Постанова від 29.06.2023 по справі 495/3090/20

Номер провадження: 22-ц/813/2121/23

Справа № 495/3090/20

Головуючий у першій інстанції Савицький С.І.

Доповідач Князюк О. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.06.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії:

головуючого Князюка О. В.,

суддів: Заїкіна А.П., Таварткіладзе О.М.,

за участю секретаря - Дерезюк В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07.09.2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району, треті особи, які не заявляють самостійних вимог - Білгород-Дністровська районна державна адміністрація, Громадське об`єднання громадян «ІНФОРМАЦІЯ_3» про визнання права власності на матеріали, обладнання, які були використані в процесі будівництва об`єкта в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Позивач ОСОБА_1 , звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовом до Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району, треті особи, які не заявляють самостійних вимог - Білгород-Дністровська районна державна адміністрація, Громадське об`єднання громадян «ІНФОРМАЦІЯ_3» про визнання права власності на матеріали, обладнання, які були використані в процесі будівництва об`єкта в порядку спадкування та просив суд: визнати за ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 виданий Київським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області, довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру НОМЕР_2 виданого державною податковою адміністрацією 10.04.1998), право власності в порядку спадкування на матеріали, обладнання, які були використані в процесі будівництва об`єкта будівництва «1У», розташованого за адресою: комплекс будівель та споруд НОМЕР_6 Шабівська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області вартістю 469 216 гривень.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що він, ОСОБА_1 у 2016 році звертався з позовом до ГОГ «ІНФОРМАЦІЯ_3» про визнання права власності на матеріали, обладнання, які були використані в процесі будівництва об`єкта будівництва.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14.12.2018 в задоволені позову йому було відмовлено.

При розгляді апеляційної скарги, яку він подав на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14.12.2018 року, Одеський апеляційний суд 10.03.2020 року у своїй постанові зазначив, ГОГ «ІНФОРМАЦІЯ_3» належним відповідачем не є, в той же час при відсутності інших спадкоємців до участі слід залучити відповідну сільську раду, а саме Шабівську сільську раду. Також зазначено, що вирішення спору неможливо без залучення власника земельної ділянки, а саме Білгород-Дністровської районної державної адміністрації.

Враховуючи викладене, за захистом своїх майнових прав та інтересів, та відповідно до ст.ст. 15,16 ЦК України, він звернувся до суду з позовною заявою про визнання права власності на матеріали, обладнання, які були використані в процесі будівництва об`єкта будівництва в порядку спадкування.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07.09.2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району, треті особи, які не заявляють самостійних вимог - Білгород-Дністровська районна державна адміністрація, Громадське об`єднання громадян «ІНФОРМАЦІЯ_3» про визнання права власності на матеріали, обладнання, які були використані в процесі будівництва об`єкта в порядку спадкування було відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу та узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 06.10.2021 року засобами поштового зв`язку "Укрпошта" подав апеляційну скаргу, відповідно до якої просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

При цьому посилаючись на те, що суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог у зв`язку з недоведеністю, проте документи, які є в матеріалах справи та фактично не були досліджені у судовому засіданні, свідчать про те, що саме ОСОБА_2 в період шлюбу займався зведенням будинку відпочинку під літерою «1У» у 2010-2011 роках.

Будь-яких доказів відповідачем або іншими особами, які б заперечували дані обставини до суду надані не були, як і відсутні будь-які правовстановлюючі документи, які б підтверджували право власності на вказаний будинок на ім`я інших осіб або рішення суду про визнання права власності за іншими на обладнання та матеріали, які використані в процесі будівництва.

Наголошує, що під час розгляду справи судом першої інстанції судовий процес був формальним та поверхневим.

Неможливо вважати беззаперечним доказом відсутність у позивача чеків на матеріали та обладнання, що даний об`єкт будівництва не був збудований ОСОБА_2 за наявності інших доказів.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 17.11.2021 року відкрито провадження у справі.

Розгляд справи призначено на 09.02.2023 року на 11:15 год.

31.01.2023 року до Одеського апеляційного суду від ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції в приміщенні Овідіопольського міськрайонного суду Одеської області (67801, Одеська обл., смт. Овідіополь, вул. Берегова 9, inbox@ovd.od.court.gov.ua).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 01.02.2023 року було задоволено Клопотання ОСОБА_1 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, яке призначено до розгляду на 09 лютого 2023 року о 11 годину 15 хвилин.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 21.06.2023 року було задоволено Клопотання ОСОБА_1 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, яке призначено до розгляду на 29 червня 2023 року о 10 годину 45 хвилин.

У судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник ГОГ «ІНФОРМАЦІЯ_3» Павленко В.С. просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Інші сторони до судового засідання не з`явились про час та місце розгляду справи належним чином повідомлялись, причини неявки суду не повідомили.

Апеляційний суд розглядає цивільні справи, які не віднесені до справ, зазначених у ч. ч. 1, 2 ст. 369 ЦПК України, у відсутності учасників справи та осіб, які не залучалися до участі у справі судом першої інстанції, за наявності відомостей про їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. У разі відсутності таких даних, а також у разі подання заяви (заяв) про бажання прийняти участь у справі особисто, суд відкладає судове засідання на іншу дату.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини.

Судом встановлено, що дійсно позивач ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з 12.06.1992 року, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу.

Згідно свідоцтва про переміну прізвища, імені по батькові ОСОБА_2 15.05.1997 року змінила своє прізвище з ОСОБА_2 на ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 .

Після її смерті відкрилась спадщина на належне їй майно.

Так, у відповідності до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 04.01.2012 року, ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті його дружини ОСОБА_2 на 1/2 частки земельної ділянки під № НОМЕР_4 , площею 0,12 га, що розташована на території Овідіопольської селищної ради СК «Прибережний» за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с/рада Овідіопольська, «Прибережний» садівниче об`єднання громадян.

На підставі заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 11.06.2012 року, визнано за ОСОБА_1 право власності на 31/100 домоволодіння АДРЕСА_1 дороги, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ГОГ «ІНФОРМАЦІЯ_3», статут якого зареєстровано Білгород-Дністровським міськрайонним управлінням юстиції 02.08.2006 року було створено протоколом № 1 загальних зборів від 18.07.2006 року.

Згідно договору оренди землі від 31.05.2007 року, ГОГ «ІНФОРМАЦІЯ_3» було надано земельну ділянку на Будацькій косі біля селища Затока Білгород-Дністровського району Одеської області загальною площею 0,2258 га в дострокове користування на умовах оренди на 49 років для обслуговування будівель та споруд бази відпочинку ГОГ «ІНФОРМАЦІЯ_3».

Рішенням господарського суду Одеської області від 10.11.2008 року, було визнано право власності на будинки відпочинку (літ. «31»), (літ. «II»), (літ. «К1» і «ЛІ»), (літ. «Ж1»), (літ.Є 1»). (літ. «ДІ»). (літ. «П»), (літ. «В1»), (літ. «Б1»). (літ.АІ»), (літ. «Я»), (літ. «Ю»), ( літ. «X»), (літ. «Щ»), (літ. «Ш»), (літ. «Ч»), літ. «У»), (літ. «Т»), (літ. «С»), (літ. «Ф»), (літ. «Ц»), (літ. «Б»), (літ. «Р»), (літ. «П»), (літ. «О»), (літ. «Н»), (літ. «М»), (літ. «Л»), (літ. «Ж»), (літ. «К»), (літ. «І»), (літ. «Є»), (літ. Д»), (літ. «Г»), (літ «В»), (літ. «А»), (літ. МІ»), (літ. «Н1 і літ. «М1»), (літ. З»), (літ. «г»), (літ,«д»),( літ. «е»), (літ. «ж») за ГОГ «ІНФОРМАЦІЯ_3».

Позивач зазначає, що його дружина ОСОБА_2 , шлюб з якою був укладений 12.06.1992 року, була прийнята в члени ГОГ «ІНФОРМАЦІЯ_3» в 2007 році, та їй, як члену об`єднання, були передані у користування будинки відпочинку під літерами «Д1» та «Є1».

Як вбачається з матеріалів справи № 2/495/148/2018, 19.01.2009 року розпорядженням Білгород-Дністровської районної державної адміністрації за № 31/А-2009 « Про оформлення права власності ГОГ «ІНФОРМАЦІЯ_3» на будинки відпочинку, що розташовані на території бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_3 » за адресою: комплекс будівель споруд АДРЕСА_2 було оформлено право власності на будинки відпочинку у тому числу під літерами «Д1 та «Є1».

Відповідно до цього рішення та Статуту членів ГОГ «ІНФОРМАЦІЯ_3» була визначена частина кожного із членів громадського об`єднання.

Частина, що була визначена ОСОБА_2 складала будинки літери «Є1»- 1/100 та літери «Д1» - 5/1000.

Позивач стверджує, що усі розходи та членські внески вносилися від імені його дружини в ГОГ «ІНФОРМАЦІЯ_3» виключно з коштів, які складали сімейний бюджет. У той час він працював по контракту кордоном.

Восени 2009 року ОСОБА_2 за згодою правління ГОГ «ІНФОРМАЦІЯ_3» почала реконструкцію дерев`яних будинків під літерами «Д1» та «Є1», але у зв`язку із старим станом вимушена була їх знести.

В період 2010-2011 роки був збудований двоповерховий будинок відпочинку, якому була присвоєна літера «1У».

У технічному паспорті від 21.05.2014 року виданому СПД ОСОБА_4 на будинок відпочинку під літерою «1У» комплекс будівель та споруд НОМЕР_6 Шабівська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області; приписі № 39 від 15.06.2011, виданого інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області на ім`я ОСОБА_2 , а також у листі № 589 від 12.11.2012 КП «Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації» зазначено, що дане будівництво об`єкта будівництва є самочинним будівництвом у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 не було надано на той час необхідних дозвільних документів.

Також, як вбачається з матеріалів справи № 2/495/148/2018, заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 02.08.2014 року, позовну заяву ОСОБА_5 - задоволено. Визнано за ОСОБА_5 (ІК НОМЕР_5 ) право власності на будинок відпочинку літ. «1У» загальною площею 72,6 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

29.01.2016 року апеляційним судом Одеської області було ухвалено рішення, згідно якого апеляційну скаргу ОСОБА_6 - задоволено частково. Заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 02.08.2014 року - скасовано. Ухвалено нове рішення, яким в задоволені позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визнання права власності - відмовлено.

Вказаним рішенням також встановлено, що будинок відпочинку під літерою «1У», який знаходиться за адресою: комплекс будівель та споруд НОМЕР_6 Шабівська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області є самочинним будівництвом.

На факт того, що будинок відпочинку під літерою «1У», який знаходиться за адресою: комплекс будівель та споруд НОМЕР_6 Шабівська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області є самочинним будівництвом також вказується у технічному паспорті на будинок відпочинку літ. «1У» комплекс будівель та споруд НОМЕР_6 Шабівська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області; у приписі № 39 від 15.06.2011 року, виданого на ім`я ОСОБА_2 ; а також у листі № 589 від 12.11.2012 року КП «Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації.

Рішенням Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області від 14.12.2018 року у справі № 495/4154/16-ц, відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Громадського об`єднання громадян «ІНФОРМАЦІЯ_3» про визнання права власності на матеріали, обладнання, які були використані в процесі будівництва об`єкта будівництва. Відмовлено у задоволенні зустрічних позовних вимог Громадського об`єднання громадян «ІНФОРМАЦІЯ_3» до ОСОБА_1 , ОСОБА_7 про зобов`язання відновити будинки та знесення самочинного будівництва.

Під час розгляду зазначено справи за клопотанням позивача, Білгород - Дністровським міськрайонним судом Одеської області було постановлено ухвалу, згідно якої призначено по справі судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлено наступні питання: - встановити рік побудови об`єкту будівництва під літ. "1У", розташованого на території ГОГ "ІНФОРМАЦІЯ_3" за адресою: комплекс будівель та споруд НОМЕР_6 Шабівська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області та його технічний стан; який перелік та об`єми будівельних матеріалів, конструкцій, обладнання були використані в процесі будівництва об`єкта будівництва під літ ."1У" розташованого на території ГОГ "ІНФОРМАЦІЯ_3" за адресою: комплекс будівель та споруд НОМЕР_6 Шабівська сільська рада Білгород -Дністровського району Одеської області та яка їх вартість з урахуванням технічного стану (та без урахування технічного стану) на теперішній час? Якщо фактично встановити це неможливо, встановити на підставі наданих матеріалів. Проведення судової будівельно-технічної експертизи доручено судовому експерту Мазуровій Інзі Станіславівні за адресою: 67701, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул.Олімпійська,6/4, попереджено експерта про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 КК України. Оплату за проведення експертизи покладено на позивача ОСОБА_1 .

Відповідно до висновку № 014/2017 судової будівельно-технічної експертизи по цивільній справі № 495/4154/16-ц, відповідь на перше питання викладено так:

Враховуючи дані, вказані в матеріалах цивільної справи №495/4154/16-ц та в матеріалах інвентаризаційної справи КП «Білгород-Дністровське БТІ» на будівлі споруди бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_3 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , рік побудови об`єкту будівництва під літ. «1У», розташованого на території ГОГ «ІНФОРМАЦІЯ_3» за адресою: комплекс будівель та споруд №12, Шабівська сільська рада Бі; Дністровського району Одеської області - 2012р., але розпочато будівництво в 2010 році. А також, враховуючи, що технічний стан об`єкта будівництва під літ. «1У» станом на 2012 рік, класифікувався як «добрий», згідно наданих матеріалів, а також пошкодження на конструктивних елементах і оздоблювальних матеріалах, які могли б з`явитися в процесі експлуатації, експерт класифікує приблизно технічний стан на теперішній час як «задовільний».

Відповідь на друге питання викладено наступним чином:

Ринкова вартість будівельних матеріалів, конструкцій, обладнання, які були використані в процесі будівництва об`єкта будівництва під літ. «1У» ,розташованого на території ГОГ «ІНФОРМАЦІЯ_3» за адресою: комплекс будівель та споруд №12, Шабівська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області на теперішній час (без урахування технічного стану), яка визначена відповідно до вимог ДБН та ДСТУ із застосуванням програмного комплексу АВК-5 у редакції 3.2.2, та прийнята згідно даних проведеного моніторингу ринку будівельних матеріалів на дату проведення експертизи з врахуванням визначених об`ємів та видів робіт, отриманих в результаті дослідження матеріалів цивільної справи №495/4154/16-ц та матеріалів інвентаризаційної справи КП «Білгород- Дністровське БТІ», становить (з урахуванням ПДВ) - 469 216 грн.

Постановою Одеського апеляційного суду від 10.03.2020 року змінено рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14 грудня 2018 року шляхом викладення мотивувальної частини постанови в редакції цієї постанови в частині відмови в задоволенні вимог ОСОБА_1 до Громадського об`єднання громадян «ІНФОРМАЦІЯ_3» про визнання права власності на матеріали, обладнання, які були використані в процесі будівництва, посилаючись на те, що правовідносини виникли із спадкових відносин, ГОГ «ІНФОРМАЦІЯ_3» належним відповідачем не є, в той час як за відсутності інших спадкоємців до участі у справі слід було залучити відповідну сільську раду, яка має бути відповідачем у даному спорі.

Мотивувальна частина

Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду жодного належного та допустимого доказу того, що його померла дружина ОСОБА_2 , яка хоча і була членом ГОГ «ІНФОРМАЦІЯ_3», проте не оформила права власності на вказаний об`єкт будівництва.

Крім того, за повідомленням самого позивача у судовому засіданні, у нього відсутні будь-які чеки, накладні, тощо, стосовно придбання будь-яких будівельних матеріалів або обладнання для будівництва об`єкту під літ. «1У» на території ГОГ «ІНФОРМАЦІЯ_3».

Колегія суддів не погоджується із вказаним висновком, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 2 ЦПК України визначено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У статті 11 ЦПК України зазначено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Частинами 1 та 2 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

За змістом статей 12 та 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У статті 76 ЦПК України зазначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як зазначено у частині 1 статті 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний суд у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі №522/16724/16 (провадження №61-28810св18) зробив наступний правовий висновок: «обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

За своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Отже, тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача».

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку.

Тобто будівельні матеріали, обладнання та конструкції, які були використані в процесі будівництва цих будинків, господарських будівель і споруд, є майном, набутим сторонами під час шлюбу, тобто сукупністю речей, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Якщо об`єкт будівництва не був завершений спадкодавцем чи не був прийнятий в експлуатацію або право власності не було за ним зареєстроване, то до складу спадщини входять усі належні спадкодавцеві як забудовнику права та обов`язки, а саме:

- право власності на будівельні матеріали та обладнання, які були використані спадкодавцем у процесі цього будівництва;

- право завершити будівництво (як правонаступник спадкодавця - замінений у порядку спадкування забудовник);

- право передати від свого імені для прийняття в експлуатацію завершений будівництвом об`єкт;

- право одержати на своє ім`я свідоцтво про право власності й зареєструвати право власності.

Відповідно до п. 11 ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі смерті власника.

Згідно зі ст. ст. 1217, 1218, ЦК України спадщина здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1, ч. 5. ст. 1268 ЦК України спадкоємець має право прийняти спадщину, яка незалежно від часу прийняття належить спадкоємцю з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.2 ст.331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч.3 ст.331 ЦК України, до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

За роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України, які містяться у пунктах 5, 9 постанови від 04.10.1991 року №7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», при неможливості поділу незакінченого будівництвом будинку суд може визнати право за цими особами на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній із сторін, а іншій присудити грошову компенсацію.

Судом встановлено, що дійсно позивач ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з 12.06.1992 року, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу.

Згідно свідоцтва про зміну прізвища, імені по батькові ОСОБА_2 15.05.1997 року змінила своє прізвище з ОСОБА_2 на ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 .

Після її смерті відкрилась спадщина на належне їй майно.

Так, у відповідності до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 04.01.2012 року, ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті його дружини ОСОБА_2 на 1/2 частки земельної ділянки під № НОМЕР_4 , площею 0,12 га, що розташована на території Овідіопольської селищної ради СК «Прибережний» за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с/рада Овідіопольська, «Прибережний» садівниче об`єднання громадян.

На підставі заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 11.06.2012 року, визнано за ОСОБА_1 право власності на 31/100 домоволодіння АДРЕСА_1 дороги, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ГОГ «ІНФОРМАЦІЯ_3», статут якого зареєстровано Білгород-Дністровським міськрайонним управлінням юстиції 02.08.2006 року було створено протоколом № 1 загальних зборів від 18.07.2006 року.

Згідно договору оренди землі від 31.05.2007 року, ГОГ «ІНФОРМАЦІЯ_3» було надано земельну ділянку на Будацькій косі біля селища Затока Білгород-Дністровського району Одеської області загальною площею 0,2258 га в дострокове користування на умовах оренди на 49 років для обслуговування будівель та споруд бази відпочинку ГОГ «ІНФОРМАЦІЯ_3».

Рішенням господарського суду Одеської області від 10.11.2008 року, було визнано право власності на будинки відпочинку (літ. «31»), (літ. «II»), (літ. «К1» і «ЛІ»), (літ. «Ж1»), (літ.Є 1»). (літ. «ДІ»). (літ. «П»), (літ. «В1»), (літ. «Б1»). (літ.АІ»), (літ. «Я»), (літ. «Ю»), ( літ. «X»), (літ. «Щ»), (літ. «Ш»), (літ. «Ч»), літ. «У»), (літ. «Т»), (літ. «С»), (літ. «Ф»), (літ. «Ц»), (літ. «Б»), (літ. «Р»), (літ. «П»), (літ. «О»), (літ. «Н»), (літ. «М»), (літ. «Л»), (літ. «Ж»), (літ. «К»), (літ. «І»), (літ. «Є»), (літ. Д»), (літ. «Г»), (літ.В»), (літ. «А»), (літ. МІ»), (літ. «Н1 і літ. «М1»), (літ. З»), (літ. «г»), (літ,«д»),( літ. «е»), (літ. «ж»)за ГОГ «ІНФОРМАЦІЯ_3».

Позивач зазначає, що його дружина ОСОБА_2 , брак з якою був укладений 12.06.1992 року, була прийнята в члени ГОГ «ІНФОРМАЦІЯ_3» в 2007 році, та їй, як члену об`єднання, були передані у користування будинки відпочинку під літерами «Д1» та «Є1».

Як вбачається з матеріалів справи № 2/495/148/2018, 19.01.2009 року розпорядженням Білгород-Дністровської районної державної адміністрації за № 31/А-2009 « Про оформлення права власності ГОГ «ІНФОРМАЦІЯ_3» на будинки відпочинку, що розташовані на території бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_3 » за адресою: комплекс будівель споруд АДРЕСА_2 було оформлено право власності на будинки відпочинку у тому числу під літерами «Д1 та «Є1».

Відповідно до цього рішення та Статуту членів ГОГ «ІНФОРМАЦІЯ_3» була визначена частина кожного із членів громадського об`єднання.

Частина, що була визначена ОСОБА_2 складала будинки літери «Є1»- 1/100 та літери «Д1» - 5/1000.

Позивач стверджує, що усі розходи та членські взноси вносилися від імені його дружини в ГОГ «ІНФОРМАЦІЯ_3» виключно з коштів, які складали сімейний бюджет. У той час він працював по контракту кордоном.

Восени 2009 року ОСОБА_2 за згодою правління ГОГ «ІНФОРМАЦІЯ_3 почала реконструкцію дерев`яних будинків під літерами «Д1» та «Є1», але у зв`язку із ветхим станом вимушена була їх знести.

В період 2010-2011 роки був збудований двоповерховий будинок відпочинку, якому була присвоєна літера «1У».

Також, як вбачається з матеріалів справи № 495/5036/14-ц, заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 02.08.2014 року, позовну заяву ОСОБА_5 - задоволено. Визнано за ОСОБА_5 (ІК НОМЕР_5 ) право власності на будинок відпочинку літ. «1У» загальною площею 72,6 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

29.01.2016 року апеляційним судом Одеської області було винесено рішення, згідно якого апеляційну скаргу ОСОБА_6 - задоволено частково. Заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 02.08.2014 року - скасовано. Ухвалено нове рішення, яким в задоволені позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визнання права власності - відмовлено.

ОСОБА_5 звертаючись до суду із позовними вимогами до ОСОБА_1 , просила суд визнати за нею право власності на будинок відпочинку літ. «1У» загальною площею 72,6 кв. м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , який на праві власності належить відповідачу.

Тобто ОСОБА_5 своєю позовною заявою підтвердила той факт, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (який являється її чоловіком) будували будинок відпочинку літ. «1У» загальною площею 72,6 кв. м.

Вказаним рішенням також встановлено, що будинок відпочинку під літерою «1У», який знаходиться за адресою: комплекс будівель та споруд НОМЕР_6 Шабівська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області є самочинним будівництвом.

На факт того, що будинок відпочинку під літерою «1У», який знаходиться за адресою: комплекс будівель та споруд НОМЕР_6 Шабівська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області є самочинним будівництвом також вказується у технічному паспорті на будинок відпочинку літ. «1У» комплекс будівель та споруд НОМЕР_6 Шабівська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області; у приписі № 39 від 15.06.2011 року, виданого на ім`я ОСОБА_2 ; а також у листі № 589 від 12.11.2012 року КП «Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації.

Також в матеріалах справи наявний Припис №39 від 15.06.2011 року Іспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, виданий ОСОБА_2 щодо незавершеного будівництва літ. "1У", який підтверджує ту обставину, що будівництво проводилось саме ОСОБА_2 .

Самочинне будівництво - житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил (частина перша статті 376 Цивільного кодексу України).

До спадкоємців переходить право власності не на самочинно збудований будинок, а на будівельні матеріали, обладнання, які були використані в процесі будівництва, якщо спадкодавцем здійснено самочинне будівництво (абзац перший пункту 7 постанови Пленуму ВСУ від 30 травня 2008 року № 7).

Колегія суддів приймає до уваги заяву ОСОБА_8 , відповідно до якої остання зазначає, що з 1998 року знає родину ОСОБА_1 . Вказує на те, що ОСОБА_1 більше ніж 30 років працював по контракту за кордоном на судах далекого плавання та утримував сім`ю. ОСОБА_8 зазначає, що була свідком того як зводився будинок.

Варто зауважити, що будь-яких доказів відповідачем або іншими особами, які б заперечували дані обставини до суду надані не були, як і відсутні будь-які правовстановлюючі документи, які б підтверджували право власності на вказаний будинок на ім`я інших осіб або рішення суду про визнання права власності за іншими на обладнання та матеріали, які використані в процесі будівництва.

Тобто ані відповідачем ані третьою особою було не спростовано факту придбання в період шлюбу будівельних матеріалів для будівництва будинку й фактичне зведення незавершеного будівництвом будинку з господарськими спорудами, а відтак не спростовано встановлену законом презумпцію спільної сумісної власності на кожну річ, набуту за час шлюбу.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Колегія суддів приймає доводи апелянта та вважає їх такими, що прямо вказують на помилковість висновків суду першої інстанції, що призвело до порушення норм матеріального та процесуального права.

Згідно вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неправильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами, невірно застосував норми матеріального та процесуального права, не повно, всебічно і об`єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, вважав встановленими факти і докази, надані позивачами, які за своєю суттю не відповідають дійсним обставинами справи, що призвело до неправильної їх правової оцінки та необґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Рішення суду першої інстанції винесено з без додержання вимог матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування, в силу ст. 376 ЦПК України.

ІV. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07.09.2021 року - скасувати.

Постановити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району, треті особи, які не заявляють самостійних вимог - Білгород-Дністровська районна державна адміністрація, Громадське об`єднання громадян «ІНФОРМАЦІЯ_3» про визнання права власності на матеріали, обладнання, які були використані в процесі будівництва об`єкта в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 виданий Київським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області, довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру НОМЕР_2 виданого державною податковою адміністрацією 10.04.1998), право власності в порядку спадкування на матеріали, обладнання, які були використані в процесі будівництва об`єкта будівництва «1У», розташованого за адресою: комплекс будівель та споруд НОМЕР_6 Шабівська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області вартістю 469 216 гривень.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 10 липня 2023 року.

Головуючий: О. В. Князюк

Судді: О.М. Таварткіладзе

А.П. Заїкін