Постанова

від 10.07.2023 по справі 380/1257/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/1257/22 пров. № А/857/4691/23Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О. І.,

суддів- Курильця А. Р., Ніколіна В. В.,

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2023 року у справі №380/1257/22 за адміністративним позовом Приватного підприємства "Бодеро" до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

суддя в 1-й інстанції Лунь З. І.,

час ухвалення додаткового рішення 16.02.2023 року,

місце ухвалення додаткового рішення м. Львів,

дата складання повного тексту додаткового рішення не зазначено,

в с т а н о в и в:

Позивач Приватне підприємство Бодеро звернулося в суд з позовом до відповідача Львівської митниці, в якому просило визнати протиправним і скасувати рішення Львівської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів UА 209000/2021/700243/2 від 23 грудня 2021 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209160/2021/000354; стягнути витрати на професійну правничу допомогу.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 травня 2022 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів UА 209000/2021/700243/2 від 23 грудня 2021 року. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 209160/2021/000354. Стягнено на користь Приватного підприємства Бодеро з Львівської митниці Державної митної служби України на суму 4540 (чотири тисячі п`ятсот сорок) грн 00 коп.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2022 року апеляційну скаргу Львівської митниці залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 травня 2022 року - без змін.

14 лютого 2023 року на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 6000,00грн.

Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2023 року клопотання представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці Державної митної служби України на користь Приватного підприємства Бодеро судові витрати на суму 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.

Не погоджуючись з прийнятим додатковим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції. В обґрунтування вказаної апеляційної скарги зазначає, що матеріали справи не містять доказів фактичного понесення витрат на правову допомогу. Зауважує, що розмір судових витрат на професійну правничу допомогу має бути співмірним зі складністю справи, при визначенні суми відшкодування необхідно виходити з критерію реальності витрат на професійну правничу допомогу, критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначає, що по цій категорії справ сформована судова практика, підготовка відзиву на апеляційну скаргу не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, адже адвокат був обізнаним про позицію позивача; а нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося, тому не потребувало значної тривалості часу для підготовки та подання. Таким чином, вважає суму витрат, які стягнув суд, не відповідає принципу співмірності та розумності судових витрат, ступеня складності предмета спору, виходячи з конкретних обставин справи. Просить скасувати додаткове судове рішення та прийняти нове судове рішенням, яким у задоволенні заяви представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити повністю.

Відзив на апеляційну скаргу позивачем поданий не був. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.

Задовольняючи частково заяву про розподіл судових витрат, суд першої інстанції виходив з того, що підготовка та подання позову до суду у цій справі не потребувала надмірного, значного обсягу юридичної роботи, оскільки основні доводи у такій категорії справ, викладені в численних судових рішеннях в аналогічних спорах і саме такі доводи були відображені адвокатом при підготовці позовної заяви, а тому з урахування критеріїв пропорційності, а також обсягу наданих послуг, підставним є стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.

Даючи правову оцінку такому висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач обґрунтовуючи понесені витрати на правову допомогу, подав суду: договір-доручення про надання правової допомоги від 25 грудня 2021 року, детальний опис робіт (наданих послуг), платіжне доручення №260 від 19 січня 2022 року на суму 6000,00грн.

Зі змісту детального опису виконаних робіт (наданих послуг) вбачається, що адвокатом надано такі послуги: складання, подання до суду і супровід позовної заяви; складання інших процесуальних документів; підготовка відзиву на апеляційну скаргу. Понесені витрати на професійну правничу допомогу склали 6000,00 грн.

Відповідно до ст.16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

П.1 ч.3 ст.132 КАС України передбачає, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі Двойних проти України, від 30.03.2004 у справі Меріт проти України заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Згідно з положеннями ч.7, 9 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ст.30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З системного аналізу наведених вище правових норм вбачається, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Колегія суддів зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Крім того, на підтвердження здійсненної правової допомоги необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися в акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження підстав факту понесення та розміру витрат, пов`язаних з розглядом справи, представник позивача надав суду копії таких документів: договір-доручення про надання правової допомоги від 25 грудня 2021 року, детальний опис робіт (наданих послуг), платіжне доручення №260 від 19 січня 2022 року на суму 6000,00грн.

Зі змісту детального опису виконаних робіт (наданих послуг) вбачається, що адвокатом надано такі послуги: підготовка позовної заяви до її розгляду в суді та збір доказів 8 год; складання інших процесуальних документів у суді першої інстанції 1 год, у суді апеляційної інстанції 2 год; підготовка відзиву на апеляційну скаргу відповідача 2 год. Всього 13 год. Понесені витрати на професійну правничу допомогу склали 6000,00 грн (а.с.53).

Колегія суддів зазначає, що у доводах апеляційної скарги відповідач зазначає про те, що вартість наданих послуг за договором про надання правничої допомоги не відповідають критерію реальності витрат на вказану суму та розумності їхнього розміру та зазначає, що наведена адвокатом позивача у позовній заяві позиція є універсальною, висновки щодо застосування норм права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин фактично взяті із судової практики Верховного Суду, на яку посилається позивач у позовній заяві та може бути використана й у інших справах практично без внесення змін до відповідних процесуальних документів, а тому адвокату не потрібно було такої значної тривалості часу для проведення правового аналізу, підготовки та подання позовної заяви.

З аналізу наведених вище правових норм щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, а також враховуючи заперечення протилежної сторони.

Крім того, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

При цьому, колегія суддів зауважує, що позивач вільний у виборі представника та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат, тому, на думку колегії суддів, судом першої інстанції було правильно проаналізовано долучені документи про надання правової допомоги та надано їм правову оцінку.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що вказана справа є справою незначною складності, по цій категорії справі є достатньо судової практики, справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб, а тому написання позовної заяви, збір доказів та складання інших процесуальних документів не потребувало додаткових зусиль та знань.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що підготовка відзиву на апеляційну скаргу не стосується надання правничої допомоги адвокатом під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Враховуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи щодо витрат на професійну правничу допомогу у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що з врахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, ступеня складності предмета спору, виходячи з конкретних обставин справи та змісту виконаних послуг необхідно зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у розмірі 2500,00 грн.

Доводи апеляційної скарги відповідача в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів вважає частково підставними та обґрунтованими, враховуючи наведені вище мотиви.

Колегія суддів не приймає до уваги покликання апелянта про залишення заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу без розгляду, оскільки за змістом ч.2 ст.252 КАС України заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Колегія суддів також зазначає, що, оскільки додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2023 року у справі №380/1257/22 в частині відмовлених витрат на професійну правничу допомогу не оскаржується позивачем в апеляційному порядку, та в процесі апеляційного провадження не було виявлено порушень, допущених судом першої інстанції, які б призвели до неправильного вирішення справи в цій частині, тому колегія суддів вважає недоцільним виходити за межі апеляційної скарги та переглядати оскаржуване рішення в цій частині.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

З врахуванням усіх вищенаведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції в частині визначення суми стягнення витрат на професійну правничу допомогу прийняв додаткове рішення, неповно з`ясувавши обставини справи, у зв`язку з чим відповідно до вимог ст.317 КАС України додаткове рішення суду першої інстанції підлягає зміні.

Керуючись ст.132, 134, 139, 143, 242, 252, 308, 311, 317, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Львівської митниці задовольнити частково.

Додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2023 року у справі №380/1257/22 змінити, замінивши в абзаці третьому резолютивної частини рішення словосполучення «судові витрати на суму 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок» на «судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок».

У решті додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2023 року у справі №380/1257/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О. І. Мікула судді А. Р. Курилець В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 10 липня 2023 року.