Постанова

від 29.06.2023 по справі 522/5941/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3447/23

Справа № 522/5941/21

Головуючий у першій інстанції Ярема Х. С.

Доповідач Драгомерецький М. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.06.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Драгомерецького М.М.,

суддів колегії: Громіка Р.Д.,

Дришлюка А.І.,

при секретарі: Узун Н.Д.,

за участю: позивача ОСОБА_1 та її адвоката Макарова І.М.,

переглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційноюскаргою адвоката Нестерової Ольги Валеріївни в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Смартлаб» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 червня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Смартлаб» провизнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку,-

В С Т А Н О В И В:

05 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ТОВ «Смартлаб» провизнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку.

Мотивуючи свої позовні вимоги тим, що позивач з 22.12.2015 перебувала в трудових правовідносинах з ТОВ «Смартлаб», спочатку на посаді менеджера з адміністративної діяльності, а з 01.10.2018 переведена на посаду завідувача центрального складу.

04 лютого 2021 року на центральному складі ТОВ «Смартлаб» було проведено перевірку щодо кількості та якості товарно-матеріальних цінностей, виробів медичного призначення. За результатами перевірки складено висновок, проведено службове розслідування, складено доповідну записку директором з виробництва про порушення трудової дисципліни та прийнято рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади у зв`язку із втратою до неї довіри (п. 2 ст. 41 КЗпП). Підставою такого рішення стало те, що перевіркою виявлено ряд препаратів, які втратили строк придатності, а деякі з них на момент перевірки ще були придатні, але з незначним строком їх придатності.

Позивач ОСОБА_1 вважає рішення про звільнення незаконним. До початку роботи на посаді завідувача центрального складу її, згідно із п. 1 ст. 29 КЗпП України, не було ознайомлено з посадовою інструкцією. Наявність посадової інструкції на підприємстві є вимогою п. 6 Загальних положень Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затверджений наказом Мінпраці від 29.12.2004 №336. Крім того, договір про матеріальну відповідальність з нею не укладався. Звільнення з підстави втрати довіри може вважатися обґрунтованим лише, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.).

Позивач не згоден із висновком за результатами перевірки від 04.02.2021, в якому наведено перелік препаратів строк придатності яких нібито закінчився, оскільки деякі з них на момент перевірки ще були придатні. Висновок складений ФОП ОСОБА_2 , основним видом діяльності якої згідно з ЄДРПОУ є рекламні агентства, а сам висновок підписано невідомою особою ОСОБА_3 .. Тому висновок не може бути доказом вини ОСОБА_1 ..

ОСОБА_1 не знала про проведення перевірки, про службове розслідування також не була повідомлена. Акт фіксації відмови її від підпису не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_1 ніхто навіть не пропонував надати пояснення.

04 березня 2021 року ОСОБА_1 надіслала роботодавцю свої пояснення щодо незгоди про її звільнення, просила надати їй копії документів, зокрема посадову інструкцію завідуючого центральним складом. У відділі кадрів їй надано копію посадової інструкції. Порівнявши отриману посадову інструкцію, та посадову інструкцію надіслану ТОВ «Смартлаб» на адвокатський запит, вбачаються суттєві відмінності у пунктах 2.12 та 2.16 цих інструкції, що стосується повноважень. Вбачає в діях відповідача підробку документів, оскільки обидві інструкції затверджені однією і тією ж датою 01.10.2018. Отже, посадова інструкція не була доведена до її відома, а була складена та підписана в момент, коли постало питання про звільнення ОСОБА_1 .. Це додатково свідчить, що ОСОБА_1 не була ознайомлена з колом своїх прямих обов`язків, а лише виконувала розпорядження безпосереднього керівника, а тому не могла передбачити наслідки виконання ввірених їй завдань. Жоден трудовий договір з нею роботодавець не укладав. В основному вона виконувала частину своєї роботи за вказівками безпосереднього керівника.

Позивач відповідала за приймання та відпуск медичних препаратів зі складу. Не виконувала функцій контролю за якісними характеристиками товарів, цим займались кладовщики, які проводили відповідний облік, тоді доповідали їй як завідуючій складом. Позивач в свою чергу про прострочені товари доповідала безпосередньому керівнику і вже за його дорученням вирішувалось, що з ними робити.

На підставі вище викладеного, ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом та просила суд задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі з наведених у позовній заяві правових підстав.

Відповідач ТОВ «Смартлаб» вважає, що звільнення є законним, оскільки ОСОБА_1 вчиняла винні дії, що призвели до втрати з боку роботодавця до неї довіри. Пов`язано це з тим, що позивач неналежно виконувала свої обов`язки щодо здійснення контролю за якісними характеристиками товару та порядку їх відпуску зі складу структурним підрозділам. Відповідач не погоджується з тим, що ОСОБА_1 не була ознайомлена з посадовою інструкцією, тому не є матеріально відповідальною особою. Стаття 29 КЗпП України не передбачає обов`язкового роз`яснення працівнику посадових інструкцій під розписку, а йдеться про роз`яснення прав та обов`язків, які можуть бути викладені в посадовій інструкції. Не ознайомлення позивача з посадовою інструкцією завідувача центрального складу немає самостійного значення, оскільки загальний перелік основних робіт, прав та обов`язків завідувача складу, визначено Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної поли України 29.12.2004 №336. В Довіднику передбачено, що працівник, який займає зазначену посаду, зокрема, контролює ведення обліку складських операцій, бере участь у проведенні інвентаризацій ТМЦ, забезпечує зберігання ТМЦ, керує роботою складу з приймання, зберігання ТМЦ. Отже, ОСОБА_1 повинна знати, що її посадові обов`язки визначені підзаконним нормативним актом, тому не ознайомлення з посадовою інструкцією не свідчить про необізнаність з такими повноваженнями. Укладення договору про матеріальну відповідальність є правом роботодавця та є необхідним у разі покладення на працівника повної матеріальної відповідальності за передані йому цінності. Позивача до матеріальної відповідальності не притягували, а звільнено з іншої підстави - втратою довіри до працівника.

Посилання позивача на наявність у висновку ТМЦ із строком придатності дійсним станом на час перевірки 04.02.2021, є безпідставними, оскільки у цьому переліку таких препаратів лише 2, в той час як виявлено всього 22. Наявність у переліку препаратів термін придатності яких завершиться лише через день чи два, не спростовує факту виявлення прострочених товарів (а в деяких позиціях аж до 3 років). Невиконання позивачем як працівником, який обслуговує грошові або товарні цінності своїх обов`язків та доручень безпосереднього керівника, шляхом нездійснення контролю за якісними характеристиками товару та відсутність контролю за порядком відпуску ТМЦ зі складу структурним підрозділам ТОВ, що призвело до придбання ТОВ «Смартлаб» короткий строк придатності яких не дозволяв їх використовувати, призвело до звільнення ОСОБА_1 ..

Позивачу було запропоновано надати письмові пояснення з приводу виявлених прострочених препаратів, однак вона відмовилась надати пояснення.

Позивач визнає, що до її посадових обов`язків входило замовлення медичних препаратів і вона цим займалась. Всі прострочені реагенти отримані за видатковими накладними особисто ОСОБА_1 , що підтверджується її підписом на накладних. Крім того, звільняючи позивача з посади у зв`язку з втратою до неї довіри, відповідач виходив не лише з того переліку виявлених прострочених медичних реагентів, що зазначені у висновку від 04.02.2021, а й з того, що раніше позивач свідомо замовляла прострочені товари, що підтверджується її робочою перепискою з постачальниками, в яких вона замовляла товар.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16 червня 2022 року позов задоволено у повному обсязі.

В апеляційній скарзі адвокат Нестерова О.В. в інтересах ТОВ «Смартлаб» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, здійснити поворот виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 червня 2022 року в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за 1 місяць в розмірі 8944,11 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Смартлаб» середнього заробітку у розмірі 8944,11 грн та судові витрати. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Справи розглядаються без участі учасників провадження за наявності повідомлення про дату, час та місце розгляду справи та за відсутності заяви (заяв) про відкладення розгляду справи.

Згідно із ч. 2 ст.372ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Сторони про розгляд справи сповіщались належним чином та завчасно.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 28 червня 2023 року було задоволено клопотання адвоката Нестерової О.В., що діє в інтересах ТОВ «Смартлаб» про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, однак 29 червня 2023 року на адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю адвоката Нестерової О.В. в інших судових засідання у м. Києві.

Якщо учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін, освідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у даному судовому засіданніза відсутності учасників цієї справи, що не з`явились у судове засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

У частинах 1 та 2 статті 367 ЦПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 5 ЦПК України,здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

За загальними правилами статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайновогоабо майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Україна є правовою державою, у якій визнається і діє принцип верховенства права;Конституція Українимає найвищу юридичну силу, закони приймаються на її основі й мають відповідати їй (стаття1, частини 1,2статті8 Конституції України).

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (стаття 43 Конституції України).

Спір між сторонами виник з приводу дотримання відповідачем, як роботодавцем вимог трудового законодавства при звільнення позивача.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 прийнята на посаду завідувача центрального складу з 01.10.2018 наказом ТОВ «Смартлаб» №528 від 28.09.2018. Однак, трудовий договір, який був укладений сторони не надали.

Згідно із обставинами справи, 04.02.2021 на центральному складі ТОВ «Смартлаб» було проведено перевірку та складено Висновок №3 про виявлення невідповідності щодокількості та якості товарно-матеріальних цінностей (всього 22 позиції медичних реагентів).

Перевірці від 04.02.2021 передував наказ ТОВ «Смартлаб» від 25.01.2021 про призначення перевірки щодо кількості та якості товарно-матеріальнихцінностей на складі.

Того ж дня, комісія у складі голови комісії - ОСОБА_4 , заступника голови Макушева Н.С., член комісії ОСОБА_5 провела службове розслідування по факту виявлення виробів медичногопризначеннязпростроченим терміномпридатності. Результати службового розслідування оформлені Протоколом №1.

Протокол №1 від 04.02.2021 складено на підставі Висновку №3 від 04.02.2021 та Посадової інструкції завідувача центрального складу.

В ході службового розслідування було встановлено, що згідно із Посадовою інструкцією відповідальною особою за вхідний контроль якості виробів медичного призначення у т.ч. термінів їх придатності є завідувач центрального складу ОСОБА_1 .. Комісія дійшла до висновку, що завідувачем центрального складу ОСОБА_1 були вчинено винні дії, які полягали, у відсутності контролю за якісними характеристиками товару, порядку його відпуску зі складу структурним підрозділам підприємства. У зв`язку з чим, комісією прийнято рішення про звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 2 статті 41 КЗпП України.

Згідно із п. 2 ч. 1ст. 41 КЗпП України, крім підстав, передбаченихстаттею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довіри до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Відповідно до Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 1992 року (зі змінами) роз`яснено, що звільнення з підстав втрати довіри (пункт 2статті 41 КЗпП) суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом тощо), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довіри (зокрема порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями). При встановленні у передбаченому законом порядку факту вчинення працівниками розкрадання, хабарництва і інших корисливих правопорушень ці працівники можуть бути звільнені з підстав втрати довіри до них і в тому випадку, коли зазначені дії не пов`язані з їх роботою.

Таким чином, роботодавець має обґрунтувати свою недовіру до працівника фактами вини працівника, наявністю підстави для звільнення за недовірою і довести вину працівника.

Розірвання трудового договору за пунктом 2 частини першоїстатті 41 КЗпП Україниможливе за таких умов: 1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл тощо); 2) винна дія працівника; 3) втрата довір`я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу.

Правовий аналіз цієї норми матеріального права дає підстави для висновку про те, що вона не передбачає настання для роботодавця негативних наслідків, чи наявності завданої роботодавцю матеріальної шкоди як обов`язкової умови для звільнення працівника; звільнення з підстави втрати довір`я може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями).

Вирішуючи під час розгляду справи про поновлення на роботі працівника, звільненого за пунктом 2 частини першоїстатті 41 КЗпП України, питання щодо віднесення позивача до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, суд у кожному конкретному випадку повинен з`ясувати: чи становить виконання операцій, пов`язаних з таким обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов`язків позивача; чи носить виконання ним указаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей.

Договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність може укладатися при наявності одночасно двох умов: 1) наявність посади, яку працівник займає, або роботи, яку він виконує у Переліку №447/24; 2) виконання обов`язків за посадою, виконання роботи відповідно до професії має бути безпосередньо зв`язане із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва довірених працівникам цінностей. Проте один формальний момент (наявність посади або роботи в Переліку №447/24) не дає підстави для укладення договору про повну матеріальну відповідальність, якщо у змісті трудової функції працівника відсутні перелічені обов`язки (постанова Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №524/2050/19).

Посада, завідувача складу, яку займала ОСОБА_1 , перебуваючи у трудових відносинах з ТОВ «Смартлаб», наявна у вказаному Переліку №447/24. Договір про матеріальну відповідальність між сторонами не укладався.

Судом першоїінстанції булоз`ясовано,що наданийдо судуоригінал Посадової інструкції завідувача центрального складу погоджений та підписаний начальником юридичного відділу, заступником завідувача лабораторії та начальником відділу кадрів. Сама інструкція не прошита та не пронумерована, не скріплена печаткою підприємства. Підпис ОСОБА_1 , як завідувача центральним складом, про ознайомлення з її посадовою інструкцією відсутній.

У той же час відповідач визнав, що дійсно позивач з Посадовою інструкцією завідувача центрального складу не ознайомлена, так як її підпис про ознайомлення відсутній. Проте, наполягає, що це немає важливого значення, адже основні трудові обов`язки завідувача центрального складу визначені в Довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України 29 грудня 2004 № 336, який є підзаконним нормативним актом.

Вказані доводи були викладені й в апеляційній скарзі, однак судова колегія не приймає їх до уваги з наступних підстав.

Довідник є нормативним документом обов`язковим у питаннях управління персоналом на підприємствах, в установах і організаціях усіх форм власності та видів економічної діяльності (п. 4).

Згідно із вимогами чинного законодавства України і на основі Довідника роботодавець розробляє та затверджує посадові інструкції для керівників, професіоналів та фахівців, ураховуючи конкретні завдання та обов`язки, функції, права, відповідальність працівників цих груп та особливості штатного розпису підприємства, установи, організації. Для технічних службовців і робітників у разі необхідності розробляються робочі інструкції (п. 6).

Суд першої інстанції вірно зазначив, що за допомогою угоди між працівником і роботодавцем здійснюється індивідуальна конкретизація основних конституційних прав і обов`язків, де абстрактні трудові права і обов`язки перетворюються в конкретні права і обов`язки працівника в трудових правовідносинах. Ознайомлення працівникапередпочаткомроботи зйогобезпосередньоюпосадовою інструкцієюєвласнезапорукою дотриманнятрудовоїдисциплінипрацівником,щоє системою правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Отже, доводи відповідача про те, що достатнім є визначення функціональних обов`язків посади завідувача складом в Довіднику, без ознайомлення працівника із посадовою інструкцією, є безпідставними. Неможливість достеменно визначити коло обов`язків, що покладаються на працівника, ставить під сумнів законність звільнення за невизначене коло посадових обов`язків.

Ще одним доводом апеляційної скарги є те що, ОСОБА_1 здійснювала неналежним чином функцію контролю за якісними характеристиками товару, порядку його відпуску зі складу структурним підрозділам підприємства.

Однак, функціональні обов`язки ОСОБА_1 роз`яснено не було.

Судом першої інстанції було встановлено, що жодними доказами, що структурним підрозділам (лабораторіям) ТОВ «Смартлаб» було відпущено (вихідний контроль) прострочені медичні реагенти, тобто порушено позивачем порядок відпуску товарів, відповідачем не доведено. Службовим розслідуванням цього також не встановлено.

До того ж, що стосується функції контролю за якісними характеристиками медичних реагентів, то навіть в переліку завдань та обов`язків завідувача складу, що визначені в Довіднику, не прослідковується безпосередньо покладення такої функції на завідувача складом. Перелік цих обов`язків відображає швидше за сутнісними характеристиками функції завідувача складом щодо належного приймання, зберігання та відпуску товарів.Жодна з цих функцій ніяк не ототожнюється з функцією контролю за якісними характеристиками товарів (тобто, термінів придатності).

Основне коло обов`язків працівника, визначається відповідними посадовими інструкціями та положеннями. Оскільки, відповідач належним чином не ознайомив позивача із посадовою інструкцією та не окреслив конкретні обов`язки працівника, то позивач не може бути звільнена у зв`язку із втратою довіри, оскільки не належить до кола працівників, якій було ввірено матеріальні цінності, хоч і мають певний стосунок до цінностей, але не пов`язані з їхнім безпосереднім обслуговуванням.

ТОВ «Смартлаб» також неодноразово вказує на замовлення ОСОБА_1 прострочених реагентів. Однак жодних офіційних документів щодо замовлення, отримання та знаходження на складі прострочених реагентів апелянтом надано не було.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував та є однаковими з доводами які були викладені у позовній заяві.

Колегія суддівперевірила доводиапеляційної скаргина предметзаконності судовогорішення виключнов межахзаявлених всуді першоїінстанції вимогта якібезпосередньо стосуютьсяправильності застосуваннясудом нормматеріального ідотримання нормпроцесуального права,у зв`язкуіз чим,не вдаєтьсядо аналізуі перевіркиінших доводів,які засвоїм змістомзводяться донеобхідності переоцінкидоказів тавстановлення обставину справі,оскільки доводиапеляційної скаргине спростовуютьправильність висновківсуду першоїінстанції іне даютьпідстав вважати,що судомпорушено нормипроцесуального правата/абонеправильно застосованонорми матеріальногоправа,у зв`язкуз чим,на підставіположеньст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін.

Європейський судз правлюдини (далі-ЄСПЛ)вказав,що пунктперший статті6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.

У п.54Рішення усправі Трофимчукпроти України(заява№4241/03)від 28.10.2010,остаточне 28січня 2011року,Європейський судз правлюдини зазначив,що,«беручи доуваги своївисновки застаттею 11Конвенції (див.вищепункти 42-45), Суд не бачить жодних ознак несправедливості або свавільності у відмові судів детально розглянути доводи заявниці про переслідування її роботодавцем, оскільки суди чітко зазначили, що ці доводи були повністю необґрунтованими. У зв`язку з цим Суд повторює, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (див. рішення у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п. 26, ECHR 1999-1)».

Враховуючи, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають судові витрати, у відповідності до вимог ст. ст. 141, 382ЦПК України та Закону України«Про судовийзбір» між сторонами не розподіляються.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. ст. 381-384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Нестерової Ольги Валеріївни в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Смартлаб» залишити без задоволення, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 червня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення складено: 05 липня 2023 року.

Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький

А.І. Дришлюк

Р.Д. Громік