Ухвала

від 11.07.2023 по справі 910/568/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 липня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/568/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Бенедисюка І.М. і Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Гибала В.О.,

представників учасників справи:

позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Фрунзе 69" - Боднар А.М.,

відповідача-1 - товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" - Косарецькова В.М.,

відповідача-2 - публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" - не з`яв.,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - приватного акціонерного товариства "Банкомзв`язок" - Самборської Г.М.,

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" (далі - Компанія)

на рішення господарського суду міста Києва від 08.02.2023 (суддя Пукшин Л.Г.) та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.04.2023 (головуючий суддя - Шапран В.В., судді Андрієнко В.В. і Буравльов С.І.)

зі справи № 910/568/21

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фрунзе 69" (далі - Товариство)

до: Компанії;

публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" (далі - Банк)

про визнання іпотеки припиненою та зобов`язання вчинити дії,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - приватне акціонерне товариство "Банкомзв`язок" (далі - ПАТ "Банкомзв`язок").

РУХ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Позов подано про визнання іпотеки припиненою та зобов`язання вчинити дії.

2. Позов обґрунтовано тим, що: незважаючи на припинення іпотечних зобов`язань та проведення відповідних реєстраційних дій за наслідками припинення обтяження та погашення іпотеки і встановлення неправомірності проведення повторної реєстрації іпотеки та обтяження стосовно будівлі, Компанія продовжує стверджувати, що вона є законним власником нерухомого майна, а саме будівлі спеціальнодопоміжного обладнання (літ. В), загальною площею 5760 кв. м за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 69; встановлені в рішенні господарського суду міста Києва від 08.10.2015 у справі №910/21123/15 обставини стосовно повного виконання зобов`язань за договором про відкриття кредитної лінії від 11.02.2014 №803/5 (далі - Кредитний договір) свідчать, що іпотека даної будівлі є припиненою. Тому позивач просить визнати припиненим іпотечний договір від 25.11.2010 (далі - Іпотечний договір), укладений Банком і ПАТ "Банкомзв`язок", і зобов`язати Компанію передати оригінал вищевказаного іпотечного договору позивачу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням господарського суду міста Києва від 08.02.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.04.2023: позов задоволено частково; визнано припиненою іпотеку за Іпотечним договором, посвідченим у нотаріальному порядку; в іншій частині позову відмовлено; здійснено розподіл судових витрат.

4. Рішення та постанову мотивовано обґрунтованістю позовних вимог саме в частині їх задоволення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Компанія у касаційній скарзі просить: скасувати рішення господарського суду міста Києва від 08.02.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.04.2023 у справі №910/568/21 і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі; стягнути на користь Компанії понесені судові витрати зі сплати судового збору.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу, і доводи відзивів на касаційну скаргу

6. Обґрунтовуючи підставу для відкриття касаційного провадження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодекс України (далі - ГПК України), скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішення застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №686/4303/18, від 11.08.2021 у справі №363/3686/18, від 03.08.2022 у справі №441/156/20, від 19.02.2019 у справі №824/399/17-а, від 14.09.2021 у справі №909/243/18, від 08.08.2019 у справі №450/1686/17, від 06.03.2019 у справі №571/1306/16-ц, від 29.05.2019 у справі №2-3632/11, від 15.07.2019 у справі №235/499/17, від 13.02.2018 у справі №264/4263/16-ц та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/2260/17, від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 26.10.2022 у справі №335/4805/21.

7. ПАТ "Банкомзв`язок" у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що: вважає рішення судів попередніх інстанцій законними та обґрунтованими, прийнятими з повним та належним дослідженням обставин справи та з дотриманням норм процесуального та матеріального права; у касаційній скарзі Компанії відсутні належні посилання на підстави оскарження рішень судів попередніх інстанцій, а також і на конкретні порушення норм матеріального та/або процесуального права, які на переконання скаржника, допущені судами, - та просить відмовити Компанії в задоволенні касаційної скарги в повному обсязі.

8. Товариство у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що: касаційна скарга є необґрунтованою, а наведені в ній міркування спростовуються безпосередньо змістом оскаржуваних судових рішень; текст касаційної скарги ідентичний апеляційній скарзі, і жодних прикладів незастосування апеляційним судом висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах не містить, та просить Суд: відмовити у задоволенні касаційної скарги, залишити рішення господарського суду міста Києва від 08.02.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.04.2023 без змін. Також Товариство у відзиві на касаційну скаргу просить покласти на Компанію витрати, понесені Товариством, які пов`язані з отриманням професійної правничої допомоги під час розгляду касаційної скарги, та зазначає, що детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених витрат, необхідних для надання правничої допомоги, відповідні докази на підтвердження зазначених витрат будуть подані у відповідності до вимог ГПК України після вирішення даної судової справи.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ, ТА ЇХНІХ ВИСНОВКІВ

9. Товариство є власником нерухомого майна - будівлі спеціальнодопоміжного обладнання (літ. В) загальною площею 5760,70 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе (Оболонський, Подільський, Шевченківський райони), буд. 69 (далі - Будівля) на підставі акта оцінки та приймання - передачі нерухомого майна, що вноситься до статутного капіталу Товариства, від 18.10.2019.

10. За доводами позивача, станом на дату набуття права власності на Будівлю в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутній був запис про іпотеку та/або обтяження нерухомого майна. Однак позивачем 22.06.2020 отримано вимогу від 16.06.2020 Компанії про усунення порушень Кредитного договору, укладеного в межах генерального договору від 25.11.2010 №5 та Іпотечного договору, в якій (вимозі) зазначено про сплату заборгованості і попереджено позивача, що в разі невиконання цієї вимоги Компанії нею буде звернено стягнення на предмет іпотеки.

11. Товариство у відповідь на цю вимогу надіслало Компанії листа від 25.06.2020 №25/06, в якому повідомила про припинення іпотеки за Іпотечним договором.

12. Однак Компанією було вчинено певні реєстраційні дії з оформлення права власності на Будівлю.

13. У зв`язку з цим Товариство звернулося зі скаргою до колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів названого Міністерства.

Наказом Міністерства юстиції України від 26.10.2020 №3733/5: задоволено скаргу Товариства частково; скасовано низку рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятих приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М.А.

У подальшому департаментом державної реєстрації Міністерства юстиції України 11.12.2020 скасовано низку рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.10.2020, прийнятих приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М.А., поновлено право власності Товариства на Будівлю.

14. Однак, за доводами Товариства, Компанія і надалі зазначає, що 27.04.2020 нею і АТ "Український професійний банк" за результатами прилюдних торгів укладено договір № 81 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб`єктів господарювання, згідно з яким право вимоги за кредитним договором перейшло до нього (Товариства); 27.04.2020 ПАТ "Український професійний банк" і Компанією укладено договір №81/1 купівлі-продажу майнових прав за кредитними договорами, договорами поруки, договорами іпотеки суб`єктів господарювання, відповідно до якого право вимоги за Іпотечним договором, що нотаріально посвідчений, перейшло до Компанії. Відтак остання, на її думку, з 27.04.2020 стала новим кредитором АТ "Банкомзв`язок" за Кредитним договором. Крім того, Компанія зазначає, що вона 05.10.2020 як правонаступник ПАТ "Український професійний банк" задовольнила свої вимоги іпотекодержателя шляхом реєстрації права власності на Будівлю в порядку статті 37 Закону України "Про іпотеку".

Також про намір подальшого відчуження Будівлі Компанія зазначає у своїх процесуальних документах, зокрема в позовній заяві до приватних нотаріусів Корецької І.С., Смірнової А.С., до Товариства, Банку про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, яка (позовна заява) перебуває у провадженні господарського суду міста Києва (справа № 910/16397/20), і вважає себе власником Будівлі.

Крім того, Товариством подано до господарського суду міста Києва позовну заяву про звернення стягнення на предмет іпотеки 138 378 999, 4 грн. до ПАТ "Банкомзв`язок", Товариства (справа № 910/21097/20).

Відтак Товариство зазначає, що змушене звернутися з позовом про визнання іпотеки припиненою та про зобов`язання вчинити дії для захисту порушеного Компанією права позивача.

15. Рішенням господарського суду міста Києва у справі №910/8680/20: позовні вимоги задоволено частково; визнано недійсними відкриті торги (аукціон), що відбулися 30.03.2020 з реалізації лоту № GL16N717120, та протоколи відповідного електронного аукціону від 30.03.2020 і визнано недійсними з моменту укладення договір № 81 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб`єктів господарювання від 27.04.2020 і договір № 81/1 купівлі-продажу майнових прав за такими ж договорами, укладеними Банком і Компанією, в частині, що стосується Кредитного договору та Іпотечного договору.

У мотивувальній частині вказаного рішення зазначено, зокрема, таке: "11.06.2013 між ПрАТ "Банкомзв`язок" (позичальник) та ПАТ "УПБ" було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 732/5, згідно з умовами якого, ПАТ "УПБ" надало позичальнику кредит у сумі 1 000 000 дол. США терміном до 05.01.2017.

27.05.2015 між ПАТ "УПБ", Особою-1 (поручитель) та ПрАТ "Банкомзв`язок" було укладено договір поруки № 732/5-1, відповідно до якого Особа-1 взяла на себе зобов`язання відповідати перед Банком в повному обсязі, за зобов`язаннями позичальника за кредитним договором № 732/5 від 11.06.2013".

16. Зобов`язання за Кредитним договором було виконано поручителем - Особою-1, що підтверджується рішенням господарського суду Київської області від 12.04.2016 у справі № 911/3886/15 та постановою Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №911/3880/15.

Зокрема, судовим рішенням у справі № 911/3886/15 за позовом Банку до ПАТ "Банкомзв`язок" про стягнення заборгованості встановлено таке:

" За період дії договорів про відкриття кредитної лінії і поруки (прим. договір про відкриття кредитної лінії № 732/5 від 11.06.2013 та договір поруки № 732/5-1) та на їх виконання третьою особою - Особа-1 27.05.2015 було виконано свої обов`язки по поверненню кредиту та по сплаті нарахованих відсотків за користування кредитом та перераховано позивачу грошові кошти у загальному розмірі 703 095, 48 доларів США, з яких 695 125, 35 доларів США - основна заборгованість по кредиту, 7 970, 13 доларів США основна заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті № 1 від 27.05.2015 року, платіжним дорученням в іноземній валюті № 2 від 27.05.2015 року, довідкою № 11/5-02/500 від 28.05.2015 року ПАТ "Український професійний банк".

Відповідні докази погашення заборгованості за кредитним договором 27.05.2015 року надані третьою особою Особа-1 також і в матеріалах справи № 911/3886/15 та досліджені судом.

Таким чином, судом встановлено, що згідно з частиною першою статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належнім чином. У зв`язку з чим, відповідно до cтатей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання відповідача перед позивачем по поверненню кредиту та по поверненню нарахованих відсотків за користування кредитом за договором про відкриття кредитної лінії № 732/5 від 11.06.2013 року в сумі 695 125,35 доларів США основної заборгованості по кредиту та 7970,13 доларів США основної заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом припинились шляхом їх належного виконання, тому відсутні підстави для стягнення за рахунок заставного майна 695 123,35 доларів США основної заборгованості по кредиту та 7970,13 доларів США основної заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом.

Таким чином, судом встановлено відсутність заборгованості за договором № 732/5 від 11.06.2013 (кредитним договором) у зв`язку з її погашенням поручителем в повному обсязі, що також свідчить про виконання основного зобов`язання та виключає можливість задоволення вимог за рахунок забезпечувального зобов`язання.

Крім того, згідно ст. 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі, зокрема, припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Таким чином, враховуючи припинення основного зобов`язання його виконанням, з 27.05.2015 року іпотека, на підставі якої заявлено позов у справі № 911/3886/15, вважається припиненою".

17. Рішенням господарського суду міста Києва від 08.10.2015 у справі № 910/21123/15 за позовом ПАТ "Банкомзв`язок" до Банку про стягнення коштів встановлено таке:

"Як вбачається з матеріалів справи, 24.04.2015 між ПАТ "Авант-Банк" (заставодержатель) та ПАТ "Український професійний банк" (заставодавець) було укладено договір застави майнових прав № MM72121LG/S-1 зі змінами внесеними згідно додатковим договором № 1 до договору застави майнових прав №ММ72121LG/S-1 від 24.04.2015.

Як вбачається з реєстру укладених банком-позичальником кредитних договорів з юридичними та фізичними особами станом на 29.04.2015 (додаток № 1 до договору застави), відповідачем ПАТ "Авант-Банк" було передано в заставу майнові права, зокрема за договором про відкриття кредитної лінії № 803/5 від 11.02.2014 р. укладеним між ПАТ "Український професійний банк" та ПрАТ "Банкомзв`язок".

Так, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем (ПАТ "Український професійний банк") умов договору застави майнових прав ПАТ "Авант-Банк" листами від 28.05.2015 р. № 649 та від 29.05.2015 р. № 15/07/120БТ повідомило ПАТ "Український професійний банк" про те, що на підставі п. 4.6 договору застави майнових прав ним набуто право вимоги за кредитними договорами та прийнято на себе всі права та обов`язки кредитора по відношенню до боржників.

03.06.2015 р. ПАТ "Авант-Банк" надіслало на адресу ПрАТ "Банкомзв`язок" повідомлення № 666 згідно змісту якого повідомило про набуття ним прав кредитора, що випливають із кредитного договору № 803/5 від 11.02.2014 р. та просило сплачувати заборгованість за кредитом, процентами тощо на рахунок № Номер -1 в ПАТ "Авант- Банк".

05.06.2015 ПАТ "Авант-Банк" на адресу позивача було надіслано повідомлення № 697 про звернення стягнення на предмет обтяження з огляду на наявність заборгованості у розмірі 42 816 412, 71 грн та необхідність її погашення протягом 15-ти банківських днів з моменту отримання даного повідомлення.

У відповідь на вказане повідомлення позивачем на адресу ПАТ «Авант-Банк» було надіслано лист № 624/1 про те, що 22.05.2015 р. та 28.05.2015 р. ПрАТ «Банкомзв`язок» згідно кредитного договору було сплачено ПАТ "Український професійний банк" 42 000 005, 40 грн заборгованості по кредиту, 223 756, 63 грн та 590 012, 71 грн заборгованості по відсоткам за користування кредитом, у зв`язку із чим заборгованість ПрАТ "Банкомзв`язок" за кредитним договором становить 226 394, 60 грн по тілу кредиту та 39 755, 96 грн по відсоткам за користування кредитом, яка буде погашена товариством в строки та порядку передбаченому кредитним договором.

17.07.2015 р. у зв`язку із повним погашенням заборгованості між ПАТ "Авант-Банк" та ПрАТ "Банкомзв`язок" було укладено договір про розірвання договору про відкриття кредитної лінії № 803/5 від 11.02.2014 р.

За таких обставин викладені правові норми та обставини справи свідчать, що право вимоги до ПрАТ "Банкомзв`язок", що виникає з договору відкриття кредитної лінії № 803/5 від 11.02.2014 р. належить ПАТ "Авант-Банк" на підставі договору застави майнових прав, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Могильницькою О.А. та зареєстрований в реєстрі за № 219, а тому у ПАТ "Український професійний банк" були відсутні правові підстави для списання з рахунку позивача грошових коштів у розмірі 42 392, 07 грн".

18. Права вимоги за кредитними та іпотечними договорами фактично були припинені до набуття Товариством права власності на Будівлю та не були витребувані Банком у встановленому законом порядку з ПАТ "Авант-Банк", перед яким і було виконано повне погашення кредитних зобов`язань ПрАТ "Банкомзв`язок". Отже, здійснення процедури реалізації на відкритих торгах прав вимоги, що були передані в заставу, а зобов`язання за кредитними договорами були повністю виконані, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та судовими рішеннями, а іпотека Будівлі припинена. Таким чином, порушуються права та інтереси Товариства як власника та добросовісного набувача майна, оскільки воно ставиться в положення правової невизначеності, тобто, порушуються права Товариства як власника.

19. Про припинення обтяження Будівлі іпотекою свідчать відповідні докази (лист банку від 27.05.2015 № 01-10/1511, витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме); наявні й докази погашення заборгованості за кредитними договорами (платіжні доручення, довідка), і за Кредитним договором (платіжні доручення, банківські виписки).

20. Вказане рішення у справі №910/8680/20 залишено без змін постановою Верховного Суду від 13.10.2021, в якій, зокрема, вказано, що: "При цьому, суд першої інстанції, встановивши відсутність спору щодо застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів та з урахуванням презумпції правомірності договору, дійшов висновку, що у Фонду були відсутні правові підстави для включення до складу активів та ліквідаційної маси ПАТ "Український професійний банк" для подальшого продажу на торгах не існуючого активу за погашеними кредитними договорами та майнових прав за припиненими іпотечними договорами та договорами поруки (п. 5.32).

Оскільки на момент укладення оспорюваних правочинів зобов`язання за кредитними договорами були припинені шляхом їх повного виконання, то ПАТ "Український професійний банк", як первісний кредитор, відступив (продав) права вимоги (майнові права), які йому станом на дату укладення оскаржуваних правочинів не належали, що суперечить статті 514 Цивільного кодексу України та є підставою для визнання недійсними оспорюваних договорів у частині, що стосується саме спірних кредитних, іпотечних договорів та договорів поруки (п. 5.33).

При цьому, колегія суддів враховує, що, як встановлено місцевим господарським судом та не спростовано учасниками справи, відповідні кредитні договори (договори про відкриття траншевої кредитної лінії) розірвані, банком видані довідки про погашення заборгованості та зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості про припинення обтяження та припинення іпотеки (п. 5.36)".

21. Звертаючись до суду з позовом у даній справі, Товариство у прохальній частині позовної заяви просило визнати договір іпотеки припиненим. А як фактичні підстави позову Товариство визначило те, що зобов`язання за Кредитним договором припинилося у зв`язку з його належним виконанням, тому іпотека за договором, яким забезпечувалося виконання Кредитного договору як основного зобов`язання, також є припиненою як похідне зобов`язання.

Як на правові підстави позовних вимог Товариство посилалося на статтю 599 Цивільного кодексу України, статтю 17 Закону України "Про іпотеку".

Із змісту зазначених підстав позову є очевидним, що позивач, звертаючись до суду, обґрунтовував свої вимоги припиненням саме іпотеки за Іпотечним договором як правовідношення, тобто похідного зобов`язання, а не самого Іпотечного договору як домовленості чи документа.

АКТИ ЗАКОНОДАВСТВА І ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

22. Згідно з приписами статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

Отже, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.

Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судовому рішенні Великої Палати Верховного Суду.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

23. Касаційні провадження у справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

23.1. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, у випадку якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Виходячи з положень зазначеної норми, касаційний перегляд може відбутися за наявності таких складових: суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного в постанові Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

23.2. Вирішуючи питання визначення подібності правовідносин, Верховний Суд звертається до правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 12.10.2021 зі справи № 233/2021/19.

Так, Велика Палата Верховного Суду в зазначеній постанові задля юридичної визначеності в застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин, конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття «подібні правовідносини», що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то в такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін «подібні правовідносини» може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

Верховний Суд зазначає, що для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається, а судом вона (норма права) застосована без урахування такого висновку.

23.3. Проаналізувавши висновки, що викладені в постановах Верховного Суду в справах, на які посилався скаржник, суд касаційної інстанції вважає, що вони стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами в справі, що розглядається, враховуючи таке.

У справі, що переглядається, предметом спору є вимоги про визнання припиненим Іпотечного договору та зобов`язання Компанію передати оригінал Іпотечного договору на користь Товариства.

Частково задовольняючи позовні вимоги та визнаючи припиненим Іпотечний договір суди попередніх інстанцій виходили з того, що: оскільки обставини встановлені судовими рішеннями у справах № 911/3886/15 та № 910/8680/20 не потребують повторного доказування у цій справі, якими зокрема встановлено, що права вимоги за кредитними та іпотечними договорами, в тому числі за Іпотечним договором фактично були припинені до набуття права власності на Будівлю ТОВ "Фрунзе 69"; зі змісту зазначених підстав позову є очевидним те, що позивач, звертаючись до суду, обґрунтовував свої вимоги припиненням саме іпотеки за іпотечним договором як правовідношення, тобто похідного зобов`язання, а не самого договору іпотеки, як домовленості чи документа, тобто застосованої в іншому сенсі категорії "договір"; виходячи з такого розуміння категорії "договір", вимога про визнання таким, що припинено, договору іпотеки, а також вимога про визнання такими, що припинилися правові відносини з іпотеки, є тотожними за своєю правовою природою та змістом; тому належним способом захисту прав іпотекодавця є саме визнання іпотеки за іпотечним договором, такою, що припинена, а не визнання припиненим іпотечного договору. У зв`язку із тим, що належне виконання основного зобов`язання припиняє іпотеку, то відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку (частина друга статті 593 Цивільного кодексу України, частина третя статті 17 Закону України "Про іпотеку"); до аналогічних висновків дійшов Верховний суд у постанові від 22.01.2022 справа № 127/26402/20 (провадження № 61-12159св21); враховуючи те, що позивач обрав правомірний та ефективний спосіб захисту своїх прав та інтересів - визнання права (що включає в себе також відсутність права), тому слід задовольнити позовні вимоги позивача шляхом визнання припиненою іпотеки за Іпотечним договором, укладеним між ПАТ "Український професійний банк" та ПАТ "Банкомзв`язок".

23.4. Посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №686/4303/18, від 11.08.2021 у справі №363/3686/18, від 03.08.2022 у справі №441/156/20, від 19.02.2019 у справі №824/399/17-а, від 14.09.2021 у справі №909/243/18, від 08.08.2019 у справі №450/1686/17, від 06.03.2019 у справі №571/1306/16-ц, від 29.05.2019 у справі №2-3632/11, від 15.07.2019 у справі №235/499/17, від 13.02.2018 у справі №264/4263/16-ц та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/2260/17, від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 26.10.2022 у справі №335/4805/21.

23.4.1. У справі №686/4303/18 розглядалися позовні вимоги про визнання припиненим іпотечного договору та припинення обтяження.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 24 вересня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що довідка ПАТ «Укрпошта» від 07 листопада 2017 року не свідчить про погашення позики ОСОБА_1 у повному обсязі, оскільки з неї вбачається лише, що позивачем станом на 07.11.2017 повернуто кошти в сумі 2 000 000 грн. Також суд виходив з того, що постановою Апеляційного суду Вінницької області від 29 травня 2018 року в справі за позовом ПАТ «Укрпошта» до ОСОБА-1 про стягнення заборгованості не встановлено виконання боргових зобов`язань ОСОБА-1 у повному обсязі, окрім того, вищевказана постанова оскаржена до Верховного Суду.

Постановою Київського апеляційного суду від 08 січня 2019 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 вересня 2018 року скасовано; позов ОСОБА-1 до ПАТ "Укрпошта" про визнання правовідносин припиненими задоволено; визнано припиненим іпотечний договір від 04.08.2016, зареєстрований в реєстрі за № 1144, укладений між Українським державним підприємством поштового зв`язку "Укрпошта" та ОСОБА-1, предметом іпотеки якого є майнові права на квартиру, будівельний номер АДРЕСА-1 , та який посвідчений 04 серпня 2016 року приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Пруняком В. І.; припинено обтяження за цим іпотечним договором, яке зареєстроване за номером № 1145; вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що постановою апеляційного суду Вінницької області від 29 травня 2018 року в справі № 127/16118/17 встановлено, що кошти за період з липня 2016 року по вересень 2016 року включно були стягнуті з заробітної плати відповідача ОСОБА-1 відповідно до пункту 5.1 договору позики та графіку повернення коштів, що, зокрема, підтверджується довідкою Хмельницької дирекції ПАТ "Укрпошта" від 07.11.2017 № 1496, відповідно до якої ОСОБА-1 станом на 07.11.2017 повернув 2 000 000 грн. за договором позики від 17.06.2016 № 04-208.

Постановою Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №686/4303/18: касаційну скаргу акціонерного товариства "Укрпошта" задоволено частково; постанову Київського апеляційного суду від 08.01.2019 у частині позовних вимог про визнання припиненим договору іпотеки скасовано; рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24.09.2018 у частині позовних вимог про визнання припиненим договору іпотеки змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови; постанову Київського апеляційного суду від 08.01.2019 у частині позовних вимог про припинення обтяження за іпотечним договором залишити без змін.

Приймаючи постанову у справі, Верховний Суд виходив з того, що: у справі, що переглядається суди встановили, що відповідно до пункту 4.2.1 договору іпотеки іпотека припиняється у разі виконання договору позики. Аналіз позовних вимог ОСОБА-1 свідчить, що він просив припинити обтяження у зв`язку з виконанням у повному обсязі зобов`язань за договором позики. Апеляційний суд установив і це підтверджується постановою апеляційного суду Вінницької області від 29.05.2018 у справі № 127/16118/17 та довідкою Хмельницької дирекції ПАТ "Укрпошта" від 07.11.2017 № 1496,що зобов`язання позичальника за договором позики ОСОБА-1 виконане у повному обсязі. За таких обставин, встановивши, що зобов`язання за договором позики позивач виконав, правильним є висновок апеляційного суду про припинення зобов`язання позивача як за договором позики, так і за договором іпотеки. Зазначене узгоджується із висновком, що міститься у пункті 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 711/4556/16 (провадження № 14-88цс19).

23.4.2. У справі №363/3686/18 розглядалися позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення, про скасування державної реєстрації, про визнання іпотечних правовідносин припиненими.

Позовна заява мотивована тим, що 30 липня 2018 року державним реєстратором ОСОБА-5 проведено державну реєстрацію права власності за ТОВ "Фінансова компанія Інвест-Кредо" на будинок Адреса-1 та на земельну ділянку, що знаходиться за тією ж адресою. Державна реєстрація була проведена на підставі рішення державного реєстратора ОСОБА-5 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та будинок за ТОВ "Фінансова компанія Інвест-Кредо" за індексними номерами 42538274 та 42537747 від 14 серпня 2018 року.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 19.09.2020, залишеним без змін Постановою Київського апеляційного суду від 26.01.2021: позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені; визнано протиправним та скасовано рішення по державну реєстрацію та їх обтяжень від 14.08.2018 індексний номер - 42538274 про реєстрацію права власності на будинок за відповідною адресою, загальною площею 278, 2 кв. м, житловою площею 93,5 кв. м за ТОВ "Фінансова компанія Інвест-Кредо", винесеного державним реєстратором ОСОБА-5, номер запису про право власності НОМЕР_1; визнано протиправним та скасовано рішення по державну реєстрацію та їх обтяжень від 14.08.2018 індексний номер - 42537747 про реєстрацію права власності на земельну ділянку за відповідною адресою, кадастровий номер 3221887801:03:090:0101 за ТОВ "Фінансова компанія Інвест-Кредо", винесеного державним реєстратором ОСОБА-5, номер запису про право власності 27498385; скасовано державну реєстрацію права власності від 30.07.2018 року на будинок, загальною площею 278, 2 кв. м, житловою площею 93,5 кв. м за ТОВ "Фінансова компанія Інвест-Кредо", індексний номер - 42538274; скасовано державну реєстрацію права власності від 30.07.2018 за № 27498385 на земельну ділянку, кадастровий номер 3221887801:03:090:0101 за ТОВ "Фінансова компанія Інвест-Кредо", індексний номер - 42537747; скасовано державну реєстрацію іпотеки від 05.09.2018 за № 27784561 на будинок за певною адресою та скасовано державну реєстрацію обтяження (заборони) від 05.09.2018 № 27784023; скасовано державну реєстрацію іпотеки від 05.09.2018 за № 27784813 на земельну ділянку, що знаходиться за адресою, кадастровий номер 3221887801:03:090:0101 та скасовано державну реєстрацію обтяження (заборони) від 05.09.2018 № 27784897; визнано припиненим іпотечний договір серія та номер 3342 від 22.08.2012, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. з 17.11.2016; скасовано державну реєстрацію іпотеки за № 27486426 від 22.08.2012 на будинок та скасовано державну реєстрацію обтяження (заборони) від 22.08.2012 №27486473; скасовано державну реєстрацію іпотеки від 22.08.2012 за № 27486077 на земельну ділянку, кадастровий номер 3221887801:03:090:0101 та скасовано державну реєстрацію обтяження (заборони) від 22.08.2012 № 27486135.

Постановою Верховного Суду від 11.08.2021 у справі № 363/3686/18: скасовано рішення Вишгородського районного суду Київської області від 19.09.2020 та постанову Київського апеляційного суду від 26.01.2021 у частині позовних вимог ОСОБА-1 до ТОВ "Фінансова компанія Інвест-Кредо", про припинення іпотечного договору та скасування державної реєстрації іпотеки від 22.08.2012 та позовних вимог ОСОБА-1 до державного реєстратора ОСОБА-5 комунального підприємства "Реєстрація нерухомості та бізнесу" скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні зазначених позовних вимог; постанову Київського апеляційного суду від 26.01.2021 у частині позовних вимог ОСОБА-1 до ТОВ "Фінансова компанія Інвест-Кредо" про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію та їх обтяжень, скасування державної реєстрації права власності на будинок та земельну ділянку; скасування державної реєстрації іпотеки та скасування державної реєстрації обтяження (заборони) на будинок та земельну ділянку від 05.09.2018 скасовано; передати справу № 363/3686/18 у частині позовних вимог ОСОБА-1 до ТОВ "Фінансова компанія Інвест-Кредо" про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію та їх обтяжень, скасування державної реєстрації права власності на будинок та земельну ділянку; скасування державної реєстрації іпотеки та скасування державної реєстрації обтяження (заборони) на будинок та земельну ділянку від 05.09.2018 на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд виходив з того, що обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. За таких обставин позовна вимога про визнання іпотечного договору припиненим не підлягає задоволенню з тих підстав, що не передбачено такого способу захисту права та інтересу, як визнання договору припиненим. У зв`язку з наведеним постанова апеляційного суду в цій частині підлягає скасуванню; рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині викладення мотивів відмови у задоволенні вказаної вимоги в редакції цієї постанови». У справі, що переглядається, позивач просив визнати припиненим іпотечний договір серія та номер 3342 від 22 серпня 2012 року з 17.11.2016. За таких обставин позовна вимога про визнання іпотечного договору припиненим не підлягає задоволенню з тих підстав, що не передбачено такого способу захисту права та інтересу, як визнання договору припиненим. У зв`язку із цим необхідно відмовити у задоволенні похідних вимог про скасування державної реєстрації іпотеки на будинок та земельну ділянку від 22.08.2012.

23.4.3. У справі № 441/156/20 розглядалися позовні вимоги (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) про: визнання визнати припиненим договору іпотеки, укладеного 27.05.2005 АКБСР "Укрсоцбанк" та ОСОБА-1; скасування запису про іпотеку № 489834 на житловий будинок, що в плані під літ. "А-1", житловою площею 68, 3 кв.м, загальною площею 90, 0 кв.м, сарай під літ. "Б", шопу літ. "В", гараж "Г", літню кухню "Д", сарай "Е", огорожу "1-2"; скасування запису про обтяження № 489657 (заборону відчуження) на вищезазначений будинок з приналежними до нього господарськими будівлями та спорудами; стягнення з АТ "Альфа-Банк" безпідставно набутих коштів у сумі 28 175 грн.

Рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 15.07.2021 у задоволенні позову відмовлено; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності, зазначивши, що відсутні такі підстави для припинення іпотеки, як смерть боржника за кредитним договором, оскільки спірні правовідносини допускають правонаступництво. При цьому суд зазначив, що спадкоємці із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА-2 не звертались і свідоцтво про право на спадщину не видавалось, тому банком не пропущено шестимісячний строк для пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника.

Постановою Львівського апеляційного суду від 18.11.2021 рішення Городоцького районного суду Львівської області від 15.07.2021 у частині вирішення позовних вимог про визнання припиненим іпотечного договору, скасування записів про іпотеку та обтяження (заборону відчуження) змінено, викладено мотивувальну частині рішення у цій частині в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про визнання припиненим іпотечного договору, скасування записів про іпотеку та обтяження (заборону відчуження), суд апеляційної інстанції виходив з того, що законодавством не передбачено такого способу захисту права та інтересу, який просить застосувати у позовній заяві позивач.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначив про обґрунтованість висновків місцевого суду про відмову в задоволенні вимоги про стягнення безпідставно набутих коштів, оскільки зобов`язання за іпотекою не припинені.

Постановою Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №441/156/20: рішення Городоцького районного суду Львівської області від 15.07.2021 у незміненій частині та постанову Львівського апеляційного суду від 18.11.2021 залишено без змін.

Приймаючи оспорювану постанову Верховний Суд виходив з того, що: суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення суду першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги про визнання договору іпотеки припиненим не підлягають задоволенню з тих підстав, що не передбачено такого способу захисту права та інтересу, як визнання договору припиненим. Разом із тим, оскільки інші позовні вимоги є похідними від вимог про визнання договору іпотеки припиненим, вони також задоволенню не підлягають.

При цьому слід враховувати, що пунктом 4.3. іпотечного договору від 27.05.2005 передбачено право іпотекодавця в будь-який час виконувати забезпечені іпотекою зобов`язання. Таким чином, оскільки зобов`язання за іпотекою не припинено і грошові кошти від позивачки набуто банком за наявності на те правових підстав, суди попередніх інстанції правильно відмовили в задоволенні похідної вимоги позову про стягнення безпідставно набутих коштів.

23.4.4. У справі № 824/399/17-а розглядалися позовні вимоги про стягнення з податкового боргу до місцевого бюджету за платежем: транспортний податок з фізичних осіб у сумі 8333,30 грн.

23.4.5. У справі № 909/243/18 Верховний Суд розглядав касаційну скаргу на постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.04.2021 та ухвалу господарського суду Чернівецької області від 26.11.2020 про відмовлення у задоволенні усного клопотання представника Національного банку України про залишення без розгляду позову третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору ПрАТ "Страхова компанія "Укрінстрах" до Національного банку України, треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача "Торгова мережа "Фаворит", ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива" про визнання договору іпотеки припиненим, закриття провадження у справі в частині позову третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору на підставі пункт 1 частини першої статті 231 ГПК України, відмову в задоволенні клопотання ТОВ "Торгова мережа "Фаворит" про направлення справи для подальшого судового розгляду за належною виключною підсудністю до господарського суду міста Києва.

23.4.6. У справі № 450/1686/17 розглядалися позовні вимоги про зобов`язання здійснити страхову виплату у розмірі, визначеному пунктом 6.1.2 договору добровільного страхування від нещасних випадків від 08.12.2014 № LVPWNS-14B81CF по страховому випадку, який мав місце 07.12.2016.

23.4.7. У справі № 571/1306/16-ц розглядалися позовні вимоги про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю та поділ майна.

23.4.8. У справі № 2-3632/11 розглядалися позовні вимоги про поділ майна подружжя.

23.4.9. У справі № 235/499/17 розглядалися позовні вимоги про скасування боргу, зобов`язання внести зміни до договору і проведення повіряння квартирних засобів обліку холодної води та відшкодування моральної шкоди.

23.4.10. У справі № 264/4263/16-ц розглядалися позовні вимоги про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

23.4.11. У справі № 905/2260/17 розглядалися позовні вимоги про визнання договору оренди нежитлового приміщення від 01.12.2015 № 1 припиненим з 01.06.2017 та зобов`язання прийняти нежитлове приміщення № 75 по вул. Київській, 62 в м. Маріуполі за актом прийому-передачі протягом 10 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили.

23.4.12. У справі № 916/1415/19 розглядалися позовні вимоги про визнання припиненими з 22.08.2016 укладених між ПАТ "Банк "Петрокоммерц-Україна" і товариством з обмеженою відповідальністю "Свікон" (далі - ТОВ «Свікон») договорів: іпотеки від 30.01.2013 № 002-003-01-13/1, наступної іпотеки від 01.08.2014 № 005-006-03-14/1; іпотеки від 29.01.2013 № 002-003-01-13/2, наступної іпотеки від 01.08.2014 № 005-006-03-14/2; іпотеки від 29.01.2013 № 002-003-01-13/4, наступної іпотеки від 01.08.2014 № 005-006-03-14/4; іпотеки від 30.01.2013 № 002-003-01-13/6, наступної іпотеки від 01.08.2014 №005-006-03-14/6; іпотеки від 31.01.2013 № 002-003-01-13/5, наступної іпотеки від 01.08.2014 № 005-006-03-14/5; укладених між ПАТ "Банк "Петрокоммерц-Україна" і ТОВ "МСП "АЗС-Нива-1" (далі - ТОВ "МСП "АЗС-Нива-1") договорів: іпотеки від 31.01.2013 № 002-003-01-13/7, наступної іпотеки від 01.08.2014 № 005-006-03-14/7; іпотеки від 01.02.2013 № 002-003-01-13/8, наступної іпотеки від 01.08.2014 № 005-006-03-14/8; укладених між ПАТ "Банк "Петрокоммерц-Україна" і приватним підприємством "Косвас" (далі - ПП "Косвас") договорів: іпотеки від 31.01.2013 № 002-003-01-13/9, наступної іпотеки від 01.08.2014 № 005-006-03-14/9 (далі - спірні договори іпотеки).

Рішенням господарського суду Одеської області від 31.10.2019 позовну заяву ПОВ "Серфінг системс ЛП" задоволено повністю.

Рішення суду обґрунтоване тим, що ТОВ "ФК "Централ капітал" шляхом реєстрації за собою набуло право власності на майно, яке складало предмет спірних іпотечних договорів, а отже, відповідно до статті 17 Закону № 898-IV такі договори припинилися, і подальше скасування державної реєстрації права власності на це майно не має наслідком поновлення спірних договорів іпотеки.

Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 05.03.2020: апеляційну скаргу ТОВ "ФК "Централ капітал" задовольнив; рішення місцевого суду скасовано у задоволенні позову відмовлено.

Постанова суду мотивована тим, що ПОВ "Серфінг системс ЛП" намагається в судовому порядку вирішити питання про припинення спірних іпотечних договорів і тим самим підтвердити чинність власних договорів, тобто по суті позовні вимоги про визнання припиненими спірних договорів є вимогами про встановлення факту, не направлені на захист прав позивача та не можуть бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, отже, ПОВ "Серфінг системс ЛП" обрало неналежний та неефективний спосіб захисту. Також апеляційний господарський суд зазначив про недоведення позивачем належними доказами наявності прав іпотеки на нерухоме майно через нікчемність договорів іпотеки з ТОВ "Люнакс".

Постановою Верховного Суду від 19.01.2021: касаційну скаргу ПОВ "Серфінг системс ЛП" задоволено частково; постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 05.03.2020 у справі № 916/1415/19 змінено, викладено її мотивувальну частину в редакції постанови; у решті постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2020 залишено без змін.

Приймаючи постанову, Верховний Суд виходив з того, що: позивач обрав спосіб захисту порушеного права у вигляді визнання судом припиненими з 22.08.2016 спірних договорів іпотеки, укладених ПАТ "Банк "Петрокоммерц-Україна" з ТОВ "Свікон", ТОВ "АЗС-Нива-1" та ПП "Косвас" у 2013 році; позивач не є стороною спірних договорів іпотеки, а в такий спосіб бажає захистити своє право іпотекодержателя за договорами іпотеки, укладеними з ТОВ "Люнакс" у 2017 році. Підставою позову позивач зазначає, що право власності на іпотечне майно зареєстроване за ТОВ "Запоріжжя інвест", яке придбало його за договорами купівлі-продажу в ТОВ "ФК "Централ капітал", яке у свою чергу звернуло стягнення на це майно на підставі припинених спірних договорів іпотеки; отже, між учасниками цієї справи фактично існує спір щодо відсутності або наявності права іпотеки зі спірних договорів іпотеки та наявності права іпотеки позивача з договорів іпотеки, укладених ним з ТОВ "Люнакс" у 2017 році. У цьому спорі позивач через обраний ним спосіб захисту намагається підтвердити правомірність отримання ним нерухомого майна в іпотеку; тому обраний позивачем спосіб захисту у вигляді визнання припиненими в минулому (з 22.08.2016) спірних договорів іпотеки не передбачений законом або договором та є неефективним для захисту прав позивача як іпотекодержателя за договорами іпотеки, укладеними з ТОВ "Люнакс"; натомість відповідно до норм статей 16 ЦК України та 20 ГК України права та законні інтереси захищаються, у тому числі, шляхом визнання наявності або відсутності прав. За висновками Верховного Суду України, сформульованими в постанові від 21 листопада 2012 року у справі № 6-134цс12, згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність. Велика Палата Верховного Суду погоджується з такими висновками і вважає, що визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності; судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19).

23.4.13. У справі №335/4805/21 розглядалися позовні вимоги про визнання припиненим кредитного договору та договору іпотеки.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15.02.2022 позов задоволено; визнано припиненим кредитний договір від 13.02.2008 № ZPS0GL000000002; визнано припиненим договір іпотеки від 13.02.2008; виключено з Державного реєстру іпотек запис від 13.02.2008 № 6584760, вчинений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Грибановою О. В., про державну реєстрацію іпотеки - квартири; виключено з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис від 13.02.2008 № 6584922, вчинений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Грибановою О. В., про заборону відчуження квартири.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачка виконала рішення суду про стягнення з неї кредитної заборгованості, а тому кредитний договір від 13.02.2008 № ZPS0GL000000002 та договір іпотеки від 13.02.2008 року, підлягають припиненню, а обтяження предмета іпотеки - зняттю. При цьому суд вказав, що записи про державну реєстрацію обтяжень нерухомого майна, а також іпотеки за належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання за кредитним договором є перешкодами у реалізації власником права розпорядження відповідним майном, у зв`язку із чим вони підлягають виключенню.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 21.06.2022 рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15.02.2022 залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15.02.2022, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що зазначене рішення місцевого суду відповідає встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Постановою Верховного Суду від 26.10.22: рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15.02.2022 та постанову Запорізького апеляційного суду від 21.06.2022 скасовано та ухвалено у справі нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про визнання припиненим кредитного договору та договору іпотеки відмовлено.

Постанова Верховного Суду мотивована тим, що позовні вимоги про визнання кредитного договору та договору іпотеки припиненими не підлягають задоволенню з тих підстав, що не передбачено такого способу захисту права та інтересу, як визнання договору припиненим.

23.5. Отже, у справі, що розглядається, висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 31.03.2021 у справі №686/4303/18, від 11.08.2021 у справі №363/3686/18, від 03.08.2022 у справі №441/156/20, від 19.02.2019 у справі №824/399/17-а, від 14.09.2021 у справі №909/243/18, від 08.08.2019 у справі №450/1686/17, від 06.03.2019 у справі №571/1306/16-ц, від 29.05.2019 у справі №2-3632/11, від 15.07.2019 у справі №235/499/17, від 13.02.2018 у справі №264/4263/16-ц та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/2260/17, від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 26.10.2022 у справі №335/4805/21, проте встановлені судами фактичні обставини у зазначених справах та у справі, яка переглядається, є різними; хоча й за схожого правового регулювання спірних правовідносин, що має місце в цій справі, але у кожній із зазначених справ суди виходили з обставин та умов конкретних правовідносин і фактично-доказової бази, з урахуванням наданих сторонами доказів, що виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах за змістовним критерієм.

23.6. У контексті наведеного відсутні підстави для висновку про те, що правовідносини у справі, що розглядається, та у справах №686/4303/18, №363/3686/18, №441/156/20, №824/399/17-а, №909/243/18, №450/1686/17, №571/1306/16-ц, №2-3632/11, №235/499/17, №264/4263/16-ц, №905/2260/17, №916/1415/19, №335/4805/21, на які посилається скаржник на обґрунтування підстав касаційного оскарження прийнятої у справі постанови, є подібними.

24. Верховний Суд вважає за необхідне відзначити, що доводи касаційної скарги стосуються питань, пов`язаних із встановленням обставин справи та з оцінкою доказів у ній, що не узгоджується з правилами перегляду судових рішень судом касаційної інстанції як "суду права", а не "суду факту", повноваження якого визначені у статті 300 ГПК України.

Перевірка відповідних доводів (аргументів) перебуває поза визначеними цією статтею межами розгляду справи судом касаційної інстанції.

25. За таких обставин доводи скаржників про неврахування судами попередніх судових інстанцій у розгляді справи відповідних висновків Верховного Суду є безпідставним, оскільки висновки щодо застосування норм права, які викладені у зазначених постановах Верховного Суду стосується правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі № 910/568/21.

Тобто наведена скаржниками підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження.

26. У розгляді даної справи Верховний Суд бере до уваги, що однією із основних засад справедливого судочинства вважається принцип верховенства права, невід`ємною, органічною складовою, якого є принцип правової визначеності.

Одним з аспектів принципу правової визначеності є те, щоб у разі винесення судами остаточного судового рішення воно не підлягало перегляду. Сталість і незмінність остаточного судового рішення, що набуло чинності, забезпечується через реалізацію відомого принципу res judicata. Остаточні рішення національних судів не повинні бути предметом оскарження. Можливість скасування остаточних рішень, без урахування при цьому безспірних підстав публічного інтересу, та невизначеність у часі на їх оскарження несумісні з принципом юридичної визначеності. Тому категорію res judicata слід вважати визначальною й такою, що гарантує незмінність установленого статусу учасників спору, що визнано державою та забезпечує сталість правозастосовних актів. Правова визначеність також полягає в тому, щоб остаточні рішення судів були виконані.

Верховний Суд також зазначає, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

У рішенні ЄСПЛ від 02.03.1987 у справі "Monnell and Morris v. the United Kingdom" (§ 56) зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.

Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних передумов щодо доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Верховний Суд виходить з того, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, адже повноваження Верховного Суду мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі в касаційній скарзі з огляду на підставу оскарження скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

У справі ЄСПЛ "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").

27. За наведених обставин згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" на рішення господарського суду міста Києва від 08.02.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.04.2023 зі справи № 910/568/21, оскільки після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України Судом встановлено, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду, на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" на рішення господарського суду міста Києва від 08.02.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.04.2023 зі справи № 910/568/21.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Т. Малашенкова