Постанова

від 05.07.2023 по справі 914/2405/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2023 року

м. Київ

cправа № 914/2405/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С.В. - головуючий, Баранець О.М., Кібенко О.Р.,

за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,

представників учасників справи:

позивача - не з`явились,

відповідача-1 - не з`явились,

відповідача-2 - Рісної Ю.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1

про стягнення витрат на професійну правничу допомогу,

у справі №914/2405/21

за позовом ОСОБА_1

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Латориця",

2. ОСОБА_2

про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства від 31.07.2020 №1/07, визнання недійсним статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Латориця", затвердженого у новій редакції за спірним протоколом від 31.07.2020 №1/07, визначення розміру частки у статутному капіталі товариства, а також солідарне стягнення з відповідачів моральної шкоди у розмірі 250 000,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 26.06.2023 №29.2-02/1421 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи" у зв`язку із запланованою відпусткою судді Студенця В.І. проведено повторний автоматизований розподіл судової справи №914/2405/21, за результатами якого визначено наступний склад колегії суддів: Бакуліна С.В. - головуючий, Кібенко О.Р., Баранець О.М.

1. ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Львівської області із позовом до ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Латориця" (далі - ТОВ "Латориця") про: (1) визнання за ОСОБА_2 права власності на частку у статутному капіталі ТОВ "Латориця" у розмірі 100%, що становить 24 000,00 грн; (2) визнання припиненими корпоративних прав ОСОБА_1 у ТОВ "Латориця" починаючи з 31.07.2020; (3) визнання припиненим права власності ОСОБА_1 на частку у статутному капіталі ТОВ "Латориця" у розмірі 50%, що становить 12 000,00 грн починаючи з 31.07.2020.

2. ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Львівської області із зустрічною позовною заявою до ТОВ "Латориця" та ОСОБА_2 про: (1) визнання недійсним рішення загальних зборів товариства від 31.07.2020 №1/07; (2) визнання недійсним статуту ТОВ "Латориця", затвердженого у новій редакції за спірним протоколом від 31.07.2020 №1/07; (3) визначення розміру частки ОСОБА_1 у статутному капіталі товариства що становить 50% у сумі 11 243,375 грн та розміру статутного капіталу ТОВ "Латориця", що становить 22 486,75 грн; (4) стягнення солідарно з відповідачів моральної шкоди у розмірі 250 000,00 грн.

3.Господарський суд Львівської області ухвалою від 16.12.2021 залишив без розгляду первісний позов у справі №914/2405/21.

4.Господарський суд Львівської області рішенням від 09.06.2022 у справі №914/2405/21 позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив частково; (1) визнав недійсним рішення №1/07 загальних зборів учасників ТОВ "Латориця" від 31.07.2020, з порядком денним: про розгляд питання та прийняття рішення у відповідності з частиною другою статті 15 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю"; про зміну складу учасників та розміру часток кожного з учасників у статутному капіталі товариства і/чи зміну розміру статутного капіталу товариства; про внесення змін до статуту Товариства; про затвердження нової редакції статуту Товариства; (2) визнав недійсним статут ТОВ "Латориця", затверджений у новій редакції протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Латориця" від 31.07.2020 №1/07; (3) визначив, що розмір частки ОСОБА_1 становить 50% в сумі 11 243,375 грн та розмір статутного капіталу ТОВ "Латориця" становить 22 486,75 грн. Закрито провадження у справі в частині стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача моральної шкоди в розмірі 250 000,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

5. ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив: (1) скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 09.06.2022 у частині задоволення позовних вимог; (2) скасувати додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 23.06.2022 у частині стягнення з ТОВ "Латориця" на користь ОСОБА_1 34 500,00 грн витрат на правову допомогу; скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.12.2022 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

6.Верховний Суд ухвалою від 28.02.2023 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Львівської області від 09.06.2022, додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 23.06.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.12.2022 у справі №914/2405/21.

7.Верховний Суд ухвалою від 20.03.2023 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 31.01.2023 у справі №914/2405/21 та призначено її до спільного розгляду із скаргою, про яку зазначено вище.

8. ОСОБА_1 , у межах строку визначеного Верховним Судом, подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Львівської області від 09.06.2022, додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 23.06.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.12.2022 у справі №914/2405/21, в якому, зокрема, зазначила про те, що у зв`язку зі здійсненням касаційного перегляду цієї справи, нею понесені витрати на професійну правову допомогу в сумі 40 000,00 грн та надала на підтвердження цих обставин копію договору про надання правової допомоги від 16.08.2022 №01/16.08.2022, копію додатку до договору про надання правової допомоги від 01.03.2023, який має назву "Узгодження оплати правової допомоги", копію акта приймання виконаних робіт від 16.03.2023.

9.Крім того, у межах строку, визначеного Верховним Судом, ОСОБА_1 , подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 на додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 31.01.2023 у справі №914/2405/21, у якому також звернула увагу Суду, що у зв`язку зі здійсненням касаційного перегляду цієї справи, нею понесені витрати на професійну правову допомогу в сумі 40 000,00 грн, докази чого були надані заявницею до попереднього відзиву.

10.Верховний Суд постановою від 24.05.2023 залишив касаційні скарги ОСОБА_2 без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 09.06.2022, додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 23.06.2022, постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.12.2022 та додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 31.01.2023 у справі №914/2405/21 залишив без змін.

11.Верховний Суд ухвалою від 13.06.2023 повідомив учасників справи №914/2405/21, що вирішення питання про понесені витрати ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу у зв`язку з переглядом цієї справи у суді касаційної інстанції, про що було заявлено у відзивах на касаційні скарги, відбудеться 28.06.2023 о 12:00 у відкритому судовому засіданні в приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О.Копиленка, 6, у залі судових засідань №328.

12.У судовому засіданні, що відбулося 28.06.2023, колегія суддів дійшла висновку про необхідність в оголошенні перерви.

13.30.06.2023 ОСОБА_2 подав клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, в якому просить відмовити ОСОБА_1 у стягнення цих витрат з ОСОБА_2 .

14.Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, Верховний Суд виходить з такого.

15.Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

16.Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване у статті 131-2 Конституції України, статті 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), відповідних нормах Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

17.Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).

18.Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

19.Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК).

20.Згідно із статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

21.Відповідно до частин першої, другої статті 126 ГПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

22.Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК).

23.Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 цього Кодексу).

24.Витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядку.

25.За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

26.Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

27.Таким чином, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно враховувати, зокрема, встановлений в самому договорі розмір та/або порядок обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

28.Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат позивач долучив договір про надання правової допомоги на представництво інтересів №01/16.08.2022 від 16.08.2022, укладений між позивачем та Адвокатським об`єднанням "АК "Фавор""; додаток до договору - узгодження оплати правової допомоги від 01.03.2023, акт приймання виконаних робіт від 16.03.2023.

29.У пункті 4.1 договору погоджено, що оплата послуг за цим договором здійснюється в розмірі за окремою домовленістю сторін.

30.У додатку до договору - узгодження оплати правової допомоги від 01.03.2023 зазначено, що представництво інтересів та правнича допомога ОСОБА_1. за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Львівської області від 09.06.2022, додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 23.06.2022, постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.12.2022, що слухається у проваджені Верховного Суду (відзив на касаційну скаргу, з поштовими витратами та витратами на копіювання) на загальну суму 25 000,00 грн (25 годин роботи) (пункт 1.1 додатку). У разі досягнення зі сторони виконавця позитивного результату у межах справи №914/2405/21 за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Львівської області від 09.06.2022, додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 23.06.2022, постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.12.2022, що слухається у проваджені Верховного Суду та залишення Судом касаційної скарги ОСОБА_2 без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 09.06.2022, додаткового рішення Господарського суду Львівської області від 23.06.2022, постанови Західного апеляційного господарського суду від 08.12.2022 без змін, сторони погодили, що замовник сплачує виконавцю "гонорар успіху" у фіксованому розмірі 15 000,00 грн (пункт 1.2 додаткової угоди). Пунктом 1.3 додатку сторонами узгоджено, що вартість правової допомоги становить - 40 000,00 грн, яка перераховується замовником на р/рахунок виконавця до 31.12.2023.

31.Актом приймання виконаних робіт від 16.03.2023, який підписаний обома сторонами, підтверджено повне виконання з боку виконавця робіт та відсутність претензій по виконаній роботі.

32.Суд установив, що представник позивача Лука Тарас Михайлович в суді касаційної інстанції представляв інтереси на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги № ВС 1159036 від 06.09.2022, виданого на підставі договору від 16.08.2022 №01/16.08.2022; свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльність №000159 від 23.12.2014; подавав Суду відзиви на касаційні скаргу ОСОБА_2 у межах строків, встановлених Судом на вчинення таких процесуальних дій.

33.Крім того, Суд установив досягнення результату, визначеного у пункті 1.2 додатку до договору, як правової підстави для сплати "гонорару успіху".

34.Беручи до уваги наведене, колегія суддів доходить висновку, що позивач довів фактичне надання послуг на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.

35.Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

36.Верховний Суд наголошує, що надані позивачем докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

37.Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (рішення у справі "East / West Alliance Limited" проти України"), присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

38.Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п.33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

39.За змістом частини четвертої статті 126 ГПК розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

40.У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК).

41.Водночас за приписами частини шостої статті 126 ГПК обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

42.Мотивуючи клопотання щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, ОСОБА_2 зазначив про те, що витрати з правової допомоги на складання відзиву на касаційну скаргу, які оцінені представником позивача у 25000 грн, є істотно завищеними, оскільки текст відзиву на касаційну скаргу дублює текст відзиву на апеляційну скаргу, зустрічної позовної заяви та складається на 70% з цитат постанов Верховного Суду.

43.Колегія суддів не вважає слушними вказані доводи ОСОБА_2., та оцінюючи розмір витрат на правову допомогу, які мають бути відшкодовані з відповідача-2 на користь позивача, виходить з того, що заявлений представником позивача розмір витрат на правову допомогу є співмірним з критеріями, визначеними частиною четвертою статті 126 ГПК, а також відповідає критеріям розумності та пропорційності у цій справі. При цьому колегія суддів враховує, що зазначена справа та питання, які були винесені на розгляд Суду, є складними (у судових засіданнях Верховного Суду двічі оголошувалась перерва), а касаційна скарга, за складання відзиву на яку і розподіляються витрати на правову допомогу - об`ємна, містить декілька підстав для відкриття касаційного провадження та, відповідно, могла потребувати 25 годин роботи для складання та подання відзиву на скаргу за наслідками вивчення та аналізу доводів касаційної скарги. Посилання заявника ОСОБА_2 на те, що текст відзиву на касаційну скаргу дублює текст відзиву на апеляційну скаргу, зустрічної позовної заяви та складається на 70% з цитат постанов Верховного Суду, не доводить істотного завищення судових витрат, оскільки посилання на практику Верховного Суду є доводами, якими сторона підтверджує правову позицію, а незмінність правової позиції підтверджує її сталість протягом всього розгляду справи.

44.Зважаючи на викладене вище, колегія суддів доходить висновку про те, що ОСОБА_2. не доведено належним чином неспівмірність витрат позивача на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції, відповідно до частини шостої статті 126 ГПК, відтак підстав для реалізації Судом права на зменшення розміру витрат на правову допомогу колегія суддів не вбачає.

45.Щодо відшкодування заявленого позивачем "гонорару успіху", Суд виходить з такого.

46.Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

47.Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 дійшла висновку про можливість існування "гонорару успіху" як форми оплати винагороди адвокату; визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як "гонорар успіху", що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини.

48.При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

49.З урахуванням наведеного, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

50.Вирішуючи питання про розподіл судових витрат (відшкодування їх за рахунок іншої сторони) у формі "гонорару успіху", суд повинен виходити не з договору між адвокатом та клієнтом, який створює саме для них права та обов`язки, та погодженого ними розміру гонорару (в даному випадку визначеного ними у фіксованому розмірі 15 000,00 грн), а й з пропорційності цих витрат фактично понесеним судовим витратам, безпосередньо пов`язаним з розглядом справи, які визначені адвокатом та оцінені судом, зокрема з точки зору складності цієї справи та розумної необхідності цих судових витрат для даної справи. Адже саме розмір витрат, понесених позивачем на фактично надані реальні та неминучі послуги на правничу допомогу, і саме з метою досягнення певного правового результату вирішення конфлікту сторін, кореспондується з витратами, які позивач має право відшкодувати на свою користь, як судові витрати, понесені нею на сплату гонорару успіху, за рахунок відповідча-2.

51.Отже, враховуючи, що заявлений позивачем розмір гонорару успіху у сумі 15 000 грн є пропорційним фактично понесеним судовим витратам безпосередньо пов`язаним з розглядом справи у суді касаційної інстанції, які визначені адвокатом та оцінені Судом, зокрема з точки зору складності цієї справи та розумної необхідності цих судових витрат для даної справи, колегія суддів доходить висновку про те, що покладення таких витрат на відповідача-2 є обґрунтованим.

52.З огляду на наведене, сукупність доказів щодо витрат позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 про розподіл витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі, відповідно про стягнення з відповідача-2 на користь позивача 40 000 грн витрат на правничу допомогу.

53.Доводи ОСОБА_2 про безпідставність стягнення "гонорару успіху" з огляду на те, що позивачем у попередньому розрахунку судових витрат не зазначалось про будь-які домовленості між адвокатом і клієнтом щодо стягнення такого виду витрат, колегія суддів відхиляє, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, до відзиву на касаційну скаргу представник позивача долучив договір про надання правової допомоги, додаток до вказаного договору та акт приймання виконаних робіт, зміст яких відображав узгоджений сторонами розмір "гонорару успіху". При цьому, позивач долучив докази направлення зазначеного відзиву з додатками на адресу ОСОБА_2 , що надавало останньому можливість заперечувати співмірність таких витрат на правову допомогу.

54.Щодо доводів ОСОБА_2 про відсутність підстав для стягнення компенсації витрат на правову допомогу внаслідок того, що представником позивача не було долучено детальний опис робіт із зазначеним витраченим часом, то колегія суддів звертає увагу на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

55.Так, оцінюючи зміст приписів частини третьої статті 126 ГПК, Велика Палата Верховного Суду вказала, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

56.Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

57.Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

58.Велика Палата Верховного Суду також зауважила, що частина третя статті 126 ГПК конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

59.Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

60.А відтак Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

61.Також колегія суддів відхиляє доводи ОСОБА_2 про безпідставність стягнення витрат на правову допомогу через те, що при укладенні договору правової допомоги сторони не погодили ні ціну договору, ні порядку її обчислення. Суд зазначає, що як вартість послуг з правової допомоги, так і порядок її визначення, перебувають у площині відносин клієнта та його адвоката, тоді як суд, вирішуючи питання про відшкодування цих витрат, перевіряє чи були такі послуги фактично надані та оцінює їх співмірність, розумність та пропорційність. У цій справі не вбачається, що обставини, на які посилається відповідач-2, мали наслідком неможливість бути ознайомленим із загальним розміром витрат на правову допомогу, понесених позивачем, та заперечувати їх реальність, розумність та співмірність Таким чином, у спірних правовідносинах було дотримано принцип змагальності сторін, на забезпечення якого норми процесуального законодавства і встановлюють правила поведінки учасників спору у процедурі розподілу судових витрат та правила їх оцінки судом, а не лише з метою формального дотримання нормативних приписів.

62.Щодо посилання ОСОБА_2 на те, що позивачем не було долучено докази оплати винагороди за надану правову допомогу на користь АО "Фавор", то Суд зазначає, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

63.Отже, наведені ОСОБА_2 доводи на обґрунтування відмови у задоволенні клопотання про розподіл витрат на правову допомогу не знайшли підтвердження.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 244, 315, 317 ГПК, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Заяву ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу понесених у зв`язку з касаційним переглядом справи №914/2405/21 задовольнити.

2.Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) 40 000 (сорок тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи №914/2405/21 у суді касаційної інстанції.

3.Доручити Господарському суду Львівської області видати наказ на виконання додаткової постанови Верховного Суду.

Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Бакуліна

Судді О.М. Баранець

О.Р. Кібенко