Постанова

від 05.01.2024 по справі 260/3458/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2024 рокуЛьвівСправа № 260/3458/23 пров. № А/857/14365/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р. Й.,

суддів Кухтея Р. В.,

Ільчишин Н. В.,

розглянувши у письмовому провадженні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 липня 2023 року (прийняте у м. Ужгород в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами суддею Дору Ю. Ю.) в адміністративній справі № 260/3458/23 за позовом ОСОБА_1 до Великобийганської сільської ради Берегівського району Закарпатської області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просила:

- визнати протиправним рішення Великобийганської сільської ради Берегівського району Закарпатської області № 1118 від 27.03.2023 тридцятої сесії УШ-го скликання «Про повторний розгляд клопотання громадянки ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства з урахуванням висновків суду викладених у рішенні суду № 260/703/22 від 21 квітня 2022 року»;

- зобов`язати Великобийганську сільську раду Берегівського району Закарпатської області прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проектної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею по 2.000 га, яка розташована на території Закарпатської області Берегівського району в адміністративно-територіальних межах Великобийганської сільської ради, за рахунок земель комунальної власності, які знаходяться у розпорядженні Великобийганської сільської ради Берегівського району Закарпатської області.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що це рішення порушує її права. Зокрема представник позивача вказує, що відповідачем не враховано ті обставини, що ОСОБА_1 у листопаді 2021 року зверталася до Великобийганської сільської ради Берегівського району Закарпатської області до запровадження воєнного стану в Україні з клопотанням про надання дозволу на розробку проектної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 липня 2023 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Великобийганської сільської ради Берегівського району Закарпатської області від 27 березня 2023 року № 1118 про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративно-територіальних межах Великобийганської сільської ради Берегівського району Закарпатської області.

Зобов`язано Великобийганську сільську раду Берегівського району Закарпатської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проектної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею по 2.000 га, яка розташована на території Закарпатської області Берегівського району в адміністративно-територіальних межах Великобийганської сільської ради, за рахунок земель комунальної власності, які знаходяться у розпорядженні Великобийганської сільської ради Берегівського району Закарпатської області, в порядку і спосіб, передбачені ст. 118 ЗК України, з урахуванням висновків суду.

У решті позовних вимог відмовлено.

Відстрочено виконання рішення суду у зобов`язальній частині до припинення (скасування) воєнного стану в Україні.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 з бюджетних асигнувань Великобийганської сільської ради Берегівського району Закарпатської області понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору в сумі 536,80 грн.

Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржила ОСОБА_1 в частині відстрочення виконання рішення суду у зобов`язальній частині до припинення (скасування) воєнного стану в Україні, вважає, що рішення суду першої інстанції в цій частині винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним та невсебічним з`ясуванням обставин справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи. Тому просить скасувати рішення суду першої інстанції в цій частині і прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги та допустити його негайне виконання.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що у цій справі відсутні підстави у застосуванні зворотньої сили законодавства України і прийняття рішення щодо повторного розгляду клопотання від листопада 2021 року з застосуванням новоприйнятих норм у зв`язку з введенням по всій території України воєнного стану від 24.02.2022, які не діяли на момент подання клопотання позивачем, яке було розглянуте відповідачем неправомірно та з порушенням норм земельного законодавства.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв`язку з розглядом справи у письмовому провадженні фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 у листопаді 2021 року звернулася до Великобийганської сільської ради Берегівського району Закарпатської області з клопотанням про надання дозволу на розробку проектної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею по 2.000 га, яка розташована на території Закарпатської області Берегівського району в адміністративно-територіальних межах Великобийганської сільської ради, за рахунок земель комунальної власності, які знаходяться у розпорядженні Великобийганської сільської ради Берегівського району Закарпатської області.

До вказаної заяви позивачем було додано: копію паспорту, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру; графічний матеріал на якому зображене бажане місце розташування земельної ділянки.

Рішенням Великобийганської сільської ради Берегівського району Закарпатської області № 717 від 18.11.2021 (далі - Рішення) позивачу було відмовлено в надані дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною загальною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в адміністративно-територіальних межах Великобийганської сільської ради Берегівського району Закарпатської області, згідно п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п. 2 ст. 5 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» зазначена земельна ділянка згідно генерального плану села Велика Бийгань передбачена для містобудівних потреб.

Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.04.2022 у справі № 260/703/22 визнано протиправним і скасовано рішення Великобийганської сільської ради Берегівського району Закарпатської області № 717 16 сесії VIII скликання від 18.11.2021 «Про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність».

Зобов`язано Великобийганську сільську раду Берегівського району Закарпатської області розглянути повторно, з урахуванням висновків суду, подане клопотання ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративно- територіальних межах Великобийганської сільської ради Берегівського району Закарпатської області, та прийняти, відповідно до вимог Земельного кодексу України рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою або про відмову у наданні такого дозволу.

Рішення набрало законної сили 05.07.2022.

На виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.04.2022 у справі № 260/703/22 Великобийганська сільська рада Берегівського району Закарпатської області 27 березня 2023 року прийняла рішення № 1118, яким ОСОБА_1 відмовлено в наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства у зв`язку із забороною щодо прийняття рішень відповідно до підпункту 5 пункту 27 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України. Також надано роз`яснення, що розгляд питання, викладеного у заяві буде можливий після припинення та скасування воєнного стану в Україні.

Вважаючи таке рішення неправомірним, позивач оскаржила його до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення відповідача винесено не на підставі вимог положень ст. 118 ЗК України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню. Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність зобов`язання Великобийганську сільську раду Берегівського району Закарпатської області розглянути повторно, з урахуванням висновків суду, подане клопотання та прийняти, відповідно до вимог Земельного кодексу України рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою або про відмову у наданні такого дозволу щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.0000 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в адміністративно-територіальних межах Великобийганської сільської ради Берегівського району Закарпатської області, в порядку і спосіб, передбачені ст. 118 ЗК України, з урахуванням висновків суду.

Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів апеляційного суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи і є правильними з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 116 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч.2 ст.116 ЗК України).

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (ч.3 ст.116 ЗК України).

Відповідно до пункту «б» ч. 1 ст. 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (надалі - Закон № 280/97-ВР) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Частиною 5 статті 46 Закону № 280/97-ВР передбачено, що сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень ст.118 ЗК України.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 545/808/17, від 05.03.2019 у справі № 360/2334/17, від 20.01.2021 у справі № 360/1590/16-а, від 08.09.2020 у справі № 812/1450/17.

Відповідно до положень ст.118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів: звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування; розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України; затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність згідно ст.118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 у справі № 808/3187/17.

З матеріалів справи слідує, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.04.2022 у справі № 260/703/22, зокрема, зобов`язано Великобийганську сільську раду Берегівського району Закарпатської області розглянути повторно, з урахуванням висновків суду, подане клопотання ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративно-територіальних межах Великобийганської сільської ради Берегівського району Закарпатської області, та прийняти, відповідно до вимог Земельного кодексу України рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою або про відмову у наданні такого дозволу.

Вказане судове рішення набрало законної сили 05.07.2022, а отже, є обов`язковим до виконання.

Водночас, на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.04.2022 у справі № 260/703/22 Великобийганською сільською радою Берегівського району Закарпатської області за результатами повторного розгляду заяви ОСОБА_1 прийнято рішення від 27 березня 2023 року № 1118 про відмову позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у зв`язку із забороною щодо прийняття рішень відповідно до підпункту 5 пункту 27 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України.

Тобто, нормативною підставою відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки слугував підпункт 5 пункту 27 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України. Проте оскаржуване рішення не містить обґрунтування для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, перелік яких визначено ст. 118 ЗК України.

Як вірно зазначено судом, в силу приписів ст. 118 ЗК України відповідач був зобов`язаний розглянути зазначене клопотання та, зокрема, надати мотивовану відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з підстав невідповідності місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому чинним законодавством не передбачено права суб`єкта владних повноважень відступати від положень ст.118 ЗК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 545/808/17.

Отже, за результатом розгляду клопотання фізичної особи про надання дозволу на розробку проекту землеустрою з відведення у власність земельної ділянки обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06.08.2019 у справі № 140/1992/18.

Відповідно до пп. 5 п. 1 ч. 1 Закону України від 24.03.2022 № 2145-ХІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану», який набув чинності з 07.04.2022, до Розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України внесено зміни, а саме доповнено пунктами 27 і 28. Згідно з п. 27 під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Колегія суддів зазначає, що одним із критеріїв оцінювання судами рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень є прийняття ними рішень обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо. При цьому суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, до доданих до клопотання позивача документів, відповідач у рішенні зауважень не зазначив, як і не вказав підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою за спірною земельною ділянкою, визначених ч. 7 ст. 118 ЗК України.

Тобто, своїм рішенням від 27.03.2023 № 1118, прийнятим на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.04.2022 у справі № 260/703/22, посилаючись на норму підпункт 5 пункту 27 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, що містить заборону надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі під час дії воєнного стану на території України, відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

З урахуванням вказаних положень ч. 7 ст. 118 ЗК України суд вірно зауважив, що чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень ст. 118 ЗК України в разі прийняття рішення про відмову у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою.

При цьому суд вірно зазначив, що перевірка відповідності місця розташування об`єкта вимогам законів та нормативно-правовим актам, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, належить до повноважень відповідача, у зв`язку з чим відповідач може прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування або у власність або про відмову у наданні такого дозволу, якщо на підставі такої перевірки буде виявлено невідповідність місця розташування бажаної земельної ділянки вимогам законів та/або іншим нормативно-правовим актам, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Виходячи з позиції відповідача, суд зауважує, що останнім не надано документів, які б підтверджували, що була проведена така перевірка, відповідно до результатів якої встановлено невідповідність місця розташування бажаної земельної ділянки вимогам законів та/або іншим нормативно-правовим актам, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно, суд констатує, що до справи відповідачем, на дотримання положень ч. 7 ст. 118 ЗК України, не надано доказів прийняття спірної відмови саме з підстав, визначених вказаною нормою чинного земельного законодавства.

Вказана позиція суду узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 545/808/17.

З урахуванням встановлених фактичних обставин справи та наведеного правового регулювання колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване рішення Великобийганської сільської ради Берегівського району Закарпатської області від 27 березня 2023 року № 1118 про відмову позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки винесено не на підставі вимог чинного земельного законодавства, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Завдання адміністративного судочинства полягає в гарантуванні ефективного захисту порушених прав осіб, що звертаються до суду за захистом цих прав, з урахуванням принципу розподілу влади. На адміністративний суд покладено обов`язок контролю легальності дій та рішень суб`єктів владних повноважень, які мають діяти у визначених законом межах та на власний розсуд при виборі одного законного рішення із кількох можливих варіантів.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Суд звертає увагу, що спосіб захисту має враховувати суть порушення, допущеного суб`єктом владних повноважень - відповідачем, а тому суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ефективним та належним способом відновлення порушеного права позивача буде необхідність зобов`язання відповідача повторно та у відповідності до зазначених вимог Земельного кодексу України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проектної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в порядку і спосіб, передбачені ст.118 ЗК України, з урахуванням висновків суду.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині прийняття судом першої інстанції рішення про відстрочення його виконання, колегія суддів зазначає таке.

Суд першої інстанції вказав, що на дату ухвалення рішення у цій справі в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII. Законом України від 24.03.2022 № 2145-XI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану», який набрав чинності 07.04.2022, внесені зміни до деяких законодавчих актів України, зокрема до Земельного кодексу України, згідно з якими до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на безоплатну передачу у приватну власність земель державної та комунальної власності, на надання уповноваженим органом виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, а також на розроблення відповідної документації, а тому суд вважав, що відповідно до ч. 3 ст. 378 КАС України є підстави для відстрочення виконання судового рішення в цій частині до припинення (скасування) в Україні воєнного стану.

Колегія суддів апеляційного суду з цього питання враховує, що у зв`язку з військовою агресією російською федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05:30 год. 24 лютого 2022 року та продовжувався відповідними Указами і до тепер.

Отже, станом на сьогодні в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України від 12 травня 2015 року № 389-VIII.

Законом України від 24 березня 2022 року № 2145-XI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану», який набрав чинності 07 квітня 2022 року, внесені зміни до деяких законодавчих актів України, зокрема до Земельного кодексу України.

Вказаним законом розділ X «Перехідні положення» Земельного кодексу України доповнено пунктом 27, згідно з яким під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: 5) безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом.

Отже, до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на безоплатну передачу у приватну власність земель державної та комунальної власності, на надання уповноваженим органом виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, а також на розроблення відповідної документації.

Разом з тим, рішенням суду у цій справі Великобийганську сільську раду Берегівського району Закарпатської області зобов`язано повторно та у відповідності до зазначених вимог Земельного кодексу України розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проектної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею по 2.000 га, яка розташована на території Закарпатської області Берегівського району в адміністративно-територіальних межах Великобийганської сільської ради, за рахунок земель комунальної власності, які знаходяться у розпорядженні Великобийганської сільської ради Берегівського району Закарпатської області, в порядку і спосіб, передбачені ст. 118 ЗК України, з урахуванням висновків суду.

Відповідно, встановлена зазначеними нормами закону заборона не є перешкодою для виконання відповідачем ухваленого судом рішення в зобов`язальній частині щодо повторного розгляду заяви (звернення) позивача про затвердження проекту землеустрою, що однак не звільняє його (відповідача) від обов`язку враховувати відповідні вимоги закону, залежно від результатів розгляду заяви позивача.

Суд наголошує, що обсяг обов`язків, які виникли у відповідача на виконання судового рішення у цій справі включає: 1) повторний розгляд заяви позивача; 2) дотримання вимог чинного законодавства; 3) врахування висновків суду при його розгляді; 4) прийняття рішення за результатом повторного розгляду заяви.

Крім того, колегія суддів зазначає, що положення статті 378 КАС України визначають підстави для відстрочення виконання судового рішення, зокрема, обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, і таке питання вирішується судом, в тому числі, за заявою сторони.

Таким чином, оскільки правовою підставою відстрочення виконання судового рішення в адміністративній справі є наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, а жодною стороною у справі не поданого відповідної заяви, колегія суддів приходить до переконання про передчасність вирішення судом першої інстанції такого питання.

З огляду на вказане, колегія суддів апеляційного суду не погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині.

Тому, рішення суду першої інстанції у вказаній частині підлягає зміні у відповідності до положень частини 4 статті 317 КАС України, шляхом виключення з його резолютивної частини відповідного абзацу, яким судом вирішено відстрочити виконання рішення суду у зобов`язальній частині до припинення (скасування) воєнного стану в Україні.

У решті рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін.

Згідно з частиною першою статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина четверта статті 317 КАС України).

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов переконання, що суд першої інстанції правильно по суті вирішив справу, проте встановлені обставини у справі дають підстави суду апеляційної інстанції змінити рішення суду першої інстанції шляхом зміни його резолютивної частини.

Керуючись статтями 229, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 липня 2023 року в адміністративній справі № 260/3458/23 змінити, виключивши у резолютивній частині цього рішення суду п`ятий абзац щодо відстрочення виконання рішення суду у зобов`язальній частині до припинення (скасування) воєнного стану в Україні.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді Р. В. Кухтей Н. В. Ільчишин