Постанова
від 11.07.2023 по справі 344/3793/20
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/3793/20

Провадження № 22-ц/4808/850/23

Головуючий у 1 інстанції Польська М. В.

Суддя-доповідач Девляшевський В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2023 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів:

головуючого (суддя-доповідач) Девляшевського В.А.,

суддів: Баркова В.М., Мальцевої Є.Є.,

секретаря Петріва Д.Б,

з участю представника Івано-Франківського Архієпархіального Управління Української Греко-Католицької Церкви Кузь А.П., представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду, ухвалене головуючою суддею Польською М.В. 14 березня 2023 року в м. Івано-Франківську, повний текст якого виготовлено 16 березня 2023 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського Архієпархіального Управління Української Греко-Католицької Церкви, Державного реєстратора виконкому Івано-Франківської міської ради Дудика Тараса Богдановича, виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради в особі відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців управління реєстраційних процедур Івано-Франківської міської ради, Державної служби України з етнополітики та свободи совісті, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача державний реєстратор Державної служби України з етнополітики та свободи совісті Хаустова Марія Євгенівна про визнання неповноважним Івано-Франківське Архієпархіальне Управління Української Греко-Католицької Церкви в особі Архієпископа і Митрополита В.Війтишина приймати рішення про припинення релігійної організації Посічанський монастир Матері Божої Знамення УГКЦ, визнання протиправним та скасування рішення Державного реєстратора виконкому Івано-Франківської міської ради Дудик Тараса Богдановича щодо внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань рішення про припинення релігійної організації, визнання протиправним та скасування реєстраційного запису №11161100006000487 від 01.06.2017р. про внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань рішення про припинення релігійної організації, скасування реєстраційної дії/запису №1001161100006000487 від 26.11.2020р., відмінити державну реєстрацію припинення релігійної організації Посічанського монастиря Матері Божої Знамення УГКЦ,

встановив :

В березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Івано-Франківського Архієпархіального Управління Української Греко-Католицької Церкви та державного реєстратора виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Дудика Т.Б. про визнання неповноважним Івано-Франківське Архієпархіальне Управління Української Греко-Католицької Церкви в особі Архієпископа і Митрополита В.Війтишина приймати рішення про припинення релігійної організації Посічанський монастир Матері Божої Знамення УГКЦ, визнання протиправним та скасування рішення Державного реєстратора виконкому Івано-Франківської міської ради Дудик Т.Б. щодо внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань рішення про припинення релігійної організації, визнання протиправним та скасування реєстраційного запису №11161100006000487 від 01.06.2017 про внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань рішення про припинення релігійної організації.

В обґрунтування позовних вимог послався на те, що 28.08.1998 зареєстровано Статут Посічанського Монастиря Матері Божої Знамення УГКЦ, що стало підставою для створення даної релігійної організації. 30 травня 2017 року Івано-Франківським Архієпархіальним Управлінням УГКЦ в особі Архієпископа і Митрополита В.Війтишина прийнято та підписано Декрет, яким припинено Посічанський монастир шляхом ліквідації, а також створено ліквідаційну комісію у складі 5 осіб. На підставі Декрету державний реєстратор виконкому Івано-Франківської міської ради Дудик Т.Б. 01 червня 2017 року вніс до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань рішення про припинення в результаті ліквідації юридичної особи релігійної організації Посічанський монастир Матері Божої Знамення УГКЦ та здійснив реєстраційний запис №11161100006000487 про внесення рішення про припинення юридичної особи. Вважає, що рішення відповідачів є незаконними, оскільки всупереч статті 110 ЦК України та пункту 1.8. Статуту Посічанського монастиря ні засновник монастиря позивач у справі, ні загальні збори (рада) монастиря рішення про його ліквідацію не приймали. Відтак, Івано-Франківське Архієпархіальне Управління УГКЦ в особі Архієпископа і Митрополита В.Війтишина не був повноважною особою на припинення монастиря.

Вважає також, що державний реєстратор повинен був зупинити розгляд документів, поданих для державної реєстрації припинення монастиря, в зв`язку з невідповідністю відомостей, зазначених у документах, відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі, в частині зазначення засновників. А отже прийняте реєстратором рішення суперечить пункту 9 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».

У лютому 2021 року позивач подав заяву про зміну підстав позову, в якій зазначив, що діями відповідачів порушено його право власності на корпоративні права юридичної особи, які без його відома чи погодження припинені. Так, Посічанський Монастир Матері Божої знамення УГКЦ є окремою юридичною особою, засновником та власником всіх корпоративних прав є позивач. Івано-Франківське Архієпархіальне Управління УГКЦ не зазначене як засновник монастиря. Відтак, позивач вважає, що Статут юридичної особи не є підставою для зміни засновника юридичної особи, чи органу, що уповноважений здійснювати від його імені юридичні дії в ЄДР, якщо відповідний статус не підтверджено іншими документами. Всупереч цьому державний реєстратор здійснив реєстрацію припинення монастиря без рішення засновника, що суперечить закону.

Звертає увагу, що будівля по АДРЕСА_1 , вказана як юридична адреса заснованої позивачем юридичної особи, не належить на праві власності Івано-Франківському Архієпархіальному Управлінню УГКЦ.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 12 квітня 2021 року до участі в справі в якості співвідповідача залучено виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради в особі відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців управління реєстраційних процедур Івано-Франківської міської ради.

У серпні 2021 року позивач збільшив позовні вимоги та просив скасувати реєстраційну дію/запис №1001161110007000487 від 26 листопада 2020 року про державну реєстрацію припинення юридичної особи релігійної організації Посічанського монастиря Матері Божої Знамення УГКЦ в результаті ліквідації; відмінити державну реєстрацію припинення юридичної особи релігійної організації Посічанського монастиря Матері Божої Знамення УГКЦ. При цьому зазначив, що голова ліквідаційної комісії, не отримавши відомостей від релігійної організації, отримав неналежну довідку архівного відділу Тисменицької РДА №100/01-17 від 18.11.2020, на основі якої в порушення вимог статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» провела державну реєстрацію припинення юридичної особи. Крім того, державний реєстратор не вирішив питання про майно ліквідованої юридичної особи та її заборгованість перед благодійною організацією «Благодійний фонд «Архістратига Михаїла» на суму 5 889 542,33 грн згідно Договору від 01 грудня 2008 року та додаткової угоди від 01 червня 2016 року, про яку надіслано вимогу. Ліквідатором також складено недостовірний ліквідаційний баланс, який не затверджувався засновником та не подавався в органи ДПС.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду до участі в справі залучено співвідповідача Державну службу України з етнополітики та свободи совісті, а також третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача державного реєстратора державної служби України з етнополітики та свободи совісті Хаустову М.Є.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 14 березня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, вважаючи його незаконним та ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд прийшов до необґрунтованого висновку про дотримання державним реєстратором порядку прийняття рішення про припинення монастиря за Декретом №262, зокрема щодо наявності повноважень Івано-Франківського Архієпархіального Управління УГКЦ в особі архієпископа і митрополита В.Війтишина. Так, відповідач не надав доказів того, що у статуті Івано-Франківського Архієпархіального Управління УГКЦ містяться такі повноваження. Вважає, що п.3.2 Статуту Посічянського монастиря про те, що заснування чи скасування монастиря належить до Єпископа-Ординарія згідно з Церковним канонічним правом, суперечить Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».

Посилається на те, що державному реєстратору не надавався примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення учасників юридичної особи або відповідного органу юридичної особи та примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) документа, яким затверджено персональний склад комісії з припинення (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора. Тому посилання суду на те, що Декрет №262 від 30.05.2017 про ліквідацію монастиря прирівнюється до таких документів, на думку апелянта, є помилковим. Так, суд не звернув увагу, що наданий декрет не відповідає вимогам пункту 9 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань». Натомість державний реєстратор 01 червня 2017 року вніс запис в ЄДР, що припинення здійснюється за рішенням засновників.

На думку заявника, суд не врахував, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 липня 2022 року визнано, що архівним відділом Тисменицької районної державної адміністрації протиправно видано довідку від 18.11.2020 №100/01-17 для державного реєстратора для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи. Відтак необґрунтованою вважає відмову суду в задоволенні позову в частині скасування реєстраційної дії/запису №1001161110007000487 від 26.11.2020 з тих підстав, що керівник монастиря не вказував на існування документів релігійної організації довгострокового зберігання. Проте, саме на ліквідаційні комісії покладений обов`язок з забезпечення впорядкування та збереженості документів.

Крім того, суд не врахував, що 03 липня 2020 року голові комісії з припинення Посічянського монастиря направлено вимогу про борг на суму 5889542,33 грн. Оскільки на дату вчинення реєстраційної дії припинення юридичної особи мали місце невирішені питання майнового характеру, ліквідація здійснена передчасно.

За наведених обставин просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

У відзиві на апеляційну скаргу представник Івано-Франківського Архієпархіального Управління УГКЦ покликається на законність та обґрунтованість рішення суду. Натомість, доводи апеляційної скарги вважає такими, що не містять підстав для його скасування.

Зазначає, що Декрет №262 від 27.04.2017 року, на підставі якого здійснене припинення монастиря, прийнятий у відповідності до установчих документів Посічанського монастиря, Кодексу Канонів ОСОБА_3 та норм чинного законодавства. Так, монастир в своїй діяльності підкорявся всім розпорядженням, наказам, рішенням, прийнятим Івано-Франківським Архієпархіальним Управлінням УГКЦ, а також зарядженням Архієпископа та Митрополита Івано- ОСОБА_4 . Згідно установчих документів Посічанського монастиря право на прийняття рішення про його ліквідацію має Єпископ-Ординарій, яким є Архієпископ та митрополит Івано-Франківський Володимир Війтишин.

Прийняття рішення про припинення діяльності монастиря зумовлено необхідністю в зв`язку суперечністю діяльності настоятеля загальним настановам УГКЦ.

Крім того, питання правомірності Декрету від 30.05.2017 № 262 Івано-Франківського Архієпархіального управління УГКЦ було предметом судового розгляду. Постановою Верховного Суду від 17 липня 2018 року у справі № 909/1012/17 прийнято рішення, яким припинено провадження у справі. Ухвалюючи вказану постанову, Верховним Судом сформовано правовий висновок, відповідно до якого спір, про визнання недійсним Декрету виник між двома релігійними організаціями, тобто всередині Церкви, і відносини між ними регулюються Кодексом Канонів Східних Церков, а не актами цивільного чи господарського законодавства.

Твердження Позивача про те, що він одноособово був засновником Посічанського Монастиря Матері Божої Знамення УГКЦ вважає необґрунтованим, оскільки Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації» не передбачав і не передбачає можливості одноосібного заснування монастирів.

Не підтвердженими, на думку відповідача, є посилання апелянта на наявність у власності монастиря на час його ліквідації нерухомого майна, оскільки жодних доказів цього не надано. Аналогічно матеріали справи не містять доказів направлення головою благодійного фонду «Архістратига Михаїла» голові комісії з припинення юридичної особи вимоги про боргові зобов`язання.

Посилання позивача на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 липня 2022 року, яким визнано протиправність дій архівного відділу Тисменицької районної державної адміністрації від 18.11.2020 №100/01-17 вважає таким, що не має значення для справи, оскільки воно було ухвалене після реєстрації припинення монастиря. Крім того, вказане рішення стосується дій інших суб`єктів, а не сторін у цій справі.

Крім того, відзив на апеляційну скаргу також подано представником Державної служби України з етнополітики та свободи совісті, який зазначив що ОСОБА_1 не міг бути одноособовим засновником монастиря, оскільки це суперечило б статті 14 Закону «Про свободу совісті та релігійні організації», відповідно до якої засновником монастиря може бути релігійне управління, або не менше 10 фізичних осіб. Достовірні відомості про те, хто був засновником монастиря можуть бути прописані в першій редакції статуту.

Вважає, що передавання документів національному архівному фонду є правом релігійної організації, та прямо не передбачено законом. Відтак, державний реєстратор ДЕЕС не мала законних підстав для зупинення розгляду поданих для державної реєстрації документів або відмови у державній реєстрації припинення монастиря та здійснила реєстраційну дію на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом.

У свою чергу державний реєстратор виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Дудик Т.Б. у своєму відзиві зазначив, що апеляційну скаргу не визнає, оскільки оскаржуване рішення вважає законним та обґрунтованим.

В засідання апеляційного суду відповідачі: державний реєстратор виконкому Івано-Франківської міської ради Дудик Т.Б., представники виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради в особі відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців управління реєстраційних процедур Івано-Франківської міської ради, Державної служби України з етнополітики та свободи совісті, а також третя особа на стороні відповідача - державний реєстратор Державної служби з етнополітики та свободи совісті Хаустова М.Є. не з`явились, хоча належним чином повідомлялись про час та місце розгляду справи, що відповідно до статті 372 ЦПК України не є перешкодою розгляду справи у їх відсутності.

В судовому засіданні представник апелянта адвокат Осадчук С.С. доводи апеляційної скарги підтримала з наведених у ній мотивів.

Представник Івано-Франківського Архієпархіального управління УГКЦ доводи апеляційної скарги заперечив, пославшись на законність та обґрунтованість судового рішення.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судом встановлено наступне.

Постановою Державного комітету України у справах релігії №8/2 від 28.08.1998 було зареєстровано Статут Посічанського монастиря Матері Божої Знамення УГКЦ (а.с. 11-16 т.1).

Згідно п.1.2, 1.3, 1.4 цього Статуту Знаменський Монастир має статус монастиря «свого права», водночас монастир підпорядковується Івано-Франківському Ординаріату і всім зарядженням Єпископа. У своїй діяльності Монастир керується Святим Письмом, настановами св.Отців, Церковним Канонічним Правом, своїм Типіконом, директивами Загальної Ради монастиря, документами вселенської і УГКЦ, законодавством, а також Статутом.

За п.2.1 та 3.2 Статуту найвищу керівну та виконавчу владу має Архимандрит чи ігумен монастиря. Заснування та ліквідація Монастиря належить до Єпископа-Ординарія згідно за Церковним канонічним правом.

Пунктом 4.12 передбачено, що в разі скасування монастиря, майно, яке є його власністю та що знаходиться в користуванні, передається Єпархії.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1006374018 від 21.02.2020 28.08.1998 року проведена державна реєстрація релігійної організації Посічанський монастир Матері Божої Знамення Української Греко-Каталицької Церкви. 13.02.2007 здійснена заміна свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, в зв`язку з його втратою або пошкодженням. Засновником зазначено ОСОБА_1 , органи управління - загальні збори, а розмір внеску до статутного капіталу 0,00 грн (а.с. 18-21).

27.04.2017 Глава УГКЦ Блаженніший Святослав видав Декрет №ВА17/162, в якому прийняв рішення закрити Монастир Матері Божої Знамення УГКЦ в с.Посіч, у зв`язку з систематичними порушеннями монашої дисципліни і правил (а.с.103 т.1).

Відповідно до довідки Івано-Франківського Архієпархіального Управління УГКЦ за №400 від 27.07.2017 за Кан.134 ККСЦ Архієпископ та Митрополит Івано-Франківський і Івано-Франківській Архієпархії має ті самі права й обов`язки що і Єпископ-Ординарій (Єпархіальний Єпископ) (а.с.102 т.1).

30.05.2017 Івано-Франківське Архієпархіальне Управління УГКЦ в особі Архієпископа і Митрополита В.Війтишина було прийнято та підписано Декрет №262, яким припинено Посічанський монастир Матері Божої Знамення УГКЦ шляхом ліквідації та створення ліквідаційної комісії у складі 5 осіб (а.с. 17 т.1).

Посічанським монастирем Матері Божої Знамення УГКЦ в особі Планчака Р.В. оскаржувався Декрет про припинення монастиря до Господарського суду. Постановою Верховного Суду від 17.07.2018р. у справі №909/1012/17 припинено провадження, оскільки ліквідація (скасування) Монастиря визначено ККСЦ і є внутрішнім спором Церкви та вирішується церковним судом (а.с.107-111 т.1).

Відтак, Декрет вих.-№262 Івано-Франківського Архієпархіального управління УГКЦ від 30.05.2017р., яким вирішено питання припинення Монастиря шляхом ліквідації, є чинним і на час подання позову до суду та під час розгляду цивільної справи, церковним судом не скасований.

Судом з`ясовано, що у провадженні Господарського суду Івано-Франківської області перебувала справа №909/554/20 за позовом ОСОБА_1 до Посічанського монастиря Матері Божої Знамення УГКЦ про визнання недійсними п.3.2 та 4.12 Статуту (а.с. 116-121, 122-123, т.1). Проте, ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 03 грудня 2020 року позов залишено без розгляду.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» релігійні управління і центри мають право відповідно до своїх зареєстрованих статутів (положень) засновувати монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), які діють на підставі своїх статутів (положень), що реєструються у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.

Релігійна організація визнається юридичною особою з дня її державної реєстрації. Релігійна організація як юридична особа користується правами і несе обов`язки відповідно до чинного законодавства і свого статуту (положення).

Діяльність релігійної організації може бути припинено у зв`язку з її реорганізацією (поділом, злиттям, приєднанням) або ліквідацією. Реорганізація або ліквідація релігійної організації здійснюється відповідно до її власних настанов (стаття 13 Закону).

Зважаючи на зазначені обставини та положення законодавства, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що порядок ліквідації монастиря визначено Статутом, що зареєстрований у встановленому порядку, а тому посилання позивача на те що юридична особа ліквідується тільки за рішенням її учасників або органу юридичної особи є необґрунтованими.

Доводи апелянта, що п.3.2 Статуту ОСОБА_5 про те, що заснування чи скасування монастиря належить до Єпископа-Ординарія згідно з Церковним канонічним правом, суперечить Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», колегія вважає надуманими, оскільки жодні пункти Статуту не визнані нечинними.

14.05.2019р. комісією був складений ліквідаційний баланс, в якому актив та пасив Посічанського монастиря 0грн (а.с.103 т.2). Доказів будь-якої визнаної Посічанським монастирем заборгованості чи майна станом на день складання ліквідаційного балансу матеріали цивільної справи не містять.

Посилання позивача на невиконані боргові зобов`язання перед благодійним фондом «Архістратига Михаїла» не підтверджені належними доказами. Крім того, вказана юридична особа не є стороною у спорі, а тому підстав для вирішення питання щодо її прав під час розгляду цієї справи відсутні.

На підставі Декрету №262 Державний реєстратор виконкому Івано-Франківської міської ради Дудик Т.Б. 01.06.2017 вніс до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань рішення про припинення в результаті ліквідації юридичної особи - релігійної організації Посічанський монастир Матері Божої Знамення УГКЦ та здійснив реєстраційний запис №11161100006000487 (а.с. 21 т.1).

У листі вих.№17/11/20 від 17.11.2020 члена комісії з припинення зазначено, що всі наявні в ліквідаційної комісії документи передані вищестоящому органу, а саме Івано-Франківському Архієпархіальному Управлінню УГКЦ. Жодних документів на довгострокове зберігання у комісії нема (а.с. 104 т.2)

На запит члена комісії з припинення Посічанського Монастиря Архівним відділом Тисменицької райдержадміністрації була видана довідка від 18.11.2020 про те, що документи, які підлягають довгостроковому зберіганню, на державне зберігання не передавались, так як організація не включена до списку №1 Джерел формування НАФ, які передають документи на зберігання до архіву на підставі вимог законодавства (а.с.92 т.2).

Вказана довідка разом із заявою голови ліквідаційної комісії Мощича Б.Д. від 20.11.2020 була подана державному реєстратору Державної служби України з етнополітики та свободи совісті Хаустовій М.Є. (а.с.93 т.2). 26.11.2020 року останньою вчинено запис 1001161110007000487 про державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті ліквідації (а.с. 95 зворот т.2)

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.07.2022 задоволено позов ОСОБА_1 до Архівного відділу Івано-Франківської РДА про визнання дій протиправними. Визнано протиправними дії архівного відділу Тисменицької РДА щодо видання довідки №100/01-17 від 18.11.2020. Суд прийшов до висновку, що довідку про прийняття документів, яка подається відповідному органу для припинення юридичної особи, вправі видавати виключно установа, яка прийняла архівні документи. Оскільки до архівного відділу Тисменицької РДА архівні документи Посічанського монастиря не подавалися, тому протиправно видано довідку для державного реєстратора (а.с.118, 219-221 т.3).

Відповідно до частини 13 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»(в редакції, що діяла на час внесення запису про ліквідацію) для державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації на підставі рішення про припинення юридичної особи, прийнятого учасниками юридичної особи або відповідного органу юридичної особи, а у випадках, передбачених законом, - рішення відповідних державних органів, або судового рішення про припинення юридичної особи, не пов`язаного з її банкрутством, після закінчення процедури припинення, але не раніше закінчення строку заявлення вимог кредиторами, подаються такі документи:

1) заява про державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті її ліквідації;

2) довідка архівної установи про прийняття документів, що відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню.

Порядок обліку та зберігання архівних документів визначено Законом України «Про національний архівний фонд», який формується у порядку, встановленому цим Законом, з архівних документів державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності, а також архівних документів громадян і їх об`єднань (ст.5).

Відповідно до статті 32 вказаного закону об`єднання громадян і релігійні організації, а також підприємства, установи та організації, засновані на приватній формі власності, мають право створювати архівні підрозділи для постійного або тимчасового зберігання документів, що не належать державі, територіальним громадам, передавати документи Національного архівного фонду на зберігання до державних та інших архівних установ.

Посилання апелянта, як на підставу скасування реєстраційної дії/запису №1001161110007000487 від 26.11.2020, на те, що керівник монастиря не вказував на існування документів релігійної організації довгострокового зберігання, а довідка з архівної установи видана протиправно, колегія вважає неспроможними. Відповідно до Закону «Про національний архівний фонд» укладення договору з архівною установою щодо передавання документів це право релігійної організації, а не обов`язок. Відтак, до ДЕЕС було подано довідку архівного відділу Тисменицької районної державної адміністрації від 18.11.2020 №100/01-17 про те, що документи, які підлягають довгостроковому зберіганню Монастирем на державне зберігання, до архівного відділу не передавались. Оскільки у державного реєстратора не було повноважень перевіряти правомірність підстав видачі архівної довідки і на час вчинення реєстраційної дії довідка була дійсною, дії державного реєстратора щодо вчинення запису про ліквідацію були законними.

Відтак, доводи апеляційної скарги не дають підстав вважати, що висновки суду не відповідають обставинам справи, а рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Фактично вони зводяться до переоцінки доказів, яким судом дана належна правова оцінка.

Відповідно до ст.375ЦПК України судапеляційної інстанціїзалишає апеляційнускаргу беззадоволення,а судоверішення беззмін,якщо визнає,що судпершої інстанціїухвалив судоверішення здодержанням нормматеріального і процесуального права.

А тому підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду від 14 березня 2023 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий В.А. Девляшевський

Судді: В.М. Барков

Є.Є. Мальцева

Повний текст постанови складено 12 липня 2023 року.

СудІвано-Франківський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення11.07.2023
Оприлюднено13.07.2023
Номер документу112136340
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Інші справи позовного провадження

Судовий реєстр по справі —344/3793/20

Ухвала від 19.10.2023

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Білоконь Олена Валеріївна

Ухвала від 07.09.2023

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Білоконь Олена Валеріївна

Постанова від 11.07.2023

Цивільне

Івано-Франківський апеляційний суд

Девляшевський В. А.

Постанова від 11.07.2023

Цивільне

Івано-Франківський апеляційний суд

Девляшевський В. А.

Ухвала від 20.06.2023

Цивільне

Івано-Франківський апеляційний суд

Девляшевський В. А.

Ухвала від 09.06.2023

Цивільне

Івано-Франківський апеляційний суд

Девляшевський В. А.

Рішення від 14.03.2023

Цивільне

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Польська М. В.

Ухвала від 16.03.2023

Цивільне

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Польська М. В.

Рішення від 14.03.2023

Цивільне

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Польська М. В.

Ухвала від 25.05.2022

Цивільне

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Польська М. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні