Ухвала

від 04.07.2023 по справі 637/922/17

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 637/922/17 Номер провадження 11-кп/814/403/23Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2023 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

із секретарем ОСОБА_5 ,

за участі прокурора ОСОБА_6 ,

захисників адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

законного представника обвинуваченого ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 12017220450000213 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_10 та в його інтересах захисника адвоката ОСОБА_7 на вирок Шевченківського районного суду Харківської області від 07 грудня 2018 року,

встановила:

Цим вироком

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Шевченкове Харківської області, українця, громадянина України, із середньою освітою, студента Харківського національного університету міського господарства, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 296 КК України до покарання у виді 2 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та покладенням обов`язків відповідно до ст. 76 КК України.

Згідно звироком суду ОСОБА_10 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.

29 грудня 2016 року близько 01 год. 50 хв. неповнолітній ОСОБА_10 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись в громадському місці - біля пішохідного переходу через залізничну колію, розташованого по вул. Ширяєва в смт Шевченкове Харківської області, діючи з єдиним умислом в групі з ОСОБА_11 , бажаючи показати свою зневагу до існуючих правил поведінки в суспільстві, самоутвердитись за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам та суспільству, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, яка виявилася в неповазі до устоїв суспільного життя, ігноруванні та нехтуванні елементарними та загальноприйнятими правилами поведінки людини у суспільстві, діючи з особливою зухвалістю, підбіг до ОСОБА_12 , якому ОСОБА_11 безпричинно наніс удар кулаком в праву частину обличчя, від якого ОСОБА_12 впав на землю, та закриваючи своє обличчя шарфом, став у бойову стійку та намагався нанести удар ногою лежачому на землі ОСОБА_12 . ОСОБА_11 , продовжуючи свої хуліганські дії, не реагуючи на вимогу присутніх поруч осіб - ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 припинити хуліганські дії, наніс один удар кулаком правої руки в обличчя ОСОБА_16 , а ОСОБА_10 продовжував стояти поруч у бойовій стійці, забезпечував тим самим, доведення до кінця ОСОБА_11 їх спільного умислу.

У результаті умисних протиправних дій потерпілому ОСОБА_12 були спричинені фізичний біль та тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку, синці на правій щоці і забійну рану слизової оболонки правої щоки з ущільненням м`яких тканин, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили за собою короткочасний розлад здоров`я, а потерпілому ОСОБА_16 були спричинені фізичний біль та тілесні ушкодження у вигляді забійних ран верхньої та нижньої губ по внутрішній поверхні, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

У апеляційнійскарзі обвинуваченийпросить вирок суду скасувати та закрити кримінальне провадження.

Свої вимоги обгрунтовує тим, що інкриміноване кримінальне правопорушення він не вчиняв, а в ніч з 28 на 29 грудня 206 року став учасником конфлікту лише з метою його припинення, проте, отримавши удар в голову залишив місце події та пішов до своїх друзів.

Зазначає, кримінальне провадження щодо нього було незаконно виділено в окреме провадження, чим було порушено право обвинуваченого на захист. Просить взяти до уваги, що місцевий суд не взяв до уваги, що спочатку ОСОБА_10 мав статус свідка та під час судового розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_11 місцевий суд взяв до уваги протокол одночасного допиту від 27 червня 2017 року, де обвинувачений також надав показання як свідок.

У апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить вирок скасувати та закрити кримінальне провадження.

Зазначає, що судом не надано оцінки показанням свідка ОСОБА_15 , а протокол одночасного допиту осіб від 27 червня 2017 року відповідно до ст. 87 КПК України є недопустимим доказом. Стверджує, що матеріали стосовно іншого обвинуваченого - ОСОБА_11 були безпідставно виділені в окреме провадження, що призвело до порушення прав на захист ОСОБА_10 .

Крім того, захисник у своїх доповнення до апеляційної скарги посилається на те, що судом не встановлені обставини, які б вказували про наявність у діях обвинуваченого порушення громадського порядку з особливою зухвалістю, цинізмом, неповагою до суспільства тощо. Поза увагою суду залишилося те, що 29 грудня 2016 року ОСОБА_10 та ОСОБА_11 не були знайомі між собою, тобто судом не встановлено, які саме мотиви мали б бути у ОСОБА_10 вчиняти інкримінований злочин в групі із незнайомою йому особою. Судом безпідставно було взято до уваги вирок Шевченківського районного суду Харківської області від 04 грудня 2017 року відносно ОСОБА_11 та помилково вказано в оскаржуваному судовому рішенні, що потерпілому ОСОБА_16 наносив удари ОСОБА_10 , посилаючись на протокол проведення слідчого експерименту від 08 лютого 2018 року.

Інші учасники провадження вирок не оскаржували.

Заслухавши доповідача, законного представника обвинуваченого та його захисників, в підтримку поданих апеляційних скарг, прокурора, який просив вирок суду залишити без змін, перевіривши доводи апеляційних скарг та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.

Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Доводи обвинуваченого та його захисника про те, що ОСОБА_10 не вчиняв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 296 КК України в ході апеляційного розгляду не знайшли підтвердження.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №10 «Про судову практику у справах про хуліганство», суди мають відрізняти хуліганство від інших злочинів залежно від прямованості умислу, мотивів, цілей винного та обставин учинення ним кримінально караних дій. Дії, що супроводжувалися погрозами вбивством, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, вчинені винним щодо членів сім`ї, родичів, знайомих і викликані особистими неприязними стосунками, неправильними діями потерпілих тощо, слід кваліфікувати за статтями КК України, що передбачають відповідальність за злочини проти особи. Як хуліганство зазначені дії кваліфікують лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

Висновки місцевого суду про доведеність винуватості обвинуваченого у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, ґрунтуються на об`єктивно з`ясованих обставинах, які підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду і оцінені за критеріями, визначеними у ч. 1 ст. 94 КПК України.

Так, відповідно до показань потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_16 та свідка ОСОБА_15 , саме ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які перебували в стані алкогольного сп`яніння, вчинили злочин щодо потерпілих.

Надані показання потерпілі підтвердили і під час проведення слідчих експериментів 08 лютого 2018 року.

Доводи захисника про те, що свідок ОСОБА_15 не бачила як обвинувачений наносив удари, не спростовують висновків суду, що в діях обвинуваченого є склад злочину. Крім того, свідок у судовому засіданні зазначила, що була безпосереднім очевидцем діяння. На її думку, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 діяли разом, обвинувачений закрив обличчя шарфом, намагався допомогти ОСОБА_11 та нанести удари потерпілим.

Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_10 та ОСОБА_11 не були знайомі між собою та у них не було спільного умислу на вчинення злочину, спростовуються показаннями потерпілих та свідків, з яких вбачається, що зазначені особи разом наздогнали потерпілих, діяли в групі осіб, злагоджено, на зауваження не реагували. Крім того, обвинувачений не намагався зупинити діяння ОСОБА_11 , а навпаки допомагав йому та хотів нанести удар потерпілому ОСОБА_12 , який лежав на землі. Після вчинення кримінального правопорушення зникли в одному напрямку.

Свідки ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , які є працівниками поліції зазначили, що про те, що ОСОБА_10 та ОСОБА_11 було вчинено кримінальне правопорушення, дізналися в ході виконання покладених на них службових обов`язків.

Вказані докази є логічними, узгоджуються між собою та підтверджуються висновками судово-медичних експертиз: №7760-ая/16 від 11.01.2017 згідно якого у ОСОБА_12 виявлені легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я та утворилися від дії тупих твердих предметів та отримані не пізніше 29 грудня 2016 року; №12-Шв/17 від 03 лютого 2017 року, відповідно до якого ОСОБА_16 спричинені легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я та утворилися від ударної дії тупих предметів не пізніше 29 грудня 2016 року; №13-Шв/17 від 13 лютого 2017 року, відповідно до якого у ОСОБА_16 були виявлені тілесні ушкодження, про які він зазначив під час проведення слідчого експерименту 08 лютого 2017 року.

Відповідно до висновків судово - медичних експертиз №948-ая/17 надані потерпілим ОСОБА_12 показання під час проведення слідчого експерименту від 08.02.2017 за його участю не протирічать даним судово-медичної експертизи в частині механізму утворення тілесних ушкоджень.

Всупереч доводам захисника протокол слідчого експерименту від 08 лютого 2017 року підтверджує факт спричинення потерпілому тілесних ушкоджень та механізм їх утворення.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вмотивованого та обгрунтованого висновку, що ОСОБА_10 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 296 КК України, а тому підстав для закриття кримінального провадження у зв`язку із відсутністю у діях ОСОБА_10 складу цього кримінального правопорушення немає.

Разом з тим доводи захисника про визнання недопустимими доказами висновку медичного огляду на стан сп`яніння №188 від 29 грудня 2016 року та протоколу одночасного допиту від 27 червня 2017 року є слушними.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що затримання, доставка до Шевченківського відділу поліції для дачі пояснень та огляд неповнолітнього ОСОБА_10 на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів 29 грудня 2016 року було проведено без залучення законного представника неповнолітнього обвинуваченого, що є суттєвим порушенням його прав. Крім того апеляційний суд бере до уваги, що потерпілий у даному кримінальному провадженні є працівником медичної установи, де було проведено огляд обвинуваченого, що ставить під сумнів об`єктивність вказаного висновку. Тому, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку про визнання зазначеного доказу недопустимим.

Проте, вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим у стані алкогольного сп`яніння підтверджується іншими доказами, а саме показаннями ОСОБА_10 , з яких вбачається, що він не заперечує, що вживав алкогольний напій, та показаннями потерпілого ОСОБА_12 , свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_14 , які зазначили, що обвинувачений під час вчинення діяння перебував у стані алкогольного сп`яніння.

Свідок ОСОБА_20 також вказав, що того вечора він відпочивав у компанії з ОСОБА_10 та обвинувачений вживав близько 200 г. горілки.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, що були отримані з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні.

Оскільки допит ОСОБА_10 був проведений на під час досудового розслідування у статусі свідка протокол одночасного допиту осіб від 27 червня 2017 року також є недопустимим доказом.

Крім того, колегія суддів вирішила виключити з мотивувальної частини оскаржуваного вироку посилання як на доказ на мотивувальну частину вироку Шевченківського районного суду Харківської області від 04 грудня 20217 відносно ОСОБА_11 , у якій зазначено роль та активні дії обвинуваченого ОСОБА_10 .

Відповідно до ст. 17 ч. 5 КПК України поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою. Оскільки на час ухвалення вироку місцевим судом відносно ОСОБА_11 , вирок відносно ОСОБА_10 не набрав законної сили, тим самим було порушено презумпцію невинуватості особи.

Разом з тим, на момент розгляду апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_10 помер.

Відповідно до п. 5 ч. 1ст. 284 КПК Україникримінальне провадження закривається у разі, якщо обвинувачений помер. Згідно з приписамист.417 КПК України, суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбаченістаттею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.

Підстав для виправдання ОСОБА_10 колегією суддів не встановлено, тому вирок підлягає скасуванню, а кримінальне провадження закриттю в зв`язку зі смертю обвинуваченого.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 417 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_10 та в його інтересах захисника адвоката ОСОБА_7 задовольнити частково.

Визнати недопустимими доказами та виключити з мотивувальної частини вироку посилання на них як на докази винуватості висновок медичного огляду на стан сп`яніння від 29 грудня 2016 року та протокол одночасного допиту від 27 червня 2017 року.

Виключити з мотивувальної частини вироку посилання на мотивувальну частину вироку Шевченківського районного суду Харківської області від 04 грудня 2017 щодо ОСОБА_11 .

Вирок Шевченківськогорайонного судуХарківської областівід 07грудня 2018року щодо ОСОБА_10 скасувати, а провадження в справі закрити на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку зі смертю обвинуваченого.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення.

СУДДІ:

Головуючий ОСОБА_2

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_4