Рішення

від 08.06.2023 по справі 911/1310/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2023 р. м. Київ Справа №911/1310/22

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄА Логістик» (02095, м. Київ, пр. Петра Григоренка, 22/20, оф.434)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Боненкамп» (08114, Київська обл., Бучанський р-н, с. Стоянка, вул. 21 кілометр Житомирського шосе)

про стягнення 117363,99 грн

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Боненкамп» (08114, Київська обл., Бучанський р-н, с. Стоянка, вул. 21 кілометр Житомирського шосе)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄА Логістик» (02095, м. Київ, пр. Петра Григоренка, 22/20, оф.434)

про стягнення 365178,74 грн

Суддя Третьякова О.О.

Секретар судового засідання Капля Є.В.

Представники:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом): не з`явився

від відповідача (позивача за зустрічним позовом): Тертиця В.О

Обставини справи:

Господарським судом Київської області розглянута справа №911/1310/22 за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄА Логістик» (позивач/відповідач за зустрічним позовом) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Боненкамп» (відповідач/позивач за зустрічним позовом про стягнення 117363,99 грн та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Боненкамп» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄА Логістик» про стягнення 365178,74 грн

Рішенням Господарського суду Київської області від 04.05.2023 у справі №911/1310/22, надалі рішення у справі, первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ЄА Логістик» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Боненкамп» про стягнення 117363,99 грн задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Боненкамп» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄА Логістик» 89400,00 грн основного боргу, 13302,74 грн пені, 1242,25 грн 3% річних, 13051,67 грн інфляційних витрат та 2473,23 грн судового збору. В задоволенні первісних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю ЄА Логістик» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Боненкамп» в частині стягнення 367,33 грн інфляційних витрат відмовлено. В задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Боненкамп» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄА Логістик» про стягнення 365178,74 грн збитків відмовлено повністю.

При ухваленні рішення у справі питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи, судом вирішено не було.

08.05.2023 до Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про винесення додаткового рішення щодо розподілу витрат на правову допомогу, надалі заява про ухвалення додаткового рішення, згідно з якою останній просить стягнути на його користь з відповідача 2481,00 грн судового збору та 30000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу згідно з договором про надання правової (правничої) допомоги від 04.08.2022 №12/2022, понесених у зв`язку з розглядом судом справи №911/1310/22. До заяви позивача про ухвалення додаткового рішення додані докази надіслання її копії з додатками відповідачу.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.05.2023 судове засідання з розгляду заяви позивача про ухвалення додаткового рішення у справі призначено на 08.06.2023.

24.05.2023 до Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі позивача.

06.06.2023 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшли пояснення щодо заяви позивача про ухвалення додаткового рішення. У вказаних поясненнях відповідач заперечує повністю проти заяви позивача про ухвалення додаткового рішення, посилаючись на недобросовісну поведінку позивача, який, як стверджує відповідач, затягував розгляд справи та заперечував або спотворював факти з метою уникнення позивача від відповідальності за збитки, заподіяні втратою вантажу, відшкодування яких було предметом зустрічного позову. Також відповідач посилається на те, що заявлені позивачем витрати на правову допомогу є неспівмірними із складністю справи та обсягом виконаних робіт (наданих адвокатом послуг). З наведених підстав відповідач просить суд витрати позивача на правову допомогу покласти на самого позивача.

У судове засідання 08.06.2023 з`явився відповідач (позивач за зустрічним позовом), який підтримав свої пояснення, позивач (відповідач за зустрічним позовом) не з`явився, що не перешкоджає розгляду заяви позивача про ухвалення додаткового рішення, враховуючи наявність клопотання (заяви) позивача про розгляд справи без його участі, також беручи до уваги наявні у матеріалах справи письмові пояснення (доводи, заперечення) обох сторін з даного питання.

Розглянувши заяву позивача про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, заперечення відповідача, а також дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Статтею 221 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Відповідно до ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ст.126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №379/1418/18 та від 23.11.2020 у справі №638/7748/18.

Також, згідно з ч.5 ст.123 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (правова позиція, викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19).

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд також враховує висновок, що міститься в п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в п.5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18), відповідно до якого при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West" проти України").

Рішенням Господарського суду Київської області від 04.05.2023 у справі №911/1310/22 первісний позов задоволено частково, в задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Представництво інтересів позивача (відповідача за зустрічним позовом) у справі №911/1310/22 здійснював адвокат Коханій О.В. на підставі договору про надання правової допомоги від 04.08.2022 №12/22 (копія міститься в матеріалах справи).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано також:

- копію додаткової угоди №1 від 10.11.2022, відповідно до якої сторони збільшили гонорар адвоката до фіксованого розміру в сумі 30000,00 грн;

- копія акта приймання-передачі послуг №16 від 05.04.2023 на загальну суму 30000,00 грн;

- копію рахунку-фактури від 04.08.2022 №ОК-20 за надані послуги по наданню правової допомоги; виконавець Адвокатське бюро «Олексія Коханія», замовник (платник) ТОВ «ЄА Логістик», загальна сума до сплати згідно з рахунком-фактурою 17000,00 грн,

- копію платіжної інструкції від 18.11.2022 №138 з відміткою банку про його проведення про перерахування коштів в сумі 8000,00 грн з банківського рахунку ТОВ «ЄА Логістик» на банківський рахунок адвокатського бюро в якості оплати послуг з правової допомоги

- копію платіжної інструкції від 04.08.2022 №80 з відміткою банку про його проведення про перерахування коштів в сумі 5000,00 грн з банківського рахунку ТОВ «ЄА Логістик» на банківський рахунок адвокатського бюро в якості оплати послуг з правової допомоги.

Позивач зазначає, що загальна сума гонорару адвоката (адвокатського бюро) позивача становить 30000,00 грн, з яких позивач вже фактично сплатив адвокатському бюро 13000,00 грн.

Надаючи правову оцінку заяві позивача про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат та запереченням відповідача, суд зауважує, що питання про розподіл (стягнення) судового збору за подання первісного позову вже було вирішено судом в рішенні Господарського суду Київської області від 04.05.2023 у справі №911/1310/22, а невирішеним залишилось тільки питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу. У зв`язку з цим заява позивача про ухвалення додаткового рішення в частині розподілу (стягнення) судового збору не підлягає задоволенню.

Стосовно заявлених позивачем витрат на правову допомогу, суд відмічає, що при поданні первісного позову позивач вказав, що розмір його витрат на правову допомогу становить 5000,00 грн.

В подальшому, після подання позивачем первісного позову, відповідачем був поданий зустрічний позов.

23.12.2022 позивач (відповідача за зустрічним позовом) подав відзив на зустрічний позов.

Відповідно до п.8 ч.3 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив повинен містити в т.ч. попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

При поданні відзиву на зустрічний позов, позивач (відповідач за зустрічним позовом) не зазначав у відзиві про наявність у нього або очікування судових витрат у зв`язку із зустрічним позовом, зокрема про збільшення витрат позивача на правову допомогу у справі із розміру 5000,00 грн до суми 30000,00 грн.

При цьому суд також враховує, що при розгляді первісного позову відповідач не заперечував проти первісного позову та фактично визнав свою заборгованість перед відповідачем, відмова в задоволенні первісного позову позивача до відповідача в частині стягнення 367,33 грн інфляційних витрат пов`язана із несуттєвою помилкою в арифметичному розрахунку інфляційних втрат.

Щодо зустрічного позову, то суд відмічає, що в задоволенні зустрічного позову про стягнення збитків було відмовлено повністю, тобто у спорі щодо зустрічного позову рішення було прийнято на користь позивача (відповідача за зустрічним позовом).

Разом з тим суд також відмічає, що в задоволенні зустрічного позову було відмовлено не тому, що позивач (відповідач за зустрічним позовом) в ході розгляду справи довів суду свою правову позицію, яку він обрав у справі, про непричетність до організації спірного перевезення 23.02.2022 за товарно-транспортною накладною №Р1369 від 23.02.2022 за маршрутом Київська обл., с.Стоянка Херсонська обл., с.Новорайськ, в той час як відповідач (позивач за зустрічним позовом) в ході розгляду справи стверджував та довів суду свою правову позицію про причетність позивача (відповідача за зустрічним позовом) до організації спірного перевезення 23.02.2022, а тому що відповідач (позивач за зустрічним позовом) не зміг довести інші обставини, з якими закон пов`язує задоволення позовних вимог про стягнення збитків.

Тобто не далеко всі витрати позивача у зв`язку із його правовою позицією у спорі відповідали критерію неминучості таких витрат, враховуючи, що переважна частина доводів позивача (відповідача за зустрічним позовом) судом була відхилена, а підставою для відмови в задоволенні зустрічного позову стала недоведеність самим відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) його позовних вимог.

В будь-якому разі суд відмічає, що позивач не повідомляв у встановленому порядку про збільшення розміру витрат на професійну правничу допомогу внаслідок пред`явлення зустрічного позову.

Відповідно до ч.6 ст.129 Господарського процесуального кодексу України якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Враховуючи все вищевикладене оскільки позивач не повідомляв в попередньому (орієнтовному) розрахунку у відзиві на зустрічний позов про збільшення витрат позивача на правову допомогу у справі із розміру 5000,00 грн (який був заявлений позивачем в первісному позові) до розміру 30000,00 грн і при цьому відсутні підстави вважати, щоб позивач не міг передбачити такі витрати на час подання відзиву на зустрічний позов, а значна частина витрат позивача на його правову позицію у спорі щодо зустрічного позову не відповідала критерію неминучості, то суд на підставі ч.6 ст.129 Господарського процесуального кодексу України відмовляє позивачу у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, тобто розподілу підлягають витрати позивача у розмірі 5000,00 грн у зв`язку з первісним позовом.

Посилання відповідача на необхідність повного покладення витрат позивача на правову допомогу у справі на самого позивача суд відхиляє, оскільки, як було встановлено при розгляді справи, первісний позов позивача до відповідач був обґрунтований та був задоволений судом, тобто спір за первісним позовом виник внаслідок неправильних дій самого відповідача, а не позивача.

Таким чином, розподілу підлягають витрати позивача на правову допомогу у сумі 5000,00 грн у зв`язку з первісним позовом, що є обґрунтованим розміром цих витрат.

Відповідно до ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, витрати позивача на правову допомогу в сумі 5000,00 грн підлягають відшкодуванню відповідачем пропорційно розміру задоволених первісних позовних вимог, а саме в сумі 4984,35 грн (89400+13302,74+1242,25+13051,67=(116996,66:117363,99 х 5000=4984,35).

На підставі наведеного, суд вважає, що заява позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення на його користь з відповідача 2481,00 грн судового збору та 30000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу у справі 911/1310/22 підлягає частковому задоволенню, а саме в частині стягнення 4984,35 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат позивача на професійну правничу допомогу шляхом стягнення з відповідача на користь позивача документально підтверджених та обґрунтованих витрат в розмірі 4984,35 грн.

Керуючись ст.ст.2, 3, 7, 11, 13-16, 73-80, 123, 124, 126, 129, 221, 233, 236-238, 240-241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄА Логістик» про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі №911/1310/22 (вх.суду №3604 від 08.05.2023) задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Боненкамп» (08114, Київська обл., Бучанський р-н, с. Стоянка, вул. 21 кілометр Житомирського шосе, код ЄДРПОУ 37757186) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄА Логістик» (02095, м. Київ, пр. Петра Григоренка, 22/20, оф.434, код ЄДРПОУ 44011303) 4984 (чотири тисячі дев`ятсот вісімдесят чотири) грн 35 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили у строк та порядку, які передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 11.07.2023.

Суддя О.О. Третьякова