Постанова

від 09.01.2025 по справі 320/5804/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2025 року

м. Київ

справа № 320/5804/18

касаційне провадження № К/990/28863/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РОМПАС»

на рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 березня 2023 року (головуючий суддя - Шевченко А.В.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2023 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Беспалов О.О.; судді - Парінов А.Б., Ключкович В.Ю.)

у справі № 320/5804/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РОМПАС»

до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «РОМПАС» (далі - ТОВ «РОМПАС»; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - Центральне МУ ДПС по роботі з ВПП; відповідач; контролюючий орган), в якому, з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07 серпня 2018 року № 0008801402, від 01 листопада 2018 року № 0011581402, від 25 жовтня 2017 року № 0007561402, від 06 липня 2018 року № 0007741402, від 06 липня 2018 року № 0007751402.

Київський окружний адміністративний суд рішенням від 26 квітня 2021 року, яке Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 01 грудня 2021 року залишив без змін, позов задовольнив.

Верховний Суд постановою від 26 жовтня 2022 року вказані судові рішення скасував, відмовив в задоволенні адміністративного позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25 жовтня 2017 року № 0007561402, в іншій частині справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

За наслідками нового розгляду справи Київський окружний адміністративний суд рішенням від 01 березня 2023 року в задоволенні позову відмовив повністю.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 04 липня 2023 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

ТОВ «РОМПАС» звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 березня 2023 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2023 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому зазначає, що він не порушив встановлені Законом України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 185/94-ВР) граничні строки розрахунків із Lanzo Trade LP (Великобританія) за поставку товару, оскільки звернувся до третейського суду «аd hoc», який є судом, створеним на підставі положень Закону України від 24 лютого 1994 року № 4002-XII «Про міжнародний комерційний арбітраж» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 4002-XII). Також наголошує на тому, що оскільки ООО «Крымторг-С» є особою з місцезнаходженням на території вільної економічної зони «Крим», то на підставі частини другої пункту 9.4 статті 9 Закону України від 12 серпня 2014 року № 1636-VII «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 1636-VII) на операції, що здійснюються між платником та ООО «Крымторг-С», а також на розрахунки за такими операціями не поширюються норми Закону № 185/94-ВР.

Верховний Суд ухвалою від 26 вересня 2023 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «РОМПАС».

12 жовтня 2023 року від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами з`ясовано, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «РОМПАС» з питань дотримання вимог валютного законодавства при розрахунках за зовнішньоекономічним контрактом від 12 грудня 2016 року № SFM-1212 відповідно до листа Публічного акціонерного товариства «Восток банк» № 07ц/178БТ, а також при розрахунках за зовнішньоекономічними контрактами від 06 жовтня 2016 року № EZ-06/10-16, від 15 листопада 2016 року № EZ-15/11-16, від 01 листопада 2016 року № SFM-0111, від 21 листопада 2016 року № SFM-2111, від 28 жовтня 2016 року № SFM-2810, від 21 жовтня 2016 року № SFО-2110.2 за період з 12 грудня 2016 року по 21 червня 2018 року, за результатами якої складено акт від 12 липня 2018 року № 2102/28-10-14-02/32294926.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог статті 1 Закону № 185/94-ВР у зв`язку з ненадходженням валютної виручки в законодавчо встановлені терміни відповідно до експортних договорів від 06 жовтня 2016 року № EZ-06/10-16, від 01 листопада 2016 року № SFM-0111, від 28 жовтня 2016 року № SFM-2810, від 21 жовтня 2016 року № SFО-2110.2, від 15 листопада 2016 року № EZ-15/11-16, від 21 листопада 2016 року № SFM-2111.

На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 07 серпня 2018 року № 0008801402, згідно з яким застосовано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 19876974,85 грн.

Також відповідачем здійснено документальну позапланову виїзну перевірку платника з питань дотримання вимог валютного законодавства при розрахунках за зовнішньоекономічними контрактами від 21 жовтня 2016 року № SFО-2110.1 та від 01 листопада 2016 року № SFО-0111.2 за період з 01 липня 2017 року по 17 вересня 2018 року, наслідки якої оформлено актом від 08 жовтня 2018 року № 2890/28-10-14-02/32294926.

За результатами контрольного заходу Центральне МУ ДПС по роботі з ВПП дійшло висновку про недотримання позивачем правил статті 1 Закону № 185/94-ВР в частині ненадходження валютної виручки в законодавчо встановлені терміни відповідно до експортних контрактів від 21 жовтня 2016 року № SFО-2110.1 та від 01 листопада 2016 року № SFО-0111.2.

На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 01 листопада 2018 року № 0011581402, згідно з яким застосовано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 60409855,57 грн.

Крім того, відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «РОМПАС» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2014 року по 30 червня 2017 року, валютного - за період з 01 січня 2014 року по 30 червня 2017 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2014 року по 30 червня 2017 року, за результатами якої складено акт від 06 червня 2018 року № 1657/28-10-14-01/32294926.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог статті 1 Закону № 185/94-ВР, статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з огляду на: несвоєчасне надходження/неповернення валютної виручки згідно з договором від 01 січня 2015 року № 15-ОО-15, укладеним з ООО «Крымторг-С», та згідно з договором від 21 жовтня 2016 року № SFO-2110.1, укладеним з Lanzo Trade LP (Великобританія); недекларування протермінованої дебіторської заборгованості станом на 01 січня 2016 року в сумі 12641414,07 рос. руб., на 01 квітня 2016 року в розмірі 16880538,27 рос. руб., на 01 липня 2016 року в сумі 22326870,90 рос. руб, на 01 жовтня 2016 року в розмірі 1344812,16 рос. руб, на 01 січня 2017 року в сумі 2370905,14 рос. руб. щодо ООО «Крымторг-С», а також станом на 01 квітня 2017 року в розмірі 2224415,12 дол. США щодо Lanzo Trade LP (Великобританія).

На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 06 липня 2018 року № 0007741402, згідно з яким застосовано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 22849121,44 грн, та від 06 липня 2018 року № 0007751402, згідно з яким застосовано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 2040,00 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названих актів індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до статті 1 Закону № 185/94-ВР виручка резидентів у іноземній валюті від експорту продукції підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації (z0374-12)) такої продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, транспортних послуг - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання транспортних послуг. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Виручка резидента за експортним зовнішньоекономічним договором (контрактом) вважається перерахованою на його банківський рахунок за заявою резидента, якщо належна сума врегульована Експортно-кредитним агентством.

Згідно зі статтею 4 Закону № 185/94-ВР порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Отже, зі змісту статті 4 Закону № 185/94-ВР вбачається, що строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується виключно у випадках звернення резидента до суду, Міжнародного комерційного арбітражного суду чи Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 25 квітня 2019 року у справі № 820/658/17.

Відповідних висновків дійшов і Верховний Суду України в постановах від 13 лютого 2012 року у справі № 21-422а11 та від 27 лютого 2012 року у справі № 21-387а11, які мають враховуватися при застосуванні норм права у подібних правовідносинах згідно з підпунктом 8 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Утім, як з`ясовано судами, в розглядуваній ситуації позивачем не надано рішення суду, Міжнародного комерційного арбітражного суду чи Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України про задоволення позову щодо стягнення з контрагентів-нерезидентів простроченої заборгованості за зовнішньоекономічними контрактами, щодо яких виник спір.

В обґрунтування своєї позиції платник посилався на рішення третейського суду від 07 серпня 2017 року та від 06 березня 2017 року, створеного відповідно до Закону України від 11 травня 2004 року № 1701-IV «Про третейські суди» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 1701-IV) на підставі третейської угоди між ТОВ «РОМПАС» та нерезидентами Lanzo Trade LP, Blumbaltic OU для вирішення конкретного спору у складі одного третейського судді Ярмолаш Ганни Олександрівни про стягнення з Lanzo Trade LP та Blumbaltic OU боргу за контрактами від 21 листопада 2016 року № SFM-2111, від 15 листопада 2016 року № EZ-15/11-16, від 06 жовтня 2016 року № EZ-06/10-16, від 21 жовтня 2016 року № SFО-2110.1, від 01 листопада 2016 року № SFО-0111.2, від 28 жовтня 2016 року № SFM-2810, від 01 листопада 2016 року № SFM-0111, від 01 листопада 2016 року № SFО-0111.2, вважаючи такі рішення третейського суду належними в розумінні статті 4 Закону № 185/94-ВР для несплати пені за порушення відповідних строків розрахунків.

За визначенням, наведеним у статті 2 Закону № 1701-IV, третейський суд - недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин.

Відповідно до пункту 12 частини першої статті 6 Закону № 1701-IV третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України.

За правилами частини другої статті 1 Закону № 4002-XII до міжнародного комерційного арбітражу можуть за угодою сторін передаватися, зокрема: спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв`язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном; спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об`єднань та організацій, створених на території України, між собою, спори між їх учасниками, а так само їх спори з іншими суб`єктами права України.

Статтею 2 Закону № 4002-XII визначено, що арбітраж - це будь-який арбітраж (третейський суд) незалежно від того, чи утворюється він спеціально для розгляду окремої справи, чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою, зокрема Міжнародним комерційним арбітражним судом або Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України (додатки № 1 і № 2 до цього Закону); третейський суд - це одноособовий арбітр або колегія арбітрів; суд - це відповідний орган судової системи держави.

Відтак, під судом у розумінні статті 4 Закону № 185/94-ВР слід розуміти відповідний орган судової системи держави, тобто створений відповідно до Розділу VІІІ Конституції України, Закону України «Про судоустрій і статус суддів», або Міжнародний комерційний арбітражний суд чи Морську арбітражну комісію при Торгово-промисловій палаті України або інший арбітраж (третейський суд), створений у відповідності до положень Закону № 4002-XII.

Тобто, правовідносини, що врегульовують між собою учасники господарських міжнародних відносин в укладених ними контрактах, у тому числі щодо порядку вирішення спорів між собою, та правовідносини, врегульовані Законом № 185/94-ВР, мають різну правову природу виникнення та правове навантаження.

Таким чином, третейський суд, створений відповідно до Закону № 1701-IV на підставі третейської угоди, укладеної між платником та нерезидентами Lanzo Trade LP, Blumbaltic OU, до якого звернувся позивач, у тому числі з урахуванням пункту 12 частини першої статті 6 Закону № 1701-IV, не відноситься до судових органів, визначених статтею 4 Закону № 185/94-ВР.

До аналогічного висновку дійшов й Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2021 року у справі № 810/248/18.

Щодо взаємовідносин з ООО «Крымторг-С», то позивач, мотивуючи свою позицію, наголошував на недопустимості застосування до спірних правовідносин норм Закону № 185/94-ВР, що чітко визначено частиною другою пункту 9.4 статті 9 Закону № 1636-VII.

Так, згідно з частиною другою пункту 9.4 статті 9 Закону № 1636-VII на операції, що здійснюються між резидентами України та особами з місцезнаходженням на території вільної економічної зони «Крим», а також на розрахунки за такими операціями не поширюються норми Закону № 185/94-ВР.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Закону № 1636-VII вільна економічна зона «Крим» запроваджується у межах двох адміністративно-територіальних одиниць України: Автономної Республіки Крим та м. Севастополя.

Пунктом 2.2 статті 2 Закону № 1636-VII передбачено, що функціонування вільної економічної зони «Крим» під час режиму тимчасової окупації її території здійснюється з урахуванням особливостей, визначених розділом II «Перехідні положення» цього Закону.

Відповідно до підпункту «а» пункту 12.11 статті 12 розділу II «Перехідні положення» Закону № 1636-VII під час тимчасової окупації суб`єкти господарської діяльності з місцезнаходженням (місцем проживання) на території вільної економічної зони «Крим» та суб`єкти господарської діяльності з місцезнаходженням (місцем проживання) на іншій території України укладають договори на підставі використання норм права України та пункту 9.1 статті 9 цього Закону.

Згідно з пунктом 9.1 статті 9 Закону № 1636-VII на території вільної економічної зони «Крим» може застосовуватися мультивалютний режим, за яким в оплату вартості товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) у межах вільної економічної зони «Крим», приймається як гривня, так і валюти іноземних країн, включені Національним банком України до 1-2 груп Класифікатора іноземних валют та банківських металів.

Будь-які безготівкові платежі (перекази) з території вільної економічної зони «Крим» на іншу територію України чи з іншої території України на територію вільної економічної зони «Крим» здійснюються виключно у гривні або у вільно конвертованій валюті. Особливості режиму таких платежів (переказів) встановлюються Національним банком України.

Відповідно до пункту 5.3 статті 5 Закону № 1636-VII фізична особа, яка має податкову адресу (місце проживання), юридична особа (відокремлений підрозділ), яка має податкову адресу (місцезнаходження) на території вільної економічної зони «Крим», прирівнюються з метою оподаткування до нерезидента.

Водночас нормами Закону № 1636-VII не розкрито зміст поняття «особа з місцезнаходженням на території вільної економічної зони «Крим».

Натомість за правилами частини другої статті 13 Закону України від 15 квітня 2014 року № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами-підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України.

Як з`ясовано судами, ООО «Крымторг-С» зареєстровано за адресою: Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 47, що підтверджується випискою від 09 січня 2023 року № ЮЭ9965-23-4943847 з відповідного реєстру, який містить дані про всі підприємства, зареєстровані на території Російської Федерації. Особою, яка має право діяти від імені юридичної особи, (генеральний директор) є громадянином Російської Федерації. Розрахунки між ООО «Крымторг-С» та позивачем здійснювалися в грошовій одиниці Російської Федерації.

За таких обставин є цілком об`єктивним висновок судів попередніх інстанцій про те, що ООО «Крымторг-С» є нерезидентом України, наслідком чого є поширення на правовідносини позивача із вказаним контрагентом положень Закону № 185/94-ВР та правил, що застосовуються до нерезидентів.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ТОВ «РОМПАС» без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РОМПАС» залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 березня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова