Постанова від 29.01.2025 по справі 495/3090/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2025 року

м. Київ

справа № 495/3090/20

провадження № 61-18042св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Шабівська сільська рада Білгород-Дністровського району,

треті особи: Білгород-Дністровська районна державна адміністрація, Громадське об?єднання громадян «Медик»,

особа, яка подала касаційну скаргу, - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - Павленка Володимира Сергійовича на постанову Одеського апеляційного суду від 29 червня 2023 року у складі колегії суддів:

Князюка О. В., Заїкіна А П., Таварткіладзе О. М.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, треті особи: Білгород-Дністровська районна державна адміністрація, Громадське об`єднання громадян «Медик» (далі - ГОГ «Медик»), про визнання в порядку спадкування права власності на матеріали, обладнання, які були використані у процесі будівництва об`єкта.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 з 12 червня 1992 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. Після її смерті відкрилась спадщина на належне їй майно.

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом, що видане 04 січня

2012 року, ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті дружини на

1/2 частини земельної ділянки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , площею 0,12 га, у тому числі: 0,0584 га - рілля, 0,0491 га - багаторічні насадження; 0,0171 га - забудовані землі, що розташована на території Овідіопольської селищної ради, за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Садівниче об`єднання громадян «Прибережний».

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 11 червня

2012 року за ОСОБА_1 визнано право власності на 31/100 частини домоволодіння № АДРЕСА_3, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 .

Рішенням Господарського суду Одеської області від 10 листопада 2008 року визнано за ГОГ «Медик» право власності на будинки відпочинку (літ. «З1»), (літ. «І1»), (літ. «К1» і «Л1»), (літ. «Ж1»), (літ.Є1»), (літ. «Д1»), (літ. «Г1»),

(літ. «В1»), (літ. «Б1»), (літ. А1»), (літ. «Я»), (літ. «Ю»), (літ. «Х»), (літ. «Щ»),

(літ. «Ш»), (літ. «Ч»), (літ. «У»), (літ. «Т»), (літ. «С»), (літ. «Ф»), (літ. «Ц»), (літ. «Б»), (літ. «Р»), (літ. «П»), (літ. «О»), (літ. «Н»), (літ. «М»), (літ. «Л»), (літ. «Ж»), (літ. «К»), (літ. «І»), (літ. «Є»), (літ. Д»), (літ. «Г»), (літ. В»), (літ. «А»), (літ. М1»), (літ. «Н1

і літ. «М1»), (літ. З»), (літ. «г»), (літ. «д»),( літ. «е»), (літ. «ж»).

ОСОБА_3 була прийнята в члени ГОГ «Медик» в 2007 році, та їй як члену об`єднання були передані у користування будинки відпочинку № 5 , № 6

(літ. «Д1» і «Є1»).

19 січня 2009 року розпорядженням Білгород-Дністровської районної державної адміністрації № 31/А-2009 Про оформлення права власності ГОГ «Медик» на будинки відпочинку, що розташовані на території бази відпочинку « Медик » за адресою: комплекс будівель і споруд АДРЕСА_2, було оформлено право власності на будинки відпочинку, у тому числі літ. «Д1» і «Є1».

Частину, що була визначена за ОСОБА_3 , становили будинки літ. «Є1» - 1/100 та літ. «Д1» - 5/1000 (№ 5-6).

Восени 2009 року дружина позивача ОСОБА_3 за згодою правління ГОГ «Медик» почала реконструкцію дерев`яних будинків № 5-6 під літ. «Д1» та «Є1», але у зв`язку із їх ветхим станом вимушена була їх знести.

Не маючи заперечень від членів ГОГ «Медик» та з дозволу правління в період 2010-2011 років на відповідній ділянці, замість будинків № 5 -6 (літ. «Д1»

і «Є1») був збудований двоповерховий будинок відпочинку, якому присвоєно літеру «1У», яким ОСОБА_3 із членами сім`ї користувалася у літній період.

Вказував, що будинок відпочинку літ. «1У» є самочинним будівництвом

і відповідно до законодавства не є об`єктом права власності ГОГ «Медик», яке, відповідно, позбавлене права розпорядження таким майном. Цей об`єкт

є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Позивач зазначав, що він як спадкоємець ОСОБА_3 має право на будівельні матеріали, обладнання, які були використані в процесі будівництва об`єкта «1У», розташованого за адресою: комплекс будівель і споруд № 12, Шабівська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області.

ОСОБА_1 у 2016 році звертався з позовом до ГОГ «Медик» про визнання права власності на матеріали, обладнання, які були використані в процесі будівництва об`єкта будівництва. Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14 грудня 2018 року в задоволенні позову було відмовлено.

За результатом розгляду апеляційної скарги, яку він подав на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14 грудня 2018 року, Одеський апеляційний суд 10 березня 2020 року у своїй постанові зазначив, що ГОГ «Медик» належним відповідачем не є, водночас у разі відсутності інших спадкоємців до участі слід залучити відповідну сільську раду, а саме Шабівську. Також зазначено, що вирішення спору неможливе без залучення власника земельної ділянки, а саме Білгород-Дністровської районної державної адміністрації.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив визнати за ним право власності в порядку спадкування на матеріали, обладнання, які були використані

в процесі будівництва об?єкта «1У», розташованого за адресою: комплекс будівель і споруд № 12, Шабівська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, вартістю 469 216,00 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07 вересня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив

з того, що позивач не надав жодного належного і допустимого доказу того, що його дружина ОСОБА_3 , яка хоча і була членом ГОГ «Медик», проте не оформила права власності на вказаний об`єкт будівництва. Крім того, за повідомленням позивача у судовому засіданні, у нього немає будь-яких чеків, накладних тощо на підтвердження придбання будівельних матеріалів або обладнання для будівництва об`єкта літ. «1У» на території ГОГ «Медик».

Постановою Одеського апеляційного суду від 29 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від

07 вересня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову.

Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування на матеріали, обладнання, які були використані в процесі будівництва об`єкта

літ. «1У», розташованого за адресою: комплекс будівель і споруд № 12, Шабівська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області вартістю 469 216,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд виходив із того, що об`єкт будівництва літ. «1У», є самочинним будівництвом. Ні відповідач, ні треті особи не спростували факту придбання в період шлюбу ОСОБА_1

і ОСОБА_3 будівельних матеріалів для будівництва будинку й фактичне зведення незавершеного будівництвом будинку з господарськими спорудами, а отже, не спростували встановлену законом презумпцію спільної сумісної власності на кожну річ, набуту за час шлюбу.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

09 грудня 2023 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 29 червня 2023 року і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що з 2018 року у власності ОСОБА_2 перебуває будинок відпочинку № 5 - 6 , який розташований на території ГОГ «Медик», що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21 серпня 2023 року № 343517975. Вказує, що цей будинок раніше належав позивачу, у власність до інших осіб, крім заявниці, не переходив. До оформлення ОСОБА_2 права власності він мав літ. «1У», що підтверджується довідкою ГОГ «Медик» від 06 жовтня 2023 року. ОСОБА_2 участі у справі не брала, а суд апеляційної інстанції ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та обов?язки.

Аргументи інших учасників справи

08 лютого 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного суду від 29 червня 2023 року - без змін.

Відзив мотивований тим, що ОСОБА_2 не була залучена до участі

у справі, оскільки не має жодних родинних зв?язків із родиною позивача,

а тому не має будь-якого права на все майно, яке після смерті дружини позивача перейшло до нього як спадкове майно, у тому числі і матеріали, обладнання, які були використані в процесі будівництва об?єкта будівництва літ. «1У».

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2023 року представнику

ОСОБА_2 - ОСОБА_4 поновлено строк на касаційне оскарження постанови Одеського апеляційного суду від 29 червня 2023 року. Відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області.

01 лютого 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені

у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини справи

Суд апеляційної інстанції установив, що ОСОБА_1 перебував

у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, після смерті якої відкрилась спадщина на належне їй майно.

Згідно із свідоцтвом про право на спадщину за законом, що видане 04 січня 2012 року, ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті дружини

ОСОБА_3 , а саме 1/2 частини земельної ділянки № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , площею

0,12 га, що розташована на території Овідіопольської селищної ради за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Садівниче об`єднання громадян «Прибережний».

Заочним рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 червня 2012 року за ОСОБА_1 визнано право власності на 31/100 домоволодіння № АДРЕСА_3,

в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3

ГОГ «Медик» створено 18 липня 2006 року.

Згідно з договором оренди землі від 31 травня 2007 року ГОГ «Медик» надано земельну ділянку на Будацькій косі біля селища Затока Білгород-Дністровського району Одеської області, загальною площею 0,2258 га,

в дострокове користування на умовах оренди на 49 років для обслуговування будівель та споруд бази відпочинку ГОГ «Медик».

Рішенням Господарського суду Одеської області від 10 листопада 2008 року за ГОГ «Медик» визнано право власності на будинки відпочинку (літ. «З1»), (літ. «І1»), (літ. «К1» і «Л1»), (літ. «Ж1»), (літ.Є1»), (літ. «Д1»), (літ. «Г1»),

(літ. «В1»), (літ. «Б1»), (літ. А1»), (літ. «Я»), (літ. «Ю»), ( літ. «Х»), (літ. «Щ»),

(літ. «Ш»), (літ. «Ч»), (літ. «У»), (літ. «Т»), (літ. «С»), (літ. «Ф»), (літ. «Ц»), (літ. «Б»), (літ. «Р»), (літ. «П»), (літ. «О»), (літ. «Н»), (літ. «М»), (літ. «Л»), (літ. «Ж»), (літ. «К»), (літ. «І»), (літ. «Є»), (літ. Д»), (літ. «Г»), (літ. В»), (літ. «А»), (літ. М1»), (літ. «Н1

і літ. «М1»), (літ. З»), (літ. «г»), (літ. «д»), ( літ. «е»), (літ. «ж»).

ОСОБА_3 була прийнята в члени ГОГ «Медик» в 2007 році, і їй як члену об`єднання були передані у користування будинки відпочинку літ. «Д1»

і «Є1».

19 січня 2009 року розпорядженням Білгород-Дністровської районної державної адміністрації № 31/А-2009 Про оформлення права власності ГОГ «Медик» на будинки відпочинку, що розташовані на території бази відпочинку « Медик » за адресою: комплекс будівель споруд АДРЕСА_2 було оформлено право власності на будинки відпочинку, у тому числу під літ. «Д1 та «Є1».

Відповідно до цього рішення та статуту членів ГОГ «Медик» була визначена частина кожного із членів громадського об`єднання.

Частину, що була визначена ОСОБА_3 , становили будинки літ. «Є1» - 1/100 частини та літ. «Д1» - 5/1000 частини.

Восени 2009 року ОСОБА_3 за згодою правління ГОГ «Медик» почала реконструкцію дерев`яних будинків під літ. «Д1» і «Є1», але у зв`язку із старим станом вимушена була їх знести.

У період 2010-2011 років був збудований двоповерховий будинок відпочинку, якому присвоєно літ. «1У».

У технічному паспорті від 21 травня 2014 року, виданому СПД ОСОБА_5 на будинок відпочинку літ. «1У»; приписі № 39 від 15 червня 2011 року, виданому інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю

в Одеській області на ім`я ОСОБА_3 , а також у листі КП «Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації» від 12 листопада 2012 року

№ 589 зазначено, що це будівництво є самочинним будівництвом у зв`язку

з тим, що ОСОБА_3 не надала необхідних дозвільних документів.

Заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 02 серпня 2014 року у справі № 495/5036/14-ц позовну заяву ОСОБА_6 задоволено. Визнано за ОСОБА_6 право власності на будинок відпочинку літ. «1У», загальною площею 72,6 кв. м, що за адресою: АДРЕСА_2 .

29 січня 2016 року апеляційний суд Одеської області ухвалив рішення, яким апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовільнив частково. Заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 02 серпня 2014 року скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про визнання права власності відмовив.

Вказаним рішенням також встановлено, що будинок відпочинку літ. «1У», який знаходиться за адресою: комплекс будівель та споруд АДРЕСА_2 є самочинним будівництвом.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від

14 грудня 2018 року у справі № 495/4154/16-ц відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ГОГ «Медик» про визнання права власності на матеріали, обладнання, які були використані в процесі будівництва об`єкта будівництва. Відмовлено в задоволенні зустрічних позовних вимог ГОГ «Медик» до ОСОБА_1 , ОСОБА_8 про зобов`язання відновити будинки та знесення самочинного будівництва.

Постановою Одеського апеляційного суду від 10 березня 2020 року змінено рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від

14 грудня 2018 року шляхом викладення мотивувальної частини постанови

в редакції постанови апеляційного суду в частині відмови в задоволенні вимог ОСОБА_1 до ГОГ «Медик» про визнання права власності на матеріали, обладнання, які були використані в процесі будівництва, посилаючись на те, що правовідносини виникли із спадкових відносин, ГОГ «Медик» належним відповідачем не є, водночас за відсутності інших спадкоємців до участі у справі слід було залучити відповідну сільську раду, яка має бути відповідачем у цьому спорі.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення апеляційного суду зазначеним вимогам закону не відповідає.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

У статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Відповідно до частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках-на касаційне оскарження судового рішення.

На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести свій правовий зв`язок зі сторонами спору або безпосередньо із судовим рішенням через обґрунтування такого критерію, як вирішення судом питання про її право, інтерес та/або обов`язок, як елементів змісту матеріально-правових відносин, у площині яких виник спір. Такий зв`язок повинен бути безпосереднім, а не ймовірним та опосередкований іншими правовідносинами.

Відповідно до частини четвертої статті 389 ЦПК України особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, має право подати касаційну скаргу на судове рішення лише після його перегляду в апеляційному порядку за її апеляційною скаргою, крім випадку, коли судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи було ухвалено безпосередньо судом апеляційної інстанції. Після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов`язки учасника справи.

Аналіз вказаної частини дає підстави для висновку про те, що касаційна скарга може бути подана особою, яка не брала участі у справі, за умови перегляду апеляційним судом її апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції, оскільки саме суд першої інстанції визначає суб`єктний склад сторін. Винятком з цього правила є лише випадок, коли судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи було ухвалено безпосередньо судом апеляційної інстанції.

Саме Одеський апеляційний суд, ухваливши рішення від 29 червня 2023 року про задоволення позову ОСОБА_1 , вирішив питання про права та інтереси ОСОБА_2 , якій на час ухвалення такого рішення належала на праві власності спірна будівля.

Згідно з частиною третьою статті 18 ЦПК України обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Висновок про те, чи вирішено судовим рішенням питання щодо прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків особи, яка не брала участі у справі, має бути зроблений виходячи з конкретних обставин справи та з урахуванням змісту судового рішення.

Судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто суд має розглянути й вирішити спір про право у правовідносинах, учасником яких на час розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між заявником і сторонами спору не може братися до уваги.

Аналогічного по суті висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 07 квітня 2020 року у справі № 504/2457/15, а також Верховний Суд у постановах від 04 червня 2020 року у справі № 522/7758/14 та від 20 травня 2024 року у справі № 0827/11217/2012.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У статті 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України право власності

є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Спірні правовідносини у цій справі виникли з приводу спадкування будівельних матеріалів, використаних в процесі будівництва об?єкта літ. «1У», що за адресою: комплекс будівель і споруд № 12, Шабівська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області.

Як відомо з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до Шабівської сільської ради із вказаним позовом 29 травня 2020 року.

Згідно з довідкою ГОГ «Медик» від 06 листопада 2023 року ОСОБА_2

є членом ГОГ «Медик». На підставі витягу з протоколу № 7 загальних зборів від 19 травня 2017 року і технічного паспорта № 0022708 від 28 серпня

2018 року, вона 29 серпня 2018 року зареєструвала право власності на будинок № 56 , який до цього позначався як будинок літ. «1У».

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 21 серпня 2023 року

№ 343517975 будинок № 5-6, загальною площею 72,4 кв. м, що розташований в комплексі будівель та споруд № 12 Шабівської сільської ради, на праві приватної власності належить ОСОБА_2 . Дата державної реєстрації -

29 серпня 2018 року. Підстава - витяг з протоколу загальних зборів, серія та номер 7, виданий 19 травня 2017 року ГОГ «Медик».

Отже, і на час звернення до суду з цим позовом, і на час ухвалення рішень судами першої й апеляційної інстанцій спірна будівля належала

ОСОБА_2 , яка не була залучена до участі у справі.

Суд апеляційної інстанції вказаних обставин не перевірив, на час постановлення рішення у справі не встановив дійсного власника спірної будівлі, внаслідок чого, задовольнивши позовні вимоги, ухвалив рішення, яке впливає на права та інтереси ОСОБА_2 .

Отже, наведені представником ОСОБА_2 доводи щодо порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції, який прийняв рішення про права і свободи ОСОБА_2 , знайшли підтвердження під час перегляду справи у Верховному Судці, тому касаційна скарга підлягає задоволенню.

З огляду на порушення процесуальних норм апеляційним судом, який не встановив на час постановлення рішення власника спірної будівлі, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не може вважатись законною та обґрунтованою, а тому на підставі пункту 8 частини першої статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити, оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про направлення справи на новий розгляд, розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного суду від 29 червня 2023 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суд апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасована постанова Одеського апеляційного суду від 29 червня 2023 року втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов