Постанова від 06.05.2025 по справі 495/3090/20

Номер провадження: 22-ц/813/4353/25

Справа № 495/3090/20

Головуючий у першій інстанції Савицький С.І.

Доповідач Лозко Ю. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.05.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Лозко Ю.П.

суддів: Карташова О.Ю., Назарової М.В.,

за участю секретаря судового засідання Пересипка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07 вересня 2021 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, треті особи: Білгород-Дністровська районна державна адміністрація, Громадське об`єднання громадян «Медик», про визнання в порядку спадкування права власності на матеріали, обладнання, які були використані у процесі будівництва об`єкта,

встановив:

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним вище позовом, який обґрунтовано такими обставинами.

З 12 червня 1992 року позивач перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , яка ІНФОРМАЦІЯ_1 померла. Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на належне їй нерухоме майно.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, видане 04 січня 2012 року, позивач ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті дружини на 1/2 частини земельної ділянки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , площею 0,12 га, у тому числі: 0,0584 га рілля, 0,0491 га багаторічні насадження; 0,0171 га забудовані землі, що розташована на території Овідіопольської селищної ради, за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Садівниче об`єднання громадян «Прибережний».

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 11 червня 2012 року за ОСОБА_1 визнано право власності на 31/100 частини домоволодіння № НОМЕР_3 , що розташоване в м. Одесі, 4-та лінія шостої станції Люстдорфської дороги, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 .

Рішенням Господарського суду Одеської області від 10 листопада 2008 року визнано за ГОГ «Медик» право власності на будинки відпочинку (літ. «З1»), (літ. «І1»), (літ. «К1» і «Л1»), (літ. «Ж1»), (літ.Є1»), (літ. «Д1»), (літ. «Г1»), (літ. «В1»), (літ. «Б1»), (літ. А1»), (літ. «Я»), (літ. «Ю»), (літ. «Х»), (літ. «Щ»), (літ. «Ш»), (літ. «Ч»), (літ. «У»), (літ. «Т»), (літ. «С»), (літ. «Ф»), (літ. «Ц»), (літ. «Б»), (літ. «Р»), (літ. «П»), (літ. «О»), (літ. «Н»), (літ. «М»), (літ. «Л»), (літ. «Ж»), (літ. «К»), (літ. «І»), (літ. «Є»), (літ. Д»), (літ. «Г»), (літ. В»), (літ. «А»), (літ. М1»), (літ. «Н1 і літ. «М1»), (літ. З»), (літ. «г»), (літ. «д»),( літ. «е»), (літ. «ж»).

ОСОБА_2 була прийнята в члени ГОГ «Медик» в 2007 році, та їй як члену об`єднання були передані у користування будинки відпочинку № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 (літ. «Д1» і «Є1»).

19 січня 2009 року розпорядженням Білгород-Дністровської районної державної адміністрації № 31/А-2009 Про оформлення права власності ГОГ «Медик» на будинки відпочинку, що розташовані на території бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: комплекс будівель і споруд № НОМЕР_6 , Шабівська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, було оформлено право власності на будинки відпочинку, у тому числі літ. «Д1» і «Є1».

Частину, що була визначена за ОСОБА_2 , становили будинки літ. «Є1» 1/100 та літ. «Д1» 5/1000 (№ 56).

Восени 2009 року дружина позивача ОСОБА_2 за згодою правління ГОГ «Медик» почала реконструкцію дерев`яних будинків № 56 під літ. «Д1» та «Є1», але у зв`язку із їх ветхим станом вимушена була їх знести.

Не маючи заперечень від членів ГОГ «Медик» та з дозволу правління в період 20102011 років на відповідній ділянці, замість будинків АДРЕСА_1 6 (літ. «Д1» і «Є1») був збудований двоповерховий будинок відпочинку, якому присвоєно літеру «1У», яким ОСОБА_2 із членами сім`ї користувалася у літній період.

Будинок відпочинку літ. «1У» є самочинним будівництвом і відповідно до законодавства не є об`єктом права власності ГОГ «Медик», яке, відповідно, позбавлене права розпорядження таким майном. Цей об`єкт є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Позивач як спадкоємець ОСОБА_2 має право на будівельні матеріали, обладнання, які були використані в процесі будівництва об`єкта «1У», розташованого за адресою: комплекс будівель і споруд № 12, Шабівська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області.

У 2016 році позивач звертався з позовом до ГОГ «Медик» про визнання права власності на матеріали, обладнання, які були використані в процесі будівництва об`єкта будівництва.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14 грудня 2018 року в задоволенні позову було відмовлено.

За результатом розгляду апеляційної скарги, яку ОСОБА_1 подав на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14 грудня 2018 року, Одеський апеляційний суд 10 березня 2020 року у своїй постанові зазначив, що ГОГ «Медик» належним відповідачем не є, водночас у разі відсутності інших спадкоємців до участі потрібно залучити відповідну сільську раду, а саме Шабівську. Вирішення спору неможливе без залучення власника земельної ділянки, а саме Білгород-Дністровської районної державної адміністрації.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив визнати за ним право власності в порядку спадкування на матеріали, обладнання, які були використані в процесі будівництва об`єкта «1У», розташованого за адресою: комплекс будівель і споруд № НОМЕР_6 , Шабівська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, вартістю 469 216,00 грн.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07 вересня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

Скаржник зазначає, що поза увагою суду першої інстанції залишились докази, що підтверджують факт того, що зведенням будинку відпочинку під літерою «1У» займалася саме ОСОБА_2 у 2010-2011 роках. Водночас, доказів, які б спростували вказані обставини відповідачем або іншими особами до суду надано не було, у матеріалах справи відсутні будь-які документи або рішення, які б підтверджували право власності на вказаний будинок, обладнання та матеріали, які використані в процесі будівництва інших осіб.

Постановою Одеського апеляційного суду від 29 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07 вересня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову. Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування на матеріали, обладнання, які були використані в процесі будівництва об`єкта літ. «1У», розташованого за адресою: комплекс будівель і споруд № 12, Шабівська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області вартістю 469 216,00 грн.

Постановою Верховного Суду від 29 січня 2025 року касаційну скаргу представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 задоволено. Постанову Одеського апеляційного суду від 29 червня 2023 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Скасовуючи постанову апеляційного суду, касаційний суд виходив з того, що на час звернення до суду з цим позовом, і на час ухвалення рішень судами першої й апеляційної інстанцій спірна будівля належала ОСОБА_3 , яка не була залучена до участі у справі.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу. Представник третьої особи Скляренко С.В. заперечував проти задоволення скарги.

Інші учасники справи будучи повідомленими належним чином про дату, час і місце розгляду справи у судове засідання не з`явилися, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи не подавали, що відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду у вказаній вище частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим єрішення,ухвалене напідставі повноі всебічноз`ясованихобставин,на якісторони посилаютьсяяк напідставу своїхвимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам оскаржуване рішення суду не відповідає.

Відмовляючи в задоволенні вказаних вище позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав жодного належного і допустимого доказу на підтвердження того, що його дружина ОСОБА_2 , яка хоча і була членом ГОГ «Медик», проте не оформила права власності на вказаний об`єкт будівництва. Крім того, за посиланнями позивача, у нього немає будь-яких чеків, накладних тощо на підтвердження придбання будівельних матеріалів або обладнання для будівництва об`єкта літ. «1У» на території ГОГ «Медик».

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду, з огляду на таке.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити (частина перша статті 264 ЦПК України).

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження (див. висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі N 523/9076/16-ц).

Відповідно до роз`яснень, викладених в абз. 5 п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення у цивільній справі" суд не має права вирішувати питання про права та обов`язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права, які тягнуть за собою безумовне скасування рішення суду.

Згідно з частиною першою статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

За змістом вказаної норми з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та принципу змагальності сторін на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому суд під час розгляду справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і стосовно тих відповідачів, які зазначені у ньому.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Таким чином, якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд відмовляє в задоволенні позову.

У постанові Верховного Суду від 17 травня 2021 року у справі № 309/2340/15 (провадження № 61-16776св20) касаційний суд виснував, що для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за цим позовом. Установлення цієї обставини є підставою для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Для визнання відповідача неналежним, крім названої обставини, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, тобто належного відповідача. […] Визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Належним відповідачем є така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, тоді як неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Отже, належним суб`єктним складом відповідачів є склад відповідачів, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення.

Подібний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17 (провадження № 12-280гс18), Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 757/31237/18.

Предметом позову у цій справі є, визнання в порядку спадкування права власності на матеріали, обладнання, які були використані у процесі будівництва будинку відпочинку літ. «1У», розташованого за адресою: комплекс будівель та споруд АДРЕСА_2 .

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до Шабівської сільської ради із вказаним позовом 29 травня 2020 року.

Згідно з довідкою ГОГ «Медик» від 06 листопада 2023 року ОСОБА_3 є членом ГОГ «Медик». На підставі витягу з протоколу № 7 загальних зборів від 19 травня 2017 року і технічного паспорта № 0022708 від 28 серпня 2018 року, вона 29 серпня 2018 року зареєструвала право власності на будинок АДРЕСА_1 НОМЕР_5 , який до цього позначався як будинок літ. «1У».

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 21 серпня 2023 року № 343517975 будинок № 5-6, загальною площею 72,4 кв. м, що розташований в комплексі будівель та споруд № 12Шабівської сільської ради, на праві приватної власності належить ОСОБА_3 . Дата державної реєстрації 29 серпня 2018 року. Підстава витяг з протоколу загальних зборів, серія та номер 7, виданий 19 травня 2017 року ГОГ «Медик».

Отже, і на час звернення до суду з цим позовом, і на час ухвалення рішень судами першої й апеляційної інстанцій спірна будівля належала ОСОБА_3 , яка не була залучена до участі у справі, що позбавило її можливості висловити свої заперечення проти позовної заяви ОСОБА_1 чи то погодитись із її вимогами.

Відтак, невірно визначений суб`єктний склад у цій справі унеможливлює розгляд справи по суті вказаних вище позовних вимог.

Клопотань про заміну відповідачів у справі або про залучення до участі у справі інших співвідповідачів протягом підготовчого провадження від позивачка не надходило.

При цьому, апеляційний суд зауважує, що позбавлений можливості залучити до участі у справі належного співвідповідача, оскільки немає передбачених законом повноважень змінювати склад осіб, які беруть участь у справі, крім випадків процесуального правонаступництва, передбаченого ст. 55 ЦПК України.

Суд першої інстанцій не вирішив питання про склад осіб, які повинні брати участь у справі та не звернув уваги на те, що заявлений позивачем спір неможливо вирішити через неналежний склад відповідачів, а тому наведені позивачкою доводи не мають правового значення для правильного вирішення спору.

При цьому, з огляду на встановлення апеляційним судом порушення суб`єктного складу відповідачів, яке є обов`язковою підставою для відмови у задоволенні позову та ураховуючи усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 30), іншим доводам апеляційної скарги та обставинам, якими скаржник заперечує проти відмови суду першої інстанції у задоволенні позовних вимог, оскільки це може мати місце під час розгляду справи із усіма належними відповідачами по справі.

Так, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бюрг та інші проти Франції" (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гору проти Греції" N 2) [ВП], § 41" (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п.4 ч.1, абз.1 ч. 2, ч. 4 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, а оскаржуване рішення суду скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , з наведених вище підстав.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07 вересня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, треті особи: Білгород-Дністровська районна державна адміністрація, Громадське об`єднання громадян «Медик», про визнання в порядку спадкування права власності на матеріали, обладнання, які були використані у процесі будівництва об`єкта.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Повний текст постанови складено 09 травня 2025 року.

Головуючий Ю.П. Лозко

Судді: О.Ю. Карташов

М.В. Назарова