Окрема думка

від 06.06.2023 по справі 924/471/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

06 червня 2023 року, м. Київ

cправа № 924/471/22

судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Міщенка І.С.

у касаційному провадженні за касаційною скаргою за Товариства з обмеженою відповідальністю "ГМТ-Трейд" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.03.2023 у справі № 924/471/22 за позовом керівника Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях і Товариства з обмеженою відповідальністю "ГМТ-Трейд", за участю третьої особи- Державного підприємства "Шепетівське лісове господарство" про визнання недійсним наказу, визнання недійсним договору, повернення приміщення цеху.

Узагальнений зміст спірних правовідносин та суть спору

1. Державне підприємство "Шепетівське лісове господарство" (далі - ДП "ШЛС") має на балансі цех переробки деревини (далі - "Цех"), який розташований у смт. Понінка. Товариство з обмеженою відповідальністю "ГМТ-Трейд" (далі - "Товариство") ініціювало процедуру отримання Цеху в оренду, звернувшись до Регіонального відділення Фонду державного майна по Вінницькій та Хмельницькій областях (далі - "Регіональне відділення") з проханням включити Цех до переліку об`єктів, які можуть здаватись в оренду.

2. За результатами складної бюрократичної процедури, Регіональне відділення погодило передачу Цеху в оренду на умовах аукціону.

3. В рамках підготовки до аукціону ДП "ШЛС" замовило здійснення оцінки вартості Цеху, оскільки згідно з положеннями Закону України "Про оренду державного та комунального майна" саме від неї вираховується стартова орендна плата за користування об`єктом оренди. Відповідно до Звіту оцінщика (підготовлений 10.12.2020), первісна балансова вартість становить 109 732 грн, залишкова - 49 965 грн, справедлива (переоцінена) вартість 1 294 020 грн.

4. Звідси, нова оціночна вартість Цеху приблизно в 10 разів перевищила попередню.

5. Частиною третьою статті 8 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" унормовано, що після переоцінки потенційного об`єкта оренди балансоутримувачі зобов`язані збільшити балансову вартість відповідного майна згідно з результатами оцінки відповідно до правил бухгалтерського обліку.

6. Тобто, після проведеної переоцінки Цеху, ДП "ШЛС" було зобов`язано збільшити його балансову вартість, яка і стала б основою для визначення стартової орендної плати на аукціоні. Однак, ДП «ШЛС» подало до Регіонального відділення дані про попередню балансову вартість об`єкта оренди, не згадало про його переоцінку, і визначило стартову орендну плату в розмірі 364, 73 грн (вартість відведеної для оренди площі у розмірі 666,3 м2 становить 80 345,48 грн, залишкова вартість станом на 31.12.2020 даної площі 36 472, 57 грн - саме від цієї суми і була визначена стартова орендна плата).

7. 09.02.2021 відбувся аукціон, в якому брав участь єдиний учасник - Товариство, яке і перемогло. Розмір щомісячної орендної плати - 730 грн на місяць, тобто приблизно 1, 10 грн за метр квадратний.

8. Після укладення відповідного Договору оренди та передачі Цеху в користування Товариству, ДП "ШЛС", ймовірно намагаючись виправити допущену помилку, ініціювало процедуру внесення змін до Договору оренди в частині вартості об`єкта оренди (а відповідно, і орендної плати), звернувшись до Регіонального відділення. Спочатку Регіональне відділення погодилось на внесення змін до Договору оренди і навіть отримало згоду від Товариства, однак потім свою позицію змінило і повідомило про відсутність підстав для внесення пропонованих змін.

9. В результаті, зміни до Договору оренди внесені так і не були.

10. З`ясувавши вказані обставини, керівник Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України (далі - "Прокурор") звернувся до господарського суду з позовом до Регіонального відділення та Товариства про визнання недійсним наказу Регіонального відділення про затвердження протоколу електронного аукціону, визнання недійсним Договору оренди та зобов`язання Товариства повернути орендоване майно.

11. Прокурор стверджував, що ДП "ШЛС", маючи нову оцінку Цеху, неправомірно подало до Регіонального відділення інформацію щодо старої оцінки. Відповідно, орендна плата, яку отримує держава за власне майно, значно нижча, ніж має бути. Враховуючи ті обставини, що Регіональне відділення не виправило помилку ДП "ШЛС" та не внесло зміни до Договору оренди, єдиним способом відновлення порушеного права держави у цьому випадку, на думку Прокурора, є визнання недійсним Договору оренди та повернення орендованого майна державі.

Позиція судів попередніх інстанцій

12. Суд першої інстанції в позові відмовив.

13. Суд апеляційної інстанції, встановивши факт зміни балансової вартості Цеху в 10 разів та, водночас, встановлення орендної плати за попередньою балансовою вартістю, позов задовольнив.

Позиція Верховного Суду та окрема думка щодо неї

14. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду касаційну скаргу Товариства задовольнив частково та направив цю справу на новий розгляд до апеляційного господарського суду. Вважаю, що суд касаційної інстанції мав відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити рішення суду апеляційної інстанції без змін. При цьому виходжу з наступного.

15. Частково задовольняючи касаційну скаргу Товариства, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду виходив з трьох основних аргументів:

15.1. "Балансова вартість" об`єкта оренди та "ринкова вартість", яка визначена в Звіті не є тотожними в розумінні положень статті 8 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а суд апеляційної інстанції не дослідив обставин, за яких у справі підлягає застосуванню відповідний тип оцінки вартості об`єкта оренди.

15.2. Дійшовши висновку про наявність підстав для задоволення позову, суд апеляційної інстанції не обґрунтував своє рішення в частині задоволення позовних вимог про повернення спірного приміщення державі в особі Регіонального відділення, а не ДП "ШЛС" як балансоутримувачу.

15.3. Судом апеляційної інстанції проігноровано доводи учасників справи про добросовісність дій Товариства та посилання на необхідність застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод до спірних правовідносин.

16. Щодо першого аргументу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду маю такі зауваження:

16.1. Дійсно, стаття 8 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" містить обидва терміни - і "балансова вартість" і "ринкова вартість". Втім, згадана вище частина третя статті 8 цього Закону чітко та безумовно встановлює: "Після переоцінки потенційного об`єкта оренди балансоутримувачі зобов`язані збільшити балансову вартість відповідного майна згідно з результатами оцінки відповідно до правил бухгалтерського обліку". Цього зобов`язання ДП "ШЛС" не виконало, що саме по собі свідчило про те, що стартова орендна плата Цеху визначена неправомірно.

16.2. У цій частині принципове значення мали також установлені обставини того, що ДП "ШЛС" самостійно намагалося виправити згадану помилку та внести зміни в Договір оренди в частині нової вартості об`єкту, та навіть отримало на це згоду як Регіонального відділення, так і Товариства, отже і останнє самостійно підтвердило виявлений недолік проведеного аукціону.

16.3. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, направляючи дану справу на новий розгляд, хоч і не вказавши цього прямо, по суті погодився з аргументами Товариства, що балансова вартість Цеху визначена невірно через використання в Звіті терміну "ринкова вартість". Тобто, за логікою суду касаційної інстанції, балансова вартість мала б суттєво відрізнятись і це ймовірно вплинуло б на розмір орендної плати. Продовжуючи цю думку, Верховний Суд, критично висловившись з приводу Звіту, поставив під сумнів висновок суду апеляційної інстанції щодо встановленого факту - нового розміру балансової вартості. Проте, враховуючи викладене у попередніх пунктах така позиція касаційного суду не є виправданою ані процесуально, ані з точки зору Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

17. Щодо другого аргументу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважаю необхідним відмітити таке:

17.1. Касаційне провадження у даній справі в частині доводів касаційної скарги Товариства про неправомірне повернення Цеху на користь Регіонального відділення було відкрито з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

17.2. Згаданим приписом процесуального закону передбачено, що підставою касаційного оскарження судових рішень з цієї підстави є застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

17.3. Тобто, відповідно до положень цієї норми, касаційний перегляд з указаних підстав міг відбутися за наявності таких складових:

(1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду;

(2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

17.4. В обґрунтування вказаної підстави касаційного оскарження Товариством було здійснено посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19.

17.5. Між тим, у вказаній справі Великою Палатою Верховного Суду розглядався цивільний спір за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договорів недійсними та поділ спільного майна подружжя. На обґрунтування позовних вимог позивачка у справі № 125/2157/19 посилалася на те, що в період перебування у шлюбі з відповідачем ними було придбано три транспортні засоби (автомобілі). Згоди про добровільний поділ майна між сторонами після припинення шлюбних відносин між подружжям досягнуто не було, однак відповідач на власний розсуд, без її згоди відчужив належні їм обом автомобілі. Саме з наведених підстав ОСОБА_1 просила визнати недійсними договори купівлі-продажу транспортних засобів та стягнути з ОСОБА_2 грошову компенсацію за належну їй частку у спільному майні подружжя в розмірі 1/2 вартості відчуженого майна.

17.6. На мою думку, наведене вище очевидно свідчить про те, що правовідносини, які склалися між сторонами спору у даній господарській справі № 924/471/22 є очевидно неподібними тим, що мали місце у цивільній справі № 125/2157/19. Різняться ці правовідносини, зокрема, предметом і підставами позовних вимог, матеріально-правовим регулюванням, суттю, а також фактичними обставинами спорів, в яких вони склалися.

17.7. Звідси, постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19 прийнята у неподібних справі № 924/471/22 правовідносинах, а значить у даному випадку була нерелевантною, в основу касаційного провадження покладена бути не могла, доводи касаційної скарги Товариства з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України розгляду по суті Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду взагалі не підлягали.

18. Щодо ж третього аргументу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначаю таке:

18.1. У постанові від 06.06.2023 у цій справі Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вказав, що для визнання недійсним відповідного договору необхідно зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання у право мирного володіння принципу правомірного і допустимого втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме: втручання має бути законним, відповідати суспільним інтересам та бути пропорційним переслідуваним цілям одночасно. Якщо хоча б одного критерію із перелічених не було додержано, то Європейський суд з прав людини констатує порушення державою статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

18.2. Вважаю, що за установлених обставин цієї справи, згаданий висновок суд касаційної інстанції міг зробити самостійно і необхідності направлення її на новий розгляд до апеляційного господарського суду не було.

18.3. Так, втручання в право оренди Товариства у цьому випадку є "законним", адже оспорюваний Договір оренди укладено з порушенням приписів Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а саме із встановленням заниженої вартості об`єкта оренди і орендної плати за користування ним. Це втручання відповідає суспільним інтересам, адже спрямоване на захист економічних інтересів усієї держави і переслідує легітимну мету контролю за використанням державного майна у тому, щоби таке використання відбувалося у передбачений чинним законодавством спосіб та сприяло досягненню максимального економічного ефекту. Є таке втручання і пропорційний, позаяк з установлених обставин цієї справи не вбачається, що у зв`язку із задоволенням позовних вимог Товариство понесе значні й невідворотні фінансові втрати, тоді як використання державного майна за явно заниженою орендною платою завдає шкоди державі на постійній основі.

19. Враховуючи все вищенаведене, вважаю, що у даній справі Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зайняв формальну позицію, не проаналізував суть спірних правовідносин та передчасно направив справу на новий розгляд, маючи всі процесуальні повноваження вирішити її остаточно.

Суддя Міщенко І.С.