Рішення

від 30.06.2023 по справі 160/461/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2023 року Справа № 160/461/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рянської В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в м. Дніпро у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-промислова компанія «В-ПЛЮС» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-промислова компанія «В-ПЛЮС» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, у якій позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення заступника начальника Правобережного відділу по роботі з податковим боргом управління по роботі з податковим боргом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області Олени Фахірової від 01.11.2022 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 22.05.2019 Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області на підставі акта перевірки № 17561/04-36-52-41/23650947 від 29.03.2019 було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0023435241 від 22.05.2019 щодо Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-промислова компанія «В-ПЛЮС», відповідно до якого визначено загальну суму штрафу 246755,63 грн. 12.06.2019 позивач скористався процедурою адміністративного оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення. Рішенням в.о. голови ДФС України від 16.08.2019 вих. № 39383/6/99-99-11-06-01-25 податкове повідомлення-рішення № 0023435241 від 22.05.2019 залишено без змін, а скаргу без задоволення. 05.09.2019 позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0023435241 від 22.05.2019. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.11.2019 у справі № 160/8628/19, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04.02.2020, у задоволенні позовних вимог було відмовлено. Постановою Верховного Суду від 03.06.2021 зазначені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишено без змін. 15.10.2020, тобто під час судового оскарження податкового повідомлення-рішення № 0023435241 від 22.05.2019, позивач звернувся до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області із заявою вих. № 10, у якій просив застосувати до ТОВ ТПК «В-ПЛЮС» вимоги ст. 58 Конституції України та пункт 73 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, в порядку ст. 60 Податкового кодексу України сформувати нове податкове повідомлення-рішення, відкликавши податкове повідомлення-рішення № 0023435241 від 22.05.2019 за фактом порушення ТОВ ТПК «В-ПЛЮС» строків реєстрації податкових накладних. Відповідь на вказану заяву позивачем не отримано. 02.11.2020 позивач отримав податкову вимогу ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 08.10.2020 № 9771-13 на суму податкового боргу на додану вартість 246381,62 грн та рішення заступника начальника Соборного відділу по роботі з податковим боргом ГУ ДПС у Дніпропетровській області № 9771-13 про опис майна у податкову заставу. 07.07.2022 Дніпропетровським окружним адміністративним судом було ухвалено рішення у справі № 160/15095/20, яким позов ТОВ ТПК «В-ПЛЮС» задоволено; визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, що виразилась у нездійсненні перерахунку суми штрафу, передбаченого податковим повідомленням-рішенням № 0023435241 від 22 травня 2019 року в сумі 246755,63 грн щодо ТОВ ТПК «В-ПЛЮС» відповідно до вимог пункту 73 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України; зобов`язано Головне управління ДПС у Дніпропетровській області здійснити перерахунок суми штрафу 246755,63 грн щодо ТОВ ТПК «В-ПЛЮС», передбаченої податковим повідомленням-рішенням № 0023435241 від 22 травня 2019 року відповідно до вимог пункту 73 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України; визнано протиправною та скасовано податкову вимогу від 8 жовтня 2020 року № 9771-13 на суму податкового боргу з податку на додану вартість 246381,62 грн; визнано протиправним та скасовано рішення заступника начальника Соборного відділу по роботі з податковим боргом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області Дмитренко О.В. № 9771-13 про опис майна у податкову заставу від 08.10.2020. Станом на 23.05.2020 (дату набрання чинності Законом № 466-ІХ від 16.01.2020 (пункт 73 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України) справа № 160/8628/19 щодо оскарження податкового повідомлення-рішення № 0023435241 від 22.05.2019 перебувала на стадії касаційного оскарження, тому позивач вважає, що податкового боргу не існувало. Грошове зобов`язання в сумі 246755,63 грн за вказаним податковим повідомленням-рішенням не було узгодженим у період перебування в процедурі адміністративного та судового оскадження, тобто з 12.06.2019 до 03.06.2021. Ні до 23.05.2020, ні після вказаної дати позивач не здійснював оплату на виконання неузгодженого грошового зобов`язання, що виникло на підставі податкового повідомлення-рішення № 0023435241 від 22.05.2019. Дії відповідача щодо списання коштів з рахунку позивача не можуть розцінюватись як сплата позивачем боргу, оскільки згідно з п. 87.9 ст. 87 ПК України списання коштів можливе виключно за умови наявності податкового боргу або за заявою платника податків. Рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках в рахунок погашення податкового боргу відповідно до вимог п. 95.5 ст. 95 ПК України могло бути прийнято відповідачем лише за наявності доказів несплати позивачем грошових зобов`язань та/або пені, визначених ним у власних податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках. У зв`язку з тим, що оскаржуване рішення від 01.11.2022 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу ґрунтується на заборгованості, що виникла на підставі списаних відповідачем коштів, які призначались на оплату поточних податків, а також списання були призначені на виконання неузгодженого зобов`язання, що виникло на підставі податкового повідомлення-рішення № 0023435241 від 22.05.2019, позивач вважає оскаржуване рішення протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою від 10.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи, витребувано докази у відповідача, які постановлено надати суду у строк для подання відзиву.

07.02.2023 надійшло клопотання відповідача про доручення до матеріалів справи витребуваних доказів. У клопотанні зазначено, що станом на 01.02.2023 по ТОВ ТПК «В-ПЛЮС» числиться податковий борг з податку на додану вартість у сумі 226856,40 грн. На дату прийняття рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу № 60087/6/04-36-13-05-10 від 01.11.2022 ТОВ ТПК «В-ПЛЮС» мало борг з податку на додану вартість у сумі 51652,00 грн, який виник внаслідок несплати самостійно задекларованих грошових зобов`язань. До клопотання було додано: інтегровану картку платника податків - ТОВ ТПК «В-ПЛЮС» із відомостями щодо податку на додану вартість за період з 30.06.2021 до 31.12.2021; розрахунок податкового боргу ТОВ ТПК «В-ПЛЮС» з податку на додану вартість на загальну суму 51652,00 грн, визначеного платником податку у податкових деклараціях; копії податкових декларацій, у яких платником податків визначено суми грошових зобов`язань до сплати.

У відзиві Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, який надійшов через систему «Електронний суд», відповідач просив відмовити у задоволенні позову. Обґрунтовуючи заперечення проти позовних вимог, зазначив, зокрема, що постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24.01.2023 скасовано рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.07.2022 у справі № 160/15095/20, у задоволенні позову ТОВ ТПК «В-ПЛЮС» відмовлено. На дату прийняття рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу № 60087/6/04-36-13-05-10 від 01.11.2022 ТОВ ТПК «В-ПЛЮС» мало борг з податку на додану вартість у сумі 51652,00 грн, який виник внаслідок несплати самостійно задекларованих грошових зобов`язань. Згідно з рішенням № 60087/6/04-36-13-05-10 від 01.11.2022 Головне управління ДПС у Дніпропетровській області вживає заходів стягнення сум податкового боргу, для яких одночасно виконуються такі умови: 1) податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов`язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу в установлені цим Податковим кодексом України строки, не спалчений протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати; 2) у межах різниці між сумою податкового боргу та сумою зобов`язання держави; 3) суми податкового боргу, які не заявлені до стягнення у судовому порядку; 4) суми податкового боргу, на які не поширюється мораторій на задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство. Відповідач вважає, що оскаржуване рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим позов не підлягає задоволенню.

У відповіді на відзив позивач підтримав позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві. Зазначив, що 16.02.2023 ТОВ ТПК «В-ПЛЮС» подано до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24.01.2023 у справі № 160/15095/20. Вказав, що у відзиві відповідач не повідомив суд та не надав доказів щодо кількості списань коштів на погашення боргу за неузгодженим податковим зобов`язанням. Заборгованість було створено державним органом внаслідок неправомірного списання сплачених позивачем задекларованих податкових зобов`язань.

Станом на час розгляду справи заперечення до суду не надійшли. Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 01.11.2022 уповноваженою особою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, заступником начальника Правобережного відділу по роботі з податковим боргом управління по роботі з податковим боргом, прийнято оскаржуване рішення № 60087/6/04-36-13-05-10 «Про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу», згідно з яким відповідно до пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України вирішено здійснити погашення усієї суми податкового боргу шляхом стягнення безготівкових коштів з рахунків у банках, органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та інших фінансових установах Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-промислова компанія «В-ПЛЮС», код ЄДРПОУ 23650947.

Згідно з пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України (далі також ПК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 ПК України).

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини (абзац перший пункту 95.3 статті 95 ПК України).

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі (абзац другий пункту 95.3 статті 95 ПК України).

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (абзац третій пункту 95.3 статті 95 ПК України).

У разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов`язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків такого платника у банках здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутності/наявності у меншій сумі непогашеного зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість. У разі наявності непогашеного зобов`язання держави перед платником податків у сумі, що є меншою за суму податкового боргу, ця норма застосовується в межах різниці між сумою податкового боргу та сумою зобов`язання держави (абзац другий пункту 95.5 статті 95 ПК України).

У таких випадках (абзаци третій - п`ятий пункту 95.5 статті 95 ПК України):

- рішення про стягнення коштів з рахунків такого платника податків у банках є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов`язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи;

- рішення про стягнення готівкових коштів вручається такому платнику податків і є підставою для стягнення.

Порядок ініціювання та виконання платіжних операцій за рахунками користувачів платіжних послуг врегульовано «Інструкцією про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг», затвердженою постановою Правління НБУ від 29.07.2022 № 163, яка набрала чинності з 01.08.2022 (далі Інструкція № 163).

Згідно з підпунктами 5, 19, 20 пункту 6 Інструкції №163:

- ініціатор - особа, яка на законних підставах ініціює платіжну операцію шляхом формування та/або подання відповідної платіжної інструкції, уключаючи застосування платіжного інструменту. До ініціаторів належать платник, отримувач, стягувач, обтяжувач;

- примусове списання (стягнення) - платіжна операція з рахунку платника, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановленого законом України виконавчого документа у випадках, передбачених законодавством України, або на підставі рішення суду, що набрало законної сили, чи рішення керівника органу стягнення (його заступника або уповноваженої особи) у випадках, передбачених Податковим кодексом України;

- стягувач - особа, яка може бути ініціатором платіжної операції примусового списання (стягнення) коштів з рахунку платника на підставі виконавчих документів, визначених законом України, або на підставі рішення суду, що набрало законної сили, або рішення керівника органу стягнення (його заступника або уповноваженої особи) відповідно до Податкового кодексу України.

Порядок виконання надавачами платіжних послуг дебетового переказу коштів без згоди платника врегульовано пунктами 60-72 розділу IV Інструкції № 163.

Ініціатором платіжної операції під час дебетового переказу коштів із рахунку платника без його згоди (далі - примусове списання (стягнення) коштів) є орган державної виконавчої служби (державні виконавці)/приватні виконавці та контролюючий орган (далі - стягувач) (пункт 60 Інструкції № 163).

Надавач платіжних послуг платника виконує примусове списання (стягнення) коштів із рахунків, відкритих платникам відповідно до нормативно-правового акта Національного банку з питань відкриття і закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг (пункт 61 Інструкції № 163).

Згідно із пунктом 62 Інструкції № 163, стягувач ініціює примусове списання (стягнення) коштів із:

1) рахунків платників - на підставі виконавчих документів, установлених законодавством України;

2) рахунків платників податків - на підставі рішення суду або рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу (за умов, визначених у пункті 95.5 статті 95 Податкового кодексу України);

3) рахунків суб`єктів господарювання - на підставі рішення суду.

Стягувач не подає надавачу платіжних послуг платника виконавчий документ або судове рішення / рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, на підставі якого оформлено платіжну інструкцію (абзац третій пункту 64 Інструкції № 163).

Надаючи оцінку доводам сторін щодо правомірності прийняття контролюючим органом рішення про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках без звернення до суду, суд виходить із того, що з урахуванням умов, встановлених пунктом 95.2, абзацом другим пункту 95.5 статті 95 ПК України:

1) стягнення коштів з рахунків такого платника у банках здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду;

2) стягнення коштів платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги;

3) податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов`язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки;

4) за умови якщо такий податковий борг не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати;

5) за умови та відсутності/наявності у меншій сумі непогашеного зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість;

5.1) у разі наявності непогашеного зобов`язання держави перед платником податків у сумі, що є меншою за суму податкового боргу, ця норма застосовується в межах різниці між сумою податкового боргу та сумою зобов`язання;

Наслідками прийняття рішення про стягнення коштів з рахунків такого платника податків у банках, згідно із абзацами третім-п`ятим пункту 95.5 статті 95 ПК України є те, що рішення про стягнення коштів з рахунків такого платника податків у банках є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов`язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі, рішення вручається платнику податків і є підставою для стягнення.

Отже, оскаржуване рішення підлягає перевірці судом на додержання наведених умов його прийняття.

(1) стягнення коштів з рахунків платника у банках здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду.

Рішення прийнято уповноваженою особою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, заступником начальника Правобережного відділу по роботі з податковим боргом управління по роботі з податковим боргом.

(2) стягнення коштів провадиться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) податкової вимоги.

Судом встановлено, що 22.05.2019 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на підставі акта перевірки № 17561/04-36-52-41/23650947 від 29.03.2019 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0023435241 щодо ТОВ ТПК «В-ПЛЮС» на загальну суму штрафу 246755,63 грн.

08.10.2020 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області сформовано податкову вимогу № 9771-13, за якою ТОВ ТПК «В-ПЛЮС» визначено до сплати суму ПДВ за узгодженим податковим зобов`язанням станом на 07.10.2020 у загальному розмірі 246381,62 грн, в тому числі, за основним платежем 0,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 246381,62 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.07.2022 у справі № 160/15095/20 позов ТОВ ТПК « В-ПЛЮС» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, визнання протиправними та скасування вимоги та рішення задоволено повністю; визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, що виразилась у нездійсненні перерахунку суми штрафу, передбаченого податковим повідомленням-рішенням № 0023435241 від 22.05.2019 в сумі 246755,63 грн щодо ТОВ ТПК « В-ПЛЮС» відповідно до вимог пункту 73 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України; зобов`язано Головне управління ДПС у Дніпропетровській області здійснити перерахунок суми штрафу 246755,63 грн щодо ТОВ ТПК « В-ПЛЮС», передбаченої податковим повідомленням-рішенням № 0023435241 від 22.05.2019 відповідно до вимог пункту 73 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України; визнано протиправною та скасовано податкову вимогу від 08.10.2020 № 9771-13 на суму податкового боргу з податку на додану вартість 246381,62 грн; визнано протиправним та скасовано рішення заступника начальника Соборного відділу по роботі з податковим боргом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області Дмитренко О.В. № 9771-13 про опис майна у податкову заставу від 08.10.2020.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24.01.2023 у справі № 160/15095/20 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області задоволено; рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.07.2022 в адміністративній справі № 160/15095/20 скасовано; у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-промислова компанія «В-ПЛЮС» відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 160/15095/20 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-промислова компанія «В-ПЛЮС» задоволено; постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24.01.2023 у справі №160/15095/20 скасовано; залишено в силі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.07.2022 у справі № 160/15095/20.

Позивач заперечує наявність податкового боргу, питання щодо якого буде розглянуто нижче.

(3) податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов`язань, визначених платником податків у податкових деклараціях.

Оскаржуване рішення не містить суми податкового боргу та відомостей щодо податкових декларацій, на підставі яких він виник.

Відповідач у відзиві зазначив, що станом на дату прийняття рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу № 60087/6/04-36-13-05-10 від 01.11.2022 ТОВ ТПК «В-ПЛЮС» мало борг з податку на додану вартість у сумі 51652,00 грн, який виник внаслідок несплати самостійно задекларованих грошових зобов`язань.

(4) за умови якщо такий податковий борг не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати.

В оскаржуваному рішенні та відзиві відсутні відомості щодо податкових декларацій, податковий борг за якими став підставою для його прийняття.

До клопотання, яке надійшло через систему «Електронний суд», відповідачем було додано копії податкових декларацій з податку на додану вартість ТОВ ТПК «В-ПЛЮС»: від 20.07.2021 на суму 12971 грн, від 20.08.2021 на суму 7618 грн, від 20.09.2021 на суму 12864 грн, від 20.10.2021 на суму 7976 грн, від 19.11.2021 на суму 10223 грн.

(5) за умови відсутності/наявності у меншій сумі непогашеного зобов`язання держави щодо повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань, та/або бюджетного відшкодування ПДВ.

Відомості про відсутність/наявність у меншій сумі непогашеного зобов`язання держави щодо повернення платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, та/або бюджетного відшкодування ПДВ, у матеріалах справи відсутні.

Окремому дослідженню у цій справі підлягає питання наявності або відсутності податкового боргу станом на 01.11.2022, зокрема, такого, що виник на підставі самостійно визначених зобов`язань у податкових деклараціях, не сплачений протягом 90 календарних днів.

Контролюючий орган заявляє про наявність станом на дату прийняття оскаржуваного рішення боргу з податку на додану вартість у сумі 51652,00 грн, який виник внаслідок несплати самостійно задекларованих грошових зобов`язань.

Позивач заперечував наявність податкового боргу.

Відповідно до розрахунку податкового боргу ТОВ ТПК «В-ПЛЮС» з податку на додану вартість, ПДВ нараховано по податковим деклараціям з податку на додану вартість (разом для стягнення за рішенням керівника 51652 грн):

№ 9199344261 від 20.07.2021, термін сплати 30.07.2021, на суму 12971 грн;

№ 9240450698 від 20.08.2021, термін сплати 30.08.2021, на суму 7618 грн;

№ 9273404281 від 20.09.2021, термін сплати 30.09.2021, на суму 12864 грн;

№ 9311473493 від 20.10.2021, термін сплати 01.11.2021, на суму 7976 грн;

№ 9351183153 від 19.11.2021, термін сплати 30.11.2021, на суму 10223 грн.

З інтегрованої картки платника податків вбачаються, зокрема, записи про сплату до бюджету (зарахування) надходжень до бюджету коштів з рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ: 23.07.2021 - 12971 грн; 25.08.2021 7618 грн; 23.09.2021 12864 грн; 23.10.2021 7976 грн; 26.11.2021 10223 грн; 23.12.2021 10667 грн.

Водночас інтегрована картка платника податків також містить записи про збільшення грошових зобов`язань по податковим деклараціям з податку на додану вартість:

30.07.2021 - № 9199344261 від 20.07.2021, термін сплати 30.07.2021, на суму 12971 грн;

30.08.2021 - № 9240450698 від 20.08.2021, термін сплати 30.08.2021, на суму 7618 грн;

30.09.2021 - № 9273404281 від 20.09.2021, термін сплати 30.09.2021, на суму 12864 грн;

01.11.2021 - № 9311473493 від 20.10.2021, термін сплати 01.11.2021, на суму 7976 грн;

30.11.2021 - № 9351183153 від 19.11.2021, термін сплати 30.11.2021, на суму 10223 грн.

Відомості про погашення вказаних грошових зобов`язань в інтегрованій картці не відображено.

Щодо не визначення у рішенні розміру податкового боргу, стягнення «усього податкового боргу», суд зазначає, що наказом Державної податкової служби України від 06.12.2019 № 199 «Про затвердження примірних форм Рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу; Журналу реєстрації рішень, прийнятих відповідно до статті 95 Податкового кодексу України», зі змінами, внесеними наказом ДПС України від 24.09.2021 № 842 (далі - Наказ № 199), затверджено примірну форму рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу, яке містить наступний зміст:

- відповідно до пункту 95.5 статті 95 ПК України вирішили здійснити погашення усієї суми податкового боргу шляхом стягнення безготівкових коштів з рахунків у банках, органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та інших фінансових установах (найменування платника податків, код згідно ЄДРПОУ).

Вказана примірна форма, в редакції від 24.09.2021, складена з метою реалізації абзацу третього пункту 95.3 статті 95 ПК України, тобто з метою прийняття контролюючим органом рішення про погашення «усієї суми податкового боргу», що включає процедуру звернення до суду за відповідним дозволом, однак така форма не є універсальною, та не враховує зміни, внесені до статті 95 ПК України, чинні з 01.01.2022.

Суд зазначає, що прийняте у порядку абзацу другого пункту 95.5 статті 95 ПК України рішення може стосуватися тільки певного та конкретно визначеного податкового боргу, який не сплачується протягом 90 календарних днів, тоді як оскаржуване рішення прийнято згідно із його змістом щодо «усієї суми податкового боргу».

Про необхідність зазначення конкретних сум у рішенні про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу свідчить те, що контролюючий орган має право пред`явлення платіжних інструкцій банкам на підставі такого рішення, отже рішення не може бути невизначеним.

Платник податків також має право бути обізнаним про розмір грошових коштів, які за таким рішенням списуватимуться з рахунків у банках без його згоди та без звернення до суду.

Визначення певної суми податкового боргу, яким обмежується реалізація рішення про його стягнення, встановлює межі прав контролюючого органу та запобігає можливим зловживанням та помилковому пред`явленню банкам платіжних інструментів за іншими зобов`язаннями, що виходять за межі розглянутої процедури.

Окремо суд зазначає, що порядок ініціювання та виконання платіжних операцій за рахунками користувачів платіжних послуг врегульовано Інструкцією № 163.

Згідно із підпунктом 19 пункту 6 Інструкції № 163 примусове списання (стягнення) - це платіжна операція з рахунку платника, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановленого законом України виконавчого документа у випадках, передбачених законодавством України, або на підставі рішення суду, що набрало законної сили, чи рішення керівника органу стягнення (його заступника або уповноваженої особи) у випадках, передбачених ПК України.

При цьому, згідно із підпунктом 2 пункту 62 Інструкції № 163 стягувач ініціює примусове списання (стягнення) коштів з рахунків платників податків - на підставі рішення суду або рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу (за умов, визначених у пункті 95.5 статті 95 ПК України).

Особливістю примусового списання, згідно із абзацом третім пункту 64 Інструкції № 163, є те, що стягувач не подає надавачу платіжних послуг рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, на підставі якого оформлено платіжну інструкцію.

Таким чином, процедура примусового списання коштів платника податків визнає рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу - рівнозначним як виконавчому документу, так і судовому рішенню, отже є правомірним очікувати від такого рішення контролюючого органу додержання мінімальних стандартів процедури стягнення коштів без згоди платника податків та без судового рішення - визначення у ньому суми податкового боргу.

Суд зазначає, що дотримання принципів добросовісності та безсторонності зумовлює необхідність зазначення контролюючим органом у тексті рішення, як повного розміру суми податкового боргу, який підлягає погашенню у порядку абзацу другого пункту 95.5 статті 95 ПК України, так і підстав виникнення цього боргу, оскільки цим підтверджувалось би додержання вимог вказаної норми щодо умов (меж) прийняття рішення - (1) грошових зобов`язань, визначених платником податків у податкових деклараціях, (2) не сплачених протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку їх сплати.

Отже, лише за таких обставин контролюючий орган та платник податків будуть знаходитись у ситуації юридичної визначеності у процедурі стягнення податкового боргу в порядку абзацу другого пункту 95.5 статті 95 ПК України.

В оскаржуваному рішенні, прийнятому за формою згідно із Наказом № 199, зазначено, що уповноважена особа відповідно до пункту 95.5 статті 95 ПК України вирішила здійснити погашення усієї суми податкового боргу шляхом стягнення безготівкових коштів з рахунків у банках, органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та інших фінансових установах Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-промислова компанія «В-ПЛЮС», код ЄДРПОУ 23650947.

Однак абзацом другим пункту 95.5 статті 95 ПК України встановлена можливість стягнення коштів з рахунків платника податків виключно у банках та не передбачена можливість стягнення за таким рішенням коштів платника податків у органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та інших фінансових установах.

Таким чином, контролюючий орган, застосувавши форму рішення не притаманну процедурі, встановленій абзацом другим пункту 95.5 статті 95 ПК України, фактично розширив дію такої норми права, що не відповідає обсягу повноважень та компетенції відповідача.

Суд зазначає, що органи, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, не відносяться до установ банку, та не всі фінансові установи є банками, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк - це юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків. Банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов`язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів. Статтею 6 цього Закону визначено, що банки в Україні створюються у формі акціонерного товариства або кооперативного банку.

Згідно із Положенням про Державну казначейську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 215, Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів. Казначейство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. Казначейство є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в Казначействі і банках.

Пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що до фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного рішення, оскільки останнє не містить ані суми податкового боргу, належного до примусового стягнення, ані відомостей про податкові декларації, зобов`язання за якими не сплачені більш ніж 90 днів, та протиправно містить умови щодо стягнення «усього» податкового боргу, у тому числі з рахунків у органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та інших фінансових установах (окрім банків), що свідчить про недотримання контролюючим органом під час прийняття оскаржуваного рішення приписів абзацу другого пункту 95.5 статті 95 ПК України.

З системного аналізу матеріалів справи суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як встановлено з матеріалів справи, позивачем понесено судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви до суду в сумі 2684,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 12728 від 03.01.2023.

Відповідно до ст. 139 КАС України підлягають стягненню з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2684,00 грн.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-промислова компанія «В-ПЛЮС» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення № 60087/6/04-36-13-05-10 від 01.11.2022 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу, прийняте Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-промислова компанія «В-ПЛЮС» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю торгово-промислова компанія «В-ПЛЮС», місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 44, кв. (офіс) 712, код ЄДРПОУ 23650947.

Відповідач: Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, місцезнаходження: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А, код ЄДРПОУ ВП 44118658.

Повний текст рішення складено 30.06.2023.

Суддя В.В. Рянська