Рішення

від 11.07.2023 по справі 260/3458/23

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

11 липня 2023 рокум. Ужгород№ 260/3458/23

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дору Ю.Ю., розглянувши у письмову провадженні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Великобийганської сільської ради Берегівського району Закарпатської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії -

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Бем Ю.Ю. в інтересах ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Великобийганської сільської ради Берегівського району Закарпатської області (далі - відповідач) у якому просить: визнати Рішення Великобийганської сільської ради Берегівського району Закарпатської області № 1118 від 27.03.2023 року тридцятої сесії УШ-го скликання «Про повторний розгляд клопотання громадянки ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства з урахуванням висновків суду викладених у рішенні суду № 260/703/22 від 21 квітня 2022 року» - протиправним; зобов`язати Великобийганська сільська рада Берегівського району Закарпатської області, ідентифікаційний код юридичної особи 04349082. прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проектної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею по 2.000 га, яка розташована на території Закарпатської області Берегівського району в адміністративно-територіальних межах Великобийганської сільської ради, за рахунок земель комунальної власності, які знаходяться у розпорядженні Великобийганської сільської ради Берегівського району Закарпатської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Великобийганська сільська рада Берегівського району Закарпатської області 27 березня 2023 року прийняла рішення № 1118, яким ОСОБА_1 відмовлено в наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства. Відмову мотивовано тим. що розгляд даного питання можливий лише після припинення чи скасування воєнного стану в Україні. Дане рішення прийнято на виконання рішення суду по справі № 260/703/22 від 21 квітня 2022 року.Позивач вважає дане рішення необгрунтованими та такими, що порушує її права. Зокрема представник позивача вказує, що відповідачем не враховано ті обставини, що ОСОБА_1 у листопаді 2021 року зверталась до Великобийганської сільської ради Берегівського району Закарпатської області з клопотанням про надання дозволу на розробку проектної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 травня 2023 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав. Судом вжито достатніх заходів щодо належного повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та надано достатній строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у листопаді 2021 року звернулася до Великобийганської сільської ради Берегівського району Закарпатської області з клопотанням про надання дозволу на розробку проектної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею по 2.000 га, яка розташована на території Закарпатської області Берегівського району в адміністративно-територіальних межах Великобийганської сільської ради, за рахунок земель комунальної власності, які знаходяться у розпорядженні Великобийганської сільської ради Берегівського району Закарпатської області.

До вказаної заяви позивачем було додано: копію паспорту, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру; графічний матеріал на якому зображене бажане місце розташування земельної ділянки.

Рішенням Великобийганської сільської ради Берегівського району Закарпатської області № 717 від 18.11.2021 року (надалі Рішення) Позивачу було відмовлено в надані дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною загальною площею 2.0000 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в адміністративно-територіальних межах Великобийганської сільської ради Берегівського району Закарпатської області, згідно п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п. 2 ст. 5 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» зазначена земельна ділянка згідно генерального плану села Велика Бийгань передбачена для містобудівних потреб.

Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з позовною заявою.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.04.2022 р. у справі № 260/703/22, ухвалено визнати протиправним та скасувати Рішення Великобийганської сільської ради Берегівського району Закарпатської області № 717 16 сесії VIII скликання від 18.11.2021 року «Про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність» та зобов`язати Великобийганську сільську раду Берегівського району Закарпатської області розглянути повторно, з урахуванням висновків суду, подане клопотання ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративно- територіальних межах Великобийганської сільської ради Берегівського району Закарпатської області, та прийняти, відповідно до вимог Земельного кодексу України рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою або про відмову у наданні такого дозволу.

Рішення набрало законної сили 05.07.2022 р.

На виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.04.2022 р. у справі № 260/703/22 Великобийганська сільська рада Берегівського району Закарпатської області 27 березня 2023 року прийняла рішення № 1118, яким ОСОБА_1 відмовлено в наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства у зв`язку із забороною щодо прийняття рішень відповідно до підпункту 5 пункту 27 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України. Також надано роз`яснення, що розгляд питання, викладеного у заяві буде можливий після припинення та скасування воєнного стану в Україні.

Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся до суду з позовною заявою про його скасування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.

Відповідно до абз.1 ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч.2 ст.116 ЗК України).

Частинами 3 та 4 статті 116 ЗК України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Частиною 1 статті 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

Частиною 1 статті 122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з абзацом 1 частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Частиною 5 статті 46 Закону № 280/97-ВР передбачено, що сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень ст.118 ЗК України.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 р. у справі № 545/808/17, від 05.03.2019 р. у справі № 360/2334/17, від 20.01.2021 р. у справі № 360/1590/16-а, від 08.09.2020 р. у справі № 812/1450/17.

Відповідно до положень ст.118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів: звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування; розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України; затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність згідно ст.118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 р. у справі № 808/3187/17.

З матеріалів справи слідує, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.04.2022 р. у справі № 260/703/22, зокрема, зобов`язано Великобийганську сільську раду Берегівського району Закарпатської області розглянути повторно, з урахуванням висновків суду, подане клопотання ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративно- територіальних межах Великобийганської сільської ради Берегівського району Закарпатської області, та прийняти, відповідно до вимог Земельного кодексу України рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою або про відмову у наданні такого дозволу.

Вказане судове рішення набрало законної сили 05.07.2022 р., а отже, є обов`язковим до виконання.

У той же час, на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.04.2022 р. у справі № 260/703/22 Великобийганською сільською радою Берегівського району Закарпатської області за результатами повторного розгляду заяви ОСОБА_1 прийнято рішення від 27 березня 2023 року № 1118 про відмову позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у зв`язку із забороною щодо прийняття рішень відповідно до підпункту 5 пункту 27 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України.

Отже, нормативною підставою відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки слугував підпункт 5 пункту 27 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України. Проте оскаржуване рішення не містить обґрунтування для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, перелік яких визначено ст.118 ЗК України.

Суд зазначає, що в силу приписів ст.118 ЗК України відповідач був зобов`язаний розглянути зазначене клопотання та, зокрема, надати мотивовану відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з підстав невідповідності місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому чинним законодавством не передбачено права суб`єкта владних повноважень відступати від положень ст.118 ЗК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2018 р. у справі № 545/808/17.

Отже, за результатом розгляду клопотання фізичної особи про надання дозволу на розробку проекту землеустрою з відведення у власність земельної ділянки обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06.08.2019 р. у справі № 140/1992/18.

Відповідно до пп.5 п.1 ч.1 Закону України від 24.03.2022 р. № 2145-ХІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану", який набув чинності з 07.04.2022 р., до Розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України внесено зміни, а саме доповнено пунктами 27 і 28. Згідно п.27 під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Суд зазначає, що до доданих до клопотання позивача документів, відповідач у рішенні зауважень не зазначив, як і не вказав підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою за спірною земельною ділянкою, визначених ч.7 ст.118 ЗК України.

Таким чином, своїм рішенням від 27 березня 2023 року № 1118, прийнятим на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.04.2022 р. у справі № 260/703/22, посилаючись на норму підпункт 5 пункту 27 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України, що містить заборону надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі під час дії воєнного стану на території України, відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

З урахуванням вищевказаних положень ч.7 ст.118 ЗК України суд зауважує, що чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень ст.118 ЗК України в разі прийняття рішення про відмову у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою.

При цьому суд зазначає, що перевірка відповідності місця розташування об`єкта вимогам законів та нормативно-правовим актам, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, належить до повноважень відповідача, у зв`язку з чим відповідач може прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування або у власність або про відмову у наданні такого дозволу, якщо на підставі такої перевірки буде виявлено невідповідність місця розташування бажаної земельної ділянки вимогам законів та/або іншим нормативно-правовим актам, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Виходячи з позиції відповідача, суд зауважує, що останнім не надано документів, які б підтверджували, що була проведена така перевірка, відповідно до результатів якої встановлено невідповідність місця розташування бажаної земельної ділянки вимогам законів та/або іншим нормативно-правовим актам, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно, суд констатує, що до справи відповідачем, на дотримання положень ч.7 ст.118 ЗК України, не надано доказів прийняття спірної відмови саме з підстав, визначених вказаною нормою чинного земельного законодавства.

Вказана позиція суду узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 27.02.2018 р. у справі № 545/808/17.

Стосовно посилання у спірному рішенні на підпункт 5 пункту 27 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України, суд зазначає наступне.

Клопотання позивача за предметом бажаної земельної ділянки в даній справі було подано у листопаді 2021 року. Оскаржуючи рішення № 717 від 18.11.2021 року про відмовув надані дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною загальною площею 2.0000 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в адміністративно-територіальних межах Великобийганської сільської ради Берегівського району Закарпатської області, позивач звертався у судовому порядку із відповідними вимогами про захист порушених його прав та інтересів у справі № 260/703/22. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.04.2022 р. у справі № 260/703/22 позов задоволено частково та зокрема зобов`язано Великобийганську сільську раду Берегівського району Закарпатської області розглянути повторно, з урахуванням висновків суду, подане клопотання та прийняти, відповідно до вимог Земельного кодексу України рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою або про відмову у наданні такого дозволу.

Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У рішенні Конституційного Суду № 1-рп/99 від 09.02.1999 р. щодо тлумачення частини першої вказаної статті 58 Конституції України зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія нормативно-правових актів у часі раніше визначалась тільки в окремих законах України (стаття 6 Кримінального кодексу України, стаття 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стаття 3 Цивільного процесуального кодексу України). Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом`якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.

Як зазначено у правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19.06.2018 р. у справі № 820/5348/17, розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу закону (крім випадків, якщо у самому законі не визначений інший порядок), що узгоджується з принципом правої визначеності.

Таким чином, суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на положення підпункт 5 пункту 27 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України, який містить заборону надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі під час дії воєнного стану на території України, оскільки відповідач повинен був розглянути клопотання позивача від листопада 2021 року з дотриманням строків та порядку, визначеного ст.118 ЗК України.

Положення вказаного Закону № 2145-ХІ набрали чинності та підлягали застосуванню саме з дня набрання ним чинності - з 07.04.2022 р., останні не містять зворотної дії в часі, а тому казаний Закон може бути застосований в тих випадках коли існують підстави для обмеження особи у праві на наданні дозволу на розробку проекту землеустрою саме під час дії воєнного стану та до оголошення його закінчення, та саме обмеження у наданні дозволу на розробку спірного проекту, а не як підстава для відмови у такому, оскільки підстава для такої відмови визначена ч.7 ст.118 ЗК України.

Відповідно, рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим, із належним посиланням на норму чинного законодавства із зазначенням конкретних підстав, зокрема, відмови у задоволенні вимог особи, яка виявила бажання скористатись правом на проходження порядку безоплатної приватизації земельної ділянки із земель комунальної власності.

Таким чином, оскаржуване рішення Великобийганської сільської ради Берегівського району Закарпатської області від 27 березня 2023 року № 1118 про відмову позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у порушення вимог положень ст.118 ЗК України не можна вважати вмотивованим із наведенням усіх підстав такої відмови.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення Великобийганської сільської ради Берегівського району Закарпатської області від 27 березня 2023 року № 1118 про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.0000 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в адміністративно-територіальних межах Великобийганської сільської ради Берегівського району Закарпатської області.

При цьому, оцінюючи питання об`єктивної неможливості виконання рішення суду у справі № 260/703/22 із наведених відповідачем в оскаржуваному рішенні підстав, суд враховує, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64/202, затвердженим Законом України від 24.02.2022 р. № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та продовжувався відповідними Указами і до тепер.

Таким чином, станом на день прийняття відповідачем спірного рішення (27.03.2023 р.) в Україні діяв воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України від 12.05.2015 р. № 389-VIII "Про правовий режим воєнного стану".

Законом України від 24.03.2022 р. № 2145-XI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану", який набрав чинності 07 квітня 2022 року, внесені зміни до деяких законодавчих актів України, зокрема до Земельного кодексу України.

Вказаним законом розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено пунктом 27, згідно з яким під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей:

5) безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Отже, до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на безоплатну передачу у приватну власність земель державної та комунальної власності, на надання уповноваженим органом виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, а також на розроблення відповідної документації.

Разом з тим рішенням у справі № 260/703/22 Великобийганську сільську раду Берегівського району Закарпатської області зобов`язано розглянути повторно, з урахуванням висновків суду, подане клопотання та прийняти, відповідно до вимог Земельного кодексу України рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою або про відмову у наданні такого дозволу, а не надати позивачу такий дозвіл.

Відповідно, встановлена вищезазначеними нормами закону заборона не є перешкодою для виконання відповідачем ухваленого судом рішення в зобов`язальній частині, що однак не звільняє його від обов`язку враховувати відповідні вимоги закону, залежно від результатів розгляду клопотання позивача.

Суд наголошує, що межі покладеного на відповідача обов`язку не охоплюють зобов`язання ради всупереч підпункт 5 пункту 27 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України безальтернативно прийняти позитивне для позивача рішення про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки. Обсяг обов`язків, які виникли у відповідача на виконання судового рішення включає: 1) розгляд клопотання позивача; 2) прийняття рішення в порядку і спосіб, передбачені Земельним кодексом України , а не надати позивачу такий дозвіл.

Той факт, що позитивне для позивача рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки не може бути ухвалено радою з огляду на заборону, встановлену Законом № 2145-XI, на думку суду, не є перешкодою для розгляду відповідачем клопотання позивача на виконання покладеного судовим рішенням обов`язку. Адже, враховуючи дисрекційність повноважень відповідача, результати такого розгляду не виключають прийняття рішення про відмову в наданні відповідного дозволу із законних підстав. Водночас за відсутності законних підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, відповідач не позбавлений можливості самостійно відтермінувати прийняття позитивного рішення до закінчення воєнного стану.

Суд також зазначає, що зобов`язання судом відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може мати місце лише у випадку, якщо судом було встановлено у спірному рішенні відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом.

Оскільки в даній справі суд не може оцінити рішення суб`єкта владних повноважень від 27 березня 2023 року № 1118 з точки зору дотримання останнім положень ст.118 ЗК України під час розгляду клопотання ОСОБА_1 від листопада 2021 року, захист порушених прав позивача за вказаним предметом спору потребує зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 із дотриманням суб`єктом владних повноважень положень ст.118 ЗК України.

Отже захист порушених прав позивача також потребує зобов`язання Великобийганську сільську раду Берегівського району Закарпатської області розглянути повторно, з урахуванням висновків суду, подане клопотання та прийняти, відповідно до вимог Земельного кодексу України рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою або про відмову у наданні такого дозволу щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.0000 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в адміністративно-територіальних межах Великобийганської сільської ради Берегівського району Закарпатської області, в порядку і спосіб, передбачені ст.118 ЗК України, з урахуванням висновків суду.

Водночас, відповідно до ч.6 ст.246 КАС України у разі необхідності у резолютивній частині рішення суду також зазначаються порядок і строк виконання судового рішення, надання відстрочення чи розстрочення виконання рішення.

Суд зазначає, що у зв`язку із розпочатою військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 р. строком на 30 діб, затвердженого Законом України від 24.02.2022 р. № 2102-ІХ.

У подальшому, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України, дія воєнного часу в Україні продовжувалась.

Отже, на дату ухвалення рішення у цій справі в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 р. № 389-VIII.

Підпунктом 5 пункту 27 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України передбачено, що під час дії воєнного стану безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 23 пункту 27 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях особливості регулювання земельних відносин, передбачені цим пунктом, діють відповідно в межах України або окремої її місцевості, у якій введено воєнний стан.

Положення цього пункту, які передбачають особливості правового регулювання земельних відносин щодо укладення договорів оренди земельної ділянки, передачі прав землекористування, встановлення і зміни цільового призначення земельних ділянок у період, коли функціонування Державного земельного кадастру призупинено на всій території України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, застосовуються через 30 робочих днів з дня прийняття такого рішення і діють до дня прийняття зазначеним органом рішення про відновлення функціонування Державного земельного кадастру.

Отже, до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на вказані вище дії, прийняття відповідних рішень.

Суд вважає, що вказані обставини унеможливлюють виконання відповідачем рішення суду щодо повторного розгляду клопотання про надання дозволу позивачу на розроблення документації із землеустрою, що може мати наслідком надання такого дозволу, а тому відповідно до ч.3 ст.378 КАС України наявні підстави для відстрочення виконання судового рішення в цій частині до припинення (скасування) в Україні воєнного стану.

Згідно ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, доказів, які б спростовували доводи позивача, не надав.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна заява ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

За приписами ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що позивачем для звернення до суду було сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн, про що в матеріалах справи міститься доказ квитанція від 29.04.20223 р. Оскільки адміністративний позов задоволено частково, у відповідності до приписів ст. 139 КАС України, розподіл судових витрат здійснюється на користь позивача у розмірі 536,80 грн., оскільки судом не встановлено обставин, передбачених ч. 8 ст. 139 КАС України, щодо зловживання позивачем процесуальними правами або виникнення спору внаслідок неправильних дій позивача. Відповідні судові витрати належить компенсувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90 139, 143, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Великобийганської сільської ради Берегівського району Закарпатської області (вул. Головна, буд.61,с. Велика Бийгань, Берегівський район, Закарпатська область,90232, код ЄДРПОУ 04349082) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Великобийганської сільської ради Берегівського району Закарпатської області від 27 березня 2023 року № 1118 про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративно- територіальних межах Великобийганської сільської ради Берегівського району Закарпатської області,

Зобов`язати Великобийганську сільську раду Берегівського району Закарпатської області (вул. Головна, буд.61,с. Велика Бийгань, Берегівський район, Закарпатська область,90232, код ЄДРПОУ 04349082) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), про надання дозволу на розробку проектної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею по 2.000 га, яка розташована на території Закарпатської області Берегівського району в адміністративно-територіальних межах Великобийганської сільської ради, за рахунок земель комунальної власності, які знаходяться у розпорядженні Великобийганської сільської ради Берегівського району Закарпатської області, в порядку і спосіб, передбачені ст.118 ЗК України, з урахуванням висновків суду.

В решті позовних вимог відмовити.

Відстрочити виконання рішення суду у зобов`язальній частині до припинення (скасування) воєнного стану в Україні.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з бюджетних асигнувань Великобийганської сільської ради Берегівського району Закарпатської області (вул. Головна, буд.61,с. Велика Бийгань, Берегівський район, Закарпатська область,90232, код ЄДРПОУ 04349082) понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору в сумі 536,80 грн. (п`ятсот тридцять шість гривень 80 коп.)

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяЮ.Ю.Дору