Постанова

від 22.06.2023 по справі 456/3896/19

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 456/3896/19 Головуючий у 1 інстанції: Шрамко Р.Т.

Провадження № 22-ц/811/144/23 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2023 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Копняк С.М.,

суддів: Бойко С.М., Ніткевича А.В.,

секретар судового засідання - Юзефович Ю.І.,

з участю представника апелянта адвоката Олексишина І.Б., представників відповідачів Гучко М.М., Павлучкович Г.Р., Фурів Л.В., представника третьої особи Темник М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 07 грудня 2022 року (повний текст рішення складено 17 грудня 2022 року), у справі за позовом ОСОБА_1 до відділу освіти, охорони здоров?я та спорту Стрийської районної державної адміністрації, управління освіти Стрийської міської ради Стрийського району Львівської області, треті особи: Стрийська міська рада, ОСОБА_3 про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на займаній посаді,

В С Т А Н О В И В:

04 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернулася в суду з вказаним позовом, в якому просила:

- визнати незаконним та скасувати наказ по відділу освіти Стрийської райдержадміністрації від 10 вересня 2019 року «Про звільнення ОСОБА_1 »;

- поновити ОСОБА_1 на посаді завідувача Йосиповицького дошкільного навчального закладу;

- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді завідувача Йосиповицького дошкільного навчального закладу.

Позов мотивовано тим, що 30 січня 2014 року позивач була прийнята на роботу завідувачем Йосиповицького дошкільного навчального закладу порядком переводу (наказ № 30 від 30 січня 2014 року відділу освіти Стрийської районної державної адміністрації Львівської області).З вказаної дати обіймала посаду завідувача Йосиповицького дошкільного навчального закладу. 10 вересня 2019 року її звільнено з роботи за систематичне невиконання нею без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором на підставі наказу № (невідомий) по відділу освіти Стрийської райдержадміністрації від 10 вересня 2019 року «Про звільнення ОСОБА_1 ». Згідно наказу про звільнення, підставою для його винесення слугувала доповідна записка бухгалтера - економіста централізованої бухгалтерії відділу освіти Стрийської РДА від 09 вересня 2019 року, довідка про вивчення питання проведення тарифікації працівників у Йосиповицькому ЗДО від 09 вересня 2019 року, акт від 10 вересня 2019 року про відмову ОСОБА_1 від дачі пояснення. Вважає наказ про звільнення незаконним та необґрунтованим, адже в наказі та доданих документах не встановлено, які саме трудові обов`язки порушено позивачем, тобто не наведено відповідних пунктів нормативно - розпорядчих документів, які регламентують внутрішній розпорядок, або конкретних пунктів нормативно - правових актів загальної дії, які, нібито, порушила позивач.

Рішенням Стрийськогоміськрайонного судуЛьвівської областівід 07грудня 2022року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до відділу освіти, охорони здоров?я та спорту Стрийської районної державної адміністрації, управління освіти Стрийської міської ради Стрийського району Львівської області, треті особи: Стрийська міська рада, ОСОБА_3 про визнання наказу про звільнення незаконними, поновлення на займаній посаді відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що під час розгляду справи знайшли своє підтвердження факти систематичного невиконання позивачем своїх трудових обов`язків, що і стало підставою для її звільнення. При цьому, суд вказав, що оскільки позивач не оскаржувала застосовані раніше до неї дисциплінарні стягнення, такі судом з приводу відповідності їх чинному законодавству не оцінюються. Судом враховано, що строк дії таких дисциплінарних стягнень, на момент звільнення позивача, не закінчився. В судовому засіданні не здобуто доказів щодо утисків позивача з боку керівництва відділу освіти.

В січні 2023 року ОСОБА_1 оскаржила рішення суду першої інстанції, подавши апеляційну скаргу, яка підписана адвокатом Олексишиним Ігорем Богдановичем, в якій просить скасувати рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 07 грудня 2022 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що в наказі про звільнення позивача не зазначено, коли мало місце і в чому конкретно полягає порушення позивачем трудових обов`язків, не зазначено які саме трудові обв`язки порушено позивачем, з посиланням на правила ВТР, посадову інструкцію. Відсутні такі посилання також і в документах, на підставі яких винесено оскаржуваний наказ. Наказ винесено без дотримання процедури, передбаченої положенням КЗпП України. Безпідставними вважає апелянт також і висновки суду першої інстанції щодо відсутності обов`язку надати оцінку законності раніше застосованих до позивача дисциплінарних стягнень, незалежно від їх оскарження позивачкою раніше.

В січні2023року від управління освіти Стрийської міської ради Стрийського району Львівської області та Стрийськох районної військової адміністрації надійшли відзиви на апеляційну скаргу, в яких міститься прохання апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відзиви на апеляційну скаргу мотивовано законністю та обґрунтованістю оскаржуваного рішення суду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з`явились до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з частиною четвертою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, 30 січня 2014 року ОСОБА_1 була прийнята на роботу завідувачем Йосиповицького дошкільного навчального закладу порядком переводу (наказ № 30 від 30 січня 2014 року відділу освіти Стрийської районної державної адміністрації Львівської області).

10 вересня 2019 року ОСОБА_1 була звільнена з роботи за систематичне невиконання нею без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором на підставі наказу № 231 по відділу освіти Стрийської райдержадміністрації від 10 вересня 2019 року «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Згідно даного Наказу про звільнення, підставою для винесення зазначеного наказу слугувала доповідна записка бухгалтера - економіста централізованої бухгалтерії відділу освіти Стрийської РДА від 09 вересня 2019 року; довідка про вивчення питання проведення тарифікації працівників у Йосиповицькому ЗДО від 09 вересня 2019 року, акт від 10 вересня 2019 року про відмову ОСОБА_1 від дачі пояснення.

Із доповідної записки бухгалтера - економіста централізованої бухгалтерії відділу освіти Стрийської РДА від 09 вересня 2019 року вбачається, що з метою проведення своєчасної та якісної тарифікації педагогічних працівників у 2019-2020 р.р. відділом освіти Стрийської РДА видано наказ від 29 серпня 2019 № 211 «Про проведення тарифікації у 2019-2020р.р.» оскільки, Стрийська РДА є головним розпорядником коштів, які виділяються на заклади освіти.)

ОСОБА_1 , як керівник Йосиповицького ДНЗ не виконала даний наказ в повній мірі та не надала заяви працівників закладу щодо їхньої згоди працювати з неповним тижневим навантаженням, копію наказу про розподіл педагогічного навантаження, списки дітей в групах.

Також, було виявлено невідповідність посад до затвердженого штатного розпису, було введено додатково 0.25 ставки медичної сестри з дієтичного харчування, 0.5 ставки практичного психолога тощо.

З довідки про вивчення питання проведення тарифікації працівників у Йосиповицькому ДНЗ від 09 вересня 2019 року вбачається, що відповідно до наказу № 238 від 09 вересня 2019 року «Про вивчення питання проведення тарифікації» комісією було проведено вивчення даного питання в Йосиповицькому ДНЗ та встановлено, що у книзі наказів з основної діяльності, відсутній наказ про створення тарифікаційної комісії та наказу про комплектування груп, про розподіл педагогічного навантаження на 2019/2020 рік, з наказом відділу освіти від 10 червня 2019 року № 183 «Про перепрофілювання логопедичних груп» ознайомлені: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 . Однак, в даному наказі немає дати ознайомлення, на виконання даного наказу по Йосиповицькому ЗДО видано наказ № 38 від 27 серпня 2019 року «Про зменшення навантаження вихователям цілодобової групи», яким визначено педагогічне навантаження вихователям цієї групи, а саме ОСОБА_7 : - 0,83 ставки, ОСОБА_4 - 0,84 ставки, ОСОБА_6 - 0,84 ставки, ОСОБА_5 - 0,84 ставки, однак, відсутні особисті заяви про згоду працювати у відповідних педагогічних навантаженнях. В наявності є персональне попередження цих працівників про зменшення їх педагогічного навантаження від 21 червня 2019 року, із наказом відділу освіти від 10 червня 2019 року № 183 «Про перепрофілювання логопедичних груп» про скорочення вчителя - логопеда відповідальних працівників не ознайомлено і не повідомлено персонально, в тарифікаційний список включена ОСОБА_8 , як медсестру з дієтичного харчування. Однак відповідного наказу в книзі наказів немає. 09 вересня 2019 року в різновіковій групі присутні 20 вихованців із 27 по списку. В групі з цілодобовим перебуванням - 10 дітей із 11. У двох дітей: ОСОБА_9 термін перебування до 31 серпня 2018 року у ОСОБА_10 - до 31 серпня 2018 року. А ОСОБА_11 знаходиться у цілодобовій групі без скерування.

Дана довідка підписана всіма членами комісії і з нею ознайомлена ОСОБА_1 .

Відповідно до акта від 10 вересня 2019 року, який складено комісією в складі ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 встановлено, що ОСОБА_1 відмовилася від надання пояснень з приводу виявлених в Йосиповицькому ДНЗ порушень.

Наказом від 29 серпня 2019 року № 211 «Про проведення тарифікації у 2019-2020р.р.», а саме пунктом 3 такого, було зобов`язано керівників навчальних закладів створити тарифікаційні комісії, підготувати відповідні накази, подати тарифікаційні списки, тощо, і відповідальність за невиконання даного наказу покласти на керівників навчальних закладів.

Даний наказ, ніким не був оскаржений та не скасований, а отже підлягав виконанню керівниками закладів освіти, в тому числі і ОСОБА_1 керівником Йосиповицького ДНЗ.

Судом також встановлено, що наказом відділу освіти Стрийської РДА №126 від 12 червня 2018 року «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 » за порушення трудового законодавства їй оголошено догану. Підставою для видання наказу був припис Головного управління Держпраці у Львівській області про усунення виявлених правопорушень №JIB/479/458/ АВ-П, пояснення бухгалтера-економіста ОСОБА_15 та акт про відмову у дачі пояснення від 11 червня 2018 року, згідно з якими ОСОБА_1 невчасно подала в централізовану бухгалтерію відділу освіти наказ № 8 від 11 квітня 2018 року «Про надання відпустки вихователю ОСОБА_4 », що спричинило невчасне проведення виплати заробітної плати за час щорічної відпустки ОСОБА_4 .

Наказом відділу освіти Стрийської РДА № 265 від 12 вересня 2018 року «Про накладення дисциплінарного стягнення ОСОБА_1 » завідувачу Йосиповицьким ДНЗ за неналежне виконання своїх посадових обов`язків оголошено догану та зобов`язано вжити заходів щодо повернення безпідставно виплачених коштів вихователю ОСОБА_16 за 21 червня 2018 року. В якості підстави зазначено: доповідна записка головного спеціаліста відділу освіти ОСОБА_17 та бухгалтера-економіста ОСОБА_18 , копія табелю обліку використання робочого часу працівників Йосиповицького ДНЗ за червень місяць 2018 року, пояснення ОСОБА_1 .

Наказом відділу освіти Стрийської РДА № 267 від 13 вересня 2018 року «Про накладення дисциплінарного стягнення ОСОБА_1 », завідувачу Йосиповицьким ДНЗ за неналежне виконання своїх посадових обов`язків оголошено догану, підставою для видання якого зазначена доповідна записка заступника головного бухгалтера ОСОБА_19 та доповідна записка ОСОБА_1 від 12 вересня 2018 року, відповідно до яких ОСОБА_1 не було виконано наказ № 223 «Про скорочення посади вчителя-логопеда Йосиповицького дошкільного навчального закладу».

Наказом відділу освіти Стрийської РДА № 281 від 04 жовтня 2018 року «Про накладення дисциплінарного стягнення ОСОБА_1 » завідувачу Йосиповицькому ДНЗ оголошено догану за те, що ОСОБА_1 чинила перешкоди батькам дитини ОСОБА_20 , яка виховувалась у Йосиповицькому ДНЗ, у переході дитини на навчання в інший навчальний заклад. В якості підстави для видання цього наказу зазначено: інформація комісії про влаштування дітей в цілодобову групу інтернатного типу від 05 вересня 2018 року, копія скерування департаменту освіти і науки Львівської облдержадміністрації № 71 від 31 серпня 2018 року, інформація провідного спеціаліста відділу освіти від 05 вересня 2018 року про дії сім`ї ОСОБА_21 щодо охоплення дитини навчанням.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 51 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтею 139 КЗпП України встановлено, що працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Відповідно до вимог частини другої статті 140 КЗпП України роботодавець щодо окремих несумлінних працівників вправі застосовути в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу.

Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків. Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Відповідно до статті 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність за статутами, положеннями та іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися також органами, вищестоящими щодо органів, вказаних у частині першій цієї статті.

Порядок застосування дисциплінарного стягнення визначений у статті 148 КЗпП України, відповідно до якого до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності досить фіксування самого факту порушення. Водночас наслідки порушення враховуються при визначенні тяжкості дисциплінарного проступку та виборі дисциплінарного стягнення, тому власник повинен довести при розгляді трудового спору наявність шкідливих наслідків та їх причинний зв`язок з допущеним працівником порушенням.

Статтею 149 КЗпП України передбачено, що до застосування дисциплінарного стягнення до працівника, власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного та громадського стягнення.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Усталеним в судовій практиці розгляду справ про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни є підхід за яким для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов:

-порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку;

-невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності;

-невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним;

-враховуються тількидисциплінарні йгромадські стягнення,які накладаютьсятрудовими колективамиі громадськимиорганізаціями відповіднодо їхстатутів, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року;

-з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.

Систематичним невиконанням обов`язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов`язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

У справах про поновлення на роботі особи, звільненої за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором, судам необхідно з`ясувати, у чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктом 3 статті 40 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи не застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2019 року у справі №234/3957/17 (провадження № 61-17400св18) зроблено такий висновок: «За передбаченими пунктом 3 статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (стаття 151 КЗпП України)».

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 29КЗпП України до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний роз`яснити працівникові його права й обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці.

Роботодавець не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором (стаття 31 КЗпП України).

Отже, роботодавець не може ставити у вину працівникові та притягати його до дисциплінарної відповідальності у випадку невиконання обов`язків, які не обумовлені трудовим договором і про які працівник не був проінформований належним чином (висновок Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладений у постановах від 18 червня 2018 року у справі № 396/1560/16-ц, підтриманий Великою Палатою Верховного Суду від час розгляду справи № 452/970/17 (пункт 29 постанови від 29 травня 2019 року).

Близький за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року в справі № 572/1644/17-ц: «порушенням трудової дисципліни визнається невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків, тобто для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності».

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

У справах, в яких оспорюється незаконність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 вересня 2020 року по справі № 9901/743/18 (провадження № 11-914заі19).

Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, з яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності (висновок Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладений у постановах від 16 травня 2018 року у справі № 712/6576/17 та від 27 червня 2018 року у справі № 664/2820/15-ц, підтриманий Великою Палатою Верховного Суду від час розгляду справи № 452/970/17 (постанова від 29 травня 2019 року).

З огляду на викладені висновки, колегія суддів вважає безпідставними мотиви суду першої інстанції про відсутність необхідності перевірки правомірності застосування до позивача дисциплінарних стягнень, які передували виданню наказу про його звільнення, з тих підстав, що такі ним не оскаржувались.

Під час апеляційного розгляду встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 систематично не виконувала без поважних причин обов`язки, покладені на неї трудовим договором, за що наказами відповідача № 126 від 12 червня 2018 року «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 »; № 265 від 12 вересня 2018 року «Про накладення дисциплінарного стягнення ОСОБА_1 » № 267 від 13 вересня 2018 року «Про накладення дисциплінарного стягнення ОСОБА_1 » та № 281 від 04 жовтня 2018 року «Про накладення дисциплінарного стягнення ОСОБА_1 » їй оголошено догани, які протягом визначеного законодавством строку нею окремо до суду не оскаржувались.

З дня оголошення трьох останніх доган до видання наказу про звільнення позивачки (10 вересня 2019 року) минуло не більше одного року, як і не минуло до цієї дати одного місяця з моменту виявлення останнього порушення (дисциплінарного проступку), котре і стало підставою для звільнення позивачки за систематичне невиконання своїх трудових обов`язків.

Колегія суддів також встановила, що наказ про звільнення, а також документи на підставі яких він виданий, та пояснення сторін, надані в суді апеляційної інстанції, підтверджують фактичні обставини, з якими роботодавець пов`язував звільнення позивача, і таким обставинам надана вірна кваліфікація судами двох інстанцій. Зокрема, судами з`ясовано коли мало місце і в чому конкретно полягало останнє порушення позивачем трудових обов`язків, також з`ясовано, які саме трудові обов`язки порушено позивачем.

Відтак, під час апеляційного розгляду встановлено, що порушення, допущені позивачем, носили триваючий характер, застосування заходів дисциплінарного впливу на позивача не призводило до усунення недоліків у її роботі.

Оскільки факт невиконання трудових обов`язків не спростований позивачем під час судового розгляду цієї справи, колегія суддів, оцінивши зібрані докази у справі в їх сукупності, визнає звільнення позивача правомірним та обґрунтованим.

Тому підстави для задоволення похідних позовних вимог також відсутні.

Колегія суддів не встановила, що накази про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та оскаржуваний наказ про звільнення винесено без дотримання процедури, передбаченої положенням КЗпП України.

Посилання апелянта на те, що звільнення позивача відбулося через конфліктну ситуацію з відповідачем, внаслідок утисків позивача з боку керівництва відділу освіти, не підтвердились під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, та носять характер непідтверджених припущень.

Відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення, або змінити рішення.

За приписами частини першої статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно частини другої статті 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню; порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (частина четверта статті 376 ЦПК України).

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки під час апеляційного розгляду знайшли своє підтвердження доводи апеляційної скарги про недослідження судом першої інстанції обставин оголошення позивачу доган, проте таке порушення усунуто судом апеляційної інстанції, та не вплинуло на правильне вирішення спору по суті, оскаржуване рішення слід змінити в мотивувальній частині, а в решті таке слід залишити без змін, апеляційну скаргу задовольнивши частково.

Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

З урахуванням висновків суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги, а саме те, що оскаржуване рішення змінено лише в мотивувальній частині, підстави для здійснення розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи судами двох інстанцій, відсутні.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 376, 382 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 07 грудня 2022 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 03 липня 2023 року.

Головуючий С.М. Копняк

Судді: С.М. Бойко

А.В. Ніткевич