Рішення

від 05.03.2024 по справі 910/4234/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.03.2024Справа № 910/4234/22За позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ

в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Львів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Степ Лік", м. Одеса

про стягнення 1 323 373,80 грн

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Озимко О.М. (адвокат за дорученням від 07.02.2024 року;

від відповідача: не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфініт Трейд" про стягнення 1 319 880,00 грн штрафних санкцій та 3 493,80 грн пені, у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань з поставки товару за договором поставки №Л/НХ-21681/НЮ від 13.10.2021.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.10.2022 у справі № 910/4234/22 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

25.10.2022 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфініт Трейд" надійшла заява про розподіл судових витрат.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 09.11.2022 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфініт Трейд" про розподіл судових витрат у справі №910/4234/22 задоволено повністю та стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфініт Трейд" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 39 000,00 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2023 року рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2022 залишено без змін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2023 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфініт Трейд" про розподіл судових витрат залишено без розгляду.

Постановою Верховного Суду від 06.07.2023 року Постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2023, Рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2020 року та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2022 року скасовано, а справу №910/4234/22 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.07.2023 справу №910/4234/22 передано на розгляд судді Морозову С.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2023 прийнято справу №910/4234/22 до свого провадження, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 26.09.2023

18.09.2023 до суду від позивача надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2023 задоволено клопотання Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

В підготовчому засіданні 26.09.2023 судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 31.10.2023.

31.10.2023 до суду від позивача надійшли пояснення відповідно до яких від повідомляє про зміну найменування відповідача та його адреси.

В підготовчому засіданні 31.10.2023 судом було здійснено зміну найменування відповідача з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфініт Трейд" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Степ Лік" та оголошено відповідну ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання та оголошено перерву до 12.12.2023.

В засідання 12.12.2023 сторони не з`явились.

Ухвалою від 12.12.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті 05.03.2024 року.

19.02.2024 до суду від позивача надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2024 задоволено клопотання Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

В судовому засіданні 05.03.2024 судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.10.2021 між Акціонерним товариством «Українська залізниця» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфініт Трейд» (перейменовано на Товариство з обмеженою відповідальністю «Степ Лік») (постачальник) було укладено договір поставки №Л/НХ-21681/НЮ (надалі також - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити покупцеві товар, зазначений в Специфікації №1 (додаток №1 до даного договору), а покупець - прийняти і оплатити його вартість.

В п. 1.2, 1.3 договору визначено найменування товару: Сідло одинарне під пестик Код ДК 02:2015-312200004 (елементи електричних схем), номенклатура товару, код УКТЗЕД, виробник товару, країна походження товару, кількість товару визначаються в Специфікації №1 (додаток № 1 до даного договору).

Рік виготовлення товару: 2021. (п. 1.4 договору)

Відповідно до п. 3.2 договору суму договору становить 6 599 400,00 грн, у тому числі ПДВ 20% 1 099 900,00 грн.

За приписами пунктів 5.1-5.4.4 договору, доставка товару Покупцеві за цим Договором здійснюється автомобільним/залізничним транспортом, або логістичними компаніями за рахунок Постачальника. Моментом доставки товару є дата фактичного прибуття товару за адресою, зазначеною в заявці Покупця, підтверджується товаросупроводжувальними документами.

Місце поставки товару: (НХ) Служба організації та проведення закупівель - код філії 937, 79025. м. Львів, вул. Широка, 2.

Постачальник здійснює доставку товару за адресою, зазначеною в заявці Покупця.

Доставка товару проводиться партіями протягом не більше 15 (п`ятнадцяти) днів з моменту подання заявки Покупця, згідно п. 5.4.4. даного Договору, яка вважається дозволом на доставку товару та є підтвердженням готовності Покупця до приймання товару.

Якщо заявку на доставку товару подано менше ніж за 15 (п`ятнадцять) днів до закінчення строку дії цього Договору, то доставку товару Постачальник зобов`язаний здійснити до закінчення строку дії Договору.

Зі сторони Покупця заявку підписують з урахуванням вимог Статуту Покупця щонайменше дві такі уповноважені особи: директор виконавчий регіональної філії "Львівська залізниця" (особа, що виконує його обов`язки), перший заступник директора виконавчого регіональної філії Львівська залізниця" (особа, що виконує його обов`язки), заступник директора виконавчого регіональної філії "Львівська залізниця" (особа, що виконує його обов`язки), головний інженер тес Анальної філії "Львівська залізниця" (особа, що виконує його обов`язки).

Покупець не несе відповідальності та обов`язку приймати товар за заявкою, яка підписана іншими особами, ніж тими, що визначені у п. 5.4.2. цього Договору.

Заявка Покупця з накладеними двома кваліфікованими електронними підписами уповноважених осіб, визначених в п. 5.4.2. цього Договору, направляється з електронної адреси Покупця ІНФОРМАЦІЯ_2 на електронну адресу Постачальника ІНФОРМАЦІЯ_1. Датою подання заявки відповідно до п. 5.4 вважається дата відправлення її на електронну адресу Постачальника.

За невиконання Постачальником своїх зобов`язань за цим Договором, передбачених розділом 1 цього Договору, Постачальник сплачує Покупцю штраф у розмірі 20% від суми Договору. (п. 7.1 договору).

За порушення строку поставки товару за даним Договором, з урахуванням фактичної дати поставки товару, передбаченої п. 5.1. цього договору, Постачальник сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення поставки товару понад 30 (тридцять) календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості. (п. 7.2 договору)

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2021 року, а в частині розрахунків - до повного виконання зобов`язання. (п. 10.1 договору).

В межах договору сторонами підписано Специфікацію № 1.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідно до наведених умов договору позивач надіслав ТОВ "Інфініт Трейд" заявки від 30.11.2021 № НЗ-1/НЗІ-40/1220 щодо поставки сідло одинарне під пестик КС-009 у кількості 600 шт. на суму 232 920,00 грн. з ПДВ та від 16.12.2021 № НЗ-1/НЗТ-40/1399 щодо поставки сідло одинарне під пестик КС-009 у кількості 6896 шт на суму 2 677 027,20 грн. з ПДВ.

Вказані заявки були надіслані 01.12.2021 та 16.12.2021 з електронної адреси покупця - ІНФОРМАЦІЯ_2 на електронну адресу відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1.

Оскільки вказаний товар не поставлено до цього часу, чим порушено п. 5.4 договору, позивачем заявлено до стягнення 1 319 880,00 грн штрафу на підставі п. 7.1 договору та 3493,80 грн пені на підставі п. 7.2 договору.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначає, що від позивача листом від 01.12.2021 № НХЛьв-1/11507 позивач просив заявку від 30.11.2021 №НЗ-1/НЗІ-40/1220 не брати до уваги, а тому твердження позивача про її невиконання є безпідставним. Крім того, жодних належних та допустимих письмових доказів на підтвердження направлення або одержання відповідачем заявок від 30.11.2021 та 16.12.2021 позивач не надав. Також відповідач зазначає, що у нього виникли обставини непереборної сили, про які сторона завчасно повідомила та підтвердила документом, виданим компетентним органом, а тому така сторона звільняється від відповідальності за невиконання своїх зобов`язань за договором.

Під час першого розгляду справи судом рішенням Господарського суду міста Києва від 17.10.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2023 року, в задоволенні позову було відмовлено повністю у зв`язку із дією форс-мажорних обставин.

Верховний Суд в постанові від 06.07.2023 року року зазначив, що що Договір укладено 13.10.2021, водночас карантин у зв`язку із поширенням на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, запроваджено КМУ з 12.03.2020, а тому відповідач як постачальник був обізнаний про таку обставину та взяв на себе відповідні зобов`язання щодо поставки обумовленого товару. Однак зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди попередніх інстанцій вказані умови Договору (щодо дати укладення, обов`язків сторін, у тому числі стосовно строків поставки товару), період дії карантину (введений з 12.03.2020 відповідно до постанови КМУ від 09.12.2020 №1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2") і в цій частині доводи позивача залишили без уваги, не з`ясували обставини, на які посилалась як Залізниця, заперечуючи проти доводів відповідача, так і Товариство, вказуючи про наявність обставин непереборної сили як на підставу звільнення від відповідальності, не встановили об`єктивну неможливість виконання зобов`язання, зокрема, неможливість придбання товару у іншого виробника, тощо.

Розгляд справи здійснюєтьс вдруге.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму; до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами статті 663 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як встановлено судом, на виконання умов договору позивач надіслав відповідачу заявки від 30.11.2021 № НЗ-1/НЗІ-40/1220 щодо поставки сідла одинарного під пестик КС-009 у кількості 600 шт. на суму 232 920,00 грн. з ПДВ та від 16.12.2021 № НЗ-1/НЗТ-40/1399 щодо поставки сідла одинарного під пестик КС-009 у кількості 6896 шт на суму 2 677 027,20 грн. з ПДВ.

Вказані заявки були надіслані 01.12.2021 та 16.12.2021 відповідно з електронної адреси покупця - ІНФОРМАЦІЯ_2 на електронну адресу ТОВ "Інфініт Трейд" заявки - ІНФОРМАЦІЯ_1.

Отже, датою подання заявки від 30.11.2021 № НЗ-1/НЗІ-40/1220 вважається 01.12.2021, а датою подання заявки від 16.12.2021 № НЗ-1/НЗТ-40/1399 вважається 16.12.2021.

Водночас, відповідачем пред`явлено суду лист позивача від 01.12.2021 № НХЛьв-1/11507, у якому останній просить заявку від 30.11.2021 №НЗ-1/НЗІ-40/1220 не брати до увагу. Направлення цього листа позивач під час розгляду справи не заперечив.

Тобто, зі змісту вказаного листа вбачається, що фактично позивач відмовився від доставки товару за заявкою від 30.11.2021 № НЗ-1/НЗІ-40/1220, а тому у відповідача не виник обов`язок з поставки сідла одинарного під пестик КС-009 у кількості 600 шт. на суму 232 920,00 грн. з ПДВ, у зв`язку з чим вести мову про прострочення поставки цього товару відповідачем та покладення за це на нього відповідальності у вигляді пені немає правових підстав.

А відтак, позовні вимоги про стягнення 3493,80 грн пені на підставі п. 7.2 договору за порушення строку поставки товару за заявкою від 30.11.2021 № НЗ-1/НЗІ-40/1220 з 16.12.2021 по 31.12.2021 необґрунтовані та безпідставні.

Отже, в силу п. 5.4 договору, відповідач мав поставити товар за заявкою від 16.12.2021 № НЗ-1/НЗТ-40/1399 у строк до 31.12.2021.

При цьому, доводи відповідача про відсутність належних доказів направлення позивачем заявки суд відхиляє, оскільки позивачем долучено до позову паперову копію скріншоту веб-сторінки електронної пошти позивача про відправку заявки на електронну адресу ТОВ "Інфініт Трейд", копії наказів від 24.06.2021 № 260/ос, від 05.08.2021 № 360/ос, від 29.06.2021 № 29.06.2021 щодо призначення на посади ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відповідно, заявку від 16.12.2021 № НЗ-1/НЗТ-40/1399 з кваліфікованими електронними підписами.

З огляду на умови п. 5.4.4 договору та вимоги до електронного документа, встановлені положеннями Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", суд дійшов висновку, що зазначеними документами підтверджується відправлення позивачем відповідачу заявки на поставку товару в електронному вигляді.

При цьому суд звертає увагу, що позивач не має доводити отримання заявки відповідачем, оскільки за умовами договору відлік строку поставки залежить від моменту подання заявки, датою чого вважається дата відправлення її на електронну адресу постачальника.

Однак, у вказаний строк (до 31.12.2021) відповідач поставку сідла одинарного під пестик КС-009 у кількості 6896 шт на суму 2 677 027,20 грн не здійснив, чим порушив умови договору.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов`язань.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013)

У п. 7.1 договору сторони погодили, що за невиконання Постачальником своїх зобов`язань за цим Договором, передбачених розділом 1 цього Договору, Постачальник сплачує Покупцю штраф у розмірі 20% від суми Договору.

Посилаючись на невиконання відповідачем договірних зобов`язань, на підставі вказаного положення договору позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача штраф у розмірі 1 319 880,00 грн.

Разом з тим, за загальним правилом обов`язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов`язання є вина особи, яка його порушила (частина 1 статті 614 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

За змістом частини 2 статті 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Так, норма частини другої статті 218 ГК України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 3 ст. 550 Цивільного кодексу України, кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов`язання (стаття 617 цього Кодексу).

Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно із статті 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.

Отже, відповідно до ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.

Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести.

За приписами пунктів 8.1-8.3 договору, сторона, яка зазнала впливу обставин непереборної сили звільняється від відповідальності за виконання та/або неналежне виконання своїх зобов`язань. Наявність обставин непереборної сили засвідчує Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати відповідно до статей 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" шляхом видачі сертифіката.

Сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим Договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 10 (десяти) днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу Сторону у письмовій формі, рекомендованим листом з описом вкладення та сертифікатом Торгово-промислової палати України, що підтверджує про обставини непереборної сили.

У разі коли строк дії обставин непереборної сили продовжується більше ніж 100 (сто) днів, кожна із Сторін в установленому порядку має право розірвати цей Договір.

Під час попереднього розгляду справи встановлено, що у листі від 24.12.2021 № 24-11/12-2021, направленому позивачу, відповідач вказував, зокрема, про те, що 15-ти денний строк поставки припадає на складну епідеміологічну ситуацію з розповсюдженням респіраторного вірусу SARS-COVID-19 та наближенням новорічних свят, у зв`язку з цим підприємство не в змозі виконати отримані рознарядки до кінця 20221 року в повному обсязі, а також просило розглянути питання щодо продовження терміну дії договору поставки №Л/НХ-21681/НЮ від 13.10.2021 по 31.03.2022.

У відповідь на вказане звернення відповідача у листі від 31.12.2021 № НХЛьв-1/12435 позивач просив надати сертифікат Торгово-промислової палати України або її уповноваженого органу, що підтверджує обставини непереборної сили (про неможливість поставки товару сідла ординарного під пестик).

Відповідачем на підтвердження обставин, які, відповідно до пункту 8.1 договору, звільняють його від відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором, було подано сертифікати Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати № 3200-22-0054 від 14.02.2022 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та № 3200-22-0059 від 14.02.2022, який хоч і не стосується безпосередньо відповідача, однак прийнятий судом в сукупності з іншими доказами у цій справі, оскільки цим Сертифікатом засвідчено Товариству з обмеженою відповідальністю "Спільне виробниче підприємство "Квазар" форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України, щодо обов`язку (зобов`язання) поставити товар згідно до специфікації № 1 до договору на замовлення покупця, зокрема, "Сідло одинарне під пестик КС-009" у кількості 7496 шт у термін 24.12.2021 за договором поставки № 123/01/КМ від 05.04.2021, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю "Інфініт Трейд".

Разом з тим, сертифікатом Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати № 3200-22-0059 від 14.02.2022 засвідчено Товариству з обмеженою відповідальністю "Інфініт Трейд" наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України, щодо обов`язку (зобов`язання) поставити товар: "Сідло одинарне під пестик КС-009" у кількості 7496 шт у термін 23.12.2021 за договором поставки №Л/НХ-21681/НЮ від 13.10.2021, укладеним з Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця", які унеможливили його виконання в зазначений термін. Період дії таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання - 24.11.2021, дата закінчення - тривають на 14.02.2022.

Зазначений сертифікат відповідач направив позивачу 15.02.2022 з листом № 21681 від 14.02.2022, які останній отримав 18.02.2022.

Отже, під час попереднього розгляду судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що зазначені у Сертифікаті № 3200-22-0059 від 14.02.2022 обставини мають безумовний характер невідворотних обставин, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору щодо поставки товару за заявкою покупця від 16.12.2021 № НЗ-1/НЗТ-40/1399 за договором поставки № Л/НХ-21681/НЮ від 13.10.2021, невиконання яких входить до предмета доказування у цьому спорі.

Однак, відповідно до статті 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанції під час нового розгляду справи

Так, Верховний Суд в постанові від 06.07.2023 року року зазначив, що Договір укладено 13.10.2021, водночас карантин у зв`язку із поширенням на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, запроваджено КМУ з 12.03.2020.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що відповідач як постачальник був обізнаний про запровадження карантину, у зв`язку із поширенням на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 (введений з 12.03.2020 відповідно до постанови КМУ від 09.12.2020 №1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"), проте взяв на себе відповідні зобов`язання щодо поставки обумовленого Договором товару, що в свою чергу є погодженням відповідача із провадження діяльності в умовах дії фактичних форс-мажорних обставин.

Отже, оскільки доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання (саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору) відповідач мав надати суду докази об`єктивної неможливості виконання зобов`язання за Договором, зокрема, неможливості придбання товару у іншого виробника, тощо.

У даному випадку відповідачем не надано до суду доказів на підтвердження зазначених обставин як під час попереднього так і під час нового розгляду справи у суді, у зв`язку з чим дія форс-мажорних обставин, в межах даної справи, не застосовується.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню та стягненню з відповідача суми пені в розмірі 1 319 880,00 грн.

Судовий збір, у розмірі 19 798,20 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Степ Лік" (ідентифікаційний код 42781636, адреса: 04074, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 18А, офіс 12) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (ідентифікаційний код 40075815, місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5) в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (ідентифікаційний код 40081195, місцезнаходження: 79007, м. Львів, вул. Гоголя, буд. 1) суму штрафних санкцій в розмірі 1 319 880,00 грн (один мільйон триста дев`ятнадцять тисяч вісімсот вісімдесят гривень 00 копійок) та суму судового збору в розмірі 19 798,20 грн (дев`ятнадцять тисяч сімсот дев`яносто вісім гривень 20 копійок).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене 15.03.2024 року.

Суддя С. МОРОЗОВ