Рішення

від 11.07.2023 по справі 420/8736/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/8736/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко О.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом об`єднання співвласників «СІМЕКС» багатоквартирних будинків № № 3, АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 до Одеської міської ради, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

До Одеського окружного адміністративного суду 20.04.2023 надійшла позовна заява адвоката Доніної Людмили Анатоліївни в інтересах об`єднання співвласників «СІМЕКС» багатоквартирних будинків АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 до Одеської міської ради, в якій просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської міської ради від 30.11.2022 №1058-VІІІ «Про відмову Об`єднанню співвласників «СІМЕКС» багатоквартирних будинків АДРЕСА_3 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,9670 га. за адресою: АДРЕСА_4 , та наданні її в постійне користування»;

2. Зобов`язати Одеську міську раду затвердити об`єднанню співвласників «СІМЕКС» багатоквартирних будинків АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4 , площею 0.9670 га. у користування для об`єднанню співвласників «СІМЕКС» багатоквартирних будинків АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 та надати вказану земельну ділянку (кадастровий номер 5110137500:45:001:0001) у постійне користування.

Ухвалою від 25.04.2023 позов залишено без руху та встановлено позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали.

До суду від позивача за вх. №13623/23 надійшла заява з доказами сплати судового збору на належним чином оформленою позовною заявою.

11.05.2023 ухвалою прийнято до розгляду позовну заяву об`єднання співвласників «СІМЕКС» багатоквартирних будинків № № 3, АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 (вх. №13623/23), відкрито провадження у адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.05.2020 у справі №420/4317/21, Одеська міська рада повторно розглянула клопотання позивача і 30.11.2022 ухвалила рішення №1058-VIII «Про відмову Об`єднанню співвласників «СІМЕКС» багатоквартирних будинків № № 3, АДРЕСА_1 , АДРЕСА_5 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,9670 га, за адресою: місто Одеса, пров.Дунаєва, 3, 3А, АДРЕСА_2 та наданні її в постійне користування». Підставою відмови відповідач зазначив, те, що частина 1 статті 42 Земельного Кодексу України не передбачає надання співвласникам багатоквартирного будинку в постійне користування земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку. Позивач вказує, що відмова відповідача є протиправною і підлягає скасуванню. Зазначає, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Вказує, що проект пройшов процедуру погодження всіма уповноваженими органами, передбаченими ст.186 ЗК України та отримав позитивні висновки, що підтверджується висновком Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради від 20.04.2018 року №08-11/1511-80пз, висновком Експерта державної експертизи про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 07.04.2020 №4169/82-20, Витягом з Державного земельного кадастру про державну реєстрацію земельної ділянки та присвоєння кадастрового номеру, що ідентифікує земельну ділянку як окремий об`єкт, а отже, у відповідача не було правових підстав для відмови у затвердженні вже погодженого у встановленому порядку проекту землеустрою.

До суду від відповідача 29.05.2023 за вх №ЕП/19704/23 надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що відповідач зауважує на законності рішення Одеської міської ради від 30.11.2022 року № 1058-VIII, вважає його прийнятим на підставі та у межах повноважень, визначених чинним законодавством, внаслідок виконання рішень адміністративних судів у справі № 420/4317/21. Вказано, що суд апеляційної інстанції у межах справи № 420/4317/21 закцентував увагу на тому, що ОСББ «Сімекс» звернулося до Одеської міської ради саме на підставі ч. 1 ст. 42 Земельного кодексу України. Відповідно розгляд клопотання позивача має відбуватися на підставі та з урахуванням положень саме ч. 1 ст. 42 Земельного кодексу України. Зазначено, що частина 1 ст. 42 Земельного кодексу України регламентує право отримання в постійне користування земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки державної або комунальної власності, та управління цими будинками здійснюється підприємствами, установами і організаціями, які також належать до державної або комунальної власності, проте ОСББ «Сімекс» звернулося щодо отримання земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирні будинки приватної власності, квартири та нежитлові приміщення якого зареєстровані за різними фізичними або юридичними особами. Враховуючи приписи ч. 1 ст. 42 Земельного кодексу України, клопотання ОСББ «Сімекс» не відповідає вимогам законів, що відповідно до ч. 15 ст. 123 Земельного кодексу України є підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування.

11.07.2023 ухвалою суду в задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи №420/8736/23 за правилами загального позовного провадження відмовлено.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї доказами, відзивом на позов, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення та перевіривши їх наданими з боку позивача доказами, суд встановив наступне.

Об`єднання співвласників «СІМЕКС» багатоквартирних будинків АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 08.08.2013 звернулося до Одеської міської ради з метою передачі в користування земельної ділянки площею 0,8949 га за адресою: АДРЕСА_6 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , на якій розміщено житловий комплекс, для експлуатації і обслуговування будинку та прибудинкової території.

16.04.2015 Одеською міською радою було прийнято рішення № 6697-VІ «Про надання дозволу об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «СІМЕКС» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,8949 га, за адресою: АДРЕСА_6 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , в оренду, для експлуатації і обслуговування будинку та прибудинкової території».

03.02.2016 року Одеською міською радою було прийнято рішення № 378-VII «Про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 16.04.2015 № 6697-VI «Про надання дозволу об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «СІМЕКС» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,8949 га, за адресою: АДРЕСА_6 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , в оренду, для експлуатації і обслуговування будинку та прибудинкової території», яким з назви та тексту рішення виключено слова «в оренду».

16.09.2020 Одеською міською радою було прийнято рішення № 6606-VII «Про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 16.04.2015 року № 6697Л/І «Про надання дозволу об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «СІМЕКС» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,8949 га, за адресою: АДРЕСА_6 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , в оренду, для експлуатації і обслуговування будинку та прибудинкової території», яким площу земельної ділянки з « 0,8949 га» змінено на « 0,9697 га».

На замовлення Об`єднання співвласників «СІМЕКС» багатоквартирних будинків АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 Комунальним підприємством «Одеським міським землевпорядним центром» був виготовлений проект землеустрою, згідно з яким сформована земельна ділянка площею 0,9670 га, цільове призначення за кодом КВЦПЗ 02.03 - Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, присвоєно їй кадастровий номер 5110137500:45:001:0001 та зареєстровано в Державному земельному кадастрі, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру № НВ-6812580732020 від 20.10.2020.

Проект землеустрою був погоджений уповноваженими органами, що підтверджується висновком Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради від 20.04.2018 року № 08-11/1511-80пз та висновком Експерта державної експертизи про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 07.04.2020 № 4169/82-20, Витягом з Державного земельного кадастру про державну реєстрацію земельної ділянки.

Об`єднання співвласників «СІМЕКС» багатоквартирних будинків № № 3, АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 звернулося до Одеської міської ради з заявою №077/21 від 01.02.2021 (вх. №02.2-10/88 від 08.02.2021), в якій з посиланням на ч.1 ст.41 Земельного кодексу України просило затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,9670 га (кадастровий номер 5110137500:45:001:0001) за адресою: АДРЕСА_6 , 3А, АДРЕСА_2 , цільове призначення - 02.03 для будівництва і обслуговування багатоквартирних житлових будинків.

Департамент комунальної власності Одеської міської ради у відповідь на вказане звернення листом від 17.02.2021 № 01-18/102,202-09-02 повідомив об`єднання співвласників «СІМЕКС» багатоквартирних будинків АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , що «станом на теперішній час Кабінетом Міністрів України не затверджено нормативно-правовий акт, який врегульовує порядок передачі безоплатно у власність або у постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку земельних ділянок».

Не погоджуючись з такою відповіддю відповідача, позивач звернувся до суду з позовною заявою, за результатами розгляду якої рішенням Одеського окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2021 по справі №420/4317/21: позов об`єднання співвласників «СІМЕКС» багатоквартирних будинків № № 3, АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність Одеської міської ради щодо прийняття рішення за результатами розгляду клопотання Об`єднання співвласників «СІМЕКС» багатоквартирних будинків № № 3, АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,9670 га, кадастровий номер 5110137500:45:001:0001, та передачу її у постійне користування для будівництва і обслуговування багатоквартирних житлових будинків за адресою: АДРЕСА_4 ; зобов`язано Одеську міську раду повторно розглянути клопотання об`єднання співвласників «СІМЕКС» багатоквартирних будинків № № 3, АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,9670 га, кадастровий номер 5110137500:45:001:0001, та передачу її у постійне користування для будівництва і обслуговування багатоквартирних житлових будинків за адресою: місто Одеса, Приморський район, провулок Дунаєва, 3, 3А, АДРЕСА_2 , та прийняти відповідне рішення по цьому клопотанню з урахуванням правової оцінки, наданої судом; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На виконання зазначеного рішення суду по справі №420/4317/21 Одеською міською радою 30.11.2022 прийнято рішення №1058-VIII «Про відмову ОБ`ЄДНАННЮ СПІВВЛАСНИКІВ «СІМЕКС» БАГАТОКВАРТИРНИХ БУДИНКІВ № № 3, 3А, 3Б ПО ПРОВУЛКУ ДУНАЄВА у затвердженні проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,9670 га, за адресою: АДРЕСА_4 , та наданні її в постійне користування», в обґрунтування якого зазначено: «Керуючись пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статтею 12, частиною 1 статті 42, статтями 116, 122, частиною 15 статті 123 Земельного кодексу України, розглянувши проєкт землеустрою щодо відведення ОБ`ЄДНАННЮ СПІВВЛАСНИКІВ «СІМЕКС» БАГАТОКВАРТИРНИХ БУДИНКІВ № № 3, 3А, 3Б ПО ПРОВУЛКУ ДУНАЄВА (ідентифікаційний код 25831535) земельної ділянки, площею 0,9670 га, за адресою: АДРЕСА_4 , розроблений КОМУНАЛЬНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ «ОДЕСЬКИЙ МІСЬКИЙ ЗЕМЛЕВПОРЯДНИЙ ЦЕНТР», на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.05.2021 у справі № 420/4317/21, враховуючи те, що частина 1 статті 42 Земельного кодексу України, на підставі якої звернувся заявник, передбачає надання в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління багатоквартирними будинками державної або комунальної власності, земельних ділянок, на яких розташовані такі будинки, та не передбачає надання співвласникам багатоповерхового будинку в постійне користування земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку».

Не погоджуючись із зазначеним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, як визначено у ч.1 ст.1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна; співвласники багатоквартирного будинку - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

Об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами (ч.1 ст.4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Згідно з ч.2 ст.382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Відповідно до ст.89 Земельного кодексу України земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам, якщо інше не встановлено законом. У спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки: а) подружжя; б) членів фермерського господарства, якщо інше не передбачено угодою між ними; в) співвласників жилого будинку; г) співвласників багатоквартирного будинку. Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом. Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків, установлених законом. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

Згідно з п. «д» ч.2 ст.92 Земельного кодексу України права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з ч.1 ст.123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання). Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою. Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу. Земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна, що перебувають у державній чи комунальній власності, передаються особам, зазначеним у пункті «а» частини другої статті 92 цього Кодексу, лише на праві постійного користування.

Відповідно до ч.6 ст.123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Згідно з ч.12 ст.123 Земельного кодексу України рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Відповідно до ч.15 ст.123 Земельного кодексу України підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Зміна типу акціонерного товариства або перетворення акціонерного товариства в інше господарське товариство не є підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою або технічної документації із землеустрою.

Отже, з вказаної норми вбачається єдина підстава для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (яка не потребує додаткового розширеного тлумачення), а саме невідповідність такого проекту землеустрою (а не заяви/клопотання, з яким такий проект подано на затвердження), вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Згідно з ч.16 ст.123 Земельного кодексу України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Щодо підстави для відмови у затвердження спірного проекту землеустрою, а саме, що частина 1 статті 42 Земельного кодексу України, на підставі якої звернувся заявник, передбачає надання в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління багатоквартирними будинками державної або комунальної власності, земельних ділянок, на яких розташовані такі будинки, та не передбачає надання співвласникам багатоповерхового будинку в постійне користування земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, суд зазначає.

Відповідно до ч.1 ст.42 Земельного кодексу України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

Згідно з ч.2 ст.42 Земельного кодексу України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Суд зазначає, що дійсно, частина 1 статті 42 Земельного кодексу України стосується передачі у користування земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, які перебувають у державній або комунальній власності, а частина 2 цієї статті стосується передачі у користування земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, та що враховуючи те, що позивачем у даній справі є об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, він не має підстав посилатись у своїй заяві на ч.1 ст.42 Земельного кодексу України.

Проте, як вже зазначалось судом, єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є невідповідність такого проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Суд наголошує, що з тексту оскаржуваного рішення не вбачається, що відповідачем встановлено невідповідність спірного проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

На підставі викладеного суд вважає вимогу об`єднання співвласників «СІМЕКС» багатоквартирних будинків № № 3, 3А, АДРЕСА_2 щодо визнання протиправним та скасування рішення Одеської міської ради від 30.11.2022 №1058-VІІІ обґрунтованими та такою, що підлягає задоволенню.

Водночас, суд зазначає, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ст. 2 КАС України). Відтак, обираючи спосіб захисту прав позивача, суди мали б зважати на ефективність такого захисту.

Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення від 15.10.2009 у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», п. 64).

Засіб юридичного захисту має бути «ефективним» в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення від 18.12.1996 у справі «Аксой проти Туреччини» (Aksoy v. Turkey), п. 95).

При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення від 24.07.2012 у справі «Джорджевич проти Хорватії», п. 101; рішення від 06.11.1980 у справі «Ван Остервійк проти Бельгії», п.п. 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.

Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Відповідно до правового висновку, що міститься, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 705/552/15-а, та постановах Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 826/14016/16 та від 11 лютого 2019 року у справі № 2а-204/12, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод та статті 2 КАС України повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції.

Зважаючи на вищевикладене суд вважає, що ефективним способом захисту прав позивача буде зобов`язання Одеської міської ради затвердити об`єднанню співвласників «СІМЕКС» багатоквартирних будинків АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_6 , 3А, АДРЕСА_2 , площею 0.9670 га. у користування для об`єднання співвласників « ІНФОРМАЦІЯ_1 » багатоквартирних будинків АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 та надати вказану земельну ділянку (кадастровий номер 5110137500:45:001:0001) у постійне користування.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене у сукупності, суд вважає за доцільне позов задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем сплачено судовий збір за подачу даної позовної заяви у розмірі 24810,00 грн.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про стягнення на користь позивача з Одеської міської ради за рахунок його бюджетних асигнувань судового збору у розмірі 2481,00 грн.

Керуючись ст.ст.7, 9, 139, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов об`єднання співвласників «СІМЕКС» багатоквартирних будинків № № 3, АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської міської ради від 30.11.2022 №1058-VІІІ «Про відмову Об`єднанню співвласників «СІМЕКС» багатоквартирних будинків АДРЕСА_3 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,9670 га. за адресою: м. Одеса, пров.Дунаева, 3, 3А, 3Б, та наданні її в постійне користування».

Зобов`язати Одеську міську раду затвердити об`єднанню співвласників «СІМЕКС» багатоквартирних будинків №№3, АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку за адресою: місто Одеса, Приморський район, провулок Дунаєва, 3, 3А, 3Б, площею 0.9670 га. у користування для об`єднання співвласників «СІМЕКС» багатоквартирних будинків АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 та надати вказану земельну ділянку (кадастровий номер 5110137500:45:001:0001) у постійне користування.

Стягнути з Одеської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань Одеської міської ради на користь об`єднання співвласників «СІМЕКС» багатоквартирних будинків № № 3, 3А, АДРЕСА_2 2481,00 грн. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач об`єднання співвласників «СІМЕКС» багатоквартирних будинків № № 3, 3А, 3Б по провулку Дунаєва (пров. Дунаєва, 3, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 25831535).

Відповідач - Одеська міська рада (пл. Думська, 1, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 26597691).

Суддя О.А. Вовченко