Постанова

від 11.07.2023 по справі 804/8434/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2023 року

м. Київ

справа № 804/8434/16

касаційне провадження № К/9901/36005/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Чечелівському районі міста Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.01.2017 (суддя Верба І.О.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2017 (головуючий суддя - Чабаненко С.В., судді - Прокопчук Т.С., Шлай А.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерсплав" до Державної податкової інспекції у Чечелівському районі міста Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерсплав" (далі - позивач, Товариство, платник) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Чечелівському районі міста Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач, Інспекція, контролюючий орган), в якому просило: визнати протиправними дії Інспекції щодо відмови у прийнятті податкової декларації Товариства з податку на додану вартість за серпень 2016 року; податкову декларацію Товариства з податку на додану вартість за серпень 2016 року визнати такою, що прийнята датою її фактичного отримання, 09.09.2016.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що Товариством до контролюючого органу подано податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2016 року, водночас контролюючий орган квитанцією №1 повідомив позивача про неприйняття такої декларації з підстав анулювання у позивача свідоцтва платника податку на додану вартість, що не відповідало дійсності, оскільки рішення податкового органу про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість на час подання податкової декларації оскаржувалось в судовому порядку, відтак контролюючим органом безпідставно відмовлено позивачу у реєстрації податкової декларації за вказаний вище податковий період.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 26.01.2017, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2017, позов задовольнив: визнав протиправними дії Інспекції щодо відмови у прийнятті податкової декларації Товариства з податку на додану вартість за серпень 2016 року, направленої телекомунікаційним зв`язком; зобов`язав Інспекцію прийняти податкову декларацію Товариства з податку на додану вартість за серпень 2016 року, направлену 09.09.2016 телекомунікаційним зв`язком, датою її фактичного отримання відповідачем - 09.09.2016.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з протиправності дій податкового органу щодо відмови у реєстрації податкової декларації платника з підстав анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість, оскільки таке рішення податкового органу оскаржувалось в судовому порядку.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення у справі про відмову у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на неврахування судовими інстанціями, що прийняття податкових декларацій, надісланих засобами електронного зв`язку відбувається в автоматичному режимі на підставі наявної в програмі інформації і не залежить від дій відповідача. Скаржник доводить, що відповідачем жодного рішення про неприйняття від позивача податкових декларацій не приймалось і на час подання податкової декларації з податку на додану вартість у податкового органу була відсутня інформація про судове оскарження рішення про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість позивача.

Позивач відзив (заперечення) на касаційну скаргу не подав, що не перешкоджає її розгляду.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 05.09.2017 відкрив провадження за касаційною скаргою відповідача.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 27.07.2018 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та витребував матеріали справи з суду першої інстанції, а ухвалою від 10.07.2023 - визнав за можливе попередній розгляд справи та призначив справу до попереднього розгляду на 11.07.2023.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі і правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій і підтверджується матеріалами справи, між Інспекцією та платником укладено договір про визнання електронних документів від 23.02.2016 №230220161, за умовами якого контролюючий орган зобов`язаний забезпечити приймання податкових документів в електронному вигляді та їх комп`ютерну обробку, забезпечити направлення квитанцій на електронну адресу платника податків.

Позивачем 09.09.2016 в електронному вигляді направлено до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2016 року, яку не було прийнято контролюючим органом у зв`язку з тим, що платником порушено вимоги пункту 48.4 статті 48 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), а саме: Товариство, ІПН 320145104665 не було платником податку на додану вартість в періоді серпень 2016 року, що підтверджується квитанцією №1, оскільки у позивача було анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість 08.06.2015.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За правилами пунктів 49.8, 49.9 статті 49 ПК України прийняття податкової декларації є обов`язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Пунктом 49.10 статті 49 ПК України визначено, що відмова посадової особи органу державної виконавчої служби прийняти податкову декларації з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висування будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від`ємного значення об`єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов`язань тощо) забороняється.

У разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3, 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов`язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови (пп. 49.11 ст. 49 Податкового кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, свою відмову щодо не прийняття податкової звітності позивача контролюючий орган обґрунтував тим, що позивач не був платником податку на додану вартість в серпні 2016 року та послався на рішення податкового органу про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства від 08.06.2015 №30.

Пунктом 5.10 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 №1130, передбачено, що підставою для внесення до Реєстру змін щодо скасування анулювання реєстрації, що відбулось за самостійним рішенням контролюючого органу, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення контролюючого органу про скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ. Рішення із копіями відповідних документів направляється до Державної фіскальної служби України для внесення відповідних змін до Реєстру.

Рішення контролюючого органу про скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ викладається з описом ситуації, посиланням на Кодекс, зазначенням мотивів та обґрунтувань прийняття такого рішення, оформляється на бланку та підписується керівником такого органу чи особою, яка виконує його обов`язки або є заступником керівника. Таке рішення або його засвідчена копія направляється із супровідним листом до Державної фіскальної служби України у десятиденний строк після прийняття.

При цьому, у разі скасування рішення про анулювання реєстрації, якщо інше не визначено судовим рішенням, контролюючий орган вносить до Реєстру запис про реєстрацію платника ПДВ із урахуванням таких особливостей: 1) якщо на дату скасування рішення про анулювання реєстрації в особи відсутня наступна (повторна) реєстрація, дата реєстрації платником ПДВ не змінюється; 2) якщо на дату скасування рішення про анулювання реєстрації особа зареєстрована платником ПДВ повторно, дата реєстрації платником ПДВ відповідає даті попередньої реєстрації платником ПДВ; тощо.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.07.2016, залишеною без змін ухвалю Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016, рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 08.06.2015 №30 було визнане протиправним з моменту його прийняття.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що вищезазначене рішення податкового органу не створює будь-яких правових наслідків, а тому статус позивача, як платника податку на додану вартість, вважається чинним протягом усього часу від моменту його реєстрації.

Позивач на час подання до органу державної податкової служби податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2016 року вважається платником податку на додану вартість, а тому відмова у прийнятті такої податкової декларації є протиправною.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Чечелівському районі міста Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.01.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова