Ухвала

від 10.07.2023 по справі 462/6256/22

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Єдиний унікальний номер судової справи 462/6256/22

Номер провадження 2-з/462/33/23

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

10 липня 2023 року Залізничний районний суд м. Львова у складі головуючого судді Галайко Н. М., розглянувши у порядку письмового провадження матеріали заяви ОСОБА_1 про застосування заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Будівельна компанія «Ріел» про здійснення перерахунку та відшкодування за прострочення виконання зобов`язання, стягнення моральної шкоди та зобов`язання укласти договір купівлі-продажу, -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 , звернувся до суду із позовом, у якому просить:

- зобов`язати Приватне підприємство «Будівельна корпорація «Ріел» здійснити перерахунок вартості майнових прав на квартиру, яка є об`єктом Попереднього договору купівлі-продажу квартири від 15.07.2016 року та Договору про внесення змін та доповнень до Попереднього договору купівлі-продажу квартири від 15.07.2016 року;

- стягнути з Приватного підприємства «Будівельна корпорація «Ріел» відшкодування за прострочення виконання зобов`язання по завершенню будівельно-монтажних робіт у сумі 178360 грн. 41 коп.;

- стягнути з Приватного підприємства «Будівельна корпорація «Ріел» відшкодування за прострочення виконання зобов`язання по введення в експлуатацію в сумі 64724 грн. 00 коп.;

- стягнути з Приватного підприємства «Будівельна корпорація «Ріел» незаконно стягнуті (зайво сплачені) кошти по оплаті вартості площі об`єкта інвестування, на яку збільшилась загальна площа квартири проектний номер АДРЕСА_1 у розмірі 20149 грн. 50 коп.;

- стягнути з Приватного підприємства «Будівельна корпорація «Ріел» моральну шкоду у розмірі 100000 грн. 00 коп.;

- зобов`язати Приватне підприємство «Будівельна корпорація «Ріел» укласти договір купівлі-продажу однокімнатної квартири АДРЕСА_2 .

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 21.12.2022 року позовну заяву було залишено без руху у зв`язку з її істотними недоліками.

24.01.2023 року (вх. № 1386) від позивача ОСОБА_1 надійшла письмова заява про уточнення до позовної заяви.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 30.01.2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до ПП «Будівельна компанія «Ріел» про здійснення перерахунку та відшкодування за прострочення виконання зобов`язання, стягнення моральної шкоди та зобов`язання укласти договір купівлі-продажу передано на розгляд Перемишлянського районного суду Львівської області (81200, Львівська обл., м. Перемишляни, вул. Галицька, 67-а).

Постановою Львівського апеляційного суду від 06.06.2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 30.01.2023 року скасовано, справу передано до Залізничного районного суду м. Львова для продовження розгляду.

Згідно супровідного листа Львівського апеляційного суду вказана справа надійшла до Залізничного районного суду м. Львова 20.06.2023 року (вх. № 12821).

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22.06.2023 року справа передана головуючому судді Галайко Н. М.

Також, 28.06.2023 року (вх. № 13558) ОСОБА_1 подав до суду письмову заяву про забезпечення позову, у якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони відчуження квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2208938846101.

В обґрунтування звернення до суду з даною заявою зазначає, що 15.07.2016 року між ПП «Будівельна корпорація «Ріел» та позивачем був укладений попередній договір купівлі-продажу квартири. Згідно з даним Договором сторони зобов`язувалися до 30.06.2018 року укласти договір купівлі-продажу однокімнатної квартири проектний номер 202 секція 3 загальною орієнтовною проектною площею 43,3 кв.м., що знаходиться на дев`ятому поверсі багатоквартирного будинку на АДРЕСА_4 , третя черга (на даний час присвоєно адресу: АДРЕСА_2 ). Згідно з п. 1.2. Попереднього договору купівлі-продажу від 15.07.2016 року плановий термін введення житлового будинку в експлуатацію був передбачений до 31.03.2018 року. Свої зобов`язання щодо сплати забезпечувального платежу позивач виконав згідно з графіком визначеним у п. 3.1. Договору. ПП «Будівельна корпорація «Ріел» не виконала вчасно свої зобов`язання, а саме не ввела в експлуатацію будинок до 31.03.2018 року. Внаслідок цього, 23.07.2019 року між ними був укладений Договір про внесення змін та доповнень до Попереднього договору купівлі-продажу квартири від 15.07.2016 року. Згідно з п. 1 сторонами узгоджено плановий строк завершення будівельно-монтажних робіт з будівництва багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4 (3-тя черга) до 30.06.2019 року. ПП «Будівельна корпорація «Ріел» не дотрималась вказаного строку і будівельно-монтажні роботи закінчили лише 23.07.2020 року. У даному Договорі зазначено, що у випадку порушення вказаного строку завершення будівельно-монтажних робіт багатоквартирного житлового будинку при укладенні сторонами Основного договору, ПП «Будівельна корпорація «Ріел» зобов`язується зменшити визначену у п. 2. 1. Попереднього договору ціну продажу об`єкта. Незважаючи на те, що позивач 15.02.2021 року та 10.09.2021 року надіслав претензії на адресу відповідача з проханням здійснити перерахунок ціни продажу квартири тобто виконати умови Договору про внесення змін та доповнень до Попереднього договору купівлі-продажу квартири від 15.07.2016 року, ПП «Будівельна корпорація «Ріел» надіслано лист з інформацією про повернення забезпечувального платежу. Відповідно до розпорядження Залізничної районної адміністрації від 10.09.2020 року № 483 «Про присвоєння поштової адреси..» винесеним на підставі звернення І окремого відділу капітального будівництва Державної Прикордонної служби України, враховуючи містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на АДРЕСА_4 від 18.11.2015 року № 215, багатоквартирному житловому будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями та дворівневим підземним паркінгом присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_5 та акт приймання-передачі квартири від 07.12.2020 року з якого вбачається, що квартирі присвоєно АДРЕСА_6 . Згідно з Інформаційною довідкою від 19.06.2023 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником квартири АДРЕСА_2 вже з 30.10.2020 року є ТОВ «Компанія з управління активами «Інвестиційна група ПРОМЕТЕЙ», хоча жодних договорів у позивача з даним Товариством укладено не було. Незважаючи на те, що власником з 2020 року було ТОВ «Компанія з управління активами «Інвестиційна група ПРОМЕТЕЙ» пропозиції про укладення основного договору надходили від ПП «Будівельна корпорація «Ріел». На черговій спробі укласти договір купівлі-продажу вказаної квартири 20.09.2021 року позивачу надали на підписання проект договору-купівлі продажу квартири, де продавцем вже виступає ТОВ «Компанія з управління активами «Інвестиційна група ПРОМЕТЕЙ». Умовою підписання цього договору є підписання договору про внесення змін та доповнень до попереднього договору купівлі-продажу квартири від 15.07.2016 року про те, що сторони домовилися внести зміни до абзацу першого пункту 1.1. Попереднього договору у термін укладення основного договору, а саме замінити термін з «30.06.2018 року на 01.10.2021 року», а також термін введення в експлуатацію з «до 31.03.2018 року на «до 01.12.2020». Отже, такий договір звільняє від будь-якої відповідальності забудовника. На зборах ОСББ мені повідомили, що попередній договір купівлі-продажу квартири від 15.07.2016 року із позивачем розірваний, а гроші повернуті, тому жодних прав на цю квартиру в позивача вже немає. Хоча це не відповідає дійсності, оскільки кошти станом на 26.06.2023 року не повернуті, а відтак договір не може бути розірвано.

З врахуванням положеньст. 153 ЦПК України, сторони у судове засідання для розгляду заяви про забезпечення позову не викликалась.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК Українирозгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Крім цього, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах у контексті п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08.12.1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25.04.2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім.

Вивчивши матеріали заяви про вжиття заходів забезпечення позову та перевіривши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1ст. 149 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихст. 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати або знецінити і, що такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Частиною 2 ст. 149 ЦПК України визначено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст.13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Згідно ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;

1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави;

2) забороною вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;

6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Відтак, заходи забезпечення позову повинні відповідати заявленим вимогам, тобто бути безпосередньо зв`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника про те, що незастосування заходів по забезпеченню позову, може утруднити або взагалі унеможливити виконання рішення суду.

За наведеного вище, законодавець вказує лише на можливість, а не обов`язок суду забезпечити позов, при чому відповідно до вимог законодавства це можливо за умови, що з матеріалів справи чи самої заяви про забезпечення позову вбачається, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду та вжиття таких заходів забезпечення позову не порушуватиме інтереси інших осіб.

Як досліджено судом та підтверджується матеріалами справи, даних щодо дійсної і реальної загрози вчинення будь-яких дій щодо квартири відповідачем (чи третіми особами) та невиконання майбутнього рішення суду матеріали справи не містять.

Припущення заявника про ймовірні наміри відповідача (чи третіх осіб) щодо відчуження зазначеного майна (ймовірного порушення права позивача) не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Разом з тим, заявник не довів суду і не надав переконливі докази, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, заявником не наведено об`єктивного обґрунтування, що заявлені ним заходи спроможні забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення майбутнього позову, а невжиття цих заходів утруднить виконання рішення, що втручання у право власності у даному випадку не можна вважати справедливим і доцільним, таким втручанням не буде дотримано «справедливого балансу» між загальними інтересами суспільства та вимогами фундаментальних прав окремої особи, про що зазначено у рішенні ЄСПЛ від 01.06.2006 року у справі «Федоренко проти України», тому підстав для заборони відчуження квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2208938846101 - не вбачається, а відтак у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

На підставі наведеного та керуючись ст. 10, 12, 13, 149, 150, 153, 258-261,353, 354 ЦПК України, суд, -

постановив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про застосування заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Будівельна компанія «Ріел» про здійснення перерахунку та відшкодування за прострочення виконання зобов`язання, стягнення моральної шкоди та зобов`язання укласти договір купівлі-продажу -відмовити.

Ухвала може бути оскаржена у апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Текст ухвали суду складено 10.07.2023 року.

Суддя/підпис/

Згідно з оригіналом.

Суддя: Н. М. Галайко