Постанова

від 23.01.2024 по справі 911/1310/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2024 р. Справа № 911/1310/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Демидової А.М.

суддів: Євсікова О.О.

Ходаківської І.П.

за участю секретаря судового засідання: Котенка О.О.

за участю представників учасників справи:

від позивача за первісним позовом

(відповідача за зустрічним позовом): не вийшов на зв`язок у режимі відеоконференції

від відповідача за первісним позовом

(позивача за зустрічним позовом): Тертиця В.О., Ніколайчук Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Боненкамп"

на рішення Господарського суду Київської області від 04.05.2023 (повний текст рішення складено та підписано 11.07.2023) (суддя Третьякова О.О.)

та на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 08.06.2023 (повний текст додаткового рішення складено та підписано 11.07.2023) (суддя Третьякова О.О.)

у справі № 911/1310/22 Господарського суду Київської області

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄА Логістик"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Боненкамп"

про стягнення 117 363,99 грн

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Боненкамп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄА Логістик"

про стягнення 365 178,74 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄА Логістик"

У серпні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄА Логістик" (далі - ТОВ "ЄА Логістик", позивач за первісним позовом) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Боненкамп" (далі - ТОВ "Боненкамп", відповідач за первісним позовом) про стягнення 117 363,99 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач за первісним позовом послався на те, що між ним як виконавцем та відповідачем за первісним позовом як замовником укладено договір № БН/ЄА 07.10.2021.4 від 07.10.2021 про надання транспортно-експедиторських послуг при перевезеннях вантажів автомобільним транспортом (далі - Договір), на виконання якого ТОВ "ЄА Логістик" надало ТОВ "Боненкамп" послуги з перевезення на загальну суму 89 400,00 грн, проте ТОВ "Боненкамп" у порушення умов Договору надані послуги в установлений строк не оплатило. З наведених підстав позивачем за первісним позовом заявлені вимоги про стягнення з відповідача за первісним позовом 89 400,00 грн основного боргу, 13 302,74 грн пені, 1 242,25 грн 3 % річних та 13 419,00 грн інфляційних втрат.

Короткий зміст і підстави позовних вимог ТОВ "Боненкамп"

03.10.2022 до Господарського суду Київської області від ТОВ "Боненкамп" (позивач за зустрічним позовом) надійшла зустрічна позовна заява до ТОВ "ЄА Логістик" (відповідач за зустрічним позовом) про стягнення 365 178,74 грн збитків, завданих втратою вантажу при перевезенні.

Обґрунтовуючи зустрічний позов, позивач за зустрічним позовом послався на те, що на підставі договору № БН/ЄА 07.10.2021.4 від 07.10.2021 він як замовник залучив відповідача за зустрічним позовом як виконавця для організації перевезення товару за маршрутом: Київська обл., с. Стоянка - Херсонська обл., Бериславський р-н, с. Новорайськ. У зв`язку із цим, 23.02.2022 відповідно до товарно-транспортної накладної № Р1369 від 23.02.2022 ТОВ "Боненкамп" передало товар (вантаж) для перевезення залученому позивачем водію перевізника, однак під час виконання перевезення водій перевізника з невідомих ТОВ "Боненкамп" причин не доїхав до пункту призначення, товар (вантаж) вантажоодержувачу не вручив, а залишив автомобіль разом із вантажем у смт Новий Буг Миколаївської області. У подальшому 06.07.2022 за зверненням ТОВ "Боненкамп" було відкрито кримінальне провадження, матеріали якого свідчать, що частина товару (вантажу), який позивач за зустрічним позовом передав 23.02.2022 для перевезення, була втрачена за нез`ясованих обставин. Інша частина товару (вантажу) була повернута відповідачу за зустрічним позовом.

При цьому, позивач за зустрічним позовом вказав, оригінали Договору та товарно-транспортної накладної № Р1369 від 23.02.2022, копії яких додано до зустрічної позовної заяви, були втрачені внаслідок пожежі за місцем діяльності ТОВ "Боненкамп", про що складено акт про пожежу від 05.05.2022.

Посилаючись на те, що за умовами п. 2.2.9 Договору ТОВ "ЄА Логістик" взяло не себе зобов`язання нести матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення до моменту вручення вантажоодержувачу, ТОВ "Боненкамп" заявлені зустрічні позовні вимоги до ТОВ "ЄА Логістик" про стягнення 365 178,74 грн збитків, завданих втратою вантажу при перевезенні.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.10.2022 зустрічну позовну заяву ТОВ "Боненкамп" до ТОВ "ЄА Логістик" про стягнення 365 178,74 грн прийнято до спільного розгляду з первісним позовом у справі № 911/1310/22.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 04.05.2023 у справі № 911/1310/22 позов ТОВ "ЄА Логістик" до ТОВ "Боненкамп" про стягнення 117 363,99 грн задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Боненкамп" на користь ТОВ "ЄА Логістик" 89 400,00 грн основного боргу, 13 302,74 грн пені, 1 242,25 грн 3 % річних, 13 051,67 грн інфляційних витрат та 2 473,23 грн судового збору. У задоволенні позовних вимог ТОВ "ЄА Логістик" до ТОВ "Боненкамп" в частині стягнення 367,33 грн інфляційних втрат відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ТОВ "Боненкамп" до ТОВ "ЄА Логістик" про стягнення 365 178,74 грн відмовлено повністю.

Задовольняючи частково первісний позов, місцевий господарський суд виходив із того, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджуються факти погодження між ТОВ "ЄА Логістик" та ТОВ "Боненкамп" заявок на надання транспортно-експедиторських послуг та факти надання таких транспортно-експедиторських послуг позивачем відповідачу у межах заявлених первісних вимог, тоді як рахунки ТОВ "ЄА Логістик" на оплату на загальну суму 89 400,00 грн ТОВ "Боненкамп" не були оплачені, у зв`язку із чим у ТОВ "Боненкамп" перед ТОВ "ЄА Логістик" виникла заборгованість у розмірі 89 400,00 грн, факт якої відповідачем за первісним позовом не спростовано.

Перевіривши здійснені позивачем за первісним позовом розрахунки пені та 3 % річних, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що такі розрахунки відповідають нормам законодавства, обставинам справи та є арифметично правильними, а тому підлягають задоволенню.

Разом із тим, дослідивши наданий позивачем за первісним позовом розрахунок інфляційних втрат, суд першої інстанції встановив, що зазначений розрахунок містить методологічну помилку, а правильний розрахунок суми інфляційних втрат становить 13 051,67 грн, у зв`язку із чим позовна вимога ТОВ "ЄА Логістик" про стягнення інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню, а саме в розмірі 13 051,67 грн.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, місцевий господарський суд виходив із того, що ТОВ "Боненкамп" у передбачений розділом 15 Правил перевезень акт про втрату вантажу (його частини) разом із перевізником не склало, факт втрати вантажу у порядку, передбаченому п. 7.15 Договору також не підтвердило, а отже, позивачем за зустрічним позовом не доведено протиправної поведінки експедитора та наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою експедитора і залученого ним перевізника та завданими збитками.

При цьому, за висновками суду першої інстанції, з наданих ТОВ "Боненкамп" доказів не можливо встановити, чи був вантаж частково втрачений під час виконання спірного перевезення, чи він був втрачений після 09.04.2022, коли зобов`язання відповідача за зустрічним позовом як експедитора щодо забезпечення перевезення вантажу припинилось внаслідок неможливості його виконання в подальшому у зв`язку з окупацією с. Новорайська, чи він був втрачений після того, як позивач за зустрічним позовом самостійно вступив у правовідносини з перевезення з перевізником - ФОП ОСОБА_3. для перевезення вантажу до с. Білогородка, та внаслідок яких саме обставин цей вантаж був частково втрачений, тобто чи є причинно-наслідковий зв`язок між протиправними діями та збитками вантажоодержувача, та протиправні дії якого саме суб`єкта та коли саме мали місце.

Короткий зміст заяви ТОВ "ЄА Логістик" про ухвалення додаткового рішення

07.05.2023 ТОВ "ЄА Логістик" звернулося до Господарського суду Київської області із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просило стягнути з ТОВ "Боненкамп" на користь ТОВ "ЄА Логістик" понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 481,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 30 000,00 грн.

Короткий зміст додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 08.06.2023 у справі № 911/1310/22 заяву ТОВ "ЄА Логістик" про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі № 911/1310/22 (вх. суду № 3604 від 08.05.2023) задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Боненкамп" на користь ТОВ "ЄА Логістик" 4 984,35 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Задовольняючи частково вказану заяву, місцевий господарський суд виходив із того, що питання про розподіл (стягнення) судового збору за подання первісного позову вже було вирішено судом у рішенні Господарського суду Київської області від 04.05.2023 у справі № 911/1310/22, а невирішеним залишилось тільки питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу. У зв`язку із цим, заява ТОВ "ЄА Логістик" про ухвалення додаткового рішення в частині розподілу (стягнення) судового збору не підлягає задоволенню.

Стосовно заявлених ТОВ "ЄА Логістик" витрат на правову допомогу, суд першої інстанції зазначив, що при поданні первісного позову позивачем було вказано, що розмір його витрат на правову допомогу становить 5 000,00 грн. У подальшому, після подання позивачем первісного позову, відповідачем був поданий зустрічний позов. Оскільки ТОВ "ЄА Логістик" не повідомляло в попередньому (орієнтовному) розрахунку у відзиві на зустрічний позов про збільшення його витрат на правову допомогу у справі із розміру 5 000,00 грн (який був заявлений у первісному позові) до розміру 30 000,00 грн, і при цьому відсутні підстави вважати, щоб ТОВ "ЄА Логістик" не могло передбачити такі витрати на час подання відзиву на зустрічний позов, а значна частина витрат ТОВ "ЄА Логістик" на його правову позицію у спорі щодо зустрічного позову не відповідала критерію неминучості, місцевий господарський суд на підставі ч. 6 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) дійшов висновку про відмову ТОВ "ЄА Логістик" у відшкодуванні судових витрат у частині такого перевищення. Тобто, за висновком суду першої інстанції, розподілу підлягають витрати ТОВ "ЄА Логістик" у розмірі 5 000,00 грн у зв`язку з первісним позовом.

З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що витрати ТОВ "ЄА Логістик" на правову допомогу в сумі 5 000,00 грн підлягають відшкодуванню ТОВ "Боненкамп" пропорційно розміру задоволених первісних позовних вимог, а саме в сумі 4 984,35 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із вказаними рішенням та додатковим рішенням, ТОВ "Боненкамп" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: рішення Господарського суду Київської області від 04.05.2023 у справі № 911/1310/22 скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким зустрічний позов ТОВ "Боненкамп" задовольнити, а в задоволенні первісного позову ТОВ "ЄА Логістик" відмовити; додаткове рішення Господарського суду Київської області від 08.06.2023 у справі № 911/1310/22 скасувати повністю, ухвалити нове додаткове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ "ЄА Логістик" про стягнення з ТОВ "Боненкамп" на користь ТОВ "ЄА Логістик" витрат на професійну юридичну допомогу відмовити.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник зазначає, зокрема, що:

- оскаржуване рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, ухваленим за неповного з`ясування обставин справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, встановленим обставинам справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права;

- судом першої інстанції були зроблені безпідставні висновки щодо того, що ТОВ "Боненкамп" під час перевезення вантажу вступало в договірні відносини з третіми особами, окрім ТОВ "ЄА Логістик", а саме перевізником ФОП ОСОБА_3., а також що зобов`язання ТОВ "ЄА Логістик" з перевезення вантажу ТОВ "Боненкамп" було припиненим 09.04.2022;

- суд першої інстанції безпідставно послався на те, що ТОВ "Боненкамп" повинно було довести протиправність поведінки ТОВ "ЄА Логістик" на наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, оскільки експедитор (перевізник) відповідає за втрату вантажу, який був прийнятий до перевезення, в розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини. Тобто наявність чи відсутність вини в даному випадку впливає на розмір відповідальності, а не на наявність чи відсутність підстав для відповідальності за втрату вантажу;

- позиція ТОВ "ЄА Логістик" під час розгляду спору в суді першої інстанції звелася до недобросовісного заперечення свої причетності до перевезення, в ході якого вантаж було втрачено, та постійних спроб введення суду в оману щодо цієї обставини;

- зважаючи на оскарження рішення суду першої інстанції, ТОВ "Боненкамп" також оскаржується додаткове рішення Господарського суду Київської області від 08.06.2023 у даній справі.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2023 (колегія суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Євсікова О.О., Ходаківської І.П.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Боненкамп" на рішення Господарського суду Київської області від 04.05.2023 у справі № 911/1310/22 та на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 08.06.2023 у справі № 911/1310/22; розгляд апеляційної скарги призначено на 05.12.2023 об 11:55; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 20.11.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 задоволено заяву ТОВ "ЄА Логістик" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 продовжено строк розгляду апеляційної скарги ТОВ "Боненкамп"; оголошено перерву у судовому засіданні до 23.01.2024 об 11:30.

Позиції учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "ЄА Логістик" проти апеляційної скарги ТОВ "Боненкамп" заперечує і просить суд залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення та додаткове рішення суду першої інстанції - без змін; стягнути з ТОВ "Боненкамп" на користь ТОВ "ЄА Логістик" понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 25 015,65 грн.

Від ТОВ "Боненкамп" до Північного апеляційного господарського суду надійшли додаткові письмові пояснення у даній справі.

23.01.2024, до початку судового засідання, до Північного апеляційного господарського суду через систему "Електронний суд" від ТОВ "ЄА Логістик" надійшла заява про розгляд справи без участі, в якій заявник просить суд судове засідання за апеляційною скаргою ТОВ "Боненкамп" у даній справі провести без участі представника ТОВ "ЄА Логістик".

Явка представників учасників справи

У судове засідання 23.01.2024 з`явились представники відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) (скаржника).

Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) на зв`язок у режимі відеоконференції 23.01.2024 не вийшов. Разом із тим, колегія суддів враховує заяву ТОВ "ЄА Логістик" про розгляд справи без участі, яка надійшла до суду 23.01.2024.

Зважаючи на викладене та враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання обов`язковою не визнавалась, а нез`явлення представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи аргументи апеляційної скарги і доказове наповнення матеріалів справи, колегія суддів вважає за можливе здійснити перегляд оскаржуваного судового акта в апеляційному порядку без участі в судовому засіданні представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом).

Представники скаржника в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали і просили суд її задовольнити.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

07.10.2021 між ТОВ "Боненкамп" (замовник) та ТОВ "ЄА Логістик" (виконавець) укладено договір № БН/ЄА 07.10.2021.4 про надання транспортно-експедиторських послуг при перевезеннях вантажів автомобільним транспортом (Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору в порядку на та умовах, визначених цим Договором, виконавець бере на себе зобов`язання організувати перевезення довіреного йому замовником вантажу в міжнародному та міжміському сполученні автомобільним транспортом, або іншим видом транспорту (далі - ТЗ) при попередньому погодженні в заявці сторонами, з місця відправлення до пункту призначення, і видати вантаж уповноваженій особі замовника (або іншій особі) на його одержання та надати інші транспортно-експедиторські послуги, а замовник, у свою чергу, зобов`язується прийняти надані послуги та сплатити за них обумовлену плату.

Згідно з п. 1.2 Договору виконавець виступає від імені, за дорученням та за рахунок замовника. Для виконання своїх зобов`язань виконавець залучає третіх осіб, підписує з ними договори або здійснює перевезення власним транспортом.

Відповідно до п. 1.3 Договору загальна ціна даного Договору визначається, виходячи із вказаного в Заявках розміру плати всіх наданих виконавцем послуг по кожному окремому перевезенню (далі - плата за перевезення), що узгоджується сторонами та сумарно становить загальну ціну Договору.

Пунктом 1.4 Договору визначено, що кожне окреме перевезення проводиться на основі Заявки, яка при погодженні сторонами є невід`ємною частиною даного Договору. У Заявці вказуються види послуг, які має виконати виконавець, та інші, при спільному погодженні сторонами, вимоги до організації перевезення і розмір плати за організацію перевезення (за надання транспортно-експедиторських послуг).

Відповідно до п. 2.1 Договору замовник зобов`язався надавати виконавцю не пізніше ніж за одну добу до дати завантаження (якщо інше не погоджено сторонами) факсимільним чи електронним зв`язком Заявку на перевезення, в якій вказується: маршрут перевезення; кількість і вид вантажу; інформація про вантаж та особливості його перевезення; додаткові вимоги до ТЗ, який буде перевозити вантаж; види додаткових послуг, які має надати виконавець; дата та адреса завантаження, назва вантажовідправника; дата та адреса розвантаження, назва вантажоодержувача та інші дані.

Згідно з підп. 2.1.2 п. 2.1 Договору кількість та вага вантажу в Заявці та ТТН/CMR має відповідати.

Також, відповідно до п. 2.1 Договору замовник зобов`язаний:

- перед завантаженням організувати надання водію товарної накладної на завантажувальний вантаж або інший документ, який її заміняє, для можливості звірки із вантажем, який завантажують (підп. 2.1.5);

- своєчасно організовувати і забезпечувати оформлення товаротранспортних накладних та інших супроводжувальних документів залежно від виду вантажу і його специфічних особливостей. Надати водієві пакет документів, що забезпечують безперешкодний проїзд до пункту розвантаження. Відповідальність по внесенню в перевізні документи назви виконавця та перевізника лежить на замовнику (підп. 2.1.7);

- забезпечити своєчасну оплату виконавцю по даному Договору (підп. 2.1.8);

- підписати акт виконаних робіт (наданих послуг) протягом трьох робочих днів після отримання вантажу вантажоодержувачем з моменту його отримання від виконавця та в цей же строк один підписаний екземпляр такого акта повернути виконавцеві (підп. 2.1.15).

Відповідно до п. 2.2 Договору виконавець зобов`язаний:

- протягом строку дії даного Договору надавати узгоджені сторонами послуги (підп. 2.2.1);

- підтверджувати Заявку замовника не пізніше ніж за 12 годин до завантаження, при цьому подати інформацію про ТЗ, який буде перевозити вантаж (підп. 2.2.2);

- при прийнятті вантажу водій ТЗ, поданого під завантаження, має право перевірити правильність записів, зроблених у вантажосупровідних документах (підп. 2.2.7);

- нести матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення і до моменту вручення його вантажоодержувачу згідно з МД та CMR (підп. 2.2.9).

Згідно з п. 7.15 Договору виконавець несе відповідальність за вантаж у розмірі вартості, зазначеної в супровідних документах, і в межах, передбачених законодавством (у т.ч. міжнародних) для перевізників відповідного виду транспорту лімітів відповідальності, але не менше вартості вантажу, зазначеної в супровідних документах. Будь-який випадок втрати або пошкодження вантажу має бути підтверджений звітом міжнародного незалежного сюрвейера/ його агента, який має відповідну ліцензію/дозвіл.

У п. 3.1 Договору сторони погодили, що оплату за послуги з організації перевезення вантажів замовник здійснює у формі 100 % оплати в день отримання вантажу вантажоодержувачем та з моменту отримання сканкопій документів від виконавця (акт надання послуг, рахунок, податкова накладна, копія ТТН/CMR) шляхом перерахування погодженої суми на поточний рахунок виконавця.

Відповідно до п. 3.3 Договору у випадку прострочення оплати виконавцю замовник виплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від неоплаченої суми за кожен день прострочення. Пеня нараховується на весь період прострочення оплати, починаючи з першого дня прострочення і закінчуючи днем повного погашення заборгованості.

У п.п. 6.1, 6.2 Договору сторони визначили, що всі спори, які виникають у процесі виконання умов даного Договору, вирішуються сторонами шляхом переговорів та направлення претензій, згідно з діючим законодавством. Якщо спір між сторонами неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку.

Відповідно до п. 7.5 Договору сторони зобов`язані підписувати і скріплювати печатками кожний лист Договору і Заявок.

Згідно з п. 7.14 Договору, Договір набирає чинності з дати підписання сторонами і діє до 31.12.2022. Якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодна із сторін не повідомить одна одну про бажання розірвати його, Договір вважається пролонгованим на тих же умовах на кожний наступний рік.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" та частиною першою статті 929 ЦК України, яка унормовується зі статтею 316 Господарського кодексу України (далі - ГК України), передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Згідно із ч. 3 ст. 929 ЦК України умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 931 ЦК України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Статтею 932 ЦК України визначено, що експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 933 ЦК України клієнт зобов`язаний надати експедиторові документи та іншу інформацію про властивості вантажу, умови його перевезення, а також інформацію, необхідну для виконання експедитором обов`язків, встановлених договором. Експедитор повинен повідомити клієнта про виявлені недоліки одержаної інформації, а в разі її неповноти - вимагати у клієнта необхідну додаткову інформацію. У разі ненадання клієнтом документів та необхідної інформації експедитор має право відкласти виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування до надання документів та інформації в повному обсязі.

Відповідальність експедитора за договором транспортного експедирування встановлена статтею 934 ЦК України, відповідно до якої за порушення обов`язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" визначено, що транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов`язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником.

Згідно зі ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" у разі залучення експедитором до виконання його зобов`язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта. Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Статтею 10 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" передбачено, що експедитор має право не приступати до виконання обов`язків за договором транспортного експедирування до отримання від клієнта всіх необхідних документів та іншої інформації щодо властивостей вантажу, умов його перевезення, а також іншої інформації, необхідної для виконання експедитором обов`язків, передбачених договором транспортного експедирування.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за невиконання або неналежне виконання обов`язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування. Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно із ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема, внесено зміни до ст. 79 ГПК України, а саме: змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд, оцінюючи фактичні обставини справи, звертаючись до балансу вірогідностей, вирішуючи спір, виходив з того, що факти, встановлені в експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 904/1017/20.

Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, наявними у матеріалах справи доказами підтверджуються факти погодження між ТОВ "ЄА Логістик" та ТОВ "Боненкамп" заявок на надання транспортно-експедиторських послуг та факти надання таких транспортно-експедиторських послуг позивачем відповідачу у межах заявлених первісних вимог, а саме:

Вартість транспортно-експедиторських послуг позивача за первісним позовом у погодженій сторонами шляхом листування у вайбері Заявці на їх надання/грнНомер та дата товарно-транспортної накладної, яка підтверджує надання транспортно- експедиторських послуг позивачем за первісним позовомНомер та дата складеного позивачем за первісним позовом акта наданих послугНомер та дата рахунку позивача за первісним позовом на оплату наданих послугВартість транспортно-експедиторських послуг позивача за первісним позовом відповідно до акта наданих послуг та рахунку на оплату/грн10 500,00№ Р1137 від 09.02.2022№ 48 від 10.02.2022№ 48 від 10.02.202210 50015 000,00№ Р1195 від 14.02.2022№ 55 від 15.02.2022№ 55 від 10.02.202215 00011 000,00№ Р1338 від 17.02.2022№ 62 від 18.02.2022№ 62 від 18.02.202211 0009 200,00№ Р1520 від 17.02.2022№ 63 від 18.02.2022№ 63 від 18.02.20229 20018 000,00№ Р1469 від 21.02.2022№ 64 від 22.02.2022№ 64 від 22.02.202218 00013 200,00№ Р1138 від 22.02.2022№ 65 від 23.02.2022№ 65 від 23.02.202213 20012 500,00№ Р1584 від 23.02.2022№ 66 від 24.02.2022№ 66 від 24.02.202212 500Всього: 89 400,00 грн Всього: 89 400,00 грнЯк встановлено судом першої інстанції та не спростовано ТОВ "Боненкамп", вказані рахунки ТОВ "ЄА Логістик" на оплату на загальну суму 89 400,00 грн не були оплачені, у зв`язку із чим у ТОВ "Боненкамп" перед ТОВ "ЄА Логістик" виникла заборгованість у розмірі 89 400,00 грн.

З огляду на викладене, оскільки ТОВ "ЄА Логістик" доведено, а ТОВ "Боненкамп" не спростовано факт заборгованості відповідача за первісним позовом у сумі 89 400,00 грн за надані позивачем за первісним позовом транспортно-експедиторські послуги, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовної вимоги за первісним позовом про стягнення 89 400,00 грн основного боргу.

Крім того, у зв`язку з несвоєчасним виконанням ТОВ "Боненкамп" своїх зобов`язань щодо оплати вартості транспортно-експедиторських послуг, позивачем за первісним позовом нараховано та заявлено до стягнення з відповідача за первісним позовом 13 302,74 грн пені (за періоди прострочення з дати настання строку оплати заборгованостей до 08.08.2022), 1 242,25 грн 3 % річних (за періоди прострочення з дати настання строку оплати заборгованостей до 06.08.2022) та 13 419,00 грн інфляційних втрат (за періоди прострочення з лютого 2022 року по червень 2022 року).

У ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У п. 3.3 Договору сторони встановили відповідальність замовника (ТОВ "Боненкамп") за прострочення оплати, а саме: у випадку прострочення оплати виконавцю, замовник виплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від неоплаченої суми за кожен день прострочення. Також, у цьому пункті Договору сторони встановили, що пеня нараховується на весь період прострочення оплати, починаючи з першого дня прострочення і закінчуючи днем повного погашення заборгованості.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснені позивачем за первісним позовом розрахунки пені та 3 % річних, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що такі розрахунки відповідають вказаним нормам законодавства, обставинам справи та є арифметично правильними, а тому вимоги в цій частині первісного позову є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом із тим, дослідивши наданий позивачем за первісним позовом розрахунок інфляційних втрат, суд апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом, що зазначений розрахунок містить методологічну помилку у вигляді помилкового застосування індексу інфляції за весь лютий 2022 року в ситуаціях, коли прострочення основного боргу в лютому 2022 року тривало менше половини календарного місяця. З урахуванням викладеного, перевіривши розрахунок інфляційних втрат, колегія суддів, погоджуючись із місцевим господарським судом, зазначає, що правильний розрахунок суми інфляційних втрат становить 13 051,67 грн.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про часткове задоволення первісних позовних вимог, а саме в частині стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом 89 400,00 грн основного боргу, 13 302,74 грн пені, 1 242,25 грн 3 % річних та 13 051,67 грн інфляційних втрат, та відмову в задоволенні первісних позовних вимог у частині стягнення 367,33 грн інфляційних витрат у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Щодо зустрічного позову ТОВ "Боненкамп"

Як встановлено місцевим господарським судом і свідчать матеріали справи, правові позиції сторін у спорі мають принципову розбіжність у питанні того, чи був залучений відповідач за зустрічним позовом до організації перевезення товару відповідно до товарно-транспортної накладної № Р1369 від 23.02.2022.

Так, позивач за зустрічним позовом в обґрунтування зустрічного позову стверджував, що на підставі договору № БН/ЄА 07.10.2021.4 від 07.10.2021 він як замовник залучив відповідача за зустрічним позовом як виконавця для організації перевезення товару 23.02.2022 за маршрутом: Київська обл., с. Стоянка - Херсонська обл., с. Новорайськ, про що складено товарно-транспортну накладну № Р1369 від 23.02.2022.

Заперечуючи проти зустрічного позову, відповідач за зустрічним позовом стверджував, що він не причетний до організації перевезення 23.02.2022 за товарно-транспортною накладною № Р1369 від 23.02.2022, про яке стверджує позивач за зустрічним позовом. При цьому, відповідач за зустрічним позовом вказував про ненадання позивачем за зустрічним позовом належних та допустимих доказів причетності ТОВ "ЄА Логістик" до організації перевезення 23.02.2022 за товарно-транспортною накладною № Р1369 від 23.02.2022.

Як правильно врахував суд першої інстанції, передбачений статтею 13 ГПК України принцип змагальності господарського судочинства надає сторонам достатні процесуальні можливості у представленні та доказуванні своєї позиції, спростуванні позиції інших учасників процесу з метою правильного вирішення спору. Цей принцип передбачає активну роль сторін як заінтересованих учасників процесу у доказуванні своєї правової позиції.

Залишаючи первісний позов без руху, суд першої інстанції в ухвалі від 12.08.2022 звертав увагу позивача, зокрема на те, що його первісна позовна заява не містить викладу обставин з посиланням на відповідні докази стосовно того, яким чином між замовником (відповідачем) та виконавцем (позивачем) погоджувались заявки на конкретні транспортно-експедиторські послуги за договором № БН/ЄА 07.10.2021.4 від 07.10.2021. Усуваючи недоліки первісної позовної заяви, позивач за первісним позовом пояснив, що заявки на конкретні транспортно-експедиторські послуги за договором № БН/ЄА 07.10.2021.4 від 07.10.2021, у тому числі вартість таких послуг, погоджувались сторонами у формі повідомлень через месенджер Вайбер. На підтвердження погодження таким чином заявок на транспортно-експедиторські послуги позивач за первісним позовом до заяви про усунення недоліків первісного позову додав скріншоти повідомлень у Вайбері з мобільного терміналу директора ТОВ "ЄА Логістик".

Проаналізувавши зазначені скріншоти, суд першої інстанції слушно звернув увагу, що у вказаному листуванні серед повідомлень ТОВ "ЄА Логістик" про підтвердження ним заявок на транспортно-експедиторські послуги міститься в тому числі повідомлення, в якому останнє підтверджує ТОВ "Боненкамп" заявку на транспортно-експедиторські послуги за маршрутом: Київська обл., с. Стоянка - Херсонська обл., с. Новорайськ, вартість послуг - 21 000,00 грн, автомобіль DAF НОМЕР_2, НОМЕР_3, водій ОСОБА_1 із зазначенням реквізитів посвідчення водія та номеру телефону водія (т. 1, а.с. 89). Це повідомлення-підтвердження ТОВ "ЄА Логістик" було направлено ним через Вайбер у періоді до 23.02.2022.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що твердження ТОВ "ЄА Логістик" про його непричетність до організації перевезення товару 23.02.2022 за маршрутом: Київська обл., с. Стоянка - Херсонська обл., с. Новорайськ, спростовується фактом підтвердження з боку ТОВ "ЄА Логістик" заявки на транспортно-експедиційні послуги за відповідним маршрутом, в якому воно повідомило ТОВ "Боненкамп" реєстраційні номери автомобіля та причепу для завантаження та перевезення товару, контактні дані водія, вартість послуг та інші відомості, якими сторони зазвичай обмінювались відповідно до усталеної між ними практики при виконанні договору № БН/ЄА 07.10.2021.4 від 07.10.2021.

При цьому, судом першої інстанції обґрунтовано відхилено посилання ТОВ "ЄА Логістик" на те, що в даному випадку таке підтвердження з його боку було лише попередньою домовленістю (намірами) про можливість організації перевезення за відповідним маршрутом, оскільки за своїм змістом дане підтвердження ТОВ "ЄА Логістик" заявки на транспортно-експедиторські послуги за маршрутом: Київська обл., с. Стоянка - Херсонська обл., с. Новорайськ аналогічне іншим підтвердженням, які ТОВ "ЄА Логістик" надавало ТОВ "Боненкамп" за договором № БН/ЄА 07.10.2021.4 від 07.10.2021 щодо інших (аналогічних) заявок на транспортно-експедиторські послуги, які були наведені в первісному позові. Тобто між сторонами в процесі виконання Договору склалась усталена практика підтвердження заявок через листування у месенжері Вайбер. Водночас, ТОВ "ЄА Логістик" не надало суду доказів того, що в подальшому ним було скасовано чи іншим чином відкликано своє підтвердження заявки на транспортно-експедиторські послуги за маршрутом: Київська обл., с. Стоянка - Херсонська обл., с. Новорайськ, та повідомлено про таке відкликання ТОВ "Боненкамп" як замовника.

Також, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відхилення як непереконливого посилання ТОВ "ЄА Логістик" під час розгляду справи на те, що ТОВ "Боненкамп", отримавши від ТОВ "ЄА Логістик" підтвердження заявки на транспортно-експедиторські послуги за маршрутом: Київська обл., с. Стоянка - Херсонська обл., с. Новорайськ, з контактним даними перевізника, могло в подальшому самостійно, в обхід ТОВ "ЄА Логістик", залучити такого перевізника для виконання 23.02.2022 перевезення за цим маршрутом, оскільки відповідно до обставин справи ТОВ "Боненкамп" як замовник з метою отримання транспортно-експедиторських послуг уклало із ТОВ "ЄА Логістик" як виконавцем договір № БН/ЄА 07.10.2021.4 від 07.10.2021 та користувалося в лютому 2022 року транспортно-експедиторськими послугами ТОВ "ЄА Логістик", постійно замовляючи їх в останнього, а отже, відсутні підстави вважати, що у ТОВ "Боненкамп", яке мало можливість користуватись та фактично користувалося транспортно-експедиторськими послугами ТОВ "ЄА Логістик", виникла б потреба для перевезення саме 23.02.2022 за маршрутом: Київська обл., с. Стоянка - Херсонська обл., с. Новорайськ отримати транспортно-експедиторські послуги якимось чином в обхід ТОВ "ЄА Логістик".

Суд першої інстанції також обґрунтовано відхилив посилання ТОВ "ЄА Логістик" на те, що виконання заявок на транспортно-експедиторські послуги, які наведені в первісному позові, підтверджується більшою кількістю документів, у тому числі товарно-транспортною накладною, рахунком на оплату, актом наданих послуг, складаючи які ТОВ "ЄА Логістик" тим саме погоджувалося з умовами та фактом надання ним транспортно-експедиторських послуг, у той час як щодо заявки на транспортно-експедиторські послуги 23.02.2022 за маршрутом: Київська обл., с. Стоянка - Херсонська обл., с. Новорайськ, про яку йдеться в зустрічному позові, немає рахунку на оплату та немає акта наданих послуг, оскільки за умовами Договору зобов`язання виконавця виникали з моменту підтвердження ним заявки на надання транспортно-експедиторських послуг, а відповідальність за збереження вантажу - з моменту його прийняття до перевезення (пп. 2.2.9 п. 2.2 Договору), тобто наявність або відсутність оформлених рахунку на оплату та акта наданих послуг не спростовує факт виникнення у ТОВ "ЄА Логістик" певних зобов`язань за Договором з моменту підтвердження ним заявки на надання транспортно-експедиторських послуг. При цьому щодо доводів ТОВ "ЄА Логістик" про необхідність оформлення рахунку на оплату та акта наданих послуг для підтвердження факту наявності та факту виконання заявки на транспортно-експедиторські послуги, суд першої інстанції слушно зауважив, що після підтвердження експедитором заявки на надання транспортно-експедиторських послуг та прийняття залученим експедитором перевізником вантажу до перевезення ризик втрати вантажу переходить до експедитора, однак рахунок на оплату транспортно-експедиторських послуг та акт наданих послуг ще можуть бути не оформлені експедитором станом на момент вручення замовником (вантажовідправником) перевізнику вантажу для перевезення.

У той же час, як правильно вказав місцевий господарський суд, факт передачі товару (вантажу) ТОВ "Боненкамп" перевізнику відповідно до заявки на транспортно-експедиторські послуги 23.02.2022 за маршрутом: Київська обл., с. Стоянка - Херсонська обл., с. Новорайськ, підтверджується товарно-транспортною накладною № Р1369 від 23.02.2022, в якій зазначено відомості про вантаж і яка підписана водієм ОСОБА_1., зазначеним самим ТОВ "ЄА Логістик" при підтвердженні відповідної заявки на транспортно-експедиторські послуги.

Той факт, що ТОВ "Боненкамп" надана копія товарно-транспортної накладної № Р1369 від 23.02.2022 та не надано її оригінал, за обґрунтованим висновком суду першої інстанції, не спростовує факт оформлення цієї товарно-транспортної накладної.

Так, колегією суддів апеляційної інстанції визнається обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що факт оформлення товарно-транспортної накладної № Р1369 від 23.02.2022 та перевезення 23.02.2022 за маршрутом: Київська обл., с. Стоянка - Херсонська обл., с. Новорайськ, поряд з її копією, яка надана ТОВ "Боненкамп" (позивачем за зустрічним позовом), підтверджується також низкою інших наявних доказів, які є послідовними та узгоджуються між собою в логічному взаємозв`язку, а саме:

- укладеним між ТОВ "Боненкамп" як постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮТС-Агроподукт" (далі - ТОВ "ЮТС-Агроподукт") як покупцем договором поставки № KIV-18-117-Р від 19.01.2018, відповідно до якого ТОВ "Боненкамп" зобов`язалося поставити покупцю товар (шини) та в якому місцезнаходженням покупця товару зазначено: Херсонська обл., с. Новорайськ, вул. Промислова, 3;

- специфікацією № 20757 від 23.12.2021 до договору поставки № KIV-18-117-Р від 19.01.2018, відповідно до якої зазначений у специфікації товар поставляється на умовах DDP - Херсонська обл., с. Новорайськ, вул. Промислова, 3;

- наданою ТОВ "ЄА Логістик" перепискою у месенджері Вайбер про підтверджені ним ТОВ "Боненкамп" заявки на транспортно-експедиторські послуги, в якій ТОВ "ЄА Логістик" у періоді до 23.02.2022 підтвердило ТОВ "Боненкамп" заявку на транспортно-експедиторські послуги за маршрутом: Київська обл., с. Стоянка - Херсонська обл., с. Новорайськ, вартість послуг - 21 000,00 грн, автомобіль DAFAI 2364СВ, НОМЕР_3, водій ОСОБА_1 , із зазначенням реквізитів посвідчення та номеру телефону водія (т. 1, а.с. 89);

- фактом прибуття 23.02.2022 зазначеного автомобіля DAF з причепом під управлінням цього водія ОСОБА_1 до пункту завантаження в с. Стоянка Київської області за місцем розташування ТОВ "Боненкамп" для здійснення завантаження товару, що ТОВ "ЄА Логістик" не оспорює;

- показанням свідка ОСОБА_2 у заяві свідка від 18.01.2023, який підтвердив, факт прибуття водія ОСОБА_1 на відповідному автомобілі 23.02.2022 на склад ТОВ "Боненкамп" у с. Стоянка Київської області, факт завантаження шин та факт підписання ОСОБА_2 23.02.2022 товарно-транспортної накладної № Р1369 від 23.02.2022 та видаткової накладної № 1369 від 15.02.2022. При цьому, суд першої інстанції, погодившись із ТОВ "ЄА Логістик" у тому, що відповідно до ч. 2 ст. 87 ГПК України на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах, водночас правильно зазначив, що наведене вище не виключає можливості врахування показання свідка ОСОБА_2 для встановлення факту прибуття водія ОСОБА_1 на відповідному автомобілі 23.02.2022 на склад ТОВ "Боненкамп" в с. Стоянка Київської області та встановлення факту підписання самим ОСОБА_2 23.02.2022 товарно-транспортної накладної № Р1369 від 23.02.2022 та видаткової накладної № 1369 від 15.02.2022 в оригіналі;

- актом про пожежу від 05.05.2022, відповідно до якого 03.03.2022 за місцезнаходженням ТОВ "Боненкамп" в с. Стоянка Київської області, вул. 21-км Житомирського шосе виникла пожежа на складі № 2, Н', при чому сили та засоби для гасіння пожежі не залучались у зв`язку з проведенням активних бойових дій; пожежею знищено в тому числі матеріальні та нематеріальні цінності ТОВ "Боненкамп", що знаходились у будівлі складу № 2, Н'; причина пожежі - потрапляння боєприпасів, їх уламків внаслідок бойових дій. У цьому акті про пожежу містяться в тому числі пояснення директора ТОВ "Боненкамп" про те, що пожежею знищено, зокрема, договори, первинну документацію, печатки, стелажі тощо;

- протоколом огляду місця події від 09.07.2022, з якого вбачається, що частина шин, а саме 16 штук, із тих, які були перераховані в товарно-транспортній накладній № Р1369 від 23.02.2022 (28 штук), на момент проведення огляду місця події 09.07.2022 в с. Білогородка Київської області містяться в причепі НОМЕР_3 до автомобіля DAF НОМЕР_2;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_3 від 15.07.2022 у кримінальному провадженні № 12022116230000305 від 06.07.2022, порушеному за ознаками ст. 356 Кримінального кодексу України (далі - КК України), відповідно до якого свідок ОСОБА_3 показала, що вона з 14.07.2008 здійснює діяльність як фізична особа-підприємець, предметом діяльності є автомобільні вантажні перевезення; ОСОБА_1 працює у ФОП ОСОБА_3. водієм на автомобілі DAF НОМЕР_2 з причепом НОМЕР_3; 21 чи 22 лютого ФОП ОСОБА_3 укладено договір з ТОВ "ЄА Логістик" про надання послуг із перевезення; наскільки їй відомо, водій ОСОБА_1 на ввіреному йому автомобілі завантажився в АДРЕСА_1 , вантажем, а саме шинами, які він повинен був везти за адресою: АДРЕСА_2 , однак 24.02.2022 країна-агресор РФ розпочала бойові дії, у зв`язку із чим ОСОБА_3 у телефонному режимі спілкувалась з вантажоодержувачем, який повідомив, що він не буде приймати вантаж, оскільки йдуть активні бойові дії, крім того, ОСОБА_3 спілкувалась із працівниками ТОВ "ЄА Логістик". У свою чергу, водій ОСОБА_1 їй повідомив, що він залишив автомобіль разом із вантажем у фермера в м. Новому Бузі Миколаївської області. 16.05.2022 відбулось спілкування з власником вантажу, який попросив сфотографувати пломбу, після чого водій сфотографував пломбу та по фотографії було встановлено, що пломба не належить власнику вантажу. Водій ОСОБА_1 повідомив 04.07.2022 про місцезнаходження автомобіля з вантажем у м. Кривому Розі, водій ОСОБА_1 залишив ключі та документи охоронцю, а сам був відсутній. У подальшому ОСОБА_3 разом із представником власника вантажу виявлено відсутність частини вантажу, а саме 12 шин;

- готельними рахунками № 2685 від 07.07.2022 та № 2691 від 07.07.2022 за проживання ОСОБА_4 з 06 по 08 липня 2022 в готелі "Дружба" м. Кривого Рогу;

- талоном-повідомленням єдиного обліку № 12576 від 05.07.2022 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію, в якому зазначено, що Криворізьким районним управлінням поліції від ОСОБА_4 прийнято до розгляду відповідну заяву (повідомлення) про виявлення викраденого товару - шин до сільськогосподарської техніки, які завантажені в вантажний автомобіль DAF НОМЕР_3; вказані шини вкрадені у компанії "Боненкамп" невідомими особами і не прибули декілька днів тому до призначення в м. Київ, водій вантажівки відсутній, зв`язку з ним немає;

- листом ТОВ "ЮТС-Агропродукт" вих. № 74 від 17.01.2023 про неотримання останнім шин (товару) згідно з умовами специфікації № 20757 від 23.12.2021;

- копією посвідчення водія ОСОБА_1 НОМЕР_1 та копіями свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 та транспортного засобу НОМЕР_3 за ОСОБА_3 .

Судом першої інстанції правомірно відхилено доводи ТОВ "ЄА Логістик" про те, що з акта про пожежу від 05.05.2022 не можливо встановити факт знищення пожежею саме оригіналу товарно-транспортної накладної № Р1369 від 23.02.2022. Так, місцевим господарським судом враховано, що відповідно до цього акта пожежа 03.03.2022 виникла внаслідок потрапляння боєприпасів, їх уламків внаслідок бойових дій, і внаслідок пожежі були знищені в тому числі матеріальні та нематеріальні цінності ТОВ "Боненкамп", при цьому, відповідно до пояснень у зазначеному акті директора ТОВ "Боненкамп", пожежею знищено, зокрема, договори, первинну документацію, печатки, стелажі тощо. З урахуванням викладеного, відповідно до ст. 79 ГПК України, в такому разі більш вірогідним є факт знищення поряд з іншими первинними документами й оригіналу товарно-транспортної накладної № Р1369 від 23.02.2022 під час такої пожежі. При цьому суд першої інстанції слушно врахував, що факт оформлення товарно-транспортної накладної № Р1369 від 23.02.2022 в оригіналі підтверджується наявними у справі доказами, як зазначено вище, відтак, відсутні підстави вважати, що товарно-транспортної накладної № Р1369 від 23.02.2022 не існувало чи що вона є підробкою.

Посилання ТОВ "ЄА Логістик" на те, що наданий ТОВ "Боненкамп" протокол огляду місця події від 09.07.2022 (ТОВ "ЄА Логістик" у відзиві на зустрічний позов зазначило про протокол огляду місця події від 03.04.2022, однак насправді цей протокол датований 09.07.2022) є недопустимим доказом, оскільки огляд причепу за цим протоколом був проведений без ухвали слідчого судді про дозвіл на обшук транспортного засобу, наявність якої вимагається в такому випадку відповідно до ст. 235 Кримінального процесуального кодексу України, судом першої інстанції обґрунтовано відхилено, оскільки в предмет розгляду господарського спору не входить судовий контроль за досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні, в той час як відповідно до ст. 91 ГПК України письмові докази, тобто документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, є одним із засобів доказування при вирішенні господарського спору. Недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону або докази, які не можуть підтверджувати ті обставини, які в силу приписів законодавства мають підтверджуватись лише певними засобами доказування. При цьому тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ (п. 24 постанови Верховного Суду від 31.05.2022 у справі № 904/3242/18). Як правильно вказав місцевий господарський суд, оскільки ТОВ "ЄА Логістик" очевидної недопустимості доказу не доведено, підстави вважати такий доказ недопустимим відсутні.

Щодо доводів ТОВ "ЄА Логістик" про те, що покази свідка ОСОБА_3 у кримінальному провадженні про укладення між нею як перевізником та ТОВ "ЄА Логістик" як замовником перевезення договору на перевезення вантажу, не є належним та допустимим доказом у господарському спорі в питанні встановлення укладення або неукладання такого договору, в тому числі з урахуванням того, що сам цей договір на перевезення вантажу 23.02.2022, про наявність якого стверджувала ОСОБА_3 у своїх показах, суду не наданий, суд першої інстанції правильно зазначив, що наявність або відсутність належним чином оформленої угоди між ФОП ОСОБА_3. та ТОВ "ЄА Логістик" на перевезення вантажу 23.02.2023, не впливає на правовідносини сторін за договором № БН/ЄА 07.10.2021.4 від 07.10.2021 у випадку залучення ТОВ "ЄА Логістик" ФОП ОСОБА_3. як перевізника до перевезення вантажу ТОВ "Боненкамп" навіть без оформлення письмової угоди між ФОП ОСОБА_3. та ТОВ "ЄА Логістик" на перевезення вантажу.

З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд правомірно відхилив твердження ТОВ "ЄА Логістик" про його непричетність до організації перевезення 23.02.2022 за товарно-транспортною накладною № Р1369 від 23.02.2022 за маршрутом: Київська обл., с. Стоянка - Херсонська обл., с. Новорайськ, оскільки наявні в матеріалах справи докази з достатньою вірогідністю свідчать про те, що ТОВ "ЄА Логістик" підтвердило заявку про організацію перевезення 23.02.2022 за вказаним маршрутом та почало її виконувати.

Зважаючи на наведене, судом першої інстанції обґрунтовано визнано доведеними обставини того, що ТОВ "ЄА Логістик" до 23.02.2022 підтвердило ТОВ "Боненкамп" заявку про організацію перевезення 23.02.2022 за маршрутом: Київська обл., с. Стоянка - Херсонська обл., с. Новорайськ, та приступило до її виконання, а саме залучило перевізника, який прийняв товар (вантаж) у ТОВ "Боненкамп" відповідно до товарно-транспортної накладної № Р1369 від 23.02.2022 та розпочав перевезення цього вантажу до пункту призначення.

Водночас при вирішенні даного спору місцевим господарським судом враховано ту обставину, що 24.02.2022 почалось широкомасштабне вторгнення (збройна агресія) РФ проти України, яке супроводжувалось у тому числі бойовими діями та частковою окупацією Херсонської області з 24.02.2022, що є загальновідомою обставиною, яка не потребує доказування відповідно до ч. 3 ст. 75 ГПК України.

При цьому, відповідно до переліку тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України (розділ ІІ Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, із змінами та доповненнями) місто Берислав (адміністративний центр Бериславського району, в якому розташоване село Новорайськ Херсонської області) перебувало під окупацією вже з 09.03.2022 по 11.11.2022, а саме село Новорайськ Херсонської області (пункт призначення вантажу відповідно до товарно-транспортної накладної № Р1369 від 23.02.2022) перебувало під окупацією з 09.04.2022 по 11.11.2022.

Як встановлено місцевим господарським судом, свідчать матеріали справи, зокрема, лист ТОВ "ЮТС-Агропродукт" вих. № 74 від 17.01.2023, і сторонами зворотного не доведено, фактично перевезення вантажу відповідно до товарно-транспортної накладної № Р1369 від 23.02.2022 до с. Новорайська Херсонської області не було виконано, оскільки водій ОСОБА_1 , розпочавши 23.02.2022 перевезення вантажу із с. Стоянка Київської області, 24.02.2022, після початку широкомасштабного вторгнення РФ в Україну, залишив автомобіль разом із вантажем у м. Новому Бузі Миколаївської області, не доїхавши до кінцевого пункту - с. Новорайська Херсонської області.

Суд першої інстанції правильно вказав, що із наданих сторонами доказів неможливо достовірно визначити, чи існували об`єктивні перешкоди у водія ОСОБА_1 для завершення 24.02.2022 або після цієї дати перевезення вантажу до с. Новорайська Херсонської області, зокрема чи був готовий вантажоодержувач після початку широкомасштабного вторгнення РФ в Україну 24.02.2022, яке почалось у тому числі із вторгнення окупаційних військ до Херсонської області, прийняти вантаж від перевізника в таких умовах.

Разом із тим, враховуючи, що відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, із змінами та доповненнями, місто Берислав вважається тимчасово окупованим з 09.03.2022 по 11.11.2022, а село Новорайськ Херсонської області вважається тимчасово окупованим з 09.04.2022 по 11.11.2022, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що в будь-якому разі не пізніше 09.04.2022 здійснення (завершення) перевезення вантажу відповідно до товарно-транспортної накладної № Р1369 від 23.02.2022 стало фактично неможливим внаслідок тимчасової окупації території безпосередньо села Новорайська Херсонської області.

Як слушно зауважив місцевий господарський суд, факт неможливості здійснення (завершення здійснення) перевезення до с. Новорайська Херсонської області після 09.04.2022 підтверджується також поведінкою ТОВ "Боненкамп", яке в додаткових поясненнях стверджувало, що в подальшому неодноразово зверталося до водія з проханням перевезти товар з м. Нового Бугу у с. Білогородка Київської області на склад ТОВ "Боненкамп", що теж вказує на те, що доставка вантажу до с. Новорайська Херсонської області в подальшому стала неможливою.

Відповідно до ст. 607 ЦК України зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

На підставі встановлених у даній справі обставин, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованих висновків про те, що в період між 24.02.2022 та до 09.04.2022 мало місце прострочення у виконанні перевезення вантажу, яке здійснювалось з 23.02.2022 за товарно-транспортною накладною № Р1369 від 23.02.2022 за маршрутом: Київська обл., с. Стоянка - Херсонська обл., с. Новорайськ, та за звичайних умов могло бути завершене 24.02.2022, а не пізніше 09.04.2022 зобов`язання ТОВ "ЄА Логістик" як експедитора щодо забезпечення зазначеного перевезення припинилось внаслідок неможливості його виконання в подальшому у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін спору не відповідає, а саме тимчасовою окупацією села Новорайська, який був пунктом призначення вантажу.

При цьому судом першої інстанції у межах даної справи правомірно не досліджувались обставини того, хто саме несе відповідальність за прострочення у виконанні перевезення та чи немає обставин, які виключають відповідальність за прострочення доставки вантажу, оскільки зустрічний позов заявлений не з підстав прострочення виконання перевезення, а з підстав того, що експедитор є відповідальним за втрату вантажу.

За доводами ТОВ "Боненкамп", викладеними в додаткових поясненнях, 04-05.07.2022 водій ОСОБА_1 перемістив автомобіль DAF, державний номерний знак НОМЕР_4 , разом із вантажем з м. Нового Бугу до м. Кривогу Рогу, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 44 від 04.07.2022. 07.07.2022 в м. Кривий Ріг прибула ФОП ОСОБА_3., в присутності якої зазначений автомобіль був оглянутий працівниками поліції, про що був складений протокол огляду місця події, яким була зафіксована нестача вантажу (протокол огляду місця події залишився у співробітників поліції, копію якого представнику ТОВ "Боненкамп" не надали). ФОП ОСОБА_3. написала співробітникам письмове зобов`язання здійснити доставку залишку вантажу ТОВ "Боненкамп" з м. Кривого Рогу в с. Білогородка на склад ТОВ "Боненкамп". 09.07.2022 вказаний автомобіль прибув до села Білогородка Бучанського району Київської області, де в рамках кримінального провадження був складений ще один протокол огляду місця події, в якому була повторно зафіксована нестача вантажу.

Разом із тим, як встановлено судом першої інстанції і свідчать матеріали справи, доказів виявлення 07.07.2022 нестачі частини вантажу (товару) ТОВ "Боненкамп" суду не надало, а інша сторона - ТОВ "ЄА Логістик", обставину виявлення 07.07.2022 нестачі товару не визнає, у зв`язку із чим, керуючись принципом змагальності, закріпленим у ст. 13 ГПК України, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав вважати достовірно встановленою обставину про те, що 07.07.2022 було виявлено нестачу частини вантажу.

09.07.2022 тимчасово виконуючим обов`язки начальника слідчого відділу Обухівського районного управління поліції проведено огляд місця події, про що складено протокол огляду місця події від 09.07.2022, з якого вбачається, що частина шин, а саме 16 штук, із тих, які були зазначені в товарно-транспортній накладній № Р1369 від 23.02.2022 (28 штук шин), на момент проведення огляду місця події 09.07.2022 в с. Білогородка Київської області містяться в причепі НОМЕР_3 до автомобіля DAF НОМЕР_2 , а інші 12 штук не виявлено.

Постановою від 30.07.2022 заступника начальника слідчого відділу Обухівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області Кашпур А.С. кримінальне провадження № 12022116230000305, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 06.07.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України та в межах якого складався протокол огляду місця події від 09.07.2022, закрито у зв`язку з відсутністю складу злочину. Доказів оскарження зазначеної постанови матеріали даної справи не містять.

Надаючи правову оцінку зустрічним позовним вимогам та наданим ТОВ "Боненкамп" доказам, суд першої інстанції при цьому слушно зауважив, що поведінка самого позивача за зустрічним позовом не була послідовною, у тому числі в питанні оформлення первинних документів, пов`язаних із фіксацією руху його товарно-матеріальних цінностей, що також сприяло створенню невизначеності та виникненню спору, зокрема:

- укладаючи Договір, ТОВ "Боненкамп" як замовник відповідно до положень підп. 2.1.1 п. 2.1 та п. 7.5 Договору погодилося надавати виконавцю Заявки на перевезення із зазначенням у них необхідної інформації та проставленням відбитку печатки; Така Заявка після її підтвердження виконавцем (ТОВ "ЄА Логістик") за умовами Договору ставала невід`ємною частиною Договору (п. 1.4 Договору). При цьому відповідно до підп. 2.1.2 п. 2.1 Договору замовник повинен був забезпечити, щоб завантаження транспортного засобу відбувалось відповідно до такої Заявки. Проте, в реальності, сторони використовували переписку у вигляді листування у Вайбері, внаслідок цього ТОВ "Боненкамп" не змогло надати суду, після виникнення між сторонами спору, Заявку на підтвердження погодження між сторонами усіх умов надання транспортно-експедиторських послуг, оформлення якої було передбачено Договором;

- у п. 1.2 Договору сторони передбачили, що виконавець може виступати від імені замовника або здійснювати перевезення власним транспортом. Таким чином, перевізником, якому ТОВ "Боненкамп" на підставі Договору довіряло свій вантаж для перевезення, могла стати як третя особа, залучена виконавцем, так і безпосередньо сам виконавець. Відповідно до практики, яка склалась між сторонами, товарно-транспортні накладні оформлялись у момент завантаження автомобіля за підписом водія автомобіля та представника замовника та не містили окремого підпису та печатки виконавця, при цьому водій (який міг не бути водієм виконавця, а був водієм третьої особи) та представник замовника у графі "автомобільний перевізник" товарно-транспортної накладної перевізником вказували саме ТОВ "ЄА Логістик", і водій підписував товарно-транспортну накладну в якості "водія/експедитора", хоча, за відсутності належним чином оформленої Заявки та/або інших документів, не могло бути впевненості в тому, що водій був уповноважений підписувати товарно-транспортну накладну від імені ТОВ "ЄА Логістик" саме в якості перевізника та/або експедитора;

- оформлюючи 23.02.2022 виконання спірного перевезення шин за маршрутом: Київська обл., с. Стоянка - Херсонська обл., Бериславський р-н, с. Новорайськ, ТОВ "Боненкамп" склало одночасно також видаткову накладну № 1369 від 15.02.2022, відповідно до якої ТОВ "Боненкамп" є постачальником шин, а ТОВ "ЮТС-Агроподукт" є покупцем шин, та підписало цю видаткову накладну у ОСОБА_1. про отримання останнім товару. Як зазначено в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції, під час розгляду справи ТОВ "Боненкамп" пояснило, що оформлена видаткова накладна № 1369 від 15.02.2022 є складським документом і не свідчить про фактичну передачу товару від ТОВ "Боненкамп" як постачальника до ТОВ "ЮТС-Агроподукт" як покупця, оскільки ОСОБА_1 при підписанні цієї видаткової накладної не діяв від імені покупця ТОВ "ЮТС-Агропродукт". Місцевий господарський суд із цього приводу правильно зазначив, що оформлення видаткової накладної № 1369 від 15.02.2022 в такому разі не можна вважати розумним, враховуючи, що в тексті накладної зазначалося, що отримувачем (покупцем товару) є ТОВ "ЮТС-Агроподукт" і що вона складена 15.02.2022, а по факту накладна підписана 23.02.2022 та водієм ОСОБА_1., який не є представником ТОВ "ЮТС-Агропродукт", уповноваженим на отримання товару від імені покупця; тобто неясно, яку господарську операцію в такому випадку підтверджує зазначена видаткова накладна. Водночас, наведене може вказувати на неналежне оформлення ТОВ "Боненкамп" первинних документів, пов`язаних із рухом його матеріальних цінностей;

- у п. 7.15 Договору сторони визначили, що виконавець несе відповідальність за вантаж у розмірі вартості, зазначеної в супровідних документах, і в межах, передбачених законодавством (в т.ч. міжнародних) для перевізників відповідного виду транспорту лімітів відповідальності, але не менше вартості вантажу, зазначеної в супровідних документах. Будь-який випадок втрати або пошкодження вантажу має бути підтверджений звітом міжнародного незалежного сюрвейера/його агента, який має відповідну ліцензію/дозвіл. Вимог п. 7.15 Договору позивач за зустрічним позовом не дотримався.

Крім того, як правильно вказав місцевий господарський суд, відповідно до фактичних обставин даної справи, наявні підстави для висновків про те, що ТОВ "ЄА Логістик", не будучи фактичним перевізником, а діючи як експедитор, на замовлення ТОВ "Боненкамп" для виконання 23.02.2022 спірного перевезення шин за маршрутом: Київська обл., с. Стоянка - Херсонська обл., с. Новорайськ, залучило перевізника - ФОП ОСОБА_3., водій якої ОСОБА_1. прибув 23.02.2022 на склад ТОВ "Боненкамп" в с. Стоянка на належному ОСОБА_3. автомобілі DAF AI 2364 CВ з причепом НОМЕР_5 для здійснення перевезення вантажу. Тобто, договір на перевезення шин 23.02.2022 за зазначеним маршрутом з ФОП ОСОБА_3. як перевізником був укладений ТОВ "ЄА Логістик", який діяв від імені та за рахунок ТОВ "Боненкамп" відповідно до п. 1.2 Договору № БН/ЄА 07.10.2021.4 від 07.10.2021.

Суд першої інстанції із цього приводу слушно зазначив, що договір перевезення укладається з метою надання транспортних послуг з доставки довіреного перевізникові другою стороною (відправником) вантажу, пошти до пункту призначення та видачі його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві). Тобто у перевізному процесі задіяне значне коло учасників транспортування як в пункті відправлення, так і в пункті призначення вантажу, пошти.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" учасниками транспортно-експедиторської діяльності є клієнти, перевізники, експедитори, транспортні агенти, порти, залізничні станції, об`єднання та спеціалізовані підприємства залізничного, авіаційного, автомобільного, внутрішнього водного та морського транспорту, митні брокери та інші особи, що виконують роботи (надають послуги) при перевезенні вантажів.

Тому для забезпечення найбільш повного захисту прав та інтересів усіх учасників перевезення, не лише укладені учасниками перевезення договори, а й транспортне законодавство визначають порядок дій сторін у разі настання обставин, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності учасників.

Важлива роль у підтвердженні фактів пошкодження, псування, нестачі вантажу, невідповідності вантажу в натурі його найменуванню в транспортному документі відводиться комерційним актам. Комерційний акт слугує підставою для розшуку вантажу, розслідування причин псування, пошкодження, втрати вантажу, виявлення причинно-наслідкового зв`язку, а також для організації заходів щодо недопущення пошкодження (втрати) вантажів надалі. Крім того, своєчасна та належна фіксація фактів пошкодження, псування, нестачі вантажу надає можливість визначити відповідальну особу за пошкодження, псування, нестачу вантажу, враховуючи, що у перевізному процесі задіяне значне коло учасників, у тому числі можуть бути задіяні інші суб`єкти, відповідальні за відшкодування збитків, до яких учасники транспортування можуть заявити вимоги, зокрема, в порядку регресу, внаслідок пошкодження, псування чи нестачі вантажу (страховик, винуватець ДТП, особа, яка пошкодила вантаж або неправомірно заволоділа ним тощо).

Відповідно до п. 15.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (далі - Правила перевезень), у разі зіпсуття або пошкодження вантажу, а також у разі розбіжностей між перевізником і вантажовідправником (вантажоодержувачем) обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актом, що може бути складений у паперовій або електронній формі, за формою, що наведена в додатку 4.

Відповідно до п. 15.2 Правил перевезень перевізник, вантажовідправник і вантажоодержувач засвідчують в акті такі обставини: а) невідповідність між найменуванням, масою і кількістю місць вантажу в натурі і тими даними, які зазначені у товарно-транспортній накладній; б) порушення або відсутність пломб на кузові автомобіля або контейнері; в) простій автомобіля у пунктах вантаження і розвантаження понад встановлені норми часу; г) інші обставини (пошкодження упаковки, вантажу), які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності сторін.

Відповідно до п.п. 15.3-15.6 Правил перевезень записи в акті засвідчуються підписами вантажовідправника (вантажоодержувача) і водія. Односторонні записи в акті як вантажовідправника (вантажоодержувача), так і водія вважаються недійсними. Жодна із сторін не має права відмовитись від підписання акта. У разі незгоди зі змістом акта кожна із сторін має право викласти в ньому свою думку в рядку "Особливі відмітки" і засвідчити її підписом. При відмові від складання акта або від внесення записів у товарно-транспортну накладну у випадках недостачі, псування або ушкодження вантажу акт складається за участю представника незацікавленої сторони. Для засвідчення складання акта на вільному місці зворотного боку товарно-транспортної накладної зазначається дата складання і про що складений акт (наприклад: "Про недостачу місць", "Про порушення пломби" та ін.).

Частиною третьою статті 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" встановлено, що експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, які притягнені ним до виконання договору транспортного експедирування, в тому ж порядку, як і за власні дії.

З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що ТОВ "Боненкамп" як вантажовідправник зобов`язане було в разі наявності розбіжностей між перевізником і вантажовідправником скласти відповідний акт про нестачу частини вантажу, однак доказів складення такого акта матеріали справи не містять.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому на позивача (в даному випадку - на позивача за зустрічним позовом) покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.

У той же час, як встановлено судом першої інстанції і свідчать матеріали справи, ТОВ "Боненкамп" у передбачений розділом 15 Правил перевезень акт про втрату вантажу (його частини) разом з перевізником не склало, факт втрати вантажу у порядку, передбаченому п. 7.15 Договору, також не підтвердило, а отже, позивачем за зустрічним позовом не доведено протиправної поведінки експедитора та наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою експедитора і залученого ним перевізника та завданими збитками.

Так, відповідно до обставин справи, позивач за зустрічним позовом, не складаючи акт про втрату вантажу, після 07.07.2022 в подальшому самостійно вступив у правовідносини з ФОП ОСОБА_3. щодо здійснення перевезення вантажу (товару) на належному їй автомобілі DAF НОМЕР_6 з причепом НОМЕР_5 з м. Кривого Рогу до с. Білогородка та після завершення виконання цього перевезення 09.07.2022 звернувся до СВ Обухівського РУП для проведення огляду місця події, про що складено протокол огляду місця події від 09.07.2022, з якого вбачається, що частина шин, а саме 16 штук, із тих, які були перераховані в товарно-транспортній накладній № Р1369 від 23.02.2022 (28 штук шин), на момент проведення огляду місця події 09.07.2022 в с. Білогородка містяться в причепі НОМЕР_3 до автомобіля DAF НОМЕР_2 , а інші 12 шин не виявлено.

При цьому, як визнав позивач за зустрічним позовом, обставини втрати цих шин не встановлені, а з наданих ним доказів не можливо встановити, чи були ці 12 шин повністю або частково втрачені під час виконання спірного перевезення шин за маршрутом: Київська обл., с. Стоянка - Херсонська обл., с. Новорайськ, відповідно до товарно-транспортної накладної № Р1369 від 23.02.2022, чи вони були втрачені після 09.04.2022, коли зобов`язання відповідача за зустрічним позовом як експедитора щодо забезпечення перевезення вантажу, яке здійснювалось за цією товарно-транспортною накладною, припинилось внаслідок неможливості його виконання в подальшому у зв`язку з окупацією с. Новорайська, чи вони були втрачені після того, як позивач за зустрічним позовом самостійно вступив у правовідносини з перевезення з ФОП ОСОБА_3. для перевезення вантажу до с. Білогородка; та внаслідок яких саме обставин ці шини були втрачені, тобто чи є причинно-наслідковий зв`язок між протиправними діями та збитками вантажоодержувача, і протиправні дії якого саме суб`єкта та коли саме мали місце.

За таких обставин, суд першої інстанції на підставі повно та всебічно встановлених обставин справи правомірно відмовив у задоволенні зустрічного позову у зв`язку з недоведеністю.

Щодо заяви ТОВ "ЄА Логістик" про ухвалення додаткового рішення

06.04.2023, тобто до ухвалення судом першої інстанції рішення по суті спору, ТОВ "ЄА Логістик" подало до Господарського суду Київської області заяву/клопотання, в якій/якому просило включити до судових витрат, які покласти на ТОВ "Боненкамп", витрати на професійну правничу допомогу в сумі 30 000,00 грн. До заяви/клопотання додано докази понесення відповідних витрат.

У поданій 07.05.2023 ТОВ "ЄА Логістик" заяві про ухвалення додаткового рішення заявник просив стягнути з ТОВ "Боненкамп" на користь ТОВ "ЄА Логістик" понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 481,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 30 000,00 грн. До заяви додані докази понесення витрат на професійну правничу допомогу та докази надіслання її копії з додатками іншій стороні.

ТОВ "Боненкамп", у свою чергу, подало до суду першої інстанції пояснення щодо заяви позивача про ухвалення додаткового рішення у справі № 911/1310/22. У вказаних поясненнях ТОВ "Боненкамп" заперечувало повністю проти заяви ТОВ "ЄА Логістик" про ухвалення додаткового рішення, посилаючись на недобросовісну поведінку останнього, яке, за твердженням ТОВ "Боненкамп", затягувало розгляд справи та заперечувало або спотворювало факти з метою уникнення відповідальності за збитки, заподіяні втратою вантажу, відшкодування яких було предметом зустрічного позову. Також ТОВ "Боненкамп" послалося на те, що заявлені ТОВ "ЄА Логістик" витрати на правову допомогу є неспівмірними із складністю справи та обсягом виконаних робіт (наданих адвокатом послуг), а також із ціною позову.

Відповідно до ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Згідно з п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з п. 2 ч. 1, ч. 4 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом з тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Така правова позиція викладена в постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Законом України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (далі - Закон) встановлено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ст. 26 Закону).

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 27 Закону до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно зі ст. 30 Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Така правова позиція Верховного Суду викладена, зокрема, в постанові від 16.02.2023 у справі № 916/1106/21.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони у разі наявності її заперечень щодо співрозмірності заявленої суми компенсації має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а їх розмір є розумним та виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд звертає увагу на те, що надані учасником справи документи на підтвердження розміру понесених ним витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному ним розмірі за рахунок іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію, зокрема, розумної необхідності таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18 та постанові Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17.

Так, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 ЄСПЛ також зауважено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01.06.2022 у справі № 914/4/20.

Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Таких висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, в постанові від 18.05.2021 у справі № 918/917/19.

Представництво інтересів позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) у справі № 911/1310/22 здійснював адвокат Коханій О.В.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу ТОВ "ЄА Логістик" надано суду копії:

- договору № 12/2022 про надання правової (правничої) допомоги від 04.08.2022, укладеного між Адвокатським бюро "Олексія Коханія" та ТОВ "ЄА Логістик" (далі - Договір № 12/2022);

- додаткової угоди № 1 від 10.11.2022 до Договору № 12/2022, відповідно до якої сторони збільшили гонорар адвоката до фіксованого розміру в сумі 30 000,00 грн;

- акта № 00000016 від 05.04.2023 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 30 000,00 грн;

- рахунку-фактури № ОК-0000020 від 04.08.2022 за юридичні послуги (правнича допомога) згідно з Договором № 12/2022 на суму 17 000,00 грн;

- платіжного доручення № 80 від 04.08.2022 про перерахування з банківського рахунку ТОВ "ЄА Логістик" на банківський рахунок Адвокатського бюро "Олексія Коханія" коштів у сумі 5 000,00 грн в якості оплати юридичних послуг згідно з Договором № 12/2022;

- платіжної інструкції № 138 від 18.11.2022 про перерахування з банківського рахунку ТОВ "ЄА Логістик" на банківський рахунок Адвокатського бюро "Олексія Коханія" коштів у сумі 8 000,00 грн в якості оплати юридичних послуг згідно з Договором № 12/2022;

- ордера серії СА № 1034651 на надання правничої (правової) допомоги ТОВ "ЄА Логістик" на підставі Договору № 12/2022 у Господарському суді Київської області, Північному апеляційному господарському суді адвокатом Коханієм О.В., виданого Адвокатським бюро "Олексія Коханія" 07.08.2022.

Надаючи правову оцінку заяві ТОВ "ЄА Логістик" про ухвалення додаткового рішення та запереченням ТОВ "Боненкамп", суд першої інстанції слушно зауважив, що питання розподілу (стягнення) судового збору за подання первісного позову вже було вирішено судом у рішенні від 04.05.2023 у даній справі, а невирішеним залишилось тільки питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.

У зв`язку із цим, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що заява ТОВ "ЄА Логістик" про ухвалення додаткового рішення в частині розподілу (стягнення) судового збору не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу понесених ТОВ "ЄА Логістик" витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції зауважив, що при поданні первісного позову позивач вказав, що його витрати на професійну правничу допомогу складають 5 000,00 грн.

У подальшому, після подання позивачем первісного позову, відповідачем був поданий зустрічний позов.

22.12.2022 ТОВ "ЄА Логістик" подало до суду відзив на зустрічний позов.

Відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 165 ГПК України відзив повинен містити в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Однак, як вказав суд першої інстанції і свідчать матеріали справи, у відзиві на зустрічний позов ТОВ "ЄА Логістик" не зазначило про наявність у нього або очікування судових витрат у зв`язку із зустрічним позовом, зокрема, про збільшення розміру витрат ТОВ "ЄА Логістик" на професійну правничу допомогу у даній справі з 5 000,00 грн до 30 000,00 грн.

Також, місцевим господарським судом слушно враховано, що при розгляді первісного позову відповідач не заперечував проти первісного позову, відмова в задоволенні первісного позову в частині стягнення 367,33 грн інфляційних витрат пов`язана із несуттєвою помилкою в арифметичному розрахунку інфляційних втрат.

Щодо зустрічного позову, суд першої інстанції правильно зауважив, що в задоволенні зустрічного позову було відмовлено не тому, що відповідач за зустрічним позовом у ході розгляду справи довів суду свою правову позицію, яку він обрав у справі, про непричетність до організації спірного перевезення 23.02.2022 за товарно-транспортною накладною № Р1369 від 23.02.2022 за маршрутом: Київська обл., с. Стоянка - Херсонська обл., с. Новорайськ, у той час як позивач за зустрічним позовом стверджував та довів суду свою правову позицію про причетність відповідача за зустрічним позовом до організації зазначеного перевезення, а тому, що позивач за зустрічним позовом не зміг довести інші обставини, з якими закон пов`язує задоволення позовних вимог про стягнення збитків.

Тобто, як обґрунтовано вказав суд першої інстанції, не всі витрати ТОВ "ЄА Логістик" у зв`язку з його правовою позицією у спорі відповідали критерію неминучості таких витрат, враховуючи, що переважна частина доводів ТОВ "ЄА Логістик" судом була відхилена, а підставою для відмови в задоволенні зустрічного позову стала недоведеність самим позивачем за зустрічним позовом його позовних вимог.

У будь-якому разі, як правильно зауважив місцевий господарський суд, ТОВ "ЄА Логістик" не повідомляло у встановленому порядку про збільшення розміру витрат на професійну правничу допомогу внаслідок пред`явлення зустрічного позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 129 ГПК України, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

З урахуванням викладеного, оскільки ТОВ "ЄА Логістик" не повідомляло у відзиві на зустрічний позов про збільшення розміру його витрат на професійну правничу допомогу у справі із розміру 5 000,00 грн (який був заявлений у первісному позові) до 30 000,00 грн, і при цьому відсутні підстави вважати, що ТОВ "ЄА Логістик" не могло передбачити такі витрати на час подання відзиву на зустрічний позов, а значна частина витрат ТОВ "ЄА Логістик" на його правову позицію у спорі щодо зустрічного позову не відповідала критерію неминучості, місцевий господарський суд на підставі ч. 6 ст. 129 ГПК України правомірно відмовив ТОВ "ЄА Логістик" у відшкодуванні судових витрат у частині такого перевищення, вказавши, що розподілу підлягають витрати ТОВ "ЄА Логістик" у розмірі 5 000,00 грн, понесені ним у зв`язку з первісним позовом.

При цьому, судом першої інстанції обґрунтовано відхилено доводи ТОВ "Боненкамп" про необхідність повного покладення витрат ТОВ "ЄА Логістик" на професійну правничу допомогу у справі на самого позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом), оскільки, як було встановлено при розгляді справи, первісний позов був обґрунтований, у зв`язку із чим був задоволений судом, тобто спір за первісним позовом виник внаслідок неправильних дій самого відповідача за первісним позовом, а не позивача за первісним позовом.

З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що витрати ТОВ "ЄА Логістик" на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн підлягають відшкодуванню ТОВ "Боненкамп" (відповідачем за первісним позовом) пропорційно розміру задоволених первісних позовних вимог, а саме в сумі 4 984,35 грн (89 400 + 13 302,74 + 1 242,25 + 13 051,67 = (116 996,66 : 117 363,99 х 5 000 = 4 984,35).

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно задовольнив частково заяву ТОВ "ЄА Логістик" про ухвалення додаткового рішення у справі № 911/1310/22, а саме в частині стягнення 4 984,35 грн витрат на професійну правничу допомогу.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "ЄА Логістик" просить суд стягнути з ТОВ "Боненкамп" понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 25 015,65 грн, що, як вбачається зі змісту цього відзиву, становить різницю між заявленою ТОВ "ЄА Логістик" до стягнення сумою витрат на професійну правничу, понесених у суді першої інстанції, та сумою витрат на професійну правничу допомогу, стягнутих місцевим господарським судом на користь ТОВ "ЄА Логістик" (30 000 - 4 984,35). При цьому, ТОВ "ЄА Логістик" зазначає, що заявлена та понесена ним сума витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 30 000,00 грн є співмірною зі справою, була для нього необхідною та є дійсно понесеною.

Зазначена вимога ТОВ "ЄА Логістик" судом апеляційної інстанції відхиляється, оскільки в силу приписів ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, тоді як ТОВ "ЄА Логістик" апеляційну скаргу на додаткове рішення суду першої інстанції у даній справі не подавало. Водночас підстав, визначених ч. 3 ст. 269 ГПК України (порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права), для виходу за межі вимог апеляційної скарги ТОВ "Боненкамп", судом апеляційної інстанції не встановлено.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), де зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

У даній справі скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Нормою ст. 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладені обставини, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Київської області від 04.05.2023 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 08.06.2023 у справі № 911/1310/22 відповідають чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для їх скасування або зміни не вбачається.

За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги ТОВ "Боненкамп" відсутні.

Судові витрати

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за її розгляд відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Боненкамп" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 04.05.2023 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 08.06.2023 у справі № 911/1310/22 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

У зв`язку з тривалими повітряними тривогами по місту Києву та перебуванням судді Євсікова О.О. з 12.02.2024 по 16.02.2024 у відпустці повний текст постанови складено та підписано 19.02.2024.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді О.О. Євсіков

І.П. Ходаківська