Постанова

від 06.07.2023 по справі 910/4234/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/4234/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Колос І.Б.,

за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,

представників учасників справи:

позивача- акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Залізниця, позивач, скаржник) - не з`явився,

відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Інфініті трейд" (далі - Товариство, відповідач) - Зарицький А.Д. (адвокат),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Залізниці

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2022 (головуючий - суддя Трофименко Т.Ю.)

та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2023 (головуючий - суддя Корсак В.А., судді Євсіков О.О., Ходаківська І.П.)

у справі №910/4234/22

за позовом Залізниці

до Товариства

про стягнення 1 323 373,80 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

ВСТУП

Причиною звернення до суду є наявність/відсутність підстав для стягнення неустойки.

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Залізниця звернулася до суду із позовною заявою до Товариства про стягнення неустойки.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань з поставки товару за договором поставки за заявками позивача.

2. Короткий зміст рішень суду першої інстанції та постанов суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.10.2022, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2023 у справі №910/4234/22, у задоволенні позову відмовлено повністю.

2.2. Додатковим рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2022, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2023 у справі №910/4234/22, заяву Товариства задоволено повністю та стягнуто із Залізниці витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 39 000 грн.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Залізниця, посилаючись на ухвалення судами попередніх інстанцій оскаржуваних судових рішень з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2023 у справі №910/4234/22, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, здійснити новий розподіл судових витрат.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. У касаційній скарзі (уточнена) скаржник з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зазначає, що попередні судові інстанції у оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 19.08.2022 у справі №908/2287/17, від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, від 09.11.2021 у справі №913/20/21, від 14.02.2018 у справі №926/2343/16, від 25.11.2021 у справі №905/55/21. Також зазначає, що судами неправильно застосовано норми статті 617 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та частини другої статті 218 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

5. Позиція інших учасників справи

5.1. Від Товариства відзив на касаційну скаргу до Суду не надійшов.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 13.10.2021 Залізницею (покупець) і Товариством (постачальник) укладено договір поставки №Л/НХ-21681/НЮ (далі - Договір), відповідно до умов якого:

- постачальник зобов`язується поставити покупцеві товар, зазначений в специфікації №1 (додаток №1 до Договору), а покупець - прийняти та оплатити його вартість (пункт 1.1);

- найменування товару: сідло одинарне під пестик Код ДК 02:2015-312200004 (елементи електричних схем); номенклатура товару, код УКТЗЕД, виробник товару, країна походження товару, кількість товару визначаються у специфікації №1 (додаток №1 до Договору) [пункти 1.2, 1.3];

- рік виготовлення товару: 2021 (пункт 1.4);

- сума Договору становить 6 599 400 грн, у тому числі ПДВ 20% 1 099 900 грн (пункт 3.2);

- доставка товару покупцеві за Договором здійснюється автомобільним/залізничним транспортом, або логістичними компаніями за рахунок постачальника. Моментом доставки товару є дата фактичного прибуття товару за адресою, зазначеною в заявці покупця, підтверджується товаросупроводжувальними документами (пункт 5.1);

- місце поставки товару: (НХ) Служба організації та проведення закупівель - код філії 937, 79025. м. Львів, вул. Широка, 2 (пункт 5.2);

- постачальник здійснює доставку товару за адресою, зазначеною в заявці покупця (пункт 5.3);

- доставка товару проводиться партіями протягом не більше 15 (п`ятнадцяти) днів з моменту подання заявки покупця, згідно з пунктом 5.4.4 Договору, яка вважається дозволом на доставку товару та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару (пункт 5.4);

- якщо заявку на доставку товару подано менше ніж за 15 (п`ятнадцять) днів до закінчення строку дії Договору, то доставку товару постачальник зобов`язаний здійснити до закінчення строку дії Договору (пункт 5.4.1);

- зі сторони покупця заявку підписують з урахуванням вимог Статуту покупця щонайменше дві такі уповноважені особи: директор виконавчий регіональної філії "Львівська залізниця" (особа, що виконує його обов`язки), перший заступник директора виконавчого регіональної філії "Львівська залізниця" (особа, що виконує його обов`язки), заступник директора виконавчого регіональної філії "Львівська залізниця" (особа, що виконує його обов`язки), головний інженер регіональної філії "Львівська залізниця" (особа, що виконує його обов`язки) [пункт 5.4.2];

- покупець не несе відповідальності та обов`язку приймати товар за заявкою, яка підписана іншими особами, ніж тими, що визначені у пункті 5.4.2 Договору (пункт 5.4.3);

- заявка покупця з накладеними двома кваліфікованими електронними підписами уповноважених осіб, визначених у пункті 5.4.2 Договору, направляється з електронної адреси покупця nh-mtz@railway.lviv.ua на електронну адресу постачальника infinit005@ukr.net. Датою подання заявки відповідно до пункту 5.4 Договору вважається дата відправлення її на електронну адресу постачальника (пункт 5.4.4);

- за невиконання постачальником своїх зобов`язань за Договором, передбачених розділом 1 Договору, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 20% від суми Договору (пункт 7.1);

- за порушення строку поставки товару за Договором, з урахуванням фактичної дати поставки товару, передбаченої пунктом 5.1 Договору, постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення поставки товару понад 30 (тридцять) календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості (пункт 7.2);

- сторона, яка зазнала впливу обставин непереборної сили звільняється від відповідальності за виконання та/або неналежне виконання своїх зобов`язань. Наявність обставин непереборної сили засвідчує Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати відповідно до статей 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" шляхом видачі сертифіката (пункт 8.1);

- сторона, що не може виконувати зобов`язання за Договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 10 (десяти) днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі, рекомендованим листом з описом вкладення та сертифікатом Торгово-промислової палати України, що підтверджує про обставини непереборної сили (пункт 8.2);

- у разі коли строк дії обставин непереборної сили продовжується більше ніж 100 (сто) днів, кожна із сторін в установленому порядку має право розірвати Договір (пункт 8.3);

- Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2021, а в частині розрахунків - до повного виконання зобов`язання (пункт 10.1).

6.2. В межах Договору сторонами підписано специфікацію №1.

6.3. Позивач 01.12.2021 та 16.12.2021 з електронної адреси покупця (nh-mtz@railway.lviv.ua) на електронну адресу відповідача (infmit005@ukr.net) надіслав Товариству заявки від 30.11.2021 №НЗ-1/НЗІ-40/1220 щодо поставки сідла одинарного під пестик КС-009 у кількості 600 штук на суму 232 920 грн з ПДВ та від 16.12.2021 №НЗ-1/НЗТ-40/1399 щодо поставки сідла одинарного під пестик КС-009 у кількості 6 896 штук на суму 2 677 027,20 грн з ПДВ.

6.4. Враховуючи те, що вказаний товар не поставлено, чим порушено пункт 5.4 Договору позивачем заявлено до стягнення 1 319 880 грн штрафу на підставі пункту 7.1 Договору та 3 493,80 грн пені на підставі пункту 7.2 Договору.

6.5. Судом першої інстанції встановлено, що датою подання заявки від 30.11.2021 №НЗ-1/НЗІ-40/1220 вважається 01.12.2021, а датою подання заявки від 16.12.2021 №НЗ-1/НЗТ-40/1399 -16.12.2021.

6.6. Суд апеляційної інстанції вказав, що під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем пред`явлено суду лист позивача від 01.12.2021 №НХЛьв-1/11507, у якому останній просить заявку від 30.11.2021 №НЗ-1/НЗІ-40/1220 не брати до уваги. Направлення вказаного листа позивач під час розгляду справи не заперечив.

6.7. Суди попередніх інстанцій вказали, що зазначені обставини свідчать про те, що фактично позивач відмовився від доставки товару за заявкою від 30.11.2021 №НЗ-1/НЗІ-40/1220, а тому у відповідача не виник обов`язок з поставки сідла одинарного під пестик КС-009 у кількості 600 штук на суму 232 920 грн з ПДВ, а відтак, позовні вимоги про стягнення 3 493,80 грн пені на підставі пункту 7.2 Договору за порушення строку поставки товару за заявкою від 30.11.2021 №НЗ-1/НЗІ-40/1220 з 16.12.2021 по 31.12.2021 не підлягають задоволенню.

6.8. Судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, встановлено, що відповідно до пункту 5.4 Договору, відповідач мав поставити товар за заявкою від 16.12.2021 №НЗ-1/НЗТ-40/1399 у строк до 31.12.2021.

6.9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до матеріалів справи, відповідач, отримавши заявки на поставку товару в електронному вигляді, в строк до 31.12.2021 не здійснив поставку сідла одинарного під пестик КС-009 у кількості 6 896 штук на суму 2 677 027,20 грн, чим порушив умови Договору.

6.10. Згідно з пунктом 7.1 Договору за невиконання постачальником своїх зобов`язань передбачених розділом 1 Договору, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 20% від суми Договору, що стало підставою для нарахування позивачем штрафу у розмірі 1 319 880 грн.

6.11. Водночас відповідач свої заперечення проти позову обґрунтував тим, що невиконання зобов`язань було спричинено обставинами непереборної сили.

6.12. Судом першої інстанції встановлено, що листом від 24.12.2021 №24-11/12-2021, Товариство повідомляло позивача про те, що 15-ти денний строк поставки припадає на складну епідеміологічну ситуацію з розповсюдженням респіраторного вірусу SARS-COVID-19 та наближенням новорічних свят, у зв`язку з цим підприємство не в змозі виконати отримані рознарядки до кінця 2021 року в повному обсязі, а також просило розглянути питання щодо продовження терміну дії Договору по 31.03.2022.

6.13. У відповідь на це звернення позивач у листі від 31.12.2021 № НХЛьв-1/12435 вимагав у відповідача надати йому сертифікат Торгово-промислової палати України або її уповноваженого органу, що підтверджує обставини непереборної сили (про неможливість поставки товару).

6.14. Суди попередніх інстанцій вказали, що матеріали справи свідчать про те, що відповідачем було подано сертифікати Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати (далі - Київська ТПП) від 14.02.2022 №3200-22-0054 та від 14.02.2022 №3200-22-0059 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

6.14.1. Сертифікатом Київської ТПП від 14.02.2022 №3200-22-0059 засвідчено наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України (далі - КМУ), щодо обов`язку (зобов`язання) поставити товар "Сідло одинарне під пестик КС-009" у кількості 7 496 штук у термін 23.12.2021 за Договором, укладеним із Залізницею, які унеможливили його виконання в зазначений термін. Період дії таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання - 24.11.2021, дата закінчення - тривають на 14.02.2022.

6.14.2. Колегія суддів апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи апелянта про те, що суд першої інстанції безпідставно прийняв до уваги сертифікат від 14.02.2022 №3200-22-0054, яким засвідчено товариству з обмеженою відповідальністю "Спільне виробниче підприємство "Квазар" [далі - Підприємство] (виробник продукції) форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), оскільки позивач не має договірних зобов`язань з Підприємством.

6.14.3. Відповідно до матеріалів справи, відповідачем і Підприємством укладено договір №123/01/КМ, відповідно до якого відповідач мав намір придбати продукцію для виконання Договору, укладеного з позивачем. Виконання зобов`язань відповідача щодо поставки продукції залежало від можливостей виробника такої продукції здійснити її виробництво в умовах форс-мажорних обставин.

6.14.4. Враховуючи ці обставини, на думку суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції цілком обґрунтовано зазначив, що сертифікат Київської ТПП від 14.02.2022 №3200-22-0054 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), хоч і не стосується безпосередньо відповідача, однак оцінюється судом в сукупності з іншими доказами у цій справі, оскільки цим сертифікатом засвідчено Підприємству форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): карантин, встановлений КМУ, щодо обов`язку (зобов`язання) поставити товар відповідно до специфікації №1 до договору на замовлення покупця, зокрема, "Сідло одинарне під пестик КС-009" у кількості 7 496 штук у термін 24.12.2021 за договором поставки від 05.04.2021 №123/01/КМ, укладеним з Товариством.

6.14.5. Крім того, наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), засвідчено, також безпосередньо відповідачу (Товариству) сертифікатом Київської ТПП від 14.02.2022 №3200-22-0059.

6.15. Суд апеляційної інстанції вказав, зокрема, що:

- зазначені обставини, в їх сукупності підтверджують існування обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), які звільняють відповідача від відповідальності за невиконання умов Договору відповідно до положень статті 617 ЦК України, статті 218 ГК України, а саме, стягнення штрафу;

- суд першої інстанції цілком обґрунтовано дійшов висновку, що відповідно до норм законодавства, які регулюють спірні правові відносини, та відповідно до умов укладеного сторонами Договору, зазначені у сертифікаті від 14.02.2022 №3200-22-0059 обставини мають безумовний характер невідворотних обставин, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами Договору щодо поставки товару за заявкою покупця від 16.12.2021 №НЗ-1/НЗТ-40/1399, невиконання яких входить до предмета доказування у цьому спорі;

- у даному випадку, суд першої інстанції належним чином дослідив усі обставини справи, надав належну правову оцінку сукупності належних та допустимих доказів, які підтверджують наявність форс-мажорних обставин, причинно-наслідковий зв`язок між такими обставинами та неможливістю виконати зобов`язання для даного конкретного випадку.

7. Межі та порядок розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Ухвалою Верховного Суду від 12.06.2023, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі №910/4234/22 за касаційної скаргою Залізниці на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

7.2. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.3. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

7.4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина четверта статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.2. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.3. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, покладається на скаржника.

8.4. Слід зазначити, що у касаційне провадження у даній справі відкрито за касаційною скаргою Залізниці на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

8.5. Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

8.6. При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

8.7. Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.

8.8. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

8.9. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

8.10. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

8.11. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

8.12. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27 березня 2018 року у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25 квітня 2018 року у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16 травня 2018 року у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 5 червня 2018 року у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31 жовтня 2018 року у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 5 грудня 2018 року у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30 січня 2019 року у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

8.13. Залізниця зазначає, що при ухваленні оспорюваних рішень судами застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду вказаних у пункті 4.1 цієї постанови.

8.14. Предметом розгляду у даній справі є стягнення з постачальника неустойки, яка нарахована у зв`язку із невиконанням обов`язку стосовно поставки товару покупцю за договором поставки.

8.15. Предметом розгляду у справі №908/2287/17 було стягнення боргу, 3 % річних, інфляційних втрат і пені за договором купівлі-продажу.

8.16. Предметом розгляду у справі №917/1053/18 було стягнення штрафу та пені за порушення строків поставки за договором поставки.

8.17. Предметом розгляду у справі №913/20/21 було стягнення штрафу та збитків. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням зобов`язань за договором поставки щодо поставки товару.

8.18. Предметом розгляду у справі №926/2343/16 було стягнення основного боргу, пені, 3% річних, інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором купівлі-продажу природного газу, яке полягало у неповній та несвоєчасній оплаті за поставлений природний газ.

8.19. Предметом розгляду у справі №905/55/21 було стягнення штрафу за недопоставку товару (насіння соняшника) за договором поставки.

8.20. Враховуючи викладене, дана справа та справи №908/2287/17 і №926/2343/16 не є подібними у розумінні змістовного критерію ні за предметом та підставами спору, ані за нормативно-правовим регулюванням спірних правовідносин, адже вони виникли на підставі різних договорів, які по-різному регламентують права та обов`язки сторін, у тому числі стягнення саме штрафу, як виду неустойки, а не пені.

8.21. Що ж до справ №917/1053/18, №913/20/21, № 905/55/21 і даної справи, то вони є схожими за предметом спору (стягнення неустойки (зокрема, штрафу) у зв`язку із непоставкою товару постачальником), підставою виникнення договірних правовідносин (договір поставки) та за нормативно-правовим регулюванням спірних правовідносин (зокрема, стаття 712 ЦК України), а тому є подібними у контексті змістовного критерію.

8.22. Скаржник вказує, що судами попередніх інстанцій було неправильно застосовано такі норми матеріального права:

- особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів (стаття 617 ЦК України);

- підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (стаття 218 ГК України).

8.23. Також, Залізниця вказує, що судами попередніх інстанцій не було враховано такі правові позиції Верховного Суду у постанові від 09.11.2021 у справі №913/20/21 такого змісту:

"За змістом частини 2 статті 218 Господарського кодексу України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Так, частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

За змістом статті 617 Цивільного кодексу України особа звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання за умови доведення цією особою, що порушення є наслідком непереборної сили.

Так, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку";

"У визначенні подібності правовідносин Суд виходить з того, що правовідносини у справі №917/1053/18 та у цій справі №913/20/21 за предметом та підставами позову є подібними (стягнення штрафних санкцій за порушення зобов`язань за договором поставки щодо постачання товару). Подібними є і зміст правовідносин, який визначається обставинами справи - відсутність підстав для стягнення штрафних санкцій у зв`язку з наявністю форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що підтверджується сертифікатом Торгово-промислової палати України. Подібними є і висновки судів попередніх інстанцій у вказаних справах";

"В свою чергу саме лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання відповідних доказів в підтвердження своїх доводів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду, оскільки саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Саме ж дослідження таких обставин повинно відбуватись із дотриманням вимог частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та положень статті 236 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому не можна визнати належним чином та повністю дослідженими обставини, в розумінні статті 236 Господарського процесуального кодексу України, саму лише констатацію судами першої та апеляційної інстанцій факту про підтвердженість матеріалами справи у відповідача обставин непереборної сили, які звільняють його від відповідальності за порушення зобов`язання, без дослідження наявності у таких обставин ознак надзвичайності та невідворотності";

8.24. Залізниця послідовно вказувала на те, що Товариство, окрім сертифікатів Київської ТПП, не подало доказів того, що невиконання обов`язку з поставки товару відбулося внаслідок форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили виконання ним обов`язків.

8.25. Також, позивач зазначав, що Договір укладено 13.10.2021, водночас карантин у зв`язку із поширенням на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, запроваджено КМУ з 12.03.2020, а тому відповідач як постачальник був обізнаний про таку обставину та взяв на себе відповідні зобов`язання щодо поставки обумовленого товару.

8.26. Однак зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди попередніх інстанцій вказані умови Договору (щодо дати укладення, обов`язків сторін, у тому числі стосовно строків поставки товару), період дії карантину (введений з 12.03.2020 відповідно до постанови КМУ від 09.12.2020 №1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2") і в цій частині доводи позивача залишили без уваги, не з`ясували обставини, на які посилалась як Залізниця, заперечуючи проти доводів відповідача, так і Товариство, вказуючи про наявність обставин непереборної сили як на підставу звільнення від відповідальності, не встановили об`єктивну неможливість виконання зобов`язання, зокрема, неможливість придбання товару у іншого виробника, тощо.

8.27. Як суд першої обставини, так і суд апеляційної інстанції, поклавши в основу лише сертифікати Київської ТПП, та не виконавши приписи статей 86, 236 та 237 ГПК України щодо дослідження та оцінки доказів у їх сукупності та враховуючи вірогідність, допустили порушення вказаних норм процесуального права.

8.28. Відповідно до положень статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

8.29. Згідно з частиною першою статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

8.30. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність (стаття 76 ГПК України), допустимість (стаття 77 ГПК України), достовірність (стаття 78 ГПК України) кожного доказу окремо, а також вірогідність (стаття 79 ГПК України) і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

8.31. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

8.32. Верховний Суд виходить з того, що:

- обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи;

- важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою;

- із внесенням 17.10.2019 змін до ГПК України його статтю 79 викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено у господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів";

- зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї їх кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу;

- іншими словами, тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були;

- одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів);

- таким чином, з`ясування фактичних обставин справи, які входять до кола доказування, має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому, ураховуючи взаємозв`язок і вірогідність;

- в даному випадку суд звертається до категорії стандарту доказування та відзначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний [постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17]. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

8.33. Верховний Суд в силу імперативних положень частини другої статті 300 ГПК України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

8.34. З огляду на викладене доводи касаційної скарги частково знайшли своє підтвердження, наявні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень і передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

8.35. З огляду на те, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, а суд апеляційної інстанції не усунув вказані порушення, що мало своїм наслідком не встановлення обставин, що є визначальними, вагомими і ключовими у цій справі у вирішенні даного спору, ураховуючи доводи касаційної скарги, які є нерозривними у їх сукупності, межі розгляду справи судом касаційної інстанції, імперативно визначені статтею 300 ГПК України, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

8.36. Стосовно додаткового рішення від 09.11.2022 та постанови від 20.03.2023, якою вказане судове рішення першої інстанції було залишено без змін, то слід зазначити таке.

8.37. Відповідно до частин першої та третьої статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

8.38. Згідно із частиною восьмою статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

8.39. Рішення суду першої інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат (пункт 2 частини п`ятої статті 238 ГПК України).

8.40. Приймаючи 17.10.2022 рішення у справі №910/4234/22, суд першої інстанції лише вирішив питання стосовно розподілу судових витрат у вигляді судового збору, поклавши його на позивача.

8.41. Разом з тим, питання розподілу судових витрат в частині витрат на професійну правничу допомогу вирішено судом першої інстанції шляхом прийняття додаткового рішення від 09.11.2022.

8.42. Відповідно до частини першої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

8.43. Із аналізу змісту статті 244 ГПК України вбачається, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою та ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й судове рішення; додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати.

8.44. Вказана вище правова позиція узгоджується із висновками, викладеними, зокрема, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.05.2021 у справі №905/1623/20 (пункт 9), Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №922/2665/17, від 12.01.2021 у справі №1540/4122/18, від 17.02.2021 у справі №522/17366/13-ц, від 25.03.2021 у справі №640/15192/19.

8.45. Оскільки, рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2022, постанова Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2023 підлягає скасування, а справа №910/4234/22 - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції, з урахуванням мотивів, викладених вище, то додаткове рішення суду першої інстанції від 09.11.2022 та постанова суду апеляційної інстанції від 20.03.2023, якою вказане додаткове рішення залишено без змін, також підлягає скасуванню.

8.46. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

8.47. У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

8.48. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають і впливають на кваліфікацію спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Доводи скаржника про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм права при прийнятті оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку частково знайшли своє підтвердження з мотивів і міркувань, викладених у розділі 8 цієї постанови.

9.2. Порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права унеможливило, з огляду на доводи та докази, надані учасниками справи, встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції передбаченими статтю 300 ГПК України.

9.3. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

9.4. В силу приписів частини четвертої статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

9.5. Ураховуючи, що спочатку суд першої інстанції, а потім і суд апеляційної інстанції допустили порушення норм процесуального права, то за таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу позивача задовольнити частково, оскаржувані судові рішення у справі скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

9.6. Під час нового розгляду суду слід звернути увагу на викладене у розділі 8 цієї постанови, надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, перевірити доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку, і, в залежності від встановленого, вирішити спір відповідно до закону.

10. Судові витрати

10.1. Розподіл судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги, відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України, та новий розподіл судових витрат не здійснюється, адже Суд не змінює та не ухвалює нового рішення, а скасовує оскаржувані судові рішення та передає справу на новий розгляд до суду першої інстанції, тому за результатами нового розгляду має бути вирішено й питання, зокрема, щодо розподілу судового збору.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 310, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2022, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2022, постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2023 у справі №910/4234/22 скасувати.

3. Справу №910/4234/22 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос