Ухвала

від 04.07.2023 по справі 916/2274/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про зупинення провадження у справі

"04" липня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/2274/23Господарський суд Одеської області у складі:

судді Гута С.Ф.

при секретарі судового засідання Борисовій Н.В.

розглядаючи справу № 916/2274/23

за позовом: Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "УКРГАЗБАНК"

до відповідача: ОСОБА_1

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮГТРАНС-ТЕРМІНАЛ"

про стягнення 34052070,36 доларів США,

за участю представників сторін:

від позивача - Мартинюк Є.В.

від відповідача - Горобець В.В.

від третьої особи - Левіт В.С.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 34052070,36 доларів США, з яких 17278205,30 доларів США простроченої заборгованості по кредиту, 787545,12 доларів США простроченої заборгованості за процентами, 13680,50 доларів США 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту та 5433,05 доларів США 3% річних за несвоєчасне погашення процентів за додатковим договором № 1-007/197/ГКД-16 від 14.11.2016 р. до Генерального кредитного договору № 007/197/ГКД-16 від 14.11.2016 р.; 5538377,00 доларів США простроченої заборгованості по кредиту, 252434,07 доларів США простроченої заборгованості за процентами, 4233,21 доларів США 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту та 1831,09 доларів США 3% річних за несвоєчасне погашення процентів за додатковим договором № 2-007/197/ГКД-16 від 22.12.2016 р. до Генерального кредитного договору № 007/197/ГКД-16 від 14.11.2016 р.; 9718000,00 доларів США простроченої заборгованості по кредиту, 442932,10 доларів США простроченої заборгованості за процентами, 6378,93 доларів США 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту та 3019,99 доларів США 3% річних за несвоєчасне погашення процентів за додатковим договором № 3-007/197/ГКД-16 від 27.12.2017 р. до Генерального кредитного договору № 007/197/ГКД-16 від 14.11.2016 р.

Обґрунтовуючи звернення із позовом до господарського суду Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" посилається на те, що між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮГТРАНС-ТЕРМІНАЛ" 14.11.2016 р. укладено генеральний кредитний договір № 007/197/ГКД-16 (в межах якого укладено 14.11.2016 р., 22.12.2016 р. та 27.12.2017 р. додаткові угоди) за яким надано кредитні кошти, графік повернення яких порушено. У той же час, 14.11.2016 р. між Банком та ОСОБА_1 укладено договір поруки № 009/197/П-16, за яким останній поручився за належне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮГТРАНС-ТЕРМІНАЛ" взятих на себе за умовами генерального кредитного договору зобов`язань.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддям Господарського суду Одеської області від 30.05.2023 р. позовній заяві Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "УКРГАЗБАНК" присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 916/2274/23 та визначено суддю Гута С.Ф. для її розгляду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.06.2023 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2274/23, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 04.07.2023 року о 10:10 год.

14.06.2023 року від Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "УКРГАЗБАНК" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі №916/2274/23.

Ухвалою суду від 15.06.2023 року клопотання було задоволено.

27.06.2023 року від представника ОСОБА_1 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі. Як зазначає заявник,позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що внаслідок порушення позичальником ТОВ «ЮГТРАНС-ТЕРМІНАЛ» умов Генерального кредитного договору № 007/197/ГКД-16 від 14.11.2016 року, а також договорів про внесення змін та Додаткових договорів до нього, в частині погашення наданих кредитів утворилася заборгованість у розмірі 34 052 070,36 грн. З огляду на допущення позичальником ТОВ «ЮГТРАНС- ТЕРМІНАЛ» прострочення по сплаті кредиту, позивачем, за його твердженням, 14.11.2022 на адресу позичальника засобами сервісу електронного документообігу «Вчасно» було направлено лист-вимогу за вих. №172/28155/2022 з вимогою достроково, у 30-денний строк з дати пред`явлення вимоги, повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами. Також таку вимогу направлено позичальнику засобами поштового зв`язку 15.11.2022.

Наслідком отримання позичальником такої вимоги, за твердженням Банку, є настання події припинення укладеного Генерального кредитного договору та виникнення зобов`язання у ТОВ «ЮГТРАНС-ТЕРМ1НАЛ» щодо дострокового повернення усієї суми кредиту. Також, затвердженням Банку, внаслідок виникнення обов`язку у ГОВ «ЮГТРАНС- ТЕРМІНАЛ» щодо дострокового погашення усієї суми кредиту, такий обов`язок виник і у поручителя ОСОБА_1 .

Проте, як стало відомо, позичальник ТОВ «ЮГТРАНС-ТЕРМ1НАЛ» зазначає, що жодних вимог по достроковій сплаті заборгованості не отримував.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження здійснення поштового відправлення до ТОВ «ЮГТРАНС-ТЕРМІНАЛ» не було надано ні поштової квитанції, ні поштової накладної, ні опису вкладення із зазначенням змісту поштового відправлення.

Із зазначеного позивачем номеру поштового відправлення, який ніби то відповідає номеру поштового відправлення з вимогою про дострокове виконання позичальником ТОВ «ЮГТРАНС-ТЕРМІНАЛ» своїх обов`язків за кредитним договором, вбачається, що веб- портал «Укрпошта» не містить інформації про поштове відправлення з трекінгом 0101509977861 {«Дані про відправлення за номером 010150 9 9 77861 на даний час відсутні, тому що не зареєстровані в системі»).

Разом з тим, встановлення юридичного факту отримання чи неотримання позичальником листа-вимоги позивача від 14.1 1.2022 є необхідним для встановлення факту настання чи ненастання події припинення за кредитним договором, а саме для з`ясування питання чи настав для ТОВ «ЮГТРАНС-ТЕРМІНАЛ» строк для дострокового повернення усієї суми кредиту.

Як стало відомо з відкритих відомостей офіційного веб-порталу «Судова влада», господарським судом Одеської області розглядається також справа №916/2273/23 за позовом ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» до ТОВ «ЮГТРАНС-ТЕРМІНАЛ» про стягнення заборгованості у розмірі 34 052 070,36 грн доларів США.

Предметом доказування у справі №916/2273/23 за позовом ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» до ТОВ «ЮГТРАНС-ТЕРМІНАЛ» є саме встановлення того факту, чи наступила подія припинення за Генеральним кредитним договором, укладеним між позивачем та ТОВ «ЮГТРАНС-ТЕРМІНАЛ», а саме - чи звергався Банк з вимогою про сплату всієї суми заборгованості до позичальника та чи мав право взагалі на таке звернення. Зазначений факт, серед іншого, залежить від встановлення того факту, чи отримав ТОВ «ЮГТРАНС-ТЕРМІНАЛ» належним чином оформлену вимогу про дострокову сплату усієї суми заборгованості.

Встановлення факту отримання чи неотримання ТОВ «ЮГТРАНС-ТЕРМІНАЛ» належним чином оформленої вимоги Банку про дострокову сплату усієї суми заборгованості, в свою чергу, підтвердить чи спростує твердження Банку про те, що строк погашення усієї суми кредиту є таким, що настав, що стане преюдиційним фактом у справі №916/2274/23 за позовом ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.06.2023 відкрито провадження у господарській справі №916/2273/23 за позовом 11А І АБ «УКРГАЗБАНК» до ТОВ «ЮГТРАНС-ТЕРМІНАЛ» про стягнення 34 052 070,36 грн доларів США заборгованості за Генеральним кредитним договором № 007/197/ГКД-16 від 14.11.2016.

Тому заявления позовних вимог до ОСОБА_1 в рамках цієї справи №916/2274/23 як до поручителя за кредитним договором є наразі передчасним, оскільки такий позов неможливо вирішити без встановлення фактичних обставин справи, вирішення яких можливо виключно в рамках судової справи №916/2273/23.

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, вважаємо, що справа № 916/2274/23 та справа № 916/2273/23 є взаємопов`язаними, оскільки існує об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до набрання законної сили судовим рішенням в справі № 916/2273/23, у зв`язку з чим провадження у даній справі підлягає зупиненню на підставі пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України.

Відтак, заявник просить, зупинити провадження у справі №916/2274/23 за позовом ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» до ОСОБА_1 до набрання законної сили рішенням господарського суду Одеської області у справі № 916/2273/23 за позовом ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» до ТОВ «ЮГТРАНС- ТЕРМІНАЛ» про стягнення заборгованості за Генеральним кредитним договором № 007/197/ГКД-16 від 14.11.2016 року у розмірі 34 052 070,36 грн.

У судовому засіданні 04.07.2023 року представник відповідача підтримав заявлене клопотання про зупинення провадження у справі.

У судовому засіданні 04.07.2023 року представник позивача заперечував проти задоволення клопотання. Представник третьої особи підтримав заявлене клопотання.

Дослідивши матеріали справи, зміст клопотання про зупинення провадження у справі, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом Верховенства права та права на судовий захист, уникаючи принципу надмірного формалізму, та усуваючи підстави для використання правового пуризму суд вирішив, що подане Відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції України, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. Суд безпосередньо застосовує Конституцію України, якщо зі змісту норм Конституції не випливає необхідності додаткової регламентації її положень законом або якщо закон, який був чинним до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй.

У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" (далі - ЄСПЛ) та пункті 23 рішення ЄСПЛ "Гурепка проти України № 2" наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Під час підготовчого засідання, учасники справи можуть подавати клопотання та заяви, відповідно до статті 177 ГПК України. Адже відповідно до частини 1 статті 177 ГПК України, серед інших завдань підготовчого провадження, важливим є визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів, а також вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Згідно п. 10 ч. 2 ст. 182 ГПК України, у підготовчому засіданні суд вирішує заяви та клопотання учасників справи. У разі виникнення обставин, визначених п. 5 ч. 2 статті 227 ГПК України подати клопотання про зупинення провадження у справі можливо лише на етапі підготовчого провадження.

Наразі, розгляд поточної справи знаходиться у межах підготовчого провадження та у межах строків передбачених ГПК України.

У постанові ВСУ по справі №6-1957цс16 зазначено, що визначаючи наявність підстав за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року № 18 (на момент розгляду клопотання не скасована та є чинною) та Постанови ВСУ від 01.02.2017 у справі №6-1957цс16: (а) Під "неможливістю розгляду цієї справи" розуміють неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин; (б) Під "пов`язаною з даною справою іншою справою" розуміють таку іншу справу, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення; (в) "Іншим судом" є будь-який орган, що входить до складу судової системи України, іншим судом може вважатися й інший склад суду (одноособовий чи колегіальний) в тому ж самому судовому органі, в якому працює суддя (судді), що вирішує (вирішують) питання про зупинення провадження у справі.

При розгляді поданого Відповідачем клопотання, суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 де зазначено, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, в яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Так, порядок та умови зупинення провадження у справі врегульованого нормами статті 227 ГПК України в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов`язаний та має право зупинити провадження у справі.

За змістом п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

У разі застосування наведеної правової норми за вимогами ст. 234 ГПК України у мотивувальній частині ухвали повинно бути зазначено, зокрема, обґрунтування висновків, яких дійшов суд при постановленні ухвали.

Під неможливістю розгляду справи необхідно розуміти відсутність у господарського суду можливості самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Крім цього, слід зауважити, що зупинення провадження у справі, на відміну від відкладення розгляду справи, здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин (до вирішення іншої справи; до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі), які зумовили зупинення провадження, тому провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього.

Подібний правовий висновок викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №904/3935/18 та від 29.04.2020 у справі №903/611/19, від 18.05.2020 року по справі № 905/1728/14-908/4808/14.

Неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які встановлюються іншим судом, у принципі не можуть бути встановлені господарським судом у даній справі з незалежних від нього (суду) законодавчо зумовлених причин.

При цьому наведена процесуальна норма (ст. 227 ГПК України) прямо встановлює, що суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 02.06.2020 у справі № 910/6674/19 та від 20 липня 2020 року по справі № 9190/11236/19,від 15.05.2019 у справі №904/3935/18, від 29.04.2020 у справі №903/611/19, від 18.05.2020 у справі № 905/1728/14-908/4808/14.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов`язаний з`ясовувати: 1) як саме справа, яка розглядається господарським судом, пов`язана зі справою, що розглядається іншим судом; 2) чим обумовлена неможливість розгляду справи.

Аналогічну правову позицію виклав Верховний Суд у постановах від 10.09.2019 у справі № 922/1962/17 і від 17.12.2019 у справі № 917/131/19, від 15.05.2019 у справі № 904/3935/18 і від 17.12.2019 у справі № 917/131/19, від 23.01.2020 № 917/130/19.

Обґрунтовуючи позицію про зупинення провадження у справі, Відповідач у клопотанні та у судовому засіданні, посилаєються, на те що не має об`єктивної можливості розглядати дану господарську справу до набрання законної сили судовим рішенням в іншій судовій справі №916/2773/23.

Отже, до набрання законної сили судовим рішенням в іншій судовій справі №916/2273/23 за позовом ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» до ТОВ «ЮГТРАНС- ТЕРМІНАЛ» про стягнення заборгованості за Генеральним кредитним договором № 007/197/ГКД-16 від 14.11.2016 року у розмірі 34 052 070,36 грн.

Суд не може приймати рішення, які неможливо виконати, а відповідно, не має об`єктивної можливості розглядати дану господарську справу до набрання законної сили судовим рішенням в іншій судовій справі №916/2273/23.

Суд бере до уваги, що сама собою взаємопов`язаність двох справ не свідчить про неможливість розгляду однієї справи до прийняття рішення в іншій справі. Пов`язаною із цією справою є така інша справа, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання та оцінку доказів у цій справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (ч. 4 та 6 ст. 75 ГПК України).

Зупинення провадження у господарській справі з мотивів наявності іншої справи, може мати місце тільки в тому разі, коли лише в тій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав вимог у даній справі чи умов, від яких залежить можливість її розгляду, і з`ясувати, чи дійсно від наслідків розгляду зазначеної господарської справи залежить прийняття рішення у цій господарській справі.

Аналогічну правову позицію виклав Верховний Суд у постановах від 23 січня 2020 року у справі № 917/130/19, від 10 вересня 2019 у справі № 922/1962/17 та від 17 грудня 2019 у справі № 917/131/19.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове і повне припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому процесу і щодо яких невідомо, коли їх може бути усунено (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів КГС у справі № 910/15715/19).

Об`єктивна неможливість розгляду господарським судом цієї справи полягає у забороні діючим процесуальним законодавством повторно і одночасно розглядати різними судами один і той самий спір між тими з сторонами, з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Суд вважає, що справа № 916/2274/23 та справа № 916/2273/23 є взаємопов`язаними, оскільки існує об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до набрання законної сили судовим рішенням в справі № 916/2273/23, у зв`язку з чим провадження у даній справі підлягає зупиненню на підставі пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України.

Суд враховує позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 21.03.2018 у справі № 760/14438/15-ц провадження № 14-38цс18, в якій зазначено, що у статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину і ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Подання Відповідачем по справі клопотання про зупинення провадження у справі суд не розцінює як зловживанням процесуальними правами і не розглядає їх у призмі недобросовісного використання, яке не можна кваліфікувати через критерій відсутності серйозного законного інтересу, тобто легітимного прагнення до отримання певних переваг, передбачених процесуальним законом (ст. 45, 91, 169, 170, 227 ГПК України).

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - винесення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.

Господарський процесуальний обов`язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб`єктивному процесуальному праву суду.

Процесуальні права надані законом тим особам, які беруть участь у процесі для сприяння суду при розгляді справ, для сприяння їх правильному вирішенню, і кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним.

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення Суду у справі Шульга проти України від 02 грудня 2010 року № 16652/04) і запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (див. рішення Суду у справі Мусієнко проти України від 10 січня 2011 року № 26976/06).

Неприпустимість зловживання процесуальними правами належить до основних засад (принципів) господарського судочинства (п. 11 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

За змістом ч. 5 п`ятої ст. 13 ГПК саме на суд покладається обов`язок щодо керування ходом судового процесу, сприяння учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, запобігання зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вжиття заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Водночас, системно-логічне тлумачення цієї норми дозволяє дійти висновку про те, що зазначений перелік не є вичерпним, а прийняття рішення щодо наявності у діях учасників процесу ознак зловживання правами належить до повноважень суду та здійснюється ним з урахуванням конкретних обставин справи, оцінки дій учасників процесу та інших осіб тощо.

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами.

Суд здійснює посилання на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Фрідлендер проти Франції" та постанову Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 1 лютого 2017 року у справі № 6-2776цс16 де ним зазначено, що межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та такі критерії, як складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі.

На єдність права і справедливості неодноразово вказував і Конституційний Суд України. Зокрема, у рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 зазначено: "із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі". "Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права" (Рішення КСУ від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Окрім того, принцип справедливості поглинається напевно найбільшим за своєю "питомою вагою" принципом верховенства права, який також чітко зафіксований у новітніх кодексах. Лише додержання вимог справедливості під час здійснення судочинства дозволяє характеризувати його як правосуддя. Цю думку можна, зокрема, простежити і в рішенні Конституційного Суду України від 30 січня 2003 р. № 3-рп/2003: "правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах".

Суд наполягає на застосуванні принципу справедливості (ст. 2 ГПК України) замість закону (praeter legem) і всупереч закону (adversus legem). Адже трапляються випадки, коли несправедливі нормативно-правові акти з`являються внаслідок "помилок" законодавця. Інша ситуація може мати місце тоді, коли застосування нормативно-правового акту в конкретній ситуації у сукупності з іншими істотними обставинами справи стає настільки несумісним зі справедливістю, що унеможливлює його застосування в розумінні здорового глузду.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на Постанову Касаційного цивільного суду від 16 січня 2019 року по справі №521/17654/15-ц. Верховний Суд яскраво демонструє, що принцип справедливості кореспондує з принципом добросовісності.

Також, суд звертає увагу на Постанову Великої Палати Верховного Суду по справі №607/4316/17-ц від 25.03.2019. У вказаній Постанові суд застосував недискримінаційний підхід та принцип неупередженості (Рішення Конституційного Суду України в рішенні від 2 листопада 2004 р. № 15-рп/2004у), який також підлягає застосуванню судом у справі, що розглядається.

Обов`язок суду мотивувати прийняття або відхилення доводів сторін по суті спору полягає у відображенні в судовому рішенні висновків суду про те, що саме дало йому підстави прийняти та/чи відхилити аргументи сторін щодо суті спору, з посиланням на з`ясовані у справі обставини та норми матеріального чи процесуального права, що підлягають застосуванню до правовідносин, що склалися.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" та частини четвертої статті 11 ГПК України чинної редакції суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасіу проти Греції" національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнецов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України"), з якої випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, зокрема, відповідно до п. 58 Рішення ЄСПЛ по справі "Серявін та інші проти України" (Заява N 4909/04) від 10 лютого 2010 року визначено, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року), більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (параграф 32 рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії").

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі "Роуз Торія проти Іспанії", параграфи 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії", параграф 32). Зазначені тези знаходять своє підтвердження і у Постанові Верховного суду від 28 березня 2017 року по справі №800/527/16.

У пункті 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, що обов`язок судів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна із сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд вважає, що обсяг вмотивування ухвали є достатнім для її прийняття.

Відповідно до ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом господарських спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Тобто, виходячи з цієї норми, в першу чергу, суд має справедливо, тобто з дотриманням принципу верховенства права, вирішити господарський спір.

Дійсно, одним із завдань судочинства є і своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Однак, Конвенція в першу також гарантує "процесуальну" справедливість розгляду справи, а вже потім дотримання розумного строку, що на практиці розуміється як змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (Star Cate Epilekta Gevmata and Others v. Greece (Star Cate Epilekta Gevmata та ініш проти Греції) (dйc.)). Справедливість проваджень завжди оцінюється їх розглядом узагалом для того, щоб окрема помилка не порушувала справедливість усього провадження (Miroпubovs and Others v. Latvia (Миролюбов та інші проти Латвії), § 103).

Так, ідея справедливого судового розгляду включає основоположне право на змагальні провадження. Бажання зекономити час і прискорити провадження не обґрунтовує невиконання такого фундаментального принципу, як право на змагальні провадження (Niderцst-Huber v. Switzerland (Нідерьост-Хубер проти Швейцарії), § 30).

Складність справи стосується як фактичної, так і правової сторони (Katte Katte Klitsche de la Grange v. Italy (Катте Клітше де ла Грандж проти Італії), § 55; Papachelas v. Greece [GC] (Папахелас проти Греції) [ВП] § 39). Вона може стосуватись, наприклад, втручання декількох сторін у справу (H. v. the United Kingdom (Х. проти Сполученого Королівства), § 72), або різноманітних доказів, що мають бути досліджені (Humen v. Poland [GC] (Гумен проти Польщі) [ВП], § 63). Складність національних проваджень маже виправдати їх тривалість (Tierce v. San Marino (Тьєрс проти Сан-Марино), § 31).

Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов`язків упродовж відповідного терміну (Scordino v. Italy (Скордіно проти Італії) (no. 1) [ВП], § 183, і Sьrmeli v. Germany (Сюрмелі проти Німеччини) [ВП], § 129).

Відповідно до п. 5 ч. 1, ч. 2 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. З питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Суд задовільняє клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне зупинити провадження по справі №916/2274/23 до набрання законної сили судовим рішенням справи №916/2273/23.

При цьому, суд зазчає, що зупинення провадження у даній справі є виправданим, так як зможе забезпечити ухвалення законного та справедливого рішення у справі, а також забезпечити захист прав як позивача, так і відповідача, буде дотримано принцип правової визначеності та справедливості. Жодне своєчасне вирішення спору не може бути виправдане, якщо рішення у справі буде несправедливим, а отже, - буде ухвалене з порушенням принципу верховенства права.

Керуючись п.п. 7 ч.1 ст.228, ст.113, 114, 207, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

1.Клопотання відповідача ОСОБА_1 про зупинення провадження по справі №916/2274/23 до набрання законної сили -судовим рішенням справи №916/2273/23.- задовольнити.

2.Зупинити провадження у справі №916/2274/23 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №916/2273/23, яка розглядається господарським судом Одеської області.

3.Запропонувати представникам сторін за результатами розгляду справи №916/2273/23 повідомити Господарський суд Одеської області.

Повний текст ухвали буде складено 10 липня 2023 р

Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Південно - західного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня її проголошення (підписання).

Суддя С.Ф. Гут