Постанова

від 11.07.2023 по справі 922/1150/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2023 року

м. Київ

cправа № 922/1150/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І.М. (головуючий), Колос І.Б., Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,

представників учасників справи:

позивача - Ковальчук І.В. (самопредставництво)

відповідача - Гусаров К.В. (адвокат)

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - не з`явився

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу державного підприємства «Харківський автомобільний завод»

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.04.2023

за позовом Міністерства оборони України

до державного підприємства «Харківський автомобільний завод»

про стягнення 3 448 675, 23 грн,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «Експрес-система»,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Міністерство оборони України (далі - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до державного підприємства «Харківський автомобільний завод» (далі - ДП «Харківський автомобільний завод», відповідач) про стягнення пені за порушення строків надання послуг 2 263 200,00 грн., штрафу за прострочення надання послуг понад 30 днів 1 092 000,00 грн., процентів за користування грошовими коштами у зв`язку з ненаданням у зазначений термін звітних документів, що підтверджують факт виконання послуг 93 475, 23 грн.

1.2. Позов обґрунтований порушенням відповідачем строків надання послуг, встановлених умовами договору №370/3/5/4/1/10 про закупівлю послуг за державні кошти від 29.07.2021.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням господарського суду Харківської області від 13.01.2023 (суддя Жельне С.Ч.) позов задоволено частково.

Стягнуто з ДП «Харківський автомобільний завод» на користь Міністерства оборони України пеню за порушення строків надання послуг 556 602, 74 грн., штраф за прострочення надання послуг понад 30 днів 1 092 000,00 грн., проценти за користування грошовими коштами у зв`язку з ненаданням в зазначений термін звітних документів, що підтверджують факт виконання послуг 93 475,23 грн та витрати по сплаті судового збору 26 131,18 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

2.2. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.04.2023 (колегія суддів: Пуль О.А., Білоусова Я.О., Тарасова І.В.) рішення господарського суду Харківської області від 13.01.2023 скасовано в частині відмови у задоволенні позову про стягнення пені за порушення строків надання послуг у розмірі 1 706 594,26 грн.

Ухвалено в цій частині нове рішення, яким позов задоволено.

Стягнуто з ДП «Харківський автомобільний завод» на користь Міністерства оборони України пеню за порушення строків надання послуг у розмірі 1 706 594, 26 грн.

Стягнуто з ДП «Харківський автомобільний завод» на користь Міністерства оборони України витрати з оплати судового збору у розмірі 25 598,96 грн за подання позовної заяви.

Стягнуто з ДП «Харківський автомобільний завод» на користь Міністерства оборони України витрати з оплати судового збору у розмірі 38 398,44 грн за подання апеляційної скарги.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Відповідач, не погоджуючись з судовим рішенням апеляційної інстанції, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить його скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Касаційна скарга, подана на підставі пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України, з обґрунтуванням того, в чому полягає порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права судом апеляційного інстанції після перегляду рішення місцевого суду, з урахуванням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та пунктів 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України.

4.2. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник вказує зокрема на те, що судом апеляційної інстанції не застосовано частину третю статті 551 ЦК України, «що дозволяє суду зменшувати розмір неустойки, включаючи пеню, за наявності обставин, які мають істотне значення». На думку скаржника, такими є обставини, що свідчать про відсутність вини або про її незначний обсяг при порушенні умов спірного договору, цьому кореспондує і зміст статті 233 ГК України, яка передбачає можливість зменшення розміру штрафних санкцій за наявності обставин, що мають місце у спірних правовідносинах. Судом апеляційної інстанції, на думку скаржника, ухвалено постанову без врахування висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 09.06.2022 у справі №910/8425/19.

4.3. Крім того, скаржник, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини третьої статті 551 ЦК України, статей 193, 233 ГК України у подібних багатосуб`єктних правовідносин, виконання яких пов`язується із виконанням державного замовлення оборонного характеру та існуванням обставин непереборної сили.

5. Доводи інших учасників справи

5.1. Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, таке.

6.1. Між Міністерством оборони України (замовник) та ДП «Харківський автомобільний завод» (виконавець) 29.07.2021 укладено договір про закупівлю послуг за державні кошти №370/3/5/4/1/10, за умовами якого виконавець зобов`язався у 2021 році надати послуги замовникові з ремонту і технічного обслуговування транспортних засобів військового призначення (50630000-0) (послуги з ремонту за технічним станом сідельних тягачів МАЗ-537) (далі - автомобільна техніка) за номенклатурою, у кількості, в терміни та за цінами, які зазначені у календарному плані надання послуг (додаток 1 до договору), що є невід`ємною частиною цього договору, а замовник зобов`язався прийняти та оплатити ці послуги (пункт 1.1 договору).

6.2. Пунктом 4.5 договору обумовлено, що за письмовим погодженням між сторонами, відповідно до належним чином оформленого рішення заступника Міністра оборони України, з метою виконання завдань щодо відсічі збройної агресії, забезпечення недоторканності державного кордону та захисту держави в умовах особливого періоду та у період проведення операції об`єднаних сил, замовник має право здійснювати попередню оплату у розмірі до 30 відсотків від ціни договору терміном на три місяці (але не пізніше терміну надання послуг за договором) згідно з абзацом 2 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1070 Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти.

6.3. Виконавець у строк не пізніше терміну поетапного надання послуг, після отримання попередньої оплати, повинен надати замовнику документи, що підтверджують фактичне надання послуг або повернути невикористані кошти на рахунок замовника.

6.4. Згідно з пунктом 5.1 договору термін проведення ремонту за технічним станом автомобільної техніки встановлюється «Календарним планом надання послуг», а саме: ремонт за технічним станом сідельних тягачів МАЗ-537, термін виконання до 30.11.2021.

6.5. У пункті 5.17 договору сторони погодили, що приймання автомобільної техніки після проведення ремонту за технічним станом здійснюється власними силами та засобами представника замовника відповідно до вимог нормативно-технічної документації на здачу автомобільної техніки в ремонт та її видачу з ремонту та оформляється актом приймання-передачі автомобільної техніки (додаток 3 до договору), який підписується уповноваженими особами виконавця, 85 ГВП та представника замовника. Акт приймання-передачі автомобільної техніки складається у 4-х примірниках два примірника для замовника, один для 85 ГВП, один для виконавця.

6.6. Відповідно до пункту 5.19 договору за результатами приймання наданих послуг комісія складає та підписує акт приймання наданих послуг (додаток 4 до договору), який надається на адресу замовника та виконавця для затвердження. Зобов`язання виконавця по наданню послуг за договором вважаються виконаними у повному обсязі після підписання комісією акту приймання наданих послуг (додаток 4 до договору).

6.7. Згідно з пунктом 7.2.2 за порушення терміну виконання зобов`язання з виконавця стягується пеня у розмірі 0,2% вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості. Сторони домовились, що погоджений розмір збитків, а також неустойка, яка підлягає відшкодуванню Міністерством оборони України за несвоєчасність грошових розрахунків не може бути більшим за суму заборгованості, скорегованої на офіційний індекс інфляції за відповідний період (час прострочення). Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та частини шостої статті 231 Господарського кодексу України сторони встановили інший розмір відсотків для замовника - 0 (нуль) відсотків.

6.8. У випадку не повернення попередньої оплати (її частини) або ненадання в зазначений термін звітних документів, що підтверджують виконання послуг, виконавець сплачує проценти за кожний день користування грошовими коштами у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми невикористаних коштів (пункт 7.2.3 договору).

6.9. Відповідно до пункту 8.6 договору сторони можуть бути звільнені від відповідальності за часткове чи повне невиконання обов`язків за договором (контрактом), якщо доведуть, що невиконання зобов`язань викликано неконтрольованою перешкодою, яка відбулась поза контролем сторін і виникла після укладення договору (контракту).

6.10. Продовження строку (терміну) виконання зобов`язань (постачання товару, виконання робіт, надання послуг) можливе у випадку істотної зміни обставин, які впливають на можливість виконання своїх обов`язків за договором (контрактом) у разі, якщо вони змінились настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони б не уклали договір (контракт), або уклали б його на інших умовах. У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладення договору (контракту) він може бути змінений або розірваний за згодою сторін (пункт 8.7 договору).

6.11. Згідно з пунктом 8.9 договору доказом виникнення істотної зміни обставин, які впливають на можливість виконання своїх обов`язків за договором (контрактом), є відповідний документ, виданий Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами.

6.12. Договір набирає чинності з моменту підписання його двома сторонами і діє до 31.12.2021, а з питань розрахунків до повного виконання сторонами зобов`язань по цьому договору (пункт 10.1 договору).

6.13. У зв`язку із виникненням істотної зміни обставин, які впливають на можливість виконання своїх обов`язків за договором, підтверджених висновком Харківської торгово-промислової палати від 25.11.2021 №399/63.03-6, відповідно до пунктів 8.7, 8.9, 11.7,11.8,11.9 договору 17.12.2021 між сторонами укладена додаткова угода №2 до договору про закупівлю послуг за державні кошти від 29.07.2021 №370/3/5/4/1/10, якою перенесено термін дії договору від 29.07.2021 №370/3/5/4/1/10 до 31.01.2022.

6.14. Пункт 3.1 договору викладено у такій редакції:

Ціна цього договору становить - 24 000 000,00 грн (двадцять чотири мільйони), за загальним фондом КПКВ 2101150/7, КЕКВ 2260, код видатків 040/30 кошторису Міністерства оборони України , у тому числі податок на додану вартість 4 000 000,00 грн (чотири мільйони), з них:

У 2021 році ціна договору становить 8 400 000,00 грн (вісім мільйонів чотириста тисяч), за загальним фондом КПКВ 2101150/7, КЕКВ 2260, код видатків 040/30 кошторису Міністерства оборони України, у тому числі податок на додану вартість 1 400 000,00 грн (один мільйон чотириста тисяч).

У 2022 році ціна договору становить 15 600 000,00 грн (п`ятнадцять мільйонів шістсот тисяч), за загальним фондом КПКВ 2101150/7, КЕКВ 2260, код видатків 040/30 кошторису Міністерства оборони України, в тому числі податок на додану вартість 6 600 000,00 грн.

6.15. Позивачем відповідно до пункту 4.5 договору та вимоги на оплату від 26.08.2021 №370/3/2618 перераховано відповідачу попередню оплату у розмірі 7 167 743,89 грн.

6.16. Позивач зазначає, що відповідач послуги з ремонту і технічного обслуговування транспортних засобів військового призначення виконав з порушенням термінів, які були визначені у календарному плані надання послуг (додаток 1) до договору, що і стало підставою для нарахування та стягнення пені за порушення строків надання послуг 2263200,00 грн, штрафу за прострочення надання послуг понад 30 днів 1092000,00 грн, процентів за користування грошовими коштами у зв`язку з ненаданням у зазначений термін звітних документів, що підтверджують факт виконання послуг 93475,23 грн.

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.2. Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

7.3. Предметом апеляційного оскарження у даній справі було недотримання господарським судом норм матеріального та процесуального права під час ухвалення рішення у частині відмови позивачу у стягненні пені у розмірі 1 706 594,26 грн, в іншій частині судове рішення не оскаржувалося, а тому Верховним Судом не переглядається в іншій частині.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Предметом касаційного оскарження є постанова суду апеляційної інстанції в частині скасування рішення суду першої інстанції та стягненні пені у розмірі 1 706 594,26 грн.

8.2. Відповідно до частини другої статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

8.3. За змістом пункту першого частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

8.4. Одностороння відмова від виконання зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

8.5. Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

8.6. Як встановлено судом апеляційної інстанції, звертаючись з даним позовом Міністерство оборони України просило суд стягнути зокрема на його користь пеню за порушення строків надання послуг у розмірі 2 263 200,00 грн за актом приймання наданих послуг від 27.12.2021 за період з 30.11.2021 по 26.12.2021 та за актом наданих послуг від 01.02.2022 за період з 30.11.2021 по 26.01.2022, виходячи з розміру 0,2% від вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а саме:

-за актом від 27.12.2021 №1 на суму 8 400 000,00 грн здійснено розрахунок пені за період з 30.11.2021 по 26.12.2021 у розмірі 453 600,00 грн.

-за актом від 01.02.2022 №2 на суму 15 600 000,00 грн здійснено розрахунок пені за період з 30.11.2021 по 26.01.2022 у розмірі 1 809 600,00 грн.

8.7. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції перевіривши розрахунок пені, встановив, що в порушення вимог статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» пеня у розмірі 453 600,00 грн за Актом від 27.12.2021 №1 та пеня у розмірі 1 809 600,00 грн за Актом від 01.02.2022 №2 розрахована з перевищенням розміру подвійної облікової ставки Національного банку України. Здійснивши власний перерахунок пені за вищевказані періоди, суд першої інстанції встановив, що до стягнення підлягає задоволенню пеня у загальному розмірі 556 602,74 грн (за Актом від 27.12.2021 №1 пеня складає 109 545, 21 грн., за Актом №2 від 01.02.2022 пеня складає 447 057,53 грн.)

8.8. Не погоджуючись з висновками суду першої інстанції, судом апеляційної інстанції зазначено в оскаржуваній постанові, що згідно з пунктом 7.2.2 договору за порушення терміну виконання зобов`язання з виконавця стягується пеня у розмірі 0,2% вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості. Сторони домовились, що погоджений розмір збитків, а також неустойка, яка підлягає відшкодуванню Міністерством оборони України за несвоєчасність грошових розрахунків не може бути більшим за суму заборгованості, скорегованої на офіційний індекс інфляції за відповідний період (час прострочення). Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та частини шостої статті 231 Господарського кодексу України сторони встановили інший розмір відсотків для замовника - 0 (нуль) відсотків.

8.9. Згідно з частинами першою та другою статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

8.10. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (частина четверта статті 231 Господарського кодексу України.

8.11. Частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

8.12. Судом апеляційної інстанції зазначено, що вказана норма Господарського кодексу України прямо визначає правила встановлення розміру пені у відсотковому розмірі від вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання, що сторонами погоджено у договорі від 29.07.2021 №370/3/5/4/1/10.

8.13. Апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції безпідставно перерахував згідно з вимогами статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір заявленої до стягнення пені до розміру подвійної облікової ставки Національного банку України та відмови у задоволенні позову Міністерства оборони України у частині стягнення пені за порушення строків надання послуг у розмірі 1 706 594,26 грн., адже норми Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» визначають розмір пені за прострочення грошового зобов`язання, відтак не розповсюджуються на правовідносини у даній справі, оскільки пеня нарахована не у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, а за майнове (негрошове) зобов`язання згідно з умовами договору.

8.14. З матеріалів справи вбачається, що у відзиві на позовну заяву, відповідач з посиланням на частину третю статті 551 ЦК України вказував, що у зв`язку із тим, що у замовника відсутні збитки, а наявність обставин, які мають істотне значення підтверджується висновком Харківської торгово-промислової палати від 25.11.2021 №399/63.03-6, вказане є підставою для зменшення розміру неустойки.

8.15. Суд першої інстанції з питанням зменшення розміру неустойки виходив з того, що порушення відповідачем строків виконання договору про закупівлю послуг за державні кошти №370/3/5/4/1/10, за умовами якого останній зобов`язався у 2021 та 2022 роках надати послуги позивачу з ремонту і технічного обслуговування транспортних засобів військового призначення, впливає на ефективність обороноздатності держави в цілому, і оскільки відповідачем добровільно на власний розсуд було взято на себе відповідальність, передбачену умовами Договору, в тому числі за прострочення зобов`язання, а тому врахувавши наведені обставини справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру неустойки.

8.16. Суд апеляційної інстанції зазначив про те, що в обґрунтування доводів апеляційної скарги, зазначалось щодо неправильного застосування норм матеріального права, неповного встановлення обставин, які мають значення для справи. Посилаючись на норми статті 173, 230, частину другу статті 217, частину четверту статті 231, статтю 343 Господарського кодексу України, статтю 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», а також пункт 2.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань». Крім того, позивачем в апеляційній скарзі зазначено про важливість та пріоритетність забезпечення Збройних Сил України через Міністерство оборони України коштами на їх потреби для відбиття збройної агресії російської федерації в умовах правового режиму воєнного стану з посиланням на правовий висновок Верховного Суду щодо відсутності підстав для зменшення штрафних санкцій згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України, викладених у постанові від 09.06.2022 у справі №910/84/19, від 15.06.2022 у справі №922/1241/21 та від 02.11.2022 у справі №910/14591/21.

8.17. Дослідивши доводи скаржника, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість наведених скаржником підстав касаційного оскарження.

8.18. Відповідно до частин третьої, четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

8.19. Згідно зі статтею 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

8.20. Висновки апеляційного господарського суду не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 09.06.2022 у справі №910/8425/19, від 15.06.2022 у справі №922/2141/21, від 02.11.2022 у справі №910/14591/21, на які посилається скаржник, оскільки судом апеляційної інстанції здійснювався перегляд рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а тому суд апеляційної інстанції не приймав оскаржуване судове рішення всупереч зазначеним постановам, оскільки судом апеляційної інстанції не досліджувалось питання наявності/відсутності підстав для зменшення розміру заявленої позивачем до стягнення неустойки та дотримання балансу інтересів сторін.

8.21. Крім того, з відзиву на апеляційну скаргу вбачається, що відповідач погоджувався з висновками суду першої інстанції та просив судове рішення залишити без змін. Тому обов`язок несення негативних наслідків, пов`язаних із нехтуванням можливості оскарження рішення господарського суду у справі у визначеному ГПК України порядку, цілком узгоджується з принципом диспозитивності господарського судочинства.

8.22. Враховуючи вище наведене, у Верховного Суду відсутні й підстави для формування висновку щодо питання застосування зазначених у розділі 4 цієї постанови норм права у подібних правовідносинах.

8.23. Верховний Суд зазначає, що наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками суду попередніх інстанцій щодо оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів і встановленні інших обставин, у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

8.24. Зважаючи на викладене, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування судового рішення суду апеляційної інстанції з таких підстав.

8.25. Суд касаційної інстанції в силу положень частини другої статті 300 ГПК України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

8.26. Поряд з тим, як відзначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» (заява № 24465/14), право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід тлумачити в контексті преамбули цієї Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права, одним з основоположних аспектів якого є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхні рішення, що набрали законної сили, не може ставитися під сумнів (див. також справу «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (справа «Рябих проти Росії», заява № 52854/99), існування яких скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

8.27. Відповідна практика Європейського суду з прав людини застосовується Касаційним господарським судом на підставі статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», згідно з якою суди застосовують названу Конвенцію та відповідну практику як джерело права.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Згідно зі статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

9.2. Оскільки за результатами касаційного перегляду Судом не встановлено неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін через відсутність передбачених процесуальним законом підстав для його скасування.

10. Судові витрати

10.1. Судовий збір сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладається на скаржника, оскільки Верховний Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу державного підприємства «Харківський автомобільний завод» залишити без задоволення, а постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.04.2023 у справі № 922/1150/22 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос

Суддя Т. Малашенкова