ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"04" травня 2023 р. м. Київ Справа №911/1310/22
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄА Логістик» (02095, м. Київ, пр. Петра Григоренка, 22/20, оф.434)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Боненкамп» (08114, Київська обл., Бучанський р-н, с. Стоянка, вул. 21 кілометр Житомирського шосе)
про стягнення 117363,99 грн
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Боненкамп» (08114, Київська обл., Бучанський р-н, с. Стоянка, вул. 21 кілометр Житомирського шосе)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄА Логістик» (02095, м. Київ, пр. Петра Григоренка, 22/20, оф.434)
про стягнення 365178,74 грн
Суддя Третьякова О.О.
Секретар судового засідання Капля Є.В.
Представники:
від позивача (відповідача за зустрічним позовом): Коханій О.В.
від відповідача (позивача за зустрічним позовом): Тертиця В.О.
Обставини справи:
У серпні 2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄА Логістик» (позивач) звернулося до Господарського суду Київської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Боненкамп» (відповідач) про стягнення 117363,99 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між позивачем в якості виконавця та відповідачем в якості замовника укладено договір №БН/ЄА 07.10.2021.4 від 07.10.2021 про надання транспортно-експедиторських послуг при перевезеннях вантажів автомобільним транспортом, надалі договір. Позивач надав відповідачу за договором послуги з перевезення на загальну суму 89400,00 грн, однак відповідач надані послуги в установлений строк не оплатив. З наведених підстав позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 89400,00 грн основного боргу, 13302,74 грн пені, 1242,25 грн 3% річних та 13419,00 грн інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.08.2022 у справі №911/1310/22 зазначений позов залишено без руху в порядку ст.174 Господарського процесуального кодексу України для усунення у десятиденний строк недоліків позовної заяви. Залишаючи позов без руху, суд в ухвалі від 12.08.2022 звернув увагу позивача, зокрема на те, що позовна заява не містить викладу обставин з посиланням на відповідні докази стосовно того, яким чином між замовником (відповідачем) та виконавцем (позивачем) погоджувались заявки на конкретні транспортно-експедиторські послуги, які надавались за договором №БН/ЄА 07.10.2021.4 від 07.10.2021, враховуючи, що додані позивачем до позовної заяви акти наданих послуг не підписані відповідачем як замовником, а позовна заява відповідного викладу обставин не містить.
В установлений строк позивач надав суду заяву про усунення недоліків та письмові уточнення до позовної заяви, якими усунув недоліки позовної заяви. Усуваючи недоліки позовної заяви, позивач в заяві про усунення недоліків пояснив, що заявки на конкретні транспортно-експедиторські послуги за договором №БН/ЄА 07.10.2021.4 від 07.10.2021, в т.ч. вартість таких послуг, погоджувалась сторонами у формі повідомлень через месенджер Вайбер. На підтвердження погодження таким чином заявок на транспортно-експедиторські послуги позивач додав скріншоти повідомлень у Вайбері з мобільного терміналу директора позивача. Також позивач пояснив, що подальше виконання позивачем погоджених таким чином заявок на транспортно-експедиторські послуги підтверджується товарно-транспортними накладними, які оформлялись сторонами в ході виконання договору №БН/ЄА 07.10.2021.4 від 07.10.2021.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.09.2022 відкрито провадження у справі №911/1310/22, постановлено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.
03.10.2022 до Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Боненкамп» (далі відповідач / позивач за зустрічним позовом) надійшла зустрічна позовна заява від 27.09.2022 (вх. суду №13659/22 від 03.10.2022) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄА Логістик» (далі позивач / відповідач за зустрічним позовом) про стягнення 365178,74 грн збитків, завданих відповідачем за зустрічним позовом у зв`язку з втратою вантажу при перевезенні.
В обґрунтування зустрічного позову відповідач (позивач за зустрічним позовом) посилається на те, що на підставі договору №БН/ЄА 07.10.2021.4 від 07.10.2021 він як замовник залучив позивача як виконавця для організації перевезення товару 23.02.2022 за маршрутом Київська обл., с.Стоянка Херсонська обл., Бериславський р-н, с.Новорайськ. У зв`язку з цим 23.02.2022 відповідно до товарно-транспортної накладної №Р1369 від 23.02.2022 відповідач передав товар (вантаж) для перевезення залученому позивачем водію перевізника, однак в подальшому під час виконання перевезення 24.02.2022 водій перевізника з невідомих відповідачу причин не доїхав до пункту призначення, товар (вантаж) вантажоотримувачу не вручив, а залишив автомобіль разом з товаром в м.Новий Буг Миколаївської області. В подальшому 06.07.2022 за зверненням відповідача було відкрито кримінальне провадження, матеріали якого свідчать, що частина товару (вантажу), який відповідач передав 23.02.2022 для перевезення, була втрачена за нез`ясованих обставин. Інша частина товару (вантажу) була повернута відповідачу перевізником. В зустрічній позовній заяві відповідач при цьому вказав, що у відповідача в наявності є лише копія товарно-транспортної накладної №Р1369 від 23.02.2022, а її оригінал був знищений внаслідок пожежі за місцезнаходженням відповідача, про що складено акт про пожежу від 05.05.2022. Посилаючись на те, що за умовами пункту 2.2.9 укладеного між позивачем та відповідачем договору №БН/ЄА 07.10.2021.4 від 07.10.2021 позивач (відповідач за зустрічним позовом) взяв не себе зобов`язання нести матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення до моменту вручення вантажоодержувачу, відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) заявлені зустрічні позовні вимоги до позивача (відповідача за зустрічним позовом) про стягнення 365178,74 грн збитків, завданих втратою вантажу при перевезенні.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.10.2022 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Боненкамп» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄА Логістик» про стягнення 365178,74 грн прийнято до спільного розгляду з первісним позовом у справі №911/1310/22, здійснено перехід до розгляду справи №911/1310/22 за правилами загального позовного провадження, встановлено учасникам справи строки для вчинення необхідних процесуальних дій, підготовче засідання призначено на 10.11.2022.
25.10.2022 до Господарського суду Київської області від позивача (відповідача за зустрічним позовом) надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, яка ухвалою суду від 03.11.2022 була задоволена.
10.11.2022 підготовче засідання не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Третьякової О.О. на лікарняному, ухвалою суду від 15.11.2022 підготовче засідання призначено на 24.11.2022.
21.11.2022 до Господарського суду Київської області від позивача (відповідача за зустрічним позовом) надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання, призначеного на 24.11.2022.
У підготовче засідання 24.11.2022 та 22.12.2022 з`явився представник відповідача (позивача за зустрічним позовом), не з`явився позивач (відповідач за зустрічним позовом), протокольними ухвалами підготовче засідання було відкладене відповідно на 22.12.2022 та на 20.01.2023.
23.12.2022 до Господарського суду Київської області від позивача (відповідача за зустрічним позовом) надійшов відзив на зустрічну позовну заяву. У відзиві позивач зустрічний позов відповідача не визнав. Заперечуючи проти зустрічного позову, позивач (відповідач за зустрічним позовом) зазначив, що він не причетний до організації перевезення 23.02.2022 за товарно-транспортною накладною №Р1369 від 23.02.2022, на яке посилається відповідач у зустрічному позові. Позивач вказав, що у нього оригінал вказаної товарно-транспортної накладної №Р1369 від 23.02.2022 відсутній, оскільки позивач послуг за такою накладною відповідачу не надавав, а наданий відповідачем акт про пожежу від 05.05.2022 не може в повній мірі підтверджувати те, що під час пожежі була знищена в оригіналі саме вказана товарно-транспортна накладна №Р1369 від 23.02.2022, акт про пожежу від 05.05.2022 не місить переліку знищених внаслідок пожежі документів. Також позивач у відзиві на зустрічний позов послався на те, що матеріали кримінального провадження, на які посилається відповідач у зустрічному позові, не є доказами у господарському спорі, та, крім того, наданий відповідачем протокол огляду місця події від 03.04.2022 не є доказом втрати вантажу, оскільки не містить відомостей про відповідні обставини, та є недопустимим доказом, оскільки огляд причепу за цим протоколом був проведений без ухвали слідчого судді про дозвіл на обшук транспортного засобу, наявність якої вимагається в такому випадку відповідно до ст. 235 Кримінального процесуального кодексу України.
06.01.2023 до Господарського суду Київської області від позивача (відповідача за зустрічним позовом) надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, яка ухвалою суду від 17.01.2023 була задоволена.
19.01.2023 до Господарського суду Київської області від відповідача (позивача за зустрічним позовом) надійшла відповідь на відзив на зустрічний позов. У відповіді відповідач (позивач за зустрічним позовом) зазначив, що твердження позивача (відповідача за зустрічним позовом) про непричетність останнього до організації перевезення за товарно-транспортною накладною №Р1369 від 23.02.2022, є неправдивим та спростовується тим, що позивач (відповідач за зустрічним позовом) підтвердив заявку на організацію цього перевезення, про що сам позивач (відповідач за зустрічним позовом) надав суду листування у месенджері Вайбер з підтвердженими заявками, серед яких є в т.ч. і підтвердження заявки на організацію перевезення товару 23.02.2022 за маршрутом Київська обл., с.Стоянка Херсонська обл., с.Новорайськ, у якому позивач (відповідач за зустрічним позовом) повідомив вартість відповідних транспортно-експедиторських послуг, марку та державний номерний знак автомобіля для перевезення (автомобіль DAF AI2364CВ з причепом AI6530XP), відомості про водія (водій ОСОБА_1 , реквізити його посвідчення водія та номер телефону). Доказ підтвердження ним заявки на організацію цього перевезення сам позивач (відповідач за зустрічним позовом) надав суду разом з уточненнями до первісної позовної заяви. Також відповідач (позивач за зустрічним позовом) вказав, що надані ним в якості доказів матеріали кримінального провадження, в т.ч. протокол огляду місця події від 09.07.2022, протокол допиту свідка від 15.07.2022 та постанова про закриття кримінального провадження від 30.07.2022 є належними доказами у даному господарському спорі між відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) та позивачем (відповідачем за зустрічним позовом), оскільки містять відомості про факт перевезення залученим позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) перевізником вантажу за товарно-транспортною накладною №Р1369 від 23.02.2022 та факт втрати частини вантажу. Також відповідач (позивач за зустрічним позовом) послався на наявність додаткових доказів, а саме:
- заяву свідка ОСОБА_2 від 18.01.2023 про факт завантаження товару відповідача в автомобіль перевізника 23.02.2022 для здійснення перевезення;
- договір поставки №KIV-18-117-Р від 19.01.2018, укладений між відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) в якості постачальника та ТОВ «ЮТС-Агропродукт» в якості покупця, за яким відповідач (позивач за зустрічним позовом) зобов`язався поставити покупцю товар (шини), та видаткову накладну №1369 від 15.02.2022, відповідно до якої відповідач (позивач за зустрічним позовом) передав цей товар (шини) водію ОСОБА_1 ,
- лист вантажоотримувача товару ТОВ «ЮТС-Агроподукт» №74 від 17.01.2023 про неотримання товару;
- договори, рахунки і банківські виписки, які містять інформацію про ціни на ідентичний товар (шин) для цілей доказування розміру заподіяних відповідачу (позивачу за зустрічним позовом) збитків внаслідок втрати цього товару (шин);
- листування між позивачем та відповідачем з приводу укладення можливої угоди про досудове врегулювання спору між відповідачем та позивачем шляхом підписання угоди про прощення боргу.
У підготовче засідання 20.01.2023 з`явився представник відповідача (позивача за зустрічним позовом), не з`явився позивач (відповідач за зустрічним позовом), протокольною ухвалою підготовче засідання було відкладене на 02.02.2023.
У підготовче засідання 02.02.2023 з`явився представник відповідача (позивача за зустрічним позовом), від позивача (відповідача за зустрічним позовом) надійшла заява про неможливість явки останнього в підготовче засідання та про призначення справи до судового розгляду по суті. За результатами підготовчого засідання 02.02.2023 з урахуванням думок обох сторін про можливість закриття підготовчого провадження судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 16.02.2023.
13.02.2023 до Господарського суду Київської області від позивача (відповідача за зустрічним позовом) надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, яка ухвалою суду від 14.02.2023 була задоволена.
У судове засідання 16.02.2023 з`явились позивач (відповідач за зустрічним позовом) в режимі відеоконференції та відповідач (позивач за зустрічним позовом), які надали пояснення по суті справи, протокольною ухвалою суду в судовому засідання оголошена перерва на 09.03.2023.
28.02.2023 до Господарського суду Київської області відповідачем (позивача за зустрічним позовом) подана копія постанови про закриття кримінального провадження від 30.07.2022, яка додавалась до зустрічного позову, в читабельній якості.
У судове засідання 09.03.2023 з`явились позивач (відповідач за зустрічним позовом) в режимі відеоконференції та відповідач (позивач за зустрічним позовом), які надали пояснення по суті справи, протокольною ухвалою суду в судовому засідання оголошена перерва на 23.03.2023.
20.03.2023 до Господарського суду Київської області від відповідача (позивача за зустрічним позовом) надійшли додаткові пояснення. У цих поясненнях відповідач повторив свою правову позицію про те, що за умовами пункту 2.2.9 укладеного між позивачем та відповідачем договору №БН/ЄА 07.10.2021.4 від 07.10.2021 позивач брав на себе зобов`язання нести матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення до моменту вручення вантажоодержувачу. Відповідач (позивач за зустрічним позовом) у цих поясненнях визнав, що акт про нестачу вантажу, оформлення якого передбачено розділом 15 Правил перевезення вантажу автомобільним транспортом, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, ним не був складений, однак відповідач (позивач за зустрічним позовом) при цьому вважає, що це не позбавляє його як замовника перевезення вимагати компенсації за втрату вантажу. Відповідач при цьому послався на те, що такий акт про втрату вантажу мав бути складений не відповідачем, який не перебував у договірних відносинах перевізником, а самим позивачем із перевізником, враховуючи, що відповідач перебував в договірних відносинах не з перевізником, а з позивачем (експедитором), який, в свою чергу, перебував у договірних відносинах з перевізником на підставі укладеного договору перевезення. Відповідач (позивач за зустрічним позовом) також пояснив, що, зі слів водія, 24.02.2022 автомобіль не доїхав до пункту вивантаження внаслідок початку війни та заходу окупаційних російських військ в Херсонську область. У зв`язку з цим відповідач (позивач за зустрічним позовом) у свої поясненнях також стверджує, що:
- 04.03.2022 в телефонному режимі між директором позивача та директором відповідача буда досягнута домовленість про перевантаження товару на інший автомобіль, однак згодом позивач (відповідач за зустрічним позовом) відмовився від цієї домовленості з причини наявності невирішених фінансових питань між позивачем та відповідачем і запропонував відповідачу (позивачу за зустрічним позовом) самостійно вирішити усі питання, пов`язані із втратою вантажу, безпосередньо з власником автомобіля;
- відповідач (позивач за зустрічним позовом) контактував з водієм ОСОБА_1 і останній повідомив, що автомобіль з товаром знаходиться на охоронюваній стоянці в м.Новий Буг;
- на початку липня 2022 на прохання відповідача (позивача за зустрічним позовом) водій сфотографував товар, наявний в автомобілі, і на підставі цієї фотографії відповідач (позивач за зустрічним позовом) виявив, що частину товару не вистачає;
- в подальшому 4-5 липня 2022 водій ОСОБА_1 перемістив автомобіль із вантажем з м.Новий Буг до м.Кривогу Рогу, що підтверджується товарно-транспортною накладною №44 від 04.07.2022;
- до м.Кривого Рогу прибув представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) та власниця автомобіля (перевізник) ФОП Каташинська Л.В. 07.07.2022 на підставі звернення представника відповідача (позивача за зустрічним позовом) до поліції м.Кривого Рогу поліція зафіксувала нестачу вантажу, про що був складений протокол огляду від 07.07.2022, однак копію цього протоколу відповідачу (позивачу за зустрічним позовом) не надали;
- 09.07.2022 автомобіль з м.Кривого Рогу прибув в с.Білогородка Київської області, де в рамках кримінального провадження був складений ще один протокол огляду місця події, в якому повторно зафіксована нестача вантажу та копія якого додана відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) до зустрічного позову.
Відповідач (позивач за зустрічним позовом) у додаткових поясненнях суду також пояснив, що видаткова накладна №1369 від 15.02.2022, копія якої наявна в матеріалах справи (т.2. ас.38) і яка виписана відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) в якості постачальника на ім`я ТОВ «ЮТС-Агроподукт» в якості покупця товару за договором №KIV-18-117-Р від 19.01.2018 і на якій міститься підпис постачальника про передачу товару та підпис ОСОБА_1 про отримання товару, не є накладною про перехід права власності на товар від відповідача (позивача за зустрічним позовом) в якості постачальника до ТОВ «ЮТС-Агроподукт» як покупця, а є виключно складським документом.
22.03.2023 до Господарського суду Київської області від позивача (відповідача за зустрічним позовом) надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
В судове засідання 23.03.2023 сторони не з`явились, ухвалою суду від 23.03.2023 судове засідання відкладено на 06.04.2023.
06.04.2023 до Господарського суду Київської області від позивача (відповідача за зустрічним позовом) надійшли додаткові пояснення, у яких позивач (відповідач за зустрічним позовом) зазначив, що відповідач (позивач за зустрічним позовом) не надав належних доказів щодо оформлення та узгодження між сторонами замовлення на перевезення 23.02.2022 за маршрутом с.Стоянка-с.Новорайськ, про яке останній стверджує в зустрічного позові. Також позивач (відповідач за зустрічним позовом) посилається на те, що надане відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) електронне листування стосовно намагання сторін в досудовому порядку врегулювати зустрічні позовні вимоги відповідача, не є належним доказом, оскільки не містить електронного підпису, а сама угода про досудове врегулювання спору («угода про прощення боргу») також не підписана сторонами. Також позивач (відповідач за зустрічним позовом) посилається на те, що покази свідка ОСОБА_3 , зокрема, про факт укладення між нею як перевізником та позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) договору на перевезення вантажу 23.02.2022, які були надані свідком ОСОБА_3 у протоколі допиту свідка у кримінальному провадженні, на який посилається відповідач (позивач за зустрічним позовом), не є належним та допустимим доказом при вирішенні господарського спору між сторонами, оскільки такі покази свідка мають бути надані безпосередньо суду у кримінальному провадженні та відображені у вироку суду, і, при цьому, сам цей договір на перевезення вантажу, про наявність якого стверджувала ОСОБА_3 в якості свідка у кримінальному провадженні, відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) суду не наданий. Також позивач (відповідач за зустрічним позовом) послався на невчинення відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) дій з оформлення акта про втрату (нестачу) вантажу та на те, що відповідач (позивач за зустрічним позовом) самостійно вступив у відносини з перевізником, надавши вказівки останньому здійснити 04.07.2022 перевезення вантажу з м. Новий Буг до м.Кривого Рогу, а потім в с.Білогородка Київської області.
Також 06.04.2023 до Господарського суду Київської області від позивача (відповідача за зустрічним позовом) надійшла заява про врахування витрат позивача (відповідача за зустрічним позовом) на правову допомогу у цій справі.
У судове засідання 06.04.2023 з`явились позивач (відповідач за зустрічним позовом) в режимі відеоконференції та відповідач (позивач за зустрічним позовом), які надали пояснення по суті справи, протокольною ухвалою суду в судовому засідання оголошена перерва на 20.04.2023.
18.04.2023 до Господарського суду Київської області відповідачем (позивача за зустрічним позовом) подана копія належної якості видаткової накладної №1369 від 15.02.2022, яка раніше надавалась відповідачем разом з відповіддю на відзив на зустрічний позов.
20.04.2023 судове засідання не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Третьякової О.О. на лікарняному, судове засідання перепризначено на 04.05.2023.
В судове засідання 04.05.2023 з`явились представники сторін, за результатами з`ясування обставин справи, перевірки їх доказами та проведення судових дебатів 04.05.2023 у судовому засіданні після виходу з нарадчої кімнати судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідач відзив на первісний позов не подавав, але під час судового розгляду представник відповідача усно підтвердив обставини, викладені в первісному позові.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, проаналізувавши первісні позовні вимоги та зустрічні позовні вимоги, а також заперечення проти зустрічних позовних вимог, з`ясувавши всі фактичні обставин справи, на яких вони ґрунтуються, оцінивши наявні докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд
встановив:
07.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄА Логістик» (позивач / відповідач за зустрічним позовом) в якості виконавця та Товариством з обмеженою відповідальністю «Боненкамп» (відповідач / позивач за зустрічним позовом) в якості замовника було укладено договір №БН/ЄА 07.10.2021.4 про надання транспортно-експедиторських послуг при перевезеннях вантажів автомобільним транспортом, надалі Договір.
Відповідно до предмету цього договору (п.1.1 Договору) в порядку на та умовах, визначених цим Договором виконавець (позивач) бере на себе зобов`язання організувати перевезення довіреного йому замовником (відповідачем) вантажу в міжнародному та міжміському сполученні автомобільним транспортом, або іншим видом транспорту (далі ТЗ) при попередньому погодженні в заявці сторонами, з місця відправлення до пункту призначення, і видати вантаж уповноваженій особі замовника (або іншій особі) на його одержання та надати інші транспортно-експедиторські послуги, а замовник (відповідач) в свою чергу зобов`язується прийняти надані послуги та сплатити за них обумовлену плату.
Відповідно до п.1.2 цього Договору виконавець виступає від імені, за дорученням та за рахунок замовника. Для виконання своїх зобов`язань виконавець залучає третіх осіб, підписує з ними договори, або здійснює перевезення власним транспортом.
Пунктом 1.3 Договору сторони визначили, що загальна ціна Договору визначається виходячи із вказаного в Заявках розміру плати всіх наданих виконавцем послуг по кожному окремому перевезенню (далі плата за перевезення), що узгоджується сторонами та сумарно становить загальну ціну Договору.
Відповідно до п.1.4 Договору кожне окреме перевезення проводиться на основі Заявки, яка при погодженні Сторонами є невід`ємною частиною даного Договору. В Заявці вказуються види послуг, які має виконати виконавець, та інші, при спільному погодженні сторонами, вимоги до організації перевезення і розмір плати за організацію перевезення (за надання транспортно-експедиторських послуг).
Права та обов`язки сторін за Договором позивач та відповідач визначили в ст.2 Договору.
Зокрема, відповідно до п.2.1 Договору замовник (відповідач) зобов`язався надавати виконавцю (позивачу) не пізніше ніж за одну добу до дати завантаження (якщо інше не погоджено сторонами) факсимільним чи електронним зв`язком Заявку на перевезення, у якій вказується: маршрут перевезення; кількість і вид вантажу; інформація про вантаж та особливості його перевезення; додаткові вимоги до ТЗ; види додаткових послуг, які має надати виконавець; дата та адреса завантаження, назва вантажовідправника; дата та адреса розвантаження, назва вантажоодержувача та інші дані.
Відповідно до п.2.1.2 кількість та вага вантажу в Заявці та ТТН/CMR має відповідати.
Замовник зобов`язаний перед завантаженням організувати надання водію товарної накладної на завантажувальний вантаж або інший документ, який її заміняє, для можливості звірки із вантажем, який завантажують (пункт 2.1.5 Договору).
Також відповідно до п.2.1.7 Договору замовник зобов`язаний своєчасно організовувати і забезпечувати оформлення товаротранспортних накладних та інших супроводжувальних документів в залежності від виду вантажу і його специфічних особливостей. Замовник зобов`язаний надати водієві пакет документів, що забезпечують безперешкодний проїзд до пункту розвантаження. Відповідальність по внесенню в перевізні документи назви виконавця та перевізника лежить на замовнику (пункт 2.1.7 Договору).
Відповідно до п.2.1.8 Договору замовник зобов`язаний забезпечити своєчасну оплату послуг виконавця по даному Договору. Відповідно до п.2.1.15 Договору замовник зобов`язаний підписати акт виконаних робіт (наданих послуг) протягом трьох робочих днів після отримання вантажу вантажоодержувачем з моменту його отримання від виконавця та в цей же строк один підписаний екземпляр такого акту повернути виконавцеві.
Виконавець за Договором зобов`язаний протягом строку дії даного Договору надавати узгоджені сторонами послуги (пункт 2.2.1 Договору).
Також згідно з п.2.2.2 Договору виконавець зобов`язаний підтверджувати заявку замовника не пізніше ніж за 12 годин до завантаження, при цьому подати інформацію про ТЗ, який буде перевозити вантаж. Відповідно до п.2.2.7 Договору при прийнятті вантажу водій ТЗ, поданого під завантаження, має право перевірити правильність записів, зроблених у вантажосупровідних документах. Відповідно до п.2.2.9 Договору виконавець зобов`язаний нести матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення і до моменту вручення його вантажоодержувачу згідно МД та CMR.
Відповідно до п.7.15 цього Договору виконавець несе відповідальність за вантаж у розмірі вартості, зазначеної в супровідних документах і в межах, передбачених законодавством (в т.ч. міжнародних) для перевізників відповідного виду транспорту лімітів відповідальності, але не менше вартості вантажу, зазначеної в супровідних документах. Будь-який випадок втрати або пошкодження вантажу має бути підтверджений звітом міжнародного незалежного сюрвейера/ його агента, який має відповідну ліцензію/дозвіл.
Порядок оплати замовником послуг виконавця сторони визначили в п.3.1 Договору, відповідно до якого оплату за послуги з організації перевезення вантажів замовник здійснює у формі 100% оплати в день отримання вантажу вантажоодержувачем та з моменту отримання сканкопій документів від виконавця (акт надання послуг, рахунок, податкова накладна, копія ТТН/CMR) шляхом перерахування погодженої суми на поточний рахунок Виконавця. Також відповідно до п.3.3 Договору у випадку прострочення оплати виконавцю замовник виплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від неоплаченої суми за кожен день прострочення. Пеня нараховується на весь період прострочення оплати, починаючи з першого дня прострочення і закінчуючи днем повного погашення заборгованості.
В пункті 6.1 статті 6 Договору «Вирішення спорів» сторони визначили, що всі спори, які виникають в процесі виконання умов даного Договору, вирішуються сторонами шляхом переговорів та направлення претензій, згідно діючого законодавства.
Якщо спір між сторонами неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку (п.6.2 Договору).
Відповідно до п.7.5 Договору сторони зобов`язані підписувати і скріплювати печатками кожний лист Договору і Заявок.
В пункті 7.14 Договору сторони визначили, що Договір набуває чинності з дати підписання та діє до 31.12.2022.
Надаючи правову оцінку укладеному між сторонами Договору, на підставі якого позивачем заявлено первісний позов, а відповідачем зустрічний позов у справі, суд виходить з того, що між сторонами виникли правовідносини за договором транспортного експедирування.
Так, пунктом 1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Згідно із ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
При цьому відповідно до ст.316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Плата за договором транспортного експедирування здійснюється за цінами, що визначаються відповідно до глави 21 цього Кодексу.
Також відповідно до ч.1 ст.929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.
Відповідно до ст.931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.
Статтею 932 Цивільного кодексу України визначено, що експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.
Також відповідно до ч.1-ч.3 ст.933 Цивільного кодексу України клієнт зобов`язаний надати експедиторові документи та іншу інформацію про властивості вантажу, умови його перевезення, а також інформацію, необхідну для виконання експедитором обов`язків, встановлених договором. Експедитор повинен повідомити клієнта про виявлені недоліки одержаної інформації, а в разі її неповноти - вимагати у клієнта необхідну додаткову інформацію. У разі ненадання клієнтом документів та необхідної інформації експедитор має право відкласти виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування до надання документів та інформації в повному обсязі.
Відповідальність експедитора за договором транспортного експедирування встановлена статтею 934 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за порушення обов`язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.
Правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні визначені також Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність», відповідно до ст.1 якого транспортно-експедиторська послуга це робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.
Згідно зі ст.ст. 1, 9, 10 та 14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов`язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником. У разі залучення експедитором до виконання його зобов`язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта. Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення. Експедитор має право не приступати до виконання обов`язків за договором транспортного експедирування до отримання від клієнта всіх необхідних документів та іншої інформації щодо властивостей вантажу, умов його перевезення, а також іншої інформації, необхідної для виконання експедитором обов`язків, передбачених договором транспортного експедирування. Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.
Вирішуючи первісний позов про стягнення з відповідача 89400,00 грн основного боргу, 13302,74 грн пені, 1242,25 грн 3% річних та 13419,00 грн інфляційних втрат, суд зазначає, що виникнення основного боргу відповідача перед позивачем за первісним позовом підтверджується не лише визнанням відповідачем обставин, викладених у первісному позові, а й наявними у матеріалах справи доказами, які підтверджують факти погодження між позивачем та відповідачем заявок на надання транспортно-експедиторських послуг та факти надання таких транспортно-експедиторських послуг позивачем відповідачу у межах заявлених первісних вимог, а саме:
Вартість транспортно-експедиторських послуг позивача у погодженій сторонами шляхом листування у вайбері Заявці на їх наданняНомер та дата товарно-транспортної накладної, яка підтверджує надання транспортно- експедиторських послуг позивачемНомер та дата складеного позивачем акта наданих послугНомер та дата рахунку позивача на оплату наданих послугВартість транспортно-експедиторських послуг позивача відповідно до акта наданих послуг та рахунку на оплату10500№Р1137 від 09.02.2022№48 від 10.02.2022№48 від 10.02.20221050015000№Р1195 від 14.02.2022№55 від 15.02.2022№55 від 10.02.20221500011000№Р1338 від 17.02.2022№62 від 18.02.2022№62 від 18.02.2022110009200№Р1520 від 17.02.2022№63 від 18.02.2022№63 від 18.02.2022920018000№Р1469 від 21.02.2022№64 від 22.02.2022№64 від 22.02.20221800013200№Р1138 від 22.02.2022№65 від 23.02.2022№65 від 23.02.20221320012500№Р1584 від 23.02.2022№66 від 24.02.2022№66 від 24.02.202212500Всього: 89400,00 грн Всього: 89400,00 грн
Вказані рахунки позивача на оплату наданих транспортно-експедиторських послуг на загальну суму 89400,00 грн не були оплачені відповідачем позивачу, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем виник прострочений основний борг в сумі 89400,00 грн.
Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Приймаючи до уваги вищевикладене, оскільки позивачем доведені вимоги до відповідача в сумі 89400,00 грн заборгованості за надані позивачем транспортно-експедиторські послуги, а відповідачем не спростовано доводів позивача за первісним позовом, суд дійшов висновку про повне задоволення первісних позовних про стягнення 89400,00 грн основного боргу.
Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати вартості транспортно-експедиторських послуг, позивачем нараховано відповідачу 13302,74 грн пені (за періоди прострочення з дати настання строку оплати заборгованостей до 08.08.2022), 1242,25 грн 3% річних (за періоди прострочення з дати настання строку оплати заборгованостей до 06.08.2022) та 13419,00 грн інфляційних втрат (за періоди прострочення з лютого 2022 по червень 2022).
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В п.3.3 Договору сторони встановили відповідальність замовника (відповідача) за несвоєчасну оплату у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення. Також в цьому пункті Договору сторони встановили, що пеня нараховується на весь період прострочення оплати, починаючи з першого дня прострочення і закінчуючи днем повного погашення заборгованості.
Дослідивши здійснений позивачем розрахунок пені та 3% річних, суд дійшов висновку, що здійснений позивачем розрахунок пені та 3% річних відповідає вказаним нормам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині позову є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Дослідивши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд зауважує, що він містить арифметичну та методологічну помилку у вигляді помилкового застосування індексу інфляції за весь лютий 2022 в ситуаціях, коли прострочення основного боргу в лютому 2022 тривало менше половини календарного місяця. Перевіривши розрахунок інфляційних втрат за допомогою інформаційної системи «ЛІГА», судом встановлено, що правильний розрахунок суми інфляційних втрат становить 13051,67 грн:
Сума основного боргу відповідачаСума інфляційних, нарахована позивачемСума інфляційних, перевірена судом за допомогою інформаційної системи «ЛІГА»1050015841669,91500022502385,571100016501548,64920013801295,231800027002534,141320019801858,371250018751759,82Всього: 89400,00 грнВсього:13419,00 грнВсього: 13051,67 грн
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення первісних позовних вимог, а саме в частині стягнення з відповідача на користь позивача 89400,00 грн основного боргу, 13302,74 грн пені, 1242,25 грн 3% річних та 13051,67 грн інфляційних витрат. В задоволенні первісних позовних позивача до відповідача в частині стягнення 367,33 грн інфляційних витрат необхідно відмовити внаслідок їх необґрунтованості.
Позивачем за подання первісної позовної заяви сплачено судовий збір платіжним дорученням №97 від 08.08.2022 в сумі 2481,00 грн.
Отже, у зв`язку із частковим задоволенням судом первісних позовних вимог сплачений позивачем судовий збір відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі 2473,23 грн (89400+13302,74+1242,25+13051,67=(116996,66:117363,99х 2481=2473,23).
Вирішуючи зустрічний позов, в тому надаючи правову оцінку доводам відповідача (позивача за зустрічним позовом) та запереченням позивача (відповідача за зустрічним позовом), суд відмічає, що правові позиції сторін у спорі мають принципову розбіжність в питанні того, чи був залучений позивач (відповідач за зустрічним позовом) до організації перевезення товару відповідно до товарно-транспортної накладної №Р1369 від 23.02.2022.
Так, відповідач (позивач за зустрічним позовом) в обґрунтування зустрічного позову стверджував, що на підставі договору №БН/ЄА 07.10.2021.4 від 07.10.2021 він як замовник залучив позивача (відповідача за зустрічним позовом) як виконавця для організації перевезення товару 23.02.2022 за маршрутом Київська обл., с.Стоянка Херсонська обл., с.Новорайськ, про що складено товарно-транспортну накладну №Р1369 від 23.02.2022.
Заперечуючи проти зустрічного позову, позивач (відповідач за зустрічним позовом) стверджував, що він не причетний до організації перевезення 23.02.2022 за товарно-транспортною накладною №Р1369 від 23.02.2022, про яке стверджує відповідач (позивач за зустрічним позовом). Також позивач (відповідач за зустрічним позовом) вказував про ненадання відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) належних та допустимих доказів щодо причетності позивача (відповідача за зустрічним позовом) до організації перевезення 23.02.2022 за товарно-транспортною накладною №Р1369 від 23.02.2022.
Усуваючи розбіжності між сторонами в питанні організації перевезення 23.02.2022 за товарно-транспортною накладною №Р1369 від 23.02.2022 за маршрутом Київська обл., с.Стоянка Херсонська обл., с.Новорайськ, суд зазначає, що передбачений статтею 13 Господарського процесуального кодексу України принцип змагальності господарського судочинства надає сторонам достатні процесуальні можливості у представленні та доказуванні своєї позиції, спростуванні позиції інших учасників процесу з метою правильного вирішення спору. Цей принцип передбачає активну роль сторін як заінтересованих учасників процесу у доказуванні своєї правової позиції.
Суд при цьому відмічає, що залишаючи первісний позов позивача (відповідача за зустрічним позовом) без руху, суд в ухвалі від 12.08.2022 звертав увагу позивача, зокрема на те, що його первісна позовна заява не містить викладу обставин з посиланням на відповідні докази стосовно того, яким чином між замовником (відповідачем) та виконавцем (позивачем) погоджувались заявки на конкретні транспортно-експедиторські послуги за договором №БН/ЄА 07.10.2021.4 від 07.10.2021. Усуваючи недоліки первісної позовної заяви, позивач (відповідач за зустрічним позовом) при цьому пояснив, що заявки на конкретні транспортно-експедиторські послуги за договором №БН/ЄА 07.10.2021.4 від 07.10.2021, в т.ч. вартість таких послуг, погоджувалась сторонами у формі повідомлень через месенджер Вайбер. На підтвердження погодження таким чином заявок на транспортно-експедиторські послуги позивач (відповідач за зустрічним позовом) до заяви про усунення недоліків первісного позову додав скріншоти повідомлень у Вайбері з мобільного терміналу директора позивача.
Аналізуючи надані самим позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) скріншоти листування у формі повідомлень через месенджер Вайбер з мобільного терміналу директора позивача (відповідача за зустрічним позовом), суд при цьому відмічає, що в цьому листуванні серед повідомлень позивача (відповідача за зустрічним позовом) про підтвердження ним заявок на транспортно-експедиторські послуги міститься в тому числі повідомлення позивача (відповідача за зустрічним позовом), в якому останній підтверджує відповідачу (позивачу за зустрічним позовом) заявку на транспортно-експедиторські послуги за маршрутом Київська обл., с.Стоянка Херсонська обл., с.Новорайськ, вартість послуг 21000,00 грн, автомобіль DAF AI2364СВ, АІ6530XP, водій ОСОБА_1 із зазначенням реквізитів посвідчення водія та номеру телефону водія (т.1, ас.89). Це повідомлення-підтвердження позивача (відповідача за зустрічним позовом) було направлено позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) відповідачу (позивачу за зустрічним позовом) через Вайбер у періоді до 23.02.2022.
Таким чином, твердження позивача (відповідача за зустрічним позовом) про його непричетність до організації перевезення товару 23.02.2022 за маршрутом Київська обл., с.Стоянка Херсонська обл., с.Новорайськ, спростовується фактом підтвердження з боку самого позивача (відповідача за зустрічним позовом) заявки на транспортно-експедиційні послуги за відповідним маршрутом, у якому сам позивач (відповідач за зустрічним позовом) повідомив відповідачу (позивачу за зустрічним позовом) реєстраційні номери автомобіля та причепу для завантаження та перевезення товару, контактні дані водія, вартість послуг та інші відомості, якими сторони зазвичай обмінювались відповідно до усталеної між ними практики при виконанні договору №БН/ЄА 07.10.2021.4 від 07.10.2021.
Посилання позивача (відповідача за зустрічним позовом) на те, що в даному випадку таке підтвердження з боку позивача (відповідача за зустрічним позовом) було лише попередньою домовленістю (намірами) про можливість організації перевезення за відповідним маршрутом судом відхиляється, оскільки за своїм змістом дане підтвердження позивача (відповідача за зустрічним позовом) заявки на транспортно-експедиторські послуги за маршрутом Київська обл., с.Стоянка Херсонська обл., с.Новорайськ аналогічне іншим підтвердженням, які позивач (відповідач за зустрічним позовом) надавав відповідачу (позивачу за зустрічним позовом) за договором №БН/ЄА 07.10.2021.4 від 07.10.2021 при підтвердженні інших (аналогічних) заявок на транспортно-експедиторські послуги, які були перераховані в первісному позові позивача (відповідача за зустрічним позовом). Тобто між сторонами в процесі виконання Договору склалась усталена практика підтвердження заявок через листування у месенжері вайбері. При цьому суд також відмічає, що позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) не надано доказів того, щоб в подальшому позивач (відповідач за зустрічним позовом) скасував чи іншим чином відкликав своє підтвердження заявки на транспортно-експедиторські послуги за маршрутом Київська обл., с.Стоянка Херсонська обл., с.Новорайськ, та повідомляв би про таке відкликання відповідача (позивача за зустрічним позовом) як замовника.
Посилання позивача (відповідача за зустрічним позовом) під час розгляду справи на те, що відповідач (позивач за зустрічним позовом), отримавши від позивача (відповідача за зустрічним позовом) підтвердження заявки на транспортно-експедиторські послуги за маршрутом Київська обл., с.Стоянка Херсонська обл., с.Новорайськ з контактним даними перевізника, міг в подальшому самостійно, в обхід позивача (відповідача за зустрічним позовом), залучити такого перевізника для виконання 23.02.2022 перевезення за цим маршрутом Київська обл., с.Стоянка Херсонська обл., с.Новорайськ, є непереконливим та судом відхиляється, оскільки відповідно до обставин справи відповідач як замовник з метою отримання транспортно-експедиторських послуг уклав із позивачем як виконавцем договір №БН/ЄА 07.10.2021.4 від 07.10.2021 та користувався в лютому 2022 транспортно-експедиторськими послугами позивача, постійно замовляючи їх у позивача, а отже за даних обставин відсутні підстави вважати, щоб у відповідача (позивача за зустрічним позовом), який мав можливість користуватись та фактично користувався транспортно-експедиторськими послугами позивача, виникла би потреба для перевезення саме 23.02.2022 за маршрутом Київська обл., с.Стоянка Херсонська обл., с.Новорайськ отримати транспортно-експедиторські послуги якимось чином в обхід позивача (відповідача за зустрічним позовом).
Посилання позивача (відповідача за зустрічним позовом) на те, що виконання заявок на транспортно-експедиторські послуги, які перераховані в первісному позові позивача (відповідача за зустрічним позовом), підтверджується більшою кількістю документів, в т.ч. товарно-транспортною накладною, рахунком на оплату, актом наданих послуг, складаючи які позивач (відповідач за зустрічним позовом) тим саме погоджувався з умовами та фактом надання ним транспортно-експедиторських послуг, в той час як щодо заявки на транспортно-експедиторські послуги 23.02.2022 за маршрутом Київська обл., с.Стоянка Херсонська обл., с.Новорайськ, про яку йдеться в зустрічному позові, немає рахунку на оплату та немає акта наданих послуг, судом відхиляються, оскільки, за умовами Договору зобов`язання позивача (відповідача за зустрічним позовом) виникали з моменту підтвердження ним заявки на надання транспортно-експедиторських послуг, а відповідальність за збереження вантажу - з моменту його прийняття до перевезення (пункт 2.2.9 Договору) тобто наявність або відсутність оформлених рахунку на оплату та акта наданих послуг не спростовує факт виникнення у позивача (відповідача за зустрічним позовом) певних зобов`язань за Договором з моменту підтвердження ним заявки на надання транспортно-експедиторських послуг. В даному випадку позиція позивача (відповідача за зустрічним позовом) у спорі про необхідність оформлення рахунку на оплату та акта наданих послуг для підтвердження факту наявності та факту виконання заявки на транспортно-експедиторські послуги спрямована на створення правової невизначеності та є хибною, оскільки після підтвердження експедитором заявки на надання транспортно-експедиторських послуг та прийняття залученим експедитором перевізником вантажу до перевезення ризик втрати вантажу переходить до експедитора, однак рахунок на оплату транспортно-експедиторських послуг та акт наданих послуг ще можуть бути не оформлені експедитором станом на момент вручення замовником (вантажовідправником) перевізнику вантажу для перевезення.
В той же час, факт передачі товару (вантажу) відповідачем перевізнику відповідно до заявки на транспортно-експедиторські послуги 23.02.2022 за маршрутом Київська обл., с.Стоянка Херсонська обл., с.Новорайськ, підтверджується товарно-транспортною накладною №Р1369 від 23.02.2022, у якій зазначено відомості про вантаж і яка підписана водієм Морозом В.О., зазначеним самим позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) при підтвердженні відповідної заявки на транспортно-експедиторські послуги. Той факт, що відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) надана копія товарно-транспортної накладної №Р1369 від 23.02.2022 та не надано її оригінал, не спростовує факт оформлення такої товарно-транспортної накладної №Р1369 від 23.02.2022.
Так, відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Факт оформлення товарно-транспортної накладної №Р1369 від 23.02.2022 та перевезення 23.02.2022 за маршрутом Київська обл., с.Стоянка Херсонська обл., с.Новорайськ, поряд з її копією, яка надана відповідачем (позивачем за зустрічним позовом), підтверджується також низкою інших наявних доказів, які є послідовними та узгоджуються між собою в логічному взаємозв`язку, а саме:
1. укладеним між відповідачем в якості постачальника та ТОВ «ЮТС-Агроподукт» в якості покупця договором поставки №KIV-18-117-Р від 19.01.2018, відповідно до якого відповідач (позивач за зустрічним позовом) зобов`язався поставити покупцю товар (шини) та в якому місцезнаходженням покупця товару зазначено: Херсонська обл., с.Новорайськ, вул. Промислова, 3;
2. специфікацією №20757 від 23.12.2021 до цього договору поставки №KIV-18-117-Р від 19.01.2018, відповідно до якої зазначений в специфікації товар поставляється на умовах DDP Херсонська обл., с.Новорайськ, вул. Промислова, 3;
3. наданою позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) перепискою у месенджері Вайбер про підтверджені позивачем відповідачу заявки на транспортно-експедиторські послуги, в якій позивач (відповідач за зустрічним позовом) у періоді до 23.02.2022 підтвердив відповідачу (позивачу за зустрічним позовом) заявку на транспортно-експедиторські послуги за маршрутом Київська обл., с.Стоянка Херсонська обл., с.Новорайськ, вартість послуг 21000,00 грн, автомобіль DAFAI 2364СВ, АІ6530XP, водій ОСОБА_1 із зазначенням реквізитів посвідчення та номеру телефону водія (т.1, ас.89);
4. фактом прибуття 23.02.2022 зазначеного автомобіля DAF з причепом під управлінням цього водія ОСОБА_1 до пункту завантаження в с.Стоянка Київської області за місцем розташування відповідача (позивача за первісним позовом) для здійснення завантаження товару, що позивач (відповідач за зустрічним позовом) не оспорює;
5. показанням свідка ОСОБА_2 у заяві свідка від 18.01.2023, який підтвердив, факт прибуття водія ОСОБА_1 на відповідному автомобілі 23.02.2022 на склад відповідача (позивача за зустрічним позовом) в с.Стоянка Київської області, факт завантаження шин та факт підписання ОСОБА_2 23.02.2022 товарно-транспортної накладної №Р1369 від 23.02.2022 та видаткової накладної №1369 від 15.02.2022. Суд при цьому може погодитись з позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) в тому, що відповідно до ч.2 ст.87 Господарського процесуального кодексу України на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Однак зазначене не виключає можливості врахування показання свідка ОСОБА_2 для встановлення факту прибуття водія ОСОБА_1 на відповідному автомобілі 23.02.2022 на склад відповідача (позивача за зустрічним позовом) в с.Стоянка Київської області та встановлення факту підписання самим ОСОБА_2 23.02.2022 товарно-транспортної накладної №Р1369 від 23.02.2022 та видаткової накладної №1369 від 15.02.2022 в оригіналі;
6. актом про пожежу від 05.05.2022, відповідно до якого 03.03.2022 за місцезнаходженням відповідача (позивача за зустрічним позовом) в с.Стоянка Київської області, вул.21-км Житомирського шосе виникла пожежа на складі №2, Н, при чому сили та засоби для гасіння пожежі не залучались у зв`язку з проведенням активних бойових дій; пожежею знищено в т.ч. матеріальні та нематеріальні цінності ТОВ «Боненкамп» (відповідача/позивача за зустрічним позовом), що знаходились в будівлі складу №2,Н; причина пожежі потрапляння боєприпасів, їх уламків внаслідок бойових дій. У цьому акті про пожежу від 05.05.2022 містяться в тому числі пояснення директора відповідача (позивача за зустрічним позовом) про те, що пожежею знищено, зокрема, договори, первинна документація, печатки, стелажі тощо;
7. протоколом огляду місця події від 09.07.2022, з якого вбачається, що частина шин, а саме 16 штук з тих, які були перераховані в товарно-транспортній накладній №Р1369 від 23.02.2022 (28 штук), на момент проведення огляду місця події 09.07.2022 в с.Білогородка Київської області містяться в причепі АІ6530XP до автомобіля DAF AI2364СВ;
8. протоколом допиту свідка ОСОБА_3 від 15.07.2022 у кримінальному провадженні №12022116230000305 від 06.07.2022, порушеному за ознаками ст.356 КК України, відповідно до якого свідок ОСОБА_3 показала, що вона з 14.07.2008 здійснює діяльність як фізична особа-підприємець, предметом діяльності є автомобільні вантажні перевезення; ОСОБА_1 працює у ФОП Каташинської Л.В. водієм на автомобілі DAF AI2364СВ з причепом АІ6530XP; 21 чи 22 лютого ФОП ОСОБА_3 укладено договір з ТОВ «ЄА Логістик» (позивач / відповідач за зустрічним позовом) про надання послуг з перевезення; наскільки їй відомо, водій ОСОБА_1 на ввіреному йому автомобілі завантажився в АДРЕСА_1 , вантажем, а саме шинами, які він повинен був везти за адресою: АДРЕСА_2 , однак 24.02.2022 країна-агресор РФ розпочала бойові дії, у зв`язку з чим ОСОБА_3 в телефонному режимі спілкувалась з вантажоодержувачем, який повідомив, що він не буде приймати вантаж, оскільки йдуть активні бойові дії, крім того ОСОБА_3 спілкувалась з працівниками ТОВ «ЄА Логістик». В свою чергу водій ОСОБА_1 їй повідомив, що він залишив автомобіль разом з вантажем у фермера в м.Новий Буг Миколаївської області. 16.05.2022 відбулось спілкування з власником вантажу, який попросив сфотографувати пломбу, після чого водій сфотографував пломбу та по фотографії було встановлено, що пломба не належить власнику вантажу. Водій ОСОБА_1 повідомив 04.07.2022 про місцезнаходження автомобіля з вантажем в м.Кривий Ріг, водій ОСОБА_1 залишив ключі та документи охоронцю, а сам був відсутній. В подальшому ОСОБА_3 разом представником власника вантажу виявлено відсутність частини вантажу, а саме 12 шин;
9. готельними рахунками №2685 від 07.07.2022 та №2691 від 07.07.2022 за проживання ОСОБА_4 з 06 по 08 липня 2022 в готелі «Дружба» м.Кривого Рогу;
10. талоном-повідомленням єдиного обліку №12576 від 05.07.2022 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію, в якому зазначено, що Криворізьким районним управлінням поліції від ОСОБА_4 прийнято до розгляду відповідну заяву (повідомлення) про виявлення викраденого товару шин до сільськогосподарської техніки, які завантажені в вантажний автомобіль DAF АІ6530XP; вказані шини вкрадені у компанії «Боненкамп» невідомими особами і не прибули декілька днів тому до призначення в м.Київ, водій вантажівки відсутній, зв`язку з ним немає;
11. листом ТОВ «ЮТС-Агропродукт» вих.№74 від 17.01.2023 про неотримання останнім шин (товару) згідно з умовами специфікації №20757 від 23.12.2021;
12. копією посвідчення водія ОСОБА_1 . HIA182885 та копіями свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 та транспортного засобу АІ6530XP за ОСОБА_3 .
Суд відхиляє посилання позивача (відповідача за зустрічним позовом) про те, що з акта про пожежу від 05.05.2022 не можливо встановити факт знищення пожежею саме оригіналу товарно-транспортної накладної №Р1369 від 23.02.2022. Суд з цього приводу зауважує, що відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. При цьому, враховуючи, що відповідно до акта про пожежу від 05.05.2022 пожежа 03.03.2022 виникла внаслідок потрапляння боєприпасів, їх уламків внаслідок бойових дій та внаслідок пожежі були знищені в т.ч. матеріальні та нематеріальні цінності ТОВ «Боненкамп», в т.ч. з урахуванням пояснень у цьому акті директора відповідача (позивача за зустрічним позовом) про знищення пожежею, зокрема, договорів, первинної документації, печаток, стелажів тощо, то суд зазначає, що відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України в такому разі більш вірогідним є і факт знищення поряд з іншими первинними документами і оригіналу товарно-транспортної накладної №Р1369 від 23.02.2022 під час такої пожежі. При цьому факт оформлення товарно-транспортної накладної №Р1369 від 23.02.2022 в оригіналі підтверджується наявними у справі доказами, як зазначено вище, відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, а тому відсутні підстави вважати, що товарно-транспортної накладної №Р1369 від 23.02.2022 не існувало чи що вона є підробкою.
Посилання позивача на те, що наданий відповідачем протокол огляду місця події від 09.07.2022 (позивач у відзиві на зустрічний позов зазначає про протокол огляду місця події від 03.04.2022 однак насправді цей протокол датований 09.07.2022) є недопустимим доказом, оскільки огляд причепу за цим протоколом був проведений без ухвали слідчого судді про дозвіл на обшук транспортного засобу, наявність якої вимагається в такому випадку відповідно до ст. 235 Кримінального процесуального кодексу України, суд також відхиляє, враховуючи наступне. По-перше, суд відмічає, що в певних випадках огляд (обшук) транспортного засобу може проводитись без ухвали слідчого судді про дозвіл на обшук транспортного засобу, а саме за наявності дозволу власника транспортного засобу, при цьому відповідно до обставин даної справи відсутні підстави вважати, щоб ОСОБА_3 такий дозвіл не надавала, беручи до уваги, що протокол огляду місця події від 09.07.2022 був складений за її участю і які-небудь її заперечення як власника транспортного засобу з приводу огляду причепу протокол не містить. По-друге, суд відмічає, що в предмет розгляду господарського спору не входить судовий контроль за досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні, в той час як відповідно до ст.91 Господарського процесуального кодексу України письмові докази, тобто документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, є одним із засобів доказування при вирішенні господарського спору. Недопустимі докази це докази, які отримані внаслідок порушення закону або докази, які не можуть підтверджувати ті обставини, які в силу приписів законодавства мають підтверджуватись лише певними засобами доказування. При цьому тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ (п.24 постанови Верховного Суду 31.05.2022 у справі №904/3242/18). Оскільки позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) очевидної недопустимості доказу не доведено, то відсутні підстави вважати такий доказ недопустимим.
З цих самих підстав суд відхиляє також доводи позивача про те, що інші матеріали кримінального провадження, на які посилається відповідач у зустрічному позові, не є доказами у господарському спорі. Суд з цього приводу зазначає, що матеріали кримінального провадження як письмові докази відповідно до ст.91 Господарського процесуального кодексу України можуть оцінюватись судом разом з іншими доказами по справі для встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, відповідно до стандарту «вірогідності доказів», передбаченого ст. 79 Господарського процесуального кодексу України.
Посилання позивача (відповідача за зустрічним позовом) на те, що покази свідка ОСОБА_3 у кримінальному провадженні про укладення між нею як перевізником та позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) як замовником перевезення договору на перевезення вантажу, не є належним та допустимим доказом у господарському спорі в питанні встановлення укладення або не укладання такого договору, в т.ч. з урахуванням того, що сам цей договір на перевезення вантажу 23.02.2022, про наявність якого стверджувала ОСОБА_3 у своїх показах, суду не наданий, суд вважає такими, що не мають значення для правильного вирішення спору. Як влучно пояснив сам позивач (відповідач за зустрічним позовом) в процесі розгляду справи, сучасні інформаційні технології дозволяють дистанційно замовляти послуги з перевезення через різного роду онлайн-платформи, тобто шляхом електронної переписки замовника з потенційним перевізником, що не передбачає очний контакт замовника (його представника) з перевізником (його представником) та далеко не завжди супроводжується перевіркою надійності такого перевізника та завчасним оформленням документів у письмовій формі за підписами сторін. Тобто замовлення перевезення здійснюється дистанційно на власний ризик замовника та перевізника, і ризики, які випливають з цього, є для них прийнятними, оскільки цей дистанційний метод має також і свої переваги. У зв`язку з цим посилання позивача (відповідача за зустрічним позовом) на відсутність у нього оформленої угоди з ФОП Каташинською Л.В., рівно як і на недопустимість показів Каташинською Л.В. про факт укладення між нею як перевізником та позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) такої угоди на перевезення 23.02.2023, не має істотного значення для розгляду зустрічного позову, оскільки наявність або відсутність належним чином оформленої угоди між ФОП Каташинською Л.В. та позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) на перевезення вантажу 23.02.2023, не впливає на правовідносини позивача (відповідача за зустрічним позовом) та відповідача (позивача за зустрічним позовом) за Договором №БН/ЄА 07.10.2021.4 у випадку залучення позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) ФОП Каташинської Л.В. як перевізника до перевезення вантажу відповідача (позивача за зустрічним позовом) навіть без оформлення письмової угоди між ФОП Каташинською Л.В. та позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) на перевезення вантажу.
Таким чином, суд відхиляє заперечення позивача (відповідача за зустрічним позовом) про його непричетність до організації перевезення 23.02.2022 за товарно-транспортною накладною №Р1369 від 23.02.2022 за маршрутом Київська обл., с.Стоянка Херсонська обл., с.Новорайськ, враховуючи, що наявні в матеріалах справи докази з достатньою вірогідністю свідчать про те, що позивач (відповідач за зустрічним позовом) підтвердив заявку про організацію перевезення 23.02.2022 за маршрутом Київська обл., с.Стоянка Херсонська обл., с.Новорайськ, та почав її виконувати, у т.ч. залучив перевізника, який прийняв товар (вантаж) у відповідача (позивача за зустрічним позовом) відповідно до товарно-транспортної накладної №Р1369 від 23.02.2022.
Суд при цьому зауважує, що позиція позивача (відповідача за зустрічним позовом) у спорі, який заперечує свою причетність до організації перевезення 23.02.2022 за товарно-транспортною накладною №Р1369 від 23.02.2022 за маршрутом Київська обл., с.Стоянка Херсонська обл., с.Новорайськ, є недобросовісною поведінкою позивача (відповідача за зустрічним позовом), яка полягає в тому, що позивач визнає факт прийняття до виконання за Договором №БН/ЄА 07.10.2021.4 від 07.10.2021 заявок на перевезення, які завершились успішним виконанням, та не визнає факт прийняття до виконання заявки на перевезення 23.02.2022 за товарно-транспортною накладною №Р1369 від 23.02.2022 за маршрутом Київська обл., с.Стоянка Херсонська обл., с.Новорайськ, яке успішним виконанням не завершилось, у зв`язку з чим у позивача (відповідача за зустрічним позовом) виник ризик притягнення до відповідальності за незбереження вантажу. Тобто ця поведінка позивача (відповідача за зустрічним позовом) спрямована на звільнення його від ризику у зв`язку з неналежним виконанням перевезення за товарно-транспортною накладною №Р1369 від 23.02.2022 за маршрутом Київська обл., с.Стоянка Херсонська обл., с.Новорайськ.
Як вказував при цьому Верховний Суд (постанова від 15.05.2019 у справі №917/803/18, постанова від 31.03.2021 у справі №923/875/19), цивільне законодавство ґрунтується на принципі добросовісності учасників цивільних правовідносин при здійсненні цивільних прав і виконання обов`язків. Особа не може отримувати переваги від недобросовісної поведінки.
Так, принцип добросовісності це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків.
Зазначений принцип лежить в основі доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
Таким чином, суд вважає доведеними обставини того, що позивач (відповідач за зустрічним позовом) до 23.02.2022 підтвердив відповідачу (позивачу за зустрічним позовом) заявку про організацію перевезення 23.02.2022 за маршрутом Київська обл., с.Стоянка Херсонська обл., с.Новорайськ, та приступив до її виконання, а саме залучив перевізника, який прийняв товар (вантаж) у відповідача (позивача за зустрічним позовом) відповідно до товарно-транспортної накладної №Р1369 від 23.02.2022 та розпочав перевезення цього вантажу до пункту призначення.
Суд при цьому також вважає встановленою обставину того, що 24.02.2022 почалось широкомасштабне вторгнення (збройна агресія) РФ проти України, яке супроводжувалось в тому числі бойовими діями та частковою окупацією Херсонської області з 24.02.2022, що є загальновідомою обставиною, яка не потребує доказування відповідно до ч.3 ст.75 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому відповідно до переліку тимчасово окупованих РФ територій України (розділ ІІ наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 із змінами та доповненнями) місто Берислав (адміністративний центр Бериславського району, в якому розташоване с.Новорайськ Херсонської області) перебувало під окупацією вже з 09.03.2022 по 11.11.2022, а саме село Новорайськ Херсонської області (пункт призначення вантажу відповідно до товарно-транспортної накладної №Р1369 від 23.02.2022) перебувало під окупацією з 09.04.2022 по 11.11.2022.
Матеріалами справи, зокрема листом ТОВ «ЮТС-Агропродукт» вих.№74 від 17.01.2023 та іншими доказами у справі, підтверджується та сторонами зворотного не доведено, що фактично перевезення вантажу відповідно до товарно-транспортної накладної №Р1369 від 23.02.2022 до с.Новорайська Херсонської області не було виконано, оскільки водій ОСОБА_1 , розпочавши 23.02.2022 перевезення вантажу з с.Стоянка Київської області, 24.02.2022, після початку широкомасштабного вторгнення РФ проти України, залишив автомобіль разом з вантажем в м.Новий Буг Миколаївської області, не доїхавши таким чином до кінцевого пункту до села Новорайська Херсонської області.
Із наданих сторонами доказів неможливо достовірно визначити, чи існували об`єктивні перешкоди у водія ОСОБА_1 для завершення 24.02.2022 або після цієї дати перевезення вантажу до с. Новорайська Херсонської області, зокрема чи був готовий вантажоодержувач після початку широкомасштабного вторгнення РФ проти України 24.02.2022, яке почалось в т.ч. з вторгнення окупаційних військ до Херсонської області, прийняти вантаж від перевізника в таких умовах.
Однак, враховуючи, що відповідно до переліку тимчасово окупованих РФ територій України (розділ ІІ наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 із змінами та доповненнями) місто Берислав вважається тимчасово окупованим з 09.03.2022 по 11.11.2022, а село Новорайськ Херсонської області вважається тимчасово окупованим з 09.04.2022 по 11.11.2022, то суд приходить до висновку про те, що в будь-якому разі не пізніше 09.04.2022 здійснення (завершення) перевезення вантажу відповідно до товарно-транспортної накладної №Р1369 від 23.02.2022 стало фактично неможливим внаслідок тимчасової окупації території безпосередньо села Новорайська Херсонської області.
Факт неможливості здійснення (завершення здійснення) перевезення до с. Новорайська Херсонської області після 09.04.2022 підтверджується також поведінкою відповідача (позивача за зустрічним позовом), який у додаткових поясненнях стверджував, що в подальшому він неодноразово звертався до водія з проханням перевезти товар з м.Новий Буг в село Білогородку Київської області на склад відповідача (позивача за зустрічним позовом), що також вказує на те, що доставка вантажу до села Новорайська Херсонської області в подальшому стала неможливою.
Частиною 1 ст.607 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.
У зв`язку з цим суд приходить до висновку про те, що в періоді між 24.02.2022 та до 09.04.2022 мало місце прострочення у виконанні перевезення вантажу, яке здійснювалось з 23.02.2022 за товарно-транспортною накладною №Р1369 від 23.02.2022 за маршрутом Київська обл., с.Стоянка Херсонська обл., с.Новорайськ та за звичайних умов могло бути завершене 24.02.2022. При цьому суд у межах даної справи не досліджує обставини того, хто саме несе відповідальність за прострочення у виконанні перевезення та чи не має обставин, які виключають відповідальність за прострочення доставки вантажу, оскільки зустрічний позов заявлений не з підстав прострочення виконання перевезення, а з підстав того, що, як зазначає відповідач (позивач за зустрічни позовом) позивач (відповідач за зустрічним позовом) як експедитор є відповідальним за втрату вантажу.
Також суд відповідно до ч.1 ст.607 Цивільного кодексу України приходить до висновку про те, що не пізніше 09.04.2022 зобов`язання позивача (відповідача за зустрічним позовом) як експедитора щодо забезпечення перевезення вантажу, яке здійснювалось з 23.02.2022 за товарно-транспортною накладною №Р1369 від 23.02.2022 за маршрутом Київська обл., с.Стоянка Херсонська обл., с.Новорайськ, припинилось внаслідок неможливості його виконання в подальшому у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін спору не відповідає, а саме тимчасовою окупацією села Новорайська, який був пунктом призначення вантажу.
Матеріалами справи, а саме товарно-транспортною накладною №44 від 04.07.2022 підтверджується та сторонами зворотного не доведено, що в подальшому, а саме 04-05.07.2022 водій ОСОБА_1 перемістив автомобіль разом з вантажем з м.Нового Бугу до м.Кривогу Рогу, де представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) разом з ФОП Каташинською Л.В. провели огляд вантажу.
Відповідач (позивач за зустрічним позовом) при цьому стверджує, що 07.07.2022 в м.Кривому Розі ним разом з ФОП Каташинською Л.В. під час огляду вантажу було виявлено нестачу частини вантажу (товару), проте ніяких доказів з приводу виявлення 07.07.2022 нестачі частини вантажу (товару) відповідач (позивач за зустрічним позовом) суду не надав, а інша сторона позивач (відповідач за зустрічним позовом) обставину виявлення 07.07.2022 нестачі товару не визнає, у зв`язку з чим відповідно до принципу змагальності ст.13 Господарського процесуального кодексу України суд не може вважати достовірно встановленою обставину про те, що 07.07.2022 було виявлено нестачу частини вантажу.
В подальшому, як випливає з позиції відповідача (позивача за зустрічним позовом) у справі, відповідач (позивач за зустрічним позовом) домовився з ФОП Каташинською Л.В. про те, що ФОП Каташинська Л.В. як перевізник виконає перевезення вантажу (товару) на належному їй автомобілі DAF НОМЕР_2 з причепом НОМЕР_3 до села Білогородка.
На виконання цієї домовленості між відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) та ФОП Каташинською Л.В. 09.07.2022 автомобіль DAF AI 2364 CВ з причепом НОМЕР_3 прибув до села Білогородка Бучанського району Київської області, де 09.07.2022 тимчасово виконуючим обов`язки начальника СВ Обухівського РУП проведено огляд місця події, про що складено протокол огляду місця події від 09.07.2022, з якого вбачається, що частина шин, а саме 16 штук шин з тих, які були перераховані в товарно-транспортній накладній №Р1369 від 23.02.2022 (28 штук шин), на момент проведення огляду місця події 09.07.2022 в с.Білогородка Київської області містяться в причепі НОМЕР_4 до автомобіля DAF НОМЕР_1 , а інші 12 штук шин не виявлено.
Постановою від 30.07.2022 заступника начальника слідчого відділу Обухівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області Кашпур А.С. кримінальне провадження №12022116230000305, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 06.07.2022 за ознаками ч.2 ст.190 КК України та в межах якого складався протокол огляду місця події від 09.07.2022, закрито у зв`язку з відсутністю складу злочину. Зазначена постанова від 30.07.2022 про закриття кримінального провадження потерпілим (відповідачем/позивачем за зустрічним позовом) не оскаржувалась.
Надаючи правову оцінку зустрічним позовним вимогам та наданим відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) доказам, суд при цьому відмічає, що поведінка самого відповідача (позивача за зустрічним позовом) не була послідовною, в т.ч. в питанні оформлення первинних документів, пов`язаних із фіксацією руху товарно-матеріальних цінностей відповідача (позивача за зустрічним позовом), що також сприяло створенню невизначеності та виникненню спору, а саме:
1. укладаючи Договір №БН/ЄА 07.10.2021.4 від 07.10.2021, відповідач як замовник відповідно до тексту п.2.1.1 та п.7.5. цього Договору погодився надавати позивачу як виконавцю Заявки на перевезення із зазначенням в них необхідної інформації та проставленням відбитку печатки, надалі - Заявка. Така Заявка після її підтвердження виконавцем (позивачем) за умовами Договору ставала невід`ємною частиною Договору (пункт 1.4 Договору). При цьому відповідно до п.2.1.2 Договору відповідач повинен був забезпечити, що завантаження транспортного засобу відбувалось відповідно до такої Заявки. Проте, в реальності, як встановлено під час розгляду справи, сторони використовували переписку у вигляді листування у Вайбері, внаслідок цього відповідач (позивач за зустрічним позовом) не зміг надати суду, після виникнення між сторонами спору, Заявку на підтвердження погодження між сторонами усіх умов надання транспортно-експедиторських послуг, оформлення якої було передбачено цим Договором;
2. в пункті 1.2 Договору сторони передбачили, що його виконавець може виступати від імені замовника або здійснювати перевезення власним транспортом. Із цього вбачається, що перевізником, якому відповідач (позивач за зустрічним позовом) на підставі Договору довіряв свій вантаж для перевезення, могла стати як третя особа, залучена виконавцем, так і безпосередньо сам виконавець (позивач/відповідач за зустрічним позовом). Відповідно до практики, яка виникла між сторонами, товарно-транспортні накладні оформлялись в момент завантаження автомобіля за підписом водія автомобіля та представника замовника (відповідача/позивача за зустрічним позовом) та не містили окремого підпису та печатки виконавця (позивача/відповідача за зустрічним позовом), при цьому водій (який міг не бути водієм виконавця-позивача, а був водієм третьої особи) та представник замовника- відповідача у графі «автомобільний перевізник» товарно-транспортної накладної перевізником вказували саме ТОВ ЄА Логістик (позивача), і водій підписував товарно-транспортну накладну в якості «водія/експедитора», хоча, за відсутності належним чином оформленої Заявки та/або інших документів, не могло бути впевненості в тому, що водій був уповноважений підписувати товарно-транспортну накладну від імені ТОВ ЄА Логістик саме в якості перевізника та/або експедитора;
3. оформлюючи 23.02.2022 виконання спірного перевезення шин за маршрутом Київська обл., с.Стоянка Херсонська обл., Бериславський р-н, с.Новорайськ, відповідач (позивач за зустрічним позовом) склав одночасно також видаткову накладну №1369 від 15.02.2022, відповідно до якої відповідач (позивач за зустрічним позовом) є постачальником шин, а ТОВ «ЮТС-Агроподукт» є покупцем шин, та підписав цю видаткову накладну №1369 від 15.02.2022 у Мороза В.О. про отримання останнім товару. Під час розгляду справи відповідач (позивач за зустрічним позовом) пояснив, що оформлена видаткова накладна №1369 від 15.02.2022 є складським документом і не свідчить про фактичну передачу товару від відповідача (позивача за зустрічним позовом) як постачальника до ТОВ «ЮТС-Агроподукт» як покупця, оскільки Мороз В.О. при підписанні цієї видаткової накладної не діяв від імені покупця ТОВ «ЮТС-Агропродукт». Суд з цього приводу відмічає, що оформлення видаткової накладної №1369 від 15.02.2022 в такому разі не можна вважати розумним, враховуючи, що в тексті накладної зазначалося, що отримувачем (покупцем товару) є ТОВ «ЮТС-Агроподукт» і що вона складена 15.02.2022, а по факту накладна підписана 23.02.2022 та водієм Морозом В.О., який не є представником ТОВ «ЮТС-Агропродукт», уповноваженим на отримання товару від імені покупця. Тобто неясно, яку господарську операцію в такому випадку підтверджує видаткова накладна №1369 від 15.02.2022. Водночас, наведене може вказувати на неналежне оформлення відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) первинних документів, пов`язаних із рухом матеріальних цінностей самого відповідача;
4. в п.1.1 Договору сторони передбачили можливість його застосування як для організації перевезень в міжнародному сполученні (коли оформлюється міжнародна транспортна накладна CMR та вантажна митна декларація МД), так і для організації внутрішніх міжміських перевезень (що не вимагають оформлення CMR та МД), в той час як текст пункту 2.2.9 Договору, на який посилається відповідач (позивач за зустрічним позовом) як на підставу зустрічного позову, буквально сформульований таким чином, що виконавець зобов`язаний «нести матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення і до моменту вручення його вантажоодержувачу згідно МД та CMR», при цьому відповідно до обставин даної справи перевезення здійснювалось у внутрішньому сполученні без оформлення МД та CMR, тобто формулювання пункту 2.2.9 Договору не є чітким для випадків перевезень у внутрішньому сполученні. Наведений недолік у вигляді нечіткості формулювання тексту пункту 2.2.9 Договору не є підставою для відмови судом у задоволенні зустрічного позову, враховуючи, що між сторонами немає спору з приводу тлумачення пункту 2.2.9 Договору, однак суд відмічає при цьому нечіткість формулювання пункту 2.2.9, яка є упущенням з боку в тому числі і самого відповідача (позивача за зустрічним позовом), який підписав Договір з нечітким формулюванням;
5. в п.6.1 Договору «Вирішення спорів» сторони визначили, що всі спори, які виникають в процесі виконання умов даного Договору, вирішуються сторонами шляхом переговорів та направлення претензій, згідно діючого законодавства. Однак при цьому сторони в Договорі не конкретизували порядок пред`явлення претензій замовником щодо вантажу, в тому числі і те, чи змінюється цей порядок пред`явлення претензій щодо перевезення вантажу в залежності від того, чи виконавець за Договором виступав від імені замовника чи здійснював перевезення власним транспортом, враховуючи, що в пункті 1.2 Договору сторони передбачили, що виконавець може як виступати від імені замовника, так і здійснювати перевезення власним транспортом, що вказує на те, що виконавець за Договором може діяти як експедитор або як безпосередній перевізник;
6. в п.6.1 Договору «Вирішення спорів» сторони передбачили претензійний порядок врегулювання спору, однак відповідач (позивач за зустрічним позов) вказаного претензійного порядку врегулювання спору між сторонами не дотримався, а саме у поданому зустрічному позові вказав, що заходи досудового врегулювання спору він не здійснював;
7. зазначивши у поданому зустрічному позові, що він заходи досудового врегулювання спору не здійснював, відповідач (позивач за зустрічним позовом) в подальшому у відповіді на відзив на зустрічний позов та додаткових поясненнях тим не менш стверджував, що він перед пред`явленням зустрічного позову в телефонному режимі та/або засобами електронної пошти намагався врегулювати ситуацію з директором позивача (відповідача за зустрічним позовом), однак це не було успішним. В тому числі відповідач (позивач за зустрічним позовом) стверджував про отримання пропозиції від директора позивача (відповідача за зустрічним позовом) про підписання «угоди про прощення боргу» в рамках досудового врегулювання, однак така угода не була підписана.
Суд з цього приводу відмічає, що само по собі ведення відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) переговорів з позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) про врегулювання спірної ситуації, за відсутності підписаної між сторонами угоди про врегулювання та/або письмової претензії відповідача позивачу, не вказує на те, що відповідач (позивач за зустрічним позовом) дотримався претензійного порядку врегулювання спору між сторонами, передбаченого п.6.1 Договору, а сам факт ведення переговорів не має доказового значення для встановлення обставин, що мають значення для вирішення зустрічного позову;
8. підписуючи Договір, в п.7.15 Договору сторони визначили, що виконавець несе відповідальність за вантаж у розмірі вартості, зазначеної в супровідних документах і в межах, передбачених законодавством (в т.ч. міжнародних) для перевізників відповідного виду транспорту лімітів відповідальності, але не менше вартості вантажу, зазначеної в супровідних документах. Будь-який випадок втрати або пошкодження вантажу має бути підтверджений звітом міжнародного незалежного сюрвейера/ його агента, який має відповідну ліцензію/дозвіл.
Вимог пункту 7.15 Договору відповідач (позивач за зустрічним позовом) також не дотримався.
Таким чином, суд відмічає, що поведінка самого відповідача (позивача за зустрічним позовом) не була послідовною та в діях відповідача (позивача за зустрічним позовом) наявні ознаки недбальства при оформленні первинних документів, пов`язаних із рухом товарно-матеріальних цінностей відповідача (позивача за зустрічним позовом), що сприяло виникненню невизначеності та спору.
При цьому відповідно до ст.932 Цивільного кодексу України експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб, експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.
Тобто, відповідно до фактичних обставин даної справи, є підстави для висновку про те, що позивач (відповідач за зустрічним позовом), не будучи фактичним перевізником, а діючи як експедитор на замовлення відповідача (позивача за зустрічним позовом) для виконання 23.02.2022 спірного перевезення шин за маршрутом Київська обл., с.Стоянка Херсонська обл., с.Новорайськ, залучив перевізника ФОП Каташинську Л.В., водій якої Мороз В.О. прибув 23.02.2022 на склад відповідача (позивача за зустрічним позовом) в с. Стоянка на належному Каташинській Л.В. автомобілі DAF AI 2364 CВ з причепом НОМЕР_3 для здійснення перевезення вантажу.
Таким чином, є підстави для висновку про те, що договір на перевезення шин 23.02.2022 за маршрутом Київська обл., с.Стоянка Херсонська обл., с.Новорайськ, з ФОП Каташинською Л.В. як перевізником був укладений позивачем (відповідачем за зустрічним позовом), який діяв від імені та за рахунок відповідача (позивача за зустрічним позовом) відповідно до п.1.2 Договору №БН/ЄА 07.10.2021.4 від 07.10.2021.
Суд з цього приводу зазначає, що договір перевезення укладається з метою надання транспортних послуг по доставці довіреного перевізникові другою стороною (відправником) вантажу, пошти до пункту призначення та видачі його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві). Тобто у перевізному процесі задіяне значне коло учасників транспортування як в пункті відправлення, так і в пункті призначення вантажу, пошти.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" учасниками транспортно-експедиторської діяльності є клієнти, перевізники, експедитори, транспортні агенти, порти, залізничні станції, об`єднання та спеціалізовані підприємства залізничного, авіаційного, автомобільного, внутрішнього водного та морського транспорту, митні брокери та інші особи, що виконують роботи (надають послуги) при перевезенні вантажів.
Тому для забезпечення найбільш повного захисту прав та інтересів усіх учасників перевезення, не лише укладені учасниками перевезення договори, а й транспортне законодавство визначають порядок дій сторін у разі настання обставин, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності учасників.
Важлива роль у підтвердженні фактів пошкодження, псування, нестачі вантажу, невідповідності вантажу в натурі його найменуванню в транспортному документі відводиться комерційним актам. Комерційний акт слугує підставою для розшуку вантажу, розслідування причин псування, пошкодження, втрати вантажу, виявлення причинно-наслідкового зв`язку, а також для організації заходів щодо недопущення пошкодження (втрати) вантажів надалі. Крім того, своєчасна та належна фіксація фактів пошкодження, псування, нестачі вантажу надає можливість визначити відповідальну особу за пошкодження, псування, нестачі вантажу, враховуючи, що у перевізному процесі задіяне значне коло учасників, в числі можуть бути задіяні інші суб`єкти, відповідальні за відшкодування збитків, до яких учасники транспортування можуть заявити вимоги, в т.ч. в порядку регресу, внаслідок пошкодження, псування чи нестачі вантажу (страховик, винуватець ДТП, особа, яка пошкодила вантаж або неправомірно заволоділа ним тощо).
Зокрема, із ст. 932 Цивільного кодексу України, відповідно до якої у разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб, експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору, випливає також те, що експедитор має право в порядку регресу стягнути відповідні збитки з особи, причетної до пошкодження, псування чи нестачі вантажу (перевізника, винуватця ДТП, крадія вантажу тощо).
При цьому відповідно до п.15.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, надалі Правила перевезень, у разі зіпсуття або пошкодження вантажу, а також у разі розбіжностей між перевізником і вантажовідправником (вантажоодержувачем) обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актом, що може бути складений у паперовій або електронній формі, за формою, що наведена в додатку 4.
Відповідно до п.15.2 Правил перевезень перевізник, вантажовідправник і вантажоодержувач засвідчують в акті такі обставини:
а) невідповідність між найменуванням, масою і кількістю місць вантажу в натурі і тими даними, які зазначені у товарно-транспортній накладній;
б) порушення або відсутність пломб на кузові автомобіля або контейнері;
в) простій автомобіля у пунктах вантаження і розвантаження понад встановлені норми часу;
г) інші обставини (пошкодження упаковки, вантажу), які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності сторін.
Відповідно до п.15.3-15.6 цих Правил перевезень записи в акті засвідчуються підписами вантажовідправника (вантажоодержувача) і водія. Односторонні записи в акті як вантажовідправника (вантажоодержувача), так і водія вважаються недійсними. Жодна із сторін не має права відмовитись від підписання акта. У разі незгоди зі змістом акта кожна із сторін має право викласти в ньому свою думку в рядку "Особливі відмітки" і засвідчити її підписом. При відмові від складання акта або від внесення записів у товарно-транспортну накладну у випадках недостачі, псування або ушкодження вантажу акт складається за участю представника незацікавленої сторони. Для засвідчення складання акта на вільному місці зворотного боку товарно-транспортної накладної зазначається дата складання і про що складений акт (наприклад: "Про недостачу місць", "Про порушення пломби" та ін.).
Частиною 3 ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" встановлено, що експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, які притягнені ним до виконання договору транспортного експедирування, в тому ж порядку, як і за власні дії.
З системного аналізу вказаних норм законодавства та Договору №БН/ЄА 07.10.2021.4 від 07.10.2021 вбачається, що ними встановлена відповідальність експедитора (позивача/відповідача за зустрічним позовом) за незбереження вантажу, а також і за дії третіх осіб, які залучені ним до виконання договору транспортного експедирування, в тому ж порядку, як і за свої дії.
При цьому відповідач (позивач за зустрічним позвом) як вантажовідправник був зобов`язаний в разі наявності розбіжностей між перевізником і вантажовідправником, скласти відповідний акт про нестачу частини вантажу, однак відповідач (позивач за зустрічним позвом) такий акт не складав.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому на позивача (в даному випадку на позивача за зустрічним позовом) покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.
В той же час, відповідно до обставин справи, відповідач (позивач за зустрічним позовом) передбачений розділом 15 цих Правил перевезень акт про втрату вантажу (його частини) разом з перевізником не склав, факт втрати вантажу у порядку, передбаченому п.7.15 Договору також не підтвердив, внаслідок чого відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) не доведено наявність протиправної поведінки експедитора та наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою експедитора та залученого ним перевізника та завданими збитками.
Так, відповідно до обставин справи, відповідач (позивач за зустрічним позовом), не складаючи акт про втрату вантажу, після 07.07.2022 в подальшому самостійно вступив в правовідносини з ФОП Каташинською Л.В. щодо здійснення перевезення вантажу (товару) на належному їй автомобілі DAF НОМЕР_2 з причепом НОМЕР_3 з м.Кривого Рогу до села Білогородка та після завершення виконання цього перевезення 09.07.2022 відповідач (позивач за зустрічним позовом) звернувся до СВ Обухівського РУП для проведення огляду місця події, про що складено протокол огляду місця події від 09.07.2022, з якого вбачається, що частина шин, а саме 16 штук шин з тих, які були перераховані в товарно-транспортній накладній №Р1369 від 23.02.2022 (28 штук шин), на момент проведення огляду місця події 09.07.2022 в с.Білогородка містяться в причепі НОМЕР_4 до автомобіля DAF НОМЕР_1 , а інші 12 шин не виявлено.
При цьому, як визнає відповідач (позивач за зустрічним позовом), обставини втрати цих шин не встановлені. А із наданих самим відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) доказів не можливо встановити, чи були ці 12 шин повністю або частково втрачені під час виконання спірного перевезення шин за маршрутом Київська обл., с.Стоянка Херсонська обл., с.Новорайськ відповідно до товарно-транспортної накладної №Р1369 від 23.02.2022, чи вони були втрачені після 09.04.2022, коли зобов`язання позивача (відповідача за зустрічним позовом) як експедитора щодо забезпечення перевезення вантажу, яке здійснювалось за товарно-транспортною накладною №Р1369 від 23.02.2022, припинилось внаслідок неможливості його виконання в подальшому у зв`язку окупацією села Новорайська, чи вони були втрачені після того, як відповідач (позивач за зустрічним позовом) самостійно вступив в правовідносини перевезення з ФОП Каташинською Л.В. для перевезення вантажу до села Білогородка; та внаслідок яких саме обставин ці шини були втрачені, тобто чи є причинно-наслідковий зв`язок між протиправними діями та збитками вантажоодержувача та протиправні дії якого саме суб`єкта та коли саме мали місце.
Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків (ч.3-5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Також відповідно до ч.1 та 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри". Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, у справі №908/1879/17 від 04.03.2021.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову внаслідок його недоведеності.
Враховуючи відмову в задоволенні зустрічного позову, суд відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України не присуджує судові витрати з позивача (відповідача за зустрічним позовом) на користь відповідача (позивача за зустрічним позовом).
Керуючись ст. 2, 7, 8, 11, 13, 14, 18, 20, 73-80, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄА Логістик» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Боненкамп» про стягнення 117363,99 грн задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Боненкамп» (08114, Київська обл., Бучанський р-н, с. Стоянка, вул. 21 кілометр Житомирського шосе, код ЄДРПОУ 37757186) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄА Логістик» (02095, м. Київ, пр. Петра Григоренка, 22/20, оф.434, код ЄДРПОУ 44011303) 89400 (вісімдесят дев`ять тисяч чотириста) грн 00 коп. основного боргу, 13302 (тринадцять тисяч триста дві) грн 74 коп. пені, 1242 (одну тисячу двісті сорок дві) грн 25 коп. 3% річних, 13051 (тринадцять тисяч п`ятдесят одну) грн 67 коп інфляційних витрат та 2473 (дві тисячі чотириста сімдесят три) грн 23 коп судового збору.
3. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄА Логістик» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Боненкамп» в частині стягнення 367,33 грн інфляційних витрат відмовити.
4. В задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Боненкамп» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄА Логістик» про стягнення 365178,74 грн відмовити повністю.
Рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку, які передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 11.07.2023.
Суддя О.О. Третьякова
Суд | Господарський суд Київської області |
Дата ухвалення рішення | 04.05.2023 |
Оприлюднено | 13.07.2023 |
Номер документу | 112116930 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань перевезення, транспортного експедирування |
Господарське
Господарський суд Київської області
Третьякова О.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні