Постанова

від 10.07.2023 по справі 904/4736/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2023 року м.Дніпро Справа № 904/4736/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Орєшкіної Е.В., Антоніка С.Г.,

при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.

представники сторін:

від позивача: Колінько Н.О., адвокат (в залі суду);

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Інтеза на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.05.2023 (суддя Васильєв О.Ю., м. Дніпро, повний текст якого підписаний 09.05.2023) у справі №904/4736/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інтеза, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю Інтерпайп Ніко Тьюб , м. Нікополь

про стягнення 596 731,04грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ Інтеза (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Інтерпайп Ніко Тьюб (далі - відповідач) про стягнення 596 731,04грн., в т.ч.: 297 828,91грн. основна заборгованість, 147 683,53грн. пеня, 17 254,31грн. 3% річних, 133 964,29грн. інфляційні витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №20170528 від 04.09.2017 та додаткових угод до нього в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.05.2023 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Інтерпайп Ніко Тьюб на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інтеза 297 828,91грн. основної заборгованості, 17 254,31грн. 3% річних, 133 964,29 грн. інфляційних втрат та 6 735,71грн. витрат зі сплати судового збору.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням у частині відмови у стягненні пені в сумі 147 683,53 грн, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Інтеза, в якій, з посиланням на порушення при його ухваленні норм матеріального і процесуального права, нез`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення господарського суду в оскаржуваній частині скасувати, ухвалити у цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення пені в сумі 147 683,53 грн.

Також апелянт просить стягнути судові витрати в розмірі судового збору у сумі 13 426,45 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 25000 грн.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції, мотивуючи відмову у стягненні з Відповідача пені, зазначив, що «оскільки сторони не узгодили в договорі конкретний розмір пені, то нарахування позивачем пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ є неправомірним. Тому вимоги позивача в частині стягнення пені у розмірі 147 683,53грн. задоволенню не підлягають» .

Однак, з такими висновками суду першої інстанції апелянт не погоджується. Зазначає, що у п. 7.5. договору №20170528 від 04.09.2017 визначено, що у разі невчасного здійснення розрахунків за цим договором покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення. Отже, сторони чітко визначили у договорі поставки умову щодо відповідальності покупця за невчасне здійснення розрахунків, а саме стягнення з покупця пені у разі прострочення ним розрахунків.

Щодо визначення розміру пені, то сторони визначили, що її розмір має бути максимально дозволеною законодавцем за ч. 6 ст. 231 ГК України та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань».

Отже, розміром нарахування пені є подвійна облікова ставка, що також відповідає принципу диспозитивності.

В даному ж разі, через нечітке викладення п. 7.5. Договору №20170528 від 04.09.2017, суд першої інстанції помилково не застосував його та безпідставно відмовив Позивачу у задоволенні вимоги про стягнення пені.

Відповідач правом, передбаченим ст. 263 ГПК України, не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.05.2023 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), судді Антонік С.Г., Березкіна О.В.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 31.05.2023 здійснено запит матеріалів справи №904/4736/22 із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

05.06.2023 матеріали справи №904/4736/22 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.06.2023 (у складі колегії суддів: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Березкіна О.В., Антонік С.Г.) відкрито апеляційне провадження за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Інтеза на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.05.2023 у справі № 904/4736/22; судове засідання з розгляду апеляційної скарги призначено на 10.07.2023.

10.07.2023 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №904/4736/22 у зв`язку відпусткою судді Березкіної О.В.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2023, справу №904/4736/22 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Орєшкіна Е.В., Антонік С.Г., якою справу прийнято до свого провадження.

В судове засідання, призначене на 10.07.2023 представник відповідача не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, будь-яких клопотань з цього приводу не заявив.

Згідно ч. 11 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відповідно до ч.12 статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що:

- відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленнями про вручення поштового відправлення № 4900000272863;

- відповідач жодних клопотань з приводу неможливості явки в судове засідання представника не заявляв;

- наявні у справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення,

судова колегія дійшла висновку про можливість в порядку ч. 12 ст. 270 ГПК України розглянути справу у відсутність представника відповідач.

В судовому засіданні 10.07.2023 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

04.09.2017 між ТОВ Інтеза (постачальник) ТОВ Інтерпайп Ніко Тьюб (покупець) укладено договір поставки №20170528, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію матеріально-технічного призначення, в подальшому іменується товар. Найменування, асортимент, номенклатура, сортимент, кількість товару вказані в специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до договору, які є невід`ємною його частиною. Ціна товару, що постачається за договором, визначається в гривнях і вказана в специфікаціях до договору. Ціна товару не включає ПДВ, порядок нарахування якого встановлений Податковим кодексом України.(п.2.1). Сума договору складається з сум специфікацій, які є невід`ємною частиною договору (п.2.4). Датою поставки товару і датою переходу права власності є дата підписання сторонами акту приймання-передачі або дата, зазначена покупцем в товарно-транспортній накладній при прийманні товару. (п.3.9). Розрахунки за договором проводяться покупцем шляхом перерахування грошових коштів в розмірі партії товару на рахунок постачальника в порядку і строки, передбачені відповідною специфікацією.(п.4.1) Договір набуває чинності з моменту фактичного підписання його повноважними представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє до 31.12.19р., а в частині не виконаних зобов`язань за договором до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань (п.10.1).

Крім того, сторонами підписано додаткову угоду № 4 від 02.03.2020 до договору №20170528 від 04.09.2017, якою внесено зміни до п.3.9 та викладено його в наступній редакції: п.3.9 Датою поставки товару і датою переходу права власності є дата підписання сторонами товаросупроводжувального документа товару за допомогою кваліфікованого електронного підпису уповноваженої особи або дата, зазначена покупцем в товарно-транспортній накладній при прийманні товару; п.4.1 Розрахунки за договором проводяться покупцем на підставі виставлених постачальником в електронній формі рахунків, які мають бути підписані кваліфікованим електронним підписом уповноваженої особи, за допомогою сервісу, згідно з ціною, вказаною в специфікаціях до цього договору. При отриманні рахунку уповноважена особа покупця зобов`язана надіслати в електронному вигляді постачальнику відповідне підтвердження. Розрахунки проводяться покупцем шляхом перерахування грошових коштів в розмірі вартості партії товару на рахунок постачальника в порядку і терміни, вказані в специфікаціях до договору.

Також, сторонами підписано додаткові угоди: №06 та №07 до договору №20170528 від 04.09.2017, якими внесено зміни до п.10.1 та вказано, що договір вважається укладеним і набуває чинності з дати його підписання сторонами і скріплення їх підписів печаткою сторін і діє до 31.12.2021 та 31.12.2022 (відповідно), а в частині не виконаних зобов`язань за договором до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань.

До договору сторонами укладено специфікації, якими погоджено поставку товару:

- №Н68/20170528 від 19.07.21р. на суму 126 000,00грн. (а.с.28);

- №Н69/20170528 від 02.08.21р. на суму 607 200,00грн. (а.с.30);

- №Н70/20170528 від 07.08.21р. на суму 1 946 545,56грн. (а.с.32);

- №Н71/20170528 від 22.09.21р. на суму 118 800,00грн. (а.с.34)

Умовами п.7 вищевказаних специфікацій визначено, що розрахунок за поставлений до специфікацій товар покупець здійснює на умовах 100% вартості товару протягом 15 календарних днів від дати поставки.

-№СПН72 від 13.01.22р. на суму 1 329 375,59грн.(а.с.36);

Умовами п.3 вищевказаної специфікації визначено, що розрахунок за товар по даній специфікації покупець здійснює в наступному порядку: оплата 100% протягом 5 календарних днів, дата рахунок фактури.

- №73Н від 22.06.22р. на суму 129 600,00грн. (а.с.39).

Умовами п.3 вищевказаної специфікації визначено, що розрахунок за товар по даній специфікації покупець здійснює в наступному порядку: оплата 100% протягом 5 календарних днів факт постачання.

ТОВ Інтеза здійснило поставку товару, що підтверджується видатковими накладними: №39 від 03.09.2021 на суму 172 800,00грн., №40 від 03.09.2021 на суму 126 000,00грн., №44 від 28.09.2021 на суму 348 000,00грн., №48 від 19.10.2021 на суму 118 800,00грн., №52 від 29.12.2021 на суму 1 946 545,56грн., №1 від 31.01.2022 на суму 819 103,87грн., №4 від 11.07.2022 на суму 129 600,00грн. (а.с.43 56).

Позивачем для здійснення оплати виставлено відповідачу рахунки: №45 від 03.09.2021 на суму 172 800,00грн., №46 від 03.09.2021 на суму 126 000,00грн., №50 від 28.09.2021 на суму 348 000,00грн., №53 від 19.10.2021 на суму 118 800,00грн., №58 від 29.12.2021 на суму 1 946 545,56грн., №1 від 31.01.2022 на суму 819 103,87грн. №4 від 11.07.2022 на суму 129 600,00грн.

Як зазначає позивач, відповідачем здійснено часткову оплату поставленого товару, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (а.с.76 89), у зв`язку з чим заборгованість відповідач станом на час розгляду справи складає 297 828,91грн.

Доказів погашення відповідачем вказаної заборгованості сторонами суду не надано.

Частково задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що матеріалами справи підтверджується, що позивач здійснив поставку товару, однак у встановлений договором строк відповідач свої зобов`язання з оплати поставленого товару не виконав. Таким чином, вимога позивача про стягнення основної заборгованості в сумі 297 828,91грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Судом здійснено перевірку наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат та встановлено, що розрахунки проведено правильно.

Оскільки сторони не узгодили в договорі конкретний розмір пені, то нарахування позивачем пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ є неправомірним. Тому, вимоги позивача в частині стягнення пені у розмірі 147 683,53 грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів констатує, що рішення господарського суду оскаржується лише в частині відмови у стягненні пені в сумі 147 683,53 грн.

Оскільки рішення суду в частині стягнення 297 828,91грн. основної заборгованості, 17 254,31 грн. 3% річних, 133 964,29 грн. інфляційних втрат, заявником апеляційної скарги не оскаржується, тобто не є вимогою апеляційної скарги, тому суд апеляційної інстанції законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в цій частині не перевіряє.

Таким чином, з урахуванням меж апеляційного оскарження, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягненні пені в сумі 147 683,53 грн., з наступних мотивів.

Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За положеннями ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За нормами частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно із частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Так, відповідно до п. 7.5. Договору, у разі невчасного здійснення розрахунків за цим договором покупець сплачує постачальнику пеню у розміріне більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Отже, п. 7.5. Договору містить положення щодо формування розміру пені, але з нього конкретно не вбачається її розмір, оскільки сторонами визначено, що за порушення строків розрахунків стягується пеня у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, проте таке викладення не є однозначним, адже не більше подвійної облікової ставки НБУ це і 0,1 ставки НБУ, і 1,9 ставки НБУ.

За змістом правової позиції Вищого господарського суду України, викладеного у п. 2.1 постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань, якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Наведений висновок підтверджено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.03.2018 у справі №904/6881/17.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18 зазначила, що: за змістом наведених вище положень законодавства розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.».

Нарахування пені у відповідному (конкретному) відсотковому розмірі від суми простроченого платежу на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини між сторонами, законодавчо не визначено.

З огляду на викладене, враховуючи вищевикладені норми законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що сторони не узгодили в договорі конкретний розмір пені, а тому її нарахування та вимоги позивача щодо стягнення пені з відповідача є неправомірними та безпідставними.

З огляду на що, колегія суддів не погоджується з доводами заявника апеляційної скарги та не вбачає підстав у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 147 683,53 грн.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, зокрема, і витрати на професійну правничу допомогу в сумі 25000 грн. згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Інтеза на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.05.2023 у справі № 904/4736/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.05.2023 у справі №904/4736/22 залишити без змін.

Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю Інтеза за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 11.07.2023.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

СуддяЕ.В. Орєшкіна

Суддя С.Г. Антонік