Постанова

від 04.07.2023 по справі 320/5804/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/5804/18 Суддя (судді) першої інстанції: Шевченко А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О. суддів: Парінова А. Б., Ключковича В.Ю. за участю секретаря: Рожок В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 березня 2023 року (місце ухвалення: місто Черкаси, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту: 01.03.2023) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Офісу великих платників податків ДПС, правонаступником якого є Центральне міжрегіональне управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.08.2018 № 0008801402, від 01.11.2018 № 0011581402, від 25.10.2017 № 0007561402, від 06.07.2018 № 0007741402 та від 06.07.2018 № 0007751402.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26.04.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2021 позов задоволено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.10.2022 рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.04.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2021 скасовано. Відмовлено в задоволенні адміністративного позову ТОВ "Фоззі-Фуд" до Офісу великих платників податків ДПС (правонаступник Центральне міжрегіональне управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків) в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.10.2017 № 0007561402. В іншій частині справу № 320/5804/18 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Верховний Суд, направляючи справу на новий розгляд встановив, що суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позовну заяву в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.08.2018 № 0008801402 та від 01.11.2018 № 0011581402, не вказали жодних доказів, що слугували підставою для висновку про те, що позивач не порушив строки граничних розрахунків за поставку товару, оскільки звернувся до третейського суду "аdhoc", який є судом, створеним на підставі положень Закону № 4002 та має компетенцію приймати арбітражне рішення відповідно до Розділу VІ цього Закону, як і достеменно не з`ясували: чи є суд, до якого звернувся позивач, судом, створеним саме на підставі положень Закону №4002 та чим це підтверджується. Також вказав, що суди обох інстанцій не встановили наявність компетенції третейського суду, до якого звернувся позивач, приймати арбітражне рішення у відповідності до Розділу VІ Закону № 4002, побудувавши свої рішення на підставі невмотивованих та не підтверджених доказами в матеріалах справи висновків. Проте факт звернення до судових органів, визначених статтею 4 Закону № 185, має визначальне значення для правильного вирішення спору у цій частині справи, тому відповідні обставини потребують з`ясування та перевірки судів.

Також Верховний Суд встановив, що суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позовну заяву в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.07.2018 № 0007741402 та № 0007751402 в частині визначення штрафних санкцій та пені по контракту з ООО "Крымторг-С", правильно виходили з того, що відповідно до статті 1 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 № 1207-VII тимчасово окупована Російською Федерацією територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Водночас звернув увагу, що ані судом першої інстанції, ані апеляційним судом не перевірено дійсного місцезнаходження ООО "Крымторг-С", що має значення для визначення поширення на спірні операції позивача з означеним контрагентом положення пункту 9.4 статті 9 Закону України від "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України" від 12.08.2014 № 1636-VII.

Окрім того Верховний Суд зазначив, що в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 06.07.2018 № 0007751402 покладено висновки контролюючого органу щодо порушення позивачем положень пункту 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 15.02.1993 № 15-93, що виявилось у не поданні до податкових органів та регіонального відділення НБУ Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України, чим не задекларовано протерміновану дебіторську заборгованість, що належить резиденту за межами території України як по взаємовідносинам з ООО "Крымторг-С", так і Lanzo Trade LP (Великобританія). Проте, жодної правової оцінки спірних правовідносин на предмет дотримання позивачем зазначеної норми по операціям з Lanzo Trade LP (Великобританія) судами попередніх інстанцій не надано.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 01 березня 2023 року позов залишено без задоволення.

Не погодившись з таким рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

До Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу. Відповідачем щодо задоволення вимог апеляційної скарги заперечно.

В судовому засіданні представником позивача вимоги та доводи апеляційної скарги підтримано, представником відповідача щодо задоволення вимог апеляційної скарги заперечено.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення осіб, що з`явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Офісом великих платників податків ДФС була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Фоззі-Фуд" з питань дотримання вимог валютного законодавства при розрахунках за зовнішньоекономічним контрактом № SFM-1212 від 12.12.2016, згідно листа ПАТ Восток банк № 07ц/178БТ, та при розрахунках за зовнішньоекономічними контрактами № EZ-06/10-16 від 06.10.2016, № EZ-15/11-16 від 15.11.2016, № SFM-0111 від 01.11.2016, № SFM-2111 від 21.11.2016, № SFM-2810 від 28.10.2016, № SFО-2110.2 від 21.10.2016 за період з 12.12.2016 по 21.06.2018, за результатами якої складено акт від 12.07.2018 №2102/28-10-14-02/32294926, яким встановлено порушення ТОВ "Фоззі-Фуд" вимог статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 № 185/94-ВР в частині не надходження валютної виручки в законодавчо встановлені терміни відповідно до експортних договорів від 06.10.2016 № EZ-06/10-16, від 01.11.2016 № SFM-0111, від 28.10.2016 № SFM-2810, від 21.10.2016 № SFО-2110.2, від 15.11.2016 № EZ-15/11-16, від 21.11.2016 № SFM-2111.

На підставі висновків акта від 12.07.2018 № 2102/28-10-14-02/32294926 Офісом великих платників податків ДФС було прийняте податкове повідомлення-рішення від 07.08.2018 № 0008801402, яким позивачу нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов`язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства в сумі 19876974, 85 грн.

Грошове зобов`язання за вказаним спірним рішенням визначено позивачу на підставі висновків про несвоєчасне надходження валютної виручки від нерезидентів Lanzo Trade LP та Blumbaltic OU, а саме: згідно з договором від 06.10.2016 № ЕZ-06/10-16 з нерезидентом компанією Lanzo Trade LP (Великобританія) протерміновано надходження товарів (повернення коштів) в сумі 144875,80 дол. США на 445 днів; згідно з договором від 15.11.2016 № ЕZ-15/11-16 з нерезидентом компанією Blumbaltic OU (Естонія) протерміновано надходження товарів (повернення коштів) в сумі 213623, 55 дол. США на 395 днів; згідно з договором від 01.11.2016 №SFМ-0111 з нерезидентом компанією Lanzo Trade LP (Великобританія) протерміновано надходження товарів (повернення коштів) в сумі 53140, 36 дол. США на 442 дні та в сумі 158535, 01 дол. США на 437 днів; згідно з договором від 21.11.2016 № SFМ-2111 з нерезидентом компанією Blumbaltic OU (Естонія) протерміновано надходження товарів (повернення коштів) в сумі 99243, 50 дол. США на 412 днів та в сумі 65647, 08 дол. США на 407 днів; згідно з договором від 28.10.2016 № SFМ-2810 з нерезидентом компанією Lanzo Trade LP (Великобританія) протерміновано надходження товарів (повернення коштів) в сумі 289144, 07 дол. США на 447 днів, в сумі 29465, 19 дол. США на 442 дні та в сумі 68139, 93 дол. США на 437 днів; згідно з договором від 21.10.2016 № SFО-2110.2 з нерезидентом компанією Lanzo Trade LP (Великобританія) протерміновано надходження товарів (повернення коштів) в сумі 260000, 00 дол. США на 468 днів.

Також Офісом великих платників податків ДФС проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Фоззі-Фуд" з питань дотримання вимог валютного законодавства при розрахунках за зовнішньоекономічними контрактами від 21.10.2016 № SFО-2110.1 та від 01.11.2016 № SFО-0111.2 за період з 01.07.2017 по 17.09.2018, за результатами якої складено акт від 08.10.2018 № 2890/28-10-14-02/32294926, яким встановлено порушення ТОВ "Фоззі-Фуд" вимог статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 № 185/94-ВР в частині не надходження валютної виручки в законодавчо встановлені терміни відповідно до експортних договорів від 21.10.2016 №SFО-2110.1 та від 01.11.2016 №SFО-0111.2.

На підставі висновків акта від 08.10.2018 № 2890/28-10-14-02/32294926 Офісом великих платників податків ДФС було прийняте податкове повідомлення-рішення від 01.11.2018 № 0011581402, яким позивачу нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов`язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства в сумі 60409855, 57 грн.

Грошове зобов`язання за вказаним спірним рішенням визначено позивачу на підставі висновків про несвоєчасне надходження валютної виручки від нерезидентів Lanzo Trade LP та Blumbaltic OU, а саме: згідно з договором від 01.10.2016 № SFО-0111.2 з нерезидентом компанією Blumbaltic OU протерміновано надходження товарів (повернення коштів) в сумі 1114996,00 дол. США на 224 дні; згідно з договором від 21.10.2016 № SFО-2110.1 з нерезидентом компанією Lanzo Trade LP протерміновано надходження товарів (повернення коштів) в сумі 2224415, 12 дол. США на 353 дні.

Окрім того, Офісом великих платників податків ДФС проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "Фоззі-Фуд" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 30.06.2017, валютного - за період з 01.01.2014 по 30.06.2017, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 30.06.2017, за результатами якої складено акт від 06.06.2018 № 1657/28-10-14-01/32294926, яким встановлено порушення ТОВ "Фоззі-Фуд" вимог податкового законодавства, зокрема: статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 № 185/94-ВР в частині несвоєчасного надходження/неповернення валютної виручки згідно з договором від 01.01.2015 № 15-ОО-15 з нерезидентом ООО "Крымторг-С", та згідно з договором від 21.10.2016 № SFO-2110.1 з нерезидентом Lanzo Trade LP (Великобританія); пункту 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 № 15-93, а саме не подано до податкових органів та регіонального відділення НБУ Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України: не задекларовано протерміновану дебіторську заборгованість станом на 01.01.2016 у сумі 12641414, 07 рос. рублів, на 01.04.2016 в сумі 16880538, 27 рос. рублів, на 01.07.2016 в сумі 22326870, 90 рос. рублів, на 01.10.2016 в сумі 1344812, 16 рос. рублів, 01.01.2017 в сумі 2370905, 14 рос. рублів по нерезиденту ООО "Крымторг-С", та станом на 01.04.2017 в сумі 2224415, 12 дол. США по нерезиденту Lanzo Trade LP (Великобританія).

На підставі висновків акта від 06.06.2018 № 1657/28-10-14-01/32294926, Офісом великих платників податків ДФС були прийняті податкові повідомлення-рішення від 06.07.2018: № 0007741402, яким позивачу нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов`язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства в сумі 22849121, 44 грн та № 0007751402, яким позивачу нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов`язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства в сумі 2040, 00 грн.

Грошове зобов`язання за спірним податковим повідомленням-рішенням від 06.07.2018 № 0007741402 визначено позивачу на підставі висновків про несвоєчасне надходження валютної виручки від ООО "Крымторг-С", а саме: згідно з договором від 01.01.2015 № 15-00-15 з нерезидентом ООО "Крымторг-С" протерміновано надходження товарів (повернення коштів) в сумі 1337082, 97 рос. руб. з 02.05.2015 по 28.09.2015 на 516 днів, в сумі 1413041, 40 рос. руб. з 30.05.2015 по 28.09.2015 на 488 днів, в сумі 1413041, 40 рос. руб. з 30.06.2015 по 28.09.2016 на 457 днів; в сумі 829757, 63 рос. руб. з 30.07.2015 по 28.09.2016 на 427 днів, в сумі 583283, 77 рос. руб. з 30.07.2015 по 28.09.2016 на 427 днів, в сумі 1413041, 40 рос. руб. з 30.08.2015 по 28.09.2016 на 396 днів, в сумі 339761, 54 рос. руб. з 29.09.2015 по 29.09.2016 на 366 днів, в сумі 441240, 81 рос. руб. з 29.09.2015 по 28.09.2016 на 366 днів, в сумі 632039, 05 рос. руб. з 29.09.2015 по 28.09.2016 на 367 днів, в сумі 1413041, 40 рос. руб. з 30.10.2015 по 29.09.2016 на 336 днів, в сумі 82696, 65 рос. руб. з 30.11.2015 по 29.09.2016 на 305 днів, в сумі 128102, 17 рос. руб. з 30.11.2015 по 29.09.2016 на 305 днів, в сумі 1202242, 58 рос. руб. з 30.11.2015 по 29.09.2016 на 306 днів, в сумі 1413041, 40 рос. руб. з 30.12.2015 по 30.09.2016 на 276 днів, в сумі 1413041, 40 рос. руб. з 30.01.2015 по 30.09.2016 на 245 днів, в сумі 1413041, 40 рос. руб. з 01.03.2016 по 30.09.2016 на 215 днів, в сумі 1413041, 40 рос. руб. з 30.03.2016 по 30.09.2016 на 184 дня, в сумі 1413041, 40 рос. руб. з 31.04.2016 по 30.09.2016 на 153 днів, в сумі 2023897, 67 рос. руб. з 30.05.2016 по 30.09.2016 на 124 днів, в сумі 2009393, 56 рос. руб. з 30.06.2016 по 30.09.2016 на 93 дня, в сумі 1947683, 74 рос. руб. з 29.08.2016 по 30.09.2016 на 33 днів, в сумі 256617, 35 рос. руб. з 29.09.2016 по 30.09.2016 на 2 дня, в сумі 1252604, 98 рос. руб. з 29.09.2016 по 12.10.2016 на 12 днів, в сумі 92207, 18 рос. руб. з 29.09.2016 по 17.11.2016 на 36 днів, в сумі 1160397, 80 рос. руб. з 28.10.2016 по 22.12.2016 на 20 днів, в сумі 412735, 22 рос. руб. з 29.10.2016 по 17.11.2016 на 35 днів, в сумі 767984, 11 рос. руб. з 29.11.2016 по 22.12.2016 на 24 дня, в сумі 805148, 91 рос. руб. з 29.11.2016 по 17.01.2017 на 26 днів, в сумі 375570, 42 рос. руб. з 30.12.2016 по 17.01.2017 на 19 днів, в сумі 1179345, 35 рос. руб. з 30.12.2016 по 09.02.2017 на 23 дня, в сумі 10840, 46 рос. руб. з 30.12.2016 по 10.03.2017 на 29 днів.

Позивач вважаючи прийняті відповідачем спірні рішення протиправними, звернувся до адміністративного суду з позовною заявою про їх скасування.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання розрахунків в іноземній валюті здійснюється відповідно до Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 №185/94-ВР.

За приписами частини першої статті 1 Закону № 185 виручка резидентів у іноземній валюті від експорту продукції підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) такої продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, транспортних послуг - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання транспортних послуг. Перевищення зазначеного строк потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Виручка резидента за експортним зовнішньоекономічним договором (контрактом) вважається перерахованою на його банківський рахунок за заявою резидента, якщо належна сума врегульована Експортно-кредитним агентством.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 185 порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Приписами частини другої статті 4 Закону № 185 встановлено, що у разі якщо резидент звертається до Експортно-кредитного агентства із заявою про невиконання або неналежне виконання нерезидентом його грошових зобов`язань за експортним зовнішньоекономічним договором (контрактом), що стало причиною порушення резидентом строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, зазначені строки призупиняються та пеня в період такого призупинення не стягується. У разі якщо невиконання грошового зобов`язання нерезидентом не підлягає врегулюванню Експортно-кредитним агентством відповідно до законодавства, перебіг зазначених строків поновлюється і пеня нараховується на загальних підставах (у тому числі пеня за період призупинення).

Також відповідно до частини третьої, п`ятої статті 4 Закону № 185 у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Органи доходів і зборів вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею (частина шоста статті 4 Закону № 185).

З аналізу наведених норм вбачається, що підставою для зупинення строків, передбачених статтею 1 Закону №185, є факт прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, а підставою для несплати пені за порушення відповідних строків є рішення суду про задоволення позову.

Як вбачається з матеріалів справи та віро встановлено судом першої інстанції, позивачем не надано рішення суду, Міжнародного комерційного арбітражного суду чи Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України про задоволення позову щодо стягнення з контрагентів-нерезидентів простроченої заборгованості за вказаними в описовій частині рішення зовнішньоекономічними контрактами.

В обґрунтування заявлено позову, а також апеляційної скарги позивач посилається на рішення третейського суду від 07.08.2017 та від 06.03.2017, створеного відповідно до Закону № 1701 на підставі третейської угоди між ТОВ "Фоззі-Фуд" з нерезидентами Lanzo Trade LP, Blumbaltic OU, для вирішення конкретного спору у складі одного третейського судді Ярмолаш Ганни Олександрівни, про стягнення з компанії "Lanzo Trade LP" та компанії "Blumbaltic OU" боргу за контрактами від 21.11.2016 № SFM-2111, від 15.11.2016 № EZ-15/11-16, від 06.10.2016 № EZ-06/10-16, від 21.10.2016 № SFО-2110.1, від 01.11.2016 № SFО-0111.2, від 28.10.2016 № SFM-2810, від 01.11.2016 № SFM-0111 та від 01.11.2016 № SFО-0111.2, вважаючи такі рішення третейського суду належними у розумінні статті 4 Закону № 185, що є підставою для несплати ним пені за порушення відповідних строків, передбачених контрактами.

Відмовляючи у задоволенні позову судом першої інстанції зазначено, що вказані рішення не є належним доказом існування підстав для скасування спірних податкових повідомлень-рішень. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Порядок утворення та діяльності третейських судів в Україні регулює Закону «Про третейські суди» України від 11.05.2004 № 1701-IV та встановлює вимоги щодо третейського розгляду з метою захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб.

Статтею 2 Закону № 1701 визначено, що наведені нижче терміни вживаються у такому значенні: третейський суд - недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин; компетентний суд - місцевий загальний суд чи місцевий господарський суд за місцем розгляду справи третейським судом.

Відповідно до пункту 12 частини першої статті 6 Закону № 1701 третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України.

У свою чергу, за приписами частини другої статті 1 Закону України «Про міжнародний комерційній арбітраж» від 24.02.1994 № 4002-XII, до міжнародного комерційного арбітражу можуть за угодою сторін передаватися: спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв`язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном, а також спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об`єднань та організацій, створених на території України, між собою, спори між їх учасниками, а так само їх спори з іншими суб`єктами права України.

За приписами статті 2 Закону № 4002 визначено: "арбітраж" - будь-який арбітраж (третейський суд) незалежно від того, чи утворюється він спеціально для розгляду окремої справи, чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою, зокрема Міжнародним комерційним арбітражним судом або Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України (додатки № 1 і № 2 до цього Закону); "третейський суд" - одноособовий арбітр або колегія арбітрів; "суд" - відповідний орган судової системи держави.

Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що під "судом", у розумінні статті 4 Закону № 185, слід розуміти відповідний орган судової системи держави, тобто створений відповідно до Розділу VІІІ Конституції України, Закону України "Про судоустрій і статус суддів", або Міжнародний комерційний арбітражний суд чи Морська арбітражна комісія при Торгово-промисловій палаті України або інший арбітраж (третейський суд), створений у відповідності до положень Закону № 4002.

Отже правовідносини, що врегульовують між собою учасники господарських міжнародних відносин в укладених ними контрактах, у тому числі щодо порядку вирішення спорів між собою, та правовідносини врегульовані Законом № 185 мають різну правову природу виникнення та правове навантаження.

Відтак, розгляд та прийняття рішення третейським судом щодо позовних вимог ТОВ "Фоззі-Фуд" до нерезидентів Lanzo Trade LP, Blumbaltic OU про стягнення заборгованості, яке здійснено відповідно до Закону № 1701, та не зважаючи на зафіксовані третейські застереження у третейських угодах щодо можливості вирішення спорів між їх учасниками таким судом відповідно до Закону № 4002, не є обумовленою Законом № 185 підставою для звільнення позивача від нарахування пені.

Таким чином, третейський суд, створений відповідно до Закону № 1701 на підставі третейської угоди між ТОВ "Фоззі-Фуд" з нерезидентами Lanzo Trade LP, Blumbaltic OU, до якого звернувся позивач, у тому числі з урахуванням пункту 12 частини першої статті 6 Закону № 1701 не відноситься до судових органів, визначених статтею 4 Закону № 185.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2021 року у справі № 810/248/18 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Виходячи з наведеного в сукупності суд уважає правомірним нарахування відповідачем позивачу пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугували висновки податкового органу щодо порушення позивачем вимог Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 № 185/94-ВР при взаємовідносинах з ООО "Крымторг-С".

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги позивач вказує, що недопустимість застосування до даних правовідносин норми Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" чітко визначено у абз. 2 ч. 4 ст.9 Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим".

Так приписами пункту 9.4 статті 9 Закону №1636 встановлено, що на операції, що здійснюються між резидентами України та особами з місцезнаходженням на території ВЕЗ «Крим», а також на розрахунки за такими операціями не поширюються норми Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Створення вільної економічної зони «Крим» (далі - ВЕЗ «Крим»), врегулювання інших аспектів правових відносин між фізичними і юридичними особами, які знаходяться на тимчасово окупованій території або за її межами на час виникнення спірних правовідносин визначав Закон України від 12 серпня 2014 року №1636-VII (надалі - Закон №1636) «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України», який набрав чинності з 27 вересня 2014 року ( в подальшому, з 21 листопада 2021 року втратив чинність на підставі Закону України від 1 липня 2021 року №1618-IX «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» та внесення змін до деяких законодавчих актів України»).

Відповідно до пункту 1.1. статті 1 Закону №1636 ВЕЗ «Крим» запроваджується у межах двох адміністративно-територіальних одиниць України: Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.

У пункті 2.2. статті 2 Закону №1636 передбачено, що функціонування ВЕЗ «Крим» під час режиму тимчасової окупації її території здійснюється з урахуванням особливостей, визначених розділом II «Перехідні положення» цього Закону.

Відповідно до пункту «а» пункту 12.11. статті 12 розділу II «Перехідні положення» Закону №1636 під час тимчасової окупації суб`єкти господарської діяльності з місцезнаходженням (місцем проживання) на території ВЕЗ «Крим» та суб`єкти господарської діяльності з місцезнаходженням (місцем проживання) на іншій території України укладають договори на підставі використання норм права України та пункту 9.1 статті 9 цього Закону.

У пункті 9.1. статті 9 Закону №1636 встановлено, що на території ВЕЗ «Крим» може застосовуватися мультивалютний режим, за яким в оплату вартості товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) у межах ВЕЗ «Крим», приймається як гривня, так і валюти іноземних країн, включені Національним банком України до 1-2 груп Класифікатора іноземних валют та банківських металів.

Будь-які безготівкові платежі (перекази) з території ВЕЗ «Крим» на іншу територію України чи з іншої території України на територію ВЕЗ «Крим» здійснюються виключно у гривні або у вільно конвертованій валюті. Особливості режиму таких платежів (переказів) встановлюються Національним банком України.

За приписами пункту 5.3 статті 5 Закону № 1636 фізична особа, яка має податкову адресу (місце проживання), юридична особа (відокремлений підрозділ), яка має податкову адресу (місцезнаходження) на території ВЕЗ "Крим", прирівнюються з метою оподаткування до нерезидента.

Відповідно до абзацу другого пункту 9.1 статті 9 Закону № 1636 будь-які безготівкові платежі (перекази) з території ВЕЗ "Крим" на іншу територію України чи з іншої території України на територію ВЕЗ "Крим" здійснюються виключно у гривні або у вільно конвертованій валюті. Особливості режиму таких платежів (переказів) встановлюються Національним банком України.

При цьому суд зауважує, що пункт 9.4 статті 9 Закону № 1636 містить застереження щодо непоширення на розрахунки між резидентами України та особами з місцезнаходженням на території ВЕЗ "Крим", норм Закону № 185. Водночас, нормами Закону № 1636 не розкрито змісту поняття "особа з місцезнаходженням на території ВЕЗ "Крим"", як і не міститься його визначення у пункті 9.4 статті 9 цього Закону.

Водночас, відповідно до частини другої статті 13 Закону № 1207 здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами-підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, контрагент позивача ООО "Крымторг-С" (ИНН 9102001987; КПП 910201001; ОГРН 1149102002092) зареєстрований за адресою: Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 47, що підтверджується випискою з "Единого государственного реестра юридических лиц" від 09.01.2023 № ЮЭ9965-23-4943847. Реєструючим органом зазначено міжрайонну інспекцію федеральної податкової служби № 9 по Республіці Крим. Особою, яка має право діяти від імені юридичної особи (генеральний директор) є громадянином РФ. Розрахунки між ООО "Крымторг-С" та позивачем здійснювались в рублях (грошовій одиниці РФ).

Вказаний реєстр містить дані про всі підприємства, зареєстровані та законно здійснюючі підприємницьку діяльність на території Російської Федерації.

Відтак, суд першої інстанції дійшов вірних висновків, що ООО "Крымторг-С" є нерезидентом України, наслідком чого є поширення на спірні правовідносини позивача зі вказаним контрагентом положень Закону № 185 та правила оподаткування, що застосовуються до нерезидентів.

З огляду на викладене, також є обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо порушення позивачем положень пункту 1 статті 9 Декрету №15-93, що виявилось у не поданні до податкових органів та регіонального відділення НБУ Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України, чим не задекларовано протерміновану дебіторську заборгованість, що належить резиденту за межами території України як по взаємовідносинам з ООО «Крымторг-С», так і Lanzo Trade LP (Великобританія).

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Згідно з ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Керуючись ст.ст. 132, 134, 254, 255, 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 березня 2023 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач О. О. БеспаловСуддя В. Ю. КлючковичСуддя А. Б. Парінов

(Повний текст постанови складено 10.07.2023)