УХВАЛА
10 липня 2023 року
м. Київ
cправа № 911/1442/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М., Пєсков В.Г.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вендор-Ф"
на рішення Господарського суду Київської області від 23.01.2023
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.05.2023
у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вендор-Фінанс"
до Релігійної громади Української православної церкви святих Косьми і Даміана
про зобов`язання повернути 448 850,00 грн безпідставно набутих коштів, -
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Вендор-Фінанс" (Товариство з обмеженою відповідальністю "Вендор-Ф" - нова назва) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Релігійної громади Української православної церкви святих Косьми і Даміана про зобов`язання повернути 448 850,00 грн безпідставно набутих коштів. Позов мотивований тим, що з рахунку позивача на підставі платіжного доручення, яке позивач не створював, на розрахунковий рахунок ФОП Сухоручка Віталія Вікторовича було перераховано 450 000,00 грн. Останній у той же день перерахував 448 850,00 грн на розрахунковий рахунок відповідача. Оскільки позивач такого платіжного доручення не створював, не підписував і не подавав, 12.12.2020 на підставі його заяви було відкрито кримінальне провадження № 12020090010002510 за ч. 1 ст. 361 Кримінального кодексу України. З огляду на те, що зазначена сума коштів вибула з рахунка позивача поза його волею, спочатку зараховані на рахунок ФОП Сухоручка В.В., а пізніше майже вся сума - на рахунок Релігійної громади, позивач просив суд зобов`язати відповідача повернути 448 850,00 грн безпідставно набутих коштів.
Рішенням Господарського суду Київської області від 23.01.2023 у справі № 911/1442/22 залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
До Верховного Суду від ТОВ "Вендор-Ф" (далі в тексті - скаржник) надійшла касаційна скарга, у якій скаржник просить суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 23.01.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.05.2023 у справі №911/1442/22 і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 911/1442/22 визначено колегію суддів у складі: Жуков С.В. (головуючий), Огороднік К.М., Пєсков В.Г., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2023.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, зважаючи на таке.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", частина перша статті 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
За приписами пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
Приписами пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Отже, перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, наведений у пункті 2 частини другої статті 287 ГПК України, є вичерпним.
За змістом частини сьомої статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Предметом касаційного оскарження за касаційною скаргою ТОВ "Вендор-Ф" є рішення Господарського суду Київської області від 23.01.2023 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 23.05.2023 у справі №911/1442/22, якими розглядався позов про стягнення 448 850,00 грн безпідставно набутих коштів.
Позов у справі № 911/1442/22 був поданий у серпні 2022 року.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про державний бюджет на 2022 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня було встановлено у сумі 2481, 00 грн.
Предметом позову у справі № 911/1442/22 є стягнення 448 850,00 грн, що є меншим ніж п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Верховний Суд звертає увагу на те, що за такого правового регулювання можливість відкриття касаційного провадження у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, залежить виключно від значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики та обставин конкретної справи, за наявності підстав, передбачених підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини третьою статті 287 ГПК України.
При цьому тягар доказування наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини третьою статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.
Оцінивши доводи Скаржника щодо застосування норм права, Верховний Суд дійшов висновку, що аргументи та мотиви, викладені у касаційній скарзі, не є переконливими, доречними і достатніми, що вказана справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики і її розгляд Верховним Судом є необхідним для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
При цьому, касаційна скарга взагалі не містить обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Беручи до уваги вищевказане, з огляду на принципи господарського судочинства (змагальності та диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом) колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 911/1442/22 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Вендор-Ф", яка подана на рішення Господарського суду Київської області від 23.01.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.05.2023 у справі №911/1442/22.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 12, 163, 234, 235, 287, пунктом 1 частини першої статті 293, статтею 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
УХВАЛИВ:
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Вендор-Ф", яка подана на рішення Господарського суду Київської області від 23.01.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.05.2023 у справі №911/1442/22.
2. Копію цієї ухвали, оригінал касаційної скарги із доданими до скарги матеріалами надіслати Товариству з обмеженою відповідальністю "Вендор-Ф".
3. Копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Жуков
Судді К.М. Огороднік
В.Г. Пєсков
Суд | Касаційний господарський суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 10.07.2023 |
Оприлюднено | 11.07.2023 |
Номер документу | 112087802 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Касаційний господарський суд Верховного Суду
Жуков С.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні