Рішення

від 29.06.2023 по справі 570/83/23

РІВНЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 570/83/23

провадження № 2/570/447/2023

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

29 червня 2023 року

Рівненський районний суд Рівненської області

в особі судді Кушнір Н.В.

з участю позивача ОСОБА_1 ,

її представника адвоката Тимчук І.О.,

представника відповідача адвоката Гуляєва А.В.,

секретаря судового засідання Полюхович М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області (м.Рівне, С.Петлюри, 10) дистанційно в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів і між Рівненським районним судом Рівненської області та Вінницьким міським судом Вінницької області в режимі спрощенного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична компанія "Здоров`я" про стягнення заборгованості із заробітної плати та про зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати,

в с т а н о в и в:

покликаючись на наявність заборгованості із заробітньої плати представник позивача адвокат Ольга Головко у поданій до суду 09 січня 2023 року позовній заяві просить

стягнути з ТОВ «Фармацевтична компанія «ЗДОРОВ?Я» (код ЄДРПОУ: 31437750) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість із заробітної плати за березень-грудень 2022 року у розмірі 257 734, 62 (двісті п?ятдесят сім тисяч сімсот тридцять чотири гривень 62 коп.),

зобов?язати ТОВ «Фармацевтична компанія «ЗДОРОВ?Я» (код ЄДРПОУ: 31437750) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію втрати частини грошових доходів у зв?язку з порушенням строків їх виплати,

вирішити питання розподілу судових витрат.

20 лютого 2023 року представник відповідача адвокат Антон Гуляєв подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вважає позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення та просить стягнути з позивача витрати на правову допомогу.

У відповіді на відзив представник позивача адвокат Інна Тимчук стверджує, що мали місце суттєві порушення вимог чинного законодавства під час оголошення простою. Позивач виконувала свої трудові обов?язки в межах Вінницької області, робоче місце на території підприємства у місті Харкові їй не виділялось, а тому не було жодної підстави у відповідача призупиняти дію трудового договору з позивачем саме через авіаційні бомбардування у місті Харкові та Харківській області та у зв?язку з закриттям прохідної на територію підприємства відповідача у місті Харкові.

У запереченнях на відзив вказаний представник відповідача стверджує, що накази, які не визнає позивач, ним не оскаржені та не скасовані.

У судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги у повному обсязі.

Зазначає, що з 01 серпня 2019 року вона працювала у відповідача на посаді представника торговельного сектору зовнішньої служби відділу аналізу та маркетингу. За виконану роботу в січні 2022 року відповідачем нараховано заробітну плату у розмірі 26 968, 01 гривень, в лютому - 22726, 31 гривень, а в березні лише 4171,06 гривень. В подальшому вона не зверталась до відповідача з вимогою заплатити їй заробітну плату за виконану роботу, оскільки з розумінням ставилась до можливих труднощів у роботодавця із вчасною виплатою зарплати. Від роботодавця не надходило жодних повідомлень про зміни істотних умов праці чи оплати праці у зв?язку з введенням воєнного стану, чи про зупинення роботи відповідачем, чи про призупинення дії трудового договору, чи про увільнення позивача від виконання нею трудових обов?язків, тощо. Вона продовжував виконувати свої трудові обов?язки, про що зазначено в Звіті про виконану роботу представника торговельного сектору зовнішньої служби відділу аналізу та маркетингу ОСОБА_1 з 24.02.2022 року по 30.11.2022 рік, який направлено відповідачу. Саме завдяки сумлінній роботі позивача продукція відповідача реалізовується в регіоні, в якому працював позивач.

Представник позивача адвокат Інна Тимчук, підтримуючи вимоги та аргументацію свого довірителя, стверджує, що роботодавець в умовах війни продовжував здійснювати свою господарську діяльність, а позивач проводила зустрічі в межах виконання своїх трудових обов?язків, що має наслідком реалізацію продукції відповідача в регіоні, який «веде» позивач, а тому немає жодних підстав для невиплати позивачу заробітної плати за період березень-грудень 2022 року.

Виходячи із розрахунку середньомісячної заробітної за попередні два календарних місяці, коли заробітна плата була нарахована в повному обсязі (січень та лютий 2022 року), середньоденна заробітна плата становить 842,27 гривень. Отже, позивачу належить до виплати заробітна плата за березень-грудень 2022 року у розмірі 257 734, 62 (двісті п?ятдесят сім тисяч сімсот тридцять чотири гривень 62 коп.) Крім того, позивач має право на отримання компенсації втрати частини грошових доходів у зв?язку з порушенням строків їх виплати. Також просить стягнути з відповідача понесені витрати на правову допомогу у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн.

Представник відповідач адвокат Антон Гуляєв позов не визнає, оскільки відповідач нe належним суб?єктом відповідальності за спірними правовідносинами.

По суті спору показав, що товариство у зв?язку із перебування міста Харків в зоні активних бойових дій, через неможливість забезпечити безпечні умови роботи працівникам та забезпечити їх роботою, було змушене зупинити свою діяльність, а також призупинити трудові договори з працівникими. Виплачена у березні 2022 року премія у 2 тис. грн. була матеріальною підтримкою своїх працівників, а не за їх успіхи у роботі. Починаючи з 24.02.2022 позивач жодного дня на роботу не виходила і не могла виходити, бо підприємство не працювало, ввірену їй роботу не виконувала. Звіт про виконану роботу, на який посилається позивач, надісланий до товариства засобами поштового зв?язку у грудні 2023 року, явно за вказівкою адвокатів, які супроводжують цю справу, перед подачею позовної заяви, при цьому вказаний документ містить повну нісенітницю, ніяк не стосується посадових обов?язків позивача.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, прийшов до таких висновків

Вимоги ст.264 ЦПК України зобов`язують суд під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог. Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Сторони скористалися правовою допомогою.

Судом встановлені такі обставини.

ОСОБА_1 з 01 серпня 2019 року перебувала у трудових відносинах з ТОВ «Фармацевтична компанія «Здоров?я», працюючи на посаді представника торговельного сектору зовнішньої служби відділу аналізу та маркетингу.

Указом Президента України від 24.04.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

Фактичним місцезнаходженням та знаходженням виробничих потужностей ТОВ «Фармацевтична компанія «Здоров?я» є м.Харків, Київський район, вул.Шевченка, 22, що відноситься до Харківської міської територіальної громади та підтверджується витягом з ЄДРПОУ. За інформацією, яка міститься у відкритих джерелах, місто Харків з початку повномасштабного вторгнення військ російської федерації перебувало в зоні активних бойових дій, а саме під масивними обстрілами різного озброєння, внаслідок чого значна частина Харківщини зруйнована, є жертви серед мирного населення.

Наказом товариства від 24.02.2022 №66 "Про оголошення простою" у зв?язку із військовою агресією російської федерації проти України та запровадженням воєнного стану, проведенням активних бойових дій на території Харківської області та м.Харкова та відсутністю організаційних і технічних умов для господарської діяльності підприємства, оголошено початок простою на підприємстві не з вини працівників з 24 лютого 2022 року до можливості відновити роботу.

Вказаний наказ надіслано позивачу на електронну скриньку ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підтвердження чого надано скріншот вихідних повідомлень електронної адреси «office@zt.com.ua», з якого вбачається, що 24.02.2022 позивачу направлено повідомлення та додано скановану копію наказу №66 від 24.02.2022.

Відповідно до наказу No 67 від 24 березня 2022 про внесення змін до наказу №66 від 24.02.2022 «У зв?язку із військовою агресією російської федерації проти України.....та прийняттям Закону України від 15 березня 2022 №2136-ІХ "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", наказано внести зміни до п.1 наказу №66 від 24.02.2022 «Про оголошення простою» та викласти його в наступній редакції: «оголосити початок простою на підприємстві не з вини працівників з 24.02.2022 по 24.03.2022 ».

25.03.2022 наказом відповідача №328/5-к «Про призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 », в умовах воєнного стану, авіаційних бомбардувань та активних бойових дій у міста Харкові та Харківській області, у зв?язку з зупиненням виробництва ТОВ «Фармацевтична компанія «Здоров?я» та відсутністю організаційних і технічних умов для господарської діяльності підприємства, як то зазначено в преамбулі вказаного наказу, на підставі норм Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», указу Президента України «Про введення воєнного стану», призупинено дію трудового договору з позивачем з 25.03.2022 до відновления можливості надати і виконувати роботу, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану.

Вказаний наказ 25.03.2022 надіслано позивачу на її поштову скриньку ІНФОРМАЦІЯ_1 з поштової скриньки товариства «office@zt.com.ua», що підтверджується відповідним скріншотом з вихідної кореспонденції.

Крім того, наказ від 24.02.2022 №66 "Про оголошення простою" та наказ від 25.03.2022 №328/5-к "Про призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 ", 25.03.2022 направлені позивачу кур?єрською поштою на адресу, що зазначена працівником в особовій картці, а саме по місцю реєстрації: АДРЕСА_1 .

До спірних правовідносин підлягають застосуванню такі норми права.

За змістом ч.1 ст.3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю. Відповідно до ст.94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Відповідно до ч.3 ст.94 КЗпП України питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст.2 Закону України «Про оплату праці» структура заробітної плати складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, а також інших заохочувальних та компенсаційних виплат. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцять календарних днів. У разі, коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

Відповідно до ст.34 КЗпП України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприемстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця. Згідно з ст.113 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу), але за час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров?я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.

Відповідно до ст.13 Закону України від 15 березня 2022 року «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», передбачено, що призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором. Дія трудового договору може бути призупинена у зв?язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість налання та виконання роботи. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин. Призупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб. Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України. За вимогами ст.15 даного Закону відшкодування працівникам та роботодавцям пов?язаних із трудовими відносинами грошових сум, втрачених внаслідок збройної агресії проти України, здійснюється за рахунок коштів держави-агресора, а також коштів, отриманих з/від відповідних фондів на відновлення України, у тому числі міжнародних, міжнародної технічної та/або поворотної чи безповоротної фінансової допомоги, інших джерел, передбачених законодавством.

Порядок визначення і відшкодування працівникам та роботодавцям пов?язаних із трудовими відносинами грошових сум, втрачених внаслідок збройної агресії проти України, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За результатами аналізу встановлених обставин справи та вищенаведених правових норм можна дійти таких висновків.

Спірні відносини між сторонами виникли у зв`язку з невиплатою відповідачем заробітної плати позивачу.

Згідно зі статтею 1 Конвенції «Про захист заробітної плати» №95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано. Конституційний Суд України в Рішенні від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначив, що право заробляти собі на життя є невід?ємним від права на саме життя, оскільки останнє є реальним лише тоді, коли матеріально забезпечене (абз.2 п.п.6.1.1 п.6.1 п.6 мотивувальної частини). Аналізуючи положення трудового законодавства в контексті конституційного звернення, Конституційний Суд України виходить з того, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов?язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов?язків. Регулювання оплати праці працівників незалежно від форм власності підприємства, організації, установи здійснюється шляхом установлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій.

Зміст поняття заробітної плати узгоджується з одним із принципів реалізації трудових правовідносин - відплатність праці, який відображено у пункті 4 частини I Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Європейської соціальної хартії» від 14 вересня 2006 року № 137-V, за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечуватиме достатній життєвий рівень.

Під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, наведеним у ч.2 ст.233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат. Зазначене дає підстави для висновку, що до складу заробітної плати найманого працівника входить винагорода за виконану роботу, як це встановлено ст.94 КЗпП України і ст.1 ЗаконуУкраїни «Про оплату праці», та гарантовані державою виплати, передбачені у ст.12 цього Закону України.

Право працівника на належну заробітну плату кореспондується із обов`язком роботодавця нарахувати йому виплати, гарантовані державою, й виплатити їх; тому незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, працівник, у разі порушення законодавства про оплату праці, має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Рішенням Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 9рп/2013 визначено, що положення частини другої статті 233 КЗпП України слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, саме як складових належної працівнику заробітної плати, без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців (пункт 2.3.).

Згідно ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Разом з тим, відповідно до ст. 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції. Таким чином, положення Закону № 2136-ІХ, які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж КЗпП України, мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану. Водночас, інші норми законодавства про працю, які не суперечать положенням Закону № 2136-ІХ також можуть або повинні застосовуватися у відносинах між працівником та роботодавцем.

Суд, встановивши, що місцезнаходженням відповідача є м.Харків, вул.Шевченка, 22, територія цього населеного пункту на момент виникнення спірних правовідносин знаходилось в безпосередній близькості до зони бойових дій, неодноразово піддавалась ракетним та артилерійським ударам, а тому такі обставини виключають можливість надання роботодавцем роботи і її виконання позивачем, дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи сторони позивача про те, що наявність підстав для призупинення дії трудового договору на момент винесення оспорюваного наказу не була підтверджена з посиланням на належні та допустимі докази є безпідставними з огляду на таке. Із відповіді заступника начальника Харківської обласної військової адміністрації від 16 грудня 2022 року № 01-53/5102 вбачається, що починаючи з 24 лютого 2022 року та станом на 15 грудня 2022 року Харківська міська територіальна громада Харківського району Харківської області мала статус територіальної громади, яка розташована в районі проведення воєнних (бойових) дій. Також згідно наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №75 від 25 квітня 2022 року, який оприлюднений на офіційному вебпорталі Верховної Ради України «zakon.rada.gov.ua», станом на вказану дату Харківська міська територіальна громада входила до переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебували в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні). Дані обставини є загальновідомими, виключають можливість надання роботодавцем роботи позивачеві і її виконання останнім, свідчать про об`єктивну неможливість створення безпечних умов праці через військову агресію проти України, а тому вказані доводи є голослівними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Доводи з приводу того, що роботодавцем не було запропоновано позивачеві дистанційної форми роботи не можна визнати обґрунтованими, оскільки залучення до роботи працівників в дистанційному режимі не є обов`язком роботодавця, натомість матеріали справи не містять жодних доказів, що позивач зверталась до відповідача із заявою про переведення її на дистанційну форму роботи та, що їй у цьому було відмовлено. Крім того, зі змісту посадової інструкції позивача не вбачається, що вона могла б виконувати свої обов`язки дистанційно. Наявність загрози для життя і здоров`я працівника, внаслідок чого роботодавець немає можливості гарантувати безпеку останнього з огляду на положення Закону № 2136-ІХ є підставою для призупинення дії трудового договору навіть при бажанні працівника продовжувати далі працювати на свій власний ризик.

Твердження позивача про те, що оскаржуваним наказом було порушено її право на працю не приймаються до уваги судом, оскільки згідно з ч.ч.2-3 ст.1 Закону № 2136-ІХ, ст.64 Конституції України на період дії воєнного стану допускаються обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, зокрема обмеження права на працю, що передбачене ст. 43 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих Законом № 2136-ІХ.

Оскільки відповідно до ч.3 ст.13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового договору, у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України. Таким чином, даний закон надав право роботодавцю призупиняти дію трудового договору з працівниками, що не припиняє трудових відносин, та не виплачувати їм у період призупинення дії трудового договору заробітну плату, гарантійні та компенсаційні виплати.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Разом з тим, за вимогами п.4 розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX саме Кабінет Міністрів України Кабінету Міністрів України зобов?язаний: опрацювати питання соціальної підтримки працівників, дію трудових договорів з якими призупинено і яким не виплачується заробітна плата; опрацювати питання відшкодування працівникам та роботодавцям пов?язаних із трудовими відносинами грошових сум, втрачених внаслідок збройної агресії проти України, за рахунок коштів держави-агресора, а також коштів, отриманих з/від відповідних фондів на відновлення України, у тому числі міжнародних, міжнародної технічної та/або поворотної чи безповоротної фінансової допомоги, інших джерел, передбачених законодавством.

Таким чином, отримання працівником компенсації має здійснюватися з двох типів джерел або від самої російської федерації, або за рахунок міжнародної допомоги.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить із положень ч.1 ст.141 ЦПК України, де зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв"язку з відмовою у позові судові витрати залишаються на стороні, яка їх понесла.

З огляду на викладене, керуючись ст.263-265ЦПК України, суд

у х в а л и в:

відмовити у цивільному позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична компанія "Здоров`я" про стягнення заборгованості із заробітної плати та про зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Рішення може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 /тридцяти/ днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ТОВ "Фармацевтична компанія "Здоров"я", місце знаходження: 61013, м.Харків, вул.Т.Шевченка, буд.22, код ЄДРПОУ 31437750.

Суддя Кушнір Н.В.

Повне судове рішення виготовлене 30 червня 2023 року.