Постанова

від 05.07.2023 по справі 910/13258/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/13258/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульський Г. М. - головуючого, Міщенко І. С., Могил С. К.,

секретар судового засідання Лихошерст І. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2023 (колегія суддів: Станік С. Р. - головуючий, Тищенко О. В., Шаптала Є. Ю.)

за позовом Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Груп Інвест»</a>,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державний комітет телебачення і радіомовлення України,

про визнання припиненими зобов`язань за договором

за участю: позивача Новак А.А. (адвокат), Іванов О.В. (адвокат); відповідача Іванов О.В. (адвокат),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1 Публічне акціонерне товариство «Національна суспільна телерадіокомпанія України» (далі - ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України»; нині - Акціонерне товариство «Національна суспільна телерадіокомпанія України»; далі - АТ «НСТУ», АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України») звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Груп Інвест»</a> (далі - ТОВ «Гарант Груп Інвест»), у якому просило визнати припиненим зобов`язання за договором від 10.12.2002 № 001/Б про дольову участь у будівництві житлового комплексу (далі - договір № 001/Б).

1.2 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з незалежних від нього обставин не має права виконувати зобов`язання за договором № 001/Б, предметом якого є, зокрема, зобов`язання та права сторін з будівництва об`єкта нерухомого майна на земельній ділянці, належній позивачу на праві постійного користування, з метою отримання кожною із сторін своєї частини в збудованому об`єкті, оскільки внаслідок реорганізації Національної радіокомпанії України (сторони договору) та Національної телекомпанії України було утворено Суспільне телебачення і радіомовлення України у формі АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України», яке є об`єктом загальнодержавного значення, 100 % акцій якого належить державі, і в силу положень частини 2 статті 1 Закону України «Про Суспільне телебачення і радіомовлення України», частини 9 статті 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» та статті 5 статуту позивача наявна законодавча заборона на відчуження, передачу (крім короткострокової оренди), приватизацію нерухомого майна, об`єктів незавершеного будівництва, земельних ділянок, на яких вони розташовані, а також акцій, що належать державі у статутному капіталі цього товариства.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1 Суди розглядали справу неодноразово.

2.2 Останнім рішенням Господарського суду міста Києва від 21.09.2022 (суддя Смирнова Ю. М.) позов задоволено повністю.

2.3 Суд першої інстанції дійшов висновку, що в контексті правовідносин сторін прийняття Закону України «Про Суспільне телебачення і радіомовлення України», внесення відповідних змін до Закону України «Про управління об`єктами державної власності» та затвердження Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2016 № 1039 статуту позивача є тими обставинами, які викликають неможливість виконання зобов`язання в силу прямої заборони на вчинення певних дій, а відтак, які є підставою для припинення такого зобов`язання відповідно до статті 607 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

2.4 Постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2023 наведене рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2022 скасовано та ухвалено нове рішення, яким в позові відмовлено.

2.5 Суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач не надав доказів настання юридичних чи фактичних обставин, з якими пов`язується припинення зобов`язання неможливістю його виконання, а прийняття Закону України «Про Суспільне телебачення і радіомовлення України» та затвердження статуту АТ «НСТУ», в яких відсутні будь-які заборони на виконання умов спірного договору, не є такою обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає у розумінні статті 607 ЦК України, а тому відсутні обумовлені законом підстави для задоволення позовних вимог.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1 У касаційній скарзі АТ «НСТУ» просить постанову Північного апеляційного господарського суду скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва залишити в силі.

3.2 Скарга з посиланням на пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) мотивована неправильним застосуванням апеляційним судом норм матеріального права, а саме частини 9 статті 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», Постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2016 № 1039 «Про затвердження Статуту публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України», щодо застосування яких у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.

3.3 Також в обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на пункт 4 частини 3 статті 310 ГПК України, оскільки, за твердженням останнього, суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

3.4 Відповідач у відзиві на касаційну скаргу заперечує викладені в ній доводи і просить оскаржувану постанову залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

3.5 АТ «НСТУ» подало заперечення на відзив ТОВ «Гарант Груп Інвест».

4. Мотивувальна частина

4.1 Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Національною радіокомпанією України (далі - НРКУ) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Кийпромтехнологія» (далі - ТОВ «Кийпромтехнологія») укладено договір № 001/Б, за умовами якого сторони зобов`язалися розробити та здійснити програму будівництва та введення в експлуатацію житлового комплексу (об`єкт) з підземним автопаркінгом, офісними приміщеннями та закладами з обслуговування населення в Печерському районі м. Києва по вул. Л. Первомайського, 5-А, на земельній ділянці, що належить НРКУ, для забезпечення квартирами її працівників.

4.2 За умовами договору НРКУ зобов`язалася: надати у розпорядження ТОВ «Кийпромтехнологія», як Інвестор-менеджеру проєкта за договором, земельну ділянку для погодження місця розташування об`єкта та подальшого будівництва; брати участь у робочій та приймальній комісії з приймання закінченого будівництвом об`єкта; на час будівництва та його підготовки надати Інвестор-менеджеру проєкта за окремим договором приміщення площею 100 м2 для розміщення персоналу в адміністративно-виробничому корпусі по вул. Л. Первомайського, 5-А. ТОВ «Кийпромтехнологія» зобов`язалося: організувати та погодити місце розташування об`єкта, зібрати вихідні дані для його проєктування; виготовити проєктно-кошторисну документацію в цілому; погодити та затвердити її у відповідних службах; організувати процес будівництва та введення об`єкта в експлуатацію. ТОВ «Кийпромтехнологія» прийняло на себе зобов`язання функцій замовника будівництва щодо укладення договорів на виконання будівельних робіт, здійснення технічного та авторського нагляду за проведенням робіт, виконання переукладення зовнішніх інженерних комунікацій до Будинку звукозапису НРКУ, реконструювання під`їзних шляхів, впорядкування та влаштування огородження території.

4.3 За умовами договору, визначеними у пункті 2.3, по закінченню будівництва НРКУ набуває право власності на 7 % квартир, допоміжних приміщень, офісів та паркінгу об`єкта, а у випадку зносу або добудови адміністративно-виробничого корпусу площею 1 412,9 м2 НКРУ відшкодовуються рівноцінні офісні та виробничі приміщення площею 1 104,7м2 у новозбудованому комплексі, окрім 318,2 м2, що займають приміщення горищ, згідно двостороннього акта, підписаного двома сторонами.

4.4 Фінансування об`єкта будівництва, включаючи етапи погодження місця розташування, збір вихідних даних для проєктування, погодження та затвердження проєктної документації, проведення будівельно-монтажних робіт, здійснення технічного та авторського нагляду, забезпечення будівництва необхідними матеріалами, устаткуванням, введення його в експлуатацію, витрати по відведенню земельної ділянки здійснюється ТОВ «НВП "Кийпромтехнологія» у розмірі 100 % вартості об`єкта будівництва в цілому (пункти 2.5, 3.1).

4.5 Умовами договору сторони передбачили відповідальність за невиконання взятих на себе зобов`язань, ухилення від підписання передбачених договором документів, крім того, окремим пунктом договору зазначили, що реорганізація сторін договору не є підставою для зміни умов договору або його припинення, що умови цього договору протягом терміну дії договору зберігають юридичну чинність для правонаступників сторін. Відповідно до пунктів 7.1-7.3 договору його дія починається з моменту його підписання сторонами та припиняється з моменту виконання сторонами всіх взятих на себе зобов`язань. Дія договору може бути припинена тільки за взаємною згодою сторін шляхом укладення відповідного договору.

4.6 28.02.2014 між НРКУ, ТОВ «НВП «Кийпромтехнологія» і ТОВ «Гарант Груп Інвест» укладено угоду про заміну сторони договору № 001/Б, за умовами пункту 1 якої сторони дійшли згоди щодо заміни у цьому договорі сторони-2 (ТОВ «НВП «Кийпромтехнологія») на ТОВ «Гарант Груп Інвест», та встановлено, що з моменту набрання чинності цією угодою ТОВ «НВП «Кийпромтехнологія» передає ТОВ «Гарант Груп Інвест», а останнє приймає всі права та обов`язки сторони-2 по договору № 001/Б, а також, що з моменту набрання цією угодою чинності зобов`язання ТОВ «НВП «Кийпромтехнологія» за договором припиняються.

4.7 28.02.2014 між НРКУ (сторона-1) і ТОВ «Гарант Груп Інвест» (сторона-2) укладено додаток № 4 до договору № 001/Б (далі - додаток № 4), за умовами якого сторони виклали договір № 001/Б від 10.12.2002 у новій редакції, відповідно до якої за змістом пункту 1.1 предметом цього договору є зобов`язання та права сторін по будівництву об`єкта на земельній ділянці площею 0,73 га, що розташована по вулиці Л. Первомайського, 5-Б, в Печерському районі міста Києва, та визначена в додатку № 1 до цього договору, що надана стороні-1 на підставі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, який зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 02-9-00008 від 15.11.2004 та пункту 2 рішення Київської міської ради від 10.07.2003 № 638-8/798 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування», з метою отримання кожною із сторін у збудованому об`єкті своєї частини в порядку та на умовах, визначених у договорі, та виконання робіт (ремонту і часткового технічного переоснащення існуючого об`єкта) в порядку та на умовах, визначених у договорі.

4.8 Для досягнення мети договору НРКУ делегувала ТОВ «Гарант Груп Інвест» частину функцій замовника будівництва щодо розробки проєктної документації, окрім права постійного користування земельною ділянкою (пункт 1.2). Техніко-економічні показники об`єкта (площа, архітектурні та технічні характеристики, склад інженерних мереж тощо) визначаються на підставі проєктної документації, погодженої стороною- 2 у встановленому законодавством порядку з компетентними органами та затвердженої стороною-1 . Кількісні, якісні, технічні та технологічні параметри робіт визначаються документацією (пункт 1.3).

4.9 За змістом пункту 2.2 договору сторона- 1 делегує стороні- 2 частину функцій замовника будівництва об`єкта, які визначені законодавством (у тому числі Положенням про замовника-забудовника (єдиного замовника, дирекцію підприємства, що будується) і технічний нагляд, затвердженим постановою Держбуду СРСР від 02.02.1988 № 16), а саме сторона- 2 в повному обсязі здійснює функції замовника будівництва об`єкта, крім тих, що цим договором покладені на сторону-1 , у тому числі сторона- 2 зобов`язана забезпечити: спільно зі стороною- 1 прийняття об`єкта в експлуатацію (підпункт 2.2.6 пункту 2.2); передати об`єкт в експлуатацію експлуатуючій організації (підпункт 2.2.8 пункту 2.2); отримання стороною- 1 її частини результатів реалізації договору у строки та на умовах, погоджених сторонами (підпункт 2.2.10 пункту 2.2); у встановлені договором терміни будівництво об`єкта та введення закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію за допомогою сторони- 1 та в межах її компетенції (підпункт 2.2.16 пункту 2.2). Після завершення будівництва об`єкта сторони спільно забезпечують його прийняття в експлуатацію та передання об`єкта для обслуговування та експлуатації на баланс експлуатуючої організації, що визначається за погодженням сторін не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованої дати прийняття об`єкта в експлуатацію (пункт 2.5); сторона- 2 здійснює у повному обсязі фінансування розробки проектної документації, будівництва об`єкта, документації та виконання робіт, включаючи пайовий внесок на розвиток інфраструктури населеного пункту та всі інші витрати, пов`язані з будівництвом об`єкта та введенням його в експлуатацію (пункт 3.1).

4.10 Сторони погодили, що розрахунки між сторонами за договором здійснюються в такому порядку: сторона- 1 отримує частину площі нежитлового призначення в об`єкті розміром 1 104,7 м2 як компенсацію замість адміністративно-виробничого корпусу за адресою: м. Київ, вул. Л. Первомайського, 5-Б; до того ж сторона- 1 отримує частину площі нежитлового призначення в об`єкті у розмірі, що за експертною оцінкою її вартості не може бути меншою за ринкову вартість права постійного користування земельною ділянкою, яка зазначена у пункті 1.6 договору; частина площі нежитлового призначення в об`єкті, що отримується стороною- 1 за договором, буде визначена у додатку № 2 до договору протягом 60 календарних днів після затвердження проєктної документації в передбаченому законодавством порядку; також сторона- 2 забезпечує стороні- 1 проведення робіт в обсягах, визначених документацією, що розробляється за рахунок сторони- 2 та погоджується обома сторонами, орієнтовні параметри яких передбачені у додатку № 4, що є невід`ємною частиною договору (підпункт 4.1.1 пункту 4.1); сторона- 2 отримує у свою власність решту об`єкта, крім частини площі нежитлового призначення об`єкта, що визначена у підпункті 4.1.1 пункту 4.1 договору та передбачена у додатку № 4, що є невід`ємною частиною договору (підпункт 4.1.2 пункту 4.1).

4.11 У пункті 4.2 договору визначено, що після затвердження проєктної документації протягом 7 (семи) календарних днів з дати звернення однієї із сторін до іншої сторони, виходячи із положень пункту 4.1 договору, сторони на підставі проєктної документації визначають частини в об`єкті, які отримає кожна із сторін, після чого сторони підписують додаток № 3 до договору (протокол розподілу) щодо розподілу часток в об`єкті у відповідності до розробленої проєктної документації; якщо відсотковий розмір частки сторони в об`єкті не співпадатиме з площею цілих приміщень в об`єкті, для розподілу частин об`єкта між сторонами застосовуються округлення відповідно до чинних правил бухгалтерського обліку.

4.12 Право власності на результати реалізації договору, якими є відповідні частки завершеного об`єкта, виникає у кожної із сторін з моменту оформлення речових прав (пункт 4.6 договору).

4.13 За змістом пункту 7.3 договору при його реалізації право на земельну ділянку залишається за стороною-1, земельна ділянка не є вкладом сторони-1 у діяльність з реалізації договору і укладення договору не припиняє права сторони-1 на земельну ділянку.

4.14 У пункті 7.4 договору сторони зазначили, що договір не є договором про спільну діяльність, а є договором змішаної інвестиційно-підрядної форми відповідно до статті 67 Господарського кодексу України (далі - ГК) та статей 3, 6 ЦК України майно (та майнові права), кошти тощо, внесені для реалізації договору, не є об`єднанням вкладів сторін, не є їх спільною частковою власністю, а залишається у власності сторони, що їх внесла; частини об`єкта, що розподіляються між сторонами, не є спільною частковою власністю сторін, а належать кожній із сторін згідно з положеннями договору; при реалізації договору сторони зберігають свою юридичну самостійність.

4.15 Крім того, як і в першій редакції договору, сторони передбачили, що договір може бути достроково розірвано за взаємною згодою сторін. За умовами пунктів 5.4-5.5 договору одностороння відмова від цього договору (одностороннє його розірвання) або відмова від виконання окремих зобов`язань за цим договором не допускається. У разі одностороннього дострокового розірвання договору за ініціативи однієї із сторін, вона зобов`язана компенсувати іншій всі фактично понесені останньою за даним договором витрати і збитки.

4.16 Відповідно до пункту 8.1 договору він набуває чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками сторін та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

4.17 Також судами установлено, що на виконання вимог наказу Держкомтелерадіо «Про реорганізацію Національної радіокомпанії України» від 25.08.2015 № 201 станом на 01.01.2016 НРКУ передала балансові рахунки, матеріальні цінності, активи та зобов`язання, у тому числі дебіторську заборгованість, що знаходилася на її балансі на баланс Національної телекомпанії України на підставі передавального акта, затвердженого наказом Держкомтелерадіо від 15.01.2016 № 29. Держкомтелерадіо закріпив зазначене майно за Національною телекомпанією України на праві оперативного управління.

4.18 Відповідно до статуту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2016 № 1039, ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» (нині - АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України») є правонаступником майна, прав та обов`язків Національної телекомпанії України, що, у свою чергу, була правонаступником Національної радіокомпанії України та припинила діяльність відповідно до статуту, затвердженого наказом Державного комітету телебачення і радіомовлення України від 26.07.2016 № 145. Правонаступництво також підтверджується постановами Кабінету Міністрів України: від 07.11.2014 № 693 «Про утворення Публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України», від 05.08.2015 № 567 «Деякі питання утворення Публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України».

4.19 У зв`язку з реорганізацією Національної телекомпанії України всі зобов`язання за договором перейшли до правонаступника Телерадіокомпанії відповідно до зведеного передавального акта необоротних активів та зобов`язань Національної телекомпанії України (об`єднаної) до ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України», затвердженого наказом Держкомтелерадіо від 17.01.2017 № 3. Правокористувачем земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Л. Первомайського, 5-Б, є Телерадіокомпанія як правонаступник, а землевласником є держава Україна в особі Київської міської державної адміністрації.

4.20 18.10.2018 відповідач звернувся до позивача з листом від 17.10.2018 № 17-10.18, у якому викладено вимогу виконати умови договору - затвердити проєкт «Будівництво житлового комплексу з підземним автопаркінгом, офісними приміщеннями та закладами по обслуговуванню населення на вул. Леоніда Первомайського, 5-Б у Печерському районі м. Києва» відповідно до наданих у листі техніко-економічних показників та проєкта наказу про затвердження.

4.21 24.10.2018 позивач листом № 02-8/3127 відмовив відповідачу у затвердженні проєкта, посилаючись на те, що договір містить всі ознаки договору про спільну діяльність, укладення якого суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки згідно з положеннями Порядку укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 %, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 296, Національна телекомпанія України повинна була погодити з Кабінетом Міністрів України укладення такого договору. Оскільки таке погодження отримане не було, договір вважається укладеним з перевищенням повноважень та є недійсним на підставі статей 215, 203 ЦК України та виконуватися не буде.

4.22 Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.10.2019 у справі № 910/15250/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2020 та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.05.2020, задоволено позов ТОВ «Гарант Груп Інвест» та зобов`язано ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» виконати свої зобов`язання, визначені пунктом 2.1.7 договору № 001/Б (в редакції додатку від 28.02.2014 № 4), а саме затвердити проєкт «Будівництво житлового комплексу з підземним автопаркінгом, офісними приміщеннями та закладами по обслуговуванню населення по вул. Леоніда Первомайського, 5-Б у Печерському районі м. Києва». На виконання рішення суду видано накази, які наразі не виконано.

4.23 За таких обставин позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.

4.24 Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.25 У статті 607 ЦК України, яка кореспондується з положеннями статті 205 ГК України, встановлено, що зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

4.26 Обставини, які викликають неможливість виконання, можуть бути як юридичними (заборона певної діяльності), так і фактичними (загибель індивідуально визначеної речі, яка мала б бути об`єктом виконання). Головна умова полягає в тому, що за такі обставини не буде відповідати жодна із сторін зобов`язання (такий висновок наведено у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 11.10.2019 у справі № 910/3319/18).

4.27 За змістом частини 2 статті 1 Закону України «Про Суспільне телебачення і радіомовлення України» Суспільне телебачення і радіомовлення України утворюється у формі акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» (далі - НСТУ), 100 відсотків акцій якого належить державі. НСТУ є об`єктом загальнодержавного значення. Відчуження, передача (крім короткострокової оренди), приватизація нерухомого майна, об`єктів незавершеного будівництва, земельних ділянок, на яких вони розташовані, а також акцій, що належать державі у статутному капіталі НСТУ, забороняється.

4.28 Відповідно до частини 9 статті 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» нерухоме майно об`єктів державної власності, що не підлягають приватизації, не може бути відчужене, вилучене, передане до статутного капіталу господарських організацій і щодо такого майна не можуть вчинятися дії, наслідком яких може бути їх відчуження.

4.29 Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що як випливає з умов укладеного між сторонами договору, передання позивачем прав замовника будівництва на земельній ділянці, яка належить йому на праві постійного користування, відповідачу, який за умовами договору набуває після завершення будівництва та введення об`єкта в експлуатацію право власності на об`єкт нерухомого майна в цілому (за виключенням часток, які передаються позивачу), фактично є розпорядженням такою земельною ділянкою.

4.30 Натомість суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення, зазначив про те, що позивач не надав доказів настання юридичних чи фактичних обставин, з якими пов`язується припинення зобов`язання неможливістю його виконання, а саме прийняття Закону України «Про Суспільне телебачення і радіомовлення України» та затвердження статуту АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України», в яких відсутні будь-які заборони на виконання умов спірного договору, не є такою обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає у розумінні статті 607 ЦК України, а тому, за висновком цього суду, відсутні обумовлені законом підстави для задоволення позовних вимог.

4.31 При цьому суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що цільовим призначенням земельної ділянки є будівництво житлового комплексу з підземним автопаркінгом, офісними приміщеннями та закладами по обслуговуванню населення по вул. Леоніда Первомайського, 5-б у Печерському районі м. Києва», тобто позивач реалізував право на здійснення будівництва (використовуючи земельну ділянку за цільовим призначенням). Отже, реалізація договору не впливає на право розпорядження позивачем земельної ділянки, а право на забудову земельної ділянки реалізується саме її постійним користувачем (позивачем), враховуючи цільове призначення земельної ділянки.

4.32 АТ «НСТУ» в касаційній скарзі посилається на порушення апеляційним господарським судом частини 9 статті 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», статей 42, 92, 93, 120, 125 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), Постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2016 № 1039 «Про затвердження Статуту публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України». При цьому позивач стверджує, що виконання умов спірного договору призведе до фактичної передачі позивачем земельної ділянки, що належить державі у статутному капіталі АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України», що є порушенням частини 9 статті 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» та пункту 5 Статуту позивача.

4.33 Перевіряючи доводи позивача, суд касаційної інстанції виходить з такого.

4.34 Відповідно до статуту позивача, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2016 № 1039, Телерадіокомпанія є об`єктом загальнодержавного значення. Відчуження, передача (крім короткострокової оренди), приватизація нерухомого майна, об`єктів незавершеного будівництва, земельних ділянок, на яких вони розташовані, а також акцій, що належать державі у статутному капіталі Телерадіокомпанії, забороняються.

4.35 Як вбачається з встановлених судами обставин, відповідно до рішення Київської міської ради від 10.07.2003 № 638-8/798 позивачу надано у постійне користування земельну ділянку площею 0,73 га для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу з підземним автопаркінгом, офісними приміщеннями та закладами по обслуговуванню населення на вул. Л. Первомайського, 5-Б у Печерському районі м. Києва. Право постійного користування посвідчене державним актом на право постійного користування земельною ділянкою, зареєстрованим у встановленому порядку 15.11.2004 за № 02-9-00008.

4.36 За змістом статей 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

4.37 Зазначені положення знайшли своє відображення у статтях 324 та 373 ЦК України.

4.38 Згідно зі статтею 324 ЦК України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

4.39 Відповідно до статті 373 ЦК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

4.40 Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина 1 статті 1 ЦК України) основу цивільного законодавства України становить Конституція України, а основним актом цивільного законодавства України є ЦК України (частини 1-2 статті 4 ЦК України).

4.41 При цьому у статті 9 ЦК України встановлено, що положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у тому числі у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

4.42 В свою чергу, за змістом статті 3 ЗК України суспільні правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

4.43 Отже, у регулюванні земельних правовідносин норми Конституцій України та ЗК України мають пріоритет перед положеннями інших нормативно-правових актів та повинні враховуватися у обов`язковому порядку, у тому числі, при оформленні і реєстрації виникнення, зміни чи припинення вказаних відносин, а норми інших законодавчих актів, зокрема ЦК України, повинні застосовуватися субсидіарно у випадку відсутності спеціального правового регулювання у земельному законодавстві, що безпосередньо випливає з норм частини 2 статті 4 ЗК України.

4.44 Відповідно до частин 1, 2 статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

4.45 Згідно з частиною 1 статті 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

4.46 Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, визначені у частині 2 статті 92 ЗК України, зокрема ті, що належать до державної та комунальної власності.

4.47 Крім того, правовий статус постійних землекористувачів визначається статтями 92, 95, 96 ЗК України, якими не передбачено права постійного землекористувача передавати земельну ділянку у вторинне користування.

4.48 Подібна правова позиція сформована у постанові Верховного Суду від 21.06.2019 у справі № 910/22880/17 (пункти 6.30-6.33 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.10.2020 у справі № 910/21935/17).

4.49 Крім того, відповідно до статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, одночасно переходить право приватної власності, право користування земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), інша будівля або споруда), об`єкт незавершеного будівництва, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього власника такого об`єкта нерухомого майна, у порядку та на умовах, визначених ЗК України.

4.50 Статтею 120 ЗК України визначено процедуру переходу права на земельну ділянку у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, що розміщені на ній, відповідно до частини 11 якої у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у постійному користуванні, особами, які не можуть набувати земельну ділянку на такому праві, вони набувають таку земельну ділянку із земель державної або комунальної власності у власність або оренду.

4.51 Разом із тим відповідно до статті 42 ЗК України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

4.52 Суд першої інстанції, враховуючи вказівки Верховного Суду, що містились в постанові від 20.10.2021 у даній справі, згідно якої справа була передана на новий розгляд до суду першої інстанції, надав оцінку умовам договору від 10.12.2002 у редакції додатку № 4, та з огляду на визначений нормами чинного законодавства принцип правової єдності земельної ділянки і розташованого на ній нерухомого майна, дійшов висновку, що наслідком виконанням позивачем умов і зобов`язань за вказаним договором стане зміна землекористувача попри встановлену законодавчу заборону передачі земельних ділянок, відведених позивачу, іншим особам.

4.53 Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності. Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

4.54 Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

4.55 Відповідно до частини 1 статті 36 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

4.56 Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає справи, які мають найважливіше (найбільш принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів», а тому не може здійснювати повторну оцінку доказів, належно досліджених судами попередніх інстанцій, та/або переоцінювати їх.

4.57 Верховний Суд звертає увагу, що його призначення як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, формування обґрунтованої правової позиції щодо застосування усіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок, у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акту законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, які потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.

4.58 У Висновку № 20 (2017) Консультативної ради європейських суддів про роль судів у забезпеченні єдності застосування закону від 10.11.2017 зазначено, що однакове й уніфіковане застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Однакове (єдине) застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя. Натомість ухвалення суперечливих судових рішень, особливо судами останньої інстанції, може спричинити порушення права на справедливий суд в пункті 1 статті 6 Конвенції (VIII. Основні висновки та рекомендації).

4.59 Однакове (єдине) застосування закону є визначальним задля дотримання принципу рівності перед законом. Окрім того, питання правових визначеності й передбачуваності є невід`ємною складовою верховенства права. У державі, яка керується принципом верховенства права, громадяни виправдано очікують, що до них будуть ставитися, як до всіх інших, та що вони можуть покладатися на попередні судові рішення в подібних справах, і таким чином громадяни можуть передбачати юридичні наслідки своїх дій чи бездіяльності.

4.60 Разом з тим, ухвалення судових рішень, які суперечать одне одному, зокрема - Верховним Судом, може створити ситуацію юридичної невизначеності, що спричинить зменшення довіри до судової системи, у той час як ця довіра є важливим елементом держави, що керується принципом верховенства права. Тобто однакове застосування закону обумовлює довіру громадськості до судів та покращує громадську думку стосовно справедливості та правосуддя.

4.61 Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, не навів мотивів невідповідності (неузгодженості) висновків цього суду вказівкам, викладеним у постанові Верховного Суду у даній справі, згідно якої справа була передана на новий розгляд до суду першої інстанції.

4.62 З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що за повторним розглядом справи висновок суду першої інстанції про задоволення позову ґрунтується на встановлених обставинах і оцінених доказах з врахуванням вказівок, що містились у постанові Верховного Суду від 20.10.2021 у цій справі, що повністю узгоджується з приписами чинного законодавства.

4.63 Водночас колегія суддів вважає необґрунтованим висновок апеляційного суду про те, що оскільки суб`єктом права постійного користування земельною ділянкою є позивач, тобто саме позивачу надане право будівництва на відповідній земельній ділянці, а тому саме АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» і набуває право власності на збудовані на такій земельній ділянці об`єкти.

4.64 У пункті 7.4 договору сторони передбачили, що договір не є договором про спільну діяльність, а є договором змішаної інвестиційно-підрядної форми.

4.65 Інвестиційні правовідносини є різновидом господарських правовідносин, які виникають між суб`єктами інвестиційної діяльності (інвесторами та іншими учасниками) щодо підготовки, реалізації інвестицій, відшкодування витрачених коштів та отримання прибутку від такої діяльності.

4.66 При цьому основним способом реалізації інвестицій є інвестиційна діяльність, яка полягає у практичних організаційних діях відповідних суб`єктів з метою знаходження інвестиційних ресурсів (майнових та інтелектуальних цінностей), виборі об`єктів підприємницької та інших видів діяльності і вкладення в ці об`єкти зазначених ресурсів для отримання прибутку (доходу) або досягнення певного соціального ефекту.

4.67 Отже, за своїм змістом інвестиційна діяльність полягає у трансформації цінностей (інвестицій) в об`єкти такої діяльності та наступне одержання доходу за рахунок приросту капітальної вартості зазначених інвестицій або від їх використання.

4.68 Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 01.10.2020 у справі № 910/21935/17 та від 27.07.2022 у справі № 910/7966/21.

4.69 Відповідно до частини 1 статті 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проєктно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проєктно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

4.70 Отже, зобов`язання з будівельного підряду є взаємними. У розумінні наведеної норми договір будівельного підряду є різновидом підряду, до істотних умов якого належать умови про: предмет, ціну та строк. Основним предметом договору будівельного підряду є результат будівельних робіт - завершений будівництвом об`єкт або закінчені будівельні роботи відповідно до проєктно-кошторисної документації на замовлення замовника, а не процес виконання робіт чи діяльність підрядника, спрямована на створення об`єкта та його здачу.

4.71 Відповідно до статті 876 ЦК України власником об`єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.

4.72 У той же час, як зазначалося вище, за умовами спірного договору позивач хоча і залучає до будівництва об`єкта відповідача, на якого покладаються обов`язки з організації, контролю та здійснення, власне, будівництва такого об`єкта, однак саме відповідач за результатом виконання договору отримає у власність майже весь об`єкт (житловий комплекс з підземним автопаркінгом, офісними приміщеннями та закладами з обслуговування населення).

4.73 Згідно із законодавством ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку. Тож за результатами реалізації договору, що передбачає будівництво багатоквартирних житлових будинків на землях, наданих у користування державним та комунальним підприємствам, відбувається безкоштовне відчуження права на землю державної та комунальної власності на користь третіх осіб.

4.74 Іншими словами, предметом наведеного договору по суті є передача ТОВ «Гарант Груп Інвест» права на забудову земельної ділянки, що перебуває в користуванні позивача, з подальшою (законодавчо визначеною) компенсацією обмежень прав позивача щодо вказаної ділянки у вигляді отримання незначної частки об`єкта будівництва.

4.75 Отже, доводи АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України», викладені в касаційній скарзі, щодо порушення апеляційним господарським судом частини 9 статті 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», статей 42, 92, 93 ЗК України, Постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2016 № 1039 «Про затвердження Статуту публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» знайшли підтвердження.

4.76 Водночас Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про недопустимість доказів. В обґрунтування касаційної скарги в цій частині позивач посилається на те, що зазначені в скарзі докази були подані відповідачем до суду першої інстанції на стадії нового розгляду, як додаток до письмових пояснень і судом не було вирішено питання про долучення цих документів до матеріалів справи. Тобто доводи скаржника стосуються процесуальних дій суду першої інстанції (який між іншим зазначені скаржником документи при ухваленні рішення не ураховував), тоді як предметом касаційного оскарження є постанова суду апеляційної інстанції.

4.77 Згідно з частиною 1 статті 232 ГПК України судовими рішеннями є, зокрема, 1) ухвали; 2) рішення.

4.78 Частиною 2 цієї статті передбачено, що процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

4.79 Відповідно до частини 4 статті 233 ГПК України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати. Частиною 2 цієї статті передбачено, що ухвали суду, постановлені окремим документом, підписуються суддею (суддями) і приєднуються до справи. Ухвали, постановлені судом, не виходячи до нарадчої кімнати, заносяться до протоколу судового засідання.

4.80 Згідно з частиною 1 статті 234 ГПК України ухвала, що викладається окремим документом, складається, зокрема, із вступної частини із зазначенням дати і місця її постановлення.

4.81 Положеннями статті 304 ГПК України визначено, що ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу (частина 1). Скарги на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції чи постанови суду апеляційної інстанції, включаються до касаційної скарги на відповідне рішення чи постанову. У разі подання касаційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення чи постанови суду, суд повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу (частина 2). Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції (частина 3).

4.82 Скаржник, посилаючись на те, що зазначені в його скарзі докази були подані відповідачем до суду першої інстанції на стадії нового розгляду і судом не було вирішено питання про долучення цих документів до матеріалів справи, у своїй касаційній скарзі не навів відповідну ухвалу місцевого господарського суду із зазначенням її дати, чи відповідне судове засідання місцевого господарського суду, у якому відповідна дія мала бути вчиненою.

4.83 Наведені обставини, враховуючи зазначені норми права, виключають можливість задоволення касаційної скарги із вказаних скаржником у цій частині підстав.

4.84 Статтею 312 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

4.85 За таких обставин, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість касаційної скарги та про наявність підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції і залишення в силі рішення суду першої інстанції.

4.86 Відповідно до приписів статті 129 ГПК судові витрати належить покласти на відповідача.

4.87 Згідно із положеннями статті 327 ГПК України наказ суду видається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 312, 315, 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» задовольнити частково.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2023 у справі № 910/13258/20 скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2022 залишити в силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Груп Інвест»</a> на користь Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» 4 204 (чотири тисячі двісті чотири) гривні 00 коп. судового збору за подання касаційної скарги.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді І. С. Міщенко

С. К. Могил