Постанова

від 11.07.2023 по справі 260/7631/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2023 рокуЛьвівСправа № 260/7631/21 пров. № А/857/8244/23Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Онишкевича Т.В., Судової-Хомюк Н.М.,

з участю секретаря судового засідання Хабазня Ю.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 березня 2023 року у справі № 260/7631/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання дії та бездіяльності протиправними,-

суддя в 1-й інстанції Калинич Я.М.,

час ухвалення рішення 30.03.2023 року,

місце ухвалення рішення м. Ужгород,

дата складання повного тексту рішення 10.04.2023 року,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Закарпатській області як відокремлений підрозділ ДПС України (далі - відповідач), в якому просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Закарпатській області №1602782-2403-0701 від 06.04.2021 року за платежем земельний податок з фізичних осіб, код платежу 18010700, податковий період 2021, на суму податкового зобов`язання 5207,57 грн.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Закарпатській області №18099-5033-0701 від 06.03.2020 року за платежем земельний податок з фізичних осіб, код платежу 18010700, податковий період 2020, на суму податкового зобов`язання 5207,57 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Закарпатській області №12820-5013-0701 від 15.04.2019 року за платежем земельний податок з фізичних осіб, код платежу 18010700, податковий період 2019, на суму податкового зобов`язання 5207,57 грн.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Закарпатській області №2196539-1304-0714 від 12.04.2018 року за платежем земельний податок з фізичних осіб, код платежу 18010700, податковий період 2018, на суму податкового зобов`язання 3645,30 грн.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що з 16.03.2018 року не є власником земельної ділянки площею 0,03 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, а отже, за 2018 рік, та наступні роки, не повинна сплачувати земельний податок з фізичних осіб за земельну ділянку площею 0,03 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , оскільки остання вибула з її власності, не перебуває в її користуванні. Також зазначає, що є пенсіонером, що є безумовною підставою для задоволення позову та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 березня 2023 року у справі № 260/7631/21 позовні вимоги задоволено.

Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на нього апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що згідно наявних баз даних Головного управління ДПС у Закарпатській області, за фізичною особою ОСОБА_1 станом на дату проведення нарахування зареєстровано нерухоме майно, а саме земельна ділянка площею 0,03 га, розташована за адресою АДРЕСА_1 . Відповідно до даних ІТС Податковий блок, цільове призначення земельної ділянки, розташованої за адресою АДРЕСА_1 - (03.07) для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Крім того, станом на 31.12.2021 року ОСОБА_1 не зверталась з письмовою заявою для проведення звірки по земельній ділянці площею 0,03 га, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 .

Просить скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 березня 2023 року у справі № 260/7631/21 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вислухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи позовні вимоги в справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до вимог чинного законодавства оскільки право власності позивачу на земельну ділянку площею 0,03 га в АДРЕСА_1 скасовано ще 16.03.2018 року, а отже остання не може вважатись платником земельного податку, відтак відповідач не мав законних підстав у 2018 - 2021 роках нараховувати позивачу такий податок, що сукупно свідчить про обґрунтованість позовних вимог та протиправність спірних податкових повідомлень-рішень.

Розглядаючи спір апеляційний суд виходить із наступного.

Встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 12 квітня 2018 року Головним управлінням ДФС у Закарпатській області сформовано податкове повідомлення-рішення № 2196539-1304-0714, яким позивачу визначено податкове зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб у розмірі 3645,30 грн. за 2018 рік (а.с.11).

15 квітня 2019 року Головним управлінням ДФС у Закарпатській області сформовано податкове повідомлення-рішення №12820-5013-0701, яким позивачу визначено суму земельного податку з фізичних осіб у розмірі 5207,57 грн. за 2019 рік (а.с.10).

06 березня 2020 року Головним управлінням ДПС у Закарпатській області сформовано податкове повідомлення-рішення №18099-5033-0701, яким позивачу визначено суму земельного податку з фізичних осіб у розмірі 5207,57 грн. за 2020 рік (а.с.9).

06 квітня 2021 року Головним управлінням ДПС у Закарпатській області сформовано податкове повідомлення-рішення №1602782-2403-0701, яким позивачу визначено суму земельного податку з фізичних осіб у розмірі 5207,57 грн. за 2021 рік (а.с.8).

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернулась до суду з даним позовом.

З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України (далі ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до п. п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За визначеннями, наведеними у підпунктах 14.1.34, 14.1.72 - 14.1.74, 14.1.147 ст. 14 ПК України, земельна ділянка - частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, цільовим (господарським) призначенням та з визначеними щодо неї правами; плата за землю обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності; земельний податок обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу); власники земельних ділянок - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які відповідно до закону набули права власності на землю в Україні, а також територіальні громади та держава щодо земель комунальної та державної власності відповідно; землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до п. 269.1 ст. 269 ПК України платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Згідно з п. 270.1 ст. 270 ПК України об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

П.п. 271.1 та 272.2 ст. 272 ПК України встановлено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

П. 286.1 ст. 286 ПК України визначено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Згідно з абз. 1, 5-6 п. 286.5 ст. 286.5 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем знаходження земельної ділянки для проведення звірки даних щодо: розміру площі земельної ділянки, що перебуває у власності та/або користуванні платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, користування пільгою, контролюючий орган за місцем знаходження земельної ділянки проводить протягом десяти робочих днів перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновків, що фізична особа, у власності чи користуванні якої перебуває земельна ділянка, зобов`язана платити за таку земельну ділянку земельний податок у сумі, яка визначена контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні. При цьому базою оподаткування є нормативно грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації або площа земельної ділянки, нормативно грошова оцінка якої не проведена, а підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

П.п. 287.1 ст. 287 ПК України визначено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до п. 287.6 ст. 287 ПК України (в редакції Закону України від 28.12.2014 №71-УІІІ, що діє з 01.01.2015) при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

В положеннях цієї ж норми в редакції, що діяла до 01 січня 2015 законодавець пов`язував обов`язок сплати податку на земельні ділянки з датою державної реєстрації права власності на нерухоме майно, яке розташоване на такій земельній ділянці.

Отже, обов`язок сплати цього податку для платника у різні періоди часу був пов`язаний з різними подіями, а саме до 01 січня 2015 - з моменту державної реєстрації права власності на нерухоме майно, яке розташоване на земельній ділянці, а після 01 січня 2015 - моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

З огляду на положення наведених норм, обов`язок зі сплати земельного податку виникає з моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку чи права користування нею.

Для належної реалізації контролюючим органом повноважень щодо нарахування земельного податку фізичним особам, законодавством встановлено порядок та способи отримання необхідних відомостей для здійснення відповідних розрахунків, зокрема щодо площі земельної ділянки, нормативно-грошової оцінки, коефіцієнтів.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ЗК України Державний земельний кадастр - це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Відповідно до ст. 194 ЗК України призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.

Порядок користування відомостями Державного земельного кадастру регламентований статтею 38 Закону України Про Державний земельний кадастр, згідно якої відомості Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі: витягів з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру; довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території), за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру; викопіювань з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану);копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру.

Користування відомостями Державного земельного кадастру може також здійснюватися у формі надання доступу до нього в режимі читання.

Доступ до Державного земельного кадастру в режимі читання надається органам державної влади, органам місцевого самоврядування, органам і підрозділам Служби безпеки України, що здійснюють контррозвідувальну діяльність та боротьбу з тероризмом, банкам та особам, які в установленому законом порядку включені до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників, Державного реєстру оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок та Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку може бути виданий будь-яким Державним кадастровим реєстратором, адміністратором центру надання адміністративних послуг, уповноваженою посадовою особою виконавчого органу місцевого самоврядування.

Згідно з п. п. 14 п. 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051, нормативна грошова оцінка це значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яке розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у пункті 24, та відомостей про нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку.

Обов`язок з нарахування сум земельного податку фізичним особам покладено саме на органи державної фіскальної служби, яким для визначення розміру вказаного податку необхідно встановити базу оподаткування, наявність грошової оцінки землі, інші відомості для визначення суми податкового зобов`язання.

Як підтверджено матеріалами справи та не заперечується апелянтом, що саме наявність у власності позивача земельної ділянки площею 0,03 га в м. Ужгороді по вул. Володимирській б/н слугувало підставою для визначення грошових зобов`язань за платежем - земельний податок з фізичних осіб.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що згідно з листом Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 28.03.2023 року №9-7-0.7-1336/2-23 про надання доказів, що витребовувались ухвалою суду від 13.03.2023 року, право власності позивача на земельну ділянку площею 0,03 га в АДРЕСА_1 скасовано 16.03.2018 року.

Також, з наданих Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області доказів судом першої інстанції обгрунтовано встановлено, що відповідно до відомостей Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:17:001:0057 перенесена 20.10.2017 до архівного шару ДЗК у результаті поділу на дві земельні ділянки з кадастровими 2110100000:17:001:0376 та 2110100000:17:001:0377. Державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:17:001:0057 скасована шляхом закриття Поземельної книги.

Земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:17:001:0377 зареєстрована у Державному земельному кадастрі 20.10.2017 шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку. Відомості про власників, користувачів земельної ділянки вносяться до Поземельної книги відповідно до отриманої інформації із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:17:001:0377, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Володимирська, 2, відповідно до довідки, відчужена та перебуває у власності ТОВ Офіс-Сервіс.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідно до вимог чинного законодавства оскільки право власності позивачу на земельну ділянку площею 0,03 га в м. Ужгороді по вул. Володимирській б/н скасовано ще 16.03.2018 року, то остання не може вважатись платником земельного податку, відтак відповідач не мав законних підстав у 2018 - 2021 роках нараховувати позивачу такий податок.

Враховуючи встановлені судом обставини, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.

Керуючись ст. 243, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області залишити без задоволення.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 березня 2023 року у справі № 260/7631/21 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Т. В. Онишкевич Н. М. Судова-Хомюк Повне судове рішення складено 11.07.2023 року