Постанова

від 24.11.2023 по справі 160/461/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 листопада 2023 року м. Дніпросправа № 160/461/23

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Чепурнова Д.В.,

розглянувши в у порядку письмового провадження в м. Дніпро апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2023 року в адміністративній справі №160/461/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-промислова компанія "В-ПЛЮС" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2023 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-промислова компанія «В-ПЛЮС» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення - задоволено. Визнано протиправним та скасувати рішення № 60087/6/04-36-13-05-10 від 01.11.2022 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу, прийняте Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області. задоволено.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та неповне встановлення фактичних обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Разом з відзивом представником позивача було заявлено клопотання про розгляд справи в судовому засіданні у режимі відеоконференції за участі представника позивача. Суд апеляційної інстанції зазначає, що, враховуючи, положення Кодексу адміністративного судочинства України, які передбачають, що участь сторін в судовому засіданні апеляційної інстанції не є обов`язковою, оскільки повноваження вищих судових органів стосовно перегляду судових рішень мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, а не для здійснення нового судового розгляду, а також з метою забезпечення захисту життя та здоров`я учасників судового процесу у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, суд зробив висновок про призначення справи до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-промислова компанія "В-ПЛЮС" до розгляду в судовому засіданні за участі представника позивача у справі №160/461/23 не підлягає задоволенню.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст. 311 КАС України.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази та перевіривши повноту з`ясування судом першої інстанції фактичних обставин та правильність застосування до них норм матеріального права, колегія суддів не встановила підстав для задоволення вимог апелянта та для скасування рішення суду першої інстанції, виходячи з нижченаведеного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 01.11.2022 року уповноваженою особою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, заступником начальника Правобережного відділу по роботі з податковим боргом управління по роботі з податковим боргом, прийнято оскаржуване рішення № 60087/6/04-36-13-05-10 «Про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу», згідно з яким відповідно до пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України вирішено здійснити погашення усієї суми податкового боргу шляхом стягнення безготівкових коштів з рахунків у банках, органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та інших фінансових установах Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-промислова компанія «В-ПЛЮС», код ЄДРПОУ 23650947.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Приймаючи рішення по суті заявлених позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що дотримання принципів добросовісності та безсторонності зумовлює необхідність зазначення контролюючим органом у тексті рішення, як повного розміру суми податкового боргу, який підлягає погашенню у порядку абзацу другого пункту 95.5 статті 95 ПК України, так і підстав виникнення цього боргу, оскільки цим підтверджувалось би додержання вимог вказаної норми щодо умов (меж) прийняття рішення (1) грошових зобов`язань, визначених платником податків у податкових деклараціях, (2) не сплачених протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку їх сплати. Отже, лише за таких обставин, контролюючий орган та платник податків будуть знаходитись у ситуації юридичної визначеності у процедурі стягнення податкового боргу в порядку абзацу другого пункту 95.5 статті 95 ПК України. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність оскаржуваного рішення, оскільки останнє не містить ані суми податкового боргу, належного до примусового стягнення, ані відомостей про податкові декларації, зобов`язання за якими не сплачені більш ніж 90 днів, та протиправно містить умови щодо стягнення «усього» податкового боргу, у тому числі з рахунків у органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та інших фінансових установах (окрім банків), що свідчить про недотримання контролюючим органом під час прийняття оскаржуваного рішення приписів абзацу другого пункту 95.5 статті 95 ПК України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Згідно з пунктом 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.2 ст. 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Абзацом першим пункту 95.3 статті 95 ПК України встановлено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Водночас Законом України від 21.12.2016 №1797-VIІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» (далі - Закон №1797- VIII), який набрав чинності з 01.01.2017, змінено механізм стягнення коштів з рахунків платника у банках, зокрема пункт 95.5 статті 95 ПК України доповнено абзацами другим- шостим, відповідно до яких: у разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошового зобов`язання та/або пені, визначених платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків такого платника у банках здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень та не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутні зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань.

У таких випадках: рішення про стягнення коштів з рахунків такого платника податків у банках є вимогою стягувана до боржника, що підлягає негайному та обов`язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи; рішення про стягнення готівкових коштів вручається такому платник) податків і є підставою для стягнення.

Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

З 01.01.2022 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень» від 30.11.2021 №1914-IX, пунктом 20 розділу І в абзаці другому пункту 95.5 статті 95 ПК України слова та цифри:

«за умови якщо такий податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень та не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутні зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань»

замінено словами і цифрами:

«за умови якщо такий податковий борг не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутності/наявності у меншій сумі непогашеного зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість. У разі наявності непогашеного зобов`язання держави перед платником податків у сумі, що є меншою за суму податкового боргу, ця норма застосовується в межах різниці між сумою податкового боргу та сумою зобов`язання держави».

Відповідно до абз. 3-5 п. 95.5 ст. 95 ПК України у таких випадках:

рішення про стягнення коштів з рахунків такого платника податків у банках є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов`язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи;

рішення про стягнення готівкових коштів вручається такому платнику податків і є підставою для стягнення.

Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

З системного аналізу вищенаведених правових норм слідує, що на момент виникнення спірних правовідносин стягнення коштів за рахунок готівки, що належить платнику податків та/або коштів з рахунків такого платника у банках за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду може бути здійснене за наступних умов:

1) стягнення коштів з рахунків такого платника у банках здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду;

2) стягнення коштів платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги;

3) податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов`язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки;

4) за умови якщо такий податковий борг не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати;

5) за умови та відсутності/наявності у меншій сумі непогашеного зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість, водночас, у разі наявності непогашеного зобов`язання держави перед платником податків у сумі, що є меншою за суму податкового боргу, ця норма застосовується в межах різниці між сумою податкового боргу та сумою зобов`язання.

Отже, лише сукупність вказаних обставин наділяє правом керівника контролюючого органу прийняти рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків такого платника у банках у рахунок погашення податкового боргу.

Водночас, наслідками прийняття рішення про стягнення коштів з рахунків такого платника податків у банках, згідно із абзацами третім-п`ятим пункту 95.5 статті 95 ПК України є те, що рішення про стягнення коштів з рахунків такого платника податків у банках є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов`язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі, рішення вручається платнику податків і є підставою для стягнення.

Досліджуючи відповідність рішення відповідача наведеним вище умовам, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що 22.05.2019 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на підставі акта перевірки № 17561/04-36-52-41/23650947 від 29.03.2019 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0023435241 щодо ТОВ ТПК «В-ПЛЮС» на загальну суму штрафу 246755,63 грн.

08.10.2020 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області сформовано податкову вимогу № 9771-13, за якою ТОВ ТПК «В-ПЛЮС» визначено до сплати суму ПДВ за узгодженим податковим зобов`язанням станом на 07.10.2020 у загальному розмірі 246381,62 грн, в тому числі, за основним платежем 0,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 246381,62 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.07.2022 у справі № 160/15095/20 позов ТОВ ТПК « В-ПЛЮС» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, визнання протиправними та скасування вимоги та рішення задоволено повністю; визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, що виразилась у нездійсненні перерахунку суми штрафу, передбаченого податковим повідомленням-рішенням № 0023435241 від 22.05.2019 в сумі 246755,63 грн щодо ТОВ ТПК « В-ПЛЮС» відповідно до вимог пункту 73 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України; зобов`язано Головне управління ДПС у Дніпропетровській області здійснити перерахунок суми штрафу 246755,63 грн щодо ТОВ ТПК « В-ПЛЮС», передбаченої податковим повідомленням-рішенням № 0023435241 від 22.05.2019 відповідно до вимог пункту 73 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України; визнано протиправною та скасовано податкову вимогу від 08.10.2020 № 9771-13 на суму податкового боргу з податку на додану вартість 246381,62 грн; визнано протиправним та скасовано рішення заступника начальника Соборного відділу по роботі з податковим боргом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області Дмитренко О.В. № 9771-13 про опис майна у податкову заставу від 08.10.2020.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24.01.2023 у справі № 160/15095/20 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області задоволено; рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.07.2022 в адміністративній справі № 160/15095/20 скасовано; у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-промислова компанія «В-ПЛЮС» відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 160/15095/20 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-промислова компанія «В-ПЛЮС» задоволено; постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24.01.2023 у справі №160/15095/20 скасовано; залишено в силі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.07.2022 у справі № 160/15095/20.

Надаючи оцінку доводам відповідача, що затверджена форма рішення не передбачає визначення у ньому ані конкретної суми податкового боргу, ані відомостей про податкові декларації, зобов`язання за якими не сплачені більш ніж 90 днів, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках, у рахунок погашення податкового боргу, приймається у формі, затвердженій наказом ДПС України від 06.12.2019 №199 «Про затвердження примірних форм Рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу; Журналу реєстрації рішень, прийнятих відповідно до статті 95 Податкового кодексу України», зі змінами внесеними наказом ДПС України від 24.09.2021 №842, яка має такий зміст:

«відповідно до пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України вирішив(ла) здійснити погашення усієї суми податкового боргу шляхом стягнення безготівкових коштів з рахунків у банках, органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та інших фінансових установах (найменування платника податків, код згідно ЄДРПОУ)».

Вказана примірна форма, в редакції від 24.09.2021, не враховує зміни, внесені до статті 95 ПК України, чинні з 01.01.2022, зокрема те, що прийняте у порядку абзацу другого пункту 95.5 статті 95 ПК України рішення може стосуватися тільки певного та конкретно визначеного податкового боргу, який не сплачується протягом 90 календарних днів.

Натомість, як зазначалось вище, оскаржуване рішення прийнято згідно із його змістом щодо «усієї суми податкового боргу» та до такого рішення не додано жодного документу, який би надав позивачу можливість бути обізнаним щодо розміру податкового боргу, який підлягає стягненню, та підстав його виникнення, що свідчить про недотримання контролюючим органом при прийнятті такого рішення, передбачених ст. 2 КАС України, вимог щодо добросовісності і пропорційності рішення суб`єкта владних повноважень.

Про необхідність зазначення конкретних сум у рішенні про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу свідчить те, що контролюючий орган має право пред`явлення платіжних інструкцій банкам на підставі такого рішення, отже рішення не може ані безмежним, ані невизначеним.

Платник податків також має право бути обізнаним про розмір грошових коштів, які за таким рішенням списуватимуться з рахунків у банках без його згоди та без звернення до суду.

Наведене свідчить про пропорційність та додержання балансу прав та інтересів сторін таких правовідносин.

Визначення певної суми податкового боргу, яким обмежується реалізація рішення про його стягнення, встановлює межі прав контролюючого органу та запобігає можливим зловживанням та помилковому пред`явленню банкам платіжних інструментів за іншими зобов`язаннями, що виходять за межі розглянутої процедури.

Порядок ініціювання та виконання платіжних операцій за рахунками користувачів платіжних послуг врегульовано Інструкцією №163.

Згідно із підпунктом 19 пункту 6 Інструкції №163 примусове списання (стягнення) це платіжна операція з рахунку платника, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановленого законом України виконавчого документа у випадках, передбачених законодавством України, або на підставі рішення суду, що набрало законної сили, чи рішення керівника органу стягнення (його заступника або уповноваженої особи) у випадках, передбачених ПК України.

При цьому, згідно із підпунктом 2 пункту 62 Інструкції №163 стягувач ініціює примусове списання (стягнення) коштів з рахунків платників податків - на підставі рішення суду або рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу (за умов, визначених у пункті 95.5 статті 95 ПК України).

Особливістю примусового списання, згідно із абзацом третім пункту 64 Інструкції №163, є те, що стягувач не подає надавачу платіжних послуг рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, на підставі якого оформлено платіжну інструкцію.

Таким чином, процедура примусового списання коштів платника податків визнає рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу рівнозначним як виконавчому документу, так і судовому рішенню, отже є правомірним очікувати від такого рішення контролюючого органу додержання мінімальних стандартів процедури стягнення коштів без згоди платника податків та без судового рішення визначення у ньому суми податкового боргу.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дотримання принципів добросовісності та безсторонності зумовлює необхідність зазначення контролюючим органом у тексті рішення, як повного розміру суми податкового боргу, який підлягає погашенню у порядку абзацу другого пункту 95.5 статті 95 ПК України, так і підстав виникнення цього боргу, оскільки цим підтверджувалось би додержання вимог вказаної норми щодо умов (меж) прийняття рішення (1) грошових зобов`язань, визначених платником податків у податкових деклараціях, (2) не сплачених протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку їх сплати.

Отже, лише за таких обставин, контролюючий орган та платник податків будуть знаходитись у ситуації юридичної визначеності у процедурі стягнення податкового боргу в порядку абзацу другого пункту 95.5 статті 95 ПК України.

Водночас, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що загальні підходи до оцінки недоліків форми рішення сформульовані Верховним Судом у постановах від 19 травня 2020 року у справі №820/2300/18, від 30 квітня 2020 року у справі №810/384/16, від 17 березня 2020 року у справі № 808/4140/15, від 25 січня 2019 року у справі №812/1112/16, у яких Верховний Суд звертав увагу, що окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування.

Якщо спірне рішення прийняте контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане судом правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів. Технічні помилки не є недоліками форми оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Однак, в даному випадку, недоліки оскаржуваного рішення впливають на можливість чітко встановити його зміст, зокрема розмір суми, яка підлягає стягненню та підстави її виникнення, що свідчить про суттєвість таких недоліків та їх безпосередній вплив на правомірність рішення контролюючого органу.

За приписами ст. 2 КАС України, які фактично визначають вимоги, зокрема до рішень суб`єктів владних повноважень, визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що не зазначення контролюючим органом у тексті рішення № 60087/6/04-36-13-05-10 від 01.11.2022, як повного розміру суми податкового боргу, який підлягає погашенню у порядку абзацу другого пункту 95.5 статті 95 ПК України, так і підстав виникнення цього боргу, свідчить про відсутність доказів, які б «поза розумним сумнівом» підтверджували додержання податковим органом вимог абзацу другого пункту 95.5 статті 95 ПК України щодо умов (меж) прийняття рішення (1) грошових зобов`язань, визначених платником податків у податкових деклараціях, (2) не сплачених протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку їх сплати.

Відтак, з огляду на те, що рішення відповідача № 60087/6/04-36-13-05-10 від 01.11.2022 «Про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу» прийнято не добросовісно і не пропорційно та фактично ставить позивача у ситуацію юридичної невизначеності у процедурі стягнення податкового боргу в порядку абзацу другого пункту 95.5 статті 95 ПК України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для його визнання протиправним та скасування.

За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм матеріального права, тому останнє підлягає залишенню без змін.

Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування рішення суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2023 року в адміністративній справі №160/461/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.325 Кодексу адміністративного судочинства України, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку, встановленому ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддяС.В. Сафронова

суддяС.М. Іванов

суддяД.В. Чепурнов