РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 лютого 2024 року
м. Рівне
Справа № 570/83/23
Провадження № 22-ц/4815/56/24
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Гордійчук С.О.,
суддів: Баймиструка С.В., Шимківа С.С.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична компанія "Здоров`я"
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Тимчук І.О. на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 29 червня 2023 року, постановлене у складі судді Кушнір Н.В., дата складання повного тексту рішення 30 червня 2023 року, у справі № 570/83/23
в с т а н о в и в :
У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ТОВ "Фармацевтична компанія "Здоров`я" про стягнення заборгованості із заробітної плати та про зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.
В обґрунтування позову зазначила, що з 01 серпня 2019 року вона працювала у відповідача на посаді представника торговельного сектору зовнішньої служби відділу аналізу та маркетингу. За виконану роботу в січні 2022 року відповідачем нараховано заробітну плату у розмірі 26 968, 01 гривень, в лютому - 22726, 31 гривень, а в березні лише 4171,06 гривень, а з квітня по грудень 2022 року взагалі не виплачувалася. Однак вона не зверталась до відповідача з вимогою заплатити їй заробітну плату за виконану роботу, оскільки з розумінням ставилась до можливих труднощів у роботодавця із вчасною виплатою зарплати. Вона продовжував виконувати свої трудові обов?язки, про що зазначено в Звіті про виконану роботу представника торговельного сектору зовнішньої служби відділу аналізу та маркетингу ОСОБА_1 з 24.02.2022 року по 30.11.2022 рік, який направлено відповідачу.
Від роботодавця не надходило жодних повідомлень про зміни істотних умов праці чи оплати праці у зв?язку з введенням воєнного стану, чи про зупинення роботи відповідачем, чи про призупинення дії трудового договору, чи про увільнення позивача від виконання нею трудових обов?язків, тощо
Стверджує, що роботодавець в умовах війни продовжував здійснювати свою господарську діяльність, а позивач проводила зустрічі в межах виконання своїх трудових обов?язків, що має наслідком реалізацію продукції відповідача в регіоні, який «веде» позивач, а тому немає жодних підстав для невиплати позивачу заробітної плати за період березень-грудень 2022 року. Тому, 22 листопада 2022 року вона направила відповідачу вимогу про виплату заробітної плати, яка залишилася не виконаною.
Покликаючись на наведене просила суд стягнути з ТОВ «Фармацевтична компанія «Здоров`я» заборгованість із заробітної плати за березень-грудень 2022 року у розмірі 257 734,62 грн та зобов?язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв?язку з порушенням строків їх виплати, вирішити питання розподілу судових витрат.
Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 29 червня 2023 року у позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична компанія "Здоров`я" про стягнення заборгованості із заробітної плати та про зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судове рішення та ухвалити нове, яким задовольнити її вимоги у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не надав належної оцінки доказам наданим позивачем та не врахував, що квитанція №42361528 Кур`єрсько-Поштового сервісу від 25 березня 2022 року є неналежним доказом, оскільки не містить відбитку календарного штемпелю. Крім того, судом не враховано, що доступу до електроної адреси у позивача не було, а відтак будь-яких наказів вона не отримувала. Висновки суду про неможливість переведення позивача на дистанційну форму роботи не відповідає матеріалам справи, так як свої трудові обов`язки вона виконувала у м. Вінниця, робоче місце на території підприємствав у м. Харків їй не виділялося.
Вказує, що до прийняття наказу про припинення дії трудового договору відповідачем не було з`ясовано чи бажає вона продовжувати роботу. При цьому судом не враховано, що відповідач продовжував здійснювати свою господарську діяльність.
Покликається на порушення судом Положення про порядок функціонування окремих підсистем(модулів) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, оскільки судом не було надано доступу до електронної справи чим порушив норми процесуального права.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказує, що рішення суду прийняте у відповідності до ст. 263 ЦПК України, є законним та обґрунтованим, а доводи викладені у апеляційній скарзі такими, що не заслуговують на увагу.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду таким вимогам відповідає.
Встановлено, що ОСОБА_1 з 01 серпня 2019 року перебувала у трудових відносинах з ТОВ «Фармацевтична компанія «Здоров?я», працюючи на посаді представника торговельного сектору зовнішньої служби відділу аналізу та маркетингу.
Наказом № 66 від 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією проти України та запровадженням воєнного стану оголошено простій на даному підприємстві не з вини працівників із цього ж дня до можливості відновити роботу .
Наказом № 67 від 24 березня 2022 внесено зміни до наказу №66 від 24 лютого 2022 року та викладено його в наступній редакції: «оголосити початок простою на підприємстві не з вини працівників з 24 лютого 2022 року по 24 березня 2022 року» .
Наказом №328/5-к від 25.03.2022 «Про призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 » призупинено дію трудового договору з 25.03.2022 до відновления можливості надати і виконувати роботу, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану.
25.03.2022 року наказ надіслано позивачу на її поштову скриньку ІНФОРМАЦІЯ_1 з поштової скриньки товариства «office@zt.com.ua», що підтверджується відповідним скріншотом з вихідної кореспонденції.
Згідно копії квитанції №42361528 директором з юридичних питань ТОВ «ФК «Здоров`я» Савчук Н.С. 25 березня 2022 року на адресу ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_1 , було направлено засобами кур`єрсько-поштового сервісу копії наказів від 24 лютого 2022 року № 66 про оголошення простою та від 25 березня 2022 року № 328/12-к про призупинення дії трудового договору.
Згідно витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «ФК «Здоров`я» розташоване за адресою: вул. Шевченка, 22, м. Харків, 61013 .
Відповідно до копії посадової інструкції представника торговельного сектору зовнішньої служби відділу аналізу та маркетингу, затвердженої наказом директора ТОВ «Фармацевтична компанія «Здоров`я», до посадових обов`язків представника торгового належить: п.2.1 представляти інтереси компанії на певному ринку за погодженою номенклатурою препаратів; п.2.2 здійснювати індивідуальні візити до певних цільових груп фахівців у відповідності до індивідуального завдання на відповідний період; п.2.3 здійснювати підтримку актуальної бази фахівців цільових груп; п.2.4 щоденно складати плани і звіт по індивідуальним візитам у відповідності із затвердженими формами і строками їх надання. Зміни в плануванні діяльності попередньо погоджуються з безпосереднім керівником; п.2.5 створювати і підтримувати позитивний імідж компанії і препаратів серед фахівців цільових груп на ввіреній території; п.2.6 проводити маркетингові дослідження та інформувати компанію про потенціал і тенденції розвитку ринку; п.2.7 представляти компанію «Здоров`я» інформувати про продукцію компанії і формувати позитивну думку у фахівців про ТОВ «ФК «Здоров`я» на конференціях та інших наукових і рекламних заходах; п.2.8 організовувати ділові контакти компанії з іншими організаціями, проводити групові заходи в лікувально-профілактичних установах, аптеках у відповідності до індивідуального завдання на цикл; п.2.9 виконувати вимоги міжнародних стандартів ISO 9001, ISO 14001, принципів НАССР, GMP і документації Системи управління підприємством, брати участь у здійсненні заходів по охороні навколишнього середовища; п.2.10 сприяти досягненню поставлених цілей на ввіреній території, дотримуватися законодавчих і нормативних вимог, раціонально використовувати матеріали, запобігати забрудненню і іншим негативним впливам на навколишнє середовище; п.2.11 дбати про особисту безпеку і здоров`я, а також про безпеку і здоров`я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт або під час знаходження на території підприємства; п.2.12 не розголошувати інформацію, що становить комерційну таємницю підприємства. ОСОБА_1 з інструкцією ознайомлена, про що свідчить у відповідній графі її підпис.
Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.
Згідно ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Статтею 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до частини першої статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Разом з тим, відповідно до ст. 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан. Згідно з п. 3 Указу у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені ст. ст. 30 34, 38, 39, 41, 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Закон України від 15 березня 2022 року №2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі - Закон № 2136-ІХ) вступив в дію з 24 березня 2022 року до закінчення воєнного стану.
Згідно ст. 1 Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) цей Закон визначає особливості трудових відносили працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також: осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до ст. ст. 43, 44 Конституції України.
У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.
Статтею 13 Закону № 2136-ІХ передбачено, що призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором. Дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин. Призупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб. Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.
Згідно з п. 2 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 2136-ІХ «главу XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України доповнено п. 2 такого змісту: «2. Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом № 2136-ІХ.
Таким чином, положення Закону № 2136-ІХ, які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж КЗпП України, мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану. Водночас, інші норми законодавства про працю, які не суперечать положенням Закону № 2136-ІХ також можуть або повинні застосовуватися у відносинах між працівником та роботодавцем.
Верховний Суд у Постановах від 01 червня 2023 року у справі № 149/1089/22, від 14 вересня 2023 року у справі № 754/5488/22 вказав на те, що роботодавцю надано право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості у зв`язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою.
В порядку ч.ч.1-3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.ч.1,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи наведене, вірними є висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» відшкодування заробітної плати на час призупинення дії трудового договору, у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.
Таким чином, даний закон надав право роботодавцю призупиняти дію трудового договору з працівниками, що не припиняє трудових відносин, та не виплачувати їм у період призупинення дії трудового договору заробітну плату, гарантійні та компенсаційні виплати.
Твердження позивача про те, що наказом про призупинення дії трудового договору було порушено її право на працю не заслуговують на увагу, оскільки вказаний наказ є чинним і позивачем в судовому порядку не оспорювався.
За таких обставин доводи апеляційної скарги про відсутність законних підстав для призупинення трудового договору апеляційний суд відхиляє, оскільки це не було предметом спору у даній справі.
Доводи аційної скарги про те, що направлення вказаних наказів можливо було здійснювати на адресу позивача виключно письмово, а всі інші електронні документи не є належними доказами у справі, є помилковими.
Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до частини першої статті 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Велика Палата Верховного Суду у пункті 38 постанови від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21, провадження № 12-8гс23, дійшла такого висновку: «При цьому слід враховувати, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у статті 96 ГПК України, у подібних правовідносинах».
Отже, з урахуванням наведеного вище, враховуючи, що позивач не спростувала отримання електронного повідомлення відповідача на її адресу, в тому числі і листа в паперовому вигляді, а лише посилалася на те, що не має доступу до взазаної адреси, а квитанція №42361528 Кур`єрсько-Поштового сервісу від 25 березня 2022 року є неналежним доказом, оскільки не містить відбитку календарного штемпелю, тому доводи скарги в цій частині є безпідставними.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про порушення судом Положення про порядок функціонування окремих підсистем(модулів) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, оскільки це не призвело до неправильного вирішення справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене відповідно до ч.13 ст.141ЦПК України відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Тимчук І.О. залишити без задоволення.
Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 29 червня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, не підлягає.
Повний текст постанови складений 15 лютого 2024 року
Головуючий : Гордійчук С.О.
Судді : Боймиструк С.В.
Шимків С.С.
Суд | Рівненський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 15.02.2024 |
Оприлюднено | 19.02.2024 |
Номер документу | 117014802 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них про виплату заробітної плати |
Цивільне
Рівненський апеляційний суд
Гордійчук С. О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні