,00 грн та судового збору у розмірі 1982,52 грн з Державної санітарно-епідеміологічна служби України (ліквідаційна комісія) на Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

Заява обґрунтована тим, що Головним управлінням Казначейства за результатом розгляду виконавчого листа та доданих до нього документів з`ясовано, що згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Державна санітарно-епідеміологічна служба України (код ЄДРПОУ 37508109) (далі - Боржник), знаходиться в стані припинення з 30.05.2017, утворено в установленому порядку та діє ліквідаційна комісія Божника. Ураховуючи зазначене, Головне управління Казначейства вважає за доцільне звернутися до суду із заявою про заміну боржника у виконавчому документі.

Заявник наголошує, що рішення про ліквідацію Державної санітарно-педологічної служби прийнято Кабінетом Міністрів України, на сьогодні не скасовано та не визнано таким, що втратило чинність.

Зазначає, що за результатом закінчення процедури ліквідації Державної санітарно-епідеміологічної служби у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку, функцій та повноваження цього органу виконавчої влади не зникають і на сьогодні ці функції і повноваження у визначеній сфері державного регулювання здійснює Держпродспоживслужба як центральний орган виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у визначеній Кабінетом Міністрів України сфері.

Головне управління Казначейства звертає увагу суду на те, що з метою забезпечення виконання рішення суд на підставі виконавчого листа, необхідною є заміна Боржника у виконавчому листі з Державної санітарно-епідеміологічної служби України на Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів як до розпорядника коштів державного бюджету.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 29.09.2023 вищевказана справа надійшла в провадження судді Сіромашенко Н.В.

Ухвалою суду від 06.11.2023 заяву призначено до розгляду.

У судове засідання представник заявника не з`явився, у заяві про заміну божника просив розгляд заяви провести за відсутності представника заявника.

Заінтересована особа - ОСОБА_1 та його представник в судовому засіданні проти задоволення заяви заперечували в повному обсязі.

Представник заінтересованої особи Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в судовому засіданні проти задоволення заяви заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях на заяву, просив відмовити у її задоволенні.

Представник заінтересованої особи Державної санітарно-епідеміологічної служби України (ліквідаційна комісія) в судове засідання не з`явився, сповіщений належним чином про дату, час і місце судового розгляду, причин неявки не повідомив,

Відповідно до вимог ч.3 ст. 442 ЦПК України неявка учасників справи не є перешкодою для вирішення питання про заміну боржника у виконавчому документі.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з`ясувавши всі фактичні обставини справи, приходить до наступного.

Відповідно до положень ст. 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Відповідно до ч. 2 ст.442 ЦПК України, заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Згідно ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року № 442 (із змінами) «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, реорганізувавши шляхом перетворення Державну ветеринарну та фітосанітарну службу і приєднавши до Служби, що утворюється, Державну інспекцію з питань захисту прав споживачів і Державну санітарноепідеміологічну службу та поклавши на Службу, що утворюється, функції з реалізації державної політики, які виконували органи, що припиняються (крім функцій з реалізації державної політики у сфері племінної справи у тваринництві, у сфері охорони прав на сорти рослин, у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження), у сфері гігієни праці та функцій із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників), а також функції із здійснення державного контролю (нагляду) за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; здійснення державного нагляду (контролю) у сфері туризму та курортів.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 909-р «Питання Міністерства охорони здоров`я» МОЗ України дозволено утворити у сфері його управління державну установу «Центр громадського здоров`я», реорганізувавши шляхом злиття державні підприємства, установи, організації, що визначені Міністерством, а також ті, що передані йому за переліком, визначеним Державною санітарно-епідеміологічною службою, для забезпечення здійснення функцій у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження).

Відповідно до пункту 1 наказу Міністерства охорони здоров`я України від 18.09.2015 № 604 «Про утворення державної установи «Центр громадського здоров`я Міністерства охорони здоров`я України» утворено державну установу «Центр громадського здоров`я Міністерства охорони здоров`я України» як окрему юридичну особу публічного права, реорганізувавши шляхом злиття державні підприємства, установи за переліком згідно з додатком 1 до цього наказу та приєднання державних підприємств та установ Державної санітарно-епідеміологічної служби України за переліком згідно з додатком 2 до цього наказу.

Держсанепідслужбою України 20.10.2015 видано наказ № 170 «Про реорганізацію державних підприємств та установ», відповідно до якого державні підприємства та установи, що належать до сфери управління Держсанепідслужби України реорганізуються шляхом їх приєднання до Державної установи «Центр громадського здоров`я Міністерства охорони здоров`я України», утворено комісії з реорганізації державних підприємств та установ й затверджено їх голів.

Відповідно до пункту 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 р. № 437-р «Про передачу цілісних майнових комплексів державних установ та організацій до сфери управління Міністерства охорони здоров`я» передані цілісні майнові комплекси державних установ та організацій за переліком згідно з додатком із сфери управління Держсанепідслужби України до сфери управління Міністерства охорони здоров`я.

На виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2016 року у справі № 826/19610/14 Кабінетом Міністрів України відмінено рішення щодо реорганізації Держсанепідслужби України шляхом її приєднання до Держпродспоживслужби.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 березня 2017 року № 348 «Деякі питання Державної санітарно-епідеміологічної служби» відмінено рішення про реорганізацію Держсанепідслужби України шляхом приєднання її до Держпродспоживслужби.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 348 постановлено ліквідувати Держсанепідслжбу України.

Тобто, Постановою Кабінету Міністрів України України № 348 Держпродспоживслужбу не визначено правонаступником Держсанепідслужби України.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Нормами ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно положень ст.ст. 77-79 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, останній виходить з того, що реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Європейський суд зазначає, що право на суд не є абсолютним; воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує врегулюванню з боку держави (рішення у справі «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998, рішення у справі «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року).

Таким чином, зогляду на викладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, оскільки в судовому засіданні встановлено, що Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві не уповноважене звертатись до суду із вказаною заявою, адже не є представником учасника виконавчого провадження чи заінтересованої особи, не є стороною виконавчого провадження чи заінтересованою особою у розумінні Закону України «Про виконавче провадження», а також зважаючи, що законодавством не визначено правонаступника Держсанепідслужби України, суд дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення заяви про заміну боржника у виконавчому документі.

Керуючись ст.ст. 259-261, 353-355, 442 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Державна санітарно-епідеміологічна служба України (ліквідаційна комісія), Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про заміну боржника у виконавчому документі №761/5861/23 залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала, що постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвалу суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Н.В. Сіромашенко